Комп’ютерна програма як об’єкт авторського права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

авторський право контрафактність ліцензія

Вступ

1. Комп'ютерна програма як об'єкт авторського права

2. Основні принципи охорони авторського права на КП в Україні

2.1 Режим правової охорони комп'ютерних програм

2.2 Майнові та немайнові права авторів КП

3. Рекомендації щодо правомірного придбання КП

4. Порушення авторських прав на КП

4.1 Види порушень авторських прав

4.2 Ознаки контрафактності примірників КП

5. Форми захисту авторських прав на комп'ютерні програми

6. Охорона КП нормами авторського права на міжнародному рівні

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Значимість комп'ютерних програм у сучасному суспільстві незмірно зростає. Комп'ютерні програми є не тільки основою сучасних інформаційних технологій, але й основним засобом створення, поширення, впровадження і розвитку наукомістких техологій в різних галузях економіки. В свою чергу наукомісткі технології є нині головною рушійною силою сучасного науково-технічного прогресу, технологічною основою розвитку економіки і зростання добробуту населення.

Перехід до ринкових відносин, розширення міжнародних контактів, розвиток вітчизняного програмування зумовлюють необхідність надійного захисту комп'ютерних програм. При цьому правове регулювання повинно бути зорієнтовано на ринкові структури, на розвиток індустрії використання комп'ютерних програм у промисловому масштабі, на захист прав і законних інтересів авторів комп'ютерних програм, їх виробників, національних та іноземних інвесторів, національних інтересів нашої держави.

Ефективна правова сторона комп'ютерних програм стимулюватиме творчі пошуки, сприятиме їх реалізації. Це тільки з першого погляду здається привабливим вільний обмін комп'ютерними програмами, їх копіювання без дозволу правовласників. Практично ж неурегульоване вільне використання комп'ютерних програм не стимулює творчу думку, зумовлює засилля компілятивних розробок, запозичення чужих ідей. Належна правова охорона зазначених об'єктів інтелектуальної власності сприятиме розвиткові торгівлі. Право на використання комп'ютерних програм є ринковим товаром. Використання комп'ютерних програм дозволяє одержувати значну суспільну користь, яка полягає в широкому їх застосуванні в життєдіяльності людини, суспільства, держави. Особливе слід відзначити важливу роль комп'ютерних програм у забезпеченні національної безпеки країни, в розвитку її економіки, підвищенні науково-технічного рівня.



1. Комп'ютерна програма як об'єкт авторського права

Серед багатьох об'єктiв авторського права одним iз найбiльш складних є комп'ютерна програма. Спочатку жодних проблем у використанні комп'ютерних програм не існувало, оскільки вони продавались лише разом з комп'ютерами і, відповідно, охоронялись як невід'ємна частина останніх - промислова власність. Проте після поділу ринків комп'ютерів («hardware») і комп'ютерних програм («software») з'явилась необхідність у забезпеченні ефективної охорони цих об'єктів, тим більше, що вони невпинно дорожчали. Фахівці з права інтелектуальної власності довго дискутували з приводу того, який вид охорони даних об'єктів обрати. Пропонувалося три варіанти: за допомогою патентів, тобто на праві промислової власності; за допомогою засобів авторського права; в режимі конфіденційної інформації або промислових секретів.

Висловлювалося багато аргументів за і проти. Так, прихильники охорони комп'ютерних програм за допомогою засобів права промислової власності відзначали, що комп'ютерні програми не носять літературного чи художнього характеру, що режиму охорони тільки форми вираження, але не ідей, недостатньо для комп'ютерних програм, що термін охорони авторських прав є надто тривалим для охорони комп'ютерних програм. Противники охорони шляхом застосування норм авторського права підкреслювали, що користувач комп'ютерної програми повинен мати в своєму розпорядженні архівну копію програми, що не вписується в доктрину авторського права, і що включення такого специфічного об'єкта, як комп'ютерні програми, до сфери дії авторського права може призвести конструкцію авторського права до ослаблення й розвалу.

Врешті-решт аргументи прихильників авторсько-правової охорони комп'ютерних програм перемогли. Було визнано, що комп'ютерні програми є творами, а авторське право охороняє твір незалежно від жанру, цінності, призначення та форми вираження; введення комп'ютерної програми в пам'ять комп'ютера є рівнозначним відтворенням, а відображення на екрані комп'ютера - показом, отже, для комп'ютерних програм може застосовуватись модель майнових авторських прав, яке забезпечує закріплення виключних прав за автором і правовласником [5].

Вперше в світі комп'ютерну програму зареєстрували як об'єкт авторського права в листопаді 1961 р. в США. Але американці продовжували дослідження щодо доцільності застосування моделі авторського права до комп'ютерних програм, і лише в 1980 р. внесли відповідне доповнення до свого закону про авторське право. На сьогоднішній день практично в усьому світі прийнята авторсько-правова модель охорони комп'ютерних програм, хоча на теоретичному рівні суперечки щодо ефективності такої охорони не вщухають. З іншого боку, в багатьох країнах комп'ютерні програми також визнаються і об'єктами патентної охорони, якщо виконуються всі умови патентоспроможності (новизна, винахідницький рівень, промислова придатність).



2. Основні принципи охорони авторського права на КП в Україні

2.1 Режим правової охорони комп'ютерних програм

Сьогодні українське законодавство визначає комп'ютерні програми виключно як об'єкти авторського права. В Україні комп'ютерна програма стала користуватись охороною з набранням чинності Законом України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. № 3792-ХП (далі - Закон про авторські права). Визначення цього об'єкту містить ст. 1 “Визначення термінів”: комп'ютерна програма - набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його в дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах)[1].

Так, ст. 8 Закону про авторські права в редакції від 09.05.2011 р., що діє на даний момент, визначає комп'ютерні програми як окремий об'єкт авторського права; разом з тим, ч. 3 ст. 6 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” від 15 грудня 1993 р. з наступними змінами й доповненнями визначає, що комп'ютерні програми не можуть одержати охорону згідно з цим законом. Ст. 18 Закону про авторські права в повній відповідності з міжнародними конвенціями, учасницею яких є й Україна, встановлює, що комп'ютерні програми охороняються як літературні твори незалежно від способу чи форми вираження програм. п. 3 ст. 8 Закону про авторські права стверджує, що передбачена цим законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору й не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані в творі. Це означає, що в Україні охороняються лише форма виразу програм (по-суті, вихідний та об'єктний коди), а їхні структура, алгоритми й ідеї, що лежать в основі програм, не підлягають охороні й можуть вільно використовуватись третіми особами.

Сьогодні як фахівців в галузі права, так і розробників програмного забезпечення цікавить, чому законодавець поєднав охорону літературних творів та комп'ютерних програм. Пояснення існують, але вони не є офіційними. Одне з них полягає в тому, що відповідно до норм авторського права захищається форма, в якій втілюється авторське бачення тієї або іншої ідеї, проблеми, процесів тощо. За характером форми відображення рядки літературного твору та комп'ютерної програми мають дещо спільне: і рядки літературного твору, і рядки комп'ютерної програми автор поновлює символами-літерами або символами-операторами. Тотожність творчого процесу щодо створення літературних творів і комп'ютерних програм стала підставою для вибору форми захисту для комп'ютерних програм.

Порівняння комп'ютерних програм із літературними творами є не зовсім коректним. На відміну від літературних творів, текст комп'ютерної програми (вихідний чи об'єктний код) не мають самостійної цінності без можливості їх застосування в комп'ютері. Отже, сприйняття комп'ютерної програми, тобто власне кажучи її тексту, відбувається не безпосередньо людиною, а опосередковано, за допомогою комп'ютера.

Розглядаючи комп'ютерну програму як твір літератури, не можна не відзначити такої особливості: будь-який фрагмент будь-якої програми можна використовувати як цитату в іншій комп'ютерній програмі. Це дає можливість безоплатно і безкарно тиражувати чужі ідеї і отримувати за це прибуток. Таке тиражування призводить до перенасичення ринку програмного забезпечення однотипними програмами. Основою авторського права є унікальність об'єкта - неможливість незалежного створення ідентичного твору. Саме тому для визнання прав автора не потрібна обов'язкова реєстрація. Відсутність унікальності (а серед комп'ютерних програм є велика кількість аналогів, які однаково виконують ті самі функції) також суперечить основам авторського права і може розглядатися як підстава для порушення питання про правомірність віднесення програм до об'єктів авторського права.

Авторське право на комп'ютерну програму виникає внаслідок самого факту її створення і не потребує реєстрації, спеціального оформлення, чи дотримання будь-яких інших формальностей (стаття 437 ЦК [435-15]. Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор комп'ютерної програми, тобто фізична особа, яка своєю творчою працею створила програму і якій належать особисті немайнові та майнові права на цю програму. Крім того, суб'єктами авторського права можуть бути інші фізичні та юридичні особи, які набули права на комп'ютерну програму відповідно до договору або Закону [1].

На комп'ютерні програми поширюються правила про об'єкти, суб'єкти, зміст і терміни охорони авторських прав. Слід зазначити, що на сьогодні Закон про авторське право встановлює досить довгий строк охорони авторських прав - 70 років з моменту смерті автора або останнього із співавторів. На комп'ютерні програми поширюються всі випадки вільного використання творів, крім вільного використання в особистих цілях.

2.2 Майнові та немайнові права авторів КП

Особисті немайнові права авторів (право: на ім'я, на заборону його використання, на псевдонім та на недоторканність твору) тісно пов'язані з особистістю, а тому є невідчужуваними. Майновими правами інтелектуальної власності на комп'ютерну програму є право на використання твору (що згідно зі статтею 441 ЦК включає права на: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад переробку, адаптацію та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних тощо; продаж, передання в найм (оренду); імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо), виключне право дозволяти використання твору іншими особами та право перешкоджати неправомірному використанню твору, у тому числі забороняти таке використання.

Особливості режиму охорони саме комп'ютерних програм як особливого виду творів визначає ст. 24 Закону про авторські права. Ця стаття дає користувачу комп'ютерної програми право зробити й зберігати одну архівну або резервну копію правомірно придбаної програми, а також декомпілювати (перевести з об'єктного коду в вихідний текст) й модифікувати програму (внести зміни) винятково для досягнення взаємодії з іншими програмами [1]. При цьому в разі, якщо подальше використання програми стає неправомірним, архівна або резервна копія має бути знищена. Наприклад, у разі продажу програми третій особі первісний власник втрачає право користуватись програмою і має стерти її зі свого комп'ютеру та знищити архівну (резервну) копію. Що до декомпіляції програм, то практично всі правовласники забороняють такі дії незалежно від їхнього призначення.

Слід звернути увагу на таке виключне майнове авторське право, як дозвіл або заборона подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця й у будь-який час за їх власним вибором (пп. 9 п. 3 ст. 15 Закону про авторські права). Цей вид використання в першу чергу застосовується до комп'ютерних програм і їхнього використання в комп'ютерних мережах, в тому числі в Інтернеті. Отже, законодавство визначає, що розміщення твору, в тому числі комп'ютерної програми, в Інтернеті без дозволу автора або правовласника є забороненим і вважатиметься порушенням авторських прав. Використання розміщеного в Інтернеті твору без дозволу автора або правовласника також є порушенням авторських прав.

Використання майнових авторських прав на твори (відтворення, публічний показ, переклад, переробка тощо), в тому числі комп'ютерні програми, третіми особами є можливим лише на підставі особливих авторських договорів. Але це правило не застосовується щодо права розповсюдження правомірно введених в обіг примірників творів. Пункт 7 ст. 15 Закону про авторські права визначає, що якщо примірники правомірно опублікованого твору законним чином введені до цивільного обігу шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається їхнє повторне введення до обігу шляхом продажу, дарування тощо без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право) й без виплати авторської винагороди (так зване “вичерпання прав” автора та правовласника). Отже, будь-які заборони правовласника, видавця або продавця програм відчужувати придбаний користувачем примірник програми не мають сили на території України. Правовласник може лише при укладенні авторського договору з усіма істотними умовами, яких вимагає законодавство, заборонити подальшу передачу авторських прав, але не перепродаж примірника програми. Пункт 7 ст. 15 Закону про авторські права також передбачає, що навіть у випадку правомірного придбання примірника твору право здавання в майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно за особою, яка має авторське право. Тобто для того, щоб здати програму в оренду, необхідно укласти авторський договір із правовласником. Використання комп'ютерних програм у комп'ютерних клубах вважається здаванням програм у комерційний найм або прокат і потребує укладення авторського договору.



3. Рекомендації щодо правомірного придбання КП

Правомірне придбання примірника комп'ютерної програми - це придбання програми через укладання цивільно-правової угоди з автором, іншою особою, яка має авторське право або особою, яка має право на розповсюдження примірників даної комп'ютерної програми. Така угода повинна бути укладена в письмовій формі, тобто підтверджуватись якимись документами, у тому числі первинними бухгалтерськими (чек, накладна тощо). Правомірність придбання також має бути підтверджено контрольною маркою. Контрольна марка за законом - це спеціальний знак, що засвідчує додержання авторських і суміжних прав і дає право на розповсюдження, у тому числі шляхом імпорту, оптової та роздрібної торгівлі примірників аудіовізуальних творів чи фонограм на території України та їх експорту.

Але тільки купівля лазерного диску з комп'ютерною програмою ще не надає права на її використання. Треба ще укласти ліцензійний договір з автором, укладання якого, як правило, здійснюється під час інсталяції програми.

У практиці продажу примірників комп'ютерних програм застосовується декілька видів ліцензій та ліцензійних договорів для надання користувачам цих програм певного обсягу прав щодо їхнього використання. Такі договори, за загальним правилом, є договорами приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу України), тобто договорами, умови яких встановлені однією зі сторін у стандартних формах, які можуть бути укладені лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Інша сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, лише на підставах, передбачених законом.

Таким чином, у практиці роздрібного продажу примірників комп'ютерних програм пропозиція укласти ліцензійний договір, як правило, надходить від суб'єкта авторського права. Це зокрема означає, що коли в цьому договорі не зазначене місце його укладення й він є зовнішньоекономічним, до його форми підлягає застосуванню право країни місця проживання суб'єкта авторського права - фізичної особи або право країни місцезнаходження суб'єкта авторського права - юридичної особи.

Розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є їх відтворенням у розумінні ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», і тому на таке розміщення творів поширюється дія ст. 15 цього Закону. Тому, якщо комп'ютерну програму було отримано через мережу Інтернет, то для виправдання правомірного використання цієї програми необхідно мати договір з відповідним провайдером.

На практиці можуть виникнути ситуації правомірного придбання примірника комп'ютерної програми у не суб'єкта авторського права, тобто в особи, яка не мала права розповсюджувати цю програму. На цей випадок президія Вищого Господарського Суду України у своїх рекомендаціях від 10.06.2004 р. № 04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» роз'яснює, що за авторсько-правовою системою охорони об'єктів цих прав захист авторам та іншим суб'єктам авторського права надається лише проти будь-якого свідомого несанкціонованого використання іншою особою охоронюваного об'єкта (крім передбачених законом випадків вільного використання творів). Тому факт позадоговірного порушення авторських прав вважається встановленим лише в разі доведення автором чи іншою особою, якій належить авторське право, відомостей про копіювання або запозичення іншою особою істотних рис або цілого твору, що був раніше введений автором у цивільний оборот.

Як приклад розглянемо процедуру придбання ліцензійних програмних продуктів компанії Місгоsoft. Міcrosoft вважає придбання програмного продукту придбанням ліцензій (прав) на використання цих продуктів. Тому основний принцип для ліцензійних продуктів цієї компанії - на кожний продукт має бути ліцензія. Умови ліцензії фіксуються в ліцензійних угодах, якими комплектуються продукти («обгорткова ліцензія»).

Microsoft здійснює продаж своїх продуктів на різних умовах:

1) «коробкові» версії продуктів - Full Package Product (FPP) - можна придбати в роздрібній мережі. Це продукт, упакований в кольорову коробку, в якій містяться сам носій, ліцензія та документація;

2) «передвстановлені» версії продуктів - Original Equipment Manufacture (ОЕМ) - придбати можна лише разом з новим комп'ютерним обладнанням;

3) «корпоративні» ліцензії - програми ліцензування для організацій, які передбачають використання продукту в мережі робочих комп'ютерів.

При придбанні коробкових та ОЕМ-версій підтвердженням ліцензійності продуктів слугують усі компоненти придбаного пакету (ліцензійна угода, носії, документація, купон реєстраційної картки, сертифікат автентичності), а також чек/інвойс, що підтверджує факт придбання продукту. В разі, якщо пакет укомплектований ліцензією в електронному форматі, її рекомендується роздрукувати й зберігати з іншими документами на продукт.

При придбанні корпоративних ліцензій підтвердженням ліцензійних прав є іменний сертифікат.

Збереження зазначених документів здійснюється не тільки для підтвердження ліцензійності продуктів перед правоохоронними органами, а є необхідним для подальшого продажу продукту іншій особі, оскільки в такому разі всі компоненти продукту слід передати цій останній.



4. Порушення авторських прав на КП

4.1 Види порушень авторських прав

При використанні комп'ютерних програм відповідно до вимог законодавства у сфері авторських прав користувачі зобов'язані дотримуватись певних умов, визначених в ліцензії чи в ліцензійному договорі, або в іншому договорі щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Комп'ютерні програми можуть використовуватись виключно в обсязі, формі та способом, вказаними в зазначених договорах (ліцензіях). За формами порушення авторських прав, що зустрічаються в процесі придбання та використання комп'ютерних програм можна виділити наступні [3]:

придбання контрафактних примірників комп'ютерних програм, виготовлених, наприклад, шляхом запису програм на магнітні або оптичні диски та їх розповсюдження за цінами, що значно нижчі за оригінальні примірники;

придбання комп'ютерної техніки з попередньо встановленим на жорсткі диски таких комп'ютерів неліцензійним програмним забезпеченням;

створення в організації контрафактних примірників програм як шляхом запису на магнітні диски, так і шляхом встановлення на жорсткі диски персональних комп'ютерів у об'ємі, що перевищує кількість примірників комп'ютерних програм, дозволену правовласником за умовами договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

піратство в сфері авторського права - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України й розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних);

плагіат - оприлюднення (опублікування) повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних).

Контрафактний примірник твору - примірник твору, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права, в тому числі примірники захищених в Україні творів, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права, зокрема з країн, в яких ці твори ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

За даними Всесвітньої організації інтелектуальної власності, комп'ютерні програми належать до трійки категорій об'єктів авторського права й суміжних прав, що найчастіше стають жертвами піратства. Проте в Україні суди розглядають не більше двох десятків справ у рік, пов'язаних із незаконним використанням програмного забезпечення. Причому зловмисники не несуть серйозної відповідальності. Причина цього явища полягає не у слабкій законодавчій позиції, а у відсутності належної правозастосовчої практики. Для ініціювання кримінальної справи за фактом порушення авторського права на програмне забезпечення необхідно не тільки задокументувати незаконні дії правопорушника, а й провести експертизу, в ході якої спеціалісти мають підтвердити той факт, що комп'ютерна програма є об'єктом авторського права і належить тій чи іншій особі. У будь-якому випадку без письмової заяви правовласника, без встановлення шкоди, нанесеної йому незаконною діяльністю правопорушників, кримінальна справа, як правило, не порушується.

4.2 Ознаки контрафактності примірників КП

На практиці порушення прав на програмне забезпечення може здійснюватись у декілька способів. Найбільш поширеними з них є такі: відтворення й розповсюдження програмного забезпечення на дискетах та компакт-дисках; установка “піратського” програмного забезпечення на комп'ютер, що продається; відтворення й розповсюдження програмного забезпечення через Інтернет.

Що до першого виду порушень, то в такому разі виявити порушення авторських прав, як правило, найлегше. Фальсифікований носій та упаковка мають інший вигляд, ніж оригінальні. Часто “піратське” програмне забезпечення продається на “самописних” дисках (CD-R), тоді як правовласники випускають в обіг лише диски, виготовлені промисловим способом. Упаковка фальсифікованих дисків низької якості, а може бути й простою ксерокопією оригінальної упаковки. На одному “піратському” диску може бути записаний збірник програм, та ще й різних правовласників, що свідчить про безумовну контрафактність продукту. Але трапляються й такі “піратські” диски, які дуже схожі на оригінальні: співпадають образ диску, поліграфія, коробка. Для того, щоб відрізнити “ліцензійну” продукцію від дуже схожої “піратської” правовласники застосовують такі спеціальні захисні засоби, як голографічні наклейки, сертифікати й ліцензії, виготовлені на спеціальному папері. Отже, для вирішення питання про контрафактність програмного забезпечення, яке розповсюджується на компакт-дисках і дискетах, порівнюється зовнішній вигляд продуктів, що викликають підозру, з оригінальними примірниками правовласника. Ще однією ознакою контрафактності є ціна продуктів.

При другому виді порушень та у випадку, коли сам користувач вже встановив програму на свій комп'ютер, виявити порушення авторських прав на програмне забезпечення вже складніше. Але в багатьох випадках простий аналіз програми дозволяє виявити такі ознаки контрафактності, як наявність спеціальних програм “креків” або певної нестандартної установки програми. Водночас легальність програмного забезпечення, встановленого на жорсткий диск, підтверджують оригінальні упаковки й оформлення дискет і дисків, випущених правовласником, експлуатаційна документація, сертифікати й ліцензії, які входили в пакет при придбанні продукту. Причому характер використання програми не може суперечити умовам, передбаченим у ліцензіях та інших експлуатаційних документах. Так, наприклад, у ліцензії має зазначатись кількість комп'ютерів, на яких можна встановити придбаний продукт. Також користувачі “ліцензійного” програмного забезпечення мають зберігати договори купівлі-продажу продуктів, бланки-замовлення, накладні й документи, що підтверджують оплату придбаних продуктів. Наявність вказаних документів навіть у разі придбання неліцензійних примірників програм свідчитиме про неумисність дій особи, яка здійснила таке придбання, за умови значної схожості контрафактного й оригінального продуктів.

Найскладнішим завданням є виявлення порушень авторських прав на програмне забезпечення шляхом розповсюдження програм по Інтернету. Тут необхідно з'ясовувати безпосередньо в правовласників, чи надавали вони дозвіл на таке розповсюдження, і яким чином користувач може використовувати програму, яку він “зкачав” з Інтернету. Так, деякі правовласники розміщують свої продукти (повністю або демо-версії) в Інтернеті й надають право необмеженій кількості осіб використовувати їх, але лише для власних некомерційних цілей.



5. Форми захисту авторських прав на комп'ютерні програми

Традиційно виділяють дві основні форми захисту авторських прав.

Неюрисдикційна - передбачає дії юридичних або фізичних осіб для захисту своїх авторських прав самостійно, без звернення до державних чи інших компетентних органів. При цьому йдеться про використання лише законних засобів захисту: повідомлення порушника про існування авторських прав і пропозиція вирішення спору шляхом проведення переговорів, пропаганда дотримання авторських прав та інформування широкого кола осіб про їх існування тощо.

Юрисдикцiйна -- передбачає діяльність уповноважених державою органiв стосовно захисту прав, якi порушені або оспорюються. Суть такої форми захисту полягає в тому, що особа, права якої порушенi неправомiрними дiями, може звернутися за захистом своїх прав у спецiально вповноваженi державнi органи.

Юрисдикцiйна форма захисту прав автора може здійснюватися з використанням таких процедур [7].

Цивільно-правова - найбiльш розповсюджена процедура вирiшення спорiв щодо прав автора на твiр. Головна мета -- не покарання порушника, а вiдновлення прав i компенсацiя збиткiв. У зв'язку з цим законодавство України встановило достатньо широкий спектр способiв такого захисту:

а) визнання виняткового права;

б) припинення дiй, якiпорушують право;

в) вiдновлення положення, що iснувало до порушення права;

г) компенсацiя збиткiв;

д) компенсацiя моральної (нематерiальної) шкоди;

е) визнання незаконним рiшення державного органу.

Пiдставою для притягнення порушника до цивiльно-правової вiдповiдальностi є звернення власника авторських прав iз позовом до суду.

Адміністративно-правова. Вiдповiдно до статтi 51-2 (порушення прав на об'єкт права iнтелектуальної власностi) Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення, незаконне використання об'єкта прав iнтелектуальної власностi (зокрема, комп'ютерної програми), привласнення авторства на такий об'єкт або iнше умисне порушення прав на об'єкт права iнтелектуальної власностi, що охороняється законом, тягне за собою накладання штрафу в сумi вiд десяти до двохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян iз конфiскацiєю незаконно виготовленої продукцiї та обладнання i матерiалiв, якi призначенi для її виготовлення.

Кримінально-правова. Статтею 176 (порушення авторського права iсумiжних прав) Кримiнального кодексу України передбачена кримiнальна вiдповiдальнiсть за незаконне вiдтворення, розповсюдження комп'ютерних програм, їх тиражування на носiях iнформацiї або iнше умисне порушення авторського права, якщо це завдало матерiальної шкоди у значному розмiрi. Здiйснення таких дiй карається штрафом вiд двохсот до тисячiнеоподат-ковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або виправними роботами на строк до двох рокiв, або позбавленням волi на той самий строк, з конфiскацiєю та знищенням всiх примiрникiв творiв, матерiальних носiїв комп'ютерних програм, а також обладнання i матерiалiв, якi спецiально використовувались для їх виготовлення.

Дiї, передбаченi частиною першої статтi, якщо вони вчиненi повторно, або за попередньою змовою групою осiб або завдали матерiальної шкоди у великому розмiрi, караються штрафом вiд тисячi до двох тисяч неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або виправними роботами на строк до двох рокiв, або позбавленням волi на строк вiд двох до п'яти рокiв, з конфiскацiєю та знищенням всiх примiрникiв матерiальних носiїв комп'ютерних програм та обладнання i матерiалiв, якi спецiально використовувались для їх виготовлення.

Дiї, передбаченi частинами першою або другою цiєї статтi, вчиненi службовою особою з використанням службового становища або органiзованою групою, або якщо вони завдали матерiальної шкоди в особливо великому розмiрi, караються штрафом вiд двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або позбавленням волi на строк вiд трьох до шести рокiв, з позбавленням права обiймати певнi посади чи займатися певною дiяльнiстю на строк до трьох рокiв або без такого та з конфiскацiєю i знищенням всiх примiрникiв матерiальних носiїв комп'ютерних програм та обладнання i матерiалiв, якi спецiально використовувалися для їх виготовлення.

Статтею 203-1 (незаконний обiг дискiв для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва) Кримiнального кодексу України передбачена кримiнальна вiдповiдальнiсть за незаконне виробництво, експорт, iмпорт, зберiгання, реалiзацiю та перемiщення дискiв для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва, якщо цi дiї вчиненi у значних розмiрах. Такi дiї караються штрафом вiд одної до п'яти тисяч неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або виправними роботами на строк до двох рокiв, або позбавленням волi на той самий строк iз конфiскацiєю та знищенням дискiв для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва.

Тi самi дiї, якщо вони вчиненi повторно або за попередньою змовою групою осiб, або вчиненi у великих розмiрах, караються позбавленням волi на строк вiд двох до п'яти рокiв з конфiскацiєю та знищенням дискiв для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва.



6. Охорона КП нормами авторського права на міжнародному рівні

Правове регулювання відносин по створенню і використанню комп'ютерних програм відбувається на національному і міжнародному рівнях. На національному рівні таке регулювання забезпечується прийняттям відповідних законів, на міжнародному -- укладенням відповідних конвенцій, угод.

Охорона комп'ютерних програм нормами авторського права закріплена в Бернській конвенції про охорону літературних і художніх творів, членом якої є Україна, Договорі Всесвітньої організації інтелектуальної власності з авторського права, підписаному на Дипломатичній конференції 20 грудня 1996 року, Директиві Європейських Співтовариств про правову охорону комп'ютерних програм від 14 травня 1991 року, Угоді Світової організації торгівлі про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС), дотримання положень якої є неодмінною умовою вступу України до COT.

Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (англ. Berne Convention for the Protection of Literary and Artistic Works) підписана 9 вересня 1886 року у Берні є міжнародною угодою щодо авторського права.

Відповідно до положень Бернської конвенції комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Авторське право за Бернською конвенцією повинно набуватись автором автоматично, тобто воно не потребує формальної реєстрації [2].

Бернська конвенція встановлює такі норми охорони авторського права, в тому числі і на комп'ютерні програми:

-- охорона поширюється на будь-які наукові, літературні, художні твори незалежно від способу чи форми їх вираження,

-- особистими немайновими правами авторів визнаються: право автора на твір та право на захист репутації автора;

-- майновими правами авторів проголошуються: право на відтворення твору, право на публічне виконання твору, право на сповіщення для загального відома виконання твору, право на переробку твору тощо;

-- тривалість охорони авторського права становить термін життя автора та не менш ніж 50 років після його смерті.

Бернська конвенція вимагає, щоб усі сторони, що її підписали, враховували авторські права на твори авторів з інших країн-учасниць конвенції (відомих як члени Бернського союзу) так само, як вони враховують авторські права своїх власних громадян. Україна приєдналася до Бернської конвенції 31 травня 1995 року. З 25 жовтня 1995 року Конвенція набрала чинності на території нашої держави.

Директива Європейських Співтовариств про правову охорону комп'ютерних програм від 14 травня 1991 року є обов'язковою для кожної держави-члена, якій вона направляється, щодо результатів, які мають бути досягнуті. При цьому право вибору форм і методів досягнення поставленої мети залишається за національними органами влади. Так, ст. 7 «Спеціальні засоби охорони» Директиви 91/250/ЄЕС про правову охорону комп'ютерних програм від 14 травня 1991 р. встановлює, що держави-члени відповідно до свого національного законодавства мають передбачити адекватні заходи відповідальності стосовно особи, яка здійснює будь-яку із указаних дій:

передачу в розповсюдження копії комп'ютерної програми, якщо особа знала чи мала підставу вважати, що вона є контрафактною копією;

володіння в комерційних цілях копією комп'ютерної програми, якщо особа знала чи мала підставу вважати, що вона є контрафактною копією;

передачу в розповсюдження або володіння в комерційних цілях будь-якими засобами, єдине призначення яких полягає в полегшенні недозволеного вилучення або перешкодження дії будь-якого технічного пристрою, який міг бути використаний для захисту комп'ютерної програми.

Будь-яка контрафактна копія комп'ютерної програми підлягає конфіскації відповідно до законодавства країни Європейського Союзу. Держави-члени можуть передбачити конфіскацію будь-яких засобів обходу системи захисту комп'ютерної програми.

Подальший крок у створенні нових норм у сфері авторського права -- Договір ВОІВ з авторського права (ДАП), прийнятий на Дипломатичній конференції ВОІВ з деяких питань авторського права в Женеві 20 грудня 1996 року.

Як об'єкти, що підлягають охороні авторським правом, у ДАП згадуються два об'єкти: комп'ютерні програми, виражені будь-яким способом або в будь-якій формі, і підбірки даних або іншої інформації (бази даних) у будь-якій формі, які за добором і розташуванням їх змісту є результатом інтелектуальної творчості. Якщо бази даних не є подібним результатом, вони виходять за рамки дії цього Договору.

Щодо прав авторів ДАП торкається трьох авторських прав: право на поширення, право на прокат і право на сповіщення для загального відома.

Право на поширення -- це право дозволяти доведення до загального відома оригіналу і примірників твору за допомогою продажу або іншої передачі права власності.

Право на прокат -- це право дозволяти комерційний прокат оригіналів або примірників трьох видів творів: комп'ютерних програм (крім випадків, коли сама програма не є основним об'єктом прокату), кінематографічних творів (але тільки в тих випадках, коли комерційний прокат не приводить до широкого копіювання таких творів, що заподіює істотну шкоду винятковому праву на відтворення) і творів, втілених у фонограмах, як визначено в національному законодавстві Договірних Сторін (крім країн, у яких з 15 квітня 1994 року набрала чинності система справедливої винагороди за подібний прокат).

Право на сповіщення для загального відома -- це право дозволяти будь-яке сповіщення для загального відома по проводах або засобами безкабельного зв'язку, включаючи доведення своїх творів до загального відома таким чином, що представники публіки можуть здійснювати доступ до таких творів з будь-якого місця і в будь-який час на їх власний вибір. При цьому мається на увазі, зокрема на запит, інтерактивне повідомлення через Інтернет.

ДАП зобов'язує Договірні Сторони передбачати засіб правового захисту від обходу існуючих технічних засобів (наприклад, кодування), що використовуються авторами в зв'язку із здійсненням їх прав, а також від усунення або зміни інформації, такої як певні дані, які ідентифікують твір або їх авторів, і необхідні для управління правами (наприклад, ліцензування, збір і розподіл гонорарів).



Висновки

Отже, комп'ютерна програма є об'єктом авторського права. Захист авторських прав на КП здійснюється як на національному, так і на міжнародному рівні. Україна приєдналась до міжнародних конвенцій щодо захисту авторських прав. Норми українського законодавства, в основному, відповідають положенням міжнародних угод.

КП охороняються як літературні твори. Віднесення КП до літеретурних творів не є зовсім коректним : будь-який фрагмент будь-якої програми можна використовувати як цитату в іншій комп'ютерній програмі. Відтворення функціональних можливостей чужих КП за короткий термін без порушення міжнародних угод та національного законодавства з інтелектуальної власності стає занадто легкою справою через майже необмежені можливості копіювання КП, сучасний рівень розвитку мереж, наприклад, Інтернет, впровадження нових технологій створення програм (приміром, об'єктно-орієнтоване програмування) та їх декомпіляції. Таке тиражування призводить до перенасичення ринку програмного забезпечення однотипними програмами та до порушення авторських прав.

Високий рівень піратства та поширення контрафактних примірників програм свідчить про необхідність вдосконалення законодавства у галузі захисту авторських прав на КП та підвищення дієвості системи боротьби з порушеннями авторських прав. Доцільними будуть такі рекомендації:

система захисту КП лише нормами авторського права не є достатньою;

слід розробити концептуальні підходи для захисту КП нормами патентного права;

термін захисту майнових прав авторів КП потребує перегляду щодо його зменшення.

запровадження більш жорстких кримінальних санкцій за порушення авторського права й суміжних прав.



Список використаних джерел

1. Про авторське право і суміжні права: Закон України // Відомості Верховної Ради України.-2001.-№ 43.

2. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів: [Електрон. ресурс] - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_051.

3. Котюжинська Т. Порушення авторського права на комп'ютерну програму [Електр. ресурс].- Режим доступу: http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid=837.

4. Петренко С. Правовий захист комп'ютерних програм //Право України. - 2003.-№ 3.-с. 108-111.

5. Дмитришин В.С. Комп'ютерні програми як об'єкт авторських правовідносин / В.С. Дмитришин // Правова охорона комп'ютерних програм. Концепція нового закону щодо охорони прав на комп'ютерні програми. Матеріали виступів міжнародн. Наук.-практ. конф. (Київ, 15 квітня 2004 р.) / Мін. осв. науки, Держ. дапарт. інтел. власн., 2004. - с. 3-11.

6. Селіванов М.В. Право на копіювання і розповсюдження комп'ютерних програм //Вісник Національного університету внутрішніх справ. -2001. -№16. -С. 319-325.

7. Як забезпечити дотримання авторських прав на комп'ютерні програми Microsoft [Електр. ресурс].- Режим доступу: http://msdb.com.ua/Downloads/Antipiracy/Rukovodstvo_dlya_partnerov_avt_prava_ukr_2izd.pdf.

8. Гура М. Хто захистить автора комп'ютерних програм? [Електр. ресурс].- Режим доступу: http://www.yur-gazeta.com/oarticle/246/.

Размещено на Allbest.ru