Криміналістичне дослідження підроблених іноземних паперових грошей

????????? ?? http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

УДК 343.977

Криміналістичне дослідження підроблених іноземних паперових грошей

12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Петряєв Сергій Юрійович

Київ 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі криміналістики Національної академії внутрішніх справ України.

Захист відбудеться “17” лютого 1999 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 при Національній академії внутрішніх справ України (252035, Київ - 35, Солом'янська площа, 1).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України (252035, Київ - 35, Солом'янська площа, 1).

Автореферат розісланий “22” грудня 1998 року.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертації. Незалежна Українська держава послідовно йде шляхом корінної перебудови соціального та економічного життя суспільства. Проте труднощі економічного росту та розбалансованість споживчого ринку призвели до значного підвищення рівня злочинності, про що наголошувалось в Указі Президента України “Про невідкладні дії по посиленню боротьби із злочинністю” від 21.07.1994 року: ”Вважати боротьбу із злочинністю проти особи, злочинністю в економічній сфері, зокрема в кредитно-фінансовій та банківській системах, в зовнішньоекономічній діяльності та торгівлі, на транспорті головними напрямками в діяльності правоохоронних органів”. Серед злочинів, найбільш характерних для нашого сьогодення, особливе місце займає таке кримінальне явище, як виготовлення чи збут підроблених грошей. Вказаний злочин підриває кредитно-грошову систему та фінансову політику держави, приносить нетрудові доходи особам, які, як правило, не займаються суспільно-корисною працею, породжує паразитичний спосіб життя. При цьому варто зазначити, що ряд кримінальних справ, пов'язаних з розслідуванням зазначеного типу злочину, на протязі ряду років залишається нерозкритим, а злочинці - без покарання. Крім того, фальшування грошей справедливо належить до числа злочинів міжнародного характеру, оскільки виготовлення і збут підробленої валюти негативно впливають на нормальні відносини між країнами та завдають шкоди міжнародному економічному розвитку і співробітництву.

Одним з важливих елементів розкриття та розслідування фальшивомонетництва є криміналістична експертиза грошових знаків, яка дає можливість встановити факт їх підроблення та забезпечити інформацією правоохоронні органи з метою проведення слідчих та оперативних дій, направлених на розшук злочинців. З точки зору експертного дослідження банкноти виступають об'єктом техніко-криміналістичної експертизи документів. Значний внесок в розвиток її науково-методологічної основи зробили Бахін В.П., Бєлкін Р.С., Гончаренко В.Г., Іщенко А.В., Клименко Н.І., Коновалова І.Ф., Кузьмічов В.С., Лисиченко В.К., Лукашевич В.Г., Салтевський М.В., Сегай М.Я., Шепітько В.Ю., Шляхов О.Р., Фрідман І.Я. та інші.

Проте в наукових працях названих авторів не розглянуті такі актуальні питання, як криміналістична характеристика підроблення іноземних банкнот; виділення криміналістичного дослідження грошових знаків в самостійний вид судових експертиз в рамках технічної експертизи документів; експертне дослідження міри схожості підроблених банкнот із справжніми та необхідність відображення даного факту у висновку експерта; комплексне дослідження паперових грошових знаків; техніко-криміналістичне дослідження сучасних захисних властивостей паперу, водяних знаків, фарби, реквізитів банкнот, активних елементів захисту. Крім того, в вищезгаданих роботах не систематизовані або відсутні і відомості про ознаки багатьох сучасних способів підроблення реквізитів та матеріалів іноземних грошових знаків і методів їх виявлення; не визначені напрямки організації боротьби з фальшуванням грошей в нових політико-економічних умовах України.

Недостатня вивченість вказаної проблематики і, в той же час, її практична значимість обумовили актуальність теми дисертації.

Мета дисертаційної роботи полягає в розробці комплексної криміналістичної методики дослідження підроблення і збуту паперових грошових знаків іноземних держав на основі узагальненого їх криміналістичного аналізу та наданні пропозицій по вдосконаленню організації боротьби з фальшуванням грошей в Україні.

Для досягнення поставленої мети були вирішені такі задачі:

- проведено детальний аналіз і дана оцінка сучасного стану підроблення та збуту іноземних паперових грошових знаків;

- наведена кримінально-правова та розгорнута криміналістична характеристика виготовлення підроблених банкнот іноземних держав;

- на основі психологічного аналізу особи фальшивомонетника, рекомендацій Женевської конвенції від 20 квітня 1929р. “Про відповідальність за підроблення іноземних грошових знаків” науково обгрунтована необхідність кримінальної відповідальності за виготовлення банкнот та цінних паперів як за самостійний злочин;

- на основі аналізу теоретичних основ судової експертизи та експертної практики дано обгрунтування необхідності виділення дослідження банкнот в самостійний вид судових експертиз;

- вивчені та класифіковані сучасні способи підроблення паперових грошових знаків в цілому та їх окремих реквізитів;

- на основі експертної практики розроблена комплексна методика техніко-криміналістичної експертизи справжніх та підроблених банкнот іноземних держав, яка включає дослідження банкнотного паперу, фарб, активних елементів захисту;

- створена автоматизована інформаційно-пошукова система обліку ознак фальшивих банкнот;

- на основі аналізу слідчої та експертної практики МВС України, Росії та Білорусії, а також вивчення міжнародного досвіду боротьби з фальшуванням грошей визначені конкретні напрямки профілактики та організації боротьби з цим злочином в Україні.

Під час роботи над дисертацією використовувались такі методи пізнання: формально-логічний, історико-правовий, порівняльно-правовий, аналіз статистичних даних, одержаних шляхом узагальнення діяльності правоохоронних органів по боротьбі з фальшуванням грошей, метод інтерв'юрування оперативних працівників, слідчих, експертів, а також досвід 12-ти років практичної діяльності автора по дослідженню банкнот як експерта-криміналіста.

Наукова новизна дисертації визначається проведенням комплексних розробок вибраної тематики та дослідженням на монографічному рівні теоретичних і практичних питань, пов'язаних з організацією та подальшим вдосконаленням криміналістичної експертизи грошових знаків.

Це дало змогу висунути і викласти ряд теоретико-прикладних положень, які виносяться на захист:

- результати аналізу статистичних даних за період 1990-1997рр., які характеризують сучасний стан фальшування грошей як одного з небезпечних напрямків злочинності в Україні і в світі;

- наукове обгрунтування необхідності внесення в чинне законодавство кримінальної відповідальності за підроблення грошових знаків як самостійний склад злочину;

- криміналістична характеристика виготовлення підроблених паперових грошових знаків іноземних держав;

- критерії схожості підроблених банкнот із справжніми, а саме: розмір банкнот, кольорова гама, цифри та текст лицьової і зворотної сторін банкноти тощо;

- класифікація сучасних способів підроблення реквізитів і матеріалів банкнот: паперу, водяних знаків, фарб, активних елементів захисту;

- основні положення комплексної методики криміналістичного дослідження паперових грошових знаків іноземних держав;

- теоретичне і практичне обгрунтування необхідності виділення криміналістичного дослідження банкнот в самостійний вид судової експертизи в рамках традиційних експертиз;

- аргументовані пропозиції щодо профілактики і організації боротьби органів внутрішніх справ з фальшуванням грошей в Україні.

Теоретична та практична значимість дисертаційної роботи визначається тим, що розробка проблематики експертного дослідження підроблених банкнот має за мету сприяння подальшому розвитку теорії судової експертизи, її наукових основ, а пропозиції і рекомендації дисертанта направлені на підвищення ефективності вирішення практичних задач слідчої та експертної діяльності і діяльності органів внутрішніх справ взагалі. Проведені автором аналізи і розроблена методика збільшують об'єм експертної інформації про об'єкт, що досліджується, сприяють об'єктивізації криміналістичних досліджень фальшивих банкнот, підвищують їх науковий рівень і обгрунтованість висновків експертів.

Підготовлені автором посібники включено до списку літератури, рекомендованої слухачам вищеназваних учбових закладів, діяльність яких.

учбовому процесі на факультеті підготовки експертів-криміналістів Національної академії внутрішніх справ України, Донецького інституту внутрішніх справ України, Волгоградської вищої слідчої школи МВС РФ, на курсах підвищення кваліфікації ЕКУ МВС України і Національного банку України.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідались автором і обговорювались в Центрі криміналістичних досліджень при ЕКУ МВС України, на кафедрі криміналістичної експертизи Національної академії внутрішніх справ України, в Криміналістичному Центрі МВС Російської Федерації.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в 4-х наукових працях.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновку та списку використаних джерел ( 194 найменувань вітчизняних та зарубіжних авторів), викладена на 185 сторінках машинописного тексту. Дисертація містить додаток на 66 сторінках.

2. ЗМІСТ РОБОТИ

підроблений банкнота іноземний криміналістичний

У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертаційної роботи, розкриваються її мета та задачі, методологічні і теоретичні основи, на яких грунтується висвітлення наукової новизни і практичної значимості теми, що досліджується; визначаються основні положення, які виносяться на захист.

В першому розділі “Криміналістична характеристика підроблення паперових грошових знаків іноземних держав” розглянуто ряд питань, що стосуються проблеми фальшування грошей як державного злочину. Так, узагальнений порівняльний аналіз статистичних даних за період 1990-1997рр., які характеризують сучасний стан виготовлення та збуту підроблених паперових грошових знаків в Україні і в світі в цілому, показав, що на сьогоднішній день даному злочину найбільш притаманними рисами є: тенденція до неухильного зростання (якщо в 1990 р. було зареєстровано 22 злочини, то в 1991 р. - 34, 1992 р. - 1507, 1993 р. - 2040, 1994 р. - 1273, 1995 р. - 2365, 1996 р. - 2813, а 1997 р. - 4262); міжнародний характер (зокрема, про це свідчить та обставина, що одна частина фальшивих банкнот друкується на території України, інша - ввозиться з-за кордону); організованість, тобто перехід від фальшивомонетників-одиночок до організованих злочинних груп і організацій, котрі дедалі частіше мають інтернаціональний характер, із залученням широкого кола спеціалістів, робота яких пов'язана з поліграфічними процесами і комп'ютерною технікою.

Поряд з цим простежується тісний зв'язок між фальшивомонетництвом і такими серйозними видами злочинів, як наркобізнес, торгівля зброєю і проституція, а також зв'язок даного злочину з військовими подіями.

Щорічно зростає і кількість видів вилучених підроблених банкнот. Основна їх маса належить доларам США (99,5% - 1991р., 95,6% - 1992р., 72% - 1993р., 42,3% - 1994р., 51,1% - 1995р., 33,4% - 1996р., 94,6% - 1997р.) номіналом 100, 50 і 20 доларів. Далі йдуть карбованці Росії, марки ФРН, фунти стерлінгів Англії, франки Франції, ліри Італії, гульдени Голандії та інші вільно конвертовані валюти світу.

Важливим елементом криміналістичної характеристики фальшування грошей є спосіб вчинення даного злочину. Історично простежуючи частоту появи того чи іншого способу підроблення, відмічено, що деякі з них практично вийшли із застосування, інші на протязі довгого часу залишаються такими, що використовуються досить широко. Крім того, з'являються нові способи, раніше не відомі через відсутність відповідної техніки.

Серед загального різноманіття способів підроблення паперових грошових знаків автором дисертаційної роботи виділено їх основні три групи, які мали місце в Україні в період з 1990 по 1997 роки: 1) способи відтворення зображень; 2) способи підроблення реквізитів; 3) способи приховування факту підроблення.

Основними способами відтворення зображень банкнот є : а) поліграфічний (високий, плоский, глибокий, трафаретний друк); б) з використанням копіювально-розмножувальної техніки (чорно-білої, монохроматичної, поліхроматичної); в) із застосуванням принтерів ПЕОМ (краплинно-струминних - чорно-білих, кольорових; лазерних - чорно-білих, кольорових; матричних - з подальшим розфарбуванням); г) переробка банкнот (монтаж - розшарування, розрізування; аплікація; дорисовування; поліграфічне додруковування).

До способів підроблення реквізитів віднесено: а) підбір паперу для підроблення банкнот (папір широкого використання, спеціальний папір, емісійний папір і підроблений банкнотний папір); б) способи імітації водяних знаків (надруковані, рельєфні, жирові, кислотні, вирівняні, з припуском, підроблені та іншого змісту); в) підроблення активних елементів захисту (захисних волокон і конфетті, захисної нитки і голограм); г) імітація ознак поліграфічного друку (високого і глибокого).

Серед способів приховування факту підроблення виділено: а)забруднення банкнот; б) тонування; в) штучне старіння; г) покриття спеціальною сумішшю.

Одним з основних елементів криміналістичної характеристики є інформація про суб'єкт злочину. З огляду на ознаки суб'єкта фальшування грошей та цілей, на які воно направлене, цей злочин можна умовно поділити на три великі групи: державне фальшивомонетництво; фальшивомонетництво, яке здійснюється злочинними угрупуваннями; фальшивомонетники-одиночки. За кожною із зазначених груп стоять конкретні злочинці або злочинні організації з налагодженою системою - організатор, посередник, виконавець, посередник-перекупник і збувальник.

Історично простежуючи розвиток державного фальшивомонетництва, встановлено, що його організаторами виступають вищі керівні особи держави або керівники державних силових служб. Безпосередніми виконавцями можуть бути як державні службовці (тобто працівники цих установ), так і фальшивомонетні фабрики, створені шляхом зашифрованих заходів із залученням спеціалістів необхідного профілю. Реалізація підроблених банкнот здійснюється через агентуру як товар або оплата послуг. Врешті-решт, в державний грошовий обіг фальшивки поступають через безпосередніх осіб, що займаються збутом, котрі, як правило, не мають уявлення про їх реальне джерело. Вказаний напрямок фальшування грошей завжди пов'язаний з військовими подіями.

Фальшивомонетництво, яке здійснюється злочинними угрупуваннями, набуває сьогодні дедалі більше організованого характеру. Частішають випадки, коли мова йде про організовані злочинні групи та організації із складною системою управління від виготовлення до збуту підроблених банкнот. Для цього вербуються спеціалісти з технічною освітою, поліграфісти, гравери, фотографи, програмісти. Поряд з цим, як виняток, в дану групу можуть входити і деякі фальшивомонетники-одиночки. В переважній більшості - це художники-оформлювачі або особи, робота яких пов'язана з комп'ютерною технікою та електрофотографічними апаратами.

Сполучною ланкою між основними суб'єктами фальшивомонетництва (організаторами і виготовлювачами підроблених банкнот, перекупниками і збувальниками) практично завжди виступає посередник. Це фігура злочину, яка з'єднує всі суб'єкти в єдиний злочинний організм і одночасно розділяє їх. При ліквідації однієї ланки інші залишаються незайманими та, як і раніше, дієздатними.

Аналіз статистичних даних за період 1990 - 1997рр. свідчить, що затримані на території України особи, які займалися збутом (та незначна кількість вироблювачів), в переважній більшості були чоловіками у віці від 22 до 40 років; у виготовленні або збуті приймали участь мешканці України російського та українського походження (94,5%), особи держав кавказького регіону - грузини, вірмени, азербайджанці (6,5%), в 60% збут здійснювався групою осіб в 2-3 чоловіки, 80% не були зайняті суспільно-корисною працею, біля 30% - в минулому судимі за різні злочини.

Суб'єктом фальшивомонетників-одиночок виступають досить широкі верстви населення, які не мають нічого спільного з преступними угрупуваннями. Основу цього напрямку складає злий намір суб'єкта, що виникає спонтанно, на виготовлення фальшивих паперових грошових знаків, обумовлене існуванням доступної техніки, швидкістю виготовлення, мінімальними витратами, високою схожістю відбитків з оригіналом або просто цікавістю. Аналіз оперативної та слідчої практики свідчить, що в даному виді фальшування грошей виготовлювач і збувальник практично завжди виступають в одній особі.

В слідчій практиці обов'язковою умовою є встановлення схожості підроблених банкнот із справжніми, оскільки ця обставина впливає на кваліфікацію дій звинуваченого. Однак слід враховувати, що між критерієм схожості і збутом існує не однозначний зв'язок, оскільки збут завжди дія ситуаційна. До критеріїв схожості банкнот варто було б віднести комплекс таких ознак: розмір банкнот, наявність лицьової і зворотної сторін з відповідними основними зображеннями, кольорову гаму, позначення номіналу цифрами і текстом, а також текст про належність банкноти до певної держави та виду валюти. З огляду на це лише експерт, який володіє правом проведення технічної експертизи грошових знаків, міг би кваліфіковано обгрунтувати висновок при вирішенні даного питання.

Згідно ч.І ст.79 КК України відповідальність за підроблення грошових знаків наступає тільки при наявності прямого наміру на їх збут. Це означає, що держава хоча й не прямо, але все ж таки надає можливість будь-кому займатись підробленням валюти. На думку автора, це положення є не що інше, як відношення держави до своєї грошової системи, і відповідальність за виготовлення фальшивих банкнот повинна мати такий же самостійний характер, як і відповідальність за збут. Дану тезу дисертант логічно підтверджує психологічною характеристикою фальшивомонетника, конструкцією цілого ряду статей КК України, які розглядають “виготовлення” як закінчений склад злочину (ст.211, 222, 229, 229*), а також нормами відповідальності, рекомендованими Женевською конвенцією від 20 квітня 1929р.

В другому розділі “Криміналістична методика дослідження паперових грошових знаків іноземних держав” дається наукове обгрунтування необхідності виділення криміналістичного дослідження банкнот в самостійний вид судових експертиз та докладне викладення розробленої автором комплексної методики їх дослідження.

Поділяючи думку О.Р.Шляхова і ряду інших вчених відносно того, що при формуванні теоретичних та методичних основ кожного роду і виду судовової експертизи слід відштовхуватись від предмету, об'єктів і методики, тобто користуватись багатомірною основою класифікації і, використовуючи дане нею визначення предмету експертизи взагалі, дисертант зазначає, що предметом експертизи паперових грошових знаків є факти і обставини, що встановлюються в процесі їх дослідження, а її основним завданням - вирішення питання про справжність банкнот. Це пов'язано з тим, що, коли зроблено висновок про їх несправжність, виникає необхідність вирішення багатьох наступних задач , які постають в ролі предмета дослідження. Ось чому предметом конкретного дослідження паперових грошових знаків, на думку дисертанта, виступають фактичні дані, які встановлюються на основі спеціальних знань з конкретних питань, що ставляться слідчим або судом. Поряд з цим важливо зазначити, що грошові знаки, як об'єкт злочинного наміру у вигляді фальшивомонетництва, виділені кримінальним законодавством в самостійний склад злочину. В експертних установах системи МВС, Мінюсту та в банківській діяльності даний напрямок набув цілеспрямовану науково-експертну спеціалізацію. Починаючи з 1995р. розпочато роботу з підготовки та перепідготовки спеціалістів в цій галузі, розроблено відповідні учбові програми.

Таким чином, розширення та поглиблення об'єма інформації в галузі виготовлення підроблених банкнот, яке передбачає необхідність використання комплексної методики для вирішення широкого спектру питань, об'єднаних загальним предметом і об'єктом дослідження, наявність програми та курсу лекцій з підготовки спеціалістів в даній області судової експертизи, а також наявність в кримінальному законодавстві самостійного складу злочину, який передбачає відповідальність за фальшування грошей, і, нарешті, розширення кола експертних та не експертних установ, що здійснюють дослідження банкнот (і цінних паперів), вказують, на думку автора, на об'єктивну необхідність виділення експертизи паперових грошових знаків в самостійний вид судової експертизи в рамках технічної експертизи документів.

Стрижнем дисертаційної роботи є розробка комплексної методики криміналістичного дослідження банкнот, яка побудована на основі організації системи їх захисту - відкритої і закритої. Основою першої є вивчення ознак, з якими ознайомлюється широке коло користувачів - населення, касири, працівники правоохоронних органів, і вони розглядаються як огляд і попереднє дослідження, що йде за ним. Основу іншої, закритої системи захисту, складає вивчення ознак, з якими знайомі особи, що здійснюють виробництво паперових грошових знаків або їх експертне дослідження. Поряд з цим важливо відмітити, що результати попереднього дослідження ніякою мірою не можуть замінити техніко-криміналістичну експертизу, оскільки вони не мають висновків про справжність або підроблення грошового знаку, що досліджується, а лише вказують на ті ознаки, які відрізняють його від справжнього.

Серед спектру задач криміналістичного дослідження банкнот можна виділити чотири найголовніші напрямки: а) встановлення обставин виготовлення підроблених грошових знаків або їх фрагментів; б) встановлення наявності в них змін та обставин їх виникнення; в) відновлення початкового змісту банкнот, що зазнали змін; г) ідентифікація реквізитів, матеріалів банкнот та осіб виробників.

Безпосередніми об'єктами дослідження паперових грошей є: реквізити - поліграфічні та неполіграфічні зображення, тексти, водяні знаки, кольорові і здатні до флуоресценції волокна, конфетті, захисні нитки, голографічні зображення тощо; матеріали - папір, фарба, клей, матеріали включень і т.п.; технічні засоби для виготовлення підроблених грошових знаків - поліграфічне обладнання, фотоформи та форми для друку, комп'ютерна і розмножувальна оргтехніка, штампи та багато іншого. Вивчення об'єктів будь-якої групи потребує сумісних зусиль спеціалістів різного профілю. Рішення ідентифікаційних задач третьої групи виконується на основі аналізу перших двох.

Розгляд вказаних задач повинні об'єднувати методи, до яких слід віднести: методи візуального порівняльного дослідження; методи мікроскопічного дослідження за допомогою сучасних вимірювальних мікроскопів; метод оптичного накладення; фотографування із значним збільшенням (макро- і мікрозйомка); зйомка в струмах високої частоти; дослідження в м'ягких рентгенівських, УФ- та ІЧ-променях спектру; профілографування штрихів відбитків; дослідження фізичних (магнітних та електричних) властивостей матеріалів банкнот; хімічні методи дослідження.

Враховуючи вищевикладене, стає цілком зрозуміло, що за своїм змістом техніко-криміналістична експертиза паперових грошових знаків є комплексним дослідженням, основними складовими частинами якого є:

1) дослідження реквізитів:

- встановлення наявності і відповідності регламентованих реквізитів;

- визначення якості відтворення реквізитів;

- встановлення наявності і якості активних елементів захисту;

- вивчення метричних та фізичних властивостей паперу, фарби і елементів захисту;

2) дослідження поліграфії:

- визначення способу поліграфічного друку зображень;

- визначення виду друкованих форм та способу їх виготовлення;

- встановлення конструктивних особливостей пристрою для друку;

3) дослідження матеріалів банкнот:

- фізико-хімічне дослідження паперу;

- фізико-хімічне дослідження фарби;

- вивчення виду матеріалів елементів захисту.

Аналіз інформації, яка одержується по кожному виду дослідження, в кінцевому рахунку забезпечує вирішення діагностичних та ідентифікаційних задач.

В роботі детально висвітлені всі аспекти запропонованої методики. Зокрема, описані і систематизовані захисні властивості та методи дослідження банкнотного паперу. На основі аналізу експертної практики вивчення фальшивих грошових знаків виділено чотири групи зразків паперу, який використовується фальшивомонетниками для підроблення банкнот: а)широкого вжитку; б) спеціальний; в) банкнотний і г) підроблений. По кожній з названих груп наведено ознаки та описано способи приховування факту їх невідповідності з банкнотним папером.

Узагальнено дані про види та ознаки водяних знаків, що використовуються для захисту банкнот. Серед загального різноманіття способів і методів імітації фальсифікації водяних знаків виділені найбільш поширені, об'єднані в такі види підробок банкнотів: надруковані, рельєфні, жирові, кислотні, вирівняні, з припуском, підроблені водяні знаки і використання водяних знаків іншого змісту; визначені їх ознаки та методи дослідження.

В роботі знайшло відображення криміналістичне дослідження фарб, яке традиційно належало до спеціальних видів експертизи. Автором узагальнена та систематизована інформація про їх види в залежності від способу друку, дані про їх фізичні та хімічні властивості. Описані ідентифікаційні ознаки фарб, які використовуються фальшивомонетниками, способи і ознаки імітації морфологічних та фізичних властивостей фарб справжніх банкнот. Викладено методи їх дослідження.

Питання вивчення поліграфічного друку розглянуто крізь призму системи правил виготовлення банкнот. Наведено характеристику та ідентифікаційні ознаки традиційних і спеціальних видів поліграфії. Описані ознаки способів поліграфічних підробок від стадії поділу кольорів до одержання відбитків, а також способів та методів імітації високого та глибокого друку, на які орієнтовані експерти, працівники касово-банківських операцій і населення.

Для досягнення своїх злочинних цілей фальшивомонетники використовують, крім поліграфії, всі існуючі способи відтворення зображень, зокрема кольорові електрофотографічні апарати і струминні принтери (хоча більшість з них має епізодичний характер). З огляду на це автором вивчені та описані їх морфологічні ідентифікаційні ознаки і методи дослідження. На основі аналізу вітчизняної та зарубіжної експертної практики (Інтерпол, США, Канада, Росія) запропонована класифікація подібних відбитків ( по кольору - чорно-білі, монохроматичні, поліхроматичні; по способу нанесення зображень - лазерні, блочні, матричні; по розподільній здатності - dpi на дюйм).

В криміналістичній практиці має місце не тільки повне підроблення банкнот, але й часткове (2-10%), яке досягається фальшивомонетниками шляхом внесення змін в справжні грошові знаки з метою збільшення їх номінальної вартості. Дисертантом встановлено, що при переробці банкнот злочинцями використовуються, головним чином, композиційні, художні і кольорові недоліки паперових грошових знаків, до яких слід віднести: однаковий колір і розмір банкнот будь-яких номіналів, схожість в побудові і змісті портретів, рисунків, узорів як лицьових, так і зворотних сторін.

Аналіз експертних досліджень також висвітлив досить широкий спектр сучасних способів зміни номіналу, які раніше не були зафіксовані в експертній практиці. Узагальнення цих способів дало можливість згрупувати їх таким чином: а) підчищення, грунтування або травлення початкового зображення з подальшим нанесенням нового одним з поліграфічних способів; в) аплікація (зміна номіналу шляхом доклеювання додаткових нулів); г) монтаж (зміна номіналу шляхом розшарування або розрізування). Вказані способи використовуються фальшивомонетниками як самостійно, так і в сукупності.

Система захисту сучасних банкнот будується таким чином, щоб була можливість перейти від активної боротьби з фальшуванням грошей на рівні правоохоронних органів до рівня користувача. Ось чому крім реквізитів, які відображують загальний зміст паперових грошових знаків, банкноти забезпечуються спеціальними активними елементами захисту. До них належать: пофарбовані волокна та конфетті, захисна нитка, мікротекст, приховані, зашифровані зображення та такі, що змінюються, голограми, кінеграми і піксельграми, суміщені рисунки тощо, які, в свою чергу, мають різновидності та власну систему захисту. Всі активні елементи захисту автор умовно ділить на дві групи: перша - такі, що імітуються злочинцями; друга - відтворення або імітація яких на даний час не зафіксовані. Розкриваючи зміст ознак активних елементів захисту і методи їх дослідження, дається докладна характеристика способів імітації захисних волокон та конфетті, захисних ниток і голографічних зображень.

Одержана інформація про принципи виготовлення та систему захисту паперових грошових знаків, способах їх підроблення і методах дослідження дає можливість значно доповнити відомості про особу фальшивомонетника.

Третій розділ “Криміналістичні обліки і профілактика підроблення банкнот іноземних держав” присвячено питанням організації криміналістичних обліків, які спрямовані на розкриття і розслідування фальшування грошей і допомагають встановлювати джерело походження підроблених банкнот, що, в свою чергу, дозволяє координувати зусилля оперативно-розшукового і слідчого апаратів. В зв'язку з цим докладно вивчені та проаналізовані існуючі картотеки і колекції підроблених паперових грошових знаків іноземних держав, які створені і ведуться в МВС України, Росії, Генерального секретаріату Інтерполу, а також матеріали доповідей з даної проблеми представників експертних служб США, Канади та інших країн-учасниць 8-ї (Оттава) і 9-ї (Хельсінки) міжнародних конференцій з питань боротьби з фальшивомонетництвом. Встановлено, що основними недоліками існуючих криміналістичних обліків даного напрямку є їх вузька спрямованість - статистика і класифікація.

При виборі систематизації інформаційних фондів експертно-криміналістичним підрозділам необхідно враховувати, що поряд з вирішенням статистичних та класифікаційних задач обліки повинні забезпечувати одержання розшукової інформації, тобто давати знання про особу злочинця. Ось чому, на думку автора, нагальним завданням є необхідність створення комплексу криміналістичних оперативно-довідкових та інформаційних джерел.

Важливою умовою ведення криміналістичних обліківє систематизація інформації, яку одержують при дослідженні підроблених банкнот. Це дає змогу вести облік об'єму підробних банкнот, що вилучаються з обігу; встановлювати їх загальне джерело походження, приблизний регіон виготовлення, зони збуту; об'єднувати кримінальні справи тощо. До вирішальних факторів в організації розслідування фальшування грошей належить і централізація обліків та досліджень банкнот, що передусім дало б змогу одержувати найбільш достовірну інформацію про особу фальшивомонетника.

Одним з етапів створення сучасних криміналістичних обліків є їх автоматизація, тобто розробка автоматизованої інформаційно-пошукової системи (АІПС) з можливістю використання її в комп'ютерній мережі. Це підвищить швидкість і якість перевірок при значному скороченні часу на вирішення задач, що витікають з експертної діяльності, дасть змогу більш ефективно використовувати центральну картотеку підроблених грошових знаків в боротьбі з фальшуванням грошей

Крім картотек вилучення підроблених банкнот іноземних держав повинні вестись такі обліки: облік підроблених грошових знаків, зареєстрованих на території суміжних держав; облік індикативів підробок, зареєстрованих Інтерполом; картотека обліку осіб, в яких вилучені підроблені грошові знаки, за прізвищами. Нагальним питанням було і залишається формування колекції зразків справжніх національних грошових знаків та грошових знаків іноземних держав, зразків підроблених банкнот, зразків паперу справжніх банкнот, зразків паперу, який випускається за кордоном та в Україні, досьє на сучасні технології виготовлення і способи захисту грошових знаків. Створення зазначених картотек та колекцій, їх глибоке вивчення та аналіз допомогли б не тільки в найкоротші строки забезпечувати необхідною інформацією зацікавлені служби, але й готувати на їх базі висококваліфіковані кадри судових експертів.

На основі аналізу криміналістичної характеристики підроблення іноземних паперових грошових знаків було розроблено дискрипторний словник, схема систематизації якого побудована не на основі широкого різноманіття можливих способів формування зображень, а на основі способів фальшування грошей, котрі використовуються найчастіше. Поряд з цим в системі реєстрації враховані способи підроблення окремих реквізитів банкнот, які індивідуалізують єдине джерело їх виникнення. Виявлення, збір і обробка таких інформаційних масивів є гарантами одержання найбільш вичерпних даних про особу фальшивомонетника, його професійні навички, звички, шляхи доступу до поліграфічних підприємств, канцелярської та комп'ютерної оргтехніки; надають інформацію про знання злочинцями елементів захисту паперових грошових знаків та індивідуальних способів і методів вирішення задач по їх імітації.

Відомості, накопичені експертними підрозділами за допомогою криміналістичних обліків та досліджень підроблених паперових грошових знаків, повинні мати практичну реалізацію у вигляді успішно проведеного розслідування, розкриття та профілактики даного злочину, що може бути досягнуто лише при тісній взаємодії експертних установ з оперативним та слідчим підрозділами правоохоронних органів держави.

Беручи до уваги, що фальшування грошей є злочином, який має не регіональний, а державний і міжнародний характер, для боротьби з цим явищем необхідна централізація для забезпечення координаційних дій на державному і міжнародному рівнях. Вказану функцію слід покласти на спеціалізований відділ МВС, про необхідність створення якого було заявлено ще в 1923 році на першому міжнародному конгресі поліції.

Важливу роль в організації пошуку фальшивомонетників відіграють, насамперед, діагностичні дослідження, висновки яких є складовим, а інколи і основним джерелом при розшуку злочинців. Такі відомості можуть бути одержані виключно на основі аналізу накопиченої інформації центральною картотекою підроблених паперових грошових знаків, висновків криміналістичних досліджень, а також даних, отриманих оперативно-слідчим шляхом. Діагностування дає змогу одержувати оперативно-розшукову інформацію про злочинців, бути базовими даними для пошуку осіб, що підозрюються, висувати слідчі версії, готувати розшукові таблиці, підвищувати якість експертних досліджень.

Безумовно, що однією з найважливіших задач в боротьбі з фальшуванням грошей є профілактика злочинних дій, пов'язаних з виготовленням підроблених банкнот. Ось чому разом з оперативно-слідчою профілактикою, яка детально викладена в існуючих методичних посібниках, чільне місце повинні зайняти експертно-профілактичні заходи, які в комплексі змогли б створити жорсткий бар'єр поширенню фальшивомонетництва в Україні. До них передусім слід віднести рекомендації Національного банку України по вдосконаленню системи захисту національних грошових знаків, підготовку висококваліфікованих експертів не тільки органів внутрішніх справ, але й служби безпеки, міністерства юстиції, митної служби, НБУ та комерційних банків, інформування населення за допомогою всіх засобів масової інформації про деякі елементи захисту грошових знаків та появу в обігу підроблених. З огляду на це автором дисертації підготовлені відповідні

Заключна частина дисертації містить висновки із проведеного дослідження, які розкривають основний зміст роботи. Так, в дисертації:

- дана криміналістична характеристика виготовлення підроблених банкнот іноземних держав;

- вивчені і систематизовані сучасні способи підроблення реквізитів та матеріалів паперових грошових знаків іноземних держав, а також визначені комплекси їх ознак. Серед них - банкнотний папір, водяні знаки, фарби, поліграфічний друк, електрофотографія, комп'ютерна графіка, сучасні способи переробки банкнот і активних елементів захисту;

- науково обгрунтована необхідність виділення дослідження банкнот в самостійний вид в рамках технічної експертизи документів;

- розроблена комплексна криміналістична методика техніко-криміналістичної експертизи банкнот, яка дає можливість отримувати максимальну інформацію про особу фальшивомонетника;

- питання встановлення міри схожості підроблених грошей із справжніми запропоновано перенести в площину експертної оцінки;

- розроблена автоматизована інформаційно-пошукова система обліку та реєстрації підроблених іноземних банкнот;

- визначені конкретні напрямки профілактики та організації боротьби органів внутрішніх справ з фальшуванням грошей в Україні.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Розыскная таблица по фальшивым 100-долларовым банкнотам США серии 1988 года (суперфальшивка).- К.: ЭКУ МВД Украины, 1993. - 14 с. (в соавт. с Толстовым В.К.). ДСП.

2. Справочник для экспертов, следователей, оперуполномоченных ОВД и работников кассово-банковских операций Национального банка Украины по установлению подлинности купонов многоразового использования НБУ.- К.:ЭКУ МВД Украины,1993. - 43 с. (в соавт. с Толстовым В.К.). ДСП.

3. Доллары США.- К.: РИО МВД Украины, 1994. - 28 с. (в соавт. с Золотарем Н.С.). ДСП.

4. Осторожно - фальшивка. - К.: Киевская школа менеджмента и бизнеса, 1997. - 67 с.

Размещено на Allbest.ru