Співвідношення понять "стадія" та "провадження" в цивільному процесуальному праві

Реформування цивільного судочинства в Україні супроводжується розвитком як загальних процесуальних інститутів (принципи, докази, позов та ін.), так і вдосконалення правил щодо порядку розгляду і рішення цивільних справ, форм перегляду цивільних справ, порядку виконання судових постанов. Наприклад, у Цивільному процесуальному кодексі України (2004) передбачено кілька видів проваджень з метою диференціації в порядку розгляду і вирішення справ судом першої інстанції, на нових принципах побудовано інститути апеляції, касації, запроваджено перегляд судових постанов в зв'язку з винятковими обставинами. При цьому законодавець використовує узагальнюючий термін "провадження", який охоплює і поняття "виду судочинства" як порядку вирішення цивільних справ в суді першої інстанції, і поняття стадій процесу. З огляду на це особливе значення набуває питання розмежування понять "стадія" і "провадження", визначення їх місця в системі цивільного процесу.

Як відомо, діяльність суду щодо здійснення судочинства в цивільній справі відбувається у певній послідовності. Спочатку вирішуються питання із прийняттям справи і можливістю відкриття провадження у справі, далі суд здійснює процесуальні дії щодо належної підготовки справи до судового розгляду, розглядає справу по суті, за тим наступає етап можливої перевірки законності і обґрунтованості судового рішення у справі, і, в решті решт, наступає етап виконання рішення. Тільки тоді, коли судове рішення в конкретній цивільній справі буде виконано можна говорити про досягнення кінцевої мети - здійснення захисту порушених, невизнаних або оспорюваннях прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. На певному етапі знаходження цивільної справи суд буде виконувати певні процесуальні дії чітко визначені процесуальним законом і які будуть характеризувати виключно цей етап. Слід зазначити, що не завжди в конкретній цивільній справі може настати етап виконання судового рішення. Іноді цивільні справи закінчуються без ухвалення судового рішення, в деяких справах суд взагалі може відмовити у відкритті провадження у справі. Отже, цивільний процес як вид врегульованої нормами цивільного процесуального права юридичної діяльності є системою дій щодо здійснення правосуддя у цивільних справах та охоплює процесуальну діяльність як суду так і інших учасників процесу і здійснюється у чітко визначеній процесуальній формі. Рух цивільної справи відбувається в межах врегульованих нормами цивільного процесуального права послідовних процесуальних дій учасників процесу.

Вся сукупність цих процесуальних дій та процесуальні правовідносини, їх взаємопов'язаність та сувора послідовність складають систему цивільного процесу [1]. Будь-яка система має свої структурні компоненти, без яких неможлива її організація як цілісного утворення. Цивільний процес також має свою структуру, складовими якого є його окремі елементи. Але, якщо сьогодні не викликає сумніву питання про системність (послідовність) цивільного судочинства, то питання про його структуру, про його складові залишається дискусійним. Нормативного визначення стадій цивільного процесу сьогодні немає. З погляду філологічного тлумаченням стадія визначається як певний етап розвитку чого-небудь, який має свої якісні особливості. Як юридичний термін "стадія" (у перекладі з грец. - період) визначається як певний період (етап) у розвитку того чи іншого явища, який має свої якісні особливості та відмінності і в галузі права стадії розрізняють як етапи в розвитку певного юридичного процесу, зокрема цивільного [2]. У теорії цивільного процесуального права під стадією розуміють сукупність процесуальних дій, об'єднаних найближчою метою. І досі немає єдиних підходів щодо визначення кількості стадій. Науковці виділяють три, п'ять, сім, вісім стадій. Найбільш поширеною є такий поділ на стадії: * відкриття провадження у справі (ст. З, 122 ЦПК України); * провадження з підготовки справи до судового розгляду (ст. 127-156 ЦПК України); * судовий розгляд - розгляд і вирішення справи в судовому засіданні (ст. 157-196 ЦПК України); * апеляційне оскарження і перевірка рішень, ухвал суду першої інстанції (ст. 291-322 ЦПК України); * касаційне оскарження і перевірка рішень, ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (ст. 323-352 ЦПК України); * провадження у справах у зв'язку з винятковими обставинами (ст. 353-357 ЦПК України); * перегляд рішень, ухвал, що набрали законної сили у зв'язку з ново- виявленими обставинами (ст. 361-366 цПк України); * звернення судового рішення до виконання (ст. 367-382 ЦПК України) [3].

Для визначення структурних елементів цивільного процесу більшість науковців застосовує термін "стадія" [4]. Разом з тим, в науковій юридичній літературі досить часто використовується і термін "провадження". Слід зазначити, що цей термін науковці використовують в різних значеннях: як назву складових частин структури цивільного процесу, як сукупність стадій або як назва стадії [5]. Ю.К. Осипов вважав структурним компонентом цивільного процесу, так звані правозастосовчі цикли, які, на відміну від процесуальних стадій, не характеризуються чіткою послідовністю і складаються із стадій [6].

У той самий час, М.Й. Штефан, не заперечуючи ідеї стадійності цивільного процесу, зарахував до процесуальних стадій провадження в суді першої інстанції, апеляційне, касаційне провадження та провадження та перегляд рішень у зв'язку з ново-виявленими і винятковими обставинами та звернення рішень до виконання. У свою чергу порушення провадження, підготовку та вирішення справи по суті він називав фазами (підстадіями) [7]. Отже, можна зробити висновок, що дослідники в систему цивільного процесу під єдиним поняттям "стадія" включають різнорівневі структурні елементи. В результаті чого одні вчені стверджують, що провадження в суді першої інстанції складається з трьох стадій, а інші доводять, що провадження самі є стадіями. Пізніше Штефан М.Й. розширив коло стадій, визначивши стадіями процесу розгляд і вирішення справи по суті, перевірку законності та обґрунтованості постановленого по ній рішення, звернення рішення до виконання [8]. Такої ж точки зору дотримується і С.С. Бичкова. Зокрема, до процесуальних стадій вона зараховує: провадження по справі в суді першої інстанції, апеляційне, касаційне провадження, провадження у зв'язку з винятковими обставинами, провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами, виконавче провадження та відновлення втраченого провадження. Кожна із зазначених стадій цивільного судочинства в свою чергу складається з трьох підстадій: порушення провадження у справі до її розгляду, перегляду чи виконанню; розгляду справи або виконання рішення суду [9].

Таку різноплановість поглядів на структуру цивільного процесу можна пояснити, в тому числі, невизначеністю дефініцій процесуальної стадії та процесуального провадження як складових компонентів процесу та їх необґрунтованим ототожненням. В.М. Шерстюк, свого часу, зазначав, що відсутність єдиної позиції щодо цього багато в чому обумовлюється різницею цілей, що їх ставили науковці при дослідженні цього питання [10]. В.М. Горшенев, досліджуючи структуру юридичного процесу, звертав увагу на те, що хоча зазначені категорії мають багато спільного, є чіткі критерії їх розмежування. Своє обґрунтування поняття "процесуальна стадія" і "процесуальне провадження" знайшли також в роботах О.В. Фахутдінової, І.В. Бенедика, Бондаренко-Зеленською Н.Л. та інших науковців [11].

Ретельний аналіз співвідношення категорій стадія та провадження дає можливість визначити систему критеріїв для їх розмежування: * за змістом; * за процесуальною метою; * за юридичними наслідками; * за специфікою послідовності та взаємозумовленості; * за структурою.

За змістом і структурою процесуальна стадія відображає вимогу логічної функціональної послідовності процесуальної діяльності, що складає зміст цивільного процесу, а процесуальне провадження професійну спеціалізацію цієї діяльності. Це, на наш погляд, означає, що стадія характеризує динаміку процесу, а провадження - його предметні ознаки. Поступовий розвиток процесуальної діяльності за стадіями відбувається в межах певного процесуального провадження, і поза ними така діяльність неможлива. Таким чином, процесуальні стадії є складовими певного провадження, а саме процесуальне провадження може включати в себе кілька процесуальних стадій.

Повертаючись до розмежування згаданих вище елементів цивільного процесу за визначеними ознаками, слід зважати на те, процесуальні дії, які є змістом процесу, в своїй сукупності складають процесуальні форми окремих стадій, останні в свою чергу входять до системних утворень - цивільних процесуальних форм окремих видів проваджень. У той самий час, метою процесуального провадження є кінцевий результат, на досягнення якого спрямований весь процес розгляду і вирішення справи по суті; досягненням же мети процесуальної стадії є одним із засобів досягнення кінцевої мети і має проміжний характер. Розмежування цих понять проявляється і в юридичних наслідках. Як правило, завершення процесуальної стадії сприяє переходу справи на наступний етап цивільного процесу, в той час, як процесуальне провадження є самодостатнім, тобто справа у ньому вирішується повністю і після закінчення провадження процес у справі завершується. Винятком з цього правила є закінчення справи мировою угодою на якійсь із стадій розгляду справи.

Специфічні відмінності між процесуальною стадією та процесуальним провадженням можна виділити і з огляду на послідовність виникнення процедури. На відміну від процесуального провадження процесуальні стадії як структурні елементи процесу характеризуються незмінною послідовністю і взаємозумовленістю, у той час як послідовність процесуальних проваджень може змінюватися залежно від обставин кожної конкретної цивільної справи. Так, зокрема провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами може наступати після перегляду рішення суду судом апеляційної чи касаційної інстанцій, а за певних обставин і після набрання рішенням суду першої інстанції законної сили.

Розмежування можна провести і з врахуванням структурної побудови правовідносин, що виникають у "провадженні" і на окремій "стадії". Процесуальне провадження характеризується складною структурою, яка включає окремі відносно самостійні елементи. Провадження характеризується тим, що воно може бути закінчено на будь - якому етапі, наприклад, сторони можуть укласти мирову угоду на попередньому судовому засіданні або позивач на етапі судового розгляду відмовляється від позову, тощо. Стадія має менш складну структуру і складається із сукупності окремих процесуальних дій. Наприклад, на стадії підготовки справи до судового розгляду суд зобов'язаний перевірити наявність підстав для розгляду справи, тощо. процесуальна стадія провадження цивільний

Наведений перелік ознак не є вичерпним, проте він свідчить про те, що ототожнення таких поняттях як " процесуальна стадія" та "процесуальне провадження" не є зовсім виправданим. Навпаки, ці різнохарактерні поняття мають значні відмінності та знаходяться між собою у зв'язку. На нашу думку, поняття "стадія" та "провадження" співвідносяться як філософські категорії цілого і частки та виражають співвідношення між сукупністю предметів і зв'язок, що об'єднує ці предмети і призводить до появи нових якостей та закономірностей. Таким чином, стадія уявляє собою сукупність процесуальних дій, що здійснюються судом та учасниками процесу, об'єднаних найближчою метою. У свою чергу, сукупність таких стадій поєднується в провадження. Виходячи саме з такого розуміння співвідношення цих двох понять, "провадження" в цивільному процесі можна визначити як сукупність процесуальних стадій, тобто комплекс процесуальних дій, які мають на меті завершити розгляд справи по суті.

Разом з цим, слід зазначити, що за своєю природою провадження не є моністичним явищем. З одного боку, в залежності від якісної характеристики процесуальної діяльності суду в конкретній цивільній справі розрізняють три види (форми) провадження: * наказне провадження; * позовне провадження; * окреме провадження. В основу такої класифікації, наприклад, покладено такі характеризуючи ознаки цивільної справи як наявність або відсутність спору про право, характер спірних правовідносин тощо. Поряд з цим, категорія провадження розкриває сутність процесуальної діяльності суду з огляду на завдання і мету цивільного судочинства в конкретній цивільній справі, тобто динаміку руху справи від порушення провадження по справі до виконання рішення в справі. З огляду на це провадження також характеризує певний етап розвитку у справі. Якщо говорити про етап перевірки законності і обґрунтованості судового рішення, то він врегульований в розділі V ЦПК України "Перегляд судових рішень". У ньому вміщені норми стосовно перегляду законності і обґрунтованості всіх видів судових рішень, в різних судових інстанціях і в різних провадженнях (апеляційному, касаційному провадженнях, проваджені у зв'язку з винятковими обставинами та провадженні у зв'язку з нововиявленими обставинами).

Таке групування норм є логічним, оскільки чітко виокремлюється предмет правового регулювання, що, в свою чергу, дає можливість розмежувати ці процедури, провести певні аналогії і зрозуміти специфічні особливості кожного з видів перегляду судових рішень, як самостійних стадій цивільного судочинства. Усі ці правові провадження виконують спільне завдання, що полягає у перевірці законності і обґрунтованості постановлених по справі судових рішень. Разом з цим, кожне з них має свої власні завдання, що відокремлює їх одне від одного, в силу чого один спосіб перевірки не можна замінити іншим. Зокрема, відмінність апеляційного провадження від провадження за нововиявленими обставинами полягає в тому, що в першому випадку об'єктом перегляду будуть судові рішення, що не набрали законної сили, а в другому випадку ті, що набрали законної сили. Відмінність між касаційним провадженням та провадженням за нововиявленими обставинами буде проявлятися у підставах перегляду та суб'єктах перегляду. Так, в касаційному порядку перевіряється правильність застосування судами першої або апеляційної інстанцій норм матеріального або процесуального права. У той час, як при провадженні справ за нововиявленими обставинами судовим органом, що постановив судове рішення буде перевірятися наявність істотних для справи обставин, які існували на момент розгляду і вирішення справи, але не були враховані судом в зв'язку з тим, що ні суд ні сторони про них не знали і не могли знати. Розмежування між провадженням у зв'язку і винятковими обставинами та за нововиявленими обставинами також полягає як в суб'єктах перегляду так і в підставах перегляду. Зокрема, оскільки, згідно із ч. 1 ст. 357 цПк України розгляд справи у зв'язку з винятковими обставинами є різновидом касаційного провадження, то справи розглядаються виключно Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України після їх перегляду у касаційному порядку. Підставами перегляду будуть неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону або визнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов'язання України. В той час як суб'єктом перегляду, як ми зазначали вище судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами буде судовий орган, що постановив рішення, підставами ж перегляду крім зазначених вище істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі є ще встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта,завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; також скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи поста- новлення ухвали, що підлягає перегляду; встановлення Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремою положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Таким чином, роблячи узагальнюючий висновок, слід зазначити, що, по-перше, основними структуроутворюючими елементами цивільного процесу виступають: * провадження у суді першої інстанції, яке поділяється на наказне, позовне, окреме; * провадження з перегляду судових рішень, яке поділяється такі види: апеляційне провадження, касаційне провадження, провадження у зв'язку з винятковими обставинами, провадження у зв'язку з ново виявленими обставинами; * виконавче провадження, та, по-друге, кожне провадження складається із певних притаманних йому стадій, що забезпечують досягнення процесуальної мети такого провадження.

Література

1. Жилин Г.А. Подготовка гражданских дел к рассмотрению в суде кассационной инстанции: Дис.канд. юрид. наук. 12.0003 / Свердловский юрид. институт. - Екатеринбург,1991. - С. 56.

2. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С.Шешмученко (голова редкол.) та інш. - К.: "Укр...енцикл.", 2003. - С. 609.

3. Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс: Підруч. Для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2005. - С. 3031. Цивільний процес: Навч. посіб. / А.В.Андрушко, Ю.В. Білоусов, Н.Л. Бондаренко. - За ренд. Ю.В.Білоуса. Наукова думка; Прецидент, 2005. - С.17.

3. Гражданский процесс: учебник / под ред. Проф. Комарова В.В. - Х.: "Одиссей", 2001. - С.28.

4. Гражданский процесс Украины : Учебное пособие. - Х.: "Одиссей", 2003. - С. 9. 4. Гражданский процесс: Учебник для юридических вузов / Под ред. д.ю.н. М.К.Треушникова. - 3-е изд. испр.и доп. - М.: Юриспруденція, 2001. - С. 14. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. запл. - К.: Концерн "Видавничій Дім "ІН Юре", 2005. - С.31.

5. Гражданский процесс: Учебник для юридических вузов и факультетов / Отв. Ред. Ю.К.Осипов. - М.: БЕК, 1995. - С.440. Советский гражданский процесс / Под ред. М.С. Шашкарян. - М., 1985. - С.11. Гражданское процессуальное право России / Отв.ред. М.С. Шакарян. - М.: "Билина", 1999. - С.25. Решетникова И.В., Ярков В.В. Гражданский процесс. - 2-е изд., перераб. И. Доп. - М.: Норма - Инфра - М., 2001. - С.3-4.

6. Гражданский процесс : Учебник для юридических вузов и факультетов / Отв. Ред. Ю.К.Осипов. - М.: БЕК, 1995. - С.10.

7. Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс: Підр. для студ. юрид. спец. вищ. навч. Зал. - К.: Концерн "Видавничий дім "Ін Юре", 2005. - С.22.

8. Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс: Підручн. для студ. юрид. спец. вищ.навч.закл. - К.: Концерн "Видавничий дім "Ін Юре", 2005. - С.31.

9. Безлюдько І.О., Бичкова С.С., Бобрик В.І. та ін. Цивільне процесуальне право України: Навчальний посібник / За заг.ред. С.С. Бичкової. - К.: Атака, 2006. - С.28.

10. Шерстюк В.М. Система гражданского процессуального проава. - М.: Узд-во МГУ, 1989. - С.1. 11 Теория юридического процесса / Под. ред. В.М.Горшева. - Харьков: Вища шк., 1985. - 346 с. Шерстюк В.М. Система гражданского процесуального права. М.: Узд-во МГУ, 1989; Фатхутдинова О.В. Теоретико- правові проблеми юридичного процесу: Афтореф. Дис. канд. юрид. наук: 12.00.01 / Київський ун-т імені Тараса Шевченка. - К., 2000. - 16 с. Бондаренко-Зелінська Н.Л. Підготовка цивільних справ до судового розгляду як стадія цивільного процесу: Афтореф. дис. .канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К., 2007. - 8 с.