Державне управління цивільно-військовими відносинами в Україні: теоретичні засади та механізми

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

25.00.01 - теорія та історія державного управління

Державне управління цивільно-військовими відносинами в Україні: теоретичні засади та механізми

Говоруха Віктор Володимирович

Київ - 2001

Загальна характеристика роботи

Вступ. Кожне суспільство має свої спільні суспільні цінності, котрі визначають його національну державність та служать запорукою його існування і подальшого розвитку. Важливе місце в системі суспільних цінностей посідають збалансовані та стабільні соціальні відносини, в тому числі й цивільно-військові відносини (ЦВВ), які безпосередньо впливають на рівень національної безпеки та соціально-політичну стабільність.

Аналіз політологічної та соціологічної літератури, періодичних видань свідчить про недостатнє комплексне висвітлення проблем ЦВВ в нашому молодому демократичному суспільстві або про однобічне тлумачення їх в контексті "цивільного контролю" над армією. Об'єктом дослідження науки державного управління цивільно-військові відносини в Україні стають по мірі подальшого розвитку демократії в нашій державі, необхідності збільшення чисельності цивільного управлінського персоналу в органах військового управління та втягнення все ширшого кола органів державного управління в "цивільний контроль" над суб'єктами воєнної організації.

Актуальність теми. Державно-управлінська діяльність значною мірою спрямована на збереження соціально-політичної стабільності суспільства. Ознака такої стабільності - наявність законодавчо врегульованих, упорядкованих та збалансованих соціальних відносин, в тому числі й ЦВВ. У цій сфері в Україні й досі панують тоталітарні стереотипи, що стримує як воєнну реформу в державі, так і реформування окремих складових воєнної організації держави. Відсутність саме вітчизняної теорії державної інституалізації ЦВВ змушує державних цивільних та військових керівників при вирішенні конкретних управлінських завдань спиратися більше на власний досвід, мислити ситуативно-інтуїтивно і приймати малоефективні рішення.

Міжнародні зобов'язання вимагають від України прийняття та втілення в суспільне життя закону "Про цивільний контроль над воєнною організацією України". Ефективний цивільний контроль над воєнною сферою є такою ж невід'ємною ознакою демократії, як конституційні норми прямої дії, свобода слова, дотримання прав людини, громадянське суспільство, ринкова економіка. В дискусіях українських фахівців щодо цивільного контролю увага зосереджується, в основному, на управлінсько-контрольних функціях та повноваженнях суб'єктів цього контролю. В зв'язку з відсутністю більш-менш цілісної та універсальної моделі ЦВВ в Україні поза увагою наукового аналізу залишаються такі складові відносин, як "цивільно-військова співпраця" та "військова підтримка цивільної влади". У провідних західних країнах питанню "військової підтримки цивільної влади" у законотворчій та практичній державно-управлінській діяльності приділяється уваги не менше, ніж "цивільному контролю" над армією.

З цих позицій розробка вітчизняної теорії державного управління цивільно-військовими відносинами з метою озброєння її знанням державних службовців в сучасних умовах демократичної трансформації українського суспільства є актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження координується комплексним науковим проектом “Державне управління та місцеве самоврядування” (№0200U004103) Української Академії державного управління при Президентові України. Робота виконана також в рамках розробки проекту Закону України "Про цивільний контроль за воєнною організацією України" Комітетом з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради України (пропозиції до проекту Закону представлені автором на засіданні робочої групи у грудні 1999 року), науково-дослідної роботи Військового інституту внутрішніх військ МВС України “Організація-К” за замовленням Ради національної безпеки і оборони України(пропозиції автора щодо класифікації загроз національній безпеці держави, обґрунтування зовнішніх та внутрішніх функцій воєнної організації держави та принципів їх розподілу на основні та неосновні включені у звіт з НДР[7]).

Мета дослідження полягає в розробці теоретичних засад державного управління цивільно-військовими відносинами, орієнтованих на досягнення їх упорядкованості, збереження сталості та відповідності сучасним умовам трансформації українського суспільства, а також пропозицій щодо вдосконалення механізмів цивільно-військових відносин на загальнодержавному та територіальному рівнях управління.

Для досягнення мети були визначені завдання дослідження:

узагальнити наукові підходи у дослідженні цивільно-військових відносин;

розробити понятійний апарат, що складає основу предмету теорії державного управління цивільно-військовими відносинами (поняття цивільно-військових відносин та основних їх видів, державного управління ЦВВ, механізм державного управління ЦВВ тощо);

визначити класифікацію, принципи державного управління ЦВВ, принципи ЦВВ, фактори, що впливають на їх стан та розвиток, критерії ефективності державного управління ЦВВ та методи її оцінки;

розробити модель цивільно-військових відносин правової демократичної держави, як інструмент дослідження ЦВВ;

проаналізувати стан цивільно-військових відносин в сучасній Україні;

розробити пропозиції щодо вдосконалення механізмів цивільно-військових відносин в Україні на загальнодержавному та територіальному рівнях управління.

Об'єктом дослідження є цивільно-військові відносини в сучасній Україні та процес державного управління ними.

Предметом дослідження є принципи та механізми цивільно-військових відносин в Україні на різних рівнях державного управління.

Методи дослідження: в ході досліджень застосовувалась система загальнонаукових і спеціальних методів досліджень, таких як системний аналіз та узагальнення вихідної емпіричної та теоретичної основи дослідження ЦВВ, теорії і практики державного управління в Україні з метою синтезу та узгодження категорійного, понятійного і термінологічного апарату теорії державного управління ЦВВ; моделювання - для дослідження найбільш суттєвих властивостей ЦВВ, отримання нових знань про них; узагальнення оцінок ЦВВ в літературі; соціологічного опитування військовослужбовців - під час оцінки стану ЦВВ в сучасній Україні; систематизація нормативно-правових актів і функціональний аналіз діяльності органів державної влади у військовій та правоохоронній сферах з метою синтезу пропозицій щодо механізмів регулювання ЦВВ на різних рівнях державного управління.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше автором запропоновано цілісну концепцію дослідження цивільно-військових відносин правової демократичної держави та державного управління ними в Україні, зокрема:

1. Сформульовано ряд взаємно узгоджених категорій, понять, термінів у сфері цивільно-військових відносин та державного управління ними, що відображають цілісне уявлення структури цивільно-військових відносин правової демократичної держави, факторів, що впливають на їх становлення, закономірностей, принципів та тенденцій розвитку (отримано вперше);

2. Запропонована загальна модель ЦВВ, що відповідає основним принципам правової демократичної держави, враховує спрямованість відносин між цивільними і військовими суб'єктами та принципи основних видів відносин, на яких вони ґрунтуються (отримано вперше);

3. Розроблені механізми цивільно-військових відносин в Україні на різних рівнях державного управління в інтересах загальносистемної демократичної трансформації суспільства:

розроблені структури ЦВВ на загальнодержавному та територіальному рівнях управління, які відрізняються від відомих більш повним урахуванням складу цивільних і військових суб'єктів відносин, зокрема й іноземних військових суб'єктів, що розташовані або тимчасово перебувають на території держави, складом та спрямованістю основних видів ЦВВ (дістало подальший розвиток);

обґрунтовані функції воєнної організації держави, які відрізняються від тих, що визначені у Концепції національної безпеки (НБ) України, більш конкретним змістом та спрямованістю на специфіку діяльності воєнної організації держави та визначають її основне призначення (дістало подальший розвиток);

проведено розподіл цих функцій між силовими структурами на підставі відокремлення основних та неосновних функцій формувань, а серед останніх - безпосередня участь або забезпечення, що надало можливість більш чіткого розподілу повноважень між формуваннями воєнної організації держави (ВОД) (дістало подальший розвиток);

розроблені механізми цивільного контролю, які відрізняються від відомих уточненням поняття цивільного контролю, визначенням принципів, сфери дії, об'єктів контролю, а також повноважень суб'єктів цивільного контролю на різних рівнях державного управління (дістало подальший розвиток);

розроблені механізми військової підтримки цивільної влади, які враховують основні принципи та визначають порядок залучення і відновлення (відшкодування) ресурсів силових структур при виконанні завдань під час підтримання громадської безпеки та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на територіальному рівні державного управління (отримано вперше).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони:

дозволяють в законотворчому процесі використовувати сформульовані категорії та поняття для однозначного тлумачення процесів та явищ у сфері цивільно-військових відносин;

можуть стати основою для подальшого наукового аналізу, розробки та вдосконалення методології державної інституалізації у сфері цивільно-військових відносин;

надають можливість державним службовцям в практичній діяльності вдосконалювати механізми регулювання цивільно-військових відносин на різних рівнях державного управління.

Окремі результати дослідження знайшли практичне втілення в робочому варіанті проекту Закону України "Про цивільний контроль за воєнною організацією України", запропонованому здобувачем в грудні 1999 року як членом робочої групи Комітету з питань національної безпеки та оборони Верховної Ради з розробки даного закону від Національної гвардії України, впроваджені в Національному інституті стратегічних досліджень при розробці пропозицій щодо розподілу функцій між формуваннями ВОД, акт про впровадження від 29.01.2001р.

Особистий внесок здобувача. Наукове дослідження за визначеним напрямком здійснювалось автором самостійно.

У роботі [7] автором дисертації особисто запропонована класифікація загроз національній безпеці держави, перелік зовнішніх та внутрішніх функцій воєнної організації держави та принцип їх розподілу на основні та неосновні. У проекті Закону України “Про цивільний контроль за воєнною організацією України” автором дисертації особисто запропоновані принципи, сфера дії цивільного контролю, окремі повноваження суб'єктів цивільного контролю та об'єкти цивільного контролю за іноземними військовими суб'єктами. У роботі [4] особисто автором дисертації проаналізований зміст заходів під час введення таких правових режимів у розвинутих демократичних країнах на федеральному рівні і на рівні штату та проблеми правових обмежень в Україні під час введення правового режиму воєнного стану.

Апробація результатів дисертації проводилась автором на науково-практичній конференції “Стратегія розвитку України до 2010 року: механізми вдосконалення процесу управління економічним і соціальним розвитком регіонів” (1999 р.), на Першому міжнародному науковому конгресі “Державне управління та місцеве самоврядування” (2001р.), в Українській Академії державного управління при Президентові України (Харківській філіал), м. Харків.

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 5 статей в фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і трьох додатків. Загальний обсяг дисертації становлять 233 сторінки, з них основного змісту 172 сторінки, 33 сторінки додатків, 14 сторінок ілюстрацій і таблиць. Використано літературних джерел -- 105.

Основний зміст

цивільний військовий управління

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, аналізується ступінь дослідженості теми, формулюються мета, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, визначається наукова новизна, практичне значення одержаних результатів та їх реалізація, особистий внесок здобувача, ступінь апробації та публікації результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження цивільно-військових відносин” аналізується природа і характер ЦВВ в суспільстві, зокрема в період його демократичної трансформації, наукові підходи у дослідженні ЦВВ в Україні та світі, формулюється поняття теорії державного управління ЦВВ та визначається загальна методологія в розробці теоретичних засад державного управління ЦВВ.

Кожне суспільство має свої національні інтереси, які відображають фундаментальні цінності та прагнення народу, його потреби в гідних умовах життєдіяльності, а також цивілізовані шляхи і способи їх задоволення. Реалізація національних інтересів здійснюється на фоні внутрішніх і зовнішніх загроз. Стан захищеності життєво важливих національних інтересів від внутрішніх і зовнішніх загроз вважається національною безпекою держави.

Автором визначена класифікація загроз національній безпеці держави за генезисом джерел, спрямованістю, місцем знаходження джерел загроз, характером засобів застосування, правовою ознакою, сферою життєдіяльності держави. Це сприяло комплексному розумінню місця та ролі державних інститутів, цивільних і військових суб'єктів відносин в системі забезпечення національної безпеки.

Держава, як соціально-політичний феномен, для самозбереження, самовідновлення та саморегуляції свого існування використовує свої виняткові ресурси, зокрема - силовий, інтегрований у воєнну організацію держави (ВОД). Діяльність та інтереси суб'єктів ВОД повинні бути узгодженими з національними інтересами суспільства та регламентовані відповідними соціальними нормами. Складовою частиною соціальних відносин є відносини між цивільними та військовими як суб'єктами суспільства, що мають особливі традиції, особливе взаємосприйняття, свої особливі та спільні цінності, специфічне розуміння “національних інтересів” і “загроз національній безпеці”, свою причетність до них та відповідальність за безпеку суспільства.

Тому зроблено висновок, що ЦВВ, як різновид соціальних відносин, об'єктивно існують у будь-якому суспільстві і потребують певного регулювання з боку органів державної влади з метою їх упорядкування, збереження сталості та доцільності у розвитку.

Державотворчий потенціал соціальних відносин у воєнній сфері суспільства визнавався більшістю мислителів античності, середньовіччя та нового часу (Макіавеллі Н., Клаузевиц Ф. та інші). Перша за новітню історію спроба систематизовано розглянути ЦВВ належить відомому американському досліднику С.Хантінгтону. Він розробив теоретичний каркас вивчення цього суспільного явища та процесу. Моделі ЦВВ різних за державним устроєм країн та їх науковий аналіз проведений також у наукових працях закордонних вчених, таких як С.Олійник, К.Райс (США), Владіміров О.І., Дерюгін Ю.І., Порфір'єв Б.М., Серебрянніков В.В. (Росія) та інших.

Дослідження проблем ЦВВ в Україні носять фрагментарний або кон'юнктурний характер, тобто вмотивовуються виходячи із конкретної сьогоденної потреби - розробки і прийняття Конституції України, зміни чинного законодавства з військових питань, вступу України до загальноєвропейських структур, визначення статусу Чорноморського флоту РФ в Україні тощо.

Крім державних науково-дослідних установ певний внесок останніми роками у ці дослідження також зроблений фахівцями неурядових структур, зокрема, Українського центру економічних та політичних досліджень, м. Київ.

Основою для комплексного дослідження теми в контексті проблем сучасної науки державного управління є праці вчених, які переймаються проблемами державного управління й права: Авер'янова В.Б., Атаманчука Г.В., Бандурки О.М., Біласа І.Г., Нижник Н.Р., Цвєткова В.В, Шамрая В.О. та інших.

Дослідженню сучасних проблем ЦВВ в Україні присвятили свої наукові праці відомі вчені: Бінько І.Ф., Гріценко А.С., Косевцов В.О., Кохно В.Д., Перепелиця Г.М., Телелим В.М., Требін М.П. та інші.

Узагальнення наукових підходів у дослідженні ЦВВ свідчить про недостатню розвиненість загальнотеоретичних засад державного управління ЦВВ: понятійного апарату, методології дослідження та моделей ЦВВ, механізмів їх регулювання на загальнодержавному та територіальному рівнях. Це потребує розробки основ вітчизняної теорії державного управління ЦВВ в сучасних умовах демократичної трансформації українського суспільства на підставі узагальнення вітчизняного і закордонного досвіду державного та військового будівництва, розглянутого з позицій системного і функціонального аналізу.

Система понять, категорій, законів, принципів, концепцій, які узагальнено відображають галузь ЦВВ та державного управління ними, складає теорію державного управління ЦВВ. Елементами теорії державного управління ЦВВ, які в першу чергу потребують систематизації та взаємного узгодження, є: поняття ЦВВ та основних їх видів, державного управління ЦВВ, механізм державного управління ЦВВ, механізм ЦВВ, класифікація ЦВВ, поняття основних видів ЦВВ, принципи їх здійснення, принципи державного управління ЦВВ, фактори, що впливають на їх стан та розвиток, критерії ефективності державного управління ЦВВ та методи її оцінки.

У другому розділі “Розробка основ теорії державного управління цивільно-військовими відносинами та їх характеристика в Україні” на підставі системного аналізу, літератури за темою дослідження, узагальнення закордонного та вітчизняного досвіду державного будівництва у військовій та правоохоронній сферах здійснений синтез та узгодження категоріального, понятійного та термінологічного апарату, що складає основу предмету теорії державного управління ЦВВ. Для дослідження найбільш суттєвих властивостей ЦВВ, отримання нових знань про них та розробки механізмів ЦВВ на різних рівнях державного управління запропонована загальна модель ЦВВ правової демократичної держави. За допомогою моделі з використанням методів системного аналізу нормативно-правових актів, узагальнення оцінок ЦВВ у літературі та соціологічного опитування військовослужбовців оцінений стан ЦВВ у сучасній Україні.

Під цивільно-військовими відносинами запропоновано розуміти різновид соціальних відносин, в яких суб'єктами виступають, з одного боку, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, державні заклади та установи освіти, науки, культури, охорони здоров'я, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання, засоби масової інформації та цивільні громадяни, з іншого, - воєнна організація держави, структури її складових, військовослужбовці, члени їх сімей, військовозобов'язані, а також іноземні військові суб'єкти, розташовані на території держави у відповідності із договірними зобов'язаннями

Процес управління ЦВВ належить до сфери державного управління. Поширюючи широке розуміння поняття державне управління на визначення державного управління ЦВВ, під останнім запропоновано вважати вид державного управління, цілеспрямований, організуючий та регулюючий вплив держави через систему її органів та посадових осіб в них на суспільні процеси, свідомість, поведінку і діяльність суб'єктів ЦВВ.

Основними видами відносин, які виступають об'єктами державного управління ЦВВ правової демократичної держави, є: цивільне управління, військова підтримка цивільної влади, цивільна підтримка військових та цивільно-військова співпраця. Виходячи з аналізу основних принципів провідних демократій, що викладені у працях С.Хантінгтона, К.Райс та інших теоретиків, запропоновані визначення та принципи основних видів ЦВВ.

Цивільне управління ВОД включає відносини соціального цілепокладання, соціальної підтримки військових, забезпечення ресурсами, узгодження та координації діяльності, а також відносини щодо наступного удосконалення діяльності військових суб'єктів ЦВВ.

Важливою складовою частиною відносин узгодженості та координації діяльності є цивільний контроль над діяльністю ВОД, під яким запропоновано розуміти систему контрольно-управлінських заходів, які здійснюються органами державної влади, громадськими інститутами і окремими громадянами для зміцнення національної безпеки держави, підвищення надійності і ефективності воєнної організації та правоохоронної діяльності, гарантування від протиправної участі складових воєнної організації у суспільно-політичному житті держави, дотримання конституційних прав і свобод громадян.

Військову підтримку цивільної влади у ЦВВ запропоновано визначити як виконання складовими ВОД у мирний і воєнний час визначених законами внутрішніх та зовнішніх функцій і завдань, а також дії іноземних військових суб'єктів, розташованих на території держави на підставі міжнародних угод у вигляді миротворчої діяльності щодо відновлення або підтримання миру і правопорядку в регіоні.

Цивільна підтримка військових у ЦВВ - здійснення цивільними суб'єктами, що не мають владних повноважень, благодійницької діяльності, шефської і гуманітарної допомоги військовим та їх моральної підтримки.

Цивільно-військове співробітництво у ЦВВ - співробітництво між військовими та цивільними суб'єктами, що не мають владних повноважень, у вигляді військово-патріотичного виховання як цивільної молоді, так і військовослужбовців, духовного виховання військових, взаємовигідного партнерства, спортивно-масової роботи, агітаційно-пропагандистських зв'язків з громадськістю та із засобами масової інформації і можуть носити офіційний або неофіційний характер.

Ефективністю державного управління ЦВВ визначено ступінь забезпечення узгодженості спільної діяльності суб'єктів ЦВВ для реалізації національних інтересів, зокрема, досягнення суспільно-політичної стабільності та необхідного рівня національної безпеки держави. Державне управління ЦВВ вважається ефективним, якщо воно відповідає сформульованим в дисертації критеріям:

цивільне управління військовою сферою забезпечує упорядкування соціального та функціонального аспектів ЦВВ у відповідності із визначеними національними інтересами держави на конкретному історичному етапі розвитку суспільства з урахуванням його можливостей;

ВОД здійснює військову підтримку легітимної цивільної влади своєчасно та адекватно на рівні, що забезпечує національну безпеку держави;

військові суб'єкти відносин відчувають повагу та моральну підтримку з боку цивільних суб'єктів суспільства та здатні свідомо служити народові, самовіддано захищати його інтереси;

суб'єкти цивільної та військової сфер взаємовідносин існують не автономно, а у соціальному симбіозі, гармонійно розвиваються у тісному співробітництві між собою.

Як методи оцінки ефективності державного управління ЦВВ запропоновано використовувати: публічну звітність; аналіз висвітлення проблем ЦВВ засобами масової інформації; аналіз громадської думки; аналіз звернень громадян; оцінка результатів референдумів; аналіз результатів виборів на загальнодержавному та територіальному рівнях.

Для дослідження стану та розвитку ЦВВ, а також вдосконалення механізмів ЦВВ розроблена їх загальна модель. Модель включає опис суб'єктів ЦВВ, основних видів відносин, факторів, що впливають на їх стан та розвиток, критеріїв оцінки ефективності державного управління ЦВВ та методів її оцінки. Запропонована модель є основою механізму державного управління ЦВВ, як способу впливу держави на суспільні процеси, свідомість, поведінку і діяльність суб'єктів ЦВВ з метою створення умов щодо мотивації саме ефективної діяльності, високого ступеня узгодження суспільних, колективних та особистих інтересів суб'єктів ЦВВ.

Інструментом, через який здійснюється вплив держави на суспільні процеси, свідомість, поведінку і діяльність суб'єктів ЦВВ, є сукупність свідомо встановлених державою механізмів ЦВВ. Під механізмом ЦВВ запропоновано розуміти спосіб взаємодії між суб'єктами відносин з притаманними йому формами та методами; сукупність функцій організаційних структур на усіх рівнях державного управління і правил (умов, критеріїв, показників та зв'язків між суб'єктами), в рамках яких здійснюється розвиток ЦВВ, забезпечується практична реалізація їх демократичних принципів.

На базі розробленої моделі ЦВВ проведений аналіз стану ЦВВ у сучасній Україні. Аналіз показав, що у сфері регулювання органами державного управління ЦВВ в Україні існують певні досягнення, перш за все, створення нормативно-правової основи, яка врегульовує основні питання функціонування і подальшого розвитку системи цивільного управління воєнною сферою на загальнодержавному та територіальному рівнях управління. Незважаючи на це, загальний стан ЦВВ в Україні не можна вважати задовільним. До цього часу не вдалося забезпечити чіткого розмежування повноважень і відповідальності між органами державної влади, між цивільними і військовими, з приводу чого ще точаться дискусії. Боєготовність Збройних Сил України, інших військових формувань, рівень їх фінансування та соціального забезпечення військовослужбовців не можуть задовольнити наше суспільство. Престиж військової служби досить низький як в очах суспільства, так і серед самих військових.

Отже, ефективність державного управління ЦВВ в Україні можна визнати такою, що не повністю відповідає основним критеріям. Головним чином, негативна оцінка вмотивована порушенням одного з основних принципів демократичного цивільного управління - відповідальності цивільних за рівень ефективності силових структур.

У третьому розділі “Механізми цивільно-військових відносини в Україні на різних рівнях державного управління” на підставі розроблених основ теорії державного управління ЦВВ з використанням методів системного та функціонального аналізу нормативно-правових актів та літератури за темою дослідження здійснений синтез пропозицій щодо механізмів регулювання ЦВВ на загальнодержавному та територіальному рівнях управління.

В результаті дослідження визначений зміст механізмів основних видів ЦВВ на загальнодержавному та територіальному рівнях.

Так, на загальнодержавному рівні цивільне управління військовою сферою з боку органів державної влади повинно полягати у законодавчій, судовій, виконавчій та розпорядчій діяльності держави щодо забезпечення воєнної безпеки держави, здійснення правоохоронної діяльності, захисту населення у надзвичайних ситуаціях, забезпечення соціального захисту військових суб'єктів відносин, визначення статусу і умов перебування іноземних військових формувань на території України, здійсненні цивільного контролю за військовою сферою.

Цивільне управління з боку органів влади територіального рівня повинно полягати у здійсненні демократичного цивільного контролю над військовими суб'єктами відповідно до наданих їм повноважень, в координації діяльності військових суб'єктів при здійсненні заходів військової підтримки цивільної влади на місцях, а також у цілеспрямованому, організуючому впливі на громадськість з метою формування свідомості, поваги до озброєного захисника Вітчизни, довіри військовим та їх моральної підтримки з боку цивільних у повсякденному житті, досягнення взаєморозуміння, доброзичливих відносин та співпраці між військовими суб'єктами ЦВВ і громадськістю.

До завдань військової підтримки цивільної влади (ВПЦВ) на загальнодержавному рівні управління слід віднести захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості кордонів держави від воєнних зазіхань, а також здійснення правоохоронної діяльності щодо забезпечення захисту інтересів держави, суспільства, людини і громадянина від протиправних та злочинних зазіхань.

На територіальному рівні військову підтримку доцільно здійснювати як комплекс додаткових заходів, що доповнюють зусилля цивільної влади під час проведення масових заходів, надзвичайних ситуацій техногенного, природного або соціально-політичного характеру.

Військове керівництво не має права відмовитися від надання ВПЦВ. Органи державного управління, що виступили ініціатором такої підтримки, повинні бути зобов'язаними відшкодувати всі витрати, пов'язані із здійсненням ВПЦВ.

Цивільні суб'єкти ЦВВ, що не мають владних повноважень, повинні здійснювати цивільну підтримку військових, вступають з ними у відносини взаємовигідного співробітництва та реалізують надані чинним законодавством права щодо участі у громадському контролі над воєнною організацією держави.

Взаємозв'язок між загальнодержавним та територіальним рівнями ЦВВ здійснюється шляхом запитів місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування на військову підтримку в разі виникнення надзвичайних ситуацій соціально-політичного, природного та техногенного характеру регіонального або місцевого рівнів після вичерпання у повному обсязі цивільних ресурсів, а також інформуванням про результати воєнно-мобілізаційної роботи, цивільного контролю та цивільно-військового співробітництва на територіальному рівні.

Обґрунтовано функції воєнної організації держави, які є елементом механізму здійснення цивільного управління військовою сферою.

До зовнішніх функцій ВОД запропоновано віднести забезпечення зовнішньої воєнної безпеки; захист держави від воєнного нападу ззовні (агресії) або розв'язання міжнародного збройного конфлікту на її території; участь у міжнародній діяльності щодо відновлення або підтримання миру і правопорядку в регіоні, у світі.

Внутрішніми функціями ВОД запропоновано вважати: забезпечення внутрішньої воєнної безпеки; локалізацію та припинення внутрішніх збройних конфліктів; здійснення правоохоронної діяльності щодо забезпечення захисту інтересів держави, суспільства і людини від протиправних та злочинних зазіхань; захист населення у надзвичайних ситуаціях.

Як принципи поділу функцій між формуваннями ВОД обрані повнота реалізації складовими усіх функцій ВОД та чітке розмежування їх повноважень. Відокремлення основних та неосновних функцій формувань, а серед останніх - безпосередня участь або забезпечення, надало можливість запропонувати більш системний та чіткий розподіл повноважень між формуваннями ВОД при виконанні визначених зовнішніх та внутрішніх функцій.

Рекомендовані пропозиції щодо вдосконалення механізмів цивільного контролю на загальнодержавному та територіальному рівнях управління, які базуються на уточненні поняття цивільного контролю, визначенні принципів, сфери дії, об'єктів контролю, а також повноважень суб'єктів парламентського, державно-адміністративного та громадського контролю.

Для упорядкування відносин між територіальними органами влади та командуванням військових частин, розташованих на відповідній території, при здійсненні військової підтримки цивільної влади, рекомендовані механізми залучення і відновлення (відшкодування) ресурсів силових структур при виконанні завдань під час забезпечення громадської безпеки та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на територіальному рівні управління.

Результати аналізу проблем цивільної підтримки військових і цивільно-військової співпраці дозволили запропонувати основні напрямки вдосконалення їх механізмів у сферах надання юридичним і фізичним особам обґрунтованих пільг щодо стимулювання їх дій при наданні шефської допомоги військовим суб'єктам та виконанні оборонного замовлення; впровадження технології “Паблік Рілейшнз” у практику формування громадської думки; взаємовигідне залучення на договірних засадах військових суб'єктів, що розташовані на території громади, до участі в комплексному соціально-економічному розвитку міст, сіл, селищ; планової координації цієї роботи з боку відповідних місцевих органів влади.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в розробці теоретичних засад державного управління ЦВВ, орієнтованих на досягнення їх упорядкованості, збереження сталості та відповідності сучасним умовам трансформації українського суспільства, а також пропозицій щодо вдосконалення механізмів ЦВВ на загальнодержавному та територіальному рівнях управління. Зокрема:

1. Вперше систематизовано та узгоджено основні категорії, поняття та терміни, що складають базис предмету теорії державного управління ЦВВ.

Сформульовані категорії та поняття дозволять використовувати їх в наступних наукових розробках, у законотворчому процесі, для однозначного тлумачення процесів та явищ у сфері ЦВВ.

2. Розроблена загальна модель ЦВВ правової демократичної держави. Ця модель, на відміну від відомих, враховує спрямованість відносин між цивільними і військовими суб'єктами та принципи основних видів відносин правової демократичної держави, на яких вони ґрунтуються, склад і функції військових та цивільних суб'єктів відносин.

Модель дозволяє уявити структуру та оцінити стан ЦВВ, ефективність державного управління ними, розробляти рекомендації щодо їх вдосконалення та подальшого розвитку. Вона є основою механізму державного управління ЦВВ.

Систематизовані, узагальнені, узгоджені, уточнені та розроблені в дисертації категорії, поняття, терміни, критерії і методи оцінки ефективності державного управління ЦВВ та модель ЦВВ у сукупності складають основи теорії державного управління ЦВВ. На даному етапі розвитку науки запропоновані теоретичні засади дозволяють вивчати і досліджувати ЦВВ, удосконалювати елементи механізму державного управління ЦВВ, зокрема - механізми ЦВВ.

3. Розроблені структури, систематизовані і узагальнені функції суб'єктів ЦВВ на загальнодержавному та територіальному рівнях управління, які відрізняються від існуючих більш повним урахуванням складу цивільних і військових суб'єктів відносин, зокрема й іноземних військових суб'єктів, що розташовані або тимчасово перебувають на території держави, складом та спрямованістю основних видів ЦВВ. Це надає можливість більш цілісного уявлення про всі форми та напрямки діяльності органів державної влади у взаємодії із силовими відомствами.

4. Обґрунтовані зовнішні та внутрішні функції воєнної організації держави, які відрізняються від відомих більш конкретним змістом і спрямованістю на специфіку діяльності воєнної організації держави та відображають її основне призначення.

Визначені функції ВОД можуть бути покладені в основу вдосконалення Воєнної доктрини України, законодавчої бази, що регламентує діяльність силових структур, розподілення функцій, завдань, організації управління і взаємодії формувань ВОД у мирний час, при запровадженні правових режимів надзвичайного та воєнного стану.

5. Розроблений механізм цивільного контролю над військовою сферою, якій відрізняється від відомих уточненням поняття цивільного контролю, визначенням принципів, сфери дії, об'єктів контролю, а також повноважень суб'єктів цивільного контролю на загальнодержавному та територіальному рівнях управління. Запропонований механізм може бути покладений в основу Закону “Про цивільний контроль за воєнною організацією України”.

6. Обґрунтований підхід до формування механізмів військової підтримки цивільної влади враховує основні принципи та визначає порядок залучення і відновлення (відшкодування) ресурсів силових структур, витрачених при виконанні завдань забезпечення громадської безпеки або ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на територіальному рівні управління.

7. Запропоновано основні напрямки вдосконалення механізмів цивільної підтримки військових і цивільно-військового співробітництва: надання юридичним і фізичним особам обґрунтованих пільг щодо стимулювання їх дій при здійсненні шефської допомоги військовим суб'єктам та виконанні оборонного замовлення; впровадження технології “Паблік Рілейшнз” у практику формування громадської думки; взаємовигідне залучення на договірних засадах військових суб'єктів, що розташовані на території громади, до участі в комплексному соціально-економічному розвитку міст, сіл, селищ; планова координація цієї роботи з боку відповідних місцевих органів влади.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Говоруха В.В. Особливості демократичного реформування цивільно-військових відносин в Україні // Актуальні проблеми державного управління. Науковий збірник. - 1999. - № 1. - С. 90 - 100.

Говоруха В.В. Цивільно-військові відносини в іноземних державах: військова підтримка цивільної влади // Вісник Університету внутрішніх справ. - 1999. - Випуск №9. - С. 272 - 278.

Говоруха В.В. Проблеми інституалізації цивільно-військових відносин на регіональному рівні // Актуальні проблеми державного управління. Науковий збірник. - 2000. - № 1. - С.159-166.

Говоруха В.В., Кузніченко С.О. Проблемні аспекти надзвичайних режимів у державному управлінні // Вісник Університету внутрішніх справ. - 2000. - Випуск №10. - С.72-83.

Говоруха В.В. Модель цивільно-військових відносин правової демократичної держави // Актуальні проблеми державного управління. Науковий збірник. - 2001. - № 1.- С.70-79.

Говоруха В.В. Механізм державного управління цивільно-військовими відносинами // Матеріали першого міжнародного наукового конгресу “Державне управління та місцеве самоврядування”. - Харків: Вид-во УАДУ (Харківській філіал), 2001.- С.36-37.

Розробка пропозицій щодо розподілу функцій та завдань між внутрішніми військами МВС України та іншими формуваннями воєнної організації держави: Звіт про НДР шифр “Організація-К”, (проміжний).- Харків: Військовий інститут внутрішніх військ МВС України, 2000. - 84 с.

Размещено на Allbest.ru