Аграрна реформа в Україні: передумови та шляхи здійснення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський національний аграрний університет

Кафедра правового забезпечення АПК

Реферат

З аграрного права

на тему: Аграрна реформа в Україні: передумови та шляхи здійснення

Виконала:

Глушко О.А.

Перевірила:

Чурилова Т.М.

Суми, 2013 рік

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика аграрної реформи

2. Особливості аграрної реформи в Україні

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Реформування аграрного сектору України - одна із надто актуальних проблем сучасності. Це пояснюється тим, що саме від його розвитку залежить нормальне функціонування всього господарства країни і добробут людини. А з початку 90-х років аграрний сектор України охопила глибока економічна криза. За час цієї кризи сільське господарство України зазнало величезних збитків. Так, протягом 90-х років обсяги виробництва в сільському господарстві скоротилися в 1,6 рази. За обсягом виробництва багатьох видів сільськогосподарської продукції наша держава виявилася відкинутою майже на 40 років назад.

Для виходу з цієї ситуації необхідна була аграрна реформа. Початок їй було покладено ще в 1990 році, коли Верховна Рада Української РСР ухвалила Постанову "Про земельну реформу", а потім в 1992 р. - Верховна Рада України прийняли нову Постанову "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі". З цього часу було виконано значний обсяг робіт з реформування земельних відносин, однак радикального оновлення аграрного сектору не відбулося.

Аграрний сектор - одна з найважливіших сфер матеріального виробництва, в якій створюються матеріальні блага рослинного і тваринного походження для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості - сировиною.

Аграрний сектор посідає досить важливе місце в економіці суспільства. Від його розвитку залежить нормальне функціонування всього господарства країни і добробут людей. Розвиток же самого аграрного сектору залежить від тієї частки економічних відносин, які складаються в ньому.

Особливості аграрного сектора полягають в тому, що, по-перше, на відміну від промисловості, для якої земля є лише загальною умовою функціонування в сільському господарстві земля - головний об'єкт виробничих відносин і основний засіб виробництва;по-друге, для сільського господарства характерним є збіг часу виробництва і робочого періоду, що породжує сезонний характер виробництва;по-третє, в сільському господарстві тісно переплітаються економічні і природні процеси відтворення. Тому кінцевий результат є сума зусиль людини і природи.

1. Загальна характеристика аграрної реформи

Реформування аграрного сектора економіки України, по-перше, призвело до зміни форм власності та господарювання, як у сільськогосподарському виробництві, так і в галузях переробної промисловості. По-друге, вказаними процесами були охоплені різні за соціальною та професійною належністю громадяни-хлібороби, аграрний загін робітничого класу, виробнича інтелігенція, пенсіонери, працівники соціальної сфери. По-третє, відбулися зміни в соціально-професійному складі сільськогосподарських товаровиробників, з'явилися нові соціальні групи - фермери, орендарі, члени сільгоспкооперативів, господарських товариств, робітники державних сільгосппідприємств. По-четверте, створені передумови для становлення, розширення і утвердження нових форм виробничої та соціальної інфраструктури.

Утвердження нових форм господарювання в аграрному секторі зумовило зростання ролі юридичного господаря села - сільської ради, а також сільського голови.

Вже зроблені перші юридичні і практичні кроки до формування справжнього господаря землі - селянина-власника. Законодавчими актами, Указами Президента України встановлено право приватної власності на землю, розроблено механізми розпаювання сільськогосподарських угідь, реформування колективних господарств у сільськогосподарські виробничі структури, які грунтуються на приватній власності на землю та майно. Проведена у 2000 р., реструктуризація колективних сільгосппідприємств стала реальним кроком до становлення в Україні таких земельних відносин.

Аграрна реформа заклала і зміцнює основи економічних відносин ринкового типу. Поетапно формується нова сутність аграрного сектора, створюється інфраструктура аграрного ринку, згортаються бартерні відносини. Поглибленню вказаних явищ сприяє прийнятий новий Земельний кодекс, який є гарантією незворотності курсу на реформування аграрного сектора, узаконення права приватної власності на землю для тих, хто на ній працює. Передача землі у власність громадянам розв'язує проблему зайнятості населення у процесі структурної перебудови економіки в цілому, що дасть позитивні результати в економічній та соціальній сферах.

Результати аграрних перетворень торкнулись також агропромислової інтеграції. Переробні підприємства як інтегратори беруть в оренду землю для виробництва необхідної сільськогосподарської продукції. При цьому вони зацікавлені в тому, щоб орендодавцем виступав колектив власників земельних паїв з метою одержання в оренду великого цілісного земельного масиву.

Серед практичних рекомендацій, сформульованих у висновках, пріоритетне місце займають ті, що спрямовані на організаційне та матеріально-технічне зміцнення нових виробничих утворень в аграрному секторі.

2. Особливості аграрної реформи в Україні

Оскільки проведення аграрної реформи розпочалося з реформування земельних відносин в Україні (з прийняттям Верховною Радою У PCP постанови від 18 грудня 1990 р. "Про земельну реформу"), важливим для з'ясування суті, завдань та мети аграрної реформи є її аналіз із точки зору співвідношення із земельною реформою. Однією з найважливіших проблем, що досліджуються сучасною аграрно-правовою наукою, є радикальна зміна відносин власності на землю, приватизація земель, виникнення суб'єктів приватної власності на землю. Так, проблеми реформування відносин власності на землю. Реформування відносин власності на землю шляхом паювання сільськогосподарських угідь поставило нові завдання перед наукою аграрного права України.

Важливим аспектом наукового забезпечення аграрної реформи в Україні є також визначення ролі держави в забезпеченні радикальних аграрних перетворень. Земельна реформа, що започаткувала процес складних економічних перетворень, а згодом - і аграрна реформа, поставили перед наукою аграрного права України принципово нові й надзвичайно складні завдання, які нею послідовно вирішуються.

Земельна реформа є чи не найважливішою складовою економічної реформи, що здійснюється в Україні. Метою земельної реформи є реформування існуючих земельних відносин на основі вільного вибору форм і методів господарювання, високоефективного та екологічно безпечного використання сільськогосподарських угідь, охорони й відтворення родючості грунтів, вирішення на цій основі продовольчої проблеми і створення конкурентоздатного агропромислового комплексу. З 15 березня 1991 року відповідно до постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року «Про земельну реформу» всі землі України проголошені об'єктом земельної реформи.

Вона розрахована на порівняно тривалий час, але цей процес уповільнювався відсутністю законодавчого підґрунтя. Земельний кодекс України, прийнятий у 1991 році, не був підготовлений до чинного правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з власністю на землю. Внаслідок цього відсутність належного правового регулювання вела до неузгодженості в управлінні земельними ресурсами, зниження економічної ефективності їх використання, негативно позначалася на охороні землі.

Прийнятий 25 жовтня 2001 року новий Земельний кодекс України направлений на більш ефективне використання земельно-ресурсного потенціалу країни шляхом включення землі в економічний обіг, на удосконалення системи державних гарантій. Він є документом ринкового спрямування, орієнтованим на забезпечення цивілізованих земельних відносин, які відповідають сподіванням народу.

На сучасному етапі процес реформування земельних відносин продовжується. І тут необхідно усвідомлювати, що успішне вирішення соціально-економічних завдань, які стоять перед Україною, великого мірою визначається існуючим порядком використання земель сільськогосподарського призначення для виробництва продуктів харчування рослинного і тваринного походження.

З метою визначення основних засад реформування земельних відносин Указом Президента України від 30 травня 2001 року схвалено Основні напрямки земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки, серед яких слід визначити:

- забезпечення подальшого розвитку власності на землю;

- удосконалення земельних відносин у сільськогосподарському виробництві;

- розвиток ринку земель;

- розвиток кредитування під заставу землі, в тому числі іпотечного кредитування;

- удосконалення порядку справляння плати за землю;

- удосконалення моніторингу земель, порядку ведення державного земельного кадастру та оцінки земель;

- підвищення ефективності державного управління земельними ресурсами;

- поліпшення організації контролю за використанням і охороною земель.

Таким чином, успішне вирішення стратегічних завдань земельної реформи потребує комплексного і цілеспрямованого проведення юридичних, економічних, організаційних та науково-технічних заходів стосовно удосконалення земельних відносин.

Висновок

Аграрний сектор - одна з найважливіших сфер матеріального виробництва,завдяки які населення забезпечується продуктами харчування, апромисловість - сировиною.

Аграрна реформа - це процес трансформації економічних відносин в аграрному секторі.

Вона включає в себе такі напрямки: земельна реформа, господарська реформа, формування аграрного ринку на місці старої планової розподільчої системи збуту продукції, фінансова стабілізація,соціальний розвиток. Досить важливу роль в реформуванні відіграє земельна реформа, направлена на перетворення земельної власності.

Вона передбачає:

- роздержавлення і приватизацію землі;

- паювання сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність аграрних підприємств;

- реструктуризацію сільськогосподарських підприємств у нові організаційно-правові структури.

З метою прискорення реформування аграрного сектору з 2001 року здійснюється реалізація «Основних напрямів земельної реформи в Україні 2001-2005 років».

З метою відродження продуктивності земельних ресурсів необхідно поліпшувати матеріально-технічне забезпечення аграрного виробництва, сприяти активізації інвестиційного процесу, більш ефективно використовувати мінеральні добрива, не допустити руйнування сівозмін.

В ході аграрної реформи в нашій країні впроваджено приватну власність на землю, розпайовано землі колективних сільськогосподарських підприємств, здійснено перерозподіл землі між сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами, особистими селянськими господарствами.

Завдяки реформуванню аграрного сектору в останні роки стали досить помітні позитивні зрушення в цій сфері.

Але поки що реформування аграрного сектору не закінчилося, воно триває. державний реформування власність

Список використаної літератури

1. Гайворонський В.М., Жушман В.П. - Аграрне право України. - Харків: Право, 2003. - 237 c.

2. Живора С.М. - Аграрна реформа в Україні: автореф. дис... канд. іст. Наук. - Запоріжжя, 2002. - 16 с.

3. Погрібний О.О. Агорарне право України. - К.: Істина, 2007. - 448 с.

Размещено на Allbest.ru