Договір про професійну підготовку у вищому навчальному закладі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Договір про професійну підготовку у вищому навчальному закладі

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена зростаючим значенням та розвитком договірних правовідносин між вищими навчальними закладами (далі - ВНЗ) та студентами (іншими особами) з приводу професійної підготовки останніх. Стаття 53 Конституції України кожному громадянину гарантує право на освіту, включаючи й вищу професійну освіту. Ця конституційна гарантія матиме реальне життєве втілення тільки за умови впливу відповідних економічних, правових та інших соціальних чинників. Серед цих чинників чільне місце сьогодні посідає цивільне законодавство, норми якого регулюють певну групу відносин за участі ВНЗ та студентів (інших осіб).

Загострення уваги з боку науковців-цивілістів до відносин ВНЗ - студент пояснюється тим, що цивільно-правове регулювання згаданих відносин останнім часом набуло значного поширення через здійснення професійної підготовки на підставі спеціально укладеного оплатного договору. Подібний договір використовується тепер не тільки приватними ВНЗ. Оплата професійної підготовки за рахунок коштів самих осіб, що здобувають підготовку, або інших осіб є звичним фактом навіть для державних та муніципальних ВНЗ.

Разом з тим, доводиться констатувати, що законодавство недостатньою мірою відповідає потребам регулювання досліджуваних відносин. Цивільний кодекс України містить тільки норми загального порядку, а норми так званого освітнього законодавства (Закон України «Про освіту», Закон України «Про вищу освіту» та інші нормативно-правові акти) взагалі не приділяють достатньої уваги договірним відносинам ВНЗ - студент (інша особа).

Договірні відносини ВНЗ - студент (інша особа) були об'єктом дослідження у тому числі й на рівні кандидатських дисертацій. В Україні виконано та захищено дисертації Астаховим В.В. («Правовое регулирование функционирования в Украине высших учебных заведений, основанных на негосударственной форме собственности») та Карчевським К.А. («Платные образовательные услуги высших заведений образования МВД Украины: гражданско-правовой аспект»). У Російській Федерації ці проблеми досліджувались Бєлозьоровим А.В. («Понятие и содержание обязательства по возмездному оказанию образовательных услуг»), Куровим С.В. («Гражданско-правовое регулирование образовательных услуг»), Токмовцевою М.В. («Высшее учебное заведение как субъект отношений в сфере предпринимательства»). На рівні наукових статей у спеціальних юридичних виданнях відносини ВНЗ - студент (інша особа) розглядались: в Україні - Жилінковою І. В., в РФ - Куровим С.В., Малеїною М.Н., Сирих В.М., Шкатуллою В. І. та іншими дослідниками. Але навіть за наявності значного масиву літературних джерел науково-практичні проблеми, сформульовані у даній дисертації, не можна вважати вирішеними, бо наукові попередники мали свій (специфічний) ракурс дослідження, що розходиться з напрямком дослідження, обраного автором, або деякі їх висновки мають дискусійний характер. Невирішеною, зокрема, є проблема встановлення меж договірного регулювання відносин ВНЗ - студент (інша особа).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано з урахуванням положень «Національної доктрини розвитку освіти», затвердженої Указом Президента України від 17 квітня 2002 року №347/2002, «Державної програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки», затвердженої Указом Президента України від 13 грудня 2003 року №1433/2003, «Державної програми розвитку вищої освіти на 2005-2007 роки», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року №1183, «Концепції Державної програми розвитку освіти на 2006-2010 роки», схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №396-р та відповідно до «Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2006 роки», «Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 роки».

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є встановлення меж застосування норм про договір та положень самого договору для регулювання відносин ВНЗ - студент (інша особа); визначення типової та видової приналежності договору про професійну підготовку у ВНЗ у системі договорів цивільного права України; встановлення переліку юридичних фактів, що породжують досліджуване правовідношення; визначення основних прав та обов'язків виконавця та замовника; встановлення підстав зміни, розірвання та інших випадків припинення зобов'язання з професійної підготовки у ВНЗ.

Для досягнення поставленої дослідницької мети необхідно вирішити наступні завдання: визначити стан наукової розробленості досліджуваних проблем; встановити характерні правові ознаки (риси) договору про професійну підготовку у ВНЗ; дослідити правосуб'єктність учасників розглядуваного правовідношення; окреслити динаміку договірних правовідносин ВНЗ - студент (інша особа).

Об'єктом дослідження є правові відносини, що виникають між вищими навчальними закладами та студентами (іншими особами).

Предметом дослідження відповідно до сформульованої мети та завдання дисертаційного дослідження є договірні відносини з приводу професійної підготовки осіб у вищих навчальних закладах, цивільне і, зокрема, договірне право, вітчизняна та зарубіжна правозастосувальна та судова практика.

Методи дослідження. У ході проведення дослідження використовувались як загальнонаукові, так і спеціальні методи.

Основним загальнонауковим (філософським) методом дослідження, застосовуваним дисертантом, є метод діалектичного матеріалізму, у відповідністю з яким об'єкт та предмет дослідження розглядаються виключно у контексті реальних суспільних відносин, що існують на даний момент, та у їх взаємозв'язку із закономірностями і тенденціями суспільного розвитку.

Спеціальними (приватно-науковими) методами дослідження виступають: метод порівняльного правознавства, метод комплексного аналізу, метод системного дослідження, метод конкретних соціологічних досліджень.

Метод порівняльного правознавства дозволив виявити схожі та відмінні підходи у вирішенні аналогічних правових проблем (у межах предмета дисертаційного дослідження) у Російській Федерації та деяких інших країнах. Метод комплексного аналізу має, як відомо, предметний та методологічний бік. З предметного боку досліджувані у дисертації проблеми розглядаються з охопленням інших (похідних) завдань (наприклад, що стосується організаційно-правових форм функціонування ВНЗ). З методологічного боку проблеми, що є предметом та об'єктом дисертаційного дослідження, вирішуються шляхом залучення положень інших галузей права (здебільшого публічно-правових), економіки та соціології. Це дозволило встановити межу приватно-правового регулювання відносин ВНЗ - студент (інша особа). Метод системного дослідження дозволив виявити юридичну адресу правових відносин ВНЗ - студент (інша особа) у системі цивільних правовідносин (зобов'язань). Метод конкретних соціологічних досліджень застосовувався у ході аналізу практики діяльності ВНЗ. Також використано результати соціологічних досліджень, проведених іншими авторами (зокрема, наводяться результати опитування щодо мотивації навчання студентів у вищих навчальних закладах), та опубліковані узагальнення судової й іншої юридичної практики.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведене дисертаційне дослідження дозволяє сформулювати наступні положення наукової новизни:

1. Дістало подальшого розвитку номінологічне позначення досліджуваного договору. Такий договір пропонується називати - «договір про професійну підготовку у вищому навчальному закладі». На відміну від прототипних назв (варіанти назви договору за авторством проф. Малеїної М.Н. та інших дослідників, а також назва в редакції Типового договору, затв. Наказом Міносвіти і науки України від 11 березня 2002 року №183), дисертант уникає застосування у назві договору таких ключових термінів, як «освіта», «навчання», бо це не відповідає дійсному змісту відносин ВНЗ - студент. У запропонованій назві договору, відсутня вказівка на те, що за договором здійснюється підготовка спеціаліста (варіант назви за авторством проф. Малеїної М.Н.), оскільки це призводитиме до звужування сфери застосування договору: ВНЗ здійснюють підготовку фахівців не тільки з освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст», а й «молодший спеціаліст», «бакалавр» та «магістр».

2. Вперше зроблено висновок про змішаний характер досліджуваного зобов'язання. Науковці, які розглядали аналогічні проблеми, кваліфікували досліджуване зобов'язання різновидом зобов'язання з надання послуг (Бєлозьоров А.В., Карчевський К.А., Куров С.В., Малеїна М.Н. та інш.).

У назві договору, запропонованій автором, також відсутня вказівка на те, що даний договір опосередковує тільки надання послуг з навчання. Обґрунтовано прийнятність терміна «професійна підготовка», який дозволяє охопити собою усі інтегративні елементи змішаного договору (послугу, найм (оренду), підряд та інш.).

3. Дістало подальшого розвитку положення, започатковане Степановим Д. І., про те, що послуги з професійної підготовки є різновидом послуг, де досягнення результату (ефекту) послуги не може гарантуватись виконавцем. Досліджувані у дисертації послуги з професійної підготовки є послугами «з докладення максимальних зусиль».

4. Подальшим розвитком класифікації договорів слід також визнати віднесення договору про професійну підготовку у ВНЗ до різновиду договорів приєднання.

Можливі випадки укладення даного договору у вигляді: а) договору з виконанням боржником обов'язку в інтересах третьої особи; б) договору з виконанням обов'язку іншій особі, але на користь кредитора (замовника); в) договору, де обов'язок боржника виконує інша особа. Зобов'язання з професійної підготовки у ВНЗ є консенсуальним, двостороннім, оплатним.

5. Дістало подальшого розвитку положення (започатковане проф. Малеїною М.Н.) про те, що досліджувані правовідносини породжуються цілою низкою взаємопов'язаних юридичних фактів, останнім з яких є двосторонній правочин (договір). На відміну від Малеїної М.Н., дисертант розпізнає більший набір елементів юридичного складу, необхідних для виникнення правовідношення з професійної підготовки: публічне оголошення про набір ВНЗ студентів; наявність у вступника повної загальної середньої освіти або відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня; волевиявлення вступника, оформлене заявою, про намір брати участь у вступних випробуваннях; видання адміністрацією ВНЗ наказу про допуск вступника до вступних випробувань; успішне проходження вступником випробувань; укладення договору.

6. Вперше зроблено висновок про те, що елементами змісту досліджуваного зобов'язання не можуть бути обов'язки замовника (тим більше студента як третьої особи) про виконання навчального плану та дотримання правил внутрішнього розпорядку. Науковими попередниками автора дисертації подібні вимоги до поведінки студента включались в обсяг договірного зобов'язання з професійної підготовки. Основним цивільно-правовим обов'язком замовника є своєчасне та повне внесення оплати за підготовку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні висновки, здобуті під час проведення дослідження, можуть використовуватись у судовій та іншій юридичній практиці, а також для вдосконалення законодавства. Отримані результати можуть бути враховані при розробці відповідних курсів навчальних дисциплін.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки і пропозиції, що містяться у дисертації, доповідалися і обговорювалися: на науково-практичній конференції «Проблеми цивільного права» (м. Харків, 2001 р.); на науково-практичній конференції «Проблеми цивільного права України» (м. Харків, 2002 р.); на науково-практичній конференції «Проблеми юридичної особи у цивільному праві України» (м. Харків, 2004 р.); на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного права та процесу» (м. Харків, 2005 р.); на круглому столі «Охоронюваний законом інтерес в цивільному праві та процесі» (м. Харків, 2005 р.); на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного права та процесу» (м. Харків, 2006); на другій Міжнародній науково-практичній конференції «Проблемні питання цивільного та господарського права» (м. Харків, 2007 р.). Крім того, дисертація пройшла рецензування та обговорення на кафедрі цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ (2007 р.). Окремі положення і висновки дослідження використовувалися автором в лекціях та на практичних заняттях, що проводяться в Харківському національному університеті внутрішніх справ.

Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у п'яти наукових статтях, з яких чотири опубліковано у виданнях, визнаних ВАК України фаховими для юридичних наук, а також у тезах виступів до трьох науково-практичних конференцій та одного круглого столу.

Структура дисертації обумовлена метою та завданням дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, що включають дев'ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 188 сторінок. У дисертації використано 265 літературних джерел і нормативно-правових актів України та зарубіжжя.

Основний зміст

навчальний правовідношення професійний студент

У вступі обґрунтовується актуальність досліджуваної теми, визначається об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження, висвітлюється наукова новизна та формулюються основні положення, що виносяться на захист, зазначається практичне значення одержаних результатів, їх апробація, вказуються публікації за темою дисертації.

Розділ 1 «Визначення проблем дисертаційного дослідження та описання стану їх наукової розробленості» присвячено, як це випливає із самої назви, визначенню наукових проблем правових відносин ВНЗ - студент (інша особа) та висвітленню стану їх дослідженості у науці цивільного права.

Зокрема, у підрозділі 1.1. «Проблеми встановлення меж дії договору про професійну підготовку у вищому навчальному закладі та визначення типу такого договору» розглядається проблема неоднорідного характеру відносин ВНЗ - студент. З одного боку - це приватно-правові відносини, що мають регулюватись відповідними нормами цивільного законодавства. Але з іншого, такі відносини не позбавлені присутності в них публічно-правового елементу. Важко, наприклад, заперечувати наявність дисциплінарної підпорядкованості студента внутрішньому розпорядку навчального закладу. Виходячи з цього, у підрозділі 1.1. вказується на необхідність визначення меж дії норм цивільного права взагалі та договірного зокрема, аби встановити адекватний режим регулювання відносин між ВНЗ та особою, що навчається на підставі укладення договору про професійну підготовку.

Проблемним, на думку автора, є не тільки питання щодо можливості та місця застосування договірних конструкцій у досліджуваних відносинах, а й щодо встановлення типу договору, який укладається між ВНЗ та студентом (іншою особою). Автор дисертації, виходячи із попереднього розгляду даної проблеми, робить гіпотетичний висновок про те, що такий договір не буде монотипний, а матиме змішаний характер.

Визначаючи у підрозділі 1.2. («Стан наукової розробленості проблем дисертаційного дослідження») стан наукової розробленості сформульованих у дисертації проблем, автор доходить висновку, що проблемні питання досліджувались українськими та російськими вченими переважно в обсязі окремих підрозділів кандидатських дисертацій та наукових статей спеціалізованих видань. Спектр наукових поглядів на досліджувану проблематику дуже широкий: від повного невизнання цивільно-правової природи за відносинами ВНЗ - студент (інша особа) до визнання за цими відносинами виключно цивільно-правового походження. Серед інших наукових позицій достатньо помітною є та, згідно з якою відносини ВНЗ - студент мають регулюватись комплексною галуззю права - «освітнім правом».

Найближчим до обраного автором напрямку дослідження є дисертаційне дослідження російського науковця Бєлозьорова А.В. («Понятие и содержание обязательства по возмездному оказанию образовательных услуг», виконане за спеціальністю 12.00.03). Але деякі наукові підходи, вироблені Бєлозьоровим А.В., автор оцінює як принципово хибні або непослідовні, що дозволяє звернутись до заявленої проблематики на рівні дисертаційного дослідження знову.

Більш того, робота Бєлозьорова А.В. спрямована на дослідження тільки змісту договірного правовідношення ВНЗ - студент. Питання про правосуб'єктність учасників цього правовідношення, юридичні факти його виникнення, зміну та припинення договору Бєлозьоровим А.В. взагалі не розглядаються.

Розділ 2 «Загальна характеристика договору про професійну підготовку у вищому навчальному закладі» розпочинається із підрозділу 2.1. «Обґрунтування номінологічного позначення договору про професійну підготовку у вищому навчальному закладі», де зазначається, що запропонована автором назва договору - «договір про професійну підготовку у вищому навчальному закладі» - більш точно відображає юридичний зміст правових явищ, які цією назвою охоплюються (вид цивільно-правового юридичного факту та вид правовідношення), порівняно із назвами договорів в редакції інших авторів, або тих, що використовуються на практиці.

Висновок про формулювання назви договору у запропонованому вигляді має характер подальшого розвитку цивілістичної термінології, оскільки у ході проведення цього термінологічного дослідження автор відштовхувався як від прототипних назв від назв деяких типових договорів, затверджених урядовими установами України, та варіанта назви, запропонованого проф. Малеїною М.Н. На відміну від варіанта назви договору в редакції проф. Малеїної М.Н. автор уникає вживання терміна «освіта» та згадки про те, що йдеться про підготовку «спеціаліста», оскільки це призводитиме до звужування сфери застосування договору у ВНЗ: вищі навчальні заклади готують фахівців не тільки з освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст», а й «молодший спеціаліст», «бакалавр» та «магістр».

Визначаючи понятійну характеристику договору про професійну підготовку у ВНЗ (підрозділ 2.2. «Понятійна характеристика договору про професійну підготовку у вищому навчальному закладі») дисертант дійшов висновку, що даний договір породжує цивільне правовідношення, яке не має характеристики «комплексності», на чому наполягають деякі дослідники правових проблем освітніх відносин. Оцінка цих відносин щодо предмета та методу регулювання вказує на їх цивільно-правове походження.

При цьому дисертант не заперечує існування поряд із цивільно-правовими відносинами (між студентами та навчальним закладом) інших правовідносин, дисциплінарних, зокрема. Але підставою виникнення останніх є не договір про професійну підготовку (як юридичний факт у вигляді правочину), а інший юридичний факт: наказ адміністрації навчального закладу про зарахування особи до складу студентів. Той факт, що цивільні та дисциплінарні відносини виникають між одними й тими ж суб'єктами та проявляються одночасно, точніше, існують паралельно, не дає підстави для їх змішування та кваліфікацію як відносин «комплексних», «особливого роду» тощо. Межа між цими відносинами зберігається.

Договір про професійну підготовку у ВНЗ породжує зобов'язальні правовідносини, причому, неоднорідні за типологічною приналежністю його умов, тобто такий договір має змішаний характер.

Основним інтегративним елементом такого змішаного договору виступає зобов'язання про надання послуг, які в узагальненому вигляді можна назвати послугами з професійної підготовки. За своїм предметним змістом дані послуги здебільшого будуть інформативними (спрямованими на передання інформації). Проведення педагогічної роботи щодо засвоєння відповідної інформації студентами має характер тренінгу (навчання), що також є елементом послуги з професійної підготовки.

Окрім послуги, у змішаному договорі з професійної підготовки проявляються інші зобов'язання: найму (оренди) майна, підряду, купівлі-продажу та інші. Відносно послуги ці зобов'язання відіграють «обслуговуючу» роль, бо основною соціально-правовою метою договору (правовою ціллю) є все ж отримання студентом благ, що витікають з факту надання послуги з професійної підготовки.

З точки зору класифікацій послуг на ті, де досягнення результату гарантується виконавцем, та ті, де досягнення результату не може гарантуватись, послуги з професійної підготовки у ВНЗ є другими. Вищий навчальний заклад може докласти тільки максимальні зусилля для підготовки достатньо кваліфікованих випускників, але гарантувати для усіх однаково високий рівень підготовки не в змозі.

За способом вироблення умов договору договір про професійну підготовку у ВНЗ є договором приєднання.

Оцінюючи юридичну характеристику основного зобов'язання з договору про професійну підготовку у ВНЗ - зобов'язання з надання послуги - можна сказати, що воно є консенсуальним, двостороннім, оплатним.

За суб'єктним складом та характером виконання суб'єктами своїх обов'язків досліджуваний договір може мати вигляд: 1) договору з виконанням обов'язку на користь третьої особи; 2) договору з виконанням обов'язку іншій особі, але на користь кредитора; 3) договору, де обов'язок боржника виконує перед кредитором інша особа.

Розділ 3 «Сторони, умови та порядок укладення договору про професійну підготовку у вищому навчальному закладі» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Сторони та інші учасники договору про професійну підготовку у вищому навчальному закладі» доведено, що сторонами договору про професійну підготовку виступають виконавець (вищий навчальний заклад) та замовник (особа, що навчається або інша особа).

Правосуб'єктність виконавця визначається спеціальною правоздатністю ВНЗ, яка витікає з наданої йому ліцензії. Без наявності у навчального закладу ліцензії, яка підтверджує можливість здійснення професійної підготовки, укладення досліджуваного договору є юридично неможливим. Акредитація не впливає на обсяг спеціальної правоздатності вищих навчальних закладів, а пов'язана з визнанням (з боку держави) рівня якості здійснення ВНЗ професійної підготовки.

Замовником у досліджуваному договорі може виступати як сама особа, що навчатиметься (студент), так й інші особи. Зокрема, на стороні «замовник» можуть виступати законні представники особи, що навчається, або інші особи у ролі майбутніх роботодавців студента - третьої особи. Правосуб'єктність замовника та третіх осіб визначається загальними цивільно-правовими вимогами.

Власне «освітня» правоздатність фізичної особи (можливість здобуття професійної підготовки у ВНЗ) виникає в момент отримання нею повної загальної середньої освіти. Як правило, вік молодої людини, яка здобула повну загальну середню освіту, складає від 16 до 18 років. Неповнолітня особа у цьому віці може самостійно укласти договір про професійну підготовку (як замовник), але зі згоди на це батьків чи інших законних представників.

Дослідницький матеріал підрозділу 3.2. «Умови договору про професійну підготовку у вищому навчальному закладі» дозволив автору дисертації зробити висновок, що умови договору слід класифікувати на обов'язкові та необов'язкові. Такий поділ відповідає позиції законодавця, вираженій у ч. 1 ст. 628 ЦК України.

Серед обов'язкових умов, як підвид, дисертант розглядає істотні умови договору. До істотних умов досліджуваного договору слід віднести умови про предмет, строк та ціну договору. Саме ці умови впливають на визнання договору укладеним (чи не укладеним, якщо відносно них не буде досягнуто домовленості).

Договір про професійну підготовку у вищому навчальному закладі є змішаним договором, але визначальну роль для визнання цього договору укладеним будуть відігравати істотні умови такого його елементу, як договір про надання послуг з професійної підготовки, бо цей договір є основним. Інші договори (окрім послуг) мають акцесорний (залежний) характер від договору про надання послуг з професійної підготовки. Таким чином, умови акцесорних договорів (їх навіть не можна назвати «істотними») не впливатимуть на момент визнання договору укладеним (чи не укладеним).

У підрозділі 3.3. «Укладення договору та інші юридичні підстави виникнення зобов'язання з професійної підготовки у вищому навчальному закладі» стверджується зокрема, що договір про професійну підготовку у ВНЗ (як правочин) є останнім, але не єдиним юридичним фактом, що породжує одноіменне правовідношення. Таке правовідношення виникає з юридичного складу, елементами якого є: 1) публічне оголошення про набір вищим навчальним закладом студентів; 2) наявність у претендента (вступника, абітурієнта) повної загальної середньої освіти або відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня; 3) волевиявлення вступника, оформлене заявою, про намір брати участь у вступних випробуваннях; 4) видання адміністрацією ВНЗ наказу про допуск осіб, які подали заяви, до вступних випробувань; 5) успішне проходження конкретними особами (претендентами) вступних випробувань, включаючи конкурсний відбір (якщо він проводиться); 6) укладення договору про професійну підготовку виконавцем (ВНЗ) та замовником (студентом, іншою особою).

З огляду на кваліфікацію досліджуваного у дисертації договору як змішаного, укладеним такий договір буде вважатись з моменту виникнення основного зобов'язання - зобов'язання з надання послуги про професійну підготовку.

Форма досліджуваного договору проста письмова.

Розділ 4 «Виконання, зміна та припинення договору про професійну підготовку у вищому навчальному закладі» складається із двох підрозділів.

Підрозділ 4.1. «Виконання договору про професійну підготовку у вищому навчальному закладі» присвячено розгляду основних прав та обов'язків учасників досліджуваного правовідношення і критеріям належності виконання цього зобов'язання. При цьому дисертантом вказно, що у межах цивільно-правового зобов'язання з професійної підготовки основними обов'язками вищого навчального закладу (як виконавця) є надання послуг, пов'язаних із проведенням аудиторних занять, а також здійсненням практичного закріплення знань, вмінь та навичок. Такі послуги можуть надаватись замовникові (чи іншій особі) у складі академічної групи або індивідуально. Ці послуги складають основу досліджуваного правовідношення (є основним зобов'язанням).

Поряд з виконанням основного зобов'язання виконавець має обов'язки з надання замовникові (іншій особі) майна для організації самостійної підготовки, облаштування побуту, культурного та спортивного дозвілля. Ці обов'язки реалізуються в обсязі додаткових зобов'язань, що поряд з основним утворюють змішане зобов'язання.

Переважна більшість дослідників, які розглядали правові проблеми функціонування вищих навчальних закладів, до зобов'язальних обов'язків виконавців відносять також обов'язки з поточного та підсумкового контролю успішності навчання студентів. Дисертант доводить, що це компетентні повноваження ВНЗ і вони не можуть бути змістом досліджуваного зобов'язального правовідношення. Відносно держави такі компетентні повноваження ВНЗ будуть обов'язком, а щодо студентів - правом. ВНЗ, таким чином, наділений правом від імені держави здійснювати контроль професійної підготовки майбутніх своїх випускників.

Належність виконання обов'язків виконавцем (ВНЗ) визначається загальними цивільно-правовими вимогами (про реальне виконання зобов'язання; про виконання зобов'язання належним суб'єктом; про належні спосіб, місце та строки виконання) та спеціальними, які застосовуються до оцінки належності надання послуг.

Автором дисертації підтримується позиція, висловлена російським дослідником Степановим Д. І., про те, що до спеціальних критеріїв оцінки належності надання послуг слід віднести: а) дотримання виконавцем технологічної дисципліни; б) оцінка загальної політики діяльності виконавця щодо дотримання якості надання послуг; в) оцінка завершеності операції, здійсненої виконавцем; г) оцінка якості обслуговування.

Поширивши названі критерії на оцінку якості надання виконавцем послуг з професійної підготовки, кваліфікації слід піддавати: матеріально-технічну оснащеність навчального закладу; рівень майстерності безпосередніх виконавців послуги (наявність у педагогічного складу наукових ступенів та вчених звань); дотримання методичних вимог про викладання дисциплін у певній послідовності та встановлених обсягах академічних годин; завершеність навчального процесу (досягнення мети навчальними заняттями); характер взаємовідносин викладацького складу та студентів з точки зору етики поведінки.

Способами перевірки належності поведінки виконавця можна назвати соціологічне опитування та експертну оцінку.

Основним обов'язком замовника є оплата професійної підготовки за договором, яка включає в себе оплату власне послуги та оплату за іншими зобов'язаннями, зокрема, з користування майном виконавця. Іншими обов'язками замовника є обов'язки, котрі виникають з акцесорних зобов'язань, наприклад, з тієї ж оренди майна виконавця: повернути в строк майно, використовувати тільки за цільовим призначенням, здійснювати поточний ремонт тощо.

Критеріями оцінки названих обов'язків замовника виступають загальновідомі вимоги про реальне виконання зобов'язання, про виконання його належним боржником належному кредиторові, про належні спосіб, місце та строки виконання (відносно обов'язків із акцесорних зобов'язань дані критерії не розглядались, оскільки вони не мають специфіки свого прояву у досліджуваному правовідношенні).

Обов'язки замовника (або іншої особи, що навчається) щодо дотримання правил внутрішнього розпорядку ВНЗ та виконання навчального плану дисертантом розцінюються як ті, що виходять за межі змісту досліджуваного змішаного зобов'язання.

Це обов'язки дисциплінарного порядку, які можуть складати першооснову так званих «освітніх відносин», що ґрунтуються на відмінному від приватного права методі їх регулювання.

Дослідницький матеріал підрозділу 4.2. «Зміна та припинення договору про професійну підготовку у вищому навчальному закладі» дозволив зробити висновки про те, що зміна досліджуваного зобов'язання відбувається виключно на підставі домовленості виконавця та замовника. У тих випадках, коли договір укладається в інтересах третьої особи, зміна умов договору може відбутися, за загальним правилом, зі згоди на це третьої особи. Винятком будуть випадки, коли зміна умов договору не зачіпає суб'єктивних прав та інтересів третьої особи.

За загальним правилом, припинення зобов'язання з професійної підготовки у ВНЗ не має суттєвої специфіки та відбувається на загальних цивільно-правових підставах. Не характерними для досліджуваного зобов'язання є такі підстави його припинення, як зарахування зустрічних вимог, заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням (новація), поєднання боржника та кредитора в одній особі.

Найбільш цікавим з науково-практичної точки зору є питання про одностороннє розірвання договору виконавцем, бо замовник (або третя особа) є юридично менш захищеною стороною договору. Як відомо, норми ЦК допускають одностороннє розірвання договору лише на підставах, встановлених у законі. Вимоги так званого освітнього законодавства не містять в собі однозначної вказівки на можливість вищих навчальних закладів розривати договори в односторонньому порядку. Тим не менше, на практиці склалося так, що закріплені в Законі України «Про вищу освіту» та Положенні «Про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти» деякі підстави відрахування студентів (академічна заборгованість, порушення правил внутрішнього розпорядку та інш.) розцінюються як закріплені на рівні закону підстави для одностороннього розірвання досліджуваного договору.

Невиконання студентом навчального плану, а також порушення ним правил внутрішнього розпорядку не можуть розцінюватись випадками невиконання замовником своїх обов'язків за договором, а тому названі правопорушення принципово не можуть бути підставою одностороннього розірвання договору про професійну підготовку.

Одностороннє розірвання виконавцем договору de lege ferenda може відбутися тільки на підставі невиконання замовником обов'язку про оплату професійної підготовки.

Розірвання договору замовником можливе у разі істотного порушення договору виконавцем або істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні такого договору (ст. 651, 652 ЦК України).

Висновки

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і вирішення наукової проблеми, пов'язаної з визначенням меж дії норм про цивільно-правовий договір у регулюванні відносин, що виникають між вищими навчальними закладами та студентами (іншими особами) з приводу професійної підготовки, а також вирішення проблеми встановлення типу договору, яким оформлюються названі відносини.

На відміну від наукових попередників, дисертант робить висновок про безпідставність включення до змісту досліджуваного договірного правовідношення (зобов'язання) таких обов'язків, як відвідування студентом (замовником) аудиторних занять, своєчасне та успішне складання заліків, іспитів чи інших форм контролю, дотримання правил внутрішнього розпорядку. Примушування до виконання цих обов'язків лежить поза методологією цивільного права. Основним обов'язком студента (іншої особи) як замовника за договором є сплата ціни договору.

Притримуючись наведеної вище позиції, дисертант розцінює здійснення поточного та підсумкового контролю знань (вмінь, навичок) студентів компетентним повноваженням ВНЗ, яке не може бути змістом досліджуваного зобов'язального правовідношення. Така диференційована кваліфікація прав та обов'язків учасників досліджуваного правовідношення дозволяє провести межу у регулюванні цивільним правом (у тому числі положеннями договору) досліджуваних відносин.

З практичної точки зору вищенаведені висновки вказують на неможливість розірвання виконавцем договору в односторонньому порядку через невиконання студентом (замовником, третьою особою) навчального плану чи недотримання ним правил внутрішнього розпорядку, бо ці правопорушення не є цивільно-правовими. Розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи виконавця можливе тільки на підставі невиконання замовником обов'язку про оплату професійної підготовки.

2. Досліджувані у дисертації правовідносини породжуються цілою низкою взаємопов'язаних юридичних фактів, останнім з яких є укладення двостороннього правочину (договору). На відміну від інших дослідників автор дисертації розпізнає більший набір елементів юридичного складу, необхідних для виникнення правовідношення з професійної підготовки: публічне оголошення про набір вищим навчальним закладом студентів; наявність у вступника повної загальної середньої освіти або відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня; волевиявлення вступника, оформлене заявою, про намір брати участь у вступних випробуваннях; видання адміністрацією вищого навчального закладу наказу про допуск вступника до вступних випробувань; успішне проходження вступником випробувань та конкурсного відбору; укладення договору.

Договір буде вважатись укладеним у момент досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору (предмет, строк, ціна договору). Визначальну роль для встановлення моменту укладення договору будуть відігравати істотні умови домовленості про надання послуг з професійної підготовки, бо саме цей договір (як елемент змішаного договору) є основним.

3. Договір про професійну підготовку у вищому навчальному закладі є змішаним договором, де основним інтегративним елементом є послуги з професійної підготовки. Інші зобов'язання, що як елементи утворюють даний змішаний договір (оренда майна, підряд, купівля-продаж тощо), мають акцесорний характер по відношенню до основного зобов'язання про послуги з професійної підготовки.

Виходячи зі змішаного характеру досліджуваного договору, автор дійшов висновку про неможливість використання в найменуванні договору словосполучення «освітні послуги» («договір про надання освітніх послуг»), як такого, що неповною мірою відповідає змісту цього договору. Застосування термінологічного словосполучення «професійна підготовка» дозволить, на думку дисертанта, охопити усі інтегративні елементи даного змішаного договору.

4. У цілому договір про професійну підготовку у ВНЗ слід віднести до різновиду договорів приєднання. З точки зору інших критеріїв класифікації, цей договір може мати вигляд: а) договору з виконанням боржником обов'язку в інтересах третьої особи; б) договору з виконанням обов'язку іншій особі, але на користь кредитора (замовника); в) договору, де обов'язок боржника виконує інша особа.

Зобов'язання з професійної підготовки у ВНЗ є консенсуальним, двостороннім, оплатним.

5. Дисертант дійшов висновку, що ВНЗ, як виконавець за договором, не може гарантувати досягнення позитивного результату професійної підготовки студента, бо досягнення такого результату великою мірою залежить також і від зусиль останнього. Тож досліджувані у дисертації послуги з професійної підготовки слід кваліфікувати послугами «з докладення максимальних зусиль».

6. Основна науково-практична значущість одержаних результатів полягає в узагальненому висновку про те, що розглядувані у дисертації договірні відносини мають регулюватись відповідними нормами приватного (цивільного) права, а не комплексною галуззю права - «освітнє право», якого, на думку автора, у комплексному вигляді не існує. На приватно-правовій основі мають вибудовуватись положення відповідних нормативно-правових актів, що регулюють договірні відносини ВНЗ - студент (інша особа), та формулюватись умови самого договору про професійну підготовку у ВНЗ.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Загородній С.А. Проблема визначення предмета цивільно-правового регулювання відносин у сфері професійної освіти // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2002. - №19. - С. 234-236.

2. Загородній С.А. Цивільно-правові аспекти якості вищої освіти // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2003. - №22. - С. 329-333.

3. Загородній С.А. Юридична кваліфікація конституційного права на вищу освіту через цивільно-правовий механізм його здійснення // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2006. - №32. - С. 292-297.

4. Загородній С.А. Договір про професійну підготовку у вищому навчальному закладі: проблема номінологічного позначення // Вісник Академії правових наук України. - 2006. - №2. - С. 169-177.

5. Загородній С.А. Понятійна характеристика договору про професійну підготовку у вищому навчальному закладі // Актуальні питання цивільного та господарського права. - 2006. - №1. - С. 40-60.

6. Загородній С.А. Цивільно-правові засоби реалізації конституційного права на вищу освіту // Актуальні проблеми цивільного права та процесу: Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої пам'яті проф. О.А. Пушкіна, Харків, 21 травня 2005 р. - Х.: НУВС, 2005. - С. 96-98.

7. Загородній С.А. Право на освіту: суб'єктивне право чи охоронюваний законом інтерес // Охоронюваний законом інтерес в цивільному праві та процесі: Матеріали круглого столу, 16 грудня 2005 р. - Х.: ХНУВС, 2006. - С. 132-134.

8. Загородній С.А. Місце договору про професійну підготовку у ВНЗ в системі цивільно-правових зобов'язань // Актуальні проблеми цивільного права та процесу: Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої пам'яті проф. О.А. Пушкіна, Харків, 27 травня 2006 р. - Х.: ХНУВС, 2006. - С. 51-52.

9. Загородний С.А. Основания возникновения правоотношений по профессиональной подготовке в высшем учебном заведении // Проблемні питання цивільного та господарського права: Матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції студентів та аспірантів. - Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2007. - С. 387-389.

Размещено на Allbest.ru