Управління та правове регулювання вивільнення працівників органів внутрішніх справ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 342.9

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Управління та правове регулювання вивільнення працівників органів внутрішніх справ

Спеціальність 12.00.07- теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове і банкове право

Іншин Микола Іванович

Харків - 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України м. Харків

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Венедиктов Валентин Семенович, проректор-начальник інституту перепідготовки та підвищення кваліфікації слідчих і дізнавачів Університету внутрішніх справ

Офіційні опоненти - доктор юридичних наук, професор Калюжний Ростислав Андрійович, Київський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ начальник кафедри державно-правових дисциплін

- кандидат юридичних наук, професор Битяк Юрій Прокопович, Національна юридична академія України імені Я. Мудрого, завідуючий кафедрою адміністративного права

Провідна установа - Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України

Захист відбудеться “29” грудня 1998 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64.700.01 Університету внутрішніх справ (310080, Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27)

З дисертацією можна ознайомитися в спеціальній бібліотеці Університету внутрішніх справ (310080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27)

Автореферат розісланий “ 26 ” листопада 1998 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Я. Гоц

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми

Досягнення проголошених Конституцією України 1996 року ідеалів демократичної правової соціальної держави потребує критичної оцінки та переосмислення багатьох норм законодавства, в тому числі про зайнятість населення. За умов пріоритетного окреслення Основним Законом прав і свобод людини, зміст багатьох норм повинен бути змінений у напрямку посилення гарантій і захисту природних та позитивних прав працівників. В зв'язку з цим гостро постає проблема вдосконалення нормативної бази, покликаної регулювати зайнятість працівників органів внутрішніх справ, зокрема управляти їх вивільненням внаслідок скорочення штату.

Управління - особливе відношення між людьми на правовій або організаційній основі. Це відносини між різними статусам, рівнями адміністративних структур, окремими робочими функціями, що проявляються у вигляді однобічної залежності однієї посади від іншої. Управління виникає із самої природи праці як співробітництва безмежної кількості осіб. При цьому метою будь-якого управлінського впливу є досягнення найвищого ступеня впорядкованості об'єкта при мінімальних витратах на це часу і коштів. Об'єктами управління є: суспільна праця, державні органи та об'єднання громадян, соціальні індивіди, тварини і рослинні організми, технічні засоби. Предметом же науки управління є дослідження процесу функціонування управляючих систем від їхньої низової ланки і окремого працівника до масштабів усього суспільства. Також, в рамках синтетичної науки управління, за допомогою засобів, властивих її складовим частинам, відбувається взаємозбагачення, інфільтрація ідей, методів, прикладних засобів одних наук в інші, що робить можливим проникнення у саму сутність будь-яких соціальних явищ та процесів. Проблеми управління зайнятістю населення в юридичній та економічній науці завжди були предметом дослідження, що сприяло накопиченню необхідного теоретичного матеріалу. На цю тему було опубліковано велику кількість статей, збірників та монографій. Однак, цього не можна сказати про таке явище як управління процесом вивільнення робочої сили внаслідок скорочення штату. Сьогодні ж поняття вивільнення, його зміст, форми вияву і нормативне закріплення, а також ряд інших аспектів проблеми стали предметом жвавої наукової дискусії. Дослідженню зайнятості були присвячені праці вчених: Андрєєва С.А., Аметисова Є.М., Бабкіної З.В., Бандурки О.М., Битяка Ю.П., Бару М.І., Бугрова Л.Ю., Василенко П.М., Венедиктова В.С., Голосниченко І.П., Гончарової Г.С., Гоц В.Я., Жанабілова Є.Ж., ЖигалкінаП.І., Кудрявцева В.Н., Кузьміної С.О., Кондрат'єва Р.І., Маслової Н.С., Мацюка О.Р., Мочерного С.В., Новицького Л.Р., Нікіфорової А.О., Лазор Л.І., Лівшица Р.З., Овсюка О.М., Пашкова О.С., Пастухова В.П., Прокопенко В.І., Процевського О.І., Рижова В.О., Симорота З.К., Смирнова О.В., Толкунової В.Н., Туманова В.О., Ярмиша О.Н., Яковлева Б.О. та ряду авторів.

Наявні теоретичні розробки становлять добротний науковий фундамент для подальшого аналізу і дослідження проблем управління вивільненням працівників органів внутрішніх справ, оскільки спеціальні монографічні та дисертаційні дослідження щодо цієї категорії суб'єктів правовідносин відсутні.

Перебудова організаційної структури державного апарату, проведення економічних реформ потягли за собою потребу в усуненні дисбалансу між попитом та пропозицією робочої сили. Це також не залишило осторонь і органи системи Міністерства внутрішніх справ. Зараз не викликає сумніву той факт, що для підвищення ефективності діяльності та бойової готовності органів внутрішніх справ треба:

-привести їх організаційно-штатну структуру у відповідність з новими соціальними вимогами;

-звільнити їх від надлишкової кількості працюючих;

-реформувати напрямки та функції їх діяльності;

-визначити такі показники ефективності функціонування органів, які мали б соціальний вимір.

Актуальність наукового пошуку зумовлюється тим, що раніше діяльність працівників органів внутрішніх справ регулювалась головним чином відомчими нормативними актами як то наказами, положеннями, інструкціями, тощо. На сучасному етапі розвитку державності, коли невід'ємними її рисами стали гласність і демократизація управління необхідно визнати, що діяльність державних службовців органів внутрішніх справ має регулюватись, в першу чергу, як загальним так і відповідним спеціальним законодавством.

Сучасна держава функціонує в юридичному середовищі. Єдина мета і сенс існування держави - створення та реалізація права. Звідси й три основні види державної діяльності:

- створення права, законів (законодавча влада);

- реалізація права (законів), здійснення управлінських дій, прийняття актів управління (виконавча влада);

- здійснення юридичних дій та відповідних актів.

З огляду на таке, загальні правила поведінки створюються для великої кількості громадян, службовців. Ними враховуються типові юридичні факти, передбачається правовий порядок видів адміністративної діяльності - державної служби, адміністративних процедур, управлінських методів тощо. Спеціальні норми відбивають специфіку суспільних відносин у конкретних галузях і сферах управління, зокрема в органах внутрішніх справ. Призначення відомчих (локальних) норм полягає в деталізації щодо місцевих умов чи специфіки відносин правил загального й спеціального типу.

Вступаючи ж у службово-трудові правовідносини працівники міліції набувають відповідні права і обов'язки, гарантом яких виступають приписи Конституції України, юридичні акти адміністративного та інших галузей законодавства. У той же час, коли настала негайна потреба у звільненні органів Міністерства внутрішніх справ від надлишкової кількості робочої сили, виникла реальна загроза всебічних порушень різнобічних прав працюючих, зокрема права на працю. Таке становище стало можливим через відсутність відповідної нормативної бази, згідно з якою можливо було б скоротити штати органів внутрішніх справ і запобігти порушень службово-трудових прав працівників.

Наукові дослідження та розробки в цій сфері особливо доцільні сьогодні, коли набрала чинності низка визначальних законів, що складають нормативну базу для вирішення проблем управління зайнятістю, як населення України в цілому, так і тих, хто знаходиться у службово-трудових правовідносинах з органами внутрішніх справ.

Ці правові акти безумовно є значними кроками на шляху до забезпечення продуктивної зайнятості. Однак, вже зараз деякі їх положення не відповідають сучасним вимогам ефективно вирішувати проблеми, що пов'язані з управлінням вивільненням робочої сили органів системи Міністерства внутрішніх справ. Відтак багато норм, що містяться в чинному законодавстві, слід удосконалити далі, доповнити, а в деяких випадках вилучити, з урахування тих змін, які відбуваються в суспільстві.

Отже, актуальність роботи полягає в:

- науковій і практичній важливості вивчення малодослідженої теми управління вивільненням працівників органів Міністерства внутрішніх справ України і з'ясуванні перспектив її подальшої розробки;

- перегляді існуючої структурно-штатної чисельності органів внутрішніх справ і обґрунтуванні потреби приведення її до оптимального співвідношення;

- створенні ефективного правового механізму, який би спонукав до вжиття заходів, спрямованих на звільнення системи органів від надлишкової чисельності особового складу органів міліції і, в той же час, створив би правові рамки, в яких цей процес зміг протікати найменш болісно для тих, хто підпадає під скорочення штату;

- розробці та прийнятті спеціального нормативного акту - Положення про порядок вивільнення працівників органів внутрішніх справ внаслідок скорочення штату, їх працевлаштування та надання їм пільг і компенсацій, в якому б передбачалась юридична процедура вивільнення та працевлаштування співробітників міліції, що звільнюються внаслідок організаційних змін та перетворень;

- обґрунтуванні теоретичних положень та практичних рекомендацій ефективної діяльності системи органів, як складової механізму державного виконавчого апарату.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами

Дана дисертаційна робота пов'язана з планами наукових досліджень Університету внутрішніх справ (п.3.1.3.1 Головних напрямків наукових досліджень Університету внутрішніх справ на 1996-2000 рр.) і (п.п. 2.4, 3.1. Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр.). Крім того, цей напрямок досліджень отримав своє підтвердження і в Комплексній цільовій програмі боротьби із злочинністю на 1996-2000 рр., затвердженій Указом Президента України від 17 вересня 1996 р. № 837/96, а також у Концепції розвитку системи Міністерства внутрішніх справ, схваленої Постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1996 р. № 456.

Мета і завдання дисертаційного дослідження

Мета полягає у всебічному аналізі, розкритті сутності і особливостей вивільнення співробітників органів внутрішніх справ, в розробці конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій по створенню та удосконаленню чинного законодавства.

У роботі поставлені наступні основні завдання:

- дослідити основний понятійний апарат законодавства про вивільнення робочої сили, зокрема працівників системи Міністерства внутрішніх справ;

- сформулювати та обґрунтувати визначення термінів “вивільнення робочої сили” та “скорочення штату”.

- обґрунтувати необхідність в реформуванні організаційно-штатної структури органів і підрозділів системи, розробити основні пропозиції щодо її удосконалення;

- проаналізувати специфіку процесу вивільнення особового складу органів внутрішніх справ внаслідок скорочення штату, динаміку розвитку факторів, які впливають на його протікання, значення цього розвитку для ефективної та продуктивної зайнятості співробітників;

- удосконалити організаційно-правові форми забезпечення зайнятості тих працівників, що підпадають під скорочення штату.

Методологічну і теоретичну основу дослідження складають загально-теоретичні і спеціальні праці вчених - правознавців, економістів, філософів, соціологів, психологів, а також закони, постанови Верховної ради України, відомчі нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України.

Автор керувався методом діалектики, як загальним методом пізнання закономірностей розвитку природи, суспільства, мислення. При аналізі питань, що є предметом дослідження, використовувались, зокрема, історичний, структурно-функціональний, формально-логічний, порівняльний, соціологічний та інші методи пізнання соціальних процесів і явищ, а також спеціальні юридичні методи граматичного розкладу та тлумачення правових норм.

Теоретичні висновки та практичні рекомендації базуються на вивченні відповідної літератури та практики застосування законодавства про вивільнення працівників органів внутрішніх справ в Управліннях Міністерства внутрішніх справ України по Харківській і Сумській областях. Дисертант також провів роботу по узагальненню статистичних даних Міністерства внутрішніх справ України щодо аналізованого явища. Такий підхід дозволив автору обґрунтувати свої висновки і пропозиції з урахуванням потреб практики і вдосконалення нормативних актів, що регулюють скорочення штатів та вивільнення робочої сили.

Наукова новизна одержаних результатів

Явище “зайнятість населення” в ракурсі управління вивільненням працівників органів внутрішніх справ внаслідок скорочення штату вперше стало об'єктом наукового дослідження. Як наслідок, проведений в роботі аналіз дозволив скласти поняття “вивільнення” та “скорочення штату” співробітників системи органів Міністерства внутрішніх справ, виявити і пізнати взаємовплив різних чинників, що тісно з ними пов'язані. З урахуванням цього стала можливою розробка правового механізму, призначеного впорядковувати означені процеси.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає і в тому, що воно виконано на основі новітнього законодавства України про зайнятість населення, що створило можливість сформувати низку науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення правових норм, котрі регулюють відповідні трудові відносини.

У такому вигляді аналіз вивільнення співробітників вперше став предметом дослідження. На захист виносяться такі основні наукові і практичні результати:

1. Визначено поняття “вивільнення робочої сили” як об'єктивне явище, що становить сукупність певних соціально виробничих та правових відносин і викликане нагальною потребою, з різних економічних причин, звільнення підприємств, установ, організацій всіх форм власності від зайвої кількості працівників з метою підвищення ефективності праці, та наступного перерозподілу робочої сили у суспільному господарстві.

2. Визначено поняття “вивільнення працівників органів внутрішніх справ” як сукупність певних економічних, соціально-службових, правових відносин, що викликані економічними та організаційно-службовими чинниками і пов'язані з скороченням штату працівників системи органів Міністерства внутрішніх справ з метою підвищення ефективності їх служби та праці.

3. Визначено поняття “скорочення штату працівників народного господарства” взагалі як таке, що наступає з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу внаслідок змін в організації виробництва і праці на підприємстві, установі, організації з метою поліпшення його дієвості та укомплектування найбільш кваліфікованими кадрами і має вигляд у зменшенні чисельності трудового колективу з причини усунення однієї чи кількох посад.

4. Визначено поняття “скорочення штату працівників органів внутрішніх справ” як таке, що наступає з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу внаслідок змін у організації праці співробітників чи організаційній побудові структурних елементів з метою поліпшення їх дієвості та укомплектування найбільш кваліфікованими кадрами і виражається у зменшенні чисельності особового складу внаслідок усунення однієї або кількох посад;

5. Проблема реформування органів системи Міністерства внутрішніх справ може бути вирішена шляхом:

- оптимального визначення їх завдань та функцій;

- приведення структурної побудови системи і зв'язків між її елементами у відповідність до визначених напрямків діяльності;

- чіткого визначення компетенції усіх інституційних утворень;

- вивільнення надлишкової кількості працівників міліції шляхом скорочення штату; - забезпечення надійного захисту прав та інтересів співробітників, які підпадають під скорочення штату, шляхом створення спеціального правового механізму. 6. Необхідність вдосконалення юридичної бази, призначеної забезпечувати як вивільнення працівників системи Міністерства внутрішніх справ, так і усіх тих, хто працює за трудовим договором (контрактом);

- виділити функції органів внутрішніх справ у окрему статтю Закону України “Про міліцію”;

- у розділ IV “Служба в міліції” Закону України “Про міліцію” включити статтю “Підстави припинення служби в міліції”, де вказати, що “крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в міліції припиняється у разі:”, а далі перерахувати ті випадки припинення службово-трудових відносин співробітників, які не містить загальне трудове законодавство;

- роз'єднати розділ V “Правовий і соціальний захист. Відповідальність працівників міліції” Закону України “Про міліцію” на два самостійних - “Правовий і соціальний захист” та “Відповідальність працівників міліції”;

- п. 1. ст. 40 Кодексу законів про працю треба викласти у такій редакції: “Трудовий договір може бути розірвано власником чи уповноваженим ним органом у випадку вивільнення робочої сили внаслідок скорочення штату на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності чи їх ліквідації”;

- ч.2 ст. 42 Кодексу законів про працю викласти в такій редакції: “при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації залишаються на роботі ті працівники, які мають більш зазначених переваг”;

- доповнити ст. 47 Кодексу законів про працю наступною нормою права: “при проведенні вивільнення власник або уповноважений ним орган має право, в межах однорідних професій і посад, провести перегрупування працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди, на іншу посаду, звільнивши з неї менш кваліфікованого працівника”.

7. Пропозиції щодо вдосконалення правових норм, призначених гарантувати службово-трудові права та підвищення соціального захисту як співробітників органів міліції, посади котрих скорочуються, так і взагалі працівників народного господарства:

прийняти Закон про державну службу в органах внутрішніх справ, де закріпити поняття державної служби в міліції, її рівні і стандарти, дати поняття посади; закріпити класифікацію посад, їх реєстр і кваліфікаційні вимоги в зв'язку із заміщенням; визначити правовий статус державного службовця органів системи Міністерства внутрішніх справ; розширити судовий захист працівників з питань змісту характеристик, результатів атестування, дисциплінарної відповідальності, недотримання гарантій правового і соціального захисту; визначити компетенцію кадрових служб; порядок формування кадрового резерву тощо.

включити до ст. 22 Закону “Про міліцію” норму з таким змістом: “Вивільненим працівникам міліції забезпечується надання пільг та компенсацій відповідно до загального законодавства про працю”;

збільшити термін попередження про вивільнення працівників міліції до трьох місяців;

узгодити ч. 1 ст. 43 Основного Закону, де мова йде про права кожного, з ч. 2 цієї норми, де говориться тільки про обов'язки держави щодо громадян шляхом поширення відповідальності держави в сфері забезпечення та гарантування трудових прав не тільки на тих, хто має статус громадянина України, а й на інші суб'єкти права;

доповнити розділ VII “Матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців” Закону України “Про державну службу” нормою права наступного змісту: “Державним службовцям, які підпадають під скорочення штату, надаються компенсації та пільги у відповідності з загальним законодавством про працю”; ст. 49² Кодексу законів про працю доповнити нормою наступного змісту: “Кандидатури працівників, які підпадають під скорочення штату, визначаються власником чи уповноваженим ним органом та трудовим колективом або ж за його дорученням профспілковим органом.

8. Для більш ефективного провадження скорочення штату і наступного перерозподілу кадрів в органах Міністерства внутрішніх справ на рівні областей та країни створити банки даних, котрі містили б повну та об'єктивну інформацію щодо вивільнення працівників міліції.

9. Подано проект спеціального нормативного акту - Положення про порядок вивільнення працівників органів внутрішніх справ внаслідок скорочення штату, їх працевлаштування та надання їм пільг і компенсацій.

Практичне значення одержаних результатів

Одержані результати можуть бути використані Міністерством внутрішніх справ, Міністерством праці та соціальної політики, іншими суб'єктами влади при розробці проектів законодавчих та підзаконних актів України, призначених регулювати вивільнення як співробітників органів внутрішніх справ, так і робочої сили взагалі з народного господарства.

Практичне значення дослідження також полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть використовуватись: а) в науково-дослідній роботі - для подальшого опрацювання загальних і спеціальних питань вивільнення державних службовців внаслідок скорочення штату; б) у правотворчості - при підготовці Положення про порядок вивільнення працівників органів внутрішніх справ внаслідок скорочення штату, їх працевлаштування та надання їм пільг і компенсацій та інших проектів нормативних актів; в) у правозастосуванні - рекомендації, які обґрунтовані в дисертації, мають за мету вдосконалення практики застосування норм чинного законодавства про вивільнення працівників міліції через скорочення штату; г) у навчальному процесі - положення та висновки дисертації можуть бути використані в юридичних та інших навчальних закладах при вивченні законодавства про зайнятість населення, трудовий договір, контракт, порядок їх припинення, а також при розробці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій.

Як результат пошуку було підготовлено і направлено в Міністерство внутрішніх справ України проект Положення про порядок вивільнення працівників органів внутрішніх справ внаслідок скорочення штату, їх працевлаштування та надання їм пільг і компенсацій.

Отримані дисертантом результати використовуються в навчальному процесі Університету внутрішніх справ на лекціях та практичних заняттях по адміністративному, трудовому праву та соціально-правовому захисту співробітників органів внутрішніх справ.

Апробація результатів дослідження

Апробація основних результатів і положень дисертації здійснювалась за допомогою видавничої, навчальної, пропагандистської роботи, шляхом розробки проектів нормативних актів та внесення пропозицій щодо змін у чинному законодавстві.

Практичне впровадження результатів також здійснювалось шляхом участі в роботі науково-практичних конференцій: “Проблеми відповідальності на рубежі XX i XXI століть” (Харків, 1996), “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених” (Харків, 1996, 1997). Публікації

Основні положення та результати дисертації викладені у дев'яти статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях загальним обсягом - 1,2 д.а.

Структура дисертації

Робота складається з вступу, трьох розділів та висновку. До неї також додається список використаних джерел та додаток: проект Положення про порядок вивільнення працівників органів внутрішніх справ внаслідок скорочення штату, їх працевлаштування та надання їм пільг та компенсацій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначаються його мета та завдання, які необхідно вирішити, коротко формулюються положення, що доводять новизну пошуку та тих висновків, які робить автор, підкреслюється теоретична і практична значущість роботи. Крім того, в дисертації наведено дані про апробацію її наукових висновків та зв'язок теми дослідження з науковими програмами Університету внутрішніх справ та Міністерства внутрішніх справ України.

У першому розділі дисертації “Поняття, правова природа і цілі вивільнення працівників органів внутрішніх справ” подано наукове обґрунтування тези про те, що явище вивільнення робочої сили має об'єктивний характер, оскільки закономірно викликане до життя рушійними економічними перетвореннями, котрі виникли на ґрунті переходу до цивілізованого ринкового господарювання.

Соціальний устрій суспільства та ідеологічні установки на повну зайнятість і неможливість безробіття “придушували” історично зумовлений економічний розвиток. Тому такий аспект зайнятості як вивільнення надлишкової робочої сили і його управління не був предметом наукового пошуку, що надало йому в перші роки після проголошення незалежності нелегітимного характеру. Сьогодні ж ефективне правове регулювання є однією з конче необхідних передумов послідовного впорядкування відносин у сфері вивільнення та перерозподілу робочої сили. Воно має бути дійовим засобом узгодження, упорядкування, з одного боку, цілеспрямованого керованого розвитку економіки в інтересах оптимально можливого задоволення публічних потреб та динамічно зростаючих інтересів суспільства, а з іншого - засад ринкового господарства, що поступально розвиваються переважно на базі саморегуляції. Юридичною формою соціально-економічного явища вивільнення робочої сили є скорочення штату. За допомогою правової категорії “скорочення штату” підприємства, установи, організації будь-якої форми власності в інтересах виробництва і підвищення ефективності функціонування задовольняють свої потреби в усуненні надлишкової кількості працівників, звільняються від ваги нераціонального використання своїх матеріальних та фінансових ресурсів.

Органи внутрішніх справ як система інституалізованих форм, як то: управління, підрозділи, відділи тощо - складають у сукупності єдине організаційне утворення, що невід'ємною частиною входить до більш широкої системи правоохоронних органів, котра, в свою чергу, є важливою і специфічною складовою механізму державної виконавчої влади України.

Будучи елементом правоохоронної системи і виконуючи особливі функції по охороні громадської та економічної безпеки суб'єктів різноманітних форм власності, органи внутрішніх справ природно набувають специфічних відмінностей щодо інших органів законодавчо визначених гілок влади, що тягне потребу регулювання їх діяльності не тільки нормами загального характеру, а й нормами права спеціального типу.

За умови кардинальних суспільних перетворень, формування якісно нової господарської системи, що має базуватись на здорових ринкових відносинах, мета діяльності та завдання органів системи Міністерства внутрішніх справ змінюються у напрямку посилення захисту, в першу чергу, людини, її природних і законних прав та інтересів, що не було характерним за часів адміністративно-командної системи. Зміна мети і завдань системи викликає потребу у її реорганізації, перебудові усталених організаційних зв'язків шляхом їх спрощення та наближення до соціальних замовників. Як наслідок, виникає потреба у звільненні структурних елементів від зайвої кількості працівників.

Обґрунтовуючи особливе становище органів внутрішніх справ щодо інших організаційних утворень, та необхідність нестандартного спеціального нормативного підходу до регулювання вивільнення працівників міліції шляхом застосування юридичної процедури скорочення штату, автор, визначає це поняття наступним чином: “Вивільнення працівників органів внутрішніх справ - це сукупність певних економічних, соціально-службових, правових відносин, що викликані економічними та організаційно-службовими чинниками і пов'язані з скороченням штату працівників системи органів Міністерства внутрішніх справ з метою підвищення ефективності їх служби та праці”.

Погоджуючись з специфічним станом органів міліції як організаційної саморегулюючої системи, неможливо дотримуватись точки зору, що такий факт робить можливим обмеження прав та інтересів її працівників. Справедливою ця теза вбачається і щодо службово-трудового статусу співробітників органів внутрішніх справ. Адже їх діяльність, як і інших службовців, здійснюється безпосередньо через інститут державної служби і становить один із видів суспільно-корисної праці. Оскільки працівники міліції є носіями особистих трудових прав та обов'язків, то їм притаманні всі властивості, що характеризують трудові відносини робітників та службовців.

Радянська доктрина законодавства, виходячи із своєрідної самостійності, автаркії її галузей, призвела до того, що діяльність працівників міліції регулювалась переважно нормами адміністративної галузі права, майже не залишаючи місця трудовій. У реальному житті адміністративне та трудове право тісно і нерозривно взаємодіють, кожне регулюючи визначену історичними, економічними, політичними, соціальним та іншими чинниками сферу суспільних відносин. В умовах демократичного розвитку суспільства службово-трудовим правам працюючих у системі органів внутрішніх справ має бути повернуто їх справжню соціально-правову сутність, котра повинна забезпечити автономність правового статусу співробітників, відокремлення його від прямого державного втручання і утиску. Оскільки загальне законодавство про вивільнення через свою загальність, не в змозі надійно забезпечити реалізацію означених прав та задоволення інтересів такої особливої категорії працівників, як співробітники системи органів Міністерства внутрішніх справ, автор поставив собі завдання розробити спеціальний правовий механізм, спроможний ефективно захищати і гарантувати реалізацію юридичних елементів їх особливого статусу. Виконання такого завдання зумовило проведення детального аналізу різних видів норм, що прямо чи непрямо торкаються процесу скорочення штату працівників міліції.

У другому розділі дисертації “Управління та правове регулювання звільнення у зв'язку з скороченням штату працівників органів внутрішніх справ” вказується, що правовий механізм щодо регулювання процесу скорочення штату співробітників системи Міністерства внутрішніх справ складається як з матеріальних і процесуальних норм, так і з правил загального, спеціального і локального (відомчого) характеру.

З метою ж надання означеному механізмові властивостей дієвості та оптимальності, автор проводить предметне їх дослідження як у статиці, так і динамічному розвитку та взаємодії.

Особливість же правового регулювання діяльності працівників міліції через нормативні правила різної якості полягає у тому, що вони не тільки відносяться до категорії державних службовців, але й складають її уособлену, специфічну частину, оскільки їх праця регулюється, окрім Закону України “Про державну службу”, ще й іншими нормативними актами про міліцію.

Розглядаючи особливість співвідношення загальних, спеціальних і відомчих норм щодо скорочення штату в органах внутрішніх справ, автор дійшов висновку, що будь-який означений різновид самостійно не в змозі впорядкувати процес звільнення органів від надлишкової кількості в них працюючих. Тому в дисертації розроблено і запропоновано взаємоузгоджений їх комплекс, що складається з трьох ієрархічно розташованих нормативних частин, де:

1) загальні норми, котрим властива найбільша юридична сила та менш динамічний характер, визначають основні напрямки створення і розвитку спеціальної та локальної частини системи;

2) спеціальні норми, враховуючи гарантії, передбачені загальними правилами, юридично визначають і вирівнюють умови функціонування органів міліції та службово-трудової діяльності їх працівників;

3) локальні норми складаються у розвиток загальних і спеціальних правил та призначені регулювати відносини, що безпосередньо складаються у низових ланках організаційної структури системи органів Міністерства внутрішніх справ і які не врегульовані нормами ширшої сфери застосування.

Управління вивільненням працівників міліції внаслідок скорочення штату матиме позитивне спрямування тільки у випадку повноцінного розвитку і дії кожної складової загально-спеціально-відомчого аспекту нормативної системи.

Другим важливим аспектом на методологічному рівні є поділ нормативної системи, призначеної регулювати вивільнення співробітників міліції, на правила матеріального і процесуального характеру, подальше їх дослідження та вдосконалення.

Враховуючи вторинний, похідний, забезпечувальний характер процесуальних норм щодо матеріальних, автор вказує, що чинне законодавство про скорочення штату співробітників містить, якщо не враховувати загальний нормативно-правовий комплекс про працю та зайнятість населення, тільки єдину матеріальну норму у вигляді позначки, що їх звільнення можливе і за цією підставою. Але ж елементарне поширення загального законодавства на відносини, юридично важливі стосунки, що виникають між специфічними суб'єктами права, не зможе ефективно їх регулювати. Треба, щоб матеріальні і процесуальні правила загального характеру були конкретизовані одноіменними спеціальними нормами, котрі, в свою чергу, будуть деталізуватись матеріальними і локальними нормами локального типу. З метою розроблення, створення матеріальних і процесуальних правил спеціального та локального виду дослідник здійснює предметний аналіз типових загальних приписів, заборон, дозволів та заохочень і на підставі цього висуває конкретні пропозиції по удосконаленню матеріально-процесуального аспекту правового механізму вивільнення через скорочення штату працівників органів системи Міністерства внутрішніх справ.

Виходячи з того, що скорочення певної чисельності міліції не самоціль, а є складовою комплексного оновлення та реформування організаційної побудови всієї правоохоронної системи, дисертантом досліджуються деякі питання щодо організаційно-штатної структури, котрі безпосередньо визначають обсяг вивільнення і впливають на якість забезпечення прав, природних потреб та інтересів співробітників під час їх скорочення.

Оскільки завдання раціоналізації організаційної структури органів внутрішніх справ полягає у досягненні такого її стану, коли будуть одержуватись максимальні соціальні та економічно значущі результати за умов одночасного зниження рівня затрачуваних для цього ресурсів, постільки необхідно, щоб, з одного боку, було забезпечено сталість, міцність структури органів, а з іншого, вона повинна бути більш гнучкою до своєчасного і адекватного реагування на мінливі зовнішні чинники, з метою оптимального та швидкого пристосування до соціальної дійсності. Для підтримання такого рівня функціонування системи необхідна безперервна робота щодо виявлення та усунення зайвих її ланок, щодо ліквідації паралелізму і дублювання її структурних елементів, упорядкування її внутрішніх і зовнішніх зв'язків, удосконалення порядку розподілу завдань, функцій, повноважень між органами, підрозділами, посадовими особами.

Третій розділ “Проблеми вдосконалення управління та правового регулювання скорочення штату органів внутрішніх справ” присвячений дослідженню категоріального апарату організаційно-штатної структури органів внутрішніх справ, на підставі якого автором висуваються пропозиції щодо основних напрямків її удосконалення з метою визначення оптимальної кількості співробітників, що мають бути вивільненні з системи органів внаслідок скорочення штату.

Щоб дія правового механізму була синхронною і ефективно впливала на відносини, що виникають при скороченні працівників міліції, правові норми повинні втілювати об'єктивні глибинні структурні процеси, характерні для системи органів Міністерства внутрішніх справ на сьогодні і на перспективу. Формування й розвиток означеного юридичного інструментарію можливе тільки за умов аналізу ключових понять організаційних процесів. Такими визначальними чинниками є: “штат”, “лімітна чисельність”, “штатна чисельність”, “списочна чисельність”, “посада”, “скорочення штату”. Зважаючи на відсутність легального закріплення двох останніх, у дисертації подано їх визначення.

Проводячи аналіз чинного нормативного матеріалу та застосовуючи метод порівняльного аналізу щодо організаційної побудови і функціонування зарубіжних правоохоронних систем, автор доводить, що оновленій структурі органів міліції будуть притаманні такі риси як наближеність до населення, економічність, простота, гнучкість, оперативність. Саме втілення цих факторів у організаційну структуру і діяльність органів внутрішніх справ закладає основу системного підходу у визначенні, щодо кожного конкретного випадку, оптимальної кількості працівників, як тих, хто буде займати певні посади, так і тих, кого необхідно вивільнити з органів та перерозподілити в інших сферах народного господарства.

Окресливши предмет правового регулювання в сфері вивільнення працівників міліції, визначивши об'єктивні передумови вивільнення частини особового складу внаслідок скорочення штату, проаналізувавши чинне нормативне надбання з даної теми та практику його застосування, автор подає конкретні пропозиції щодо створення правового механізму призначеного ефективного забезпечувати додержання і гарантування службово-трудових прав співробітників системи Міністерства внутрішніх справ, захист їх інтересів щодо служби та праці.

Правовий механізм вивільнення співробітників системи Міністерства внутрішніх справ шляхом скорочення штату, закріплений у проекті Положення про порядок вивільнення працівників органів внутрішніх справ внаслідок скорочення штату, їх працевлаштування та надання їм пільг і компенсацій (див. Додаток), складається з взаємоузгоджених і взаємодоповнюючих груп державних правил юридичного характеру, де кожна має своє призначення:

- загальні норми про працю та зайнятість населення визначають вихідні положення щодо вивільнення робочої сили загалом;

- спеціальні норми мають диференційний характер і покликані регулювати процес вивільнення щодо органів міліції та мають за мету досягнення більшої справедливості у сфері службово-трудових відносин за умов скорочення штату;

- локальні (відомчі) норми, маючи місцевий характер, наближають загальні і спеціальні правила та стандарти поведінки до безпосередніх суб'єктів правовідносин, що досліджується.

ВИСНОВКИ

У процесі дисертаційного дослідження проблем щодо управління вивільненням працівників міліції внаслідок скорочення штату виділено і вирішено низку теоретичних та практичних питань.

1.Виникнення й становлення органів внутрішніх справ України є закономірним результатом історичного її розвитку й стало складовою частиною відродження національної держави. Потреба в організації та ефективній їх діяльності обумовлюється необхідністю створення сприятливих умов для розбудови Української держави, забезпечення в ній правопорядку.

Отже, органи внутрішніх справ слід послідовно розбудовувати на демократичних засадах, взаємодії з іншими структурами у зміцненні правопорядку, формуванні громадянського суспільства, становленні нової демократичної, правової держави. Тому, враховуючи завдання, які виконують органи системи Міністерства внутрішніх справ, виходячи із національних інтересів і власного історичного розвитку, вони повинні динамічно розвиватись і підлягають докорінному реформуванню.

2.Необхідність удосконалення службово-трудових правовідносин у нових умовах господарювання потребує нової концепції адміністративного законодавства демократичної правової держави Україна, а значить, дещо іншого підходу до вивільнення робочої сили, який би відповідав вимогам сьогоднішнього дня і мав перспективу на майбутнє.

3.Оновлення органів внутрішніх справ неможливе без вивільнення з них внаслідок скорочення штату надлишкової кількості робочої сили, котре може бути проведено за умови чіткого і правильного визначення бажаних кінцевих наслідків у вигляді поставлених цілей. 4.Досягнення цілей можливе тільки у випадку правильного визначення юридичного інструментарію, що буде регулювати вивільнення працівників міліції внаслідок скорочення штату. 5.З метою покращення показників діяльності системи, треба спростити надто громіздку й складну структуру органів внутрішніх справ та усунути такі факти, коли численні підрозділи і ланки дублюють одна одну, внаслідок чого мають місце неузгодженість та паралелізм у виконанні функцій. Відтак є змога підвищити ефективність функціонування та бойової готовності органів шляхом оптимізації напрямків дії системи Міністерства внутрішніх справ, приведення організаційно-штатної структури у відповідність з новими соціальними пріоритетами.

6.Будь-яка структура визначається функціями, котрі вона повинна виконувати - різноманітність функцій зумовлює структурну розгалуженість. Оскільки реформування органів внутрішніх справ повинно відбуватись у напрямку звуження їх функцій, об'єктивно потребує перегляду і структурна їх побудова, що як наслідок тягне вивільнення надлишкової кількості їх працівників.

7.Оскільки органи системи Міністерства внутрішніх справ виконують особливі завдання і мають виражену специфіку в своїй структурі та діяльності, постільки вивільнення з них працівників повинно регулюватись загальним, спеціальним і локальним (відомчим) законодавством.

8.У зв'язку з тим, що органи внутрішніх справ є особливою системою і у забезпеченні її життєздатності, окрім норм загального характеру, важливу роль відіграють спеціальні юридичні правила, закономірно виникло питання - який їх різновид буде впорядковувати процеси, пов'язані з вивільненням надлишкової кількості працівників. Питання також має наступні ускладнюючі чинники:

- спеціальне законодавство щодо цього містить єдину норму про те, що звільнення співробітників міліції можливе і за підставою скорочення штату; - у системі органів Міністерства внутрішніх справ не отримала належного місця нормотворчість, призначена вирівнювати особливості та специфіку місцевих умов до загальних юридичних стандартів.

9.Досліджуючи проблеми єдності та диференціації норм щодо скорочення штату працівників органів внутрішніх справ, автор доводить, що юридичні гарантії виконують своє призначення тільки у випадку позитивного розв'язання наступних завдань:

- легального закріплення положення про те, що загальне законодавство про працю та зайнятість населення поширюється на службово-трудові відносини співробітників, за винятком тих, котрі регулюються нормами спеціального характеру;

- коли диференціація правового регулювання відносин у сфері скорочення штату співробітників відбуватиметься в межах, визначених загальним законодавством;

- за виняткових обставин, коли спеціальні норми не відповідають загальним приписам у бік обмеження правового статусу працівника міліції, повинні вступати в дію норми, що закріплюють певні реальні компенсації.

10.У співвідношенні матеріальних і процесуальних норм про вивільнення особового складу органів внутрішніх справ є багато прогалин, що негативно впливає на його правове забезпечення. Нерозвиненість спостерігається на усіх трьох нормативних рівнях: загальному, спеціальному, локальному (відомчому).

З метою позитивного виправлення такого становища, у дослідженні пропонується комплекс конкретних пропозицій:

- визначення оптимально необхідної кількості матеріальних норм загального характеру та передбачення ефективної їх реалізації через процесуальні правила;

- визначення спеціальних норм матеріального типу, котрі в межах загального законодавства покликані забезпечити захист службово-трудових прав співробітників, що підпадають під скорочення, та необхідних форм їх процесуального забезпечення; - визначення юридичних можливостей матеріальних норм відомчого типу та відповідних процесуальних форм їх реалізації. 11.Юридичний механізм вивільнення працівників органів внутрішніх справ шляхом скорочення штату повинен становити струнку трьохрівневу (загальний, спеціальний, локальний) нормативну систему, на кожному з яких матеріальна правова форма детально, повноцінно буде забезпечуватись процесуальною.

Список опублікованих праць, що відбивають основні положення дисертації

1. Іншин М.І. Проблеми правового регулювання безробіття і зайнятості в Україні та напрямки його удосконалення// Вісник Університету внутрішніх справ. Вип. 2. - Х.: Університет внутрішніх справ. - 1997. - С. 192-194.

2.Іншин М.І. Проблеми правового регулювання діяльності державної служби зайнятості// Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. Вип. 2. - Х.: Університет внутрішніх справ. - 1997. - С. 201-203.

3.Іншин М.І. Щодо правового забезпечення права на працю в умовах масового вивільнення робочої сили// Право України. -1998. - № 3. - С. 77-78.

4.Иншин Н.И. Некоторые аспекты правового регулирования социальной защиты работников, которые увольняются из системы органов внутренних дел// Бизнес-информ. -Харьков, 1998 - № 17. - С. 6-7.

5.Іншин М.І. Деякі аспекти правового статусу співробітників органів внутрішніх справ, які звільнені за скороченням штатів //Право України. - 1998. - № 11. - С. 116-118.

6.Іншин М.І. До питання удосконалення організаційно-штатної структури системи органів внутрішніх справ// Вісник Університету внутрішніх справ. Вип. 3. -Х.: Університет внутрішніх справ. - 1998. - С. 185-187.

7.Іншин М.І. Управління процесом вивільнення працівників органів внутрішніх справ // Вісник Університету внутрішніх справ. Вип. 3. -Х.: Університет внутрішніх справ. - 1998. - С.92-95.

8.Іншин М.І. Вивільнення робочої сили в системі органів внутрішніх справ як об'єктивна необхідність та деякі заходи по створенню механізму правового забезпечення його реалізації// Актуальні проблеми сучасної науки і дослідженнях молодих учених. Вип. 3-4. Х.: Університет внутрішніх справ. - 1998. - С. 299-300.

Анотації

юридичний скорочення штат правовий

Іншин М.І. Управління та правове регулювання вивільнення працівників органів внутрішніх справ. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - правова теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове і банкове право. - Університет внутрішніх справ, Харків, 1998.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню теоретичних і практичних питань, пов'язаних з управлінням вивільнення працівників міліції. Особливу увагу приділено обґрунтуванню юридичної природи цього явища і розробці спеціального правового механізму, призначеного гарантувати і забезпечувати додержання та реалізацію службово-трудових прав співробітників органів внутрішніх справ за умов скорочення їх штату. Зроблено висновки та внесено конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства призначеного регулювати як процес вивільнення працівників міліції шляхом скорочення штату, так і законодавства про їх службову діяльність взагалі.

Ключові слова: управління, працівники органів внутрішніх справ, вивільнення, скорочення штату, службово-трудове правовідношення, спеціальний правовий механізм.

Иншин Н.И. Управление и правовое регулирование высвобождения работников органов внутренних дел. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - правовая теория управления; административное право и процесс; финансовое и банковское право. - Университет внутренних дел, Харьков, 1998.

Диссертация посвящена комплексному исследованию теоретических и практических вопросов, связанных с управлением высвобождения работников милиции. Особое внимание уделено обоснованию юридической природы этого явления и разработке специального правового механизма, призванного гарантировать и обеспечивать соблюдение и реализацию служебно-трудовых прав сотрудников органов внутренних дел в условия сокращения штатов. Сделаны выводы и внесены конкретные предложения, по усовершенствованию действующего законодательства предназначенного регулировать как процесс высвобождения работников милиции путем сокращения штатов, так и вообще законодательства об их служебной деятельности.

Ключевые слова: управление, работники органов внутренних дел, высвобождение, сокращение штатов, служебно-трудовое правоотношение, специальный правовой механизм.

Inshin N.I. Management and legal regulation of the release of the employees of the law-enforcement bodies. - Manuscript.

Thesis for the scientific degree of the Candidate of law; speciality 12.00.07 - legal theory of management; administrative law and process; finance law - University of internal affairs, Kharkov, 1998.

The thesis is devoted to a complex research of the theoretical and practical problems connected with the management over the release of the militia employees. Special attention is given to the substantiation of the legal nature of this phenomenon and the development of a special legal mechanism which could guarantee and ensure observance and realization of the labour and service rights of the employees of the law enforcement bodies under the conditions of reduction of staffs. Conclusions are made and suggestions on improvement of the current legislation are introduced both with respect to the employees of the militia and the laws on labour and employment of the population of Ukraine as a whole.

Key words: management, employees of the law enforcement bodies, release, reduction of staffs, service to labour, relations, special legal mechanism.

Размещено на Allbest.ru