Державна реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Статус підприємця в Україні досягається шляхом державної реєстрації в порядку, встановленому чинним законодавством. Провадження підприємницької діяльності без державної реєстрації забороняється. Державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності здійснюють виконавчі комітети міських, районних у містах Рад народних депутатів або районні (а також районні в м. Києві і м. Севастополі) Державні адміністрації за місцезнаходженням керівного органу (правління, дирекції та ін.) чи місцем проживання суб'єктів бізнесу.

Законодавством визначено також органи, які здійснюють державну реєстрацію окремих видів суб'єктів господарського права. Так, господарські товариства, що займаються банківською діяльністю, реєструє Національний банк України в порядку, визначеному Законом України "Про банки і банківську діяльність". Фондова біржа підлягає державній реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до Законів України "Про підприємство", "Про підприємництво", постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності" вироблено систему дій для реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.

Які документи потрібні для реєстрації?

Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають такі документи:

· реєстраційну картку встановленого зразка, яка водночас є заявою про державну реєстрацію (її ви отримаєте у виконкомі). У разі потреби орган державної реєстрації надає допомогу в заповненні картки;

· довідку (або її копію) про присвоєння ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (ДРФО). Нагадаємо, що зазначену довідку фізична особа отримує особисто в органі податкової служби за своїм місцем проживання;

· документ, який підтверджує внесення плати за реєстрацію. Про реквізити для платежу можна дізнатися в органі державної реєстрації;

· дві фотокартки.

При поданні в орган державної реєстрації зазначених документів громадянин повинен пред'явити документ, що засвідчує особу.

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи власник (власники), уповноважений ним (ними) орган чи особа подають до органу державної реєстрації такі документи:

· рішення власника або уповноваженого ним органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Таким рішенням за наявності двох і більше власників (або уповноважених ними органів) є засновницький договір, а також протокол установчих зборів у випадках, передбачених законом;

· статут (якщо це передбачено законодавством щодо створюваної організаційно-правової форми господарювання). Установчі документи подаються до органу державної реєстрації у трьох примірниках (з них два оригінали). Вони не повинні містити положень, що суперечать законодавству, відповідальність за що несе заявник. У разі коли власником (власниками) суб'єкта підприємницької діяльності є фізична особа (фізичні особи), її (їх) підпис на установчих документах засвідчується нотаріусом;

· реєстраційна картка, заповнена у трьох примірниках (крім ідентифікаційного коду) і підписана заявником, яка водночас слугує заявою про державну реєстрацію;

· документ, який підтверджує внесення плати за реєстрацію (копію платіжного доручення або оригінал квитанції);

· довідку банківської установи, що свідчить про внесення до статутного фонду суб'єкта частки, передбаченої законодавством;

· якщо місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності обрано не місце проживання одного із засновників, а інша адреса, додатково додається договір, що передбачає передачу засновнику у власність або користування приміщення, частини приміщення (договір купівлі-продажу, міни, дарування, оренди, лізингу, безоплатного користування майна, про спільну діяльність, установчий договір тощо);

· якщо засновником (або одним із засновників) є юридична особа, додатково додається нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. Якщо ця юридична особа - нерезидент, то подається документ, що свідчить про реєстрацію її в державі місцезнаходження. Цей документ повинен бути засвідчений у країні видачі, перекладений українською мовою та легалізований у консульській установі. Також цей документ може бути засвідчений в посольстві держави в Україні та легалізований в МЗС.

Плата за реєстрацію

За державну реєстрацію встановлені такі розміри плати:

· за державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єктів підприємницької діяльності (реєстраційний збір): для громадян-підприємців - 1,5, для юридичних осіб - 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (відповідно 25,5 грн. і 119 грн.);

· за прискорену (протягом одного дня) державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єктів підприємницької діяльності - у потрійному розмірі реєстраційного збору;

· за державну реєстрацію змін (доповнень) до установчих документів суб'єктів підприємницької діяльності - 30 % реєстраційного збору;

· за видачу дубліката посвідчення про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - 10 % реєстраційного збору.

Перереєстрація суб'єктів підприємницької діяльності у зв'язку зі зміною законодавства здійснюється безплатно, якщо інше не передбачено законом.

Видача та переоформлення свідоцтва про державну реєстрацію

За наявності всіх документів орган державної реєстрації зобов'язаний протягом не більше п'яти робочих днів з дня їх надходження (а за бажанням заявника при сплаті потрійного реєстрового збору - протягом 1 дня) внести дані реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати Свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом юридичної особи або з ідентифікаційним номером фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів. реєстрація підприємець документ засновницький

За кожний прострочений день орган державної реєстрації повинен сплатити заявнику 20 % реєстраційного збору, але не більше розміру внесеної заявником плати за державну реєстрацію.

Заявнику видається оригінал свідоцтва про державну реєстрацію з трьома його копіями, а також оригінал та копія поданих ним установчих документів з відміткою органу державної реєстрації.

Підрозділи суб'єкта підприємницької діяльності - філії (відділення), представництва без створення юридичної особи не потребують державної реєстрації. Але ж потрібно повідомити про це орган реєстрації для внесення відповідних додаткових відомостей до вашої реєстраційної картки.

Перереєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться в такому ж порядку, як і їх реєстрація, у разі зміни:

· назви;

· організаційно-правової форми;

· форми власності.

Суб'єкт підприємницької діяльності у місячний термін з моменту настання зазначених змін зобов'язаний подати документи для перереєстрації з підтвердженням опублікування інформації про зміни у друкованих засобах масової інформації.

До органу державної реєстрації необхідно звернутися також в наступних випадках:

· внесення змін (доповнень) в установчі документи, які не потребують перереєстрації. Суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний подати до органу державної реєстрації по 2 оригінали та по 1 копії документів, завірених в установленому порядку, в яких наведено зазначені зміни (доповнення), внести їх до своєї реєстраційної картки та сплатити збір за державну реєстрацію змін (доповнень) до установчих документів;

· зміни прізвища, ім'я чи по батькові підприємця-громадянина. Для одержання нового свідоцтва він повинен в 10-денний термін з моменту настання зазначеної зміни подати до органу державної реєстрації реєстраційну картку з внесеними змінами, документ, що підтверджує зміну прізвища, ім'я чи по батькові, одну фотокартку та документ, що підтверджує внесення плати (10 % реєстраційного збору - як за видачу дублікату);

· зміни місцезнаходження (місця проживання) суб'єкту підприємницької діяльності. Якщо ця зміна відбувається у межах одного адміністративного району, підприємець повинен у 7-денний термін з моменту настання такої зміни подати до органу державної реєстрації реєстраційну картку з внесеними змінами та оригінал свідоцтва про державну реєстрацію для внесення відповідних змін.

Якщо ця зміна пов'язана із зміною адміністративного району (міста), то в той же термін до органу державної реєстрації за попереднім місцезнаходженням необхідно подати заяву та копію документа, що засвідчує зміну місцезнаходження (місця проживання), а в 30-денний термін після цього подати до органу державної реєстрації за новим місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну картку з внесеними змінами та оригінал свідоцтва для внесення в нього відповідних змін.

· втрати (знищення тощо) свідоцтва про державну реєстрацію. Для одержання дубліката свідоцтва до органу державної реєстрації подаються: заява про видачу дубліката; підтвердження опублікування в друкованих засобах масової інформації оголошення про визнання недійсним втраченого свідоцтва про державну реєстрацію із зазначенням ідентифікаційного коду чи ідентифікаційного номера; документ, що засвідчує внесення плати за видачу дубліката.

Засновницькі документи та їх підготовка

Виникнення юридичної особи неможливе без певних установчих (засновницьких) документів.

Саме поняття "установчі документи" опосередковано вказує на те, що результатом їх складання і реєстрації в установленому законом порядку є створення певної "установи", тобто юридичної особи. Незважаючи на наявність у філій, представництв та інших відокремлених підрозділів юридичної особи пакету документів, на підставі яких вони провадять свою діяльність, статусу установчих вони не мають.

На відміну від юридичних осіб, для яких характерна спеціальна право дієздатність (характеризується тим, що юридична особа має право лише займатися тими видами діяльності, що зазначені в її установчих документах), фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності в силу універсальної правоздатності (тобто здатності займатися будь-якою діяльністю, яка не суперечить законодавству). Виходячи з цього, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності діють не на підставі установчих документів, а на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. Проте фізична особа не позбавляється обов'язку отримання ліцензій, патентів, дозволів на той вид діяльності, яким вона фактично займається (якщо звичайно, така діяльність підлягає ліцензування або для її здійснення згідно із законодавством вимагається певний дозвіл).

Необхідно зазначити, що законодавство, крім поняття "установчі документи" (наприклад, ст. 4 Закону України від 19 вересня 1991 р. №1576-ХІІ "Про господарські товариства"), вживає ще два поняття - "статутні документи" (наприклад, ст. 6 Закону України від 16 квітня 1991 р. №959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність"), а також "засновницькі документи" (наприклад, ст. 3 Закону України від 19 грудня 1995 р. №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва, торгівлі спиртом етиловим, коньячним та тютюновими виробами"). Вони є ідентичними, проте як теорія, так і практика зараз йде шляхом визначення таких документів саме як "установчих".

Як зазначено вище, до установчих документів законодавство, а саме - п.3 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. №740 - відносить:

1) установчий договір як рішення власників майна (засновників) про створення юридичної особи, якщо власників два і більше;

2) статут, якщо відповідно до законодавства це необхідно для створюваної організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності.

Більшості юридичних осіб - суб'єктів підприємництва, в тому числі господарські товариства, діють на основі і установчого договору і статуту.

Статут - це установчий документ, який згідно з діючим законодавством передбачається для створюваної організаційно-правової форми підприємства.

Статут юридичної особи (підприємства) визначає її структуру, види і напрямки діяльності, порядок управління та інші питання діяльності власне суб'єкта підприємницької діяльності. Так, наприклад, ст. 9 Закону України від 27 березня 1991 р. №887-ХІІ "Про підприємства в Україні" містить базові положення, що повинні міститися в статуті підприємства.

Так відповідно до цього Закону статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств власником майна за участю трудового колективу.

У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборчих органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

У найменуванні підприємства визначаються його назва, вид та інше.

До статуту можуть включатися положення, пов'язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові відносини, що виникають на підставі членства, про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про знаки для товарів і послуг тощо.

У статуті підприємства визначається орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет...).

Створення юридичних осіб шляхом об'єднання майна і спільної підприємницької діяльності їх засновників (учасників) вважається специфічним різновидом сумісної діяльності, а відтак у більшості випадків оформлюється договорами, що мають певні специфічні ознаки. Специфіка цього виду договорів виявляється, зокрема, в тому, що за всіх спільних рис із договором про сумісну діяльність, на установчі договори не поширюються норми законодавства, що регулює сумісну діяльність (глава 38 Цивільного кодексу УРСР та інші нормативні акти). Ця теза знаходить підтвердження в п.1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 р. №02-5/334 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств", відповідно до якого створення нового суб'єкта підприємницької діяльності та визначення його організаційно-правової форми регулюється не положеннями Цивільного кодексу УРСР про сумісну діяльність, а іншими актами законодавства, зокрема законами України від 27 березня 1991 р. №887-ХІІ "Про підприємства в Україні", від 19 вересня 1991 р. 1991 р. №1576-ХІІ "Про господарські товариства" тощо.

Спеціальної правової бази, що регламентується порядок укладання, зміни, розірвання установчих договорів, в Україні немає. Тому в цьому разі застосовуються загальні норми цивільного законодавства про угоди та зобов'язання, а також вимоги стосовно досудового врегулювання розбіжностей, що виникають при укладанні господарських договорів і спорів, що виникають при зміні та розірванні господарських договорів. Відповідні реквізити установчих договорів можна знайти в законах України "Про підприємства України", "Про господарські товариства" та інші.

Законодавство окремо не визначає поняття та ознаки установчого договору, а також порядок його укладення, зміни та припинення. В теорії установчий договір визначається як консенсуальний цивільно-правовий договір, що регулює відносини між засновниками у процесі створення та діяльності юридичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності. За змістом п.3 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. №740, установчий договір є рішенням про створення підприємства в разі, якщо його засновників два чи більше.

Для укладення установчого договору, як і договору про спільну (сумісну) діяльність, необхідний воле вияв для всіх його учасників. Обидва ці договори передбачають спільні дії сторін, що спрямовані на досягнення визначеної в них мети. Отже, якщо мета, то і предмет цих договорів - різні.

Згідно ст. 430 Цивільного кодексу УРСР за договором про спільну (сумісну) діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети. Договір про створення юридичної особи також передбачає спільні дії сторін, проте предметом його вже не є досягнення мети, що відповідає ознакам господарської (виробництво/виготовлення) продукції, торгівля, надання послуг, виконання робіт - ст. 1 Закону України від 1 червня 2000 р. №1775-ІІІ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", основна ознака - отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах - п.1.32 ст.1 Закону України від 28 грудня 1994 р. №334/94 ВР "Про оподаткування прибутку підприємств").

Предметом установчого договору є створення, організація діяльності юридичної особи. В установчому договорі може визначатися господарська мета, але не щодо сторін договору, а щодо створеної ними юридичної особи. Це означає, що саме юридична особа, а не її засновники, братиме участь у господарській діяльності та нестиме відповідальність за своїми зобов'язаннями.

В юридичній літературі зазначається, що особливістю установчих договорів є те, що вони не тільки регулюють взаємовідносини за спільною діяльністю (зокрема, відносини щодо створення юридичної особи та наділення її майном), а й визначають правовий статус юридичної особи, є складовою частиною установчих документів. Дія установчого договору після державної реєстрації (створення) юридичної особи зберігається та продовжується до моменту припинення її діяльності.

В законодавстві не міститься перелік обов'язкових реквізитів установчого договору. Зважаючи на це, такий договір вважається укладеним, коли між сторонами у належній формі досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, необхідних для його виконання.

Деякі з таких умов випливають із положень чинного законодавства. Так, згідно з ч.2 ст. 26 Закону України "Про господарські товариства" договір, що укладають між собою засновники акціонерного товариства, визначає порядок здійснення ними спільної діяльності зі створення акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.

У ст. 67 цього ж Закону визначається зміст установчого договору про повне товариство. Крім загальний умов, встановлених ст.ст. 4 і 66 Закону України "Про господарські товариства", він повинен визначати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів, форму їх участі у справах товариства. Зміст установчого договору про командитне товариство встановлюється, виходячи з вимог ст. 76 зазначеного вище Закону - крім загальних умов, які передбачені ст. 4 цього Закону, він має включати розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства. В установчому договорі про командитне товариство стосовно вкладників вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесених ними вкладів.

Загальні умови щодо установчих документів господарського товариства містяться в ст. 4 Закону України "Про господарські товариства". Але у Законі не міститься розмежування щодо того, які з таких умов мають зазначатися в установчому договорі, а які - в статуті, якщо його наявність передбачено для певного виду господарського товариства. Тому розмежовувати такі умови необхідно, виходячи з правової природи і призначення установчого договору і статуту.

Установчий договорі укладається у письмовій формі, тому що чинне законодавство вимагає його подання для здійснення державної реєстрації. Як уже зазначалося вище, він є консесуальним і набуває чинності з моменту досягнення його сторонами згоди щодо всіх істотних умов.

У діючому законодавстві існують колізії щодо питання обов'язкової наявності у господарського товариства статуту. Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України "Про підприємства в Україні" підприємство діє на основі статуту. Оскільки господарське товариство є одним із видів підприємства, основним його документом також має бути статут. Проте вже ст. 4 Закону України "Про господарські товариства", визначаючи установчі документи господарського товариства, вказує на те, що акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, а повне і командитне товариство - установчого договору. Тобто спеціальне законодавство вже не вказує на обов'язкову наявність статуту для повного і командитного товариства, незважаючи на те, що вони є різновидами господарських товариств, а отже, і різновидами підприємств, тобто мають відповідати основному визначенню підприємства.

Вважається, що установчий договір і статут юридичної особи мають однакову юридичну силу і тому вони затверджуються і змінюються в однаковому порядку. Проте у разі суперечності між положеннями установчого договору і статуту слід віддавати перевагу установчому договору.

Останнє є вельми спірним. З одного боку, засновники, уклавши між собою на загальних зборах установчий договір висловили цим волю вищого органу управління юридичної особи. Але метою установчого договору залишається регламентація відносин між засновниками суб'єкта підприємницької діяльності. А основним документом, яким регламентується діяльність юридичної особи, є статут, затвердження якого засновниками також відображає волю вищого органу управління юридичної особи. Тому, в разі виникнення суперечностей, безпосередньо пов'язаних з діяльністю підприємства (наприклад, порядок призначення директора, визначення кола його повноважень тощо), перевага має надаватися положенням статуту. В разі, якщо суперечності виникли з питань відносин між засновниками, перевага має надаватися положенням установчого договору.

До змісту установчих документів в юридичних осіб загальні вимоги, крім тих, які вже зазначені, це такі як Закону України "Про підприємства в Україні" та Закон України "Про господарські товариства", містяться в законах України від 26 травня 1988 р. №8998-ХІ "Про кооперацію в СРСР", від 14 лютого 1992 р. №2114-ХІІ "Про колективне сільськогосподарське підприємство", від 10 квітня 1992 р. №2265-ХІІ "Про споживчу кооперацію", від 17 липня 1997 р. №469/97 ВР "Про сільськогосподарську кооперацію" та в інших нормативних актах. Для зручності слід навести реквізити установчих документів підприємств та господарських товариств. При цьому необхідно пам'ятати, що господарські товариства є видом підприємств, а тому до них, крім спеціальних положень Закону України "Про господарські товариства", застосовуються загальні положення Закону України "Про підприємства в Україні", в тому числі і щодо змісту установчих документів.

Так, загальними вимогами до статуту підприємства вказані основні положення щодо виду і організації діяльності цього підприємства.

А щодо господарських товариств, то встановлюються спеціальні вимоги до конкретного виду господарського товариства.

Так, установчі документи акціонерного товариства повинні містити: види акцій, що випускаються; номінальна вартість акцій; співвідношення акцій різних видів; кількість акцій, що купуються засновниками; наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій; строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів).

В установчих документах товариства з обмеженою відповідальністю повинні бути вказані розмір часток кожного з учасників і розмір, склад та порядок внесення учасниками вкладів.

В установчих документах товариства з додатковою відповідальністю повинно міститися положення про граничний розмір відповідальності учасника.

Установчі документи повинні включати положення щодо: розміру частки кожного з учасників; розміру, складу та порядку внесення вкладів; форми участі учасників з повною відповідальністю у справах товариства; сукупний розмір часток вкладників у майні товариства, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Установчі документи для реєстрації подаються в оригіналах в одному екземплярі, завірені в установленому порядку. Згідно ст. 34 Закону України "Про нотаріат" в державних нотаріальних конторах завіряється достовірність підписів на документах і засвідчується відповідність копій документам і випискам з них. Більш детально це врегульовано ст. 75 і "Інструкцією про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України", затверджений приказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. №18/5.

Установчі документи повинні бути складені на державній мові або мові переважної національної більшості населення даної території (ст. 1 Закону України "Про мови в Україні"). Всі установчі документи підписуються заявником і нумеруються.

Власник (власники) або уповноважені особи, які надають установчі документи для реєстрації, несуть відповідальність за відповідність таких документів вимогам діючого законодавства.

З усього вище сказаного слідує, що установчими документами є статут і установчий договір. Статут - це установчий документ, який згідно з діючим законодавством передбачається для створюваної організаційно-правової форми підприємства.

Що стосується установчого договору, головним є визначення всіх параметрів взаємовідносин між учасниками юридичної особи, насамперед майнового і організаційного характеру - їх прав та обов'язків, порядку внесення внесків, порядку розподілу прибутків та збитків тощо.

Размещено на Allbest.ru