Міжнародно-правове регулювання статусу трудящих-мігрантів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародно-правове регулювання статусу трудящих - мігрантів

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Наприкінці XX століття в результаті історичних геополітичних змін (розпад СРСР, зникнення соціалістичного табору, подальший розвиток економічної інтеграції в межах Європейського Союзу, створення нових торговельно-економічних об'єднань, подальша глобалізація процесів виробництва і обміну та ряду інших факторів) міграційні явища набули особливо серйозного значення для розвитку світу в цілому та окремих його регіонів. Як свідчать дані, наведені у доповіді Міжнародного бюро праці на трьохсторонній зустрічі в МБП 21-25 квітня 1997 р., сорок два мільйони трудящих-мігрантів змушені погоджуватися на принизливі для людської гідності умови праці в десятках країн світу, які не є їх батьківщиною. У країнах, що розвиваються, чисельність робочої сили зростає щорічно на 38 мільйонів чоловік, які вливаються у багатомільйонну армію безробітних, які не мають роботи в наш час. Як показує дійсність наших днів, міграційні потоки зростають, а їх найважливішим компонентом стає трудова міграція.

Арабський світ є одним із основних районів міжнародної трудової міграції - переміщення робочої сили за межі своїх країн з метою тимчасового працевлаштування за кордоном. На початку дев'яностих років іноземна робоча сила становила в державах Перської затоки в середньому 63,2% загальної кількості трудящих, досягаючи в Об'єднаних Арабських Еміратах - 91%, Катарі - 81%, Кувейті - 79%, Омані - 61%, Саудівській Аравії - 55% і в Бахрейні - 53%.

Особливо болючу соціально-правову проблему становить трудова міграція палестинців до Ізраїлю, куди щорічно із території Автономії Палестини прибувають десятки тисяч трудящих-мігрантів.

У Європі, де рівень правового регулювання статусу трудящих-мігрантів є більш високим, ситуація з трудовою міграцією є також досить складною. Так, у Франції налічується близько 100 тис. постійних іммігрантів, з яких 80 тис. із країн, які не входять до Європейського Союзу, в Німеччині - близько 150 тис. сезонних робітників і ще 100 тис. іноземних трудящих-мігрантів, у Чехії, за станом. на 1996 р., перебувало 67,3 тис. іноземців, що мали дозвіл працювати у цій країні.

У країнах СНД у результаті незадовільного соціально-економічного становища, яке супроводжується стрімким падінням рівня життя, як тимчасова, так і постійна міграція, мають тенденцію до неухильного зростання.

Україна, яка у складі СРСР була відсторонена від міжнародних міграційних потоків, після розпаду СРСР стала країною, через яку йдуть інтенсивні міграційні потоки. У 1996 р. до України прибуло 129538 чол., а 246774 чол. її залишили. Прибувають трудящі-мігранти із СНД, українці відправляються на пошуки роботи в Росію, країни Центральної та Західної Європи.

З самого початку виникнення явища трудової міграції постали проблеми, пов`язані з відсутністю визначеного правового статусу трудящих-мігрантів, їх правового захисту. А разом з тим зростало усвідомлення того, що, як і в багатьох інших сферах соціальних відносин, регулювати які покликані норми міжнародного трудового права, вирішення проблеми трудящих-мігрантів становить інтерес як для окремих країн, так і для міжнародного співтовариства держав у цілому.

Міжнародна організація праці, яка за свою майже 80-річну історію створила кодекс норм міжнародного трудового права, неодноразово зверталася до проблеми забезпечення правового захисту трудящих-мігрантів і членів їх сімей. Достатньо назвати конвенції №97, 118, 143 і 157, які регламентують різні аспекти правового статусу трудящих-мігрантів. На європейському рівні - це Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів 1977 р. (Рада Європи). Особливий правовий захист трудящим-мігрантам забезпечується в межах системи Європейської соціальної хартії (Рада Європи). Слід відмітити, що Рада Європи приділяє особливу увагу розглядуваній в дисертації проблемі (наведемо Рекомендації парламентської Асамблеї Ради Європи 1277 (1995), 1306 (1996), 1327 (1997), 1334 (1997). Нову главу в історії розвитку інституту міжнародно-правового захисту трудящих-мігрантів відкрила прийнята в грудні 1990 року Генеральною Асамблеєю ООН Міжнародна конвенція про захист прав усіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей, яка являє собою всеохоплюючий міжнародно-правовий акт, у якому знайшли закріплення детально розроблена система специфічних прав усіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей, а також механізми захисту цих прав. На надзвичайну важливість вирішення цього завдання міжнародного співтовариства у галузі прав людини вказала і Всесвітня конференція з прав людини (Відень, 1993 р.), підкресливши, що «створення умов для досягнення більшої гармонії і терпимості між трудящими-мігрантами і суспільством, в якому вони живуть, має особливо важливе значення», при цьому всі держави закликаються «гарантувати захист прав людини, всіх трудящих-мігрантів та їх сімей».

Для України, яка має свою власну міжнародно-правову позицію незалежної демократичної держави, усвідомлення важливості проблеми міжнародно-правового захисту трудящих-мігрантів і необхідності її науково-практичної розробки, є дуже актуальним і в плані захисту українських трудящих-мігрантів за кордоном і цивілізованого вирішення проблеми іноземних трудящих-мігрантів в Україні. Наукові розробки з цього питання сприятимуть подальшій ратифікації Україною відповідних міжнародних договорів і приведенню її' законодавства у відповідність з міжнародними стандартами захисту прав трудящих-мігрантів.

Рівень дослідженості поставленої проблеми. Для колишнього Радянського Союзу проблеми міжнародної трудової міграції не існувало ні в практичному, ні в правовому плані. Радянські юристи-міжнародники якщо і висвітлювали цю проблему, то виключно у плані критики капіталістичної дійсності. Глибоке розроблення питання було зроблене в той час українським дослідником О.М. Овсюком.

Окремі аспекти проблеми висвітлювалися в загальних роботах з міжнародного трудового права Е.М. Аметистова, В.Г. Батюка.А.С. Довгерта, Б.Н. Жаркова, С.А.Іванова, І.Я. Кисельова, Ю.Д. Квашніна, Л.А. Лунца, Н.М. Ульянової, В.Г. Шкунаєва та ін.

Відсутність спеціальних наукових робіт-досліджень, присвячених проблемі міжнародно-правового захисту трудящих-мігрантів, надає особливої актуальності кожній новій роботі на цю тему, які починають з'являтися в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною планової теми Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України «Формування міжнародно-правової позиції України в галузі захисту прав людини», яка розроблялася в межах проблеми «Україна в системі сучасного міжнародного правопорядку: теорія і практика».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є визначення статусу трудящих-мігрантів згідно з сучасним міжнародним правом, ступеню визнання міжнародно-правових норм державами і їх реалізації у внутрішньому правопорядку, вивчення особливостей предмета регулювання і змісту норм, а також аналіз механізмів міжнародно-правового захисту. трудящих-мігрантів. Особливу увагу приділено значенню визнання міжнародно-правового статусу за трудящими-мігрантами в Україні та Ізраїлі.

Поставлена мета визначила необхідність виконання таких завдань:

- теоретично осмислити чинну систему міжнародного захисту трудящих-мігрантів з тим, щоб визначити її природу та сутність;

- виявити специфічні принципи, які покладені в основу міжнародно-правового регулювання статусу трудящих-мігрантів:

- показати, в чому полягає принципова особливість і склад системи прав, без яких трудящий-мігрант не може існувати, не становлячи загрози для країни перебування;

- висвітлити значення механізмів міжнародного захисту прав трудящих-мігрантів та ефективність їх дії;

- зробити висновки та рекомендації щодо імплементації міжнародних конвенцій, які стосуються захисту прав та інтересів трудящих-мігрантів.

Об'єктом дисертаційного дослідження є міжнародні відносини, які стосуються міжнародно-правового регулювання статусу трудящих-мігрантів.

Предметом дисертаційного дослідження є принципи та норми міжнародного права, на основі яких здійснюється регулювання статусу трудящих-мігрантів.

Методологічна і науково-теоретична основа дослідження. Дисертація грунтується на принципі, що склався в сучасному міжнародному трудовому праві, який вимагає від держав послідовної ратифікації конвенцій про працю і вжиття заходів щодо імплементації міжнародно-правових норм.

При проведенні дослідження здійснювався аналіз соціальних процесів в єдності з потребами правового регулювання, використовувалися такі спеціальні методи юридичних наук, як формально-юридичний, історичний, порівняльно-правовий, системний.

Важливе значення для розробки теми дисертації мало вивчення праць українських та іноземних авторів: В.Г. Буткевича, В.Н. Денисова, В.І.Євінтова, В.М. Корецького, І.І. Лукашука, О.М. Овсюка, П.М. Рабіновича, К.К. Сандровського, Ю.1. Римаренка, Д.С.Біркса, Л. Хенкіна, С. Кастлеса, Г. Кельзена, РадуанаА. Шабана, М. Соссолі та ін.

Для глибокого вивчення проблем міграції використовувалися роботи також таких вчених, які розвивають цей напрям: С.І. Брука, В.Б.Євтуха, О.М. Камінського, Ю.М. Колосова, В.І. Кузнецова, С.І. Суглобіна, Я.Е. Самборської.

Теоретичне і практичне значення дисертації полягає в тому, що правовий аналіз, який вона містить, основні положення і висновки показують, що цивілізоване і гуманне вирішення основних проблем трудової міграції, яка органічно притаманна сучасному світу, може грунтуватися тільки на розроблених специфічних міжнародних стандартах і тільки в загальному контексті міжнародного захисту прав людини. Україна, яка не ратифікувала жодного міжнародного договору про захист трудящих-мігрантів, повинна починати поступовий рух по шляху впровадження в своє національне право міжнародних стандартів щодо трудящих-мігрантів. Робити це, зрозуміло, необхідно з врахуванням розробленої черговості вказаних стандартів і економічної готовності країни.

У практичному плані положення і висновки дисертації можуть бути використані при викладанні (читанні курсу міжнародного трудового права чи відповідного спеціального курсу); в правотворчій роботі (вдосконалення національного законодавства); у правозастосуванні (застосування норм міжнародних договорів у внутрішньому правопорядку).

Наукова новизна і особистий внесок дисертанта характеризуються, насамперед, тим, що це дослідження є першою в українській літературі міжнародного права спробою висвітлити, відповідаючи на виклик часу, складну проблему захисту трудящих-мігрантів на міжнародному та національному рівні. Новизна наукового дослідження також полягає у розробці теоретичних положень, висновків та рекомендацій, найважливішими серед яких є:

- поняття міжнародно-правового захисту трудящих-мігрантів як системи норм матеріального права, процедур і механізмів, що покладають на держави обов'язок надавати специфічній категорії трудящих особливі права для забезпечення гідного людини існування, а також засоби здійснення та захисту цих прав;

- положення про те, що міжнародно-правове регулювання в галузі захисту прав трудящих-мігрантів здійснюється на основі системи міжнародно-правових норм і принципів, які забезпечують врахування специфічного становища цієї категорії трудящих;

- визначення змісту, прав і свобод трудящих-мігрантів, встановлених у відповідних міжнародних конвенціях;

- аналіз рівнів правового захисту трудящих-мігрантів в Україні та Ізраїлі стосовно ратифікації та імплементації відповідних конвенцій.

Апробація результатів дослідження і публікацій. Дисертація обговорювалася у відділі міжнародного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Основні положення дисертації знайшли відображення в 3-х наукових публікаціях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів (8 параграфів), висновків і списку використаної літератури (109 джерел). Загальний обсяг роботи - 185 сторінок, з яких 8 сторінок - список використаної літератури.

Зміст роботи

міжнародний право мігрант трудящий

У вступі обґрунтовується актуальність і рівень поставленої проблеми у міжнародному праві, визначаються її мета і завдання, дається характеристика об'єкта, предмета і методології дослідження, показано теоретичне і практичне значення роботи, її наукова новизна, особистий внесок дисертанта, ступінь апробації, впровадження і характер публікацій, в яких викладені основні результати дисертації.

У першому розділі показано, що міжнародний захист прав трудящих-мігрантів є невід'ємною частиною міжнародного права прав людини (міжнародного захисту прав людини), нової галузі міжнародного права, для якої є характерним випереджаючий інші галузі права розвиток, дедалі зростаюча кількість міжнародних і регіональних механізмів контролю за додержанням прав людини, вплив на інші інститути права. В основі цієї нової галузі міжнародного права лежить Статут ООН 1945 р., Загальна декларація прав людини 1948 р., яка здійснила вплив на розвиток конституцій у багатьох державах світу, Міжнародні пакти про права людини 1966 р., і прийнятий на їх основі цілий комплекс численних конвенцій про права людини як універсального, так і регіонального характеру. Ця струнка і цілісна система міжнародної охорони прав людини захищає права всіх осіб і народів без винятку, у тому числі й трудящих-мігрантів. Як підкреслила Всесвітня конференція з прав людини (Відень, червень 1993 р.), всі права людини є універсальними, неподільними і взаємопов'язаними. Міжнародне співтовариство повинно ставитися до прав людини глобально, на справедливій і рівній основі, з однаковим підходом і увагою. Хоча значення різних історичних, культурних і релігійних особливостей необхідно брати до уваги, держави, незалежно від їх політичних, економічних і культурних систем, мають обов'язок заохочувати і захищати всі права людини і основні свободи^.

У цьому контексті Всесвітня конференція з прав людини 1993 р. у Відні приділила таку ж першочергову увагу захисту прав трудящих-мігрантів, як і додержанню прав інших категорій населення і кожної окремої особи. У пункті 24 підсумкового документа Всесвітньої конференції з прав людини - «Віденської Декларації та Програми дій» від 25 червня 1993 р. про це сказано прямо і вичерпно: «Велику увагу необхідно приділяти заохоченню і захисту прав населення, включаючи трудящих-мігрантів (підкреслено мною - Абу Салех Мухамед), ліквідації всіх форм їх дискримінації, а також зміцненню і ефективнішому здійсненню чинних договорів про права людини.

Враховючи всю важливість і складність проблем регулювання міграції, в тому числі трудової, світове співтовариство не задовольняється тим загальним захистом, який гарантується трудящим-мігрантам на основі Статуту ООН, Міжнародного білля про права людини, воно дедалі частіше розробляє і на їх основі приймає спеціальні акти, які безпосередньо стосуються регулювання правового статусу трудящих-мігрантів. Але якщо до цього часу на універсальному (глобальному) рівні питань про трудящих-мігрантів торкалися в основному документи Міжнародної Організації Праці (Конвенція 1926 р. №21 про інспекцію трудящих-мігрантів, Конвенція 1949 р. №91 про трудящих-мігрантів, Конвенція 1975 р. №143 про зловживання в галузі міграції і про забезпечення трудящим мігрантам рівності можливостей і поводження, та Рекомендації 1995 р. про захист трудящих-мігрантів у слаборозвинутих країнах, ряд інших конвенцій і рекомендацій МОТ), які зачіпають окремі питання захисту трудової міграції, то нині прийнято документ про захист всіх прав трудящих-мігрантів. Таким документом, який вперше кодифікував на міжнародному рівні норми міграційного права, стала міжнародна конвенція про захист прав усіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей від 18 грудня 1990 р. Саме тому аналізу цього найважливішого універсального документа приділяється основна увага у першому розділі. В ній показано, що Конвенція 1990 р. застосовується до всіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей без будь-яких відмінностей за ознаками статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії або переконань, політичних або інших поглядів, національного, етнічного або соціального походження, громадянства, віку, економічного, сімейного і майнового стану, її норми діють протягом всього процесу міграції трудящих і членів їх сімей, що включає підготовку до міграції, виїзд, транзит і весь період перебування і оплачуваної діяльності в державі роботи за наймом, а також повернення до держави походження чи звичайного проживання. Аналіз основних положень цієї Конвенції, які стосуються всього комплексу прав трудящих-мігрантів (особистих, соціально-економічних, політичних, культурних), а також конкретного механізму встановленого нею - Комітета по захисту прав усіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей, дає можливість зробити висновок, що Конвенція 1990 р. забезпечує досить високий міжнародний стандарт захисту прав трудящих-мігрантів і членів їх сімей. Головне полягає у забезпеченні реалізації її положень державами-учасниками. Важливого значення набуває і координація діяльності контрольного механізму цієї Конвенції з уже діючими подібними механізмами в межах МОТ і ЮНЕСКО. Така координація може здійснюватися Економічною і Соціальною радою ООН. Значну роль може відіграти і взаємодія з регіональними організаціями, зайнятими захистом прав трудящих-мігрантів.

Існування такого універсального документа як Міжнародна Конвенція 1990 р. ні в якому разі не применшує ролі міжнародно-правових актів, які приймаються в Міжнародній організації праці щодо захисту прав трудящих-мігрантів. МОТ, яка за 80 років свого існування (з 1919 р.) накопичила великий досвід у справі захисту трудових прав усіх категорій населення і створила кодекс норм міжнародного трудового права, неодноразово зверталася до проблеми захисту прав трудящих-мігрантів. Як показано в дисертації, для захисту прав трудящих-мігрантів суттєве значення мають всі конвенції МОТ, присвячені захистові трудових прав усіх категорій трудящих, тому що вони неминуче стосуються і трудящих-мігрантів (наприклад, Конвенція МОТ 1951 р. №100 про рівну винагороду чоловіків і жінок за працю однакової вартості, Конвенція МОТ 1957 р. №105 про ліквідацію примусової праці, Конвенція МОТ 1958 р. №111 про дискримінацію в галузі праці і занять, Конвенція МОТ 1964 р. №122 про політику в галузі зайнятості) так і спеціальні Конвенції, які регламентують права трудящих-мігрантів (наприклад, Конвенції МОТ №97, №118, №143, №157).

У другому розділі розкривається механізм міжнародно-правового регулювання правового статусу трудящих-мігрантів, який являє собою регламентування з допомогою міжнародних угод, насамперед питань, пов'язаних з застосуванням найманої праці, поліпшенням її умов, охороною праці, захистом індивідуальних і колективних інтересів працівників. Поряд з універсальними міжнародними угодами, прийнятиЬп в ООН, МОТ та інших організацій системи ООН, важливе місце в міжнародному регулюванні правового статусу трудящих-мігрантів належить регіональним міжнародним угодам і двостороннім угодам різних держав. Важливим фактором у сучасній міжнародній системі захисту прав трудящих-мігрантів є регіональний рівень. У дисертації показано, що регіональні угоди у галузі захисту прав трудящих-мігрантів набувають дедалі більшого значення. Особливий правовий захист трудящих-мігрантів забезпечується в межах Ради Європи і прийнятої нею Європейської соціальної хартії 1961 р. і Європейської конвенції 1977 р. про правовий статус трудящих-мігрантів.

Оскільки Європейська конвенція прав і основних свобод людини 1950 р. насамперед гарантувала її' учасникам захист особистих і політичних прав і не торкалася соціальних прав, прийняття Європейської соціальної хартії 1961 р. стало важливою подією у створенні комплексу міжнародно-правових угод під егідою Ради Європи, які б захищали всі права людини. До каталогу особистих і політичних прав, проголошених Європейською конвенцією 1950 р., Європейська соціальна хартія 1961 р. додала досить широке коло прав в економічній і соціальній галузях. Серед них: право на працю, на створення робітничих організацій, ведення колективних переговорів і укладання колективних договорів, право на справедливі умови праці, на професійну підготовку і перепідготовку, право на безпечні і здорові умови праці, право на справедливу винагороду, право дітей і молоді на спеціальний захист від фізичних і моральних замахів, право працюючих жінок на спеціальний захист у випадку материнства, право кожного працюючого на соціальне забезпечення, право інвалідів на професійну підготовку і на реінтеграцію в суспільстві, право матері та дитини, незалежно від сімейного статусу, на соціальний і екологічний захист, право громадян однієї держави-учасниці одержувати прибутки на території іншої на рівній основі з громадянами останньої.

Серед положень Європейської соціальної хартії 1961 р. слід виділити статтю 19, яка прямо захищає права трудящих-мігрантів і вимагає, щоб трудящі-мігранти та члени їх сімей мали однакові умови з громадянами європейських країн щодо винагороди та інших умов праці, включаючи можливості прийняття на роботу, вступу до профспілок, ведення колективних переговорів. Вона покладає на учасників Хартії обов'язок, полегшити воз'єднання сімей іноземних робітників, які мають дозвіл на влаштування на території відповідної держави. Що ж до Європейської конвенції 1977 р., то вона повністю присвячена захистові прав та інтересів трудящих-мігрантів.

Україна як член Ради Європи прямо заінтересована у зміцненні міжнародного співробітництва з метою захисту прав людини як в межах цієї міжнародної організації, так і всіх інших міжнародних організацій. Україна розглядає як найважливіше завдання захист українських трудящих за кордоном і вирішення проблем іноземних громадян в Україні. Для вирішення цієї проблеми створюється реальна законодавча база і вживаються необхідні адміністративні заходи. Згідно зі статтею 26 Конституції України іноземці і особи без громадянства, які перебувають на її території на законних підставах, користуються тими ж правами і свободами, що і громадяни України, за винятком обмежень, встановлених Конституцією, законами і міжнародними договорами України.

Найважливішими законодавчими актами, які стосуються міграційних питань, є Закон України «Про громадянство України» 1991 р.: Закон України «Про правовий статус іноземців» 1994 р., який гарантує іноземним громадянам і особам без громадянства, що легальне перебувають на території України, рівність перед законом і рівні права і обов''язки з громадянами України; Закон України «Про порядок виїзду і в''їзду в Україну громадян України», прийняття якого забезпечує право вільного виїзду за кордон і повернення в Україну всім громадянам України, за винятком обмежень, передбачених міжнародним законодавством. Прийнято Постанову Кабінету Міністрів України «Про створення органів міграційної служби в Україні» від 22 червня 1994 р. Міністерством праці України 5 травня 1993 р. затверджено Тимчасове положення про умови оформлення іноземним громадянам дозволу на працевлаштування в Україні.

Загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори Україна розглядає як складову частину своєї правової системи і вважає важливим завданням у галузі регулювання статусу трудящих-мігрантів подальший розвиток і вдосконалення свого внутрішнього міграційного законодавства відповідно до міжнародних стандартів.

Як підкреслюється в дисертації, Україна прагне до активного співробітництва з європейськими структурами в галузі захисту прав людини взагалі, і прав трудящих-мігрантів, зокрема. Прийняті в межах Ради Європи, Європейського Союзу, Організації з безпеки і співробітництва в Європі документи про захист прав людини, а також акти, спеціально присвячені питанням трудової міграції, підвищують ступінь правового захисту трудящих-мігрантів у європейських країнах і належного контролю за застосуванням міжнародних угод у цій галузі.

У третьому розділі у порівняльному плані розглядаються системи регулювання правового статусу трудящих-мігрантів на Близькому Сході, аналізується Арабська конвенція 1968 р. про мобільність робочої сили, законодавство арабських держав. У дисертації показано, що міграція в арабському світі тісно з'єднала арабську економіку, бо вихідці з арабських країн становлять основу міграції на Близькому Сході. Проте, незважаючи на існуючу міграцію людей в регіоні, переміщення робочої сили не є вільним і все ще зазнає коливань, існуючих у політичному середовищі. Безперешкодне переміщення робочої сили в арабскому регіоні здатне знизити тиск на ринки праці в тих країнах, де існує її надлишок, збільшити зайнятість, рух капіталу і загальний добробут. Цьому, на думку дисертанта, сприятиме приєднання арарбських держав до Арабської конвенції 1968 р. про мобільність робочої сили, а також до Арабської конвенції №4 1975 р. про переміщення арабської робочої сили і Конвенції №9 і рекомендації №2 1977 р. «Про професійну підготовку».

Дисертантом також пропонується створити Міжарабський інститут праці, який би засередив у єдиному центрі інформацію, яка стосується захисту прав трудової міграції і сприяв би координації діяльності всіх арабських держав у цій галузі.

Паралельно з аналізом правового становища трудящих-мігрантів у арабських державах у цьому ж розділі міститься аналіз форм і методів правового захисту трудящих в Ізраїлі, країни, яка сьогодні є однією з найрозвинутіших країн світового співтовариства і має добрі можливості для соціального захисту як своїх власних громадян, так і іноземців. Проте і тут існують певні проблеми стосовно трудової міграції, пов'язані з тим, що тут працевлаштування прямо пов'язано з високим освітнім цензом, робота забезпечується в першу чергу людям з вищою освітою, більш кваліфікованим і професійним кадрам. Ця проблема вирішується тут з допомогою курсів професійної підготовки і перепідготовки, частину з яких організовано для трудящих-мігрантів.

Держава Ізраїль всіляко заохочує працю жінок. Згідно з Законом про рівність можливостей на роботі 1988 р. роботодавці не мають права проводити відмінності між працівниками за ознакою статі, сімейного стану, наявності або відсутності дітей, раси, національності, віросповідання, політичних переконань, партійної приналежності. Закон про мінімальну заробітну плану 1987 р. поширюється на кожного працівника, який досяг 18 років і який працює на повну ставку, незалежно від характеру роботи, стажу, освіти. Оплата праці нижче встановленого законом мінімума-кримінальний злочин.

Захист прав трудящих здійснюють робітничі організації, професійні об'єднання, а також трудові суди. Іноземні трудящі в Ізраїлі у випадку конфлікту з роботодавцем можуть звертатися до суду на однакових умовах з місцевими громадянами.

І все ж, незважаючи на наданий трудящим-мігрантам в Ізраїлі національний правовий режим, в деяких галузях економіки іноземні робітники нерідко є зайвими і створюють проблему для ринку праці в Ізраїлі, оскільки, з одного боку, багато хто з них - це некваліфіковані працівники, а з іншого - в країні існує нелегальне ввезення іноземних робітників. Для підвищення ефективності правового захисту іноземних трудящих в Ізраїлі, необхідно втілювати в життя положення відповідних міжнародних конвенцій, зокрема Міжнародної конвенції 1990 р., а також Конвенцій МОТ №97 (1949 р.) і Конвенції МОТ №143 (1975 р.). Ізраїль не є учасником цих міжнародних угод.

У висновках проведеного дисертаційного дослідження сформульовані такі результати:

1. Міжнародно-правове регулювання праці трудящих-мігрантів здійснюється за допомогою міжнародних універсальних угод, прийнятих в межах ООН, МОТ та інших міжнародних організацій, регіональних угод у Європі, Америці, Африці на Близькому Сході, двосторонніх угод різних держав.

2. Прийняття 18 грудня 1990 р. Генеральною Асамблеєю ООН Міжнародної конвенції про захист усіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей, міжнародно-правового акту, в якому знайшли закріплення детально розроблена система специфічних прав усіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей, а також механізми реалізації цих прав, поклали початок новому, більш високому стану в розвитку міжнародного законодавства про трудящих-мігрантів. Цей етап супроводжується істотними змінами в регіональних системах захисту прав трудової міграції і розширенням двостороннього співробітництва держав, у якому є помітною і роль України, що уклала ряд двосторонніх угод у цій галузі. Проте в силу різних проблем економічного, політичного, культурного характеру, навіть морально-етичних, існує досить великий розрив між правовою теорією і практикою окремих держав.

3. І сьогодні трудящі-мігранти потребують міжнародного захисту своїх прав. До цього приводить зростання переміщення трудящих - близько 70 мільйонів чоловік працюють нині в іноземних державах.

4. Доцільно як можна ширше визнати уже наявні міжнародно-правові документи та імплементувати міжнародно-правові норми з даного питання у внутрішньому правопорядку усіх країн.

5. Суттєве значення для регулювання статусатрудящих-мігрантів має укладання двосторонніх договорів, в яких би чітко визначався правовий статус трудящих-мігрантів. Виникла необхідність укладання таких угод між нафтовидобувними країнами Близького Сходу з тими країнами, з яких прибуває значна кількість робітників, частіше всього нелегальним шляхом. Такі угоди можуть бути корисними і в деяких інших регіонах.

6. Існує необхідність забезпечення рівноправності між трудящими-мігрантами і громадянами приймаючих країн у галузі найму, праці, соціального забезпечення і додержання інших прав, тобто надання трудящим-мігрантам національного правового режима, згідноз яким вони могли б користуватися рівними країнами перебування.

7. У сфері контролю за переміщенням трудящих-мігрантів, умовами їх праці і приймаючих робочу силу країнах доцільно створювати в цих країнах зусиллями міжнародних організацій (ООН, МОТ) такі органи, які будуть контролювати проблему трудящих-мігрантів у кожній країні.

8. Безпосередня регламентація прав і свобод людини, в тому числі трудящихся-мігрантів, як і раніше, залишається внутрішньою справою кожної держави. Міжнародні норми в цій галузі у переважній більшості випадків не можуть застосовуватися на території будь-якої держави прямо, а вимагають від неї вжиття певних заходів для своєї імплементації. Як правило, міжнародні документи не встановлюють, яким чином держава буде виконувати прийняті на себе зобов''язання. разом з тим стандарти поведінки, які містять міжнародні документи, певним чином зв'язують свободу поведінки держав у сфері національного законодавства.

У нинішніх умовах можна говорити про принцип міжнародного захисту прав людини як обов'язок держав на основі міжнародних угод вживати всіх дій (індивідуально чи колективно), спрямовані на захист прав людини, в тому числі трудящих-мігрантів. Індивід може прямо користуватися правами і перебувати під захистом тієї чи іншої міжнародної конвенції, якщо держава підписала і ратифікувала її. У такому випадку положення конвенції мають перевагу перед будь-яким національним законом - у цьому імператив сучасного, взаємопов'язаного, плюралістичного світу.

9. Україна, незалежна, демократична держава, прагне забезпечити захист українських трудящих за кордоном і цивілізоване вирішення проблем іноземних громадян в Україні. У 1993 р. Україна дістала статус спостерігача в Міжнародній організації по міграції.

Нею підписані угоди про взаємне працевлаштування громадян з Росією, Молдовою, Польщею, Вірменією, Білорусією, Чехією, Литвою і В'єтнамом.

З метою подальшого підвищення ефективності співробітництва України з іншими державами дисертат прапонує:

- перердбачити ратифікацію Україною всіх основних міжнародних угод, які стосуються трудової міграції. Така ратифікація була б поміутним внеском України у справу захисту прав людини в зв'язку з 50-річчям Загальної декларації прав людини (1998 р.) і 80 - річчям Міжнародної організації праці (1999 р.);

- прийняти комплексний Закон України «Про імміграцію», в якому приділити особливу увагу питанням трудової міграції;

- створити при Міністерстві праці України або Державному комітеті у справах національності і міграції Єдиний центр з питань трудової міграції, який би займався координацією діяльності усіх відомств і служб щодо щазисту прав трудящих-мігрантів;

- ширше використовувати зарубіжний досвід прийняття і розвитку імміграційного законодавства, зокрема досвід Ізраїлю та інших близькосхідних країн;

- розглядати як першочергове завдання прагнення до встановлення розвинутих двосторонніх угод з тими країнами, до яких спрямовані основні імміграційні потоки з України, а також з країнами, де існує досить розвинута українська діаспора (Канада, США, Ізраїль, Австралія, Бразилія, Аргентина);

- посилити у засобах масової інформації і зробити постійною тему роз'яснення українському населенню проблем міжнародного права, міжнародної ввічливості (comity), що стосуються тих простих питань, що так само, як громадяни України будуть поводитися з іноземцями, відповідно і населення зарубіжних держав буде ставитися до іммігрантів-українців у своїх країнах.

Основні положення дисертації викладені в наступних статтях

1. Міжнародна конвенція про захист прав трудящих-мігрантів і членів їх сімей // Держава і право. Щорічник наукових праць молодих вчених. Випуск перший.-Київ, 1997.-С. 171-176.

2. Проблеми правового регулювання міжнародної трудової міграції в Україні // Правова держава. Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України - Київ, 1998. - С. 400-404.

З. Трудящі-мігранти в Ізраїлі // Держава і право. Щорічник наукових праць молодих вчених. Випуск другий. - Київ, 1998. - С. 467-471.

Размещено на Allbest.ru