Правове регулювання спільного підприємництва (порівняльні аспекти)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

На правах рукопису

УДК 346: 338.6/8

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА (ПОРІВНЯЛЬНІ АСПЕКТИ)

Спеціальність 12.00.04 - Господарське право; арбітражний процес

КОСАЧ НАТАЛІЯ ЄВГЕНІВНА

Донецьк - 1999

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Перед законодавцем і юридичною наукою України стоїть задача створити правову основу для успішного здійснення ринкових реформ. Для рішення даної задачі велике значення має удосконалювання правового регулювання спільної діяльності суб'єктів підприємництва як українських, так і іноземних. До того ж, проблема правового регулювання спільного підприємництва тісно пов'язана з проблемою притягнення іноземних інвестицій в економіку України.

Чинне українське законодавство в сфері спільної підприємницької діяльності в окремих питаннях відрізняється від законодавства західноєвропейських країн і Європейського Союзу. Відповідно до Угоди про Партнерство та Співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством, яка набрала чинності 1 березня 1998 р., Україна прийняла зобов'язання зближувати своє законодавство з законодавством Європейського Співтовариства (ст.51).

Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу (затверджена Указом Президента України від 11 червня 1998 р. № 615/98) передбачає, що адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу полягає у зближенні із сучасною європейською системою права, реформуванні її правової системи, та поступовому приведенні у відповідність з європейськими стандартами і охоплює галузі, визначені Угодою про Партнерство та Співробітництво.

Угода про Партнерство та Співробітництво вимагає створення правових інструментів, що стосуються різних сфер і не обмежуються лише питаннями митних процедур та торгівлі товарами. Сфера їх дії глибоко проникатиме у внутрішню політику та законодавство сторін. Для України це є серйозним випробуванням, оскільки повна імплементація Угоди вимагатиме далекосяжних зусиль з адаптації внутрішнього законодавства в різних напрямках, у тому числі й у сфері підприємницької діяльності. Тому виникає необхідність проаналізувати досвід правового регулювання спільного підприємництва як у Європейському Союзі (ЄС), так і в державах-членах ЄС для подальшого використання в законотворчому процесі України.

Раніше в наукових працях питання правового регулювання спільного підприємництва ("joint venture") розглядалися в інших аспектах: проблеми притягнення іноземних інвестицій, удосконалювання правового регулювання іноземного інвестування. "Joint venture" (спільне підприємництво) розглядалось переважно як форма іноземного інвестування. Проте, існує необхідність розглянути спільне підприємництво ("joint venture") у більш широкому аспекті, незалежно від державної приналежності сторін, які беруть участь у такому підприємництві.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до напрямків дослідницької роботи кафедри державно-правових дисциплін Донецького державного університету за темою "Державно-правові проблеми розвитку України (порівняльний аналіз)", шифр за планом університету Г-97/20.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є обґрунтування пропозицій по удосконаленню вітчизняного господарського законодавства в рамках зближення законодавств України і ЄС. Для цього необхідно вирішити такі задачі:

- проаналізувати еволюцію поняття "joint venture" (спільного підприємництва) у правових дослідженнях;

- розглянути явище "joint venture" (спільного підприємництва) у господарсько-правовому аспекті, стосовно українського законодавства;

- визначити суб'єкти аналізованих правовідносин;

- обґрунтувати необхідність зміни трактування поняття спільної господарської діяльності в українському господарському законодавстві;

- проаналізувати законодавство про спільне підприємництво в Україні, іноземних країнах і ЄС;

- обґрунтувати необхідність удосконалювання правового регулювання організаційних форм спільної діяльності суб'єктів господарювання;

- показати, яким чином досвід правового регулювання спільного підприємництва в західноєвропейських країнах і ЄС може бути використаний у законотворчому процесі України.

Предмет і об'єкт дослідження. У дисертації як предмет досліджуються поняття і правові форми спільної підприємницької діяльності, їхня еволюція, сучасні тенденції розвитку.

Об'єктом дослідження виступили правові норми України, окремих західноєвропейських країн (Франції, Німеччини, Великобританії) і Російської Федерації. Основна увага приділена нормам права ЄС, під впливом яких формується нове поняття "joint venture" (спільне підприємництво), а також нормам, присвяченим порівняно новій формі спільного підприємництва - європейському об'єднанню з загальною економічною метою.

Теоретична і методологічна основа дослідження. При роботі над дисертацією автором використовувалися наукові результати, що містяться в працях вітчизняних і зарубіжних юристів і економістів, таких як: Авілов Г.Є., Амітан В.Н., Богуславський М.М., Винник О.М., Виш Р., Вознесенська Н.М., Герчикова И.Н., Грингольц І.А., Дороніна Н.Г., Знаменський Г.Л., Кулагін М.І., Лаптєв В.В., Макогон Ю.В., Мамутов В.К., Мартемьянов В.С., Морандьер Ж., Пилипенко А.Я., Побєдоносцев К.П., Пронська Г.В., Розовський Б.Г., Саніахметова Н.О., Семілютіна Н.Г., Стейнер Ж., Чувпило О.О., Шершеневич Г.Ф., Щербина В.С., Юмашев Ю.М. та ін.

Рішення задач дослідження здійснювалося з використанням таких наукових методів, як історичного, порівняльно-правового, аналізу й узагальнення, а також із застосуванням логічних законів і правил. Висновки і положення, що містяться в роботі, засновані на аналізі законодавства України, деяких іноземних країн, ЄС і матеріалі, викладеному в науковій літературі.

Наукова новизна отриманих результатів. У дисертаційній роботі одержали подальший розвиток теоретичні висновки дослідників, зроблені раніше в наукових працях.

Положення, що складають предмет захисту:

- у результаті аналізу еволюції поняття "joint venture" (спільне підприємництво) в іноземних і вітчизняних правових дослідженнях визначене поняття спільного підприємництва, як спільної діяльності суб'єктів підприємництва (незалежно від їхньої державної приналежності), заснованої на об'єднанні зусиль, засобів, майна та на розподілі результатів і ризиків від її здійснення, у формі договору, правосуб'єктної або неправосуб'єктної організації для досягнення загальної мети;

- у порівняльному плані визначені суб'єкти правовідносин, охоплювані поняттям "joint venture" (спільне підприємництво): у законодавстві ЄС - суб'єкти підприємницької діяльності, у законодавстві України - суб'єкти господарювання;

- сформульоване поняття спільної господарської діяльності, як координованої, взаємозалежної діяльності двох і більше українських і іноземних суб'єктів господарювання (як із створенням юридичної особи, так і без створення юридичної особи), заснованої на угоді, що припускає тривале співробітництво, а також на об'єднанні зусиль, засобів, майна та розподілі результатів від її здійснення для досягнення визначеної, загальної господарської мети;

- пропонується законодавчо визначити, як правову форму спільної господарської діяльності, будь-який договір, незалежно від його найменування, якщо він містить ознаки спільної господарської діяльності;

- обґрунтована необхідність класифікації об'єднань підприємств шляхом розмежування об'єднань підприємств, наділених і ненаділених правосуб'єктністю, а правосуб'єктних об'єднань (у залежності від основної мети діяльності) на комерційні і некомерційні;

- запропонована нова форма спільної діяльності - об'єднання з загальною господарською метою, як об'єднання двох або більше юридичних осіб і підприємців, створене на певний термін з метою сприяння і розвитку діяльності його членів, поліпшення результатів цієї діяльності з такими основними ознаками:

1) об'єднання наділяється статусом юридичної особи;

2) об'єднання створюється в добровільному порядку на основі договору;

3) сторони вільні у визначенні засобів фінансування об'єднання і форм участі;

4) учасники несуть солідарну відповідальність по боргах і зобов'язанням об'єднання;

5) діяльність об'єднання повинна відповідати діяльності його учасників і носити допоміжний характер;

6) прибуток, одержуваний у результаті діяльності об'єднання, повинен розподілятися між учасниками;

- показано, що адаптацію законодавства України до законодавства ЄС у сфері спільного підприємництва доцільно проводити шляхом використання в законодавстві України правових положень, що сприяють зближенню українського і європейського господарського законодавства.

Практичне значення отриманих результатів. Висновки і пропозиції, які містяться в роботі, дають можливість визначити, яким шляхом доцільно проводити зближення законодавства України з законодавством ЄС у сфері спільної діяльності суб'єктів господарювання.

Результати дослідження можуть бути використані для удосконалювання господарського законодавства України, для подальших наукових досліджень, а також в учбовому процесі.

На основі результатів дослідження розроблено спеціальний курс "Правове регулювання спільного підприємництва", що читається в Донецькому державному університеті.

Особистий внесок здобувача. Висновки, що сформульовані в дисертації, ґрунтуються на матеріалах, отриманих особисто здобувачем. Особиста участь автора полягає у визначенні проблем у сфері правового регулювання спільного підприємництва та у розробці теоретичних положень, які можуть служити основою для удосконалення господарського законодавства України. Основні наукові результати, отримані здобувачем особисто: сформульовано більш повне визначення спільної господарської діяльності, висловлені пропозиції про введення нової правової форми спільної господарської діяльності, а також про удосконалювання вже існуючих

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на наукових конференціях у Донецькому державному університеті в 1998-1999 р., на міжнародній науковій конференції "Актуальні проблеми просвітництва" (Донецьк, 1999 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 6 статей загальним обсягом 1,5 д.а., що особисто належать авторові.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаних джерел із 160 найменувань, містить 161 сторінку машинописного тексту, 3 малюнки, додаток.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Правові дослідження спільного підприємництва. Автором розглядаються етапи досліджень правового регулювання спільного підприємництва, еволюція поняття "joint venture" (спільне підприємництво) у правових дослідженнях, суб'єкти і правові форми спільної підприємницької діяльності.

На першому етапі, з початку 70-х рр. до початку 80-х рр., роботи вітчизняних дослідників присвячувалися спільному підприємництву в зарубіжних країнах (міжнародні господарські організації в країнах-членах РЕВ, правове положення змішаних товариств у країнах ЄЕС).

Другий етап, з початку 80-х рр. до початку 90-х рр., пов'язаний із початковим допуском інвестування капіталу з країн - членів РЕВ і тільки шляхом створення, так званих СГО (спільних господарських організацій). СГО, утвореним на території СРСР, був присвячений ряд спеціальних нормативних актів. При цьому підкреслювалося, що на території держави-члена РЕВ спільна господарська організація є однією з форм соціалістичної економічної інтеграції і не може розглядатися, як інвестування власне іноземного капіталу. Пізніше, з 1987 року, в радянському законодавстві поняття спільного підприємства нерозривно зв'язувалося з іноземними інвестиціями. На цьому етапі роботи вітчизняних дослідників присвячувалися правовим питанням заснування і діяльності на території СРСР спільних підприємств за участю радянських організацій і фірм капіталістичних країн і країн, що розвиваються.

Третій етап, з початку 90-х рр., пов'язаний із формуванням національних законодавств колишніх радянських республік, а також із практикою застосування законодавства про конкуренцію ЄС.

Далі в розділі висвітлюються існуючі у вітчизняній і зарубіжній літературі трактування спільного підприємництва. Ототожнення "joint venture" і спільного підприємства як форми іноземного інвестування - найбільш поширена точка зору.

Для того, щоб визначити суб'єктів правовідносин, охоплюваних поняттям "joint venture", необхідно звернутися до іншого поняття - "undertaking". Законодавство про конкуренцію ЄС складають норми, що забороняють антиконкурентні угоди між суб'єктами підприємницької діяльності ("undertakings") і зловживання домінуючим положенням на ринку. Під поняттям "undertaking" розуміється будь-який суб'єкт, що здійснює підприємницьку діяльність. Воно охоплює фізичних осіб, юридичних осіб і їхні об'єднання, неправосуб'єктні організації, що здійснюють підприємницьку діяльність. На підставі розглянутого автором робиться висновок, що "joint venture" не варто трактувати як спільне або змішане підприємство. Правильніше визначати "joint venture", як спільну підприємницьку діяльність, тому що під "joint venture" припускається спільна діяльність суб'єктів підприємництва (незалежно від їхньої державної приналежності), заснована на об'єднанні зусиль, засобів, майна та на розподілі результатів і ризиків від її здійснення, у формі договору, правосуб'єктної або неправосуб'єктної організації для досягнення загальної мети.

При визначенні комерційної або підприємницької діяльності в праві ЄС використовується традиційне формулювання "мета одержання прибутку", що трактується, як розподіл між фундаторами компанії матеріальних благ, одержуваних компанією в результаті її діяльності. Проте, у літературі відзначається, що це трактування вже не відповідає в достатній мірі потребам сучасної економіки в зв'язку зі зростаючою роллю державних і націоналізованих підприємств, прибуток яких йде безпосередньо в бюджет, а також із появою нових організаційно-правових форм, задача яких - сприяння кооперації підприємств, а не одержання прибутку і розподіл його між учасниками. Тому, більшість західноєвропейських юристів при тлумаченні поняття "прибуток" наголошують на "рентабельність", як на необхідну умову ведення будь-якої господарської діяльності, турботу про запобігання збитків. У теоретичному тлумаченні ціль одержання прибутку розуміється ширше, ніж намір розподілити його між учасниками. Скоріше вона розуміється як ефективно і небезоплатно здійснювана господарська діяльність.

Тому, якщо розглядати явище "joint venture" у господарсько-правовому аспекті щодо українського законодавства, то можна зробити висновок про те, що суб'єкти аналізованих відносин охоплюються поняттям суб'єкта господарювання.

По вивченню думок дослідників про трактування понять "підприємство", "юридична особа", "господарська організація" і про правові форми спільної підприємницької діяльності, автором робиться висновок, що в залежності від характеру діяльності вона може реалізуватися у формі правосуб'єктної і неправосуб'єктної організації, у формі договору.

Розділ 2. Правове регулювання спільної діяльності суб'єктів господарювання в Україні. Автором аналізується законодавство України в сфері спільної діяльності суб'єктів господарювання, визначення підприємницької і господарської діяльності, правові форми, в яких може здійснюватися спільна діяльність суб'єктів господарювання.

Розглядається поняття підприємницької діяльності, передбачене Законом України "Про підприємницьку діяльність", поняття господарської діяльності, дане в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств". На відміну від законодавства ЄС, у чинному законодавстві України існує співвідношення підприємницької і господарської діяльності.

У проекті Господарського (Комерційного) кодексу України закріплене розмежування господарської діяльності, що здійснюється з метою вилучення прибутку - підприємницької або комерційної діяльності, а також господарської діяльності, здійснюваної без мети одержання прибутку - некомерційної господарської діяльності.

Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначена спільна підприємницька (господарська) діяльність, як діяльність, що базується на співробітництві між суб'єктами господарської діяльності Української РСР і іноземними суб'єктами господарської діяльності і на спільному розподілі результатів і ризиків від її здійснення. Але таке визначення використовується в рамках зовнішньоекономічної діяльності і не достатньо розкриває суть аналізованих відносин, до того ж, відбувається ототожнення підприємницької і господарської діяльності.

Правові форми, у яких може здійснюватися спільна діяльність суб'єктів господарювання, відповідно до законодавства України, є господарське товариство, об'єднання підприємств, кооператив і договір про спільну діяльність. У зв'язку з тим, що холдингова компанія створюється у формі відкритого акціонерного товариства, то вона також може виступати правовою формою спільної господарської діяльності. Господарське товариство, кооператив може послужити правовою формою спільної господарської діяльності в тому випадку, коли всі учасники є суб'єктами господарювання.

Особливий статус, відповідно до Закону України "Про промислово-фінансові групи в Україні", мають такі об'єднання, як промислово-фінансові групи (ПФГ). ПФГ не є юридичною особою. Головне підприємство й учасники ПФГ укладають Генеральну угоду про спільну діяльність по виробництву кінцевої продукції.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" спільна діяльність без створення юридичної особи віднесена до операцій особливого виду, оподатковування яких регулюється Порядком ведення податкового урахування й упорядкування податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи.

У Законі України "Про режим іноземного інвестування" закріплені особливості правового регулювання спільної інвестиційної діяльності за участю іноземних суб'єктів господарювання. Така діяльність може здійснюватися як у вигляді підприємства (організації) будь-якої організаційно-правової форми, створеного відповідно до законодавства України, так і у вигляді договору (контракту) про спільну інвестиційну діяльність (виробничої кооперації, спільному виробництві та ін.), не пов'язану зі створенням юридичної особи.

Як договірна форма спільної господарської діяльності розглядаються, відбиті у проекті Господарського кодексу, зв'язані підприємства, що діють на підставі договору.

На основі розглянутого автор робить висновок, що спільна діяльність суб'єктів господарювання в Україні може здійснюватися у формі юридичної особи і у формі договору; у законодавстві України відсутнє визначення спільної господарської діяльності, яке охоплює усі правові форми її існування; недостатньо чітко визначена класифікація об'єднань підприємств і їхня відповідальність, у зв'язку з можливістю здійснювати підприємницьку діяльність.

Розділ 3. Спільна підприємницька діяльність у праві зарубіжних країн. Автором розглядається законодавство окремих західноєвропейських країн і Російської Федерації, а також законодавство Європейського Союзу в сфері спільного підприємництва.

Для організації спільної діяльності в країнах романо-германської системи права використовуються такі види товариств, як повне і командитне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство. Розглядається також форма здійснення спільної підприємницької діяльності у Великобританії (партнерство і корпорація, окремим випадком якої є компанія).

Далі, особлива увага приділяється об'єднанню з загальною економічною метою (groupement d'іnteret economіque - G.І.E.) - специфічному інституту французького права, що не має аналога в інших країнах, у якому можна розглянути ознаки торгового товариства і навіть спілки, що не переслідує мети одержання прибутку. G.І.E. було введено у французьку практику і законодавство в 1967 р. Воно було задумано, як гнучка форма співробітництва підприємств, що повинна була допомогти французьким підприємствам (насамперед малим) витримати конкуренцію з боку підприємств інших країн в умовах єдиного європейського ринку, що формується, і відвоювати собі місце на цьому ринку. Успіх, що мала форма G.І.E. у Франції, залучив до неї увагу органів ЄС, які вирішили використовувати її для організації співробітництва підприємств різноманітних країн ЄС.

Окремо показуються договірні форми спільного підприємництва, що не припускають створення організації, наділеної правосуб'єктністю, або окремими її елементами (договори, що встановлюють рівноправні відносини між контрагентами і договори, що встановлюють нерівноправні відносини між контрагентами).

Спільна підприємницька діяльність у західноєвропейських країнах може здійснюватися в різноманітних правових формах. Розділити їх можна на дві основні групи: форми, які не тягнуть за собою виникнення нового суб'єкта права (засновані на договорі, що укладається між підприємцями) і форми, що спричиняють виникнення нового суб'єкта права (манливе створення організації, що наділяється законодавцем тієї або іншої держави статусом юридичної особи).

Розглядається також регулювання спільної підприємницької діяльності Цивільним кодексом Російської Федерації. У якості правосуб'єктної форми спільного підприємництва виступають господарські товариства і виробничі кооперативи (артілі), а в якості договірної - просте товариство (договір про спільну діяльність).

Правове регулювання "joint venture" у ЄС здійснюється в рамках законодавства про конкуренцію. Законодавство ЄС про "joint venture" містить у собі акти органів ЄС, прийняті у відношенні як договірних, так і корпоративних "joint venture", і розвивалося поступово, починаючи від норм про створення різноманітного роду угод про співробітництво і закінчуючи нормами про угоди про злиття компаній.

Далі у розділі відсвітлюється така своєрідна форма спільної діяльності фізичних і юридичних осіб, єдина для всіх країн ЄС, як європейське об'єднання з загальною економічною метою (groupement europeen d'іnteret economіque - G.E.І.E.). Правовий статус G.E.І.E. регулює регламент Ради ЄС, контракт (угода) між учасниками про його утворення і, субсидіарно, закон країни місцезнаходження G.E.І.E. (той, який регулює аналогічні організаційно-правові форми). Регламент Ради ЄС про G.E.І.E. розроблявся спеціально для розвитку господарських зв'язків між малими і середніми компаніями різноманітних держав-членів ЄС. Головною відмінністю G.E.І.E. від французького об'єднання є те, що його учасники повинні мати різноманітну національну приналежність. G.E.І.E. реєструється в національних реєстрах країн ЄС. Кожна країна має право ввести у своє законодавство обмеження, що стосуються можливості участі в G.E.І.E. окремих категорій фізичних і юридичних осіб. Порядок реєстрації, питання про наділення об'єднання самостійною правосуб'єктністю визначається законодавством держав-членів ЄС. Для заснування G.E.І.E. не потрібно наявності статутного капіталу. Учасники особисто і солідарно відповідальні по боргах і зобов'язанням об'єднання. Діяльність об'єднання повинна відповідати діяльності його членів і носити для них допоміжний, додатковий характер. G.E.І.E. не може займатися самостійною виробничою діяльністю й обмежується наданням послуг своїм членам. При цьому G.E.І.E. не може давати обов'язкові для виконання вказівки, а лише координує їхні дії, не торкаючись господарської самостійності. У цілому задача об'єднання - стимулювати і розвивати діяльність своїх членів, покращувати її результати.

Автором робиться висновок, що законодавство Європейського Союзу про спільну підприємницьку діяльність розвивається більш інтенсивно, чим у державах-членах ЄС, тому що воно не пов'язано принципами національних правових систем. Право ЄС виробило норми, присвячені безпосередньо спільній діяльності в сфері підприємництва. Воно більш орієнтовано на господарську ефективність і доцільність, а такий інститут, як європейське об'єднання з загальною економічною метою, становить інтерес із погляду удосконалювання законодавства України.

Розділ 4. Шляхи зближення законодавства України і Європейського Союзу в сфері спільної діяльності суб'єктів господарювання. У відповідності із зобов'язанням України зближувати своє законодавство з законодавством Європейського Союзу за Угодою про Партнерство та Співробітництво, автором показано, як досвід правового регулювання "joint venture" у ЄС може бути використаний в українському господарському законодавстві.

В ЄС відмовилися від тотальної уніфікації права і припускають використовувати як правовий інструмент активізації інтеграційних процесів зближення законодавств. Це значно посилює роль національного права держав-членів при створенні єдиного внутрішнього ринку ЄС. Зближення законодавств засновується не на нав'язуванні державам-членам ЄС готового рішення, а на визначенні напрямку регулювання в рамках національних правових систем.

Розглядаються статті Угоди про Партнерство та Співробітництво, що містять: зобов'язання України зблизити своє законодавство про компанії та конкуренцію з законодавством ЄС; зобов'язання України про розвиток малих і середніх підприємств, їхніх об'єднань; положення про створення компаній, які мають метою створення сприятливого і стабільного клімату для заснування і діяльності українських компаній на території ЄС і компаній держав-членів ЄС на території України.

Поняття "joint venture" стало використовуватися в результаті практики застосування статей Римського договору, присвячених правилам конкуренції, при розмежуванні картельної практики й економічно доцільної кооперації. Проте, законодавство ЄС не дає його легального визначення. Національне законодавство країн-членів ЄС може включати своє визначення "joint venture" при прийнятті відповідних норм законодавства. Дане поняття, оскільки воно містить у собі різноманітні правовідносини, потребує уточнення при прийнятті законодавства, що регулює зазначені правовідносини.

Зобов'язання України в сфері конкуренції відповідно до вищезгаданої Угоди складаються у виправленні й усуненні обмежень конкуренції, шляхом удосконалення своїх антимонопольних законів. На відміну від законодавства ЄС, антимонопольне законодавство України не містить норм, які дозволяють розмежовувати картельні угоди й угоди, спрямовані на кооперацію серед угод, що підпадають під дію статей про заборону неправомірних угод. Для розвитку антимонопольного законодавства України в зазначеному напрямку необхідно змінити трактування спільної господарської діяльності.

При розгляді питання про те, яке визначення "joint venture" доцільно включити в українське законодавство необхідно враховувати, що підприємницька (комерційна) діяльність і некомерційна діяльність - це види господарської діяльності.

Тому, автором пропонується визначення спільної господарської діяльності, як координованої, взаємозалежної діяльності двох і більше українських і іноземних суб'єктів господарювання (як із створенням юридичної особи, так і без створення юридичної особи), заснованої на угоді, що припускає тривале співробітництво, а також на об'єднанні зусиль, засобів, майна та розподілі результатів від її здійснення для досягнення визначеної, загальної господарської мети.

Законом України "Про оподатковування прибутку підприємств" закріплено, що спільна діяльність без створення юридичної особи здійснюється на підставі договору про спільну діяльність, який передбачає об'єднання засобів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети. Може скластися ситуація, коли договір за своїми ознаками є договором про спільну діяльність, а іменується не договором про спільну діяльність, а якось інакше і з цієї причини не підпадає під дію відповідних норм податкового законодавства. Тому пропонується законодавчо визначити, як правову форму спільної господарської діяльності, будь-який договір, незалежно від його найменування, якщо він містить ознаки спільної господарської діяльності.

Традиційними правовими інструментами для юридичного оформлення груп (об'єднань) у західноєвропейських країнах є договір і товариство. При об'єднанні своєї діяльності комерційними організаціями, статусом юридичної особи таке об'єднання наділяється, або за умови некомерційного характеру його діяльності, або за умови використання для його юридичного оформлення такого інструмента як товариство. Це пов'язано з тим, що найбільш важливим моментом при заснуванні правосуб'єктних об'єднань є обмеження особистої відповідальності його учасників, а на перший план системи відповідальності виходить питання захисту інтересів кредиторів і учасників такого утворення.

Законодавство України не містить прямого обмеження щодо характеру діяльності об'єднань підприємств. Об'єднання є юридичною особою, має право здійснювати підприємницьку діяльність і на його учасників не покладений обов'язок часткової або солідарної відповідальності. За загальним правилом учасники об'єднання не відповідають по зобов'язаннях об'єднання, законодавство не зобов'язує створювати певний статутний фонд (якщо інше не передбачено статутними документами). В результаті у кредиторів об'єднання немає ніяких гарантій і їхні інтереси не захищені.

Об'єднання підприємств можна класифікувати на об'єднання товариського і договірного характеру. Проте, автор робить висновок, що більш доцільно закріпити в законодавстві розмежування між об'єднаннями підприємств, наділеними і ненаділеними правосуб'єктністю. Правосуб'єктні об'єднання, у свою чергу, варто класифікувати за характером діяльності на комерційні і некомерційні. Правосуб'єктні комерційні об'єднання повинні створюватися тільки у формі господарських товариств. Інакше порушуються принципи відповідальності, покладені в основу юридичного оформлення спільної діяльності. joint venture правове законодавство

Для використання в законодавстві України в якості організаційно-правової форми спільної діяльності суб'єктів господарювання, розглядається європейське об'єднання з загальною економічною метою. Подібне об'єднання (іменувати яке пропонується, як об'єднання з загальною господарською метою) спрямоване на сприяння малим і середнім підприємствам в умовах жорсткої конкуренції, а при подальшій інтеграції України в ЄС, може бути зареєстроване як європейське об'єднання з загальною економічною метою.

Об'єднання з загальною господарською метою - гнучка форма співробітництва юридичних і фізичних осіб. На відміну від об'єднань підприємств дана форма доступна всім суб'єктам господарювання і юридичним особам, і фізичним особам-підприємцям. При цьому не вимагається формування статутного фонду при створенні цього об'єднання, на відміну від господарських товариств, а солідарна відповідальність учасників об'єднання гарантує захист інтересів кредиторів і третіх осіб. Проте, необхідно визначити об'єднання з загальною господарською метою, як об'єднання двох або більше юридичних осіб та підприємців, створене на певний термін з метою сприяння і розвитку діяльності його членів, поліпшення результатів цієї діяльності. Об'єднання з загальною господарською метою повинно бути наділено статусом юридичної особи.

У рамках реалізації положень Угоди про Партнерство та Співробітництво, що стосуються створення і діяльності компаній, пропонується передбачити для об'єднання з загальною господарською метою обов'язок розташовувати свою центральну адміністрацію на території України.

ВИСНОВКИ

За результатами дослідження можна сформулювати наступні висновки.

1. Проблеми правового регулювання спільного підприємництва освітлені у вітчизняній науці дещо однобоко. Тема правового регулювання спільного підприємництва порушується, в основному, у зв'язку зі спільними підприємствами, як формою іноземного інвестування.

2. При розгляді питання про необхідність зближення законодавства України з законодавством Європейського Союзу (ЄС) в сфері спільної підприємницької діяльності, видно, що чинне українське законодавство в окремих питаннях відрізняється від законодавства західноєвропейських країн і Європейського Союзу.

3. Законодавство ЄС про спільну підприємницьку діяльність розвивається більш інтенсивно, ніж у державах-членах ЄС, тому що воно не пов'язано принципами національних правових систем. Право ЄС виробило норми, присвячені безпосередньо спільній діяльності в сфері підприємництва.

4. Спільна підприємницька діяльність в іноземних країнах може реалізуватися у такій правовій формі, як правосуб'єктна організація, неправосуб'єктна організація, договір, а спільна діяльність суб'єктів господарювання в Україні може здійснюватися у формі юридичної особи й у формі договору.

5. Адаптацію законодавства України до законодавства ЄС у сфері спільного підприємництва доцільно проводити шляхом використання в законодавстві України правових положень, що сприяють зближенню українського і європейського господарського законодавства.

6. У законодавстві України відсутнє визначення спільної господарської діяльності, яке охоплює усі форми її існування; недостатньо чітко визначена класифікація об'єднань підприємств і їхня відповідальність, у зв'язку з можливістю здійснювати підприємницьку діяльність.

7. Для розвитку антимонопольного законодавства України в напрямку розмежування картельної угоди й угоди, спрямованої на кооперацію серед угод, що підпадають під дію статей про заборону неправомірних угод, необхідно змінити трактування спільної господарської діяльності.

8. Згідно із зобов'язанням України про зближення законодавства з законодавством ЄС, доцільно ввести нову правову форму спільної господарської діяльності - об'єднання з загальною господарською метою, а також удосконалити існуючу класифікацію об'єднань підприємств.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ

Основні положення дисертації опубліковані в таких роботах:

1. Косач Н.Є. Особливості спільного підприємництва в сфері іноземного інвестування // Правничий часопис Донецького університету. - 1997. - №1. - С. 12-15.

2. Косач Н.Є. Проблеми правового регулювання спільного підприємництва у формі юридичної особи // Правничий часопис Донецького університету. - 1998. - №1(2). - С. 22-25.

3. Косач Н.Е. Правовое регулирование классификации объединений предприятий // Вестник Донецкого университета. - 1999. - №1. - С. 179-183.

4. Косач Н.Е. Некоторые вопросы создания и деятельности совместных предприятий // Вопросы государства и права Украины. - Донецк: ДонГУ. - 1995. - Вып. 6. - С. 42-46.

5. Косач Н.Е. Совершенствование учебных программ правового образования как мера правового обеспечения интеграции Украины в ЕС // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі. - 1999. -№1. - С. 37-40.

6. Косач Н.Е. Развитие понятия и правовых форм совместной хозяйственной деятельности в Украине // Материалы науч. конф. "Правоведение". - Донецк: ДонГУ. - 1999. - С. 53-55.

АНОТАЦІЯ

Косач Н.Є. Правове регулювання спільного підприємництва (порівняльні аспекти). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - Господарське право; арбітражний процес. - Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 1999.

У дисертації проаналізовано еволюцію поняття "joint venture" (спільне підприємництво) у правових дослідженнях і законодавстві, у порівняльному аспекті розглянуті правові форми і суб'єкти правовідносин, охоплювані даним поняттям, проаналізоване законодавство про спільне підприємництво в Україні, Російській Федерації, деяких західноєвропейських країнах і Європейському Союзі. Показано, яким шляхом доцільно проводити зближення законодавства України з законодавством ЄС в аналізованій сфері. Сформульоване більш повне визначення спільної господарської діяльності, висловлені пропозиції про введення нової правової форми, а також про удосконалювання вже існуючих правових форм цієї діяльності.

Ключові слова: спільне підприємництво, господарська діяльність, суб'єкт господарювання, товариство, об'єднання підприємств, зближення законодавств, правовідносини, правове регулювання.

SUMMARY

Kosach N.E. Legal Regulation of Joint Venture (comparative aspects). - Manuscript.

This is the thesis in the form manuscript for competition the scientific degree of Candidate of Legal Sciences in the specialty 12.00.04 - Economic Law: Arbitration process. - Institute of Economic and Legal Research, Ukrainian National Academy of Sciences, Donetsk, 1999.

The development of the idea of joint venture in legal researches and legislation, the legal forms and subjects of legal relations, also Ukrainian legislation, legislation of Russian Federation and some countries of West Europe and European Community were researched in present thesis. The main attention has been focused on how to bring closer together Ukrainian legislation with the legislation of EC in the area of joint venture. The author formulated the more exact determination of joint economic activity, made some propositions about how to create a new legal form of this activity and to improve its existing forms.

Key words: joint venture, economic activity, subject of business, partnership, groups of enterprises, convergence of legislation, legal relations, legal regulation.

АННОТАЦИЯ

Косач Н.Е. Правовое регулирование совместного предпринимательства (сравнительные аспекты). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 - Хозяйственное право; арбитражный процесс. - Институт экономико-правовых исследований НАН Украины, Донецк, 1999.

В диссертации рассматриваются этапы исследований правового регулирования совместного предпринимательства, эволюция понятия "joint venture" (совместное предпринимательство) в зарубежных и отечественных правовых исследованиях, субъекты и правовые формы совместной предпринимательской деятельности. При рассмотрении явления "joint venture" в хозяйственно-правовом аспекте, применительно к украинскому законодательству, сделан вывод, что субъекты рассматриваемых отношений охватываются понятием субъекта хозяйствования. Анализируется законодательство Украины в сфере совместной деятельности субъектов хозяйствования, рассматривается законодательное определение предпринимательской и хозяйственной деятельности, правовые формы в которых может осуществляться совместная деятельность субъектов хозяйствования.

Проведен сравнительный анализ законодательства о совместной предпринимательской деятельности некоторых западноевропейских стран и Российской Федерации. Законодательство Европейского Союза о совместной предпринимательской деятельности более ориентировано на хозяйственную эффективность и целесообразность и развивается более интенсивно, чем в государствах-членах ЕС, так как оно не связано принципами национальных правовых систем. Правовое регулирование "joint venture" в ЕС осуществляется в рамках законодательства о конкуренции. Само понятие "joint venture" стало использоваться в результате практики применения статей Римского договора, посвященных правилам конкуренции, при разграничении картельной практики и экономически целесообразной кооперации. Однако, законодательство ЕС не дает его легального определения. Национальное законодательство стран-членов ЕС может включать свое определение "joint venture" при принятии соответствующих норм законодательства. Особое внимание уделяется такой своеобразной правовой форме совместной предпринимательской деятельности, как европейское объединение с общей экономической целью, представляющей интерес с точки зрения совершенствования законодательства Украины.

Рассматриваются статьи Соглашения о Партнерстве и Сотрудничестве, содержащие обязательства Украины сближать законодательство о компаниях и конкуренции с законодательством ЕС, обязательства о развитии малых и средних предприятий и их объединений. В отличие от законодательства ЕС, антимонопольное законодательство Украины не содержит норм, позволяющих разграничивать картельные соглашения и соглашения, направленные на кооперацию среди соглашений, подпадающих под действие статей о запрещении неправомерных соглашений. Для развития антимонопольного законодательства Украины в указанном направлении необходимо изменить трактовку совместной хозяйственной деятельности. При рассмотрении вопроса о том, какое определение "joint venture" целесообразно включить в украинское законодательство, необходимо учитывать, что предпринимательская (коммерческая) деятельность и некоммерческая деятельность - это виды хозяйственной деятельности. В ЕС отказались от тотальной унификации права и предполагают использовать в качестве правового инструмента активизации интеграционных процессов сближение законодательств. Это значительно усиливает роль национального права государств-членов при создании единого внутреннего рынка ЕС. В связи с этим показывается, каким путем целесообразно проводить сближение законодательства Украины с законодательством ЕС в рассматриваемой сфере и как опыт правового регулирования "joint venture" в ЕС может быть использован в законотворческом процессе Украины. В диссертационной работе предложено: более полное определение совместной хозяйственной деятельности, введение новой организационно-правовой формы совместной деятельности субъектов хозяйствования - объединения с общей хозяйственной целью, изменение классификации объединений предприятий.

Ключевые слова: совместное предпринимательство, хозяйственная деятельность, субъект хозяйствования, товарищество, объединение предприятий, сближение законодательств, правоотношения, правовое регулирование.

Размещено на Allbest.ru