Грошові зобов'язання учасників господарських відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

АВТОРЕФЕРАТ

з теми: «Грошові зобов'язання учасників господарських відносин»

Спеціальність 12.00.04 - господарське право,

господарсько-процесуальне право

Подцерковний Олег Петрович

Донецьк - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова МОН України на кафедрі адміністративного та господарського права (м. Одеса).

Науковий консультант - доктор юридичних наук, професор,

академік АПрН України. Васильєв Анатолій Семенович,

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова МОН України,

завідувач кафедри адміністративного та господарського права (м. Одеса)

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, академік АПрН України

Притика Дмитро Микитович, народний депутат України (м. Київ)

доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України

Луць Володимир Васильович,

Академія муніципального управління,

завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін (м. Київ)

доктор юридичних наук, професор

Вінник Оксана Мар'янівна,

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка,

професор кафедри господарського права (м. Київ).

Захист відбудеться “30” травня 2007 року о 14 ⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.02 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: вул. Університетська, 77, м. Донецьк, 83048.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: вул. Університетська, 77, м. Донецьк, 83048.

Автореферат розісланий “28” квітня 2007 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Грудницька С.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Бурхливий розвиток вітчизняної фінансово-господарської сфери, інвестиційна активність, фінансова глобалізація, проникнення електронної комерції у грошовий обіг, поширення нових кредитно-грошових механізмів у господарській діяльності, потреби запобігання легалізації “брудних” коштів, підтримання стабільності національної валюти потребують переосмислення багатьох підходів щодо правового опосередкування грошово-кредитних відносин. В цих умовах побудова грошових правовідносин, які існують в рамках зобов'язань як первинної ланки реалізації господарських зв'язків, виявляє безліч проблем науково-прикладного характеру, що вимагають системного вирішення, виходячи з необхідності утвердження правопорядку, потреб гармонізації господарського, фінансового і цивільного законодавства України та імплементації міжнародних економічних правил.

Водночас, розгляд конститутивних рис господарського грошового зобов'язання натрапляє на проблему традиційної недооцінки “своєрідності” грошової частини майнового зобов'язання. Літературі з господарського, цивільного і фінансового права бракує погоджених підходів до визначення грошового зобов'язання як цілісного механізму із власними закономірностями, поняттями, методами впорядкування, класифікацією, властивостями та ознаками. Розроблені проблеми виконання окремих грошових зобов'язань, наслідки знецінення грошей, вплив зміни купівельної сили грошей на виконання грошового зобов'язання, окремі інші аспекти. Окрім того, жодним чином не досліджена специфіка грошових зобов'язань господарського характеру, хоча монетарна частина господарських відносин відіграє найважливішу роль у забезпеченні функціональної цілісності товарно-грошових відносин. Натомість, економічна тенденція останніх століть доводить, що економічний зв'язок “Товар - Гроші - Товар”, перетворився на капіталомістке сполучення “Гроші - Товар - Гроші”, коли отримання грошового еквіваленту за вироблену продукцію (роботи, послуги) стало головною економічною проблемою виробничих процесів. Це обумовлює потребу подати грошові зобов'язання учасників господарських відносин чи то самостійного, чи так званого “вбудованого” характеру як цілісне утворення, що розвивається за специфічними економічними, інформаційними та формалізованими законами, має властивості, які потребують врахування при здійсненні заходів державної економічної політики.

Відомі монографії Л.А. Лунца “Гроші і грошові зобов'язання. Юридичне дослідження” (1929 р.) і “Грошове зобов'язання в цивільному і колізійному праві капіталістичних країн” (1949 р.) служать основою для подальших розробок сучасних учених. Значний внесок у розвиток теорії грошових зобов'язань, хоча й виключно з цивілістичних позицій, внесли праці таких сучасних російських правознавців, як В.А. Бєлов, Л.О. Новосьолова, Д.Г. Лавров, Л.Г. Єфімова та інші. В українській науці окремі проблеми грошових зобов'язань досліджено в роботах І.А. Безклубого, В.П. Богуна, Л.К. Воронової, В.В. Джуня, Й.А. Іванського, В.В. Луця, О.П. Орлюк, Б.М. Полякова, О.Є. Северина, О.І. Шаповалової та інших вчених.

Проте відсутність теоретичного виокремлення грошових зобов'язань учасників господарських відносин як субінституту господарського зобов'язального права призводить до того, що втрачається комплексність у вирішенні проблематики цих відносин, які існують в умовах тісного зв'язку приватноправових та публічно-правових елементів регулювання. Адже саме господарське право з його предметно-функціональним підходом до вирішення економічним проблем дозволяє не лише узгодити ці різноспрямовані засоби впливу, а й зосередити увагу на професійно-орієнтованих аспектах грошово-кредитних відносин, наблизити досягнення суміжних економічних та юридичних наук, розглянути грошові зобов'язання з позиції організації рівноважного господарського механізму незалежно від того, чи виникають вони в середині господарсько-виробничих систем, за участю звичайних суб'єктів господарювання чи юридичних осіб публічного права. Крім того, впровадження Цивільного та Господарського кодексів України, величезний масив законодавчих новел у сфері грошово-кредитних відносин роблять необхідним тлумачення змісту відповідного регулювання, ув'язування заходів державної монетарної політики з загальногосподарськими механізмами, вироблення пропозицій щодо системного вдосконалення законодавчих актів з огляду на потреби утвердження суспільного господарського порядку в грошово-кредитній сфері та виклики економічного розвитку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри адміністративного та господарського права Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова МОН України за темами “Правове забезпечення підприємницької діяльності в Україні” (держ. реєстр. № 0101U008293) та “Дослідження проблем співвідношення приватноправових та публічно-правових чинників соціально-економічних відносин” (держ. реєстр. № 0106U008142), у рамках яких автором вирішено питання господарсько-правової специфіки грошових зобов'язань та запропоновано комплексні заходи щодо вдосконалення відповідного правового регулювання.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є теоретичне виокремлення грошових зобов'язань учасників господарських відносин як субінституту господарського зобов'язального права, визначення напрямів системного вдосконалення сфери їх застосування з урахуванням існуючих господарських потреб, вимог суспільного господарського порядку та необхідності гармонізації положень господарського, цивільного та фінансового законодавства України.

Поставлена мета обумовила вирішення наступних основних завдань:

визначення поняття та природи грошових зобов'язань учасників господарських відносин як субінституту господарського зобов'язального права;

виділення основних критеріїв системи грошових зобов'язань господарського характеру, визначення її статичних та динамічних елементів;

виявлення специфічних чинників утвердження суспільного господарського порядку у сфері функціонування господарських грошових зобов'язань;

з'ясування особливостей господарського механізму реалізації приватноправових та публічно-правових грошових зобов'язань;

виявлення специфіки грошових зобов'язань, що виникають між центрами та ланками господарсько-виробничих систем різного рівня;

з'ясування змісту правової роботи з оперування грошовими зобов'язаннями як складової управління грошовими потоками господарської організації;

визначення ролі господарського права в регулюванні грошових зобов'язань за участю держави та територіальних громад;

вирішення науково-прикладних проблем примусового виконання грошових зобов'язань у сфері господарювання, в тому числі при погашенні боргів суб'єктів господарювання державної та комунальної форм власності;

розроблення пропозицій щодо удосконалення господарського законодавства України з питань регулювання грошових зобов'язань, зокрема, у сфері застосування штрафних санкцій, валютних та інших публічних обмежень, особливих умов господарювання, виходячи з потреб гармонізації із законодавством ЄС.

Об'єктом дослідження є сукупність суспільних відносин, що складаються у процесі виникнення, зміни та припинення грошових зобов'язань господарського характеру, а також інші відносини, тісно пов'язані з ними.

Предметом дослідження є грошове зобов'язання учасників господарських відносин як наукова, законодавча та прикладна категорія.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові і спеціальні методи: формально-логічний, аналітико-синтетичний, історичний, системно-структурний, порівняльно-правовий. За допомогою формально-логічного та історичного методів розкриті поняття грошового зобов'язання учасників господарських відносин та його системоутворюючих елементів. Аналіз сучасного стану законодавства у сфері дослідження здійснений автором за допомогою аналітико-синтетичного методу, який використовувався і в процесі розробки пропозицій з удосконалення правового регулювання. Системно-структурний метод застосовувався при дослідженні окремих видів грошових зобов'язань учасників господарських відносин, порівняльно-правовий - при аналізі вітчизняного та зарубіжного законодавства.

Теоретичну базу дослідження, крім вищевказаних, склали роботи таких вітчизняних і зарубіжних вчених-правознавців, як: Т.Є. Абова, М.М. Аґарков, С.С. Алексєєв, А.С. Васильєв, А.Г. Бобкова, М.І. Брагінський, С.М. Братусь, А.В. Венедіктов, В.В. Вітрянський, О.А. Беляневич, О.М. Вінник, Л. Еннекцерус, І.В. Єршова, І.Б. Заверуха, І.Є. Замойський, О.С. Йоффе, Г.Л. Знаменський, В.В. Лаптєв, Л.А. Лунц, В.К. Мамутов, В.С. Мартем'янов, В.Ф. Опришко, Д.М. Притика, Г.В. Пронська, О.М. Садіков, Н.О. Саніахметова, І.А. Танчук, В.С. Щербина, Г.Ф. Шершеневич та ін. Автор також спирався на роботи таких вчених-економістів, як: Дж.М. Кейнс, Дж. Сорос, К. Маркс, Фр.С. Мишкін, А.С. Гальчинський, Дж.Е. Стігліц, А.С. Генкін та ін.

Нормативну основу дослідження склали: чинне господарське, цивільне та фінансове законодавство України, а також окремі нормативно-правові акти Великої Британії, Російської Федерації, США, Франції, ФРН, Канади, Швейцарії, Чехії, ЄС. Емпіричну основу -- офіційні статистичні дані, практика діяльності суб'єктів господарювання в Одеській області і матеріали судової практики.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці системним господарсько-правовим дослідженням грошових зобов'язань учасників господарських відносин, на основі якого розроблено комплекс заходів щодо їх теоретичного опанування та системної організації, з обґрунтуванням пропозицій щодо вдосконалення господарського законодавства України. Наукова новизна результатів роботи полягає, зокрема, у наступному.

Вперше:

доктринально обґрунтоване поняття грошового зобов'язання учасників господарських відносин як особливого виду грошового зобов'язання, що має виробничо-комерційний або організаційно-технічний характер, опосередковує рух грошової форми вартості у сфері суспільного виробництва, спрямоване на максимальне задоволення потреб його учасників та існує в рамках, визначених нормами господарського права;

обґрунтовано, що виділення грошових зобов'язань учасників господарських відносин в окремий субінститут господарського зобов'язального права дозволяє впровадити єдиний господарський механізм їх реалізації в публічних та приватних відносинах, пояснити їх специфіку, а також вжити комплексних заходів щодо вдосконалення відповідного законодавства;

визначено, що цілісність, упорядкованість, рівноважний стан та програмно-функціональна організація системи грошових зобов'язань господарського характеру є необхідною передумовою не лише для нормального функціонування товарно-грошових відносин як стрижня господарських процесів, але й для формування інструментальної основи реалізації державної грошово-кредитної, інвестиційної, валютної та податково-бюджетної політики;

розмежовано статичні (виділення господарсько-правової специфіки) та динамічні (забезпечення ефективності) функції системи грошових зобов'язань учасників господарських відносин;

обґрунтовано, що в грошових зобов'язаннях господарського характеру мають бути закладені програмно-функціональні елементи публічного характеру, які утворюватимуть налаштування цієї системи на взаємодію з державно-владними інструментами монетарного характеру, як-от: обмеження на використання іноземної валюти як валюти боргу та платежу, примус до своєчасного повернення в Україну валютної виручки, стимулювання безготівкових платежів, пристосування платіжних операцій до бухгалтерського та податкового обліку, обмеження свободи волевиявлення в рамках безпеки грошових операцій та непорушення прав інших суб'єктів, підтримання цілісності системи загалом, пристосування до контрольно-наглядових заходів та чинників прискорення фінансово-грошового обігу (в т. ч. за допомогою впровадження ефективних механізмів примусового стягнення грошових боргів), встановлення підстав та порядку визнання недійсними правочинів, що не відповідають публічним інтересам у сфері грошового обігу, запобігання проникненню в грошові відносини доходів, здобутих злочинним шляхом, тощо;

визначено напрями утвердження суспільного господарського порядку у сфері функціонування грошових зобов'язань учасників господарських відносин: забезпечення загальноправових та економічних умов законності і правопорядку, гармонізація приватних та публічних інтересів учасників, вироблення стилю господарсько-правової спеціалізації у регулюванні грошових зобов'язань, узгодження економічних та юридичних аспектів регулювання;

запропоновано поняття стилю господарсько-правової спеціалізації в регулюванні грошових зобов'язань як сукупності господарсько-правових прийомів у формулюванні правил здійснення фінансово-господарської діяльності, що ґрунтується на чіткій уяві про межі застосування загальних та спеціальних норм, наявності професійно-орієнтованих елементів, спрямованості на утвердження суспільного господарського порядку, відображенні важелів перехідної моделі економічного розвитку (наприклад, принципу “прямого платежу”), внутрішньої логіки та традиції господарського регулювання;

виявлено об'єктивну можливість дострокового та часткового виконання грошового зобов'язання, виходячи з його природи;

запропоновано поняття правової роботи з оперування грошовими зобов'язаннями як складової управління грошовими потоками господарської організації, що має на меті обрання творчого способу формалізації її грошових зобов'язань задля оптимізації руху грошових коштів та товарів, податкових зобов'язань, пристосування до поточних і перспективних господарських планів;

виявлено, що господарську природу мають грошові зобов'язання за участю органів державної влади та місцевого самоврядування, які стосуються одержання неподаткових доходів бюджетів, які виникають у сфері реалізації грошово-кредитної політики, відносини між податковими органами та суб'єктами господарювання, що виходять за межі податкового зобов'язання, договірні відносини щодо державної підтримки підприємців;

сформульовано пропозиції щодо введення в площину підзаконних актів тих техніко-процедурних питань грошових відносин, що не мають правового значення, але вміщені в законах, з одночасним законодавчим закріпленням базових чинників сфери функціонування грошових зобов'язань господарського характеру, що знаходять сьогодні вирішення в підзаконних актах НБУ (норми резервування кредитних коштів, граничні норми касових операцій, окремі адміністративно-господарські санкції тощо);

запропоновано виділити в новому ГПК України спори, що виникають за грошовими зобов'язаннями господарського характеру, в особливе (скорочене) провадження, а також закріпити вирішення питань про застосування заходів примусового стягнення грошових коштів у наказовому провадженні;

обґрунтовано, що гармонізація положень ЦК та ГК України з питань регулювання грошових зобов'язань потребує підсилення загальної дії норм ЦК та поглиблення спеціалізації норм ГК.

Удосконалено:

визначення юридичної природи грошей, відповідно до якого здатність грошей служити засобом платежу визнано їх основною функцією для законодавчого врегулювання, а також запропоновано розмежовувати юридичні ознаки та юридичні властивості грошей, враховувати юридичну характеристику абсолютної ліквідності та конвертованості грошей;

положення про розмежування форм та методів державного впливу на сферу функціонування грошей та грошових зобов'язань господарського характеру, що має ґрунтуватися на розмежуванні змістовних та формальних заходів організації грошово-кредитних відносин;

тлумачення механізму ціноутворення в майново-господарських зобов'язаннях, в основі якого - презумпція вартісної основи товарно-грошових зв'язків та цінової визначеності господарських правовідносин, зокрема, некомерційної господарської діяльності;

напрями гармонізації законодавства України у сфері грошового обігу, міжнародних платіжних систем та електронних грошей зі стандартами ЄС, зокрема, щодо впровадження досвіду регулювання обігу електронних грошей;

формулу дострокового повернення грошових коштів за господарськими зобов'язаннями кредитного характеру, яка потребує врахування розрахунку повернення коштів за кредитним договором із процентами, що зростають;

положення щодо сфери податкових відносин, які реалізуються також за допомогою майново-господарських зобов'язань грошового характеру; класифікація податкових векселів проведена з точки зору виділення в них розрахункової функції та функції забезпечення фінансово-господарських зобов'язань.

Дістали подальший розвиток:

напрями узгодження публічних та приватних інтересів у правовому регулюванні господарських відносин, зокрема, щодо державного санкціонування актів нормативної саморегуляції учасників грошових зобов'язань господарського характеру в умовах глобальних фінансів;

питання правового режиму грошей у складі майна суб'єкта господарювання, який може ґрунтуватися на праві власності, господарського відання чи оперативного управління, але не може опосередковуватися договором управління, крім випадків фінансового трасту як особливого виду фінансових послуг;

пояснення природи санкцій, що застосовуються за порушення грошових зобов'язань, шляхом обґрунтування права суб'єкта господарювання на стягнення збитків, виникаючих у зв'язку з порушенням боржником грошового зобов'язання, у розмірі перевищення законних процентів за користування чужими коштами;

тлумачення співвідношення зобов'язання з набуття (збереження) коштів без достатньої правової підстави та відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, зокрема, щодо неправомірності нарахування процентів за користування чужими коштами за оспорюваним недійсним договором до рішення суду про недійсність договору;

класифікація грошових зобов'язань господарського характеру, що може визначатися за критерієм винятковості використання грошей як матеріального об'єкта зобов'язання та елементом зустрічного грошового задоволення в майново-господарських відносинах;

питання примусового виконання грошових зобов'язань господарського характеру шляхом розширення прав державних виконавців, вдосконалення черговості платежів та надання стягувачам права на безпосереднє інкасування безспірних боргів;

пропозиції щодо індивідуалізації субсидіарної відповідальності органів публічної влади, зокрема, шляхом погодження положень бюджетного та господарського законодавства стосовно оперативної реалізації відповідальності учасників господарських відносин публічних форм власності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції дисертації можуть бути використані для удосконалення чинного господарського законодавства, гармонізації положень ЦК та ГК України, в тому числі для узгодження інститутів на стику господарського, цивільного та фінансового законодавства. Крім того, основні положення роботи можуть бути використані при підготовці науково-практичних видань, підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій для науковців, юристів-практиків, економістів, викладачів, аспірантів та студентів юридичних вузів.

Практичне втілення результатів дослідження буде сприяти забезпеченню належної організації правової роботи з оперування грошовими зобов'язаннями господарського характеру на підприємствах приватного, державного та комунального секторів економіки.

Положення дисертації використані у навчальному процесі Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова МОН України при викладанні курсів “Господарське право”, “Правове регулювання розрахункових відносин”, “Фінансове право” (довідка № 953/2 від 15.12.2006 р.). Результати роботи впроваджені в діяльності КБ ТОВ “Місто Банк” (довідка № 005589 від 07.12.2006 р.), ТОВ “ФінРостБанк” (довідка № 857 від 12.12.2006 р.), ДП “Весстар Україна” (довідка № 27 від 01.09.2006 р.), АБ “Кліринговий дім” (довідка б/н від 15.12.2006 р.), ТОВ УКБ “Камбіо” (довідка б/н від 11.12.2006 р.), АБ “УкрБізнесБанк” (довідка б/н від 01.12.2006 р.), ТОВ “Іллічівський судноремонтний завод” (довідка № 72/475 від 13.12.2006 р.) при проведенні наукового консультування та організації правової роботи.

Висновки та пропозиції дисертації служать основою для подальших наукових досліджень проблематики господарських грошових зобов'язань.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною та завершеною науковою працею. У працях, опублікованих у співавторстві, авторові належить обґрунтування напрямів подолання правових проблем грошового обігу та грошових зобов'язань, інвестування, планування фінансових операцій, відстоювання ролі ГК України у систематизації господарського законодавства та визначення шляхів подальшого вдосконалення законодавства в грошово-кредитній сфері.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації висвітлювалися на: 56-58-й Наукових конференціях професорсько-викладацького складу і наукових працівників економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечнікова МОН України (Одеса, 2001-2003); Круглому столі “Проблеми вдосконалення господарського законодавства України” (Київ, 2001); Круглому столі “Реформа процесуального законодавства” (Одеса, 2002); Міжнародній науково-практичній конференції “Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми” (Одеса, 2003); науково-практичному семінарі “Нові Цивільний та Господарський кодекси України та проблеми їх застосування” (Харків, 2003); Круглому столі “Рекомендації щодо внесення змін до законодавства у зв'язку з прийняттям Господарського і Цивільного кодексів України” (Донецьк, 2003); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень `2003” (Дніпропетровськ, 2003); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми управління” (Київ, 2003); Круглому столі “Організаційні та правові проблеми інтенсифікації економіки України” (Одеса, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції “Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті Європейських інтеграційних процесів” (Київ, 2004); 59-60-й Наукових конференціях професорсько-викладацького складу і наукових працівників економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І.І.Мечнікова МОН України “Соціально-правові проблеми вдосконалення законодавства України: історія, теорія і практика” (Одеса, 2004-2005); Міжнародній науково-практичній конференції “Господарське законодавство України: практика застосування та перспективи розвитку в контексті європейського вибору” (Донецьк, 2005); ІІ Міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (Луцьк, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю Харківського національного економічного університету МОН України “Економічні проблеми інноваційно-структурних перетворень в Україні”; (Харків, 2005); науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, 2005); науково-практичній конференції “Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи” (Київ, 2005); науково-практичній конференції “Вдосконалення судоустрою та господарського судочинства: проблеми і перспективи” (Донецьк, 2006); науково-практичній конференції “Проблеми господарського права і методика його викладання” (Донецьк, 2006); I Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні технології управління підприємством та можливості використання інформаційних систем: стан, проблеми, перспективи” (Одеса, 2006); Круглому столі “Дослідження проблем співвідношення приватноправових та публічно-правових чинників соціально-економічних відносин” (Одеса, 2006).

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 2 індивідуальні монографії загальним обсягом 47,4 д.а., 24 основних наукових праць у фахових виданнях, рекомендованих ВАК, загальним обсягом 12,7 д.а., із яких 10,65 д.а. належить особисто здобувачу. Результати дослідження висвітлено також в 23 додаткових друкованих наукових працях загальним обсягом 121,35 д.а., з яких 17,9 д.а. належить особисто здобувачу.

Структура та обсяг дисертації обумовлені метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, поділених на вісімнадцять підрозділів, висновків. Робота викладена на 527 сторінках комп'ютерного тексту, з яких список використаних джерел із 682 найменувань складає 52 сторінки, додатки - 9 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано стан її наукової розробки, визначена мета та завдання, наукова новизна і практична цінність дослідження, сформульовано положення, що подаються на захист.

Розділ 1 “Грошові зобов'язання учасників господарських відносин у зобов'язальному праві” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1 „Поняття та значення грошових зобов'язань учасників господарських відносин” подано загальну характеристику категорії грошового зобов'язання учасників господарських відносин.

Обґрунтовано, що капіталізація грошей, фінансова глобалізація та додаткова вартість як основна ознака сучасної форми грошового обігу підвищують значення грошових елементів у структурі господарсько-грошових відносин, призводять до необхідності дослідження монетарної складової предмету господарського зобов'язання.

На підставі аналізу наукової літератури та законодавчих джерел обґрунтовано загально-правовий характер не лише поняття “зобов'язання”, але й поняття “грошове зобов'язання”, яке може мати господарсько-правову, цивільно-правову, фінансово-правову, нарешті, кримінально-правову та адміністративно-правову специфіку. Підтверджується це сегментом збігу поняття зобов'язання в англо-американській системі права і континентальній системі права. Загально-правовий елемент відіграє для різноманітних грошових зобов'язань генеративну, системоутворюючу та техніко-конститутивну роль, визначаючи, зокрема, процедуру виконання зобов'язання. Показано об'єктивність процесу відмежування грошових зобов'язань, які існують у рамках особливої форми господарських відносин.

Вирішення науково-прикладного питання інституційного виокремлення грошового зобов'язання в структурі зобов'язальних правовідносин обґрунтовується інституційними особливостями його виникнення, зміни та припинення, суб'єктно-об'єктного складу, мір відповідальності та забезпечення, інститутів новації, прострочення, переведення боргу, уступки вимоги, здатністю служити базовою ланкою неспроможності. Навіть у складі двостороннього зобов'язання, виступаючи так званим “вбудованим”, грошове зобов'язання незмінно повинне відповідати юридичним вимогам, які висуваються до змісту грошових зобов'язань. Наголошується на необхідності врахування грошово-кредитних складових факторингу, відповідальності без вини, договору поставки тощо. Інституційна відокремленість грошового зобов'язання особливо чітко виділяється у господарських відносинах завдяки його обіговим, кредитним та вартісним функціям.

Поняття грошового зобов'язання учасників господарських відносин виведено через поняття грошового зобов'язання, що охарактеризоване як відносне правовідношення, у межах якого учасники наділені взаємними правами і обов'язками активного характеру з приймання - передачі визначеної, або такої, що може бути визначена, суми грошей - легального засобу платежу. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин визначаються, таким чином, через специфіку господарських зобов'язань, чинники суспільного виробництва та інструменти задоволення господарських потреб.

Терміни “грошове зобов'язання учасників господарських відносин”, “господарське грошове зобов'язання” та “грошове зобов'язання господарського характеру” ототожнені. Окремо виділені грошові зобов'язання суб'єктів господарювання.

Досліджено співвідношення господарських грошових зобов'язань з прилеглими відносинами: підставами виникнення (зміни, припинення), передумовами, похідними та супутніми відносинами. Показано, що публічна складова останніх відображається на природі та порядку виконання грошових зобов'язань. Розрахункові правовідносини не співпадають з грошовими зобов'язаннями, є процедурною ланкою для останніх, сповна виходять за їх рамки при бартерних розрахунках, клірингу, при розрахунках векселями та при інших способах припинення грошових зобов'язань, окрім виконання.

У підрозділі 1.2 „Система грошових зобов'язань господарського характеру” досліджуються особливості системи грошових зобов'язань господарського характеру. Обґрунтовуються дві функції цієї системи. Перша полягає у виділенні сукупності грошових зобов'язань, що мають суто господарську специфіку та є предметом господарсько-правового впливу (статична функція системи). Друга - передбачає побудову на підставі взаємопов'язаних та дієвих господарсько-правових засобів ефективної та рівноважної сукупності грошових зобов'язань господарського характеру, єдиних за духом та суттю правового змісту (динамічна функція системи господарських грошових зобов'язань).

Здійснено класифікацію господарських грошових зобов'язань за підставами виникнення (зміни та припинення), винятковості використання грошей як матеріального об'єкта зобов'язання, регулятивної чи охоронної дії.

Розглянуто різноманітні специфічні складові договірних грошових зобов'язань господарського характеру, зокрема, при лізингу, капітальному будівництві, приватизації. Обґрунтовано, що грошовим зобов'язанням у складі двосторонніх зобов'язань властиве не менше насичення програмно-функціональними елементами, ніж їх товарно-натуральній частині.

У роботі обґрунтоване місце та роль грошових зобов'язань в організаційно-господарських відносинах. Критикується підхід, відповідно до якого організаційно-господарські зобов'язання майнового, в тому числі грошового характеру, можуть виникати на підставі договорів. Диспозитивні чинники договірного права не дозволяють виділити організаційно-майнові договори окремо від приватномайнових, крім випадків, коли перші є складовою адміністративних договорів як різновиду управлінського акту. Перерозподіл коштів, як і будь-якого майна, в межах організаційних відносин може відбуватися лише на підставі управлінського акту, інакше сторони, виступаючи формально рівними суб'єктами, будуть виконувати функції учасників товарно-грошових відносин, максимально наближених до тих, що мають еквівалентний характер, перетворюючи їх у майново-господарські відносини.

Розглянуто таку проблему монетарного виміру організаційно-господарських зобов'язань, як співвідношення фінансово-правових та господарсько-правових заходів опосередкування грошових відносин. Однозначно розмежувати ці заходи можна лише з позиції пов'язування фінансового права з публічними фінансами та бюджетно-податковими відносинами, а господарського права - з приватними фінансами. На стику цих відносин знаходиться сфера застосування субсидій, дотацій та субвенцій, державні гарантії та державні кредити, державний борг, примусового виконання грошових зобов'язань на користь юридичних осіб публічного права тощо. Тут висновки наук господарського та фінансового права мають доповнювати один одного, сприяючи поєднанню інтересів господарського обігу та фінансово-податкової системи.

Залежно від ступеня самостійності грошового зобов'язання учасників господарських відносин доречно розрізняти три групи: 1) зобов'язання, предметом яких можуть бути лише гроші; 2) грошові зобов'язання, предметом яких, як правило, є гроші; 3) грошові зобов'язання, природа яких визначається безвідносно до того, чи є гроші предметом їх виконання, чи ні. Виділення перших двох груп грошових зобов'язань дозволяє підійти до проблеми наповнення предмету виконання господарського зобов'язання: надати йому виключний грошовий чи альтернативний характер. Третя група дозволяє визначити характер зустрічного задоволення, яке протистоїть господарським грошовим зобов'язанням, порівнювати властивості попередньої та наступної оплати, обґрунтовувати можливості заміни одного зобов'язання іншим, адекватність форми розрахунків діям постачальника товару, дослідити правила документообігу та ін.

Розділ 2 “Господарсько-правові засоби організації системи функціонування грошових зобов'язань учасників господарських відносин” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 „Державно-правовий вплив на сферу функціонування грошей та грошових зобов'язань господарського характеру” аналізується природа та зміст державного впливу на сферу функціонування грошей та господарських грошових зобов'язань, визначаються основні чинники, форми та методи цього впливу.

Обґрунтовано, що в сучасних умовах держава не може забезпечити стабільну реалізацію грошово-кредитної політики, якщо не матиме базових ланок функціонування економічної системи, зокрема, налагодженої системи грошових зобов'язань та, в першу чергу, її господарсько-правової частини. З іншого боку, система функціонування грошових зобов'язань не може ґрунтуватися на самодостатніх приватноправових інструментах, які розвиваються незалежно від вертикальних устремлінь держави на вирішення фінансово-економічних проблем. Тому у цю систему мають бути закладені програмно-функціональні елементи публічного характеру, зокрема: валютні обмеження, стимулювання безготівкових платежів, пристосування платіжних операцій до бухгалтерського та податкового обліку тощо.

Проаналізовано співвідношення понять “метод” та “форма” державного впливу на грошово-кредитні відносини. Розмежовано прямі (адміністративний примус) та непрямі (економічне та інше стимулювання) методи державного впливу на сферу функціонування грошових зобов'язань. Державному впливу на грошово-кредитні відносини найбільш притаманні непрямі методи. Проте, це не виключає, а навпаки, підвищує активну та професійну роль державних органів, перш за все НБУ, в організації грошово-кредитних відносин, погодженні прямих та непрямих методів організації товарно-грошових відносин.

Заперечена думка про те, що заходи впливу з боку НБУ - це заходи суто адміністративно-правового примусу. Здійснено порівняння нормативно-правових та інших форм опосередкування владного впливу на грошово-кредитні відносини. При аналізі неправових форм опосередкування цих відносин пропонується з'ясовувати наявність об'єктивних економічних інтересів учасників. На цій підставі для випадків порушення банками та їх клієнтами актів НБУ щодо організації договірних відносин пропонується передбачити в законодавстві можливість звільнення від адміністративно-господарської відповідальності сторін, що відновили правовий порядок опосередкування власних відносин. Наголошується, що зміст тих заходів, які тотожні поняттю методу впливу на систему грошових зобов'язань, не може підмінюватися формалізованими прийомами упорядкування, притаманними управлінню взагалі.

Відстоюється необхідність поєднання монетарних важелів з іншими соціально-економічними заходами. Господарсько-правове регулювання, яке призване враховувати виробничі, фінансові та інші соціально-економічні чинники, природно відіграє в цьому провідну роль, дозволяючи довести інструменти грошово-кредитної політики до конкретних грошових правовідносин.

У підрозділі 2.2 „Утвердження суспільного господарського порядку в системі грошових зобов'язань учасників господарських відносин” вирішуються загальні проблеми утвердження суспільного господарського порядку в досліджуваній сфері.

Окрім аналізу загальноправових чинників законності та правопорядку в господарській сфері, висунуто для грошових зобов'язань спеціальні галузеві вимоги. По-перше, визначено економічні передумови господарського порядку в цій сфері: стабільність курсу гривні до світових валют, низька інфляція, поширеність та доступність інструментів безготівкового переказу коштів, розвиненість ринку фінансових послуг, відсутність різкої розбіжності між фактичними напрямками діяльності суб'єктів господарювання та формалізованими правилами її обліку тощо. Господарсько-правові засоби мають забезпечити ці передумови, інакше інструменти суто юридичного значення будуть безсилі перед тиском невирішених базисних економічних проблем. По-друге, наведено господарсько-правові чинники правопорядку в цій сфері, на підставі яких встановлюється єдиний масштаб для організації діяльності учасників платежів, закріплено послідовність їх дій і операцій, врегульовано способи й форми розрахунків, критерії документального оформлення операцій, способи контрольно-наглядової діяльності НБУ і т.п.

Загострено увагу на проблемі дотримання засад регуляторної політики в цій сфері відповідно до Закону України “Про засади регуляторної політики в сфері господарської діяльності” і ст. 4 Бюджетного кодексу України. Наголошується хибність поспішного скасування права державних виконавців самостійно провадити арешти безготівкових коштів боржників, позбавлення відокремлених підрозділів підприємств самостійності у фінансово-господарських операціях. Пропонується вирішити проблеми співвідношення в цій сфері законодавчого та підзаконного впливу шляхом розведення матеріальних та техніко-процедурних норм.

З огляду на різноманітність чинників суспільного господарського порядку визначені такі, найбільш значимі для грошових зобов'язань господарського характеру його складові, як погодження публічних та приватних інтересів у відповідному регулюванні, оптимізація співвідношення економічного та юридичного елементу відносин, нарешті, досягнення належного рівня спеціалізації відповідного регулювання задля встановлення чітких меж праворозуміння господарської специфіки в цій сфері.

Проблема конструктивного поєднання та узгодження публічних і приватних інтересів у сфері грошових зобов'язань розглядається з точки зору введення їх в єдине русло взаємовигідного та рівноважного механізму, чому сприяє систематизація нормативно-правових норм у сфері фінансово-господарської діяльності. Адекватна гармонізація здатна запобігти сьогоднішнім проблемам в сфері примусового стягнення коштів, застосування інститутів гарантії та штрафних санкцій, вирішення проблем черговості платежів тощо.

Враховуючи ту обставину, що в умовах глобальних фінансів виникає різке протиставлення зростаючих за обсягом актів саморегуляції суб'єктів платіжних операцій з внутрішньо- та міждержавними потребами в організації господарської діяльності, зосереджено увагу на необхідності узгодження приватних та публічних інтересів шляхом виваженого державного санкціонування тих актів локальної нормотворчості та ділових звичаїв, які вироблені в фінансово-господарській системі, зокрема, міжнародного значення.

У підрозділі 2.3 „Узгодження економічних та юридичних аспектів господарських грошових зобов'язань” розглядаються проблеми правового відображення економічних аспектів господарських грошових зобов'язань.

Економічні властивості грошей аналізуються з точки зору можливості та ефективності їх законодавчого закріплення. Обґрунтовується необхідність використання економіко-правових стимулів у сфері грошових платежів, а не простих заборон та обмежень бартерних (негрошових) розрахунків.

Визначається, що економічна функція грошей служити засобом платежу є першочерговим об'єктом державно-правового впливу, в тому числі господарсько-правового характеру, порівняно з урегулюванням інших функцій грошей. На підставі аналізу заходів щодо підтримки купівельної спроможності національної грошової одиниці критикується недооцінка можливості правового забезпечення обігових та вартісних функцій грошей, що зустрічається в науці.

З позиції співвідношення суб'єктивного та об'єктивного досліджується проблема розбіжності правової форми та економічного змісту грошових зобов'язань господарського характеру. На прикладі кредитних відносин, договору банківського рахунку, розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності, договору поруки показується, що розбіжність економічних та юридичних відносин почасти вирішується на користь економічної функції грошового зобов'язання. Так, розрахунок векселем в юридичному значенні означає припинення грошового зобов'язання, що передувало видачі векселя, проте в економічному смислі не призводить до припинення економічного обов'язку щодо повернення валютної виручки у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На цій підставі обґрунтовується, що юридичні інститути повинні забезпечувати напрями економічної та фінансово-грошової політики держави, проте не нав'язувати їх. Критикуються окремі норми чинного законодавства, зокрема, положення ЦК України щодо виключно грошової форми пені, які заважають розвитку економічних відносин формальними конструкціями. Узгодження юридичних та економічних відносин, пристосування податкової системи, що існує в юридичній формі, до економічного змісту сучасних господарських відносин дозволяє визначити напрями детінізації економіки у сфері функціонування грошових зобов'язань учасників господарських відносин.

У підрозділі 2.4 „Спеціалізація господарсько-правового регулювання грошових зобов'язань” розглядаються проблеми спеціалізації господарсько-правового регулювання грошових зобов'язань.

Заперечується тлумачення положень ГК України як таких, що можуть лише розвивати та конкретизувати положення ЦК України, не встановлюючи загальні правила. Без загальногосподарських правил не можна забезпечити системне регулювання господарських відносин. На основі особливостей визначення валюти боргу та валюти платежу, особливостей стягнення збитків та штрафних санкцій у сфері господарювання, обмеження свободи господарсько-грошових правочинів досліджуються співвідношення загальноцивільного та загальногосподарського регулювання. Зокрема, обґрунтовується, що залікова неустойка не є рудиментом командно-адміністративної системи управління економікою, а є проявом соціальної орієнтованості економіки. Адже штрафний (каральний) характер санкцій впливає не лише на особистий майновий стан правопорушника, як це відбувається в загальноцивільних відносинах, але й має значно глибші соціальні наслідки: сплачені за рахунок чистого прибутку штрафи призводять до банкрутства підприємств, відбиваються на винагороді працівників, соціальних програмах, призводять до “невиробничого” збагачення кредитора. На підставі визначення елементів тінізації економіки, що можуть виникати завдяки негрошовій формі неустойки, відстоюється соціально-економічний зиск від встановленої ст. 230 ГК України виключно грошової форми штрафних санкцій у сфері господарювання. Доводиться також, що обмеження строків нарахування штрафних санкцій відповідно до ст. 232 ГК України сприяє оперативності та динамічності господарських відносин, які мають ґрунтуватися на визначеності економічного стану суб'єктів.

Зроблено висновок про те, що усунення проблем застосування ЦК та ГК України у сфері грошових зобов'язань, має йти шляхом їх науково-обґрунтованої гармонізації, а не вихолощення особливостей регулювання господарських відносин, про що зроблено рекомендації.

Задля забезпечення цілісності та своєрідності спеціалізації господарсько-правового регулювання, підвищення рівня праворозуміння та утвердження суспільного господарського порядку у сфері приватноправових зобов'язань, зокрема, грошового характеру, необхідним є виділення та дотримання стилю відповідного господарсько-правового регулювання.

Розділ 3 “Грошові зобов'язання суб'єктів господарювання” складається з шістьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 „Гроші як елемент об'єкту господарського зобов'язання та об'єкт господарських прав” визначається економіко-правова характеристика грошей у складі об'єкту майново-господарських зобов'язань, а також вплив на зміст грошового зобов'язання особливостей господарських прав на гроші його суб'єктів.

Розмежовуються юридичні властивості та юридичні ознаки грошей. Юридичні ознаки грошей - це сукупність нормативно-інституційних встановлень, які виділяють гроші із усього розмаїття інших об'єктів майнових прав, дозволяють їм служити об'єктом погашення боргів і передбачають примусові заходи стосовно осіб, що відмовляються визнавати їх легальну силу. Ці ознаки: наявність закону, що встановлює назву і номінал грошової одиниці; здатність грошової одиниці обраховувати майнові борги; натурально-речовинна визначеність грошового знака (готівки); наявність організованої державою грошової системи, правил емісії та форм обігу грошей; реалізація заходів юридичного забезпечення легальної платіжної сили грошей, причому не лише цивільно-правового, але й публічно-правового характеру (забезпечення касових операцій, примус до повернення в країну валютної виручки, валютні обмеження тощо).

Юридичні властивості грошей - еволюційно сформовані характеристики грошей, що активно використовуються в правовому регулюванні грошових операцій. Господарсько-правові особливості мають вихідні (рухливість, абсолютна еквівалентність, замінність, споживчий характер, подільність, абсолютна еквівалентність і конвертованість) та похідні властивості грошей (абсолютна господарська корисність та універсальність).

Констатується, що динаміка законодавчих перетворень вимагає визнати безготівкові кошти річчю особливого роду, що існує як спеціальний запис на банківських рахунках про легальний платіжний засіб. Зроблено висновок, що легальна платіжна сила безготівкових грошей у сфері господарювання за багатьма параметрами переважає платіжну силу готівки. Спостерігається своєрідне роздвоєння інституційного відображення прав на безготівкові кошти, коли суб'єкту господарювання у відносинах з уповноваженим банком належить зобов'язальне право вимоги на ці кошти, а у відносинах з контрагентами, податковими та іншими державними органами, засновниками - право власності, що проявляється у можливості бухгалтерського обліку коштів, їх застави, використання у кредитуванні, погашенні податкових зобов'язань тощо.

Пропонується вдосконалити легальне визначення безготівкових розрахунків у ч. 4 ст. 341 ГК задля врахування можливості платежів з каси банків, закріпити ч. 1 ст. 198 ГК переважне застосування безготівкових платежів у господарських відносинах та обмежити у законі використання готівки в цих відносинах, зокрема, встановити в ГК граничні суми готівкового розрахунку. Задля цього пропонується доповнити ГК України статтею 342-1 “Каса суб'єкта господарювання” та статтею 342-2 “Обмеження щодо використання готівки в господарському обігу”.

У роботі досліджено проблеми закріплення грошових коштів за господарськими організаціями на праві господарського відання, оперативного управління та довірчого управління як складових їх господарської компетенції, що впливає на зміст зобов'язальних відносин. Зроблено висновок, що хоча юридичні властивості грошей вимагають правового режиму власності, проте запровадження дуалізму речових прав відносно унітарних господарських організацій, яким майно належить на праві оперативного управління чи господарського відання, призвело б до невиправданого ускладнення порядку обліку майна та послабило б контрольно-наглядові функції держави та інших засновників стосовно цих організацій. Обґрунтовано, що грошові кошти можуть передаватися в довірче управління лише в порядку інституту фінансового трасту як різновиду професійних фінансових послуг та не можуть опосередковувати відносини між засновником і підприємством.

У підрозділі 3.2 „Правовий вимір ціни та валютних застережень у грошових зобов'язаннях господарського характеру” досліджується особливість ціноутворення та використання валютних застережень у господарських зобов'язальних відносинах.

На підставі визначення комерційних, інформаційно-психологічних, податково-облікових, планово-прогнозних та інших професійно-орієнтованих чинників господарської діяльності доводиться об'єктивність приписів ст. 189 ГК України про ціну як істотну умову господарського договору. Ціна не набуває вирішального значення в споживчих договорах, де споживач прагне отримати майно (послуги, роботи) на умовах ціноутворення, не гірших від звичайних. Натомість, для підприємця факт погодження товарної складової договору, зазвичай нічого не вартий без встановлення конкретної ціни товару (послуги, роботи), тому що товар оцінюється суб'єктом господарювання з позиції виробничо-комерційних можливостей, які у цього суб'єкта виникають з його отриманням, у тому числі: обсягів закупівлі, строків отримання товару, транспорту доставки, місця розвантаження, систематичності поставок, пристосованості до власного обладнання, наявності обслуговуючого персоналу, можливості перепродажу товару, нарешті, податкового режиму обігу товару.

Визначаються несприятливі наслідки застосування “звичайних”, або тих, що визначаються експертним шляхом, цін при опосередкуванні господарських договірних зв'язків, у тому числі похибки у ціноутворенні, що унеможливлюють нормальну комерційну діяльність. Цінова визначеність договорів стримує девальвацію національної валюти (через фіксацію номінальних боргів), сприяє контрольно-наглядовим функціям держави та запобігає тіньовим операціям. Ціна є тією ж складовою в предметі двостороннього господарського зобов'язання, якою є власне характеристика товару (послуги, роботи).