Актуальні проблеми правового регулювання земельних відносин в сучасних умовах

Самостійного значення набуває право власності територіальної громади - комунальна власність на землю. На основі аналізу чинного законодавства зроблено висновок про те, що право комунальної власності на землю - це право територіальної громади володіти, раціонально, ефективно та по цільовому призначенню користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою на свій розсуд, забезпечуючи реалізацію земельних та інших інтересів громади згідно із законом. Для формування комунальної власності на землю основною передумовою виступає право державної власності на даний природний об'єкт. Однак для цього необхідна наявність відповідних юридичних фактів і здійснення низки юридично значущих дій. Комунальна власність на землю забезпечує задоволення земельних інтересів громади, а також громадян, проживаючих в межах конкретної адміністративно - територіальної одиниці. Правомочності територіальної громади поширюються тільки на землі комунальної власності. Підкреслюється, що до складу земель комунальної власності повинні включатися як мінімум дві складові частини: землі загального користування в населених пунктах, що задовольняють загальні потреби і є загальнодоступними, та землі, на яких розміщені нерухомі об'єкти комунальної власності. Розташування земель, що перебувають в комунальній власності, можливе не тільки в населеному пункті, а й за його межами.

Розділ четвертий “Правові проблеми використання земель” присвячений дослідженню правових питань використання земель.

У підрозділі 4.1. “Правове поняття використання земель” підкреслюється, що поняття використання земель в земельному законодавстві не розкривається. В Земельному кодексі України вживаються терміни “використання земель”, “користування землями”. У дисертації обґрунтовується положення про те, що використання землі - категорія не юридична, а еколого-економічна. З врахуванням приписів земельного законодавства дану категорію можна визначити як комплекс юридично значущих дій власників і користувачів землі щодо ефективної експлуатації земельних ділянок в межах встановлених вимог і правил з метою реалізації суб'єктами своїх інтересів. Це поняття виражається в двох основних правових формах -право власності і право користування, що за своїм правовим змістом характеризуються схожими і відмінними рисами.

Право землекористування виступає як право конкретної особи на користування, володіння, а у випадках, передбачених законом, і розпорядження наданою їй індивідуально визначеною земельною ділянкою. Це дає можливість говорити про складний зміст даного суб'єктивного права, який включає до себе декілька взаємопов'язаних між собою правомочностей, що зближує його з поняттям права власності на землю. Стверджується також, що за змістом складне суб'єктивне право землекористування має багато схожих ознак з правом повного господарського відання і правом оперативного управління майном, закріплених у цивільному праві. Головна схожість між ними полягає в тому, що зміст кожного з них складає сукупність правомочностей (володіння, користування та розпорядження). Поза всяким сумнівом зазначені правомочності специфічно проявляються по відношенню до майнових об'єктів і земельних ділянок внаслідок їх різноманітних природних характеристик. Між іншим ці правомочності притаманні праву власності на землю і майно. Викладене свідчить про те, що право землекористування як назва не зовсім точно відображає зміст цього права і його специфіку, бо фактично воно зводиться лише до власне користування земельною ділянкою. Це збіднює зміст даного права. Тому є всі підстави говорити про право господарського відання землею, яке включає до себе володіння, користування, а в деяких випадках і розпорядження земельною ділянкою. Пропозиція назвати складне право землекористування зазначеним терміном більш точно відбиває зміст цього права.

У підрозділі 4.2. “Оренда землі - специфічна форма її використання” аналізуються правові питання земельних орендних відносин. Оренда землі в умовах становлення ринку набуває необхідності,що назріла з економічної, екологічної та соціальної точок зору. Орендні відносини оформлюються договором, який за своїм цільовим спрямуванням є земельно- правовим. Такий характер договору обумовлюється сутністю і особливостями землі як його об'єкта. Саме об'єкт договору оренди землі виводить його з числа цівільно-правових договорів. З цього випливає, що відносини в сфері орендного землекористування є предметом передусім земельного законодавства. Що ж стосується цивільно-правових норм, то вони можуть застосовуватися до земельних відносин тільки в тих випадках, коли останні не врегульовані земельним законодавством. Якщо об'єктом договору є земельна ділянка, то його предметом - орендні земельні відносини, які регулюються земельним, а не цивільним правом.

Договір оренди землі в ринкових умовах виступає важливою правовою формою задоволення взаємних земельних інтересів договірних суб'єктів. Коли ж ці інтереси соціальними суб'єктами ігноруються, то роль договору істотно знижується.

Хоча договірним суб'єктам надана певна свобода дій при оформленні своїх відносин, проте це не виключає необхідності певного державного правового регулювання таких відносин. Наприклад, порядок оформлення тимчасового користування землею, в тому числі й на умовах оренди, визначений ст. 24 Земельного кодексу. Договори оренди землі підлягають обов'язковій реєстрації в місцевій раді. Ця обставина зумовлюється декількома чинниками. По-перше, специфічні характеристики об'єкта договору - землі вимагають державного втручання на рівні правового регулювання договірних відносин. По-друге, в орендних відносинах нерідко бере участь й сама держава через свої уповноважені органи, оскільки в цих відносинах часто зачіпаються державні інтереси. По-третє, державою видаються нормативні акти по регулюванню орендних відносин з диспозитивним спрямуванням, які забезпечують правову можливість суб'єктам оренди землі обирати конкретні варіанти оформлення своїх взаємовідносин.

У підрозділі 4.3. “Правові проблеми використання земель сільськогосподарського призначення” досліджуються найбільш актуальні проблеми в даній сфері. Підкреслюється, що землі сільськогосподарського призначення виступають основою сільськогосподарського виробництва. Продовольче забезпечення країни багато в чому залежить від стану цих земель і вибору найбільш оптимальних форм їх використання. Однак практика свідчить, що відбуваються погіршення даних земель, руйнування їх ґрунтового покриву, зниження родючості тощо. Специфічними рисами цих земель є значний рівень їх розораності і еродованості. Викладене вимагає необхідності особливого підходу до визначення правового режиму використання зазначених земель. Закріплені в законі дві правоутворюючі ознаки (надання для потреб сільського господарства або призначеність для цих цілей) фактично не враховують природних властивостей і якостей даних земель як елемента екосистеми. Між тим до земель сільськогосподарського призначення доцільно відносити землі, для яких характерними ознаками є наявність родючого ґрунтового покриву, клімату, водних ресурсів та рельєфу в такій єдності і такому взаємозв'язку, що за умови раціонального використання і збереження природних характеристик вони можуть бути придатними для потреб сільськогосподарського виробництва. У дисертації доводиться, що законодавчо закріплений пріоритет сільськогосподарського землекористування означає першочерговість в здійсненні необхідних земельно-правових заходів щодо даних земель. Разом з тим першочерговість тут повинна бути розумною, враховувати всі фактичні обставини в конкретній ситуації: забезпечення поєднання земельних, економічних та інших інтересів усіх суб'єктів; повне забезпечення продуктами сільськогосподарського виробництва населення країни, а також промисловості відповідною сировиною; необхідність у забезпеченні належної охорони орних земель в процесі їх використання з урахуванням екологічного спрямування тощо. Аргументується положення про те, щоб зазначені землі вводилися в товарообіг у виняткових випадках, точно встановлених законодавством, що дозволить запобігти спекуляції ними.

У дисертації критично розглядаються заходи суцільного паювання земель сільськогосподарського призначення, фермеризації, формування ринку земельних ділянок, оскільки це може бути пов'язано з порушенням сучасної індустріальної технології в сільському господарстві і фактично означатиме перетворення агропромислового комплексу в дрібнотоварне виробництво. Існуюча в сільському господарстві система господарювання може бути зруйнована і її відновлення в майбутньому займе тривалий період.

У підрозділі 4.4. “Правові проблеми використання земель населених пунктів” відзначається, що для збалансованого функціонування населених пунктів важливого значення в сучасних умовах набуває належне вирішення правових проблем використання їх земель, що визначає необхідність в уточненні поняття і складу даних земель. На підставі всебічного аналізу правових приписів екологічного і соціально-економічного спрямування щодо населених пунктів дисертант доходить висновку про те, що до земель цих пунктів слід відносити землі міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів, які розташовані в межах цих пунктів, перебувають у безпосередньому віданні міських, селищних або сільських рад, надані для містобудівних потреб або призначені для цих цілей відповідно до містобудівної документації і виступають основою для формування повноцінного середовища життєдіяльності людей. В межах населених пунктів крім власне земель населених пунктів можуть знаходиться й інші землі. Тому склад власне земель населених пунктів повинен включати лише землі забудови, загального користування і ділянки, які використовуються органами комунального господарства.

Конституційне закріплення права кожного громадянина користуватися природними ресурсами припускає в межах можливого забезпечення рівного доступу до земель населених пунктів усіх суб'єктів, які зацікавлені здійснювати експлуатацію даних земель для конкретних цілей. Підкреслюється доцільність і необхідність використання цивільно-правових елементів у формі конкурсу або аукціону по придбанню земельних прав з впровадженням принципу платності при придбанні земельної ділянки у власність або користування.

Аргументується положення про можливість формування ринку земельних ділянок у межах населених пунктів, землі яких характеризуються несільськогосподарським призначенням. Однак такий ринок повинен бути точно регламентований в законодавчому порядку. Державі слід чітко визначити суспільно корисні межі реалізації власниками земельних ділянок належних їм розпорядчих правомочностей. При цьому в процесі функціонування ринку земельних ділянок важлива роль мусить належати механізму контролю, пропонуються мета і завдання такого контролю.

Обґрунтовуються корисність і доцільність встановлення законодавчим або договірним шляхом земельних сервітутів, тобто можливості використання чужої земельної власності на підставах, передбачених в законі або договорі. Можливим є й примусове встановлення сервітутів. Така ситуація виникає тоді, коли існує об'єктивна необхідність користування землею, яка належить іншій особі, а взаємна домовленість між суб'єктами не досягнута.

Розділ п'ятий “Правові гарантії здійснення земельних прав” присвячений аналізу системи таких гарантій, їх ефективності.

У підрозділі 5.1. “Поняття правових гарантій” досліджуються система і зміст правових гарантій, що забезпечують належне здійснення земельних прав власниками земельних ділянок і землекористувачами. На підставі аналізу змісту гарантій зроблено висновок про те, що загальна правова гарантія прав суб'єктів земельних правовідносин означає належну юридичну врегульованість дій всіх суб'єктів у конкретних правовідносинах. За своєю сутністю різноманітні правові гарантії забезпечують нормальний процес реалізації відповідними суб'єктами належних їм прав, що створює стабільність правовідносин, їх усталеність та правопорядок. Загальна правова гарантія є основною передумовою виникнення та існування конкретних видових гарантій. Оскільки суб'єктивні земельні права за своїм змістом є різноманітними, це зумовлює необхідність встановлення системи гарантій, яка становить собою систему нормативних приписів і правових способів, передбачених земельним законодавством або договірними суб'єктами, які забезпечують нормальну юридичну можливість для відповідним суб'єктам придбати суб'єктивне земельне право, реалізувати його в процесі практичної діяльності, а в разі його порушення домагатися належного захисту. До числа основних гарантій земельних прав відносяться: відновлення порушеного права; усунення перешкод при здійсненні прав; відшкодування заподіяних збитків; надання в разі необхідності нової земельної ділянки та ін.

У дисертації наголошується, що гарантії земельних прав суб'єктів за своїм характером, змістом, способам закріплення є неоднорідними. Залежно від конкретного критерію класифікації можна розрізняти гарантії: встановлені законодавством і договірні, загальні і спеціальні, дозвільні і заборонні, стимулюючі та ін.

Одним з найбільш кваліфікованих і універсальних способів захисту порушених прав є їх судовий захист. Однак не виключається юридична можливість захисту земельних прав і в адміністративному порядку відповідно до Закону України “Про звернення громадян”. Оскільки правові гарантії земельних прав розпорошені по багатьох нормах права, це ускладнює практичну правозастосовну діяльність. Тому обґрунтовується необхідність формування правового інституту гарантій земельних прав із закріпленням їх в Земельному кодексі.

У підрозділі 5.2. “Гарантії земельних прав власників земельних ділянок і землекористувачів” досліджуються гарантії, якими наділені названі суб'єкти. Дисертант вважає, що сукупність всіх гарантій земельних прав можна підрозділити на дві групи: гарантії відновлення прав без правопорушення і гарантії відновлення прав, порушених внаслідок правопорушення. Відзначається, що між цими групами є багато спільного, але є і істотні відмінності. Це стосується, зокрема, відновлення і компенсації порушених прав. Названі способи захисту тісно взаємозв'язані, доповнюють один одного, проте між ними є і певні відмінності. Відновлення завжди носить пріоритетний характер, оскільки при даному способі захисту порушене право набуває первісного стану. Тому в усіх випадках він є більш прийнятним і бажаним, якщо для його реалізації існують реальні можливості. В тих же випадках, коли відновлення є об'єктивно неможливим, застосовується компенсаційна функція. У дисертації вказується на юридичну можливість застосування водночас обох способів при захисті прав. Зокрема, виділення суб'єкту рівноцінної земельної ділянки замість вилученої (викупленої) у нього становить собою відновлення порушеного права, в той же час суб'єкту компенсуються збитки, заподіяні йому при вилученні (викупі) земельної ділянки.

Поняття рівноцінної земельної ділянки в законодавстві не розкривається, тому в дисертації визначені основні ознаки рівноцінності: родючість ґрунтів, рівень залягання ґрунтових вод, місцезнаходження земельної ділянки, її розмір та конфігурація. В зв'язку з цим пропонується закріпити в Земельному кодексі поняття рівноцінності земельних ділянок і гарантій здійснення цього права. В узагальненому вигляді аналізуються й інші гарантії земельних прав. Відзначається, зокрема, що при тимчасовому зайнятті землі суб'єктами, які здійснюють розвідувальні роботи, на них покладається обов'язок сплачувати земельний податок або орендну плату. Крім того, законом допускаються деякі обмеження земельних прав конкретних суб'єктів з урахуванням договірних умов і гарантій, зокрема обов'язок тимчасового землекористувача повернути земельну ділянку в стані, придатному для наступного використання за призначенням. Аргументується положення про те, що у разі неповернення земельної ділянки в строк, зазначений в договорі, цю дію слід розглядати як порушення договірного зобов'язання, а не як самовільне використання земельної ділянки.

У роботі визначається юридична природа згоди суб'єкта земельного права на вилучення (викуп) у нього земельної ділянки. Згода розглядається як передумова для припинення права. У разі незгоди власника землі або землекористувача конфлікт вирішується в судовому порядку з урахуванням всіх обставин. Зокрема, суд зважає на пріоритетність загальнонародних земельних інтересів або інтересів нових суб'єктів, які забезпечують задоволення суспільних чи державних потреб.

У дисертації всебічно аналізуються гарантії земельних прав в разі порушення земельного законодавства. Особлива увага приділяється правопорушенням, пов'язаним з негативним впливом на землю діяльності юридичних і фізичних осіб, внаслідок чого стан землі може погіршуватися. Дисертант підтримує точку зору про необхідність розрізняти знищення, псування та погіршення якості земельної ділянки (Ю.О.Вовк), що є підставою для відшкодування збитків у повному розмірі. Земельний кодекс не містить приписів щодо можливості зменшення розміру шкоди, яка стягується. Однак із змісту ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” випливає, що таке зменшення розміру збитків можливе за наявності обставин, які заслуговують на увагу. Зокрема, вказівка даної норми на стягнення збитків “як правило, в повному обсязі” припускає і виняток з цього загального правила. У підрозділі 5.3. “Стимулюючі гарантії земельних прав” досліджуються ці своєрідні гарантії, які мають важливе значення при здійсненні та захисті земельних прав.

На підставі аналізу законодавства і наукової літератури в дисертації обґрунтовується теза про те, що стимулювання охоплює єдність двох відносних протилежностей: заохочення і відповідальності. Сутність цих гарантій полягає в тому, що вони становлять собою спонукання суб'єкта земельних прав до певної позитивної поведінки, дій, вчинків, до таких результатів, до яких виявляють інтерес конкретні суб'єкти, суспільство та держава. При цьому вплив на суб'єктів правовідносин може здійснюватися різноманітними способами заохочення і притягнення до відповідальності. На основі такого підходу в дисертації зроблено висновок про те, що під стимулюванням слід розуміти сукупність заходів заохочення і відповідальності, які встановлені законодавством або договором і впливають на поведінку суб'єктів земельних прав позитивними і негативними засобами. До числа таких засобів включаються: заохочення в справі охорони земель і відтворення їх якісного стану, відповідальність за протиправну поведінку, пов'язану з негативним впливом на землю, примусове обмеження або припинення земельних прав та ін.

Дисертант наголошує, що юридична відповідальність за порушення земельного законодавства є важливою складовою частиною стимулюючих гарантій. Вона пов'язана з негативними правовими наслідками як результатом неправомірних дій винної особи. У разі ж правомірного заподіяння суб'єкту земельних прав збитків, наприклад, при вилученні (викупі) земельних ділянок для державних або суспільних потреб, питання про відповідальність не виникає. Тут діють гарантії захисту порушених прав правомірними діями уповноважених органів.

На підставі аналізу земельно-правових приписів у дисертації робиться висновок про те, що зміст традиційних видів юридичної відповідальності повною мірою забезпечує необхідний вплив на суб'єктів земельних правовідносин. Тому питання про необхідність формування якогось нового виду відповідальності само по собі відпадає. Головне тут полягає в тому, щоб забезпечити невідворотність застосування відповідальності. Аргументується висновок про те, що з відповідальністю не можна ототожнювати примусове припинення земельних прав суб'єкта, їх позбавлення або обмеження. Це самостійні і особливі стимули, які забезпечують належну поведінку суб'єктів земельних прав, специфічні види впливу на них.

У висновках викладені загальні наукові підсумки дослідження і положення по всіх основних і принципових питань дисертації, а також висловлені рекомендації щодо вдосконалення земельного законодавства, яке регулює проблеми, що досліджуються в дисертації.

За темою дисертаційного дослідження опубліковані такі роботи

Монографії, навчальні посібники:

1. Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях.-Харьков: Консум,1998.-12,2 друк. арк.

2. Екологічне право України (Загальна частина): Навч. посібник / В.К. Попов, М.В. Шульга,С.В. Разметаєв та ін -Харків: Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого.- 1995.-10,78 /2/ друк. арк.

3. Екологічне право України (Особлива частина): Навч. посібник / В.К. Попов, А.П Гетьман, В.О. Чуйков та ін.- Харків: Нац. юрид.. академія України ім . Ярослава Мудрого.- 1996.- 11,55/2,5/ друк. арк.

4. Основы государства и права: Учеб. пособие / Под ред. В.В.Комарова.-Харьков: Укр. юрид. академия.- 1992 .-9 /0,5/ друк. арк.

5. Основы правоведения: Учеб. пособие / Под ред. В.В.Комарова, Н.И.Панова.- Харьков: Укр. юрид. академия. - 1993.- 11/0,6/ друк. арк.

6. Основы государства и права: Учеб. пособие / Под ред. В.В.Комарова.- Харьков: Укр. юрид. академия.- 1994.- 13 /1/ друк. арк.

7. Основы государства и права: Учеб. пособие / Под ред. В.В.Комарова.- Харьков: Нац. юрид. акад.- 1995. - 13,5 /1/ друк. арк.

8. Основы государства и права: Учеб. пособие / Под ред. В.В.Комарова- Харьков:Нац. юрид. академия Украины.-1997. - 15,31 /1/ друк. арк.

9. Гудзенко М.С., Шульга М.В. Подсобное хозяйство граждан.- М.: Юрид. лит., 1983.- 7,52 /3,26/ друк. арк.

Статті та публікації:

10. Шульга М.В. Удосконалювати законодавство, яке регулює присадибне землекористування на селі // Радянське право.-1981.- №5.-0,5 друк. арк.

11. Шульга М.В. Деякі питання вирішення земельних спорів //Радянське право.- 1982.-№9.- 0,5 друк. арк.

12. Шульга М.В. Вопросы повышения роли сельских Советов в обеспечении рационального использования земель сельских населенных пунктов // Продовольственная программа и вопросы компетенции местных Советов: Тезисы докладов и сообщений. - Барнаул, 1983.- 0,2 друк. арк.

13. Шульга М.В. Правовые аспекты классификации земель перспективных сельских населенных пунктов // Проблемы социалистической законности. - 1983.- Вып. 12.- 0,5 друк. арк.

14. Шульга М.В. Присадибне землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості // Радянське право.- 1983.- №10.- 0,5 друк. арк.

15. Шульга М.В. Правовая охрана земель населенных пунктов // Актуальные проблемы охраны окружающей природной среды: Тезисы республиканской научно-практической конференции. - Запорожье, 1983.- 0,2 друк. арк.

16. Шульга М.В. Личное подсобное хозяйство и право землепользования граждан //Хозяйство и право.-1985.-№7.- 0,7 друк. арк.

17. Шульга М.В. Відносно прав громадян-землекористувачів на багаторічні насадження //Радянське право.- 1985.- №12.-0,5 друк. арк.

18. Шульга М.В. Состав земель перспективных сельских населенных пунктов // Правоведение.- 1986.-№1.-0,5 друк. арк.

19. Шульга М.В. Актуальные вопросы права землепользования колхозников // Советское государство и право.- 1986.- №9.-0,8 друк. арк.

20. Шульга М.В. Окремі питання права користування городами сільських жителів //Радянське право.- 1984.-№6.-0,5 друк. арк.

21. Лопатина М.Н., Разметаев С.В., Шульга М.В. Правовая охрана земель населенных пунктов //Актуальные проблемы юридической науки на этапе развитого социализма.- Л.: Юрид. ин-т.- 1985.- 0,3 /0,1/ друк. арк.

22. Шульга М.В. Проблемы землепользования в населенных пунктах // Совершенствование законодательства о народном хозяйстве: Тезисы докладов и сообщений на Всесоюзной научной конференции.- М., 1987.-0,25 друк. арк.

23. Шульга М.В. Правовая охрана окружающей среды городов // Правовые средства охраны окружающей природной среды в Восточно-Сибирском регионе: Тезисы докладов к научно-практической конференции.- Иркутск.- 1987.- 0,25 друк.арк.

24. Шульга М.В. Актуальні питання приквартирного землекористування // Радянське право.- 1987.-№12.- 0,5 друк. арк.

25. Шульга М.В. Вопросы правового регулирования земельных отношений в населенных пунктах УССР //Проблемы социалистической законности.- 1988.-№2.-0,5 друк. арк.

26. Шульга М.В. Правовое регулирование земельных отношений в сельских населенных пунктах // Советское государство и право.-1988.- № 8.-0,8 друк. арк.

27. Шульга М.В. Контроль за использованием и охраной земель населенных пунктов // Государственнный и общественный контроль в области охраны окружающей среды: Тезисы республиканской научно-практической конференции.- Киев.- 1988.- 0,25 друк. арк.

28. Шульга М.В. К вопросу о понятии земель населенных пунктов //Развитие правового регулирования природоохранных и сельскохозяйственных отношений: Межвузовский сборник научных трудов.- Свердловск.- 1988.- 0,5 друк. арк.

29. Шульга М.В. Земельно-правові питання гаражного будівництва //Радянське право.- 1989.- №5.- 0,5 друк.арк.

30. Шульга М.В. Рассмотрение земельных споров в населенных пунктах местными Советами народных депутатов //Актуальные проблемы совершенствования деятельности местных Советов народных депутатов в условиях перестройки: Тезисы докладов и сообщений.- Харьков.- 1990.-0,25 друк. арк.

31. Шульга М.В. Поняття і склад земель населенних пунктів: правові положення // Радянське право.-1990.- №11.- 0,5 друк. арк.

32. Шульга М.В. Проблемы правового режима земель населенных пунктов //Проблемы социалистической законности.-1991.-№25.- 0,5 друк. арк.

33. Шульга М.В. Судебная защита земельних прав граждан, ведущих крестьянское хозяйство //Проблемы совершенствования сельскохозяйственного законодательства СССР в условиях рынка: Материалы международной научно-практической конференции.- М., 1991.- 0,25 друк. арк.

34. Шульга М. В. Судовий захист земельних прав громадян в населенних пунктах //Радянське право.- 1991.-№7.-0,5 друк. арк.

35. Шульга М.В. Правовые последствия изъятия земельных участков //Бизнес-информ.-1992.-№5.-0,3 друк. арк.

36. Шульга М.В. Особенности аренды земли //Бизнес-информ.-1992.- №8.-0,3 друк.арк.

37. Шульга М.В. Возникновение земельных прав предприятий // Бизнес-информ.- 1992.-№16.-0,3 друк. арк.

38. Шульга М.В. Коллективная собственность на землю в Украине //Бизнес-информ.- 1992.-№19.-0,3 друк. арк.

39. Шульга М.В. Вопросы приватизации земли гражданами //Бизнес-информ.-№18.-0,3 друк. арк.

40. Шульга М.В. Государственная собственность на землю в Украине //Бизнес-информ.-1992.-№31.-0,2 друк. арк.

41. Методические указания и задания к практическим занятиям по природоресурсовому праву и правовой охране окружающей среды .-Харьков: Юрид. ин-т.- 1983.-3,25 (0,65) друк. арк.

41. Методические указания и задания к практическим занятиям по природоресурсовому праву и правовой охране окружающей среды .-Харьков: Юрид. ин-т.- 1983.-3,25 (0,65) друк. арк.

42. Методические указания и задания к практическим занятиям по природоресурсовому праву и правовой охране окружающей природной среды .-Харьков: Юрид. ин-т.- 1987.-3,25 (0,65) друк. арк.

43. Методические указания и задания к практическим занятиям по экологическому праву.-Харьков: Юрид. ин-т.- 1991.-3,3 (0,6) друк. арк.

44. Попов В.К., Разметаєв С.В., Шахов В. С., Шульга М.В. Нові підходи до кодифікації екологічного законодавства України //Право України.- 1992.-№3.-0,5 (0,2) друк. арк.

45. Шульга М.В. Вопросы приватизации садовых участков гражданами // Бизнес-информ.- 1993.- №1.-0,2 друк. арк.

46. Шульга М.В. Земельное налогообложение в населенных пунктах //Бизнес-информ.-1995.- №9-10.-0,2 друк. арк.

47. Шульга М.В. Земля как объект земельных отношений //Бизнес-информ.- 1995.- №31-32.- 0,2 друк. арк.

48. Шульга М.В. Нові підходи до розуміння права власності на землю //Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку: Короткі тези доповідей та наукових повідомлень республіканської науково-практичної конференції.- Харків: Нац. юрид. академія України.- 1995.- 0,2 друк. арк.

49. Програма з екологічного права України для студентів 4-го курсу.- Харків: Нац. юрид.. академія України.- 1996.- 1,45 (0,2) друк. арк.

50. Методичні рекомендаціі та завдання до практичних заняь з екологічного права для студентів 4-го курсу .-Харків: Нац. юрид. академія України.- 1996.-2,51 (0,4) друк. арк.

51. Соколова А.К., Шульга М.В. О правовом режиме земель природоохранного назначения //Материалы международного семинара “Развитие системы межгосударственных особо охраняемых природных территорий”.- Киев, 1996.- 0,25 (0,1) друк. арк.

52. Шульга М.В. Проблемы права частной собственности на землю //Проблеми провадження реформ в Україні: Збірник наукових праць.- Харків:Нац. юрид. академія України.- 1996.- 0,8 друк. арк.

53. Шульга М.В. Правовое обеспечение отношений аренды земли //Предпринимательство. Хозяйство и право.- 1997.- №4.-0,7 друк. арк.

54. Шульга М.В. Научные правовые проблемы использования земель //Проблемы законности.- 1997.- вып.32.- 0,6 друк. арк.

55. Шульга М.В. Вопросы правовой охраны земель //Современные проблемы охраны земель: Труды межгосударственной научной конференции (Киев, 10-12 сентября 1997 г.).- Часть 1.- Киев, 1997.-0,2 друк. арк.

56. Шульга М.В. Вопросы земельной собственности в законодательстве Украины //Проблемы законности.- 1998.-вып.33.-0,5 друк. арк.

АНОТАЦІЇ

Шульга М.В. Актуальні проблеми правового регулювання земельних відносин в сучасних умовах.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсове право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Харків, 1998.

Дисертація присвячена дослідженню актуальних теоретичних проблем правового регулювання земельних відносин в сучасних умовах. Аналізуються питання, пов'язані із здійсненням земельної реформи з врахуванням формування ринкових відносин.

Розглядаються правові форми реалізації земельних інтересів, гарантії земельних прав і надаються рекомендації щодо удосконалення земельного законодавства.

Ключові слова:земля, земельні відносини, земельна реформа, земельні інтереси, використання землі, гарантії земельних прав, Земельний кодекс, земельне законодавство.

Шульга М.В. Актуальные проблемы правового регулирования земельных отношений в современных условиях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.06 - земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсовое право. Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. Харьков, 1998 .

Диссертация посвящена исследованию актуальных теоретических проблем правового регулирования земельных отношений в современных условиях. Анализируются вопросы, связанные с осуществлением земельной реформы с учетом формирования рыночных отношений. Рассматриваются правовые формы реализации земельных интересов. гарантии земельных прав и даются рекомендации по совершенствованию земельного законодательства. Ключевые слова: земля, земельные отношения, земельная реформа, земельные интересы, использование земли, гарантии земельных прав, Земельный кодекс, земельное законодательство.

Shulga M.V. Actual Problems Of Law Relation Of Land Relations In The Modern Conditions.- Manuscript.

Thesis for a doctor's degree by specialty 12.00.06- land law; agrarian law; environmental law; natural resources law. The Yaroslav Mudry National Law Academy of Ukraine. Kharkov, 1998.

The dissertation is devoted to researching the most important theoretical problems of land law relationship regulations in the modern conditions. The problems of land reform which arisen in connection with forming market economy relationships have been analyzed. Law forms of land interest realization, land right guarantees have been researched and recommendations on land legislation perfection proposed.

Key words: land, land relationships, land reform, land interests, land utilization, land rights guarantees, land code, land legislation.

Размещено на Allbest.ru