Власність територіальної громади міста (господарсько-правові аспекти)

У роботі доводиться, що положення нормативно-правових актів, які визнають право власності за юридичними особами публічного права, що у свою чергу спричиняє за собою розщеплення права власності на один і той же об'єкт, виникнення права власності двох різних суб'єктів права (суб'єкта права приватної власності і суб'єктів права комунальної власності на один і той же об'єкт), підлягають уніфікації з урахуванням норм ГК України і положень чинного законодавства України, що визнають територіальну громаду суб'єктом права комунальної власності.

Розділ 3. Співвідношення комунальної власності територіальної громади міста з іншими формами власності у міському господарському комплексі складається з двох підрозділів, у яких розкриваються питання впливу процесу формування власності територіальної громади міста на функціонування міського господарства, співвідношення власності громади міста з іншими формами власності у господарському комплексі міста.

У підрозділі 3.1. “Формування власності територіальної громади міста та її вплив на функціонування міського господарства” встановлено, що проблеми формування власності територіальної громади міста, розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування і органами державної влади з управління комунальним майном, а також функціонування міського господарства в умовах проведення комунальної реформи є актуальними та потребують відповідного вирішення.

У роботі аргументовано, що основна частина об'єктів комунальної власності сформувалася шляхом передачі останніх з державної власності, унаслідок чого власність територіальних громад вийшла з “прикордонного” правового режиму “державної комунальної”, отримавши самостійність і рівне право на існування разом з іншими формами власності.

Обґрунтовано, що у власності територіальної громади міста може знаходитися майно різного призначення, яке умовно диференціюється, виходячи з його дохідності, на: 1) майно, що утримується повністю за рахунок бюджету; 2) майно, що знаходиться в користуванні соціальних і освітніх установ міської підпорядкованості; 3) майно установ, які підтримуються за рахунок бюджетних коштів (майнові комплекси кінотеатрів, театрів, палаців культури, будинків творчості, зоопарків, цирків і т.д.); 4) майно підприємств, які одержують дотації з бюджету; 5) майно інших суб'єктів господарювання, основною метою діяльності яких є отримання прибутку для поповнення місцевого бюджету та вирішення завдань соціально-економічного розвитку території.

У роботі підкреслено, що прийняття свого часу відповідних нормативно-правових актів, рішень обласними Радами народних депутатів (їх виконавчими комітетами) про передачу в державну комунальну власність міст майна лише створили передумови для формування нової форми власності - власності територіальної громади міста.

Основні засоби, які знаходяться в комунальній власності територіальної громади міста, у багатьох випадках вимагають реконструкції, оновлення, вкладення коштів у їх модернізацію. Ці дії є необхідними для подальшого функціонування об'єктів освіти, культури, соціальної сфери, у зв'язку з чим існує гостра необхідність відродження раніше відомих господарській практиці відносин “шефства” промислових підприємств над школами, дитячими садками, лікарнями, музичними, художніми школами і подібними соціально-культурними закладами, що відповідатиме інтересам територіальної громади і положенням чинного господарського законодавства з виконання соціально-комунальних зобов'язань.

Як свідчить зарубіжний досвід основою взаємодії органів місцевого самоврядування, держави і підприємств повинна стати територіально-галузева програма соціально-економічного розвитку територіальної громади. Досвід європейських країн підтверджує правильність побудови відносин міської влади українських міст з суб'єктами різних форм власності, що входять у міське господарство, в рамках загальноміських планових документів.

Обґрунтовано визначення міського господарства як сукупності підприємств різних форм власності, домогосподарств, органів місцевого самоврядування в їх взаємодії на основі спільності соціальних і економічних інтересів, єдиного економічного, культурного і інформаційного простору, що історично склався, із специфічною комбінацією чинників виробництва, достатніх для реалізації господарської компетенції, здійснення господарської діяльності, спрямованих на забезпечення нормальних для територіальної громади зайнятості і доходів та відповідний рівень задоволення потреб населення в індивідуальних і суспільних життєвих благах.

У рамках програмно-прогнозних документів міські ради визначають основні напрями їх взаємодії, співпраці з суб'єктами господарювання міського господарського комплексу, визначають сфери взаємних інтересів міста і комерційних структур. У зв'язку з цим можна виділити наступні складові механізму впливу органів місцевого самоврядування на розвиток міського господарства: 1) адміністративна; 2) податкова; 3) кредитно-інвестиційна; 4) презентаційна (рекламна); 5) безпосереднє виконання суб'єктами господарювання програмних документів міського розвитку; 6) правове регулювання (акти органів місцевого самоврядування); 7) містообслуговуюча інституційна складова міської інфраструктури; 8) права на природні ресурси.

Обґрунтована необхідність закріплення у законодавстві диференційованого підходу, що дозволяє залежно від вартості основних фондів приймати об'єкти з комунальної власності в державну самим підприємствам за погодженням з регіональними підрозділами Фонду державного майна, місцевими державними адміністраціями. Щодо інших об'єктів, які мають стратегічне значення для економіки країни, перелік або родові ознаки яких визначаються Кабінетом Міністрів України, доцільно залишити діючий порядок передачі.

У підрозділі 3.2. “Власність територіальної громади міста у міському господарському комплексі” аргументовано, що оптимізація складу комунальної власності територіальної громади міста є одним із основних її завдань, як власника.

Приватизація є одним з можливих способів оптимізації складу об'єктів комунальної власності, проте при цьому доведено, що необхідно враховувати соціальну спрямованість об'єктів комунальної власності, що приватизуються, і тих сфер міського господарства, куди допускається приватний інвестор.

Встановлено, що органи місцевого самоврядування у процесі реалізації своєї господарської компетенції самостійно визначають основні напрями розвитку комунальної власності міста, її співвідношення з іншими формами власності на території міста. Досвід діяльності органів місцевого самоврядування європейських міст ще раз підтверджує необхідність зміни в Україні вектора розвитку міської політики і побудови взаємин за принципово іншої схеми, зокрема, переходу від практики “тотальної” приватизації до збереження та раціонального використання об'єктів комунальної власності з використанням відповідних господарсько-договірних конструкцій (оренда, концесія тощо).

Обґрунтовано, що характерним для відносин комунальної власності територіальної громади міста є використання її в цілях, корисних для жителів міста, тобто її публічний характер. У зв'язку з цим для договорів оренди комунального майна в перелік істотних умов необхідно внести обов'язок орендаря не використовувати орендоване майно на шкоду власнику.

За наслідками проведеного дослідження виділено чотири різновиди договорів концесії, виходячи з його предмету, зокрема, договори без зобов'язань поліпшення комунального майна, із зобов'язанням його незначного або істотного поліпшення, а також щодо створення об'єкту концесії.

Зважаючи на те, що значне число об'єктів комунальної власності територіальних громад міста переважно збиткове, аргументується необхідність активізації органами місцевого самоврядування міста роботи у напрямі створення комунальних суб'єктів підприємництва, основною метою яких буде отримання прибутку з метою зарахування його до бюджету міста або до спеціальних цільових фондів.

Розділ 4. Власність територіальної громади району в місті складається з двох підрозділів, у яких розкриваються питання функціонування власності районної громади у міському господарському комплексі.

У підрозділі 4.1. “Власність територіальної громади району в місті у міському господарському комплексі” підкреслюється недостатня розробка даного питання у науковій літературі і відсутність чіткої правової регламентації у вказаній сфері. Автор приходить до висновку, що на сьогодні не врегульована ціла низка питань, пов'язаних з реалізацією територіальною громадою району в місті повноважень власника, у зв'язку з чим в роботі сформульовані відповідні пропозиції з усунення вказаних недоліків.

На основі узагальнення та систематизації наукових поглядів щодо різних варіантів відносин комунальної власності в містах з районним поділом, автором виділяються наступні основні їх види: 1) власником окремого комунального майна є виключно одна з територіальних громад районів міста; 2) у місті знаходяться об'єкти комунальної власності, що належать одній з територіальних громад району міста або територіальній громаді цілого міста; 3) територіальна громада міста є комунальним власником майна, яке передається в управління відповідної територіальної громади району для задоволення потреб локального значення.

У роботі відзначено, що, проголосивши право власності територіальних громад міських районів на майно в місті, законодавець не наповнив його реальним змістом. Зокрема, до цього часу не регламентований об'єктний склад майна, що знаходиться у власності вказаної громади, не визначені її реальні права і обов'язки як власника з володіння, користування та розпорядження об'єктами власності з урахуванням того, що обсяг і межі повноважень районних в містах рад і їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами.

Визначено базисні напрями, реалізація яких сприятиме гармонійному розвитку відносин комунальної власності у містах з районним поділом, а саме: встановлення чіткої нормативної регламентації правового статусу територіальної громади району в місті; визначення критеріїв розмежування повноважень з управління власністю між територіальною громадою міста і його районів; виділення переліку об'єктів виключної власності міста і відповідно районів; визначення джерел формування об'єктів комунальної власності територіальних громад міських районів.

У роботі визначено наступні потенційні основні способи первинного формування об'єктів власності територіальної громади району в місті: 1) передача майна з державної власності у власність територіальної громади району в місті відповідно до положень Закону України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності”; 2) передача власності безпосередньо міською громадою; 3) придбання майна за рахунок коштів, виділених міською радою (бюджет і позабюджетні кошти).

Обґрунтовано необхідність застосування до відносин комунальної власності на рівні району принципу “субсидіарності”, який широко використовується в бюджетуванні. Дана пропозиція зводиться до можливості і доцільності передачі в управління громад міських районів тих об'єктів, використання яких буде направлено на вирішення місцевих задач на рівні району, а на рівні міста необхідно закріпити майно, направлене на задоволення загальноміських потреб, інтересів всіх жителів міста, що забезпечує розвиток і стабільність міського господарства.

У підрозділі 4.2. “Господарсько-правове забезпечення функціонування власності територіальної громади району в місті” встановлено, що на сьогоднішній день питання участі територіальної громади району в місті комунальною власністю у господарських відносинах недостатньо розкриті у чинному законодавстві України, що обумовлює необхідність його подальшого вдосконалення. Вказана проблематика також не отримала детального висвітлення у науковій літературі як юридичного, так і економічного характеру.

З урахуванням загальноміської практики використання в господарському обороті об'єктів комунальної власності виділено наступні основні напрями участі районних в місті громад у відносинах субміського господарського комплексу: 1) договірні відносини з підприємствами, розташованими не території району в місті; 2) господарське використання об'єктів комунальної власності (зокрема, оренда, концесія); 3) житлово-комунальне господарство; 4) місцеві природні ресурси; 5) відносини місцевого оподаткування.

Обґрунтовано, що враховуючи спірність питання щодо реалізації територіальною громадою міського району повноважень власника комунального майна і в цілому відсутність чітких критеріїв визначення джерел формування об'єктів комунальної власності територіальною громадою міста і його районів, а також невирішеність проблеми розмежування їх повноважень відносно вказаних об'єктів, необхідно внести зміни та доповнення до чинного законодавства України щодо визнання територіальних громад міських районів суб'єктами, уповноваженими управляти комунальною власністю міської громади на території відповідного району міста, а також проведення подальших наукових досліджень вказаної проблеми.

Розділ 5. Статут територіальної громади міста у регулюванні відносин власності складається з двох підрозділів, у яких розкриваються питання ролі статуту міської громади як основного нормативно-правового акту, що регламентує порядок управління її власністю.

У підрозділі 5.1. “Місце і роль статуту територіальної громади міста у регулюванні відносин власності” зазначено, що статут територіальної громади міста є важливим локальним нормативно-правовим актом, що визначає статус територіальної громади як учасника відносин комунальної власності, у тому числі господарських.

У роботі проголошується теза про те, що у сучасних умовах статути можуть стати своєрідним показником здатності територіальних громад міст, органів і посадових осіб місцевого самоврядування самостійно вирішувати всі питання місцевого значення, ефективним інструментом реалізації функцій і повноважень місцевого самоврядування.

Автор акцентує увагу на тому, що більшість із статутних документів значною мірою є системою адаптованих до місцевих умов норм чинного законодавства про місцеве самоврядування, не передбачаючи додаткових прав і свобод для жителів-членів відповідних територіальних громад. У зв'язку з цим аргументовано, що предмет статуту територіальної громади повинні складати питання місцевого значення, які: а) детально не врегульовані чинним законодавством, але визначають умови нормального функціонування територіальної громади та її органів, що свідчить про необхідність їх регламентації на локальному рівні - в системі місцевого самоврядування; б) згідно ст. 92 Конституції України не потребують обов'язкової законодавчої регламентації; в) прямо визначені законом як такі, що підлягають регламентації в статуті.

Аргументовано, що певні базові положення, які повинен містити статут, могли б бути окреслені в Законі про місто і модельному (примірному) статуті, швидке ухвалення яких значно спростило б підготовку статутів територіальних громад міст. Обґрунтовано, що на сьогодні в умовах масштабності законодавства України і його, певною мірою, “безмірності” і різноманітті правових норм, статути виконують консолідуючу функцію, відтворюючи основні правові положення і адаптуючи їх до місцевих умов господарювання в комунальному секторі економіки міста.

У підрозділі 5.2. “Статут територіальної громади міста як основний нормативно-правовий акт з регламентації порядку управління власністю” акцентовано увагу на тому, що статут дозволяє закріпити не тільки загальні принципи побудови системи органів управління відповідною територією і коло вирішуваних ними питань, але і визначити матеріально-фінансову основу, яка служить засобом досягнення поставлених перед членами територіальної громади і відповідними органами міського самоврядування завдань із забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку міста.

У роботі зазначено, що в статутах територіальних громад міст недостатньо висвітленими до цього часу залишаються питання: визначення об'єктів права комунальної власності, які повинні знаходитися у виключній власності жителів міста; класифікації об'єктів комунальної власності міста, що має як теоретичне, так і практичне значення; визначення підстав виникнення і припинення права комунальної власності; реєстрації об'єктів комунальної власності міста в міському реєстрі об'єктів нерухомості; конкретизації правового режиму майна органів самоорганізації населення тощо.

Оскільки положення статутів територіальних громад мають відповідати нормам чинного законодавства України, остільки окремі нормативні акти потребують відповідного вдосконалення з метою вирішення нагальних для територіальних громад проблем. Зокрема, з метою вдосконалення Закону України “Про органи самоорганізації населення” у контексті визначення правового режиму майна органів самоорганізації населення запропоновано внести до вказаного акту відповідні зміни, передбачивши, що майно у органів самоорганізації населення може знаходитися на праві власності, господарського відання, оперативного управління залежно від цільового призначення об'єктів. Регулювання цього аспекту повинне також знайти своє віддзеркалення в статуті територіальної громади міста.

На сьогодні знаменним є те, що статут територіальної громади набуває істотного значення не тільки як акт конституційно-правового характеру, що регламентує порядок організації і здійснення місцевого самоврядування на території міста, але і як акт-регулятор господарських відносин, які складаються за участю органів місцевого самоврядування.

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано розв'язання важливої наукової проблеми розробки господарсько-правових засад відносин власності територіальної громади міста, вирішення якої з використанням доктринальних підходів та правового інструментарію здатне сприяти більш ефективному формуванню та використанню об`єктів права власності територіальної громади в міському господарському комплексі; наведено нові теоретико-методологічні підходи до права власності територіальної громади міста та сформульовані наступні основні теоретичні та практичні висновки.

1. У роботі аргументовано, що територіальна громада міста, як і інші суб'єкти господарського права, може брати участь у господарсько-правових відносинах. У цьому сенсі вона наділена правоздатністю та господарською компетенцією, якій властива низка особливостей, пов'язаних з тим, що територіальна громада міста є, по суті, суб'єктом публічного права.

2. Встановлено, що історично відносини комунальної (міської) власності переважно регулювалися нормами міського права, до яких, зокрема, відносилось Магдебурзьке право, з зародженням та розвитком якого окремі дослідники пов'язують активізацію процесів формування органів влади міста та його майнової основи - комунальної (міської) власності. Генетичні особливості власності територіальної громади міста як органічної складової міського господарства обумовлюють домінування господарсько-правових способів її використання в цілях задоволення потреб жителів міста та, відповідно, господарсько-правової природи відносин. Відродження міського права на сучасному етапі розвитку суспільства пов'язується із прийняттям містами України відповідних статутів територіальних громад.

3. Результатом дослідження доцільності і можливості використання концепції “розщепленої” власності у контексті відносин комунальної власності міста став висновок про доцільність використання принципу розщеплення, але предметом “розщеплення” має бути не власність міста (комунальна власність), а повноваження територіальної громади щодо управління цією власністю.

4. Встановлено, що положення ГК України відкривають перед територіальною громадою міста нові можливості щодо реалізації свого суб'єктивного права власності з розпорядження комунальним майном в господарських правовідносинах і нарощування нових об'єктів комунальної власності за допомогою реалізації своєї господарської правосуб'єктності. Запропоновано доповнення глави 13 ГК України ст. 132, яка має на меті закріпити організаційно-правову форму територіальної громади у якості міста, села, селища як суб'єкта господарювання з правами юридичної особи, що створить передумови для активізації участі територіальної громади у відповідних міських господарських відносинах як повноправного суб'єкта права.

5. Запропоновано закріпити у законодавстві обов'язковість укладення між управляючим суб'єктом (обласною і районною радою) і суб'єктом, що передав (передає) об'єкти власності в управління (у т.ч. міською радою), господарського договору з визначенням переліку об'єктів комунальної власності, що знаходиться в управлінні обласної (районної) ради та повноважень міських територіальних громад щодо цього майна.

6. Встановлено, що до підстав виникнення права власності територіальної громади міста можна віднести: а) придбання майна, нематеріальних цінностей за рахунок коштів територіальних громад; б) безоплатна передача в процесі виконання законодавства про передачу об'єктів соціальної інфраструктури (зокрема у випадках визнання суб'єкта господарювання банкрутом і відкритті процедури ліквідації); в) передача (дарування) фізичними і юридичними особами; г) оплатне вилучення майна, що перебуває у власності фізичних і юридичних осіб, у зв'язку з суспільною необхідністю.

7. Здійснено класифікацію об'єктів комунальної власності за специфічними ознаками в окремі групи. Вказана класифікація дає можливість наочно представити структуру власності міської громади, а також виявити ті об'єкти, які можуть бути потенційно приватизовані, інвестиційно привабливими або такі, що є у виключній власності територіальних громад. Аргументована доцільність включення в законодавство України поняття “комунальна (міська) казна”.

8. Обґрунтована необхідність вдосконалення існуючих на сьогодні договірних відносин щодо казначейського обслуговування місцевих бюджетів шляхом внесення змін у зміст договору про здійснення розрахунково-касового обслуговування. Зокрема, у цьому договорі необхідно передбачити підстави, вид, обсяг відповідальності і порядок притягнення до відповідальності сторін.

9. Обґрунтована необхідність систематизації природних ресурсів місцевого значення, які повинні бути передані у комунальну власність, зокрема, за критерієм переважного використання для задоволення потреб територіальної громади; до розмежування земель державної і комунальної власності необхідно встановити в законодавстві України положення про зарахування в повному обсязі до міського бюджету надходжень від продажу земель несільськогосподарського призначення у межах міста (за винятком земель, що знаходяться у державній і приватній власності).

10. Для забезпечення виявлення об'єктів, що потребують різних за рівнем інвестиційних капіталовкладень, запропоновано виділити чотири різновиди договорів концесії, а саме коли предметом договору є: 1) предметом договору є комунальне майно без зобов'язань його поліпшення; 2) предметом договору є комунальне майно із зобов'язаннями його незначного поліпшення; 3) предметом договору є комунальне майно із зобов'язанням його істотного поліпшення; 4) предметом договору є створення об'єкту концесії.

З метою вдосконалення законодавства України щодо передачі в концесію об'єктів комунальної власності запропоновано:

уточнити поняття “належний стан”, вживаного в законодавстві щодо об'єктів комунальної власності, переданих в концесію, пропонується ст. 18 Закону України “Про концесії” і п. 8 Типового концесійного договору після слів “належному технічному стані” доповнити словами “встановленому технічними, санітарними і іншими нормативними документами”;

істотним поліпшенням об'єкту концесії визнати таке поліпшення, яке дозволить провести його технічне переозброєння, відновити основні засоби, і складає не менше 30-40% від вартості об'єкту концесії;

закріпити в ст. 18 Закону України “Про концесії” обов'язок, а не право концесіонера з використання на обумовлені цілі вказаних відрахувань.

11. Сформульовані пропозиції з удосконалення передачі об'єктів права державної і комунальної власності. Зокрема, обґрунтовується необхідність закріплення в законодавстві диференційованого підходу, що дозволяє залежно від вартості основних фондів приймати об'єкти з комунальної власності в державну самим підприємствам за погодженням з регіональними підрозділами Фонду державного майна, місцевими державними адміністраціями. Щодо всіх інших об'єктів, які мають стратегічне значення для економіки країни, перелік або родові ознаки яких визначаються Кабінетом Міністрів України, залишити діючий порядок передачі. З метою вирішення проблем, що виникають при передачі об'єктів комунальній власності, доцільно внести зміни до чинного законодавства України, які передбачатимуть можливість “прямої” передачі у комунальну власність безоплатно підприємствами, організаціями, установами об'єктів соціальної інфраструктури без сплати податку на додану вартість.

12. Встановлено, що порядок фінансування передачі у комунальну власність міст об'єктів соціальної інфраструктури, які знаходяться на балансі суб'єктів господарювання та щодо яких здійснюються відповідні процедури банкрутства, потребує вдосконалення шляхом створення органом місцевого самоврядування окремого спеціального фонду.

13. Сформульовано висновок про те, що основою взаємодії органів місцевого самоврядування, держави і підприємств, як свідчить позитивний досвід ряду країн, повинна стати територіально-галузева програма соціально-економічного розвитку території. Необхідність побудови відносин органів місцевого самоврядування українських міст з суб'єктами різних форм власності, що входять у міське господарство, в рамках загальноміських планових документів підтверджує досвід європейських країн. Обґрунтовано, що основні напрями взаємодії міських рад з суб'єктами господарювання, сфери взаємних інтересів міста і комерційних структур мають визначатися в рамках програмно-прогнозних документів.

14. Обґрунтовано, що статути територіальних громад міст, відтворюючи основні правові положення і адаптуючи їх до місцевих умов господарювання у комунальному секторі економіки міста, виконують в цілому консолідуючу функцію та виступають правовим засобом досягнення поставлених перед органами міського самоврядування завдань щодо забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку міста.

15. З метою конкретизації правового режиму майна органів самоорганізації населення запропоновано внести зміни до Закону України “Про органи самоорганізації населення”, передбачивши, що майно у органів самоорганізації населення може знаходитися на праві власності, господарського відання, оперативного управління залежно від цільового призначення об'єктів. Вказані положення повинні отримати відповідне відображення у статутах територіальних громад міст.

16. Запропоновано внести зміни в чинне законодавство України щодо визнання територіальних громад міських районів суб'єктами, уповноваженими управляти комунальною власністю міської громади на території відповідного району міста.

За результатами дослідження розроблені пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, Бюджетного кодексу України, Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про концесії”, “Про оренду державного та комунального майна”та деяких підзаконних актів.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

Монографії

1. Устименко В.А. Городская собственность и городское хозяйство / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. - Донецк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2006. - 352 с.

2. Устименко В.А. Правовые проблемы использования городских земель // Социально-экономическое развитие городов промышленного региона. - Донецк: ИЭПИ НАН Украины, ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2002. - С. 168-178.

3. Устименко В.А. Формирование собственности территориальной громады и ее влияние на функционирование городского хозяйственного комплекса // Городские системы промышленного региона (теория и практика развития) / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. - Донецк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2004. - С. 116-136.

4. Устименко В.А. Особенности управления собственностью территориальных громад и концептуальные основы формирования местного хозяйства // Городские системы промышленного региона (теория и практика развития) / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. - Донецк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2004. - С. 136-150.

5. Бесчастний В.М., Делія Ю.В., Устименко В.А., Джабраілов Р.А., Щебетун І.С. Місцеве самоврядування в Україні: проблеми та перспективи. - Донецьк: Донец. юрид. ін-т при Донецькому національному університеті, 2005. - 272 с. (Особистий внесок - обґрунтування шляхів вирішення проблем фінансового забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування та розкрито особливості реалізації останніми господарської компетенції).

6. Устименко В.А. Концепция “расщепленной” собственности территориальной громады города // Проблемы теории и практики развития городской хозяйственной системы. - Донецк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2006. - С. 233-241.

7. Устименко В.А., Джабраилов Р.А. Экономико-правовое обеспечение финансирования развития местного хозяйства в городе // Проблемы теории и практики развития городской хозяйственной системы. - Донецк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2006. - С. 241-257. (Особистий внесок - розроблення пропозицій щодо вдосконалення правового забезпечення використання об'єктів комунальної власності міської громади).

8. Устименко В.А., Джабраилов Р.А. Земля как природный ресурс в собственности территориальной громады // Проблемы теории и практики развития городской хозяйственной системы. - Донецк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2006. - С. 269-278. (Особистий внесок - розроблення пропозицій щодо вдосконалення правового забезпечення використання земель комунальної форми власності).

Статті у наукових фахових виданнях

1. Устименко В. Городской совет и территориально-хозяйственный комплекс города // Реформирование хозяйственных комплексов городов Украины: Сб.науч.тр. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований; Редкол.: Мамутов В.К. (Отв.ред.) и др. - Донецк, 1997. - С. 151-162.

2. Устименко В.А. Деякі правові аспекти управління районами у містах // Правничий часопис Донецького університету. - 1998. - № 1 (2). - С. 12-14.

3. Устименко В.А. Про деякі аспекти відносин власності на рівні районної та обласної рад // Правничий часопис Донецького університету. - 1999. - № 1(3). - С.64-65.

4. Устименко В.А. О некоторых аспектах формирования и использования коммунальной собственности города // Актуальные проблемы стабилизации и развития экономики: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований; Редкол.: В.К. Мамутов (Отв. ред.) и др. - Донецк, 1999. - С. 221-231.

5. Устименко В.А. Правове регулювання власності на земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. статей. - Донецьк: ДІВС, 2000. - № 1. - С. 173-178.

6. Устименко В.А. Территориальная громада города и милиция: формирование имущественных и иных отношений // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. статей. - Донецьк: ДІВС, 2000. - № 2. - С. 171-174.

7. Устименко В.А. Передача объектов коммунальной собственности города (хозяйственно-правовые аспекты) // Экономико-правовые проблемы городского самоуправления: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований; Редкол.: В.К. Мамутов (Отв. ред.) и др. - Донецк, 2001. - С. 52-59.

8. Устименко В. Распределение прав и обязанностей по управлению собственностью городов // Юридический вестник. - 2002. - № 1. - С. 90-93.

9. Устименко В.А. Правовое регулирование аренды и концессии коммунальной собственности города // Экономика и право. - 2002. - № 1. - С. 65-71.

10. Устименко В.А. Некоторые правовые аспекты реформирования жилищного хозяйства городов // Экономика и право. - 2003. - № 2. - С. 90-94.

11. Устименко В.А. Формирование собственности территориальной громады и ее влияние на функционирование городского хозяйства // Экономика и право. - 2003. - №3. - С. 47-55.

12. Устименко В.А. О некоторых аспектах реализации полномочий по управлению городским хозяйственным комплексом // Город, регион, государство: проблемы распределения полномочий: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований НАН Украины. - Донецк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2003. _ С. 391-397.

13. Устименко В.А., Юрова Н.Б. Некоторые аспекты правового регулирования казначейского обслуживания местных бюджетов // Экономика и право. - 2004. - № 1. - С. 19-23. (Особистий внесок - обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення казначейського обслуговування місцевих бюджетів).

14. Гуртовий В.В., Устименко В.А. Щодо деяких особливостей передачі у процедурі банкрутства житлового фонду в комунальну власність // Экономика и право. - 2004. - № 2. - С. 55-58. (Особистий внесок - розроблення пропозицій щодо вдосконалення механізму передачі житлового фонду у комунальну власність під час здійснення процедур банкрутства).

15. Устименко В., Юрова Н. Про деякі аспекти функціонування господарського комплексу міста і його фінансового забезпечення // Правничий часопис Донецького університету. - 2004. - № 2(12). - С. 15-21. (Особистий внесок - внесення пропозицій щодо регулювання відносин у міському господарському комплексі, пов'язаних з фінансовим забезпеченням функціонування територіальних громад міст).

16. Устименко В.А. Право собственности территориальной громады на финансовые ресурсы // Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований; Редкол.: Мамутов В.К. (Отв. ред.) и др. - Донецк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2005. - С. 279-283.

17. Устименко В.А., Снєгірьов О.М. Про деякі питання використання земельних ділянок під вбудованими нежилими приміщеннями // Экономика и право. - 2006. - № 3. - С. 49-52. (Особистий внесок - визначення шляхів подальшого вдосконалення законодавства України з питань використання земельних ділянок під вбудованими нежилими приміщеннями на території міста).

18. Устименко В.А. Соотношение собственности территориальной громады города с другими формами собственности в городском хозяйственном комплексе // Право і безпека. - 2006. - Т. 5. - № 5. - С. 140-146.

19. Устименко В., Джабраілов Р. Правове регулювання банкрутства комунальних підприємств // Право України. - 2007. - № 5. - С. 50-53. (Особистий внесок - розроблення рекомендацій щодо вдосконалення практики правозастосування у сфері банкрутства комунальних підприємств).

20. Устименко В.А. О некоторых правовых аспектах права собственности на земли городов // Город, регион, государство: проблемы распределения полномочий: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. - Донецк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2007. - С. 57-71.

21. Устименко В.А. Влияние реформирования хозяйственного законодательства Украины на развитие отношений коммунальной собственности территориальной громады города // Вісник Донецького університету. Серія В. Економіка і право. - 2007. - № 1. - С. 323-332.

22. Устименко В.А Правовой статус территориальной громады района в городе как участника отношений коммунальной собственности // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. статей. - Донецьк: ДІВС, 2007. - № 2. - С. 30-35.

Матеріали наукових конференцій

1. Устименко В.А., Поплавская Т.Л. О некоторых вопросах создания органов хозяйственного развития специальных экономических зон в Донецкой области: Материалы междунар. науч.-практ. семинара “Специальные экономические зоны и их влияние на социально-экономическое развитие региона”. - Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 1998. - С. 116-120. (Особистий внесок - обґрунтування місця та ролі органів місцевого самоврядування у розвитку територій з режимом СЕЗ).

2. Устименко В.А. Право собственности территориальной громады города на некоторые природные ресурсы // Стратегия управлення социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года: Материалы региональной науч.-практ. конф. (28-30 сент. 1999 г.). Секция “Экономико-правовое обеспечение реформ”. - Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 2000. - С. 14-20.

3. Устименко В.А. Использование собственности территориальной громады некоммунальными предприятиями // Актуальні проблеми і досвід місцевого самоврядування у Східноукраїнському регіоні: Матеріали міжнар. конф. (28-29 верес. 2001 р.) - Донецьк: ІЕПД НАН України, 2001. - С. 74-76.

4. Устименко В.А. Правовые проблемы распределения полномочий между органами руководства страны и местными органами управления // Распределение полномочий -- основа регионального и местного развития: Материалы круглого стола (6 февр. 2003 г.) / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. - Донецк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2003. - С. 55-58.

5. Устименко В.А. Хозяйственно-правовые аспекты использования интеллектуальной собственности территориальной громадой города // Материалы междунар. науч.-практ. конф. “Актуальные проблемы управления ресурсами городского развития” / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. - Донецк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2003. - С. 45-51.

6. Устименко В.А., Джабраілов Р.А. Земля як джерело наповнення місцевого бюджету: проблеми та шляхи вирішення // ДНІ НАУКИ: Зб. тез доповідей: В 4-х т. [Міжнар. наук.-практ. конф. “Актуальні проблеми управління розвитком об'єктів і процесів ринкової економіки” (5-6 жовт. 2006 р.)]. - Запоріжжя: ЗІДМУ, 2006. - Т. 1. - С. 82-83. (Особистий внесок - розроблення пропозицій щодо оптимізації грошових надходжень від операцій з міськими землями).

7. Устименко В.А., Джабраілов Р.А. Господарсько-правова характеристика статуту територіальної громади міста // Актуальні питання реформування правової системи України: Матеріали IV Міжнар. наук.-практ. конф. (1-2 черв. 2007 р.). - Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - Т. 1. - С. 489-493. (Особистий внесок - визначення місця статуту територіальної громади міста у регулюванні міських господарських відносин).

8. Устименко В.А., Джабраилов Р.А. Проблемы размежевания земель государственной и коммунальной собственности в Украине // Проблемы правового регулирования экономических отношений на современном этапе: Материалы Междунар. науч.-практ. конф. (19 мая 2006 г.). - Гродно: ГрГУ им. Я. Купалы, 2007. - С. 102-105. (Особистий внесок - розроблення пропозицій щодо вдосконалення правового забезпечення розмежування земель державної та комунальної власності у межах міста).

Інші видання

1. Устименко В. Местное самоуправление и развитие культуры в городах // Право та культура: теорія і практика. - К.: МП “Леся”, 1997. - С. 173-175.

2. Устименко В.А. О некоторых аспектах передачи в коммунальную собственность объектов социальной инфраструктуры // Регіональні перспективи. - 1999. - № 1(4). - С. 47-48.

3. Устименко В.А. Правовое регулирование собственности на земельные участки в городах // Все. - 2001. - № 1 (15-16). - С. 41-43.

4. Устименко В.А. Глава 17. Правовое регулирование отношений коммунальной собственности // Хозяйственное право / Под ред. акад. В.К. Мамутова. - К.: Юринком Интер, 2002. - С. 479-499.

5. Устименко В.А., Гайворонський В.Н., Петренко Г.О. Коментар до Гл. 2, ст. 19. Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю // Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / За заг. ред. В.К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - С. 43-48. (Особистий внесок - визначення загальних засад здійснення державного контролю та нагляду за господарською діяльністю з боку органів місцевого самоврядування).

6. Устименко В.А. Коментар до Гл. 2, ст. 23, 24. Основні напрями та форми участі держави і місцевого самоврядування у сфері господарювання // Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / За заг. ред. В.К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - С. 54-58.

7. Устименко В.А. Коментар до Гл. 8, ст. 73, 74, 75. Державні та комунальні унітарні підприємства // Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / За заг. ред. В.К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - С. 129-134.

8. Устименко В.А., Хахулін В.В. Коментар до Гл. 8, ст. 76 Казенне підприємство // Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / За заг. ред. В.К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - С. 134-136. (Особистий внесок - інтерпретація положень щодо правового режиму майна казенних підприємств та організації управління їх діяльністю).

9. Устименко В.А. Кометар до Гл. 8, ст. 78. Комунальні унітарні підприємства // Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / За заг. ред. В.К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - С. 138-140.

Размещено на Allbest.ru