Конституціоналізм Михайла Драгоманова

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут держави і права ім. В.М.

УДК 32.001(091)(4/9); 340.1(091)(4/9)

Конституціоналізм Михайла Драгоманова

Спеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Метельський Роман Едуардович

Київ 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі правознавства історичного факультету Національного педагогічного університету ім.М.П.Драгоманова.

Захист відбудеться «___» червня 1998 р. о ____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.50.24.03. по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України за адресою: 252 001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці інституту.

Автореферат розісланий »____» травня 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.Б. УСЕНКО

конституціоналістський драгоманов правовий

Метельський Р.Е. Конституціоналізм Михайла Драгоманова. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01. -- теорія і історія держави і права; історія політичних та правових вчень. -- Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України,Київ,1998.

Робота присвячена розкриттю теорії конституціоналізму Михайла Драгоманова, її зв`язку із західноєвропейською конституційною традицією і впливу на розвиток української політико-правової думки. В дисертації встановлено сутність і основні характеристики конституціоналізму М. Драгоманова, його політичну спрямованість. Окремо розглядаються різні конституційні інститути, відображені в драгоманівський конституційній теорії: інститут прав людини і громадянина, місцеве самоврядування, парламентаризм, федералізм.

Ключові слова: конституціоналізм, федералізм, місцеве самоврядування, права людини, лібералізм.

Метельский Р.Э. Конституционализм Михаила Драгоманова -- Рукопись.

Дисертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01. -- теория и история государства и права; история политических и правових учений. -- Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, Киев, 1998.

Работа посвящена раскрытию теории конституционализма Михаила Драгоманова, ее связи с западноевропейской конституционной традицией и влияние на развитие украинской политико-правовой мысли. В диссертации описаны сущность и основные характеристики конституционализма М. Драгоманова, его политическая направленность. Отдельно рассматриваются разные конституционные институты, отображенные в драгомановской конституционной теории, а именно: институт прав человека и гражданина, местное самоуправление, парламентаризм, федерализм.

Ключевые слова: конституционализм, федерализм, местное самоуправление, права человека, либерализм.

Metelsky R.E. Constitutionality of Mikhail Dragomanov. -- Manuscript.

Thesis for the scientific degree of Candidate of sciences (Law), Speciality 12.00.01. -- Theory and History of the State and Law; History of the State and legal theories. -- The V.M.Koretsky Institute of State and Law of the National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 1998.

The dissertation is dedicated to examination of the theory of the Mikhail Dragomanow constitutionality, its causation with West-European constitutional tradition and its influence for development of the Ukrainian political and legal idea. The nature and main characteristics of Mikhail Dragomanov constitutionality, its political direction are described in the present dissertation. Different constitutional institutions described in Dragomanov constitutional theory are examinating, among them; institution of the human and the citizen rights, institutions of local government, parliamentarism, federalism.

Key words: constitutionality, federalism, institutions of local government, human rights, liberalism.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Дослідження конституціоналізму Михайла Драгоманова становить інтерес у двох площинах: науково-теоретичній та прикладній (політико - правовій насамперед).

Михайло Драгоманов - автор самобутньої, оригінальної конституційної теорії. Ця теорія, власне, була призначена для втілення в соціально - політичному житті тогочасної Російської імперії, проте не втратила й через століття своєї наукової та політичної цінності.

В теоретичному плані конституційна теорія М. Драгоманова є на часі, насамперед тому, що вона являє собою правове вирішення відносин держави й особи, співіснування та взаємодію у суспільному організмі влади і свободи (як суперечностей - у філософському значенні). А в практичному - тому, що поєднує в собі різні суспільно-правові інститути - як вирішення широкого спектру проблем-політичних, соціальних, національних.

Весь пласт проблем, що підняв вчений і дав свою інтерпретацію їх вирішення, характерний і для нашого суспільства. Тому в умовах розбудови в Україні демократичної соціальної правової держави, становлення національної ідеї, утвердження пріоритету загальнолюдських цінностей у масовій свідомості дослідження драгоманівської конституційної теорії виявилося актуальним, що й зумовило зацікавленість дисертанта пропонованою темою.

Конституціоналізм М. Драгоманова, виражений щонайперше в конституційному проекті українського товариства «Вільна Спілка» - це міра суспільної, громадянської свободи та державної влади; він покликаний насамперед регламентувати, визначати сфери дії та існування цих двох суперечностей. Його стратегічною ідеєю (ідеологемою) є реалізація особистої свободи та недоторканність прав людини й громадянина. А ідея федералізму, заснованого на місцевому самоврядуванні, слугує шляхом здійснення та формою існування цієї ідеологеми. Все це рівною мірою актуалізує необхідність вивчення науково - публіцистичної спадщини М. Драгоманова.

Теоретична розробленість проблеми. Проблема конституціоналізму М. Драгоманова є недостатньо розробленою, тенденційно висвітленою у вітчизняній літературі. До вивчення наукової спадщини М. Драгоманова зверталися такі автори, як М. Павлик, І. Франко, Б. Кістяківський, а також М. Возняк, Д. Заславський. Варто звернути увагу на дослідження В. Сокуренка, І. Романченка, Р. Іванченко. В наш час до дослідження правових поглядів М. Драгоманова, зокрема його конституційних ідей, звертались О. Скакун, Т. Андрусяк.

В контексті своїх досліджень тією чи іншою мірою порушували проблему політико-правових поглядів М. Драгоманова, в тому числі його конституційної теорії, такі вчені: В. Копєйчиков, Н. Прозорова, Є. Назаренко, В. Тимошенко та інші.

Методологічні засади роботи базуються на принципах органічного поєднання філософських, загальнонаукових та спеціальних методів. Дисертант виходить з органічної єдності соціально-філософського та гносеологічного аналізу. Використані системно-структурний, функціональний, порівняльно-ретроспективний методи, а також конкретно соціологічні підходи.

Методологія роботи визначає принципи даного дослідження і аж ніяк не являє собою постановку та вирішення певної філософської проблематики, що виходять за рамки предмета дослідження.

Добір методичного інструментарію наукового дослідження визначається не лише науково-світоглядною системою автора роботи, але й характером дослідження, особливістю тих завдань, які воно переслідує. Оскільки дослідження має на меті, в першу чергу, визначення сутнісних сторін конституціоналізму М. Драгоманова як певної системи ідей, то перевага віддається аналітичному та системно - структурному методам.

Предметом дослідження є конституціоналізм Михайла Драгоманова як складова його політико - правових поглядів та як основа політичної програми вченого.

Об'єктом дослідження виступають: праці М. Драгоманова політичного та політико - правового спрямування, серед них варто окремо відзначити конституційний проект («Проект основ статуту українського товариства "Вільна Спілка»), наукові праці вченого, особливо - історичні дослідження; його публіцистична та епістолярна спадщина; а також наукові роботи ряду вчених у галузі драгоманознавства; праці з теорії та історії конституціоналізму, та ще деякі нормативно-правові акти.

Мета і завдання дослідження. Мета наукової роботи полягає в тому, щоб розкрити сутність та визначити принципові особливості конституціоналізму М. Драгоманова, показати його історичне значення (місце в української політико-правовій традиції) та значимість для розвитку сьогоднішньої політичної та правової думки в Україні.

Поняття конституціоналізму містить в своєму визначенні ряд правових інститутів, політичних ідей, вивчення яких і зумовлює ті завдання, що має вирішити дане дослідження:

- висвітлити методологічні та філософські засади драгоманівського наукового світогляду, без чого неможливе ґрунтовне розкриття необхідного причинно-наслідкового зв'язку, генетичної зумовленості політико - правової програми М. Драгоманова;

охарактеризувати драгоманівське розуміння державно - правових явищ, особливо - теоретичні підходи до розуміння цих явищ;

провести дослідження та визначити особливості конституціоналістських ідей Михайла Драгоманова; їх політичної спрямованості та співвідношення із основними політичними течіями та політико-правовими доктринами;

з'ясувати стратегічні цілі та критерії добору тактичних засобів їх досягнення; вимоги до шляхів політичного становлення конституційного ідеалу в драгоманівській програмі;

скласти уявлення про систему конституційних інститутів в поглядах М. Драгоманова.

Джерельна база дослідження. В процесі проведеного дослідження зроблено спробу проаналізувати праці Михайла Драгоманова політико-правового спрямування, а також було звернено увагу на його наукові роботи, поміж них - першою чергою на історичні студії, та епістолярну спадщину.

Насамперед - це ранні історичні дослідження М. Драгоманова, що друкувалися в «Университетских известиях»: «Император Тиберий» (1864), «Государственные реформи Диоклециана и Костантина Великого» (1865) та «Вопрос об историческом значении Римской империи и Тацит» (1869); статті М. Драгоманова, що публікувалися в тогочасних часописах «Вестник Европы», «Народ», «Вольное Слово»; політичні праці програмного характеру, вміщені в збірці «Громада». А також видане в Парижі в 1905-1906рр. «Собрание политических сочинений» в двох томах; в 1908 р. в Москві -- «Политические сочинения»; епістолярна спадщина М. Драгоманова; «Вибрані твори (Збірка політичних творів з примітками)»(1937); «Архів Михайла Драгоманова. Листування Київської старої Громади з М. Драгомановим (1870-1895)» (1938); «Літературно-публіцистичні праці» у двох томах, (1970); впорядковане Р.Міщуком зібрання вибраних творів М. Драгоманова (1991).

Науково-теоретичну базу наряду із працями М. Драгоманова становлять праці дослідників в галузі теорії держави і права та роботи в галузі драгоманознавства. Це зокрема праці І. Франка, М. Павлика, Б. Кістяківського, М. Грушевського, Д. Заславського. А також роботи В. Сокуренка, П. Федченка, О. Скакун, Т. Андрусяка та ін.

Пропонована робота є спробою спеціального дослідження конституціоналізму Михайла Драгоманова, тобто претендує на визначення й розкриття сутності, а також особливостей (специфіки) драгоманівського конституціоналізму. Отож, наукова новизна дослідження полягає в тому, що на основі визначення місця та ролі конституціоналістських ідей в драгоманівській ідеології, його політико - світоглядній системі, автор розкриває конституційну теорію М. Драгоманова як вирішення комплексу суперечностей між владою і громадянином, як компроміс між центральною державною владою та місцевим самоврядуванням, і -- зрештою - як теорії вирішення національного питання. Це в свою чергу дало можливість по новому оцінити вплив драгоманівських конституціоналістських ідей на подальше формування й розвиток української правової думки; визначити місце конституціоналізму М. Драгоманова в вітчизняній конституційній традиції.

Положення та висновки, що виносяться на захист:

попри те, що Михайло Драгоманов є органічним продовжувачем української, а також російської демократичної традиції, його конституційні ідеї орієнтовані на західноєвропейські лібертаріанські цінності;

М. Драгоманов розвинув західноєвропейський конституціоналізм, вказавши на недостатність для забезпечення конституційних цінностей лише загальнонаціонального парламентаризму і наголошуючи на важливості громадських самоврядних форм організації суспільства;

однією із суттєвих особливостей державно-правових поглядів М. Драгоманова є трактування влади передусім як відчуження свободи;

суть драгоманівського конституціоналізму полягає у встановлені міри державної влади і громадянської свободи, у вирішенні компромісу між центральною державною владою та місцевим самоврядуванням;

конституційна теорія М. Драгоманова орієнтована на «соборну» Українську державу (частини якої на той час входили до складу різних держав), яка, проте, має постати шляхом автономізації;

державницька ідея в політико-правових поглядах М. Драгоманова все ж не була провідною; його політична доктрина поєднувала в собі ідеї лібералізму, соціалізму, а також - утопічної анархістської теорії поступової заміни державної влади самоврядуванням;

Теоретична і практична цінність дисертації полягає в тому, що її положення, висновки можуть сприяти подальшому дослідженню політико-правової спадщини М. Драгоманова в площині конституціоналістських ідей, вивченню шляхів формування теорії конституціоналізму, визначенню впливу теоретичних розробок М. Драгоманова на подальший хід і розвиток правової думки в Україні та Росії.

Дане дослідження проливає світло на один із складних і суперечливих етапів у формуванні вітчизняної правової традиції, зокрема - розвитку теорії конституціоналізму в середовищі українофілів в останній чверті XIX ст. Тому робота може бути використана у законотворчому процесі, що відбувається в нашій державі; при чому цінність дослідження полягає і в тому, що від часу діяльності Михайла Драгоманова минуло століття, а це дає, з одного боку, підстави зрозуміти певні правові інститути через спостереження їх застосування на практиці, що з іншого боку, робить можливим об'єктивніше їх оцінювати.

Результати дисертаційного .дослідження викликають інтерес і загалом при вивченні вітчизняної історії, наукової спадщини та біографії видатних діячів української культури другої половини XIX ст. та розвитку української політичної та правової думки цього періоду. Тому концептуальний матеріал дисертаційного дослідження може бути використованим у процесі викладання вузівських курсів і спецкурсів теорії та історії держави і права, історії політичних та правових вчень, конституційного права, історії України.

Апробація роботи. Основні положення, матеріали та висновки наукових пошуків, які зосереджені в дисертаційному дослідженні, були викладені в п`~яти публікаціях автора та у виступах на науково-практичній конференції, яка проходила в УДПУ ім. М.П.Драгоманова 1993 р.; на Драгоманівських читаннях в УДПУ ім. М.П.Драгоманова 1995 р. Крім того - на Перших всеукраїнських правничих драгоманівських читаннях «Конституціоналізм Михайла Драгоманова і проблеми сучасного українського конституціоналізму», що проходили 25-26 лютого 1995 року у Львові; на науковій конференції «Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність».

Теоретичні висновки дослідження використовувалися дисертантом у ході навчального процесу в Національному педагогічному університеті ім. М.П. Драгоманова.

Більшість основних, проблемних питань обговорювалися на засіданнях кафедри правознавства УДПУ ім. М.П.Драгоманова.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження, що впливає з його мети і основних завдань. Робота складається із вступу, трьох розділів, які в свою чергу складаються: перші два розділи - кожен із двох підрозділів; третій - із чотирьох; висновків (загалом - 157 сторінок) та списку використаних джерел (195 найменувань).

2. Зміст роботи

У вступі дисертації дається обгрунтування актуальності теми, теоретичного та практичного значення роботи. Визначається наукова новизна дослідження, формулюються основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі дисертації «Теоретико - методологічні засади світогляду М. Драгоманова» розглядаються методологічні основи наукового світогляду М. Драгоманова; філософські течії, які справили вплив на формування цього світогляду; система цінностей та головні принципи, що були покладені в його основу. Висунута теза про те, що більш доречно говорити не про оригінальну драгоманівську філософію як власне витвір таланту самого мислителя, а швидше - про філософський світогляд, що склався під впливом різних філософських течій і тому відзначався деякою мірою еклектизму. Можна стверджувати, що М. Драгоманов не завжди послідовний, а то й суперечливий у відстоюванні певної філософсько - світоглядної доктрини. Він не був прибічником якої-небудь філософської концепції цілком і беззастережно.

На формування філософсько - світоглядної системи М. Драгоманова вирішальний зовнішній вплив справив стрімкий розвиток науки в XIX ст. Найважливіше вплинув на формування його науково-методологічного світогляду позитивізм, заснований О.Контом. М. Драгоманов одночасно визнає себе прихильником позитивізму і демонструє в ряді своїх робіт саме позитивістський підхід і позицію. Зокрема, цим підходом можна пояснити його особливе ставлення до творчості Т.Шевченка. Прихильність до позитивізму як методології в М. Драгоманова присутня протягом всієї його наукової діяльності і спостерігається, починаючи вже з перших його наукових досліджень.

«Вільнодумство», матеріалістичне переконання виступають однією із основних підстав науково-філософського світогляду М. Драгоманова. Із цим логічно узгоджується основна ознака та принцип драгоманівської світоглядної концепції - еволюційність. Це зумовлено, не останньою мірою, впливом, що його справили на формування світогляду М. Драгоманова праці Герберта Спенсера.

М. Драгоманов насамперед був істориком, і це маємо розглядати як умову формування його теоретичних підходів до розуміння державно-правових явищ. Він наголошує на необхідності знайти об'єктивні і навіть точні начала для пояснень історичних явищ, відмові від суб'єктивизму - тенденційності в дослідженні суспільно-історичних явищ. М. Драгоманов - прибічник позитивістської тези про необхідність створення науки про суспільство - соціологію, яка має включати в себе ряд гуманітарних наук.

Аналізуючи роботи вченого, можемо дійти висновку про те, що М. Драгоманов не віддавав перевагу у вивченні та поясненні суспільних явищ факторам певного роду, і лише синтез і взаємодія різних факторів, на його думку, можуть виступати рушієм суспільного розвитку.

Державницька ідея в політико - правовому світогляді М. Драгоманова не є провідною. Розвиток суспільної свободи, за переконанням М. Драгоманова, передбачає обмеження державної влади. Можна стверджувати, що М. Драгоманов певною мірою пов'язує категорії влади та свободи і розглядає їх як протилежності.

Ідея анархізму була близькою М. Драгоманову, вона знайшла вираз у його апології крайніх форм федералізму. Проте мислитель виступав не за ліквідацію держави та державної влади, а за створення правової держави. У М. Драгоманова можна знайти твердження про необхідність державного забезпечення соціальної сфери. Він вважає, що держава має еволюціонувати, змінивши спрямованість своєї дії від примусу та обмеження свободи до соціальної спрямованості (насамперед в сфері науки і освіти). Якісним етапом у розвитку держави є становлення конституційних установ, запровадження конституційно - правового режиму.

В другому розділі дисертаційного дослідження «Конституціоналізм в політичній програмі М. Драгоманова» розглядається конституціоналізм М. Драгоманова, його особливості, зумовлені політичною орієнтацією автора та вимогами історичної ситуації. Насамперед проводиться огляд історії виникнення західноєвропейського конституціоналізму, робиться спроба осягнути його генетичну зумовленість та внутрішній зміст. В розділі розглядаються поняття конституціоналізму як теоретичної доктрини, ідейно - політичного руху, а також державно - правової та суспільно- політичної практики, формування яких пов'язане із певними періодами західноєвропейської історії. В історії конституціоналізму спостерігається боротьба певних тенденцій. Виникнення конституціоналізму було викликано розвитком у європейській культурі ідеї свободи. Формальним утвердженням конституціоналізму стала французька Декларація прав людини і громадянина. Проте виникнення та генезис ідей конституціоналізму в західній традиції сягає значно ранішого періоду європейської історії.

На кінець XIX ст. формула конституційно-правової держави (зразки якої М. Драгоманов бачив у Західній Європі) полягала в участі народу в управлінні державою та самообмеженні державної влади. Західноєвропейський конституціоналізм в теорії М. Драгоманова одержав розвиток і набрав нового напрямку та форм вирішення конституційних ідей. На противагу західноєвропейському парламентаризму, М. Драгоманов наголошує на важливості інституту місцевого самоврядування.

Конституціоналізм М. Драгоманова має яскраво виражене ліберальне спрямування. Політична свобода, за парадигмою М. Драгоманова, є найпершою вимогою перетворення тогочасного суспільства Російської імперії. Запровадження політичної свободи має відбуватися шляхом «органічною компромісу» між різними соціальними групами на основі усвідомлення спільних інтересів та необхідності спільної боротьби проти абсолютизму.

В розділі подано розгляд співвідношення в драгоманівській конституційній теорії ліберальної та демократичної політичних течій аж до їх протиставлення, а також зроблено спробу визначення співвідношення різних конституційно - правових інституцій, які роблять можливим перехід від абсолютистської до конституційної держави. На різноманітні конституційні інститути М. Драгоманов покладав завдання вирішення політичних, національних та соціальних суперечностей. В конституційній теорії, загалом політико-правовому вченні М. Драгоманова присутнє застереження від цілковитої апології демократії, теза про її обмеження, неуніверсальність.

М. Драгоманов принципово розходився із своїми сучасниками в поглядах на методи політичної боротьби, вибір засобів. Насамперед із правової точки зору М. Драгоманов розглядає вибір методів політичної боротьби. Саме примат природних прав, права на життя виступає мотивом категоричного заперечення вченим політичного тероризму та вбивства із політичних спонукань. М. Драгоманов, посилаючись на невідчужуване право на життя, беззастережно заперечує всякого роду смертну кару. Подано розгляд драгоманівської позиції щодо судів таємних політичних товариств та ідеї про пріоритет прав людини і громадянина.

За найближче завдання М. Драгоманов вважав запровадження в Росії конституційної монархії - як першого етапу становлення конституціоналізму. Він скептично ставився до революційного перетворення соціально-політичного режиму і був прихильником еволюційного шляху. За приклад він бере Європу, в якій передовими є ті країни, в яких відбулося найбільше еволюційних змін. М. Драгоманов засуджує політичні програми соціалістів, де пропонується встановлення диктатури.

В розділі наводиться ряд висновків щодо погляду М. Драгоманова на класову диктатуру, соціальні компроміси, врегулювання соціальних конфліктів, ставлення вченого до збройного повстання та його тези про необхідність свободи політичного вибору.

Третій розділ дисертаційного дослідження «Конституційні інститути в системі поглядів М. Драгоманова» присвячено вивченню найсуттєвіших сторін драгоманівського політичного світогляду, його політичної доктрини, конституційної теорії. Політична програма, запропонована М. Драгомановим, передбачала радикальне реформування політичного та адміністративно - територіального устрою Російської імперії. Аналіз робіт вченого дає змогу встановити спрямованість драгоманівського конституціоналізму, його федералістські та партикуляристські тенденції. Наряду із цими ознаками драгоманівська конституційна теорія носить ще й відбиток анархістських ілюзій.

В пропонованому М. Драгомановим адміністративно - територіальному поділі країни щонайперше спостерігається орієнтація на зразки західної конституційної традиції. Попри західну орієнтацію (апологію швейцарського кантонального поділу), при визначенні меж українських областей М. Драгоманов керувався етнографічним принципом. Намагання мислителя включати до складу українських областей майже всі етнічні українські території може претендувати на зрівняння в амбіційності з планами поборників Соборної України. Проте відмінність все ж існує. До того ж, на підставі дослідження праць М. Драгоманова різних періодів, можна говорити про еволюцію його поглядів на принципи об'єднання українських земель.

Оригінальне трактування М. Драгомановим самоврядування як форми управління адміністративними одиницями. Це зокрема стосується формування кадрового складу самоврядних органів.

Певна суперечність є наявною у виборі принципів поділу територіальних одиниць - областей. На підставі дослідження драгоманівської політико-правової програми, викладеної головним чином в «Проекті основ статуту українського товариства «Вільна Спілка», наведено ряд висновків: принципами поділу земель виступають: по-перше - господарсько - економічний, і вже по-друге - національно-етнографічний. На новий територіальний поділ М. Драгоманов покладав надію консолідації українських земель.

Федералізм М. Драгоманов розцінював як державний устрій, що найбільше відповідає лібералістському ідеалові. На думку дисертанта, М. Драгоманов однобоко, тенденційно характеризує розвиток цивілізації в сфері міжнародних та міжнаціональних стосунків.

Далі розглядається одне із найсуперечливіших питань в драгоманознавстві - погляд вченого на українську державу. Дослідження цієї суперечливої та оригінальної сторони політичних поглядів М. Драгоманова вимагає дотримання об'єктивності та критики вже існуючих підходів до драгоманівського світогляду.

В поглядах М. Драгоманова на українську державність присутня певна суперечність, яку до цього часу залишали без об'єктивного та належного висвітлення дослідники його творчості.

Дисертант акцентує увагу на присутній протягом всього часу творчості М. Драгоманова тезі про особливе значення для України знайомства та прямого зв'язку із Західною Європою, необхідного для національного самоусвідомлення та культурного прогресу.

Найголовнішими принципами в поглядах М. Драгоманова на державу, її розвиток є еволюційність та поступовість. Конституційні ідеї М. Драгоманова відзначаються певним впливом теорії анархізму, яка трактувалася ним вельми оригінально. Цей вплив призвів до недооцінки вченим ідеї державності та апології ідей федералізму.

Програма демократичних реформ у Російській імперії передбачає запровадження начал виборності, демократичних інституцій, відродження української демократичної традиції. М. Драгоманов бачить зразки для наслідування демократичної традиції в Західній Європі; насамперед в Нідерландах, Швейцарії, а також - США, де демократія виражена не лише в центральному, хоч і виборному, як, наприклад, у Франції, органові влади, а поєднується із місцевим самоврядуванням окремих частин країни, із своїми особливостями та інтересами. Запровадженню місцевого самоврядування в Україні, особливо в тій її частині, що входила до складу Російської імперії, М. Драгоманов відводив провідну роль в політичній боротьбі. На думку вченого, не форма правління, а бюрократія, чиновницька ієрархія складає внутрішній зміст «новоєвропейських» монархій.

В державах із багатонаціональним складом населення (Австро-Угорщині) централістський парламентаризм виявився засобом національного гноблення. М. Драгоманов наголошує на необхідності пропаганди усвідомлення недостатності парламентаризму для реалізації політичної свободи. Лише народ, свідомий своїх політичних прав, вільний розпоряджатися своєю долею, здатний перетворити демократію із декларації в реальну дійсність. А інститут місцевого самоврядування в конституційній теорії М. Драгоманова є базовим ступенем в розвитку демократії.

Права і свободи людини зберігають свій сенс, тобто вони суттєві, а не декларативні, лише за умови їх існування в комплексі без винятку. М. Драгоманов протиставляє і розглядає як антиподи лібертаріанський ідеал та ідею про народовладдя («народне самодержавство»).

В конституційному проекті висувається теза про недостатність «масової» демократії, ідея про народне самодержавство має змінитися ідеєю про ліберальну державу, в якій існує загальний контроль та загальна участь в політичному процесі, проте враховується воля політичної меншості та гарантується недоторканність громадянських прав і свобод.

Дисертант подає розгляд драгоманівської конституційної теорії, робить спробу визначити особливості конституційного проекту М. Драгоманова та вплив його конституційних ідей на розвиток української правової традиції. Насамперед наводиться структура та проводиться аналіз конституційного проекту М. Драгоманова. Цей проект складається із двох основних блоків: «Права людини і громадянина» та «Самоврядування». Серед прав людини і громадянина, перелічених в проекті М. Драгоманова, присутні основні права, що гарантовані європейськими конституціями чи конституцією США. Структура та принципи дії владних інститутів спрямовані на забезпечення здійснення федералізму та місцевого самоврядування. Самоврядування М. Драгоманов поділяє на місцеве й державне, хоча така класифікація й не є беззаперечною. Частина конституційного проекту, присвячена структурі та розподілові влади, принципам та механізмові проведення виборів, виконанню владними органами своїх функцій, механізмам співдії цих органів, - переобтяжена конкретикою; увага тут звернена в першу чергу на ефективність розширення федералістських начал. Саме механізмові децентралізації тут надана найпильніша увага. Ймовірним, на думку дисертанта, є припущення, що свій конституційний проект М. Драгоманов призначав певному перехідному періоду.

Конституція УНР 1918 р. змістовно подібна до конституційного проекту М. Драгоманова. І за принципами і за структурою конституційний проект М. Драгоманова і Конституція УНР надзвичайно схожі. Проте за політичною спрямованістю вони розходяться у вирішенні кардинального питання -- утвердження української державності. Отож, незважаючи на змістову подібність цих двох документів, вони через різницю в адекватності юридичному статусові України, а значить -- стратегії, мають оцінюватись як об`єктивно різного політичного спрямування, а відтак-- і значення.

Говорити про органічний зв'язок та наступність теперішньої Конституції України стосовно конституційних ідей Михайла Драгоманова проблематично. Варто зробити застереження від пошуку зовнішньої аналогії між теперішньою Конституцією України та конституційним проeктом М. Драгоманова. На думку дисертанта, співставлення цих двох документів представляє інтерес насамперед у спостереженні загального зв`язку та розвитку конституційних ідей. Аналізуються спільні риси та відмінності конституційного проекту М. Драгоманова та Конституції України, прийнятої на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Такими відмінностями, зокрема, є: орієнтація на західноєвропейський парламентаризм в проекті М. Драгоманова та інститут президентства в Конституції України; звернення до лібертаріанських та соціалістичних цінностей; вирішення суперечностей між центральною державною владою та місцевим самоврядуванням, питання державного устрою.

Вплив політико-правової спадщини М. Драгоманова, зокрема його конституційних ідей, на подальший розвиток українського конституціоналізму не варто перебільшувати, посилаючись на зовнішні аналогії. Залучення до наукового процесу конституційно-правових ідей М. Драгоманова є об`єктивно необхідним для подальшого розвитку українського конституціоналізму.

У висновках, які завершують роботу, наводяться основні аспекти дослідження, формулюються найсуттєвіші результати дисертації.

М. Драгоманов протягом всієї своєї творчої діяльності визнавав себе прибічником позитивної філософії, його наукова методологія загалом має найбільше спільних рис із позитивізмом.

М. Драгоманов - представник ліберальної течії в українській політико-правовій думці, яка на середину ХІХ ст. майже повністю замикалась на українофільстві; він підніс її до європейського рівня, і передусім в розробці теорії конституціоналізму.

Не варто розглядати М. Драгоманова як беззастережного апологета демократії, адже він, виступаючи за негайне запровадження в Россії демократичних інститутів, в той же час говорив про негативні сторони парламентаризму, вказував на нерівність становища за демократичної форми правління політичної більшості та політичної меншості.

Сутність драгоманівського конституціоналізму полягає у встановленні міри державної влади і громадянської свободи, а також у вирішенні компромісу між центральною державною владою та місцевим самоврядуванням.

М. Драгоманов розвинув теорію західноєвропейського конституціоналізму, вказавши на недостатність загальнонаціонального парламентаризму та наголосивши на важливості місцевого самоврядування.

Хоч конституційний проект М. Драгоманова розрахований на всі етнічні українські землі: проте перебільшувати державницькі амбіції М. Драгоманова не варто, - адже його політичним переконанням притаманні анархістскі уявлення.

На підставі аналізу праць вченого можна зробити припущення, що державну владу він розглядав насамперед як відчуження свободи. До цього часу в українській політико-правовій думці ставлення до М. Драгоманова залишається неоднозначним. Запровадження до наукового та правотворчого обігу конституційно-правових ідей М. Драгоманова є, на наш погляд, нагальною потребою, продиктованою реаліями української політики.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях автора

1. Конституційний проект М. Драгоманова -- повернення через століття //Розвиток проблем психологічно-педагогічної науки в науково-технічній творчості молоді. Збірник наукових праць студентів, аспірантів, докторантів. -- Вип.1. -- К., 1993. -- С.134-135.

2. Драгоманівська політико-правова доктрина: демократія та лібералізм //Суспільно-історична спадщина М.П.Драгоманова і сьогодення. -- К., 1995.-- С.12-13.

3. Драгоманівська модель суспільства: соціалізм та егалітаризм //Драгоманівський збірник »Вільна Спілка» та сучасний український конституціоналізм. -- Львів,1996. -- С.104-109.(В співавторстві з В.П.Пастуховим).

4. Порівняльна характеристика конституційного проєкту М. Драгоманова та конституції Української Народної Республіки від 29 квітня 1918 року //Там само. -- С.116-120.

5. Місцеве самоврядування в українській правовій традиції та чинній Конституції //Ідеологія державотворення в Україні: історія й сучасність. Матеріали науково-практичної конференції 22-23листопада 1996 року. -- К.,1997. -- С.344-346.

Размещено на Allbest.ru