Проблема протидії організованим злочинним угрупуванням на законодавчому рівні

Размещено на http:\\www.allbest.ru\

Проблема протидії організованим злочинним угрупуванням на законодавчому рівні

Леляк Олена Олександрівна

магістр Національної Академії прокуратури України помічник прокурора Кагарлицької міжрайонної прокуратури України в Київський області

Організована злочинність як суспільне явище, а також її визначення як терміну виникло приблизно в 20-хх роках минулого сторіччя, а у вітчизняній кримінології дефініції організованої злочинності з'явилися лише в останні роки.

Деякі вчені характеризують організовану злочинність як складний вид кримінальної діяльності, що здійснюється у великих масштабах організованими групами, які мають внутрішню структуру, отримують доходи шляхом створення й експлуатації ринків незаконних товарів і послуг. Інші під організованою злочинністю розуміють відносно масову групу стійких і керованих об'єднань злочинців, які займаються кримінальною діяльністю у вигляді промислу та створюють систему захисту від соціального контролю з використанням таких протиправних засобів, як насилля, залякування, корупція та розкрадання у великих розмірах.

Із кримінально-правової точки зору під організованою злочинністю відповідно до ст. 28 КК України розуміється вчинення злочинів організованою групою або злочинною організацією. Відповідно до ст. 28 КК України, злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп[1].

Проте, як ми бачимо, в сучасному Кримінальному кодексі не знайшло відображення таке поняття як злочинне угрупування, яке на даний час досі часто зустрічається в кримінально-правовій літературі на ряду з попередніми поняттями, що дає підстави вважати, що вони не є взаємозамінюючими.

Ще до прийняття Кримінального кодексу України 2001 року, Бояровим В. І. було запропоновано класифікацію організованих злочинних формувань за ступенем їх зорганізованості на: організовані групи, злочинні організації та злочинні співтовариства.

Організована група - це стійка група осіб, що заздалегідь об'єдналися для вчинення одного чи декількох злочинів. У таких групах є лідер, чітко визначені рольові функції членів, їх сопідлеглість, що робить їх найбільш складними серед традиційних злочинних груп. Злочинна організація - це об'єднання осіб, або організованих груп для спільної діяльності з розподілом між учасниками функцій: а) з створення організації або керівництва нею; б) з безпосереднього вчинення злочинів; в) з інших форм забезпечення створення та функціонування злочинної організації.

Злочинне співтовариство - це об'єднання організаторів, керівників або інших учасників злочинних організацій чи організованих груп, або інших осіб для спільної розробки чи реалізації заходів з координації, підтримання, розвитку злочинної діяльності відповідних формувань, або створення сприятливих умов для злочинної діяльності, чи осіб, які займаються нею, організованих груп, злочинних організацій, а також з організації вчинення тяжких злочинів із зазначеною метою[2, 67].

Вказана класифікація, хоча й відрізняється від класифікації, передбаченої ст. 28 та ст. 255 КК України, проте більш точно відображає реальний стан та тенденції розвитку організованої злочинності, так як об'єктивно таке явище, як злочинне співтовариство існує, при цьому воно є навіть більш загрозливим для суспільства, ніж організовані групи та злочинні організації.

В більшості юридичної літератури злочинне угруповання визначається як багаточисленне об'єднання, до якого входять десятки, а то й сотні, котрі активно займаються злочинною діяльністю. В них наявні дисципліна, ієрархія, підпорядкованість. У них існує керівна ланка з лідерів, котрі посвятили себе злочинній діяльності і визначають її напрямок. За ними стоїть основна маса конкретних виконавців "бойовиків" з певною кримінальною направленістю. Воно не є монолітним, до його складу входить багато груп різного рівня організованості, чисельністю 5-10 осіб. Вони не лише вчинюють злочини, але й постійно контролюють певну територію.

Слід враховувати, що будь-яке організоване злочинне угруповання після формування, невідворотно переживає ряд еволюційних змін. Перший суттєвий момент - виникнення стійкої організованої групи. Наступний етап становлення організованої злочинності - формування зв'язків між окремими (уособленими) групами з наступною їх оптимізацією. На завершальному етапі - стійка злочинна група повністю втрачає якісну самостійність і трансформується у підпорядкований елемент більш складного механізму[2, 70].

Таким чином, у загальному розумінні, організована група, у більшості випадків, є лише первинним (базовим) елементом для створення, формування та подальшого розвитку злочинного угрупування. Проте саме злочинне угрупування не є просто сукупністю злочинних груп, а виступає самостійним діючим формуванням. Щодо злочинної організації, то вона може входити до якогось злочинного угрупування, а може існувати і окремо від нього.

Отже, на мою думку, введення в сучасне кримінальне законодавство офіційного тлумачення такого поняття як злочинне угрупування є необхідним. Обумовлено це тим, що його не можна ототожнити ні зі злочинною групою, ні зі злочинною організацією, які наведені в сучасному Кримінальному кодексі, що в свою чергу унеможливлює здійснення ефективної боротьби цьому явищу, адже боротися з тим чого нема неможливо.

Іншим етапом удосконалення законодавства у боротьбі із організованою злочинністю, у тому числі із злочинними угрупуваннями, в нашій державі має бути введення в диспозицію ст. 28 КК України вказівки на основну мету організованої злочинної діяльності - отримання прибутків і надприбутків.

Підрив економічної і фінансової діяльності організованих злочинців є одним з найефективніших методів зменшення їх кримінального впливу. Так, наприклад, в законодавстві Італії, США, міжнародних документах конфіскації майна відведена центральна роль як чинника, що зупиняє «розростання» кримінальної власності.

Крім того, інтерес представляє розроблення специфіки засобів протидії злочинним угрупуванням та взагалі організованій злочинності як одному з найскладніших та найнебезпечніших видів злочинів. Адже злочинне угрупування представляє собою складне багаторівневе об'єднання біля одного або декількох лідерів, які користуються певною повагою у злочинному світі, мають неабиякий злочинний досвід та злочинні зв'язки на різних рівнях влади.

Цікавим прикладом з цього питання виступає позитивний досвід США, де був розроблений та прийнятий так званий Закон Ріко (The Racketeer Influencedand Corrupt Organizations Act або "RICO") - закон про організації, що діють під впливом рекету й корупції, спрямований на боротьбу з організованою злочинністю, прийнятий 15 жовтня 1970 року. Він був розроблений з метою переслідування не окремих осіб, а організацій, якими можуть виступати як юридичні особи, так і будь-яка група фактично об'єднаних осіб. Покарання, передбачені цим законом, є набагато суворішими, ніж за окремі предикатні злочини, щодо помагає прокурорам застосовувати судовий компроміс, метою якого є засудження винного за менш серйозні злочини в обмін на співробітництво і свідчення проти керівників злочинних організацій [5].

Нашій державі час придивитися до позитивної роботи інших держав в сфері протидії такого роду злочинам і на їх прикладі почати розробляти свою концепцію, адже в умовах сучасного розвитку ринкової економіки, яка виступає плацдармом для багатьох тяжких корисливих злочинів, загроза поширення злочинних угрупувань представляється більш ніж реальною.

Список використаних джерел

організований злочинний угруповання

1. Кримінальний кодекс України від 01.09.2001 р. // Офіційне видання. -- К.: Парламентське видавництво, 2001.

2. Бояров В.И. Убийства, совершенные в процессе противостояния организованных преступных группировок (особенности расследования). Методическое пособие. - Харьков: Издательство “КримАрт”, 1997. - 132 с.

3. Проблеми протидії злочинності: Підручник / За ред. О.Г. Кальмана, В.М. Куца, Б.В. Лизогуба. - К.: Національна академія прокуратури України, 2010. - 351 с.

4. Racketeer Influenced and Corrupt Organizations Act. - [Електронний ресурс - Режим доступу:http://ru.wikipedia.org].

Размещено на allbest.ru