Адміністративна відповідальність юридичних осіб

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Адміністративна відповідальність юридичних осіб

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право;

інформаційне право

Київ - 2008

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Актуальність дослідження, пов'язаного з адміністративною відповідальністю юридичних осіб, продиктована логікою економічної перебудови у процесі реформ і конституційних змін, що виникли за ними, у тому числі і законодавства, що передбачає відповідальність суб'єктів, які господарюють, у сфері підприємницької діяльності. Одним із напрямів розвитку сучасного законодавства є інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб. Адміністративна відповідальність юридичних осіб розвивається й існує в сучасному українському законодавстві вже досить тривалий час.

Саме з початку 90-х років починається бурхливий розвиток законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб. Надалі питання адміністративної відповідальності юридичних осіб були порушені в інших нормативних актах і до сьогодні адміністративна відповідальність юридичних осіб регулюється безліччю спеціальних законів, указів, постанов. Як і раніше, має місце недосконалість і розкиданість законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб, у багатьох випадках настання адміністративної відповідальності регулюється відомчими нормативними актами.

Варто зазначити, що законодавство про адміністративну відповідальність організацій ще не являє собою систему, яка склалася на основі чіткої концепції законодавця, поки що діють лише окремі акти або норми, що мають місце в різних законах. Якісна сторона розвитку законодавства у цілому здійснюється повільно і суперечливо, поза чіткою законодавчою концепцією, на рівні суб'єктів і частково на законодавчому рівнях, навіть має місце деяка безсистемність законодавства про адміністративну відповідальність. Очевидно, що до адміністративної відповідальності юридичних осіб ця концепція ще тільки формується.

Наука адміністративного права не дає належної відповіді на запитання теорій адміністративної відповідальності юридичних осіб, висуваються положення про фінансову, екологічну, земельно-правову та інші види відповідальності, хоча все це сутність і різновиди того самого правового явища - адміністративної відповідальності. Відсутнє єдине поняття адміністративного правопорушення, яке однаковою мірою застосовувалось як до фізичних, так і до юридичних осіб. Однак є визначення правопорушення в окремих сферах діяльності: будівництва і виробництва будматеріалів, санітарно-епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього середовища, збору податків та інших обов'язкових платежів. Усе це спотворює визначення адміністративного правопорушення як єдиної підстави адміністративної відповідальності, зокрема і юридичних осіб. Недостатньо розкритою залишається суб'єктивна сторона адміністративної відповідальності, відкрите питання про провину і її форми щодо юридичних осіб, багато в чому визначення провини організацій запозичене з цивільного права. На думку автора, теорія адміністративного права має потребу у формулюванні своєї концепції і визначенні провини юридичної особи.

Адміністративну відповідальність юридичних осіб розробляли вчені-адміністративісти: С.С. Студенікін, І.О. Ґалаґан, А.Є. Луньов, Д.М. Бахрах, Л.Л. Попов, А.П. Шергін, І.І. Веремеєнко, Л.В. Коваль, Р.А. Калюжний, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.В. Кузьменко, І.С. Самощенко, В.К. Шкарупа, Х.П. Ярмакі, О.М. Якуба, В.А. Юсупов). У їх працях адміністративна відповідальність юридичних осіб розглядалася не як самостійний об'єкт дослідження, а в рамках розвитку загальної теорії адміністративної відповідальності. Безпосередньо ж адміністративну відповідальність юридичних осід досліджували В.І. Димченко, Є.В. Додін, І.П. Голосніченко, О.Т. Зима, Д.М. Лук'янець, В.І. Новосьолов, О.В. Овчарова. Проте, в існуючих працях розкриваються важливі, але все-таки окремі сторони зазначеної проблеми.

Отже, аналізові адміністративної відповідальності юридичних осіб і в сучасному правовому полі присвячені лише окремі наукові розробки. Деякі з них написані тоді, коли адміністративна відповідальність юридичних осіб у законодавстві мала фрагментарний характер, і не враховують сучасних реалій. Можна констатувати недостатню розробленість проблеми адміністративної відповідальності юридичних осіб у вітчизняній науці адміністративного права у минулому, і сьогодні. Ця обставина гальмує подальше удосконалення системи наукових поглядів на інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб. Разом з тим проблема має велику практичну значимість, особливо в сучасних умовах, коли вона одержує дедалі більше поширення. Проте, теоретичні і законодавчі проблеми адміністративної відповідальності юридичних осіб не вирішені на необхідному рівні ні законодавчою практикою, ні наукою адміністративного права.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до п. 2.1 Пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр., затверджених наказом МВС України №635 від 30 червня 2002 року, а також п. 1.3 Основних напрямків наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2005 рр. Актуальність цього напряму досліджень випливає із Концепції адміністративної реформи в Україні, Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 2004-2009 рр. Робота спрямована на виконання Указу Президента України від 18 лютого 2002 р. №143/2002 «Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян».

Мета і завдання дослідження. Головною метою даної роботи є вироблення конкретних висновків, пропозицій і рекомендацій з удосконалення законодавства адміністративної відповідальності юридичних осіб як цілісного, самостійного, особливого правового інституту та практики його застосування на основі комплексного системного дослідження з теоретичних позицій в цій галузі.

Відповідно до поставленої мети у процесі дослідження вирішувались наступні завдання:

- відображення розвитку інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб в історії вітчизняного адміністративного права і права деяких іноземних держав;

- дослідження адміністративної відповідальності юридичних осіб і створення її визначення в рамках загальної теорії адміністративної відповідальності;

- створення теоретичної моделі адміністративної відповідальності юридичних осіб;

- виявлення й аналіз особливостей елементів складу адміністративного правопорушення, скоєного юридичною особою, а саме: особливості суб'єктного складу правопорушення, поняття юридичної особи як сукупності, що позначає множинність суб'єктів адміністративної відповідальності даного виду в різних організаційно-правових формах; дослідження суб'єктивної сторони правопорушення, скоєного юридичною особою, характеристика особливостей конструкції провини юридичної особи при здійсненні адміністративних правопорушень, формулювання провини юридичної особи, як комплексного явища, за допомогою аналізу різних її сторін, але в рамках традиційного розуміння провини як продукту психічної діяльності людей;

- аналіз сучасної системи заходів адміністративної відповідальності, застосовуваних до юридичних осіб;

- дослідження особливостей порядку провадженнях у справах про адміністративну відповідальність юридичних осіб.

Об'єктом дослідження є стан суспільних відносин у сфері адміністративної відповідальності юридичних осіб.

Предмет дослідження складають засоби адміністративної відповідальності, які застосовуються до юридичних осіб, законодавчі та інші нормативні документи, що регламентують застосування адміністративної відповідальності, зарубіжний та вітчизняний досвід застосування адміністративного примусу та результати його застосування.

Методи дослідження. Застосований теоретико-методологічний арсенал зумовлений метою дослідження та характером досліджуваного об'єкта. Дисертант здійснює науковий аналіз, опираючись на загальнонауковий діалектичний метод, що дає можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз соціальних явищ у сфері, яка є предметом дослідження.

У дослідженні застосовуються також окремі наукові методи пізнання: логіко-семантичний (підрозділ 3.1), формально-юридичний (підрозділ 1.1), порівняльно-правовий (підрозділ 3.2), соціологічний (підрозділ 2.2; 3.1; 3.3), логіко-юридичний (розділ 2, підрозділ 3.3), історико-правовий (підрозділ 1.2), системно-структурний (підрозділ 1.1; 2.1), формально-логічний (підрозділ 1.3).

Емпіричною базою дослідження є Конституція України, закони України та численні нормативно-правові акти, які стосуються адміністративної діяльності взагалі та правового статусу посадових осіб в сфері державного управління, що встановлюють адміністративну відповідальність юридичних осіб, аналіз матеріалів судової й арбітражної практики, публікації в періодичній пресі (узагальнені дані практики застосування адміністративних стягнень), а також анкетування 539 осіб з питань адміністративної відповідальності юридичних осіб. Як теоретичну основу для виконання даної роботи використані праці видатних вітчизняних адміністративістів від початку новітньої історії.

Глобальність та різноплановість досліджуваної проблеми зумовили необхідність збору інформації від громадян, працівників судів та органів виконавчої влади. Це дозволило забезпечити участь у дослідженні в якості «експертів» 89 опитаних посадових осіб органів державного влади, 25 суддів та 425 громадян.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній літературі комплексним дослідженням на основі міждисциплінарного підходу з використанням фундаментальних положень науки адміністративного права, а також деяких положень теорії держави і права, цивільного і трудового права теоретичних і практичних проблем адміністративної відповідальності юридичних осіб, виявлення особливостей правовідносин даного виду.

Відповідно до такого підходу отримано результати, що характеризуються науковою новизною.

Вперше:

визначено, що правовідносини, які виникають із приводу адміністративної відповідальності юридичних осіб, у якій би галузі державного управління вони не виникали, є невід'ємною частиною адміністративного права;

визначені відміні риси провадження у справах про адміністративні правопорушення, скоєні юридичними особами, які полягають у тому, що адміністративна юрисдикція щодо організацій здійснюється переважно в позасудовому порядку і на основі кодифікованих актів - кодексів, але з конкретизацією положень останніх у відомчих нормативних актах і актах суб'єктів, що мають вторинний характер. Важливою сучасною рисою провадження у справах про адміністративні правопорушення є можливість провадження як у судовому порядку, так і в позасудовому, на стадії безпосереднього виконання актів державних юрисдикційних органів.

Удосконалено:

розуміння інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб як органічної частини більш загального інституту адміністративної відповідальності з усіма властивими останньому властивостями, ознаками, підставами настання;

розуміння терміна «юридична особа» як різноманітного, збірного суб'єкта адміністративної відповідальності, що має властивості індивідуального, але не «колективного» суб'єкта права, що реалізує свою право- і дієздатність за допомогою діяльності власної адміністрації, але залишаючись при цьому цілком і самостійно правосуб'єктним.

Набуло подальшого розвитку:

запропоновано альтернативне визначення адміністративної відповідальності юридичних осіб, як засобу забезпечення виконання ними своїх обов'язків перед державою в особі повноважних органів, з чого випливає висновок про наявність двох цілей, що переслідує адміністративна відповідальність юридичних осіб: а) покарання у вигляді накладення адміністративного стягнення, б) забезпечення виконання юридичною особою своїх обов'язків перед державою з метою дотримання встановлених умов діяльності;

висунуті пропозиції щодо законодавчого регулювання відповідальності юридичних осіб.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки, пропозиції і рекомендації, сформульовані у дисертації, можуть бути використані при підготовці навчальних посібників і підручників по тематиці адміністративної відповідальності, адміністративного примусу, у навчальному процесі, у наукових працях по адміністративній відповідальності, а також при підготовці проектів нормативних актів з питань адміністративної відповідальності юридичних осіб.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані також при:

- впровадженні в життя Концепції адміністративної реформи і Концепції реформи адміністративного права України, що стосується діяльності органів виконавчої влади в сфері юрисдикційної діяльності (Акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження від 04.10.2007 р.);

- при вивченні курсу «Адміністративне право» та «Адміністративна діяльність», а також інших спеціальних курсів в навчальному процесі юридичних навчальних закладів (Акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження від 15.01.2008 р. №46/1431);

- при вдосконаленні адміністративного законодавства, відомчих нормативних актів (Довідка про реалізацію наукових досліджень здобувача Слубського І.Й. від 19.12.2007 №986/07);

- у діяльності органів внутрішніх справ, інших державних органів і громадських організацій по застосуванню заходів адміністративного примусу;

- при подальших теоретичних розробках ефективності використання заходів адміністративного примусу органами державного управління.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювались і були схвалені на спільному засіданні кафедр адміністративної діяльності, адміністративного права, управління ОВС та економічної безпеки Київського національного університету внутрішніх справ України та використовуються у навчальному процесі.

Окремі положення дисертації дістали відображення у доповідях та виступах на наукових і науково-практичних конференціях. зокрема: звітній науково-практичній конференції Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (м. Сімферополь, 19 - 20 травня 2005 р.); круглому столі «Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан та шляхи її оптимізації» (м. Київ, Національна академія внутрішніх справ України, 17 червня 2005 р.); міжнародній конференції до Дня білоруської науки «Проблеми боротьби зі злочинністю та підготовки кадрів для органів внутрішніх справ» (м. Мінськ, Академія МВС Республіки Білорусь, 27 січня 2006 р.); на науково-теоретичній конференції «Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності», яка присвячена створенню Академії управління МВС (м. Київ, 2006 рік); науково-теоретичній конференції «Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності» (м. Київ, Київський національний університет внутрішніх справ, 2006 р.); Київський національний університет внутрішніх справ, 22 грудня 2006 р.) та інших заходах наукового характеру.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображені у шести наукових статтях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях та двох збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Специфіка проблем, що стали об'єктом дослідження, сформульовані мета і завдання зумовили структуру дисертації, послідовність та логіку викладання матеріалу. Робота містить вступ, три розділи, які поділяються на вісім підрозділів, висновки, чотири додатки, список використаних джерел (254 найменувань). Обсяг роботи становить - 178 сторінок.

адміністративний відповідальність правопорушення юридичний

Основний зміст

У третьому розділі «Застосування заходів адміністративної відповідальності до юридичних осіб» міститься два підрозділи і досліджуються особливості засобів адміністративної відповідальності, що застосовуються до юридичних осіб.

Підрозділ 3.1. «Зміст та види заходів адміністративної відповідальності, які застосовуються до юридичних осіб» присвячений дослідженню засобів адміністративної відповідальності, які можуть застосовуватись до юридичних осіб.

У результаті аналізу засобів адміністративної відповідальності, що можуть застосовуватись до юридичних осіб, автор робить висновок, що адміністративні стягнення, які застосовуються до юридичних осіб, не приведені до чіткої системи, їх повний перелік не зафіксований в жодному нормативному акті.

Здійснений аналіз чинного законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб дає можливість до числа адміністративних стягнень, які можуть бути до них застосовані, віднести:

попередження;

штраф;

пеню;

конфіскацію предметів, що безпосередньо пов'язані зі скоєнням проступку і перебувають у власності правопорушника;

вилучення незаконно отриманої виручки;

безоплатне вилучення незаконно добутих продуктів моря;

вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого господарюючого суб'єкта;

офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей;

анулювання дозволу чи ліцензії;

зупинення певного виду діяльності;

зупинення всієї діяльності юридичної особи на певний строк;

припинення юридичної особи (примусовий поділ (реорганізація) або ліквідація).

На думку дисертанта, важливим є встановлення зв'язків між різними видами стягнень. Наприклад, в чинному законодавстві не визначено, які зі стягнень, що застосовуються до юридичних осіб, є основними, а які додатковими. Однак досить поширена ситуація, коли до правопорушника за скоєння одного адміністративного правопорушення застосовується два адміністративних стягнення одночасно.

Відповідно ж до чинного законодавства за скоєння одного проступку до порушника може бути застосовано лише одне стягнення, або одне основне і одне додаткове стягнення. Тому з метою вирішення цього питання перелік основних і додаткових стягнень має бути встановлений законом. На думку автора, до числа основних стягнень мають бути віднесені попередження, штраф, пеня, анулювання дозволу чи ліцензії, зупинення певного виду діяльності чи зупинення всієї діяльності юридичної особи на певний строк, примусовий поділ (реорганізація) юридичної особи. До числа додаткових слід віднести стягнення, які мають досить спеціалізований характер і виражену правовідновлюючу функцію: вилучення незаконно отриманої виручки, вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого господарюючого суб'єкта, офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей, безоплатне вилучення незаконно добутих продуктів моря. конфіскація може розглядатись і як основне і як додаткове стягнення.

Крім поділу на основні і додаткові, що має бути встановлений законом і критерієм якого є особливості порядку накладення, адміністративні стягнення можуть бути класифіковані і за таким критерієм як характер впливу.

У підрозділі 3.2. «Особливості накладення стягнень на юридичних осіб» досліджується порядок та підстави накладення адміністративних стягнень на юридичних осіб. Аналіз накладення стягнень на юридичних осіб дозволяє стверджувати про специфічність даного процесу, а саме: сфера застосування адміністративних стягнень стосовно юридичних осіб включає безліч галузей господарської, виробничої або підприємницької діяльності, забезпечення санітарно-екологічного благополуччя, валютного й експортного контролю, дотримання антимонопольного законодавства, охорони природних ресурсів, фінансово-кредитні, податкові, а також інші відносини в сфері комерційної та підприємницької діяльності.

Нині єдиного порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення, вчинених юридичними особами, у законодавстві не існує. Але є закріплені в законодавчих актах України, що відрізняються одна від одної, процедури провадження у справах про адміністративні правопорушення вчинених в окремих сферах господарської, підприємницької діяльності. Умовно ці сфери, або адміністративні правопорушення в них, можна розділити на три групи: 1) правопорушення в сфері зовнішньоторговельних фіскальних інтересів держави, пов'язані з порушенням правил переміщення товарів і транспортних засобів юридичними особами через митний кордон України; 2) правопорушення в сфері внутрішньої політики, пов'язані зі сплатою юридичними особами податків, зборів та інших обов'язкових платежів; 3) адміністративні правопорушення вчинені юридичними особами у сфері інших видів загальногосподарської діяльності (будівництво, експлуатація спецбудівель, користування природними ресурсами, навколишнім середовищем і т.д.).

Таким чином, однією з особливостей провадження у справах про адміністративні правопорушення юридичних осіб є його множинність, існування двох різновидів проваджень про адміністративні правопорушення в різних сферах господарської діяльності:

1) провадження у справах про порушення митних правил;

2) умови і порядок проваджень у справах про адміністративні правопорушення, вчинених юридичними особами в інших сферах господарської діяльності (порушення правил торгівлі, природокористування, випуску й обігу цінних паперів, антимонопольних й екологічних правил, правил протипожежної безпеки, санітарних норм, будівельних стандартів). Провадження у кожній із зазначених сфер має свої специфічні особливості. Наприклад, відповідно до статистики, яку наводить Державна податкова адміністрація протягом 2005 року було складено 34,8 тисяч протоколів про адміністративне правопорушення передбачене ст. 163 КупАП, протягом 2006 року - 23,7 тисячі та у 2007 році 22,2 тисячі.

Отже, автор доходить висновку, що провадження у справах про адміністративні правопорушення відносно юридичних осіб ведеться в значній частині на основі процесуальних норм інших галузей права. Розвиток законодавства відбувається шляху змішання процесуальних норм адміністративного законодавства з новаційними процесуальними нормами інших галузей права.

Підрозділ 3.3. «Механізм досягнення мети адміністративного покарання при притягненні до відповідальності юридичних осіб» присвячений визначенню яким саме чином відповідальність юридичних осіб можна віднести до адміністративної відповідальності.

На думку автора, при такому підході механізм досягнення мети превенції при залученні до відповідальності юридичної особи виглядатиме таким чином. Факт покладання відповідальності, поза сумнівом, впливає на свідомість тих фізичних осіб, які утворюють юридичну особу та діють від її імені. Ці фізичні особи здатні змінювати свою поведінку, зокрема шляхом вживання «активних заходів» - зміни своїх взаємин так, щоб надалі подібних порушень допущено не було. Зазнаючи покарання, юридична особа змінює свій «суб'єктивний стан» - регулює внутрішні відносини у колективі, дефект в яких привів до здійснення правопорушення, для того, щоб надалі подібного правопорушення допущено не було. У результаті юридична особа змінює свою «поведінку» і можна говорити про механізм досягнення мети адміністративного покарання - приватної превенції. Мета загальної превенції досягається аналогічним чином.

Слід заздалегідь спробувати відповісти на деякі з найвірогідніших запитань, що виникають під час міркувань. Наприклад, важливим є запитання: якщо всі працівники юридичної особи, які працювали на момент залучення до відповідальності і зробили відповідні висновки з факту відбування покарання, звільняться, склад працівників зміниться, то чи збережеться у такому разі результат залучення до відповідальності? Дисертант вважає, що так. Працівників юридичної особи, які працюють на момент залучення до відповідальності та прийнявши до відома факт залучення до відповідальності змінюють свої внутрішні організаційні взаємозв'язки так, щоб вирішення цього питання більш не залишалося без контролю, щоб його вирішенням займався працівник, який володіє належною кваліфікацією, і т.д. Вирішення організаційних питань усередині юридичної особи, як правило, фіксується у внутрішніх локальних актах - посадових інструкціях, наказах тощо. При зміні працівника його посадові обов'язки, правила його взаємодії з іншими працівниками залишаються незмінними. Якщо ці питання будуть вирішені, то зміна працівника для досягнення мети превенції не має значення.

На жаль, нині в Україні далеко не всіма органами адміністративної юрисдикції ведеться облік фактів залучення юридичних осіб до адміністративної відповідальності, тому важко говорити про досягнення мети відповідальності. Хоча дані про те, як часто юридичними особами вчиняються правопорушення вже після залучення їх до відповідальності за подібні діяння, являються безцінним матеріалом для науки, законодавця і правозастосовуючих органів, оскільки дозволяють говорити про ефективність адміністративної відповідальності юридичних осіб.

Висновки

У висновках узагальнюються результати дисертаційного дослідження, формулюються рекомендації щодо їх наукового і практичного застосування у сфері адміністративної відповідальності юридичних осіб.

Результати дослідження можна викласти у наступних концептуальних висновках:

1. В ході дослідження визначені специфічні ознаки адміністративної відповідальності юридичних осіб:

- адміністративна відповідальність юридичної особи, не переслідує мети компенсації матеріального збитку нанесеного державі;

- адміністративне правопорушення з боку юридичної особи є єдиною підставою настання адміністративної відповідальності, тобто юридичною особою порушене зобов'язання перед державою в цілому, не виконано державний обов'язок, а шкода заподіяна державним інтересам;

- адміністративна відповідальність юридичних осіб реалізується, як правило, у формі грошового штрафу. У цих випадках адміністративне стягнення спрямоване на матеріальні активи, кошти юридичної особи;

- адміністративна відповідальність юридичних осіб не обмежується застосуванням адміністративних стягнень із метою покарання, навпроти, вона носить двоїстий характер: одна сторона відповідальності - це застосування властиво адміністративних стягнень із метою покарання, державного осуду винного суб'єкта, відновлення соціальної справедливості, друга сторона - примус юридичної особи, організації до виконання державного обов'язку, від якої воно неправомірно й винне відмовилося.

2. В ході проведеного дослідження, ми дійшли висновку, що адміністративна відповідальність єдина й тому є необґрунтованим її розосередження як по інших галузях права, так і по філософсько-юридичним категоріях позитивної, негативної (ретроспективної) і проспективної відповідальності. Адміністративна відповідальність юридичних осіб співвідноситься з поняттям адміністративного примусу як частина й ціле. У підставі застосування до юридичних осіб заходів відповідальності повинне лежати вчинене або чинене адміністративне правопорушення - винне, протиправне, карне діяння, що представляє шкоду для суспільної безпеки. Будучи частиною комплексу заходів адміністративного примусу адміністративна відповідальність юридичних осіб крім мети державного осуду та покарання має на меті забезпечити виконання юридичною особою запропонованих дій, юридичних обов'язків, вимог уповноважених державних органів під погрозою застосування адміністративних санкцій.

3. У цілому, для всього інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб характерна наступна система адміністративних стягнень:

а) заходи морально-правового характеру у формі попередження;

б) заходи майнового й грошового стягнення у формі штрафу, стягнення вартості товарів і транспортних засобів, конфіскації предметів, що явилися безпосередніми об'єктами здійснення правопорушення;

в) стягнення, спрямовані на обмеження діяльності юридичних осіб, позбавлення їхніх окремих повноважень або позбавлення спеціального права, можуть застосовуватися у формі відкликання (анулювання) ліцензії (дозволу).

4. За суб'єктним складом адміністративної відповідальності можна відзначити наступні особливості:

а) для визнання якої-небудь особи суб'єктом адміністративної відповідальності необхідна наявність в неї адміністративної правосуб'єктності, що складається із правоздатності, дієздатності й адміністративної деліктоспроможності;

б) суб'єктами адміністративної відповідальності є деліктоспроможні юридичні особи, а також структурні підрозділи цих юридичних осіб, створення яких передбачено законодавством;

5. Сукупність об'єктивного (через відношення державного юрисдикційного органа) і суб'єктивного (через відношення колективу, адміністрації юридичного особи-порушника) підходів дозволяє стверджувати, що в науці адміністративного права може існувати комплексне розуміння провини юридичних осіб, що включає в себе об'єктивний і суб'єктивний підходи.

6. Розгляд питання про адміністративну відповідальність юридичних осіб неможливо без розуміння юридичної особи не як «колективного суб'єкта», але як організації, що проявляють властивості індивідуального суб'єкта права, і реалізуючого свою право- і дієздатність за допомогою діяльності власної адміністрації, але залишаючись при цьому повністю самостійним правосуб'єктним учасником правовідносин, що виникають із приводу здійснення адміністративних правопорушень. Реалізація принципу індивідуалізації адміністративного стягнення неможлива без розуміння тієї обставини, що будь-яка організація як володіє правами юридичної особи, так і не володіє ними, повинна розглядатися, у випадку здійснення адміністративного правопорушення, як індивідуальний, самостійний правопорушник. Відповідно, провадження по справах про адміністративні правопорушення юридичних осіб повинне бути орієнтоване винятково на вирішення адміністративних справ індивідуальних порушників.

7. Відмінною рисою провадження по справах про адміністративні правопорушення, вчинених юридичними особами, є та обставина, що адміністративна юрисдикція відносно організацій здійснюється переважно в позасудовому порядку й на основі кодифікованих актів - кодексів, але з конкретизацією положень останніх у підзаконних нормативних актах. На наш погляд, важливою сучасною рисою провадження по справах про адміністративні правопорушення є те, що існує можливість використання судової процедури, причому не тільки на стадії розгляду справи в інстанціях, але й на стадії безпосереднього виконання актів державних юрисдикційних органів про накладення адміністративних стягнень.

Размещено на Allbest.ru