Трудові спори

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДВНЗ ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра СГП

ЗАДАЧІ

з дисципліни:

ТРУДОВЕ ПРАВО

Виконав:

Железнов І.М.

Перевірив:

Коваленко Ю.О.

Красноармійськ, 2012 рік

Задача 1

Запитання:

У повара Гордійчука П.І., перевірка вилучила із холодильника 50 кг зіпсованого м'яса по роздрібній ціні 7 гривень.

Зіпсоване м'ясо було відправлене на корм свиням по ціні 5 грн. за кг.

Директор столової видав наказ про стягнення із заробітної плати повара 350 грн.

Чи правомірний наказ?

Відповідь:

Вчинок неправомірний.

Працівник не може нести відповідальність за незбереження майна, переданого йому для зберігання, використання в процесі роботи або з іншою метою, в період після закінчення робочого часу та до його початку.

Якщо збереження майна в цей період не забезпечено, працівника можна притягнути до матеріальної відповідальності лише за умови, що він порушив свої трудові обов'язки.

Наприклад, коли працівник після закінчення робочого часу не здав матеріальні цінності під охорону згідно зі встановленим на підприємстві порядком, не сховав речі в виділені для цього приміщення, сейфи і т. д.

Якщо виявлено факт незбереження матеріальних цінностей в період між змінами, працівник повинен відразу ж повідомити про це особам, які виконують функцію власника.

В іншому випадку не виключена можливість притягнення його до матеріальної відповідальності.

Стаття 131 КЗпПУ.

Дана норма - зобов'язує власника створити працівникам умови, необхідні для забезпечення повного збереження дорученого їм майна.

Якщо він цього не виконав і шкоду завдано не тільки в результаті винності працівника, але і внаслідок не забезпечення умов збереження матеріальних цінностей, розмір покриття шкоди згідно статті 137 КЗпПУ повинен бути відповідно зменшений.

До прямого збитку відноситься втрата матеріальними цінностями споживчих якостей (властивостей), в результаті чого їх можна вживати.

Наприклад, деякі види продуктів харчування (молочні, рибні, м'ясні), медикаменти і т. п.

Після їх зберігання тривалий час поза охолоджувальних пристроїв або закінчення терміну реалізації не можна вживати.

Найчастіше працівники притягуються до матеріальної відповідальності при наявності вини з необережності.

Так, пункт 1 статті 133 КЗпПУ встановлює:

- обмежену матеріальну відповідальність за псування матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції) через недбалість;

- відповідальність, зокрема при їх виробництві;

- також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих працівникові в користування.

За умисне знищення та умисне псування того ж майна установлена повна матеріальна відповідальність (п. 5 ст. 134 КЗпПУ).

Виникає ряд питань для правомірності наказу:

- що послужило причиною псування (наприклад, не робота холодильника, за техстан якого кухар не відповідає);

- чи маються документи, які підтверджують, що безпосередньо кухар отримав м'ясо (з росписами про отримання);

- наявність сертифікату якості при отриманні м'яса.

Окреслімо можливі дії працівника, що опинився в подібній ситуації:

- Слід подати письмове звернення до начальства;

- Написати заяву та опротестувати штрафні санкції через органи прокуратури.

Задача 2

Запитання:

Назвіть умови матеріальної відповідальності?

Відповідь:

Матеріальна відповідальність працівників - це один із видів юридичної відповідальності, що виражається в зобов'язанні працівників покрити цілком або частково матеріальний збиток, завданий з їхньої провини.

Умови матеріальної відповідальності:

1. Наявність прямої дійсної шкоди, під якою потрібно розуміти втрату, погіршення або пониження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації зробити витрати на відновлення, придбання майна або інших цінностей або зробити зайві виплати. До прямої дійсної шкоди відносяться, наприклад, нестача, ушкодження цінностей, витрати на ремонт зіпсованого майна, штрафні санкції за невиконання господарських зобов'язань.

Згідно зі ст. 130 КЗпП не підлягають відшкодуванню нестримані доходи (упущена вигода), під якими розуміються прибутки, які були б отримані, якби працівник не здійснив протиправного діяння. Не може бути стягнена шкода, що відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику.

Також шкода, заподіяна працівником, який перебуває у стані крайньої необхідності.

До нормального виробничого ризику відноситься шкода, яка заподіяна, наприклад, при випробуванні нових технічних засобів виробництва, коли неможливо було досягти бажаного результату іншим шляхом і було вжито всіх заходів щодо запобігання шкоди.

Щодо прямої дійсної шкоди, заподіяної працівникові незаконними діями (бездіяльністю) власника чи уповноваженого ним органу, то під нею слід розуміти:

- втрачений працівником заробіток за час вимушеного прогулу при незаконному звільненні, переведенні, затримці видачі трудової книжки при звільненні;

- витрати, пов'язані з ушкодженням здоров'я внаслідок трудового каліцтва чи професійної хвороби (втрачений заробіток, додаткове харчування, придбання ліків, санаторно-курортне лікування, відшкодування моральної шкоди та ін.);

- вартість особистих речей працівника, які зіпсовані чи знищені (викрадені) внаслідок незабезпечення їх збереження власником.

2. Протиправність дії або бездіяльність однієї зі сторін трудового договору (невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків). Коло обов'язків сторін трудового договору, встановлених нормами трудового права, досить багатоманітне, і дії, які порушують ці норми, є неправомірними або протиправними.

Протиправною є поведінка працівника, який не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, передбачені законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями, трудовим договором, наказами і розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу.

До протиправних дій власника (уповноваженого ним органу) можна віднести такі, як незабезпечення здорових і безпечних умов праці, умов, необхідних для нормальної роботи і забезпечення повного збереження майна, незаконні звільнення, переведення, відсторонення від роботи тощо.

3. Причинний зв'язок між протиправним порушенням стороною трудового договору свого обов'язку і майновою шкодою, що наступила, тобто результат з неминучістю випливає із заподіяного особою діяння. Відповідальність не може наступити за випадкові наслідки діяння.

Слід зазначити при цьому, що п. 2 ст. 133 КЗпП встановлює матеріальну відповідальність керівників підприємств, установ, організацій, керівників структурних підрозділів та їх заступників у випадках, коли майнова шкода виникла у зв'язку з неправильною постановкою обліку і зберігання грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів для запобігання простоям, випуску недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і псуванню матеріальних чи грошових цінностей. У цих випадках дії (бездіяльність) названих осіб були лише умовою в розвитку причинно-наслідкового зв'язку, і притягти їх до матеріальної відповідальності можна тоді, коли безпосередній, хто заподіював шкоди не відшкодував заподіяну шкоду в повному розмірі. Коли шкода відшкодована повністю, вказаних керівників підприємств, структурних підрозділів (їх заступників) можна притягти до дисциплінарної відповідальності.

4. Вина працівника, власника або уповноваженого ним органу. Вина являє собою відношення працівника до заподіяної шкоди у формі умислу чи необережності.

Потрібно звернути увагу на те, що на відміну від цивільно-правової майнової' відповідальності, коли передбачаються випадки майнової відповідальності без вини, матеріальна відповідальність у трудовому праві не може наступити без вини.

При покладанні на працівника матеріальної відповідальності вина повинна бути обов'язково встановлена. Форма вини впливає на вид матеріальної відповідальності, і відповідно умисне заподіяння майнової шкоди тягне за собою повну матеріальну відповідальність. Як уже відмічалося, тягар доведення вини лежить на власникові або уповноваженому ним органі, крім випадків відшкодування шкоди працівниками, які несуть повну матеріальну відповідальність за спеціальними законами, уклали договір про повну матеріальну відповідальність або отримали матеріальні цінності за разовим дорученням. Такі працівники вважаються винними, доки самі не доведуть свою невинність у виникненні шкоди. Для притягнення до матеріальної відповідальності необхідні всі вказані умови у сукупності.

Задача 3

Запитання:

Сортувальницю цукрового заводу Пастушенко В.С. звільнено з роботи 20 травня за скороченням чисельності працівників.

На її прохання наказ про звільнення було переслано поштою 28 травня, а 30 травня вона звернулася з позовом до суду про поновлення на роботі.

Суд виніс рішення про поновлення Пастушенко В.С. на роботі. Адміністрація заводу відмовилась виконати рішення суду, посилаючись на те, що судом порушені процесуальні та матеріальні норми права. Дайте юридичну оцінку рішенню суду і вкажіть, як вони виконуються згідно з законом.

Відповідь:

Дати оцінку рішенню суду можна лише вивчивши його.

Якщо судом допущене негайне виконання рішення, то адміністрація згідно статті 235 КЗпПУ має спочатку поновити на роботі працівника, а потім подати апеляційну скаргу, якщо не погоджується з таким рішенням.

Примусове виконання рішення здійснюється через виконавчу службу.

Можна також звернутися до прокуратури з приводу невиконання рішення суду, адже таке невиконання є злочином.

процесуальний судовий правомірність

Література

1. Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р., №322-VIII., зі змінами від 17.05.2012 р.

2. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. - К.: Вікар, 2006.

Размещено на Allbest.ru