Римське право – доктринальна першооснова права та юридичної науки в країнах романо-германської правової сім'ї та Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет внутрішніх справ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Римське право - доктринальна першооснова права та юридичної науки в країнах романо-германської правової сім`ї та Україні

Задорожний Юрій Анатолійович

12.00.01 - теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

УДК 340.15 (47+477): (42.3)

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

Колодій Анатолій Миколайович,

Київський національний університет внутрішніх справ,

начальник кафедри конституційного та міжнародного права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Калюжний Ростислав Андрійович,

Київський національний університет внутрішніх справ,

начальник кафедри управління в органах внутрішніх справ

кандидат юридичних наук, професор

Шмоткін Олексій Вікторович,

Національна академія Служби безпеки України,

завідувач кафедри теорії та історії держави і права

Захист відбудеться “27” березня 2008 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.04 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03680, м. Київ, пл. Солом`янська, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03680, м. Київ, пл. Солом`янська, 1.

Автореферат розісланий “16” лютого 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

О.Б. Горова

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Євроінтеграційні процеси зумовлюють відпрацювання єдиних принципів і підходів до зближення систем права європейських держав та України. Дослідження доктринальної першооснови теоретико-історичного аспекту виникнення та формування романо-германської правової сім`ї дає змогу зробити не лише аналіз перспектив її розвитку, але й знайти оптимальні форми і шляхи взаємодії різних держав задля їх конструктивної співпраці заради миру та добробуту в світі.

Різнобічні процеси глобалізації торговельно-економічних, політичних, соціально-культурних та інших відносин забезпечують не лише оновлення правових уявлень про впорядкування названих відносин, але й опосередковують як взаємодію та зближення національних правових систем країн Західної Європи та України, так і вироблення сучасної моделі їх правового поступу.

Відтак, формування оновленої континентальної правової системи зумовлює необхідність переосмислення концептуальних положень, уніфікації базових понять і категорій, перегляду відправних принципів та ідей з тим, щоб останні відповідали досягнутому рівню диверсифікованих суспільних відносин на спільному європейському правовому просторі. Римське право, як теоретичний фундамент об`єднання різних систем права західноєвропейських держав, продовжує об`єднувати і згуртовувати європейську юриспруденцію у теоретично-практичних правових пошуках оптимальної моделі романо-германської правової сім`ї.

В умовах розвитку євроінтеграційних процесів актуальність дослідження доктринального підґрунтя формування романо-германської правової сім`ї є беззаперечною. Ця проблема в науковій літературі досить активно розроблялась як зарубіжними вченими-романістами, так і правниками радянської доби, проте наукові надбання останніх мали тенденційний характер з огляду на продукування особливої, “радянської” правової системи.

До того ж проблема визначення концептуальних засад утворення континентальної правової системи характеризується відсутністю єдиних наукових підходів і в сучасній спеціальній літературі. Вчені-теоретики досліджують загальні тенденції формування романо-германської правової сім`ї, проте в їх наукових працях нема єдності думок щодо визначення впливу римського права на цей процес. Проблема ж доктрини права, як ідейного підґрунтя створення та розвитку даної правової системи, розглядається у спеціальній літературі досить поверхово. Такий стан справ актуалізує необхідність наукового обґрунтування виокремленої проблеми. Усе це й зумовило вибір теми даного наукового дослідження, її структуру і зміст.

У процесі дослідження обраної теми ми зверталися до тих теоретичних надбань, що містяться в наукових працях як вітчизняних, так і зарубіжних учених-романістів, фахівців загальнотеоретичних правових та цивілістичних наук. У цілому науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження стали наукові праці з теорії та історії держави і права, історії політичних і правових учень, римського та цивільного права.

Різні загальнотеоретичні аспекти проблем римського права, прямо чи опосередковано, досліджували у своїх наукових працях представники вітчизняної та зарубіжної правової науки радянського і сучасного періодів: С.С. Алексєєв, С.Д. Гусарєв, В.В. Копєйчиков, В.В. Кравченко, В.С. Нерсесянц, І.Б. Новицький, І.С. Перетерський, Ю.А. Тихомиров та інші.

Вагомим підґрунтям сформульованих у дисертаційному дослідженні теоретичних висновків та узагальнень стали положення, які розробляли у своїх працях учені-романісти. Насамперед, це стосується проблем історії розвитку римського права, його рецепції, системи римського права та його джерел, а також тих чи інших інститутів римського приватного права. Відтак, особлива увага приділялася науковим здобуткам знаних учених, зокрема: В.Г. Виноградова, Д.Д. Грімма, Д.В. Дождєва, В.К. Дронікова, О.С. Йоффе, Р.А. Калюжного, А.І. Косарєва, Л.І. Петражицького, О.А. Підопригори, І.О. Покровського, Є.О. Скріпільова, Б.Й. Тищика, Є.О. Харитонова, В.М. Хвостова, М.Х. Хутиза, З.М. Черніловського та інших. Водночас враховувалися теоретичні надбання зарубіжних учених-романістів М. Андрєєва, Е. Аннерса, Г. Бермана, М. Гарсіа Гаррідо, Л. Дюгі, Р. Ієрінга, Ж. Карбоньє, М. Поленак-Акімовської, І. Пухана, Д. Рене, Ч. Санфіліппо, Дж. Франчозі та інших.

Крім наукових праць в основу дисертації ввійшли першоджерела, вивчення яких допомогло зрозуміти генезис впливу ідей, положень та норм римського права на історичний процес становлення континентальної правової системи. Це Дигести Юстиніана, кодифікації країн Західної Європи та України, інші нормативно-правові акти, які зазнали істотного впливу права Риму, тобто ті, що становлять об`єктивну цінність у процесі дослідження доктринальної першооснови права та юридичної науки романо-германської правової сім`ї та України.

У процесі написання наукової роботи аналізувалися, поряд із діючими, недіючі нормативно-правові акти, що дозволило використати потенціал римського права для вдосконалення чинного цивільного законодавства України.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження відповідає напрямам Цільової комплексної програми НАН України № 0186.0.070872 “Актуальні проблеми історії українського національного державотворення”, а також визначається програмою наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005 - 2010 рр.

Мета та завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є з`ясування доктринальної першооснови права та юридичної науки в країнах романо-германської правової сім`ї та Україні; визначення ролі і місця римського права у формуванні методології наукових досліджень, системи і структури права, джерел права, юридичної освіти в країнах романо-германської правової сім`ї та Україні.

Для досягнення поставленої мети потрібно було вирішити такі завдання:

- проаналізувати методологічний інструментарій романістичної науки з часу формування останньої до сьогодення;

- сформулювати поняття “рецепція”, виділити та проаналізувати основні її етапи розвитку в країнах романо-германської правової сім`ї та Україні;

- виділити і проаналізувати способи впливу римського права на формування системи та структури права західноєвропейських держав та України;

- виявити і розглянути характерні ознаки впливу римського права на процес формування системи правових джерел країн романо-германської правової сім`ї та України;

- сформулювати авторське визначення поняття “правова доктрина” з урахуванням існуючих тенденцій розуміння даної дефініції;

- дослідити послідовність впливу римського права на формування доктринальних ідей і теорій юридичної науки, здійснити аналіз форм реалізації доктрини у правотворчому процесі в країнах романо-германської правової сім`ї та Україні;

- визначити роль і місце римського права у формуванні системи вищої юридичної освіти в країнах континентальної Європи;

- на основі порівняльного аналізу норм римського приватного права і цивільного законодавства України внести конкретні пропозиції щодо вдосконалення норм останнього.

Об`єктом дослідження є процес формування права в країнах романо-германської правової сім`ї та Україні.

Предметом дослідження є доктринальний вплив римського права на право та юридичну науку в країнах романо-германської правової сім`ї та Україні.

Методи дослідження. Використання різних методологічних прийомів та способів, що стали дієвим інструментом розкриття сутнісного навантаження цілого ряду питань наукового дослідження, зумовлено необхідністю вирішення комплексу багатоаспектних завдань дисертаційного дослідження. Методологічною основою наукового дослідження є як загальнотеоретичні, так і спеціальні наукові методи, підходи та принципи.

Використання діалектичного методу дало можливість дослідити процес становлення і розвитку романо-германської правової системи, юридичної освіти (підрозділи 1.3; 2.2). Логіко-семантичний і формально-логічний методи використано в ході дослідження змістовного навантаження окремих термінів та понять, як-от: “рецепція”, “доктрина” та інші. Відтак, використання названих методів зумовило поглиблення понятійного апарату (підрозділи 1.2; 2.1).

Застосування аналітично-системного методу дозволило виокремити основні критерії та принципи класифікації періодів рецепції римського права, а історико-правовий метод використано в процесі дослідження генезису рецепції римського права та доктринальних учень в країнах романо-германської правової сім`ї та Україні (підрозділ 1.2; 2.1).

Використання соціологічного і статистичного методів дозволило отримати інформацію про стан та перспективи щодо вивчення римського права на юридичних факультетах нашої держави (підрозділ 2.2).

Застосування порівняльно-правового методу дало змогу визначити загальну спрямованість впливу римського права на процес формування доктринальної першооснови права, юридичної науки, джерельної бази, системи та структури права в країнах романо-германської правової сім`ї та Україні (підрозділи 1.3; 1.4; 2.1; 2.2).

Використання таких методів наукового дослідження як структурний та функціональний дозволило з`ясувати зміст і сутнісне навантаження елементів системи права, їхню структуру (підрозділ 1.3). Для вироблення пропозицій щодо вдосконалення цивільного законодавства України засобом використання потенціалу норм римського права використовувався порівняльно-правовий метод та метод документального аналізу (підрозділ 2.3).

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що дана дисертація є першим на теренах незалежної України комплексним дослідженням римського права як доктринальної першооснови права та юридичної науки в країнах романо-германської правової сім`ї та Україні, яке присвячене проблемам історіографії та методології наукових досліджень римського права, його рецепції як формі впливу на право в країнах континентальної Європи, визначенню ролі і місця римського права у започаткуванні системи та структури права, джерел права, юридичної освіти в країнах романо-германської правової сім`ї та Україні.

У результаті здійсненого системного дослідження сформульовано авторську концепцію, що характеризує наукову новизну дисертації і містить ряд практичних пропозицій та рекомендацій до цивільного законодавства України.

Вперше:

- сформульовано авторське визначення поняття правової доктрини як єдиної системи знань, структурованої засобом універсальних принципів, які у своїй єдності створюють підґрунтя для розвитку різних правових систем, у тому числі і континентальної;

- визначено, що реалізація правової доктрини у правотворчому процесі має такі форми: вироблення та утвердження методів юридичної науки; пошук форм розвитку права (визначення тенденцій його розвитку); створення понятійно-категоріального апарату; активний вплив на правосвідомість законодавця, який спрямовує законодавчий процес у вироблене доктринальними положеннями русло; інтерпретацію законодавчої бази; примирення соціальних конфліктів шляхом вироблення єдиних загальних принципів, заснованих на засадах справедливості;

- встановлено, що методологічний інструментарій сучасної романістичної науки характеризується поліваріантністю і за специфікою свого змістовного навантаження виокремлюється у два відносно самостійні спрямування:

а) методи наукового пізнання, які використовуються з метою суто теоретичного дослідження римського права: формально-юридичний, системно-структурний, конкретно-історичний, типологічний та інші;

б) методи, які використовуються у площині пошуку потенціальних перспектив практичного застосування окремих норм та інститутів римського права у діючому законодавстві, - порівняльний, діалектичний, моделювання та інші;

- доведено, що рецепція та аккультурація - не тотожні правові процеси, оскільки остання є двостороннім процесом взаємного проникнення правових культур різних держав, тоді як механізм здійснення рецепції римського права полягає в проникненні правової системи, що існувала раніше, в правову культуру наступної епохи;

- встановлено, що вплив римського права на процес формування системи правових джерел країн романо-германської правової сім`ї та України здійснювався в тій мірі, в якій суспільство було здатне його сприйняти, останнє значною мірою опосередковувалося рівнем економічного, культурного, політичного та іншого розвитку європейських держав;

- визначено, що вплив римського права на формування правової системи європейських держав здійснювався багатовимірно: у теоретичному аспекті, у площині практичного застосування, на рівні формування світоглядних поглядів та переконань про право як загальне мірило свободи і справедливості в суспільстві, державі;

- на підставі отриманих висновків дисертаційного дослідження пропонується внести доповнення та зміни до глав 29, 33, 34, 86, 88, 90 Цивільного кодексу України з метою його вдосконалення.

Удосконалено:

- поняття “рецепція римського права” як відродження ідей, норм, принципів та інших елементів правової культури минулої епохи в нових суспільних умовах шляхом їх імплементації, творчої переробки та активного пристосування;

- методологію наукових досліджень римського права, починаючи з часів існування Римської імперії до сьогодення.

Дістали подальшого розвитку:

- теза про те, що створені римськими юристами юридична техніка, понятійний апарат права, принципи, структура, чітко визначена інструментальна цінність права, як важливого універсального регулятора суспільних відносин, склали міцне підґрунтя для створення та побудови романо-германської правової системи;

- твердження про те, що принципи римського права, наповнені органічною раціональністю і справедливістю безвідносно їхньої приналежності до тієї чи іншої системи права, були запозичені європейськими країнами та послужили базою для розробки нових фундаментальних принципів, які стали ключовим елементом системи права країн романо-германської правової сім`ї;

- положення про те, що розвиток юридичної освіти в університетах України нерозривно пов`язаний з викладанням римського приватного права;

- тезу про те, що римське приватне право стало тією концентруючою віссю, навколо якої сформувалася система юридичної освіти в країнах романо-германської правової сім`ї;

- концепція про ключову роль римського права у формуванні юридичної науки в країнах романо-германської правової сім`ї та Україні, що сприяло розробці доктрини правового розвитку держав континентальної Європи; дослідженню низки теоретичних питань права, юридичних понять та правових інститутів; закладенню теоретичних підвалин правової системи; відпрацюванню методики, системи та форм здійснення навчального процесу; підготовці фахових знавців юриспруденції.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що результати наукових пошуків, сформульовані в висновках та рекомендаціях, можуть бути використані:

- у ході здійснення подальшого науково-дослідницького пошуку вчених щодо розв`язання загальнотеоретичних проблем у галузі теорії та історії держави і права;

- у правотворчій сфері - в процесі внесення змін і доповнень до Цивільного та Земельного кодексів України з метою вдосконалення норм чинного законодавства з урахуванням досягнень у цій сфері римського приватного права;

- у право-виховній площині - теоретичні висновки, пропозиції та рекомендації, які містяться в даному дослідженні, можуть слугувати матеріалом у роботі по підвищенню рівня правової культури та правосвідомості населення, студентської молоді, державних службовців;

- у навчальному процесі - при підготовці курсу лекцій з дисциплін “Римське право”, “Цивільне право України”, “Теорія держави і права”, “Історія держави і права України”, “Історія держави і права зарубіжних країн”, “Історія політичних і правових учень”, методичних розробок та навчальних підручників для студентів, при проведенні практичних занять.

Апробація результатів дисертації. Отримані результати, висновки та основні положення дисертаційної роботи обговорювалися на засіданні кафедри теорії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ. Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на VІ Міжнародній науково-технічній конференції “Правові засади державотворення України” (26-28 квітня 2004, Київ); на V Міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених “Правові засади державотворення України” (12-13 квітня 2005, Київ); на VІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників”(20 - 21 квітня 2006, Київ); на Міжнародній науковій конференції “П`яті юридичні осінні читання” (27-28 жовтня 2006, м. Хмельницький), тези опубліковано у збірниках конференцій.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у п`яти наукових статтях, чотири з яких опубліковано у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація побудована у відповідності зі змістом наукових завдань і складається з вступу, двох розділів, що поділяються на сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 214 сторінок, у тому числі список використаних джерел, що включає 218 найменувань, становить 16 сторінок.

1. Основний зміст

римський право юстиніан

У вступі обґрунтовуються актуальність і новизна теми дисертаційного дослідження, ступінь її наукової розробленості, визначені об`єкт, предмет, мета та основні завдання дослідження, його методологічна основа, формулюються основні положення і висновки, що виносяться на захист, продемонстровано науково-теоретичне та практичне значення отриманих висновків, дано інформацію про апробацію результатів дослідження та дані про публікації у фахових наукових виданнях.

Розділ І “Римське право - доктринальна першооснова права в країнах романо-германської правової сім`ї та Україні” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Історіографія та методологія досліджень римського права” доведено, що дослідження та опрацювання першоджерел римського права здійснювалося різними науковими школами, які виробили свої підходи і методи вивчення та розуміння права.

Школа глосаторів у процесі системного опрацювання римських першоджерел виробила свої методи, серед яких пріоритетним був філологічний. З`ясовано, що результатом діяльності глосаторів стала не лише систематизація цілої низки правових інститутів римського права, але й наповнення їх відповідним змістом.

Наприкінці ХІІІ - на початку ХІV ст.ст. на зміну глосаторам прийшли постглосатори, які створили школу коментаторів. Основним способом юридичного аналізу, за допомогою якого вони намагалися систематизувати зібраний глосаторами матеріал, був метод схоластичної логіки. Коментатори намагалися поставити римське право на службу тогочасним феодальним суспільним відносинам.

Зародження капіталістичних суспільних відносин у ХV - ХVІ ст.ст. вимагало пошуку досконаліших методів і шляхів осмислення римського права з метою його продуктивного використання в якісно нових умовах. Відтак, ХV ст. в історії розвитку юриспруденції ознаменувалося зародженням та утвердженням нової правової школи - гуманістичної або французької. Критика тексту, філологічний аналіз, історичне його тлумачення та систематизація - це ті нові прийоми вивчення права, що ввійшли в історію розвитку юриспруденції під назвою французького методу. Даний метод, на противагу італійському, в основі якого лежали схоластичні прийоми, давав можливість не лише проникнути у внутрішню лабораторію правотворення римських юристів, але й відкривав середньовічним ученим перспективу для самостійної правової творчості.

Досліджено, що представники історичної школи ввели в науковий обіг новий методологічний прийом - метод пандектного права, використання якого дозволило якісно систематизувати інститути римського права. Поряд з цим, дієве використання формально-логічного методу забезпечило формування низки правових понять і положень німецької системи права, формування яких здійснювалося під впливом римського права.

У підрозділі наголошується на тому, що, незважаючи на різнохарактерність методів наукового дослідження, які застосовувалися представниками різних правових шкіл: глосаторами, коментаторами, гуманістами та іншими, спільним результатом їхньої наукової діяльності було не лише започаткування юриспруденції - нової західноєвропейської юридичної науки, але й наповнення її відповідним змістом, базові елементи якої започатковані класичним римським правом.

Встановлено, що ХІХ - ХХ ст.ст. характеризуються неоднозначним ставленням європейських учених до римського приватного права. Так, протягом другої половини ХІХ ст. і до 1917 р. російськомовна література з проблем дослідження римського права є надзвичайно багатогранною і змістовною. Це стало результатом творчої діяльності школи романістів, яка створилася на базі Київського, Московського, Харківського та інших університетів Російської імперії. Дійсно, у контексті дослідження заслуговують на увагу праці В.М. Хвостова, І.О. Покровського, В.І. Сінайського, С.А. Муромцева, Д.Д. Грімма та інших. Дослідження проблем римського права відзначалися глибоким теоретичним викладом матеріалу, обґрунтованістю наукових висновків і тверджень. Творчий доробок зазначених вище представників романістичної школи не поступався за рівнем науково-методологічних напрацювань здобуткам європейських учених-романістів Ф. Савіньї, Р. Ієрінга, Г. Пухти тощо.

Досліджено, що методологічний інструментарій сучасної романістичної науки - багатогранний. За специфікою свого змістовного навантаження останній виокремлюється у два відносно самостійні спрямування. Перша група методів наукового пізнання використовується вченими-романістами з метою суто теоретичного дослідження норм, інститутів та системи римського права, тобто наука здійснюється ніби заради самої науки. До таких методів, вважаємо, належать: формально-юридичний, системно-структурний, конкретно-історичний, типологічний та інші. Інша група методологічних орієнтирів використовується вченими у площині пошуку потенціальних перспектив можливого практичного застосування окремих норм та інститутів римського права шляхом удосконалення діючого законодавства. Такими методами є: порівняльний, актуалізму, діалектичний, моделювання та інші.

У результаті аналізу історіографії та методології наукових досліджень проблеми римського права встановлено, що римське право - це система загальнообов`язкових, формально визначених правил поведінки, виражених у нормах, принципах та інститутах, встановлених державою для регулювання суспільних відносин.

У підрозділі 1.2. “Рецепція римського права як форма його впливу на право в країнах романо-германської правової сім`ї та Україні” здійснюється наукова розробка визначення поняття “рецепція римського права” через призму багатоманітності зв`язків із соціальною дійсністю та на основі аналізу різних точок зору щодо його змістовної сутності.

Підкреслюється, що недоцільним та неперспективним є ототожнення понять “акультурація” та “рецепція”. Процес акультурації відбувається за умови взаємного проникнення культур шляхом прямого і тривалого контакту, в результаті якого відбуваються істотні зміни парадигм обох правових систем. Водночас механізм здійснення рецепції римського права полягає в проникненні правової системи, що існувала раніше, в правову культуру іншої епохи. Відтак, взаємопроникнення таких систем неможливе, оскільки держава, в якій існувала одна з них, припинила своє існування, тому цілком логічно стверджувати, що рецепція є процесом однобічного впливу однієї правової культури на іншу.

Визначено форми рецепції:

а) використання норм римського права для систематизації та доповнення місцевого права;

б) теоретичне дослідження джерел римського права професорами університетів;

в) вивчення римського права в університетах;

г) безпосереднє застосування частини норм, принципів та інститутів римського права як діючого права та їх використання для формування нових нормативно-правових актів;

ґ) використання норм і принципів римського права для формування нових нормативно-правових актів;

д) запозичення понятійно-категоріального апарату римського права.

Доведено, що рецепція римського права в країнах романо-германської правової сім`ї відбувалась як шляхом прямого (безпосереднього) сприйняття його елементів, так і опосередковано, тобто через запозичення положень права інших країн, створених шляхом рецепіювання ідей, принципів та інститутів права римської держави. Для правової системи України, у період її входження до складу СРСР, характерною є прихована (латентна) рецепція римського права. Сьогодні відбувається відродження інтересу до римського права з метою якнайширшого використання його ціннісних надбань у системі права України.

У результаті дослідження першоджерел та здійснення їхнього системного порівняння визначено передумови та причини рецепції римського права, виокремлено її етапи та проаналізовано характерні особливості впливу римського права на формування права в країнах романо-германської правової сім`ї та Україні. У підсумку робиться висновок про те, що у своїй єдності етапи рецепції римського права становлять цілісний і безперервний процес, для якого на різних етапах його розвитку властиві ті чи інші способи та форми здійснення рецепції.

У підрозділі 1.3. “Започаткування римським правом системи та структури права в країнах романо-германської правової сім`ї та Україні” обґрунтовується теза про те, що вплив римського права на формування правової системи європейських держав здійснювався у трьох формах: у теоретичному аспекті; у площині практичного застосування; на рівні формування світоглядних поглядів і переконань про право як загальне мірило свободи та справедливості в суспільстві, державі тощо.

Підкреслюється, що система права країн романо-германської правової сім`ї та України - це багатогранне правове явище, яке сформувалося під впливом римського права і у своїй єдності логічно поєднує відповідні складові: норми, принципи, інститути та галузі права.

Важливою складовою системи права романо-германської правової сім`ї є норма права, фундамент якої становить норма класичного римського права. Її створення здійснювалося шляхом виведення єдиного правила з певної кількості типових прецедентів, що опосередковувало не лише відокремленість від конкретних випадків, але й давало можливість самостійного їх застосування на практиці.

На формування принципів системи права країн романо-германської правової сім`ї суттєвий вплив мало римське право. Із практичним використанням римських норм та інститутів у право континентальної Європи впроваджуються і відповідні принципи права римської юриспруденції, формування яких безпосередньо пов`язано з дослідженням римських джерел права, переважно Кодифікації Юстиніана. Доведено, що такі загальнотеоретичні принципи як принцип верховенства права та верховенства закону, принцип юридичної рівності перед законом та судом, принцип справедливості правосуддя, принцип неприпустимості повторного покарання за одне і те саме правопорушення та інші принципи беруть свій початок з класичного римського права.

Дістали підтвердження положення щодо того, що інститути римського права завдяки своїй універсальності та логічній об`єктивності поступово стали невід`ємною якісною складовою континентальної системи права, що зумовило не лише збереження їх змістовної суті, але й забезпечило їх наповнення відповідним теоретичним змістом.

Поряд із викладеними вище складовими елементами системи права романо-германської правової сім`ї існують і інші, які за своїм сутнісним змістом є не менш вагомими. Структурним елементом системи права всіх без винятку держав континентальної правової сім`ї є галузь права. Саме галузева класифікація права і є тією наступною важливою ознакою континентальної системи права, яка надає їй специфічних, тобто відмінних від інших правових систем світу, характерних ознак.

Обґрунтовується теза про те, що галузева класифікація права є похідною від більш загального розмежування права на приватне і публічне, яка була започаткована ще в римському праві, де значної розробки зазнало приватне право римської імперії, яке вже тоді містило поділ на відповідні галузі права: цивільне, речове, сімейне, спадкове, зобов`язальне тощо.

Встановлено, що римське право вплинуло і на структуру права країн романо-германської правової сім`ї, під якою необхідно розуміти внутрішню узгодженість та закономірну організацію його елементів. У результаті дослідження встановлено, що структуру права можна розглядати як поєднання таких складових: приватного і публічного, матеріального і процесуального, охоронного і регулятивного, об`єктивного і суб`єктивного права.

У підрозділі 1.4. “Роль римського права у формуванні джерел права в країнах романо-германської правової сім`ї та Україні” сформульоване авторське поняття “джерела права” як способів та засобів вираження державної волі, об`єктивованої через прийняття та санкціонування норм права, які становлять форму існування юридичного змісту.

Встановлено, що вплив римського права на процес формування джерел права в країнах романо-германської правової сім`ї та Україні здійснювався поступово і мав неоднакове внутрішнє та зовнішнє вираження, що зумовило виокремлення трьох етапів їх формування: а) VІ - ХІІІ ст. ст. - джерела містять спрощений (варваризований) виклад римського права, що застосовується як діюче законодавство та зібрання звичаєвого права, для доповнення, систематизації і роз`яснення якого застосовуються норми римського права; б) ХІV - ХVІІІ ст. ст. - джерела створені на основі прямого використання перероблених та пристосованих до нових умов норм римського права; в) ХІХ ст. - до сьогодення - кодифіковані джерела національного законодавства створені з використанням найдосконаліших досягнень юридичної науки з активним рецепіюванням ідей, системи та норм римського права.

Доведено, що процес формування джерел права на геополітичному просторі України здійснювався як шляхом власного законотворення, так і через активне запозичення певних елементів законодавства інших держав. Значна частина запозичених норм мала римське походження, джерелом привнесення яких був не Кодекс Юстиніана, а пізніші його напрацювання у першоджерелах інших європейських держав, в яких вони були інтерпретовані до місцевих потреб. Запозичення здійснювалися з огляду на потреби правового регулювання відповідних суспільних відносин, тому мали вибірковий характер.

У підсумку робиться висновок про те, що формування системи правових джерел країн романо-германської правової сім`ї та України здійснювався під впливом римського права у тій мірі, в якій суспільство було здатне його сприйняти, останнє значною мірою опосередковувалося рівнем економічного розвитку європейських держав.

Розділ ІІ “Римське право - доктринальна першооснова юридичної науки в країнах романо-германської правової сім`ї та Україні” складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню проблеми ролі і місця римського права у формуванні правової доктрини і становленні юридичної освіти в країнах романо-германської правової сім`ї та Україні.

У підрозділі 2.1. “Римське право як історичне джерело формування правової доктрини в країнах романо-германської правової сім`ї та Україні” сформульоване авторське визначення правової доктрини як єдиної системи знань, структурованої шляхом універсальних принципів, які у своїй єдності є підґрунтям для розвитку різних правових систем, у тому числі і романо-германської.

Доктрина, на наше переконання, як складне правове явище, має різне зовнішнє вираження, тому її роль та значення в правотворчому процесі об`єктивуються в таких формах: пошук форм розвитку права, тобто визначення тенденцій його розвитку; створення понятійного (словникового) апарату; вироблення та утвердження методів юридичної науки; активний вплив на правосвідомість законодавця, який часто спрямовує законодавчий процес у вироблене доктринальними положеннями русло; інтерпретація законодавчої бази; примирення соціальних конфліктів засобом вироблення єдиних загальних принципів, основаних на засадах справедливості; виконання ролі “маяка” в правозастосовному процесі:

а) при вирішенні судами нетипових ситуацій, тобто таких, що не врегульовані нормами права, а отже, становлять юридичну прогалину;

б) у випадку відсутності моністичного розуміння норм права, опосередкованого неясністю чи двозначністю їх змістовного навантаження.

У підрозділі робиться висновок про те, що доктрина, як важливе джерело розвитку права, живить його новими ідеями, які допомагають не лише адаптуватися нормам права до нових суспільних відносин, але й сформувати останні у певних правових межах. Крім того визначено, що римське право є базовим джерелом створення більшості доктрин у країнах континентальної Європи, які стали тими векторами, що визначали пріоритети і напрямки формування та розвитку романо-германської правової системи. З`ясовано, що на розвиток сучасного українського права основоположний вплив мають доктринальні вчення та ідеї як вітчизняних, так і зарубіжних теоретиків, розроблені на основі найважливіших положень римського права.

У підрозділі 2.2. “Римське право в системі юридичної освіти країн романо-германської правової сім`ї та України” аргументовано, що римське право, завдяки організації та діяльності Болонського університету, стало провідною навчальною дисципліною в системі юридичної освіти країн романо-германської правової сім`ї, формування якої безпосередньо пов`язане з відродженням римського права.

Здійснене дослідження дає підстави визначити беззаперечну роль середньовічних університетів Європи у процесі вивчення і популяризації римського права, що створило позитивний імпульс розвитку юридичної освіти і науки в країнах романо-германської правової сім`ї. Так, у стінах вищих навчальних закладів:

а) вироблено доктрину правового розвитку держав континентальної Європи;

б) здійснено дослідження низки теоретичних питань права, юридичних понять і правових інститутів;

в) закладено теоретичні підвалини та продуковано загальні риси романо-германської правової сім`ї;

г) написано значну кількість праць, монографічних досліджень;

ґ) відроджено доктринальні праці видатних античних філософів-мислителів, юристів;

д) відпрацьовано методику, систему та форми здійснення навчального процесу; започатковано професію юриста;

е) підготовлено фахових знавців з основ юриспруденції, які згодом працювали на суддівських та інших державних посадах;

є) виховано плеяду видатних лекторів, професорів-викладачів, з ім`ям яких пов`язано заснування низки історичних та правових шкіл;

ж) неоціненним був і є вплив університетів на формування правосвідомості і правової культури у суспільстві.

Досліджено, що вивчення римського права на сучасному етапі розвитку юриспруденції має різне теоретично-практичне значення: догматичне, освітнє (пізнавальне), практичне, методологічне, історичне.

У підрозділі 2.3. “Перспективи використання римського права для вдосконалення юридичної науки та права України” доведена можливість і необхідність різновекторного використання римського права для вдосконалення правової системи України.

У галузі юридичної науки - шляхом побудови на основі римського права нових доктрин та концептуальних теорій; для розробки та розвитку такої навчальної дисципліни як порівняльне правознавство, що має сприяти гармонізації права України та країн романо-германської правової сім`ї.

З метою вдосконалення юридичної освіти пропонується розширити обсяг навчальної дисципліни “Римське приватне право” у програмі юридичних факультетів до ста двадцяти годин із обов`язковим закріпленням даного обсягу державним стандартом та зміщенням акценту на вивчення практичних елементів засобом опрацювання римських правових казусів. Запровадити нову навчальну дисципліну “Історія держави і права Стародавнього Риму”, в якій приділити належну увагу вивченню римського публічного права.

Констатується, що практичне використання римського приватного права можливе шляхом удосконалення чинного цивільного законодавства через внесення запропонованих, на основі Кодифікації Юстиніана, змін до Цивільного кодексу України, що в цілому охоплюють 19 статей.

Висновки

У результаті дослідження встановлено, що доктринальною першоосновою права та юридичної науки в країнах романо-германської правової сім`ї та Україні є римське право, що підтверджено такими висновками.

1. Сформульовано авторське визначення “римського права” як системи загальнообов`язкових, формально визначених правил поведінки, виражених у нормах, принципах та інститутах, встановлених або санкціонованих державою для регулювання суспільних відносин.

2. Визначено основні ознаки римського права:

а) римське право є виміром свободи та справедливості відповідно до досягнутого рівня соціального розвитку та правової культури в суспільстві;

б) вольовий характер права римської держави опосередковує спрямування поведінки суб`єктів правовідносин у різних сферах суспільного життя;

в) формальна визначеність римського права полягає у його чіткості та однозначності правових приписів засобом їх об`єктивізації у нормативно-правових актах та інших джерелах права;

г) загальнообов`язковий характер римського права виражається в тому, що правила поведінки, встановлені в правових нормах, є обов`язковими для всіх без винятку суб`єктів права незалежно від їх волі;

ґ) системність римського права полягає в тому, що воно є певним чином упорядкованою та узгодженою, на основі відповідних принципів, сукупністю взаємозалежних і взаємодіючих норм та інститутів.

3. Доведено, що методологічний інструментарій сучасної романістичної науки характеризується поліваріантністю і за специфікою свого змістовного навантаження виокремлюється у два відносно самостійні спрямування:

а) методи наукового пізнання, які використовуються для суто теоретичного дослідження римського права: формально-юридичний, системно-структурний, конкретно-історичний, типологічний та інші;

б) методи, які використовуються у площині пошуку потенціальних перспектив практичного застосування окремих норм та інститутів римського права у діючому законодавстві: порівняльний, діалектичний, моделювання та інші.

4. Сформульовано авторське визначення поняття “рецепція римського права” як відродження ідей, норм, принципів та інших елементів правової культури минулої епохи в нових суспільних умовах шляхом їх імплементації, творчої переробки та активного пристосування.

5. Виокремлено три етапи рецепції римського права в країнах романо-германської правової сім`ї:

а) VІ -Х ст.ст. (безпосереднє застосування норм та елементів римського права у спрощеному та переробленому виді; створення варварських кодифікованих актів, що базувалися на римському праві; формування канонічного права на основі римських джерел);

б) ХІ - ХVІ ст.ст. (активне використання норм римського права для систематизації та доповнення місцевого звичаєвого права; пряме застосування рецепійованого римського права; виникнення університетів, що перетворюються у великі освітні центри з підготовки професійних юристів та наукового дослідження римського права);

в) ХVІІ - ХХ ст.ст. (перехід від прямого застосування римського права до включення його норм у національне кодифіковане законодавство).

6. Визначено 5 етапів рецепції римського права на території України:

а) Х - ХІV ст.ст. (через візантійські норми, які в своїй основі були рецепійовані з римського права, здійснюється опосередкований вплив останнього на руське право);

б) ХІV - ХVІІ ст.ст. (у цей період часу, на наше переконання, відбувається поєднання двох традицій рецепції римського права: східної через візантійське та руське право та західної через канонічні, польські та німецькі правові джерела);

в) 1654 - 1917 рр. (спроби розробки нового законодавства для українських земель, що супроводжуються прямою та опосередкованою рецепцією римського приватного права);

г) 1917 - 1991 рр. (офіційна відмова від застосування римського права з одночасною латентною і опосередкованою його рецепцією на теренах України);

ґ) 1991 р. - до сьогодення (відродження інтересу до римського приватного права з метою якнайширшого використання його ціннісних надбань у системі права України).

7. Доведено, що правові системи країн романо-германської правової сім`ї зазнали впливу римського права у площині практичного застосування, на рівні формування світоглядних поглядів та переконань про право як загальне мірило свободи і справедливості в суспільстві, державі.

8. Дістали підтвердження положення щодо того, що принципи і структура системи права у своїй основі привнесені у романо-германську правову систему з класичного римського права.

9. Підкреслюється, що принципи римського права, наповнені органічною раціональністю та справедливістю безвідносно їхньої приналежності до тієї чи іншої системи права, були запозичені країнами романо-германської правової сім`ї та послужили базою для розробки нових фундаментальних принципів.

10. Стверджується, що інститути римського права завдяки своїй універсальності та логічній об`єктивності поступово стали невід`ємною якісною складовою романо-германської системи права, що зумовило не лише збереження їх змістовної сутності, але й забезпечило їх наповнення відповідним теоретичним змістом.

11. Констатовано, що принцип розподілу норм права та інститутів за галузями, започаткований і частково розроблений у римському праві, здебільшого приватному, знаходить як практичне вираження, так і теоретичне обґрунтування в системі права країн романо-германської правової сім`ї та України.

12. Доведено, що започаткований римськими юристами процес відокремлення процесуальних норм від матеріальних був завершений у країнах романо-германської правової сім`ї завдяки розробці системи матеріального права, для якої характерний високий рівень абстракції та теоретичної обґрунтованості норм та інститутів.

13. Сформовано авторське визначення поняття “джерело права” як спосіб та засіб вираження державної або народної волі, об`єктивованої через норми права, які становлять форму існування юридичного змісту.

14. Визначено, що вплив римського права на процес формування правових джерел західноєвропейських держав та України здійснювався поступово та систематично і мав неоднакове внутрішнє та зовнішнє вираження на різних етапах розвитку:

а) VІ - ХІІІ ст.ст. - джерела містять спрощений (варваризований) виклад римського права, що застосовується як діюче законодавство та зібрання звичаєвого права для доповнення, систематизації і роз`яснення якого застосовуються норми римського права;

б) ХІV - ХVІІІ ст.ст. - джерела створені на основі прямого використання перероблених та пристосованих до нових умов норм римського права;

в) ХІХ ст. - до сьогодні - кодифіковані джерела національного законодавства створені з використанням найдосконаліших досягнень юридичної науки з активним рецепіюванням ідей, системи та норм римського права.

15. Обґрунтовується теза про те, що формування системи правових джерел країн романо-германської правової сім`ї та України здійснювалося під впливом римського права у тій мірі, в якій суспільство було здатне його сприйняти, останнє значною мірою опосередковувалося рівнем економічного, культурного та політичного розвитку європейських держав.

16. Сформовано авторське поняття “правова доктрина” як єдина система знань, структурована засобом універсальних принципів, які у своїй єдності створюють підґрунтя для розвитку різних правових систем, в тому числі і романо-германської.

17. Звертається увага на ту обставину, що римське право є базовим підґрунтям створення більшості правових доктрин у країнах континентальної Європи, які стали векторами, що спрямовують формування та розвиток правової системи романо-германської правової сім`ї та України.

18. Наголошується на тому, що завдяки організації та діяльності Болонського університету римське приватне право стало провідною навчальною дисципліною в системі юридичної освіти країн романо-германської правової сім`ї, формування якої безпосередньо пов`язане з відродженням римського права.

19. Доведено, що на сучасному етапі розвитку юриспруденції вивчення римського права має догматичне, освітнє (пізнавальне), практичне, методологічне, історичне значення.

20. Обґрунтовано можливість та необхідність використання римського права для розвитку юридичної науки України шляхом побудови на його основі нових правових доктрин та концептуальних теорій.

21. Пропонується запровадити нову навчальну дисципліну “Історія держави і права Стародавнього Риму” та розширити обсяг навчальної дисципліни “Римське приватне право” у програмі юридичних факультетів до ста двадцяти годин із обов`язковим закріпленням даного обсягу державним стандартом.

22. Запропоновано внести розроблені на основі римського права такі зміни до Цивільного кодексу України:

а) “Стаття 407. Підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - емфітевзис)

- Емфітевзис встановлюється між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - емфітевта).

- Емфітевзис може відчужуватись і передаватись у порядку спадкування”;

б) “Стаття 408. Строк договору про встановлення емфітевзису

- Строк договору про надання емфітевзису не може бути меншим, ніж 25 років”;

в) надати право емфітевті відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону не менш, ніж за 1 рік, і доповнити відповідним положенням статтю 410 Цивільного кодексу України;

г) у статтях 413 - 417 Цивільного кодексу України замінити поняття “право користування чужою земельною ділянкою для забудови” на термін - суперфіцій, а “землекористувач” - на суперфіціарій;

ґ) пункт 3 статті 413 Цивільного кодексу України викласти в такій редакції: “Суперфіцій може бути встановлено на визначений, або на невизначений строк, але не менший, ніж 50 років”;

д) доповнити статтю 414 Цивільного кодексу України пунктом 3: “У разі продажу суперфіціарієм будівлі (споруди), власник цієї земельної ділянки має переважне перед іншими особами право на її придбання за ціною, що оголошена для продажу, та на інших рівних умовах”;

е) внести уточнення до підпункту 3 пункту 1 статті 416 Цивільного кодексу України і викласти його в такій редакції: “Відмови суперфіціарія від права користування за умови обов`язкового попередження другої сторони не менше, ніж за 1 рік”;

є) запропоновано ввести до цивільного законодавства України правовий інститут договору дарування на випадок смерті;

ж) обґрунтовано доцільність надання права спадкодавцеві призначати виконавцем заповідального відказу не тільки спадкоємця, але й доручати виконання заповідального відказу будь-якій фізичній особі з повною цивільною дієздатністю або юридичній особі (виконавцеві заповідального відказу);

з) запропоновано внести зміни до Цивільного кодексу України у частині розподілу спадкоємців за чергами спадкування за законом (статті 1261 - 1265).

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Задорожний Ю.А. Західна традиція права у контексті формування кодифікованих актів на теренах України // Право України. - 2006. - № 9. - С. 42 - 46.

2. Задорожний Ю.А. Роль римського права у контексті формування правової доктрини в країнах романо-германської правової сім`ї // Право України. - 2006. - № 11. - С. 41 - 44.

3. Задорожний Ю.А. Формування інституту позадоговірних зобов`язань у римському праві // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2006. - № 10. - С.113 - 117.

4. Задорожний Ю.А. Вплив римського права на формування романо-германської правової сім`ї // Часопис Київського університету права. - 2006. - № 4. - С. 37 - 42.

5. Задорожний Ю.А. Роль римського права у процесі становлення та формування юридичної освіти в країнах Західної Європи // Повітряне і космічне право: Юридичний вісник. - 2007. - № 1. - С. 21 - 26.

6. Задорожний Ю.А. Філософсько-правовий аспект формування римського права // Правові засади державотворення України: Матеріали VІ Міжнародної науково-технічної конференції “АВІА - 2004”. - Т.6. - К.: НАУ, 2004. - С. 29-32.

7. Задорожний Ю.А. Поняття “зобов`язання” в римському праві // Політ: Матеріали V Міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених. - К.: НАУ, 2005. - С. 516.

8. Задорожний Ю.А. Рецепція та акультурація: теоретичний аспект // Матеріали VІ Міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених “Політ”. 11 - 12 квітня 2006 р. - К.: НАУ, 2006. - С. 510.

9. Задорожний Ю.А. До питання про рецепцію римського права // Молодь у юридичній науці: Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих вчених “П`яті осінні юридичні читання” (27 - 28 жовтня 2006 року, м. Хмельницький): У 5-ти частинах: Частина третя: “Цивільне право. Сімейне право. Міжнародне приватне право. Комерційне право”. Підтом 1. - Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2006. - С. 112 - 114.