Розділ 4. «Особливості організації та здійснення господарської діяльності в умовах заохочувального режиму господарювання» включає три підрозділи, де авторкою аналізуються теоретичні питання і систематизуються норми права про заохочувальний режим господарювання.

У підрозділі 4.1. «Особливості господарювання на територіях пріоритетного розвитку» аналізуються теоретичні і практичні особливості організації та здійснення господарської діяльності на територіях пріоритетного розвитку.

У роботі зазначається, що на територіях пріоритетного розвитку передбачено спеціальний режим інвестиційної діяльності, який визначається авторкою як юридична конструкція залучення інвестицій в економіку депресивних регіонів України, яка застосовується законодавцем на територіях пріоритетного розвитку і передбачає заходи заохочення для суб'єктів господарювання, що виконують спеціальні вимоги законодавця, що забезпечує сполучення публічних та приватних інтересів.

Ця юридична конструкція включає не тільки заходи заохочення, але й визначає критерії, що надають можливість суб'єктам підприємництва здійснювати господарську діяльність. Спочатку необхідно розробити інвестиційний проект і одержати Свідоцтво на право його реалізації. Спеціально вповноваженими органами управління територіями пріоритетного розвитку розглядаються лише ті інвестиційні проекти, реалізація яких буде здійснюватися в пріоритетних галузях економіки, установлених Кабінетом Міністрів України для конкретної території пріоритетного розвитку. Для одержання певних пільг на території пріоритетного розвитку передбачені мінімальні розміри інвестиційних вкладень, що коливаються від 200 тис. до 3 млн дол. США. Необхідною умовою для здійснення господарської діяльності на територіях пріоритетного розвитку є укладення договору (контракту) між місцевим органом самоврядування і суб'єктом підприємницької діяльності, що реалізує інвестиційний проект. Договір (контракт) надає можливість місцевим органам самоврядування контролювати виконання заходів, передбачених інвестиційним проектом, і вимагати від суб'єкта підприємництва виконання умов контракту, а також визначає роль місцевих органів самоврядування в процесі реалізації інвестиційних проектів.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності являє собою яскравий приклад того, що проблема конструювання юридичних зв'язків між суб'єктами господарських відносин - це одна з важливих юридичних проблем, яка вимагає поглибленої розробки і пошуку оптимального сполучення публічних і приватних інтересів, що забезпечить досягнення соціально-економічних цілей, що є інтегруючим фактором, який поєднує всі окремі ланки юридичної конструкції. Спеціальний режим інвестиційної діяльності - це органічне переплетення багатосторонніх горизонтальних та вертикальних юридичних зв'язків. У роботі

обґрунтовується доцільність створення замкнутої оптимальної системи юридичних зв'язків, що утворять єдину складну конструкцію. При цьому доводиться неприпустимість ускладнення даної системи, тому що це може призвести до неефективності її функціонування. Працездатність даної конструкції підтверджується практичним досвідом функціонування заохочувального спеціального режиму господарювання, так як включення в дану конструкцію додаткових управлінських ланок паралізує роботу цілісної взаємопов'язаної системи.

У підрозділі 4.2. «Особливості господарювання в спеціальних економічних зонах» указується, що одним із різновидів заохочувального режиму господарювання є спеціальні економічні зони. Проблеми, пов'язані зі створенням і функціонуванням спеціальних економічних зон, привертають увагу різних учених як в Україні, так і за її межами, що визначає інтерес до теоретичних та практичних особливостей функціонування спеціальних економічних зон.

На сьогоднішній день існують різні підходи до визначення спеціальних економічних зон і їх класифікації. Здійснений аналіз дозволив дисертантці сформулювати визначення спеціальної економічної зони як частини території держави, на якій для інвесторів установлюються податкові, митні, фінансові пільги з метою залучення додаткових інвестиційних засобів для активізації виробничого, торгового, зовнішньоекономічного й іншого видів діяльності.

Авторка обґрунтовує таку класифікацію спеціальних економічних зон: зовнішньоторговельні і торговельно-промислові зони; науково-технічні зони (технополіси і технопарки); офшорні зони; підприємницькі зони. У роботі дається аналіз зазначених видів спеціальних економічних зон, при цьому авторка приділяє особливу увагу питанням створення та функціонування технопарків в Україні. Відзначається, що створення технопарків зумовлене необхідністю розвитку інноваційних процесів в Україні. Законодавство України для суб'єктів технопарків установлює спеціальний режим інноваційної діяльності, який передбачає державну підтримку та пільгові режими, що проаналізовано в дисертації.

Аналіз нормативно-правових актів про спеціальні економічні зони показує, що велика частина норм права дублюється, разом із цим існують суперечливі норми права, що регулюють ідентичні правовідносини в різних спеціальних економічних зонах. Наприклад, питання управління в спеціальних економічних зонах регулюється законодавчими актами про конкретні спеціальні економічні зони не ідентично і при цьому, найчастіше, норми Законів і Указів Президента не збігаються із Законом «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон». Так, Рада з питань спеціальних економічних зон створюється на основі законодавчих актів про конкретну спеціальну економічну зону, але при цьому не передбачена Законом України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон». Норми права, які передбачають пільгові режими, також відрізняються в різних спеціальних економічних зонах, що створює спірні ситуації та породжує конфлікти. Для вирішення всіх перерахованих вище проблем необхідно кодифікувати норми права про спеціальні економічні зони, для чого доцільно внести доповнення до Господарського кодексу України, де визначити критерії території, на якій може створюватися спеціальна економічна зона, а також установити термін дії спеціального режиму господарювання, загальні органи управління, що створюються в усіх спеціальних економічних зонах, і їхні повноваження, указати конкретні пільги, які надаються суб'єктам господарювання залежно від виду спеціальної економічної зони, й умови надання пільгових режимів. Конкретну територію, на якій створюється спеціальна економічна зона, доцільно визначати постановою Кабінету Міністрів України. У тому випадку, якщо норми права про спеціальні економічні зони будуть кодифіковані, Господарський кодекс України буде комплексно регулювати основні питання створення і функціонування спеціальних економічних зон, що дозволить на стадії підготовки проектів нормативно-правових актів про конкретну спеціальну економічну зону прорахувати можливі пільгові режими і передбачувані інвестиційні надходження, тобто економічний вплив конкретного нормативно-правового акта, що є обов'язковою умовою для проектів такого роду.

Важливим кроком у розвитку і консолідації законодавства про спеціальні режими господарської діяльності стало видання в 1992-2001 рр. нормативно-правових актів про спеціальні (вільні) економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку. Процес розвитку законодавства України, що регулює створення і функціонування спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку, можна поділити на чотири етапи: 1 етап - з 1992 до початку 1998 р.; II етап - з 1998 до середини 1999 р.; III етап - із середини 1999 по 2001 р.; IY етап - з 2001 р. до сьогодні. У роботі проаналізовані етапи розвитку законодавства про заохочувальний спеціальний режим господарювання і подана їх правова характеристика, що дозволило виявити позитивні і негативні моменти організації та здійснення господарської діяльності на даних територіях, а також доцільність уніфікації норм права в Господарському кодексі України.

У підрозділі 4.3. «Організація та здійснення господарської діяльності в умовах інших підвидів заохочувального режиму господарювання» йдеться про те, що на територіальному рівні, крім спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку, заохочувальний режим господарювання встановлюється при здійсненні транскордонного співробітництва в різних його формах. Причому специфіка даного виду заохочувального режиму господарювання визначається особливостями організації та здійснення транскордонного співробітництва. Основним видом транскордонного співробітництва є єврорегіони, де в межах своєї компетенції та за згодою центральних державних органів місцеві органи влади прикордонних областей мають можливість розробляти спеціальні комплексні програми економічної, культурної та гуманітарної взаємодії, реалізовувати конкретні трансграничні економічні проекти, вирішувати проблеми зайнятості, інфраструктури, екології.

Висновки

У дисертації надано теоретичне узагальнення правового регулювання суспільних відносин в умовах спеціального режиму господарювання і запропоновано вирішення важливої наукової проблеми, що полягає у розробці теоретичних аспектів спеціального режиму господарювання. Для вирішення наукової проблеми дисертанткою виокремлено спеціальний режим господарювання у інститут господарського права, запропоновано визначення юридичних конструкцій, які відносяться до спеціального режиму господарювання на основі забезпечення розумного сполучення публічних та приватних інтересів, а також сформульовано наступні основні теоретичні та практичні висновки з метою підвищення ефективності господарювання.

Сукупність норм права, що регулюють спеціальний режим господарювання, має всі ознаки, властиві інституту права, і можна говорити про сформований інститут господарського права, який охоплює норми, що регулюють організаційно-господарські та виробничо-господарські відносини, як організацію, так і здійснення господарської діяльності, а також включає окремі норми суміжних інститутів деяких інших галузей законодавства.

Спеціальний режим господарювання - це правовий режим, який визначає особливий порядок організації та здійснення господарської діяльності на певній території, у певній галузі економіки, що відрізняється від загального режиму господарської діяльності, передбаченого законодавством, і вводиться державою з певною метою для забезпечення розумного сполучення публічних і приватних інтересів за допомогою встановлення обмежень та/або заохочень для суб'єктів господарювання.

Розглянутий правовий режим здобуває властивості «спеціального» через включення в утворюючу його мережу не тільки господарсько-правових норм, які складають основу цієї мережі, але і деяких суміжних з господарським правом норм, що відносяться до інститутів інших галузей права: митного, фінансового, екологічного, земельного, адміністративного.

Спеціальні режими господарювання як комплексні утворення підтверджують відсутність «китайської стіни» між галузями права, взаємодію в реальному господарському житті норм різних галузей права та необхідність комплексного підходу до дослідження проблем правового забезпечення економіки і до дотримання цього підходу в процесі правотворчості

Юридична конструкція видів спеціального режиму господарювання, - це багатоланкова, яка виступає єдиним цілим, система правовідносин, що забезпечує взаємоув'язку норм, які регулюють організаційно-господарські та виробничо-господарські відносини для досягнення синергетичного економіко-правового ефекту. Складність конструкцій, які відносяться до спеціального режиму господарювання, пояснюється множинністю ланок, переплетенням горизонтальних і вертикальних зв'язків, специфікою взаємодії та взаємоув'язки норм, які регулюють організаційно-господарські та виробничо-господарські відносини, а також необхідністю досягнення оптимальної кількості ланок, що входять у єдину систему.

Спеціальний режим господарювання залежно від правових засобів, обраних законодавцем для досягнення мети, можна поділити на три види, кожний з який, у свою чергу, включає певні підвиди спеціального режиму господарювання.

Головним у першому виді (обмежувальний спеціальний режим господарювання) є господарське забезпечення Збройних сил України. Господарське забезпечення Збройних сил України регулюється за допомогою обмежень при організації та здійсненні господарських операцій військовими частинами для підтримки їхньої життєдіяльності, бойової та мобілізаційної готовності, що дозволяє збалансувати публічні і приватні інтереси.

Головним у другому виді (заохочувально-обмежувальний спеціальний режим господарювання) є концесія. Концесія - це юридична конструкція, яка відрізняється сполученням заохочень і обмежень, що спрямована на залучення інвестицій для будівництва та/або експлуатації об'єктів права державної та/або комунальної власності.

Головним у третьому виді (заохочувальний спеціальний режим господарювання) є спеціальний режим інвестиційної діяльності. Спеціальний режим інвестиційної діяльності - це юридична конструкція, що відрізняється встановленням заохочень для суб'єктів господарювання, які виконують спеціальні вимоги законодавця, що сприяє залученню інвестицій в економіку депресивних регіонів України і забезпечує сполучення публічних і приватних інтересів.

Здійснений аналіз нормативно-правових актів про спеціальні економічні зони і території пріоритетного розвитку показує, що велика частина норм права дублюється, разом із цим маються суперечливі норми права, що регулюють ідентичні правовідносини в різних спеціальних економічних зонах і на територіях пріоритетного розвитку. Для усунення цієї проблеми необхідно кодифікувати в Господарському кодексі України норми права про території пріоритетного розвитку і спеціальні економічні зони.

Законодавство України передбачає низку гарантій захисту прав інвесторів, аналіз яких дозволяє виділити три групи. Перша група включає загальні гарантії захисту прав і інтересів, тобто такі гарантії захисту, що передбачені загальним законодавством України для всіх суб'єктів господарювання. Друга група включає гарантії захисту прав безпосередньо для суб'єктів інвестиційної діяльності. Третя група включає специфічні гарантії, передбачені законодавством України безпосередньо для суб'єктів, що здійснюють господарську діяльність в умовах спеціального режиму господарювання. Існує проблема реалізації цих гарантій на практиці, тому запропоновано заходи, які направлені на удосконалення процесу реалізації гарантій захисту прав інвесторів у практичній діяльності.

Аналіз правотворчості та правореалізації норм про спеціальний режим господарювання показав, що існують прогалини в законодавстві, проблеми при реалізації спеціального режиму господарювання, нестабільність законодавства тощо. Для вирішення цих проблем необхідна модернізація законодавства про спеціальний режим господарювання. Модернізація законодавства про спеціальний режим господарювання передбачає вдосконалення, відновлення законодавства про спеціальний режим господарювання з урахуванням нових умов розвитку для підвищення його ефективності. Задачами модернізації законодавства про спеціальний режим господарювання є: забезпечення науково обґрунтованого правотворчого процесу; забезпечення нового якісного рівня правореалізації; забезпечення ефективності спеціального режиму господарювання.

Запропоновано такі напрями модернізації законодавства України про спеціальний режим господарювання: а) кодифікувати норми права, що визначають поняття, цілі, особливості спеціального режиму господарювання, і доповнити Господарський кодекс України; б) закріпити законодавчо норму права, яка забороняє спонтанну зміну законодавства про спеціальний режим господарювання; в) забезпечити прийняття нормативно-правових актів про спеціальний режим господарювання на основі розрахунку їхньої економічної ефективності; г) законодавчо закріпити єдину методику визначення ефективності спеціального режиму господарювання; ґ) розробити механізм реалізації норм права про спеціальний режим господарювання; д) забезпечити виконання гарантій прав суб'єктів спеціального режиму господарювання; е) проводити роботу з гармонізації законодавства про спеціальний режим господарювання.

За результатами дослідження розроблені пропозиції щодо внесення змін до Законів України «Про концесію», «Про концесії на будівництво й експлуатацію автомобільних доріг», «Про господарську діяльність у Збройних силах України» та доповнень до Господарського кодексу України.

Размещено на Allbest.ru