Цивiльно-правовi аспекти регулювання та взаємного захисту iноземних iнвестицiй на практицi України, Угорщини, Польщi та Словаччини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

Дисертації на здобуття наукового ступеня

Кандидата юридичних наук.

Цивiльно-правовi аспекти регулювання та взаємного захисту iноземних iнвестицiй на практицi України, Угорщини, Польщi та Словаччини

Семерак Олександр Созонович

АНОТАЦІЯ

цивiльний правовий iноземний інвестиція

Семерак О.С. Цивiльно-правовi аспекти регулювання та взаємного захисту iноземних iнвестицiй на практицi України, Угорщини, Польщi та Словаччини. - Рукопис.

Дисертацiя на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спецiальнiстю 12.00.03 - цивiльне право i цивiльний процес; сiмейне право; мiжнародне приватне право. - Київський унiверситет iменi Тараса Шевченка. - Київ, 1999. Проводиться порiвняльно-правовий аналiз правового режиму iноземних iнвестицiй за законодавством України, Угорщини, Польщi та Словаччини.

Дослiджуються цивiльно-правовi аспекти регулювання iноземних iнвестицiй та проблеми взаємного захисту майнових прав iнвесторiв. Аналiзуються система допуску iноземних iнвестицiй, правовий статус iноземних iнвесторiв, правовий режим iноземних iнвестицiй, особливостi правового регулювання iноземних iнвестицiй у спецiальних (вiльних) економiчних зонах. Розкриваються види та форми здiйснення iноземних iнвестицiй, правовий статус пiдприємств з iноземними iнвестицiями, дочiрнiх пiдприємств, специфiка спiльної iнвестицiйної дiяльностi на пiдставi договорiв (контрактiв). Розглядаються такi неакцiонернi форми залучення iноземного капiталу, як лiзинг, франчайзинг, консалтинг, концесiйнi договори та угоди про розподiл продукцiї. Дослiджуються змiст цивiльно-правових гарантiй i способи захисту iноземних iнвестицiй та майнових прав iноземних iнвесторiв. Визначаються основнi правовi категорiї у цiй сферi - iноземнi iнвестицiї, суб'єкти i об'єкти iнвестицiйної дiяльностi, iнвестицiйнi спори. Аналiзується змiст двостороннiх мiждержавних угод України про заохочення та взаємний захист iноземних iнвестицiй. Обгрунтовуються пропозицiї i рекомендацiї по вдосконаленню чинного законодавства про iноземнi iнвестицiї.

Iноземний iнвестор, iноземна iнвестицiя, об'єкт iнвестування, iнвестицiйний спiр, iнвестицiйна дiяльнiсть, iнвестицiйне зобов'язання, iнвестицiйний проект, двостороння Угода.

АННОТАЦИЯ

Семерак А.С. Гражданско-правовые аспекты регулирования и взаимной защиты иностранных инвестиций в практике Украины, Венгрии, Польши и Словакии. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03. - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Киевский университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 1999. Дается сравнительно-правовой анализ правового режима иностранных инвестиций по законодательству Украины, Венгрии, Польши и Словакии. Определяются основные категории в данной области - иностранные инвестиции, субъекты и объекты инвестиционной деятельности, инвестиционные споры, инвестиционные обязательства. Исследуются гражданско-правовые аспекты регулирования и проблемы взаимной защиты иностранных инвестиций, имущественных прав инвесторов. Анализируются система допуска иностранных инвестиций, правовой статус иностранных инвесторов в Украине, их права, выделяются гражданско-правовые обязанности, которые возникают у иностранных субъектов на основе осуществления инвестиций. Исследуются особенности правового режима иностранных инвестиций в специальных (свободных) экономических зонах, сущность гражданских правоотношений между субъектами зоны, специфика формирования валютнофинансового механизма в зоне. Рассматриваются основные виды вложения иностранного капитала в объекты инвестирования и формы осуществления иностранных инвестиций. Освещаются вопросы правового статуса предприятий созданных в форме хозяйственных обществ, дочерних предприятий с иностранными инвестициями, а также перспективные неакционерные формы привлечения иностранного капитала, как лизинг, франчайзинг, консалтинг, концессия, соглашения о разделе продукции при разработке и освоении природных ресурсов. Анализируются отдельные виды совместной инвестиционной деятельности на основе договоров (контрактов), договоры об осуществлении инвестиций на территории специальных экономических зон, о реализации инвестиционных проектов в приоритетных видах экономической деятельности, а также на территориях приоритетного развития. Рассматриваются правовые вопросы ввоза имущества в Украину с целью инвестирования на основании договоров (контрактов) относительно обложения его пошлиной, налогообложения нерезидентов, условий реализации продукции (работ, услуг), которая произведена в результате совместной инвестиционной деятельности. Освещаются особенности создания коммерческих банков с иностранным капиталом, осуществления страховой деятельности, участия иностранных юридических лиц в межгосударственных промышленно-финансовых группах. Исследуются содержание, виды, пределы гражданско-правовых гарантий и способы защиты иностранных инвестиций, имущественных прав иностранных инвесторов относительно компенсаций в случае реквизиции иностранных инвестиций и иных принудительных мер, возмещения ущерба, упущенной выгоды и морального вреда, причиненного в результате действий, бездеятельности или ненадлежащего выполнения государственными органами, их должностными лицами обязанностей, предусмотренных законодательством Украины. Раскрывается сущность гарантий в случае изменения законодательства, прекращения инвестиционной деятельности, репатриации прибылей, доходов и других средств, полученных в результате инвестиционной деятельности. Анализируются международно-правовые способы защиты иностранных инвестиций и прав инвесторов, которые предусмотрены двусторонними международными Соглашениями Украины о стимулировании и взаимной защите иностранных инвестиций. Проводится классификация инвестиционных споров по критерию предметного и субъектного состава, определяется юрисдикция судов, которые правомочны рассматривать инвестиционные споры, освещаются вопросы юрисдикции международных арбитражных судов по защите иностранных инвесторов, признания и выполнения их решений на территории Украины.

Иностранный инвестор, иностранная инвестиция, объект инвестирования, инвестиционный спор, инвестиционный проект, инвестиционная деятельность, инвестиционное обязательство, двустороннее Соглашение.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальнiсть теми дисертацiйного дослiдження. Структурна перебудова економiки України потребує виваженої, науково обгрунтованої i водночас ефективної iнвестицiйної полiтики. Як свiдчить свiтовий досвiд, в економiчному життi кожної країни iнвестицiї є домiнуючим фактором соцiальноекономiчного розвитку, вони сприяють забезпеченню iнтеграцiї нацiональної економiки України у свiтовий економiчний простiр. Однак, незважаючи на вигiдне геополiтичне розташування України, її природнi ресурси, науковий потенцiал, наявнiсть квалiфiкованих кадрiв, щорiчнi обсяги iноземних iнвестицiй в Українi, порiвняно з країнами Схiдної твропи, у 3-7 разiв меншi. Тому ключовим питанням збiльшення притоку капiталу в Україну є створення сприятливого правового клiмату для залучення iноземних iнвестицiй. Порiвняльний аналiз правового режиму iноземних iнвестицiй в Угорщинi, Польщi та Словаччинi свiдчить, що вони, на вiдмiну вiд України, першими серед постсоцiалiстичних країн розпочали створення правової бази для залучення iноземних iнвестицiй. I як наслiдок - в економiку Угорщини зарубiжнi iнвестори вклали понад 15 млрд. доларiв США. Друге мiсце серед названих країн з перехiдною економiкою, за обсягом прямих iноземних iнвестицiй, посiла Польща. Безперечно, що правовий режим iнвестицiйної дiяльностi в Українi потребує докорiнного вдосконалення, оскiльки однiєю з причин незадовiльного стану залучення iноземного капiталу в економiку України є вiдсутнiсть предметних теоретико-прикладних правових дослiджень. Водночас аналiз наявних вiтчизняних публiкацiй показує, що вони в основному присвяченi переважно економiко-фiнансовим аспектам iнвестицiйної полiтики. Стосовно ж правового регулювання iноземних iнвестицiй, то здебiльшого в публiкацiях висвiтлюється вузьке коло названих проблем i вони не охоплюють усього спектра правовiдносин взагалi i цивiльних зокрема. Вагомий внесок у теорiю i методологiю цивiльно-правових проблем регулювання iноземних iнвестицiй в Українi внесли В.М. Коссак та А.В. Омельченко. Рiзнi аспекти правового регулювання iноземних iнвестицiй аналiзувалися в роботах I.О. Бланка, В.С. Лiткевича, А.А. Пересади, О.Р. Кiбенко. Однак чимало проблем, а саме вивчення правового режиму здiйснення iноземних iнвестицiй, юридичних гарантiй захисту прав iнвестора ще залишається поза увагою вiтчизняних учених. Тому недостатня теоретична розробка цiєї проблематики негативно впливає на стан та розвиток законодавчої бази у цiй сферi, а отже й на формування стабiльного iвестицiйного клiмату. Ще достатньо не висвiтленi цивiльно-правовий статус iноземних iнвесторiв, дочiрнiх пiдприємств як форми здiйснення iнвестицiй, цивiльно-правова природа концесiйних договорiв, угод про розподiл продукцiї, договорiв (контрактiв) про спiльну iнвестицiйну дiяльнiсть. Вкрай необхiдним є з'ясування сутi таких неакцiонерних форм iнвестування, як лiцензiйнi договори, договори франчайзингу, лiзингу, консалтингу та iнших мiжнародно визнаних форм iнвестування. Майже не дослiджувались питання правового режиму iнвестицiй у спецiальних (вiльних) економiчних зонах, системи юридичних гарантiй захисту майнових прав iнвесторiв, механiзму трансферту прибуткiв, дивiдендiв, адмiнiстративних процедур допуску капiталу та порядку вирiшення iнвестицiйних спорiв. Важливiсть дисертацiйної роботи зумовлюється ще й тим, що Україна уклала двостороннi Угоди про заохочення та взаємний захист iноземних iнвестицiй, правовi положення яких стосовно взаємного захисту iноземних iнвесторiв потребують грунтовного дослiдження з метою подальшої унiфiкацiї цивiльно-правових норм iнвестицiйного законодавства, узгодження їх з нормами мiжнародного публiчного i приватного права. Окресленi чинники й обумовили вибiр теми дисертацiї, її актуальнiсть.

Об'єктом дисертацiйної роботи є сфера правового регулювання iнвестицiйної дiяльностi за законодавством України, Угорщини, Польщi та Словаччини. Предметом дисертацiйного дослiдження є цивiльно-правовi вiдносини та процес формування правового механiзму залучення iноземних iнвестицiй задля створення привабливого iнвестицiйного середовища в Українi.

Мета i завдання дослiдження. Метою дисертацiйної працi є наукове обгрунтування механiзму правового режиму iноземних iнвестицiй, а саме цивiльно-правового статусу iноземних iнвесторiв за законодавством України, Угорщини, Польщi, Словаччини, а також розкриття специфiки цивiльноправового регулювання iнвестицiйної дiяльностi й теоретико-методологiчної аргументацiї та вироблення науково обгрунтованих пропозицiй щодо подальшого вдосконалення та унiфiкацiї iнвестицiйного законодавства. Ця мета i зумовлює вирiшення таких головних завдань: - уточнення основних понять i категорiй цивiльних правовiдносин, що виникають при здiйсненнi iнвестицiйної дiяльностi; - здiйснення порiвняльного аналiзу цивiльно-правового режиму iноземних iнвестицiй та систем юридичних гарантiй захисту майнових прав iноземних iнвесторiв вiдповiдно до законодавства України, Угорщини, Польщi, Словаччини та двостороннiх Угод про заохочення та взаємний захист iнвестицiй, а також розкриття специфiки мiжнародно-правового регулювання iноземних iнвестицiй; - обгрунтування правового механiзму залучення iноземних iнвестицiй для формування привабливого iнвестицiйного середовища в Українi; - визначення особливостей та сутностi органiзацiйно-правових форм iнвестицiйної дiяльностi з участю iноземного суб'єкта в правовому полi України, Угорщини, Польщi та Словаччини; - вивчення специфiки цивiльно-правових режимiв у спецiальних (вiльних) економiчних зонах; - аналiз зарубiжного досвiду щодо допуску iноземного капiталу, системи преференцiй та законодавчих заборон на здiйснення iноземних iнвестицiй; - розробка практичних рекомендацiй стосовно удосконалення чинного законодавства України з питань iнвестицiйної дiяльностi. Методологiчна та теоретична основа дослiдження. Методологiчною основою дисертацiйного дослiдження став дiалектичний метод пiзнання суспiльних вiдносин, явищ, процесiв, поєднаний iз системним аналiзом правових понять i категорiй, а також порiвняльно-правовий, формально-юридичний, ретроспективний, конкретно-соцiологiчний та iншi iнструменти наукового аналiзу. Теоретичною основою дослiдження та зроблених у дисертацiї висновкiв послужили працi вiтчизняних i зарубiжних авторiв, зокрема I. Бланка, Д. Бобрової, А Богатирьова, М. Богуславського, В. Бочарова, С. Братуся, Н. Вознесенської, Б. Губського, О. Дзери, А. Довгерта, В. Дозорцева, А. Донгарова, Н. Доронiної, А. Кабалкiна, В. Корецького, В. Коссака, Н. Круглової, Н. Кузнєцової, Б. Ландау, С. Лебедєва, В. Лiткевича, Л. Лунца, В. Луця, В. Мусiяки, Р. Нагапетьянца, Л. Нейкової, В. Новицького, А. Омельченка, В. Опришка, В. Паламарчука, А. Пересади, О. Пiдопригори, Н. Платонової, Г. Пронської, О. Пушкiна, А. Свиридова, Н. Семилютiної, Г. Фединяк, Р. Халфiної, А. Шахназарова, Ю. Юмашева. В процесi роботи використовувалися науковi працi зарубiжних вчених у галузi права та економiки: Гордона Дж. Александера, Джеффрi Б. Бейла, А. Бiлгена, У.Е. Ботлера, Крiстофера Броксхольма, Арлiна Вiлсона, П. Гало, М. Горького, В. Гудака, Д. Кютелеш, С.Б. Лабмена, Н. Левра, В. Орлова, К. Ригiццi, Я. Старонь, Фам Ши Чунга, Юргена Фосса, Джона Хардта, К. Хефлiгера, Уiльяма Ф.Шарпа та iнших дослiдникiв. Iнформацiйною базою для дисертацiї стали опублiкованi вiтчизнянi та зарубiжнi статистичнi данi, в тому числi матерiали Державного комiтету статистики України, Мiнiстерства зовнiшньоекономiчних зв'язкiв i торгiвлi України, Вiсник Верховного Суду України, Збiрник офiцiйних документiв Вищого Арбiтражного суду України, матерiали дiяльностi дочiрнiх фiрм та господарських товариств з участю iноземного суб'єкта. Нормативною базою дослiдження були iнвестицiйнi закони держав СНД, Угорщини, Польщi, Словаччини, закони про господарськi товариства та Торговельнi Кодекси цих країн, мiжнародно-правовi документи: Угоди про заохочення та взаємний захист iнвестицiй мiж Україною та країнами Схiдної твропи, а також Нью-Йоркська Конвенцiя про визнання i виконання iноземних арбiтражних рiшень, твропейська Конвенцiя про зовнiшньоекономiчний арбiтраж, Вашингтонська Конвенцiя про порядок вирiшення iнвестицiйних спорiв мiж державами й iноземними особами, Сеульська Конвенцiя про заснування Багатостороннього Агентства з гарантiй iнвестицiй та iн. У дисертацiйнiй працi використанi матерiали узагальнень судової практики, зокрема, Верховного Суду України та Вищого арбiтражного суду України. Наукова новизна дослiдження. Дисертацiйна робота є одним з перших в Українi комплексним порiвняльно-правовим дослiдженням цивiльно-правового регулювання iноземних iнвестицiй на практицi України, Угорщини, Польщi та Словаччини.

На захист виносяться наступнi основнi теоретичнi положення i рекомендацiї, якi є результатом власного наукового пошуку дисертанта:

1. Розкривається специфiка правового регулювання iнвестицiйної дiяльностi у спецiальних (вiльних) економiчних зонах, яка полягає у запровадженнi: - пiльгового режиму ввезення i вивезення товарiв та й iнших предметiв у разi надання СЕЗ правового статусу спецiальної митної зони та валютно-фiнансового механiзму на засадах використання конвертованої валюти як засобу розрахункiв у межах митної зони i у вiдносинах мiж її суб'єктами господарської дiяльностi, в тому числi - iноземними; - специфiчних особливостей оподаткування, валютного регулювання та надання додаткових гарантiй для суб'єктiв спецiальної (вiльної) економiчної зони; - спецiального цивiльно-правового режиму iнвестицiйної дiяльностi у прiоритетних видах економiчної дiяльностi на територiях прiоритетного розвитку та спецiального режиму iнвестицiйної дiяльностi щодо реалiзацiї iнвестицiйних проектiв у прiоритетних видах економiчної дiяльностi. 2. Обгрунтовуються поняття, види та обсяги цивiльно-правових гарантiй, якi надаються для захисту майнових прав iноземних iнвесторiв за нацiональним iнвестицiйним законодавством України, Угорщини, Польщi, Словаччини та вiдповiдно двостороннiм Угодам про заохочення i взаємний захист iноземних iнвестицiй.

3. Пропонується закрiпити додаткову гарантiю для iноземного iнвестора, (виплата компенсацiї за збитки, заподiянi внаслiдок вiйни або iншого воєнного конфлiкту, введення надзвичайного стану, заворушень, громадянських безпорядкiв й iнших подiбних подiй на територiї України) та визначити джерело цiєї компенсацiї.

4. Подається класифiкацiя iнвестицiйних спорiв за критерiєм предметного i суб'єктного складу та обгрунтовується пiдвiдомчiсть спорiв мiж iноземним iнвестором i державою судам загальної юрисдикцiї України, а всiх iнших - за вибором сторiн, у тому числi третейським судам за кордоном, якщо iнше вирiшення цих спорiв не передбачене мiжнародним договором.

5. Обгрунтовується необхiднiсть застосування в Українi для iноземних iнвесторiв змiшаного правового режиму, який має поєднувати нацiональний iз спецiальним правовим режимом iнвестицiйної дiяльностi, що передбачає додатковi гарантiї для iноземних iнвесторiв, залежно вiд об'єкту iнвестування та обсягу iнвестицiй, податковi та митнi пiльги.

6. Аргументується пропозицiя про застосування в українському законодавствi таких перспективних неакцiонерних форм залучення iноземного капiталу, якi активно запроваджуються в iнвестицiйнiй практицi Угорщини, Польщi та Словаччини, - здiйснення iнвестицiй на пiдставi договорiв лiзингу, франчайзингу, надання консалтингових послуг, а також угод про розподiл продукцiї при розробцi i освоєннi природних ресурсiв.

7. Визначаються новi цивiльно-правовi заходи, реалiзацiя яких запобiгатиме вивезенню за межi України доходiв, дивiдендiв та iнших коштiв, одержаних зарубiжним iнвестором. 8. Розкривається, за допомогою проведеного порiвняльного аналiзу, цивiльно-правовий статус дочiрнього пiдприємства та мотивується необхiднiсть встановлення розмiру iноземної iнвестицiї, яка має бути внесена до статутного фонду.

9. Доводиться доцiльнiсть вiдмови вiд застосування в iнвестицiйному законодавствi України категорiї "моральна шкода" та замiни її "немайнова шкода".

На основi вищенаведених положень, у дисертацiї сформульовано конкретнi пропозицiї щодо подальшого вдосконалення чинного iнвестицiйного законодавства України, а саме:

1. Замiсть iснуючого надмiрно деталiзованого перелiку видiв та форм здiйснення iноземних iнвестицiй вказати, що iноземними iнвестицiями є всi види майнових та iнтелектуальних цiнностей, а також права на них, якi вкладаються iноземними iнвесторами в будь-якi об'єкти i види пiдприємницької та iншої дiяльностi, не забороненi законодавством України. 2. Вилучити з iнвестицiйного закону вживання таких економiко-правових категорiй, як "часткова участь у пiдприємствах", "пiдприємство з iноземними iнвестицiями", "пiдприємство, що повнiстю належить iноземним iнвесторам", замiнивши їх єдиним унiфiкованим поняттям "товариство, iншi види юридичних осiб з участю iноземного суб'єкта".

3. Закрiпити положення, що вартiсть усiх видiв iноземних iнвестицiй повинна визначатися i пiдтверджуватися не процедурами та законодавством країни-iнвестора, як це встановлено чинним законодавством, а процедурами та законами України.

4. Передбачити в iнвестицiйному законi правову норму щодо незмiнностi умов договорiв (контрактiв) про спiльну iнвестицiйну дiяльнiсть, концесiйних договорiв та угод про розподiл продукцiї i на тi випадки, якщо в подальшому законодавством України будуть запроваджуватися умови, якi погiршують правове становище суб'єктiв або обмежують їх права; унеможливити односторонню змiну iстотних умов названих договорiв.

5. В iнвестицiйному законi сформулювати загальнi умови пiдприємницької дiяльностi зарубiжних iнвесторiв i юридичних осiб з iноземними iнвестицiями у спецiальних (вiльних) економiчних зонах, зокрема надання суб'єктам СЕЗ пiльгового режиму оподаткування та особливого митного режиму.

6. Установити, що примусовi вилучення власностi iноземних iнвесторiв допускаються лише на пiдставi закону або, як виняток, - за рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України.

7. У чинному iнвестицiйному законi України окремою правовою нормою визначити основнi обов'язки iноземного iнвестора.

8. Включити в коло iноземних iнвесторiв i громадян України, якi постiйно проживають за її межами.

9. Законодавчо встановити мiнiмальний обсяг iноземної iнвестицiї в статутному фондi господарського товариства чи iншої юридичної особи з участю iноземного суб'єкта, а також при здiйсненнi iнвестицiй на основi договорiв (контрактiв) про спiльну iнвестицiйну дiяльнiсть.

10. У додатку до iнвестицiйного закону України визначити для iноземних iнвесторiв перелiк прiоритетних галузей народного господарства та видiв економiчної дiяльностi й окреслити перелiк заборонених об'єктiв iнвестування та видiв господарської дiяльностi.

Теоретичне та практичне значення дисертацiйного дослiдження, його результатiв полягає у можливостi використання висновкiв та пропозицiй для удосконалення правового механiзму регулювання iнвестицiйної дiяльностi, формування бiльш сприятливого iнвестицiйного середовища для залучення в економiку України iноземних iнвестицiй, цивiльно-правового захисту iнтересiв зарубiжного iнвестора. Положення дисертацiйної роботи, якi базуються на досвiдi країн Схiдної твропи, можуть бути використанi у наукових дослiдженнях проблем захисту права власностi iноземних iнвесторiв на територiї приймаючої країни, правового режиму iноземних iнвестицiй у спецiальних (вiльних) економiчних зонах, пiдготовцi унiфiкованих правових принципiв iнвестицiйного законодавства з метою його гармонiзацiї з мiжнародними договорами.

Рекомендацiї, якi мiстяться в роботi, можуть бути використанi для подальшого вдосконалення Законiв України, зокрема таких, як: "Про режим iноземного iнвестування", "Про господарськi товариства", "Про власнiсть", "Про цiннi папери i фондову бiржу", "Про оподаткування пiдприємств", Земельний Кодекс України, а також при пiдготовцi законiв України "Про концесiї", "Про угоди про розподiл продукцiї", "Про iнтелектуальну власнiсть", "Про юридичнi особи", "Про угоди з цiнними паперами", "Про визнання i виконання рiшень iноземних судiв та арбiтражiв". Окремi положення роботи можуть бути використанi при пiдготовцi пiдручникiв, навчальних посiбникiв для студентiв юридичних вузiв та факультетiв, а також при викладаннi спецкурсiв "Правове регулювання iнвестицiйної дiяльностi", "Особливостi правового регулювання iноземних iнвестицiй на територiї України, Угорщини, Польщi та Словаччини", "Правовий режим iноземних iнвестицiй у вiльних економiчних зонах".

Результати дослiдження знайшли вiдображення в "Практичному посiбнику для депутатiв та голiв рад", виданого з фiнансовою допомогою Агентства США з мiжнародного розвитку (USAID), що входить до адмiнiстративної структури Ради Мiжнародних наукових дослiджень та обмiнiв (IREX). Особистий внесок здобувача. Дисертацiя є самостiйною, завершеною науковою роботою. Сформульованi в нiй теоретичнi положення, висновки, рекомендацiї, пропозицiї одержанi автором у результатi опрацювання i грунтовного аналiзу близько трьохсот наукових i нормативно-правових джерел, мiжнародних угод та конвенцiй у цiй сферi, практики дiяльностi пiдприємств з iноземними iнвестицiями. Апробацiя результатiв дисертацiї. Дисертацiя обговорювалася на кафедрi цивiльного права юридичного факультету Ужгородського державного унiверситету (1999р.) та кафедрi цивiльного права Київського унiверситету iменi Тараса Шевченка (1999р.). Основнi положення та результати були виголошенi на наукових конференцiях у доповiдях "Державно-правовий статус Закарпаття у складi Чехословаччини" (м.Кошице, Словаччина, 1996р.) та "Актуальнi питання розвитку Закарпаття у складi Чехословаччини" (м.Кошице, Словаччина, 1998р.), а також використанi при пiдготовцi з участю автора пакету нормативних актiв "Про спецiальну економiчну зону "Закарпаття" та "Про спецiальний режим iнвестицiйної дiяльностi у Закарпатськiй областi" (автор входить до складу мiжвiдомчої робочої групи по пiдготовцi документiв, пов'язаних iз створенням зони). Дисертант брав участь у роботi науковопрактичного семiнару "Правове регулювання iнвестицiйної дiяльностi в Українi" (м.Київ, 1997р.), де виступив у дискусiї. Результати дисертацiйного дослiдження використовуються автором при викладаннi навчального курсу "Правове регулювання iнвестицiйної дiяльностi" на юридичному факультетi Ужгородського державного унiверситету. Публiкацiї.

Основнi теоретичнi положення i висновки дисертацiї опублiкованi у шести наукових статтях: двi - в юридичних журналах, три - в збiрниках наукових праць та матерiалах конференцiй, одна - в практичному "Посiбнику для депутатiв та голiв рад". Структура дисертацiї визначена метою та завданнями дослiдження. Змiст дисертацiї викладений на 178 сторiнках. Робота складається iз вступу, трьох роздiлiв, що включають вiсiм пiдроздiлiв, висновку, списку використаної лiтератури та джерел (291 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМIСТ РОБОТИ

У Вступi обгрунтовується актуальнiсть обраної теми дослiдження, його теоретичне i практичне значення, визначається мета i завдання, характеризується апробацiя та публiкацiя результатiв дослiдження, формулюються основнi теоретичнi й методологiчнi положення, якi виносяться на захист. Роздiл перший "Порiвняльно-правовий аналiз правового режиму iноземних iнвестицiй за законодавством України, Угорщини, Польщi та Словаччини" присвячено дослiдженню правового режиму iноземних iнвестицiй та правового статусу iноземних iнвесторiв. У пiдроздiлi першому "Iноземнi iнвестицiї: цивiльно-правова сутнiсть та їх види" висвiтлюються основнi етапи розвитку iнвестицiйного законодавства та становлення його в Українi, Угорщинi, Польщi i Словаччинi, правова природа iнвестицiй, якi опосередковують широке коло цивiльних правовiдносин. Обов'язковою ознакою поняття "iноземна iнвестицiя" є наявнiсть правового зв'язку мiж iноземним iнвестором i вкладеним капiталом, iнакше, у випадку втрати такого зв'язку, припиняються iнвестицiйнi право-вiдносини. Аргументується можливiсть здiйснення iнвестицiй також i у валютi України при умовi отримання її вiд продажу конвертованої валюти уповноваженому банку, в тому числi при реiнвестицiях у будь-який об'єкт iнвестування. В роботi обгрунтовується доцiльнiсть вiдмови вiд надмiрного регламентування законодавцем видiв та форм здiйснення iноземних iнвестицiй i пропонується передбачити в законi лише основнi органiзацiйно-правовi форми iнвестицiйної дiяльностi - господарськi товариства, iншi види юридичних осiб, в яких засновниками або учасниками можуть бути iноземнi iнвестори. Характеризуючи портфельнi iнвестицiї, автор вказує, що продаж на територiї України iноземних цiнних паперiв не є видом iнвестування. З метою попередження монополiзму пропонується передбачити в iнвестицiйному законi України норму обмеженого придбання iноземним iнвестором контрольного пакету акцiй в iнших акцiонерних товариствах, а також те, що iноземний iнвестор може бути власником лише iменних акцiй. Вказується, що цiннi папери є об'єктом цивiльних прав, тому вони захищаються в судовому порядку шляхом визнання цих прав та стягнення вiдповiдних сум. Дослiджується такий вид iнвестування, як передача будь-яких прав iнтелектуальної власностi як частки iноземного iнвестора до статутного фонду господарського товариства. Зазначається також, що пiд внесенням iнтелектуальної власностi слiд розумiти передачу до статутного фонду юридичної особи майнових прав на використання об'єктiв iнтелектуальної власностi на них, а не самих об'єктiв. Видiляються ознаки такого специфiчного нематерiального об'єкту, як "ноу-хау", i пропонується оформляти передачу прав на його використання шляхом укладання лiцензiйних угод, договорiв франчайзингу. Аналiзуються особливостi здiйснення iноземних iнвестицiй у виглядi грошових вимог та права на вимоги виконання договiрних зобов'язань, прав на здiйснення господарської дiяльностi, обгрунтовується доцiльнiсть проведення експертної оцiнки вартостi прав iнтелектуальної власностi, а також вказаних вимог та прав за процедурою не країни-iнвестора, а приймаючої країни. Пропонується внести вiдповiднi змiни до Закону України "Про режим iноземного iнвестування". У пiдроздiлi другому "Цивiльно-правовий статус iноземних iнвесторiв" дослiджуються рiзнi правовi режими, якi надаються приймаючими країнами iноземним iнвесторам. Наголошується, що процес вкладання iнвестицiй зачiпає широке коло цивiльних правовiдносин, тому визначення кола суб'єктiв має значення правовстановлюючого факту - визнає чи не визнає їх iнвесторами приймаюча країна. Дисертант коротко зупиняється на характеристицi видiв суб'єктiв, якi належать до кола iноземних iнвесторiв за законодавством України та країн Схiдної твропи, наводяться деякi вiдмiнностi щодо визнання їх такими, пiдкреслюється, що обсяг правоздатностi iноземної юридичної особи закрiплюється в її особистому статутi. Звернено увагу, що український законодавець значно звузив коло суб'єктiв iнвестицiйної дiяльностi, вилучивши з їх числа громадян України, якi постiйно проживають за межами держави, тому пропонується визнавати iнвесторами не лише iноземцiв, але й громадян України, якi не мають постiйного мiсця проживання на територiї України. Дослiджуючи правовий статус iноземних iнвесторiв, автор дiйшов до висновку, що в узагальнюючому планi iснує три основних типи правового положення iноземних iнвесторiв: а) надання iнвестору податкових, митних та iнших привiлеїв; б) встановлення нацiонального режиму iнвестицiйної та iншої господарської дiяльностi; в) застосування змiшаного режиму. Обгрунтовується доцiльнiсть надання iноземним iнвесторам на територiї України змiшаного режиму, який би поєднував нацiональний режим iз спецiальним правовим режимом iнвестицiйної дiяльностi i передбачав би надання податкових, валютних та митних пiльг, додаткових гарантiй для iноземних iнвесторiв залежно вiд об'єкту iнвестування i обсягу iнвестицiй. Здобувач акцентує на необхiдностi закрiплення в iнвестицiйному законi прав i обов'язкiв iноземного iнвестора, якi виникають на пiдставi здiйснення iнвестицiй i якi визначають обсяг його праводiєздатностi. Дисертант пiдсумовує пiдроздiл вiдповiдними висновками та вносить пропозицiї про внесення змiн i доповнень до iнвестицiйного закону України, якi б забезпечили стабiльнiсть правового статусу iноземного iнвестора. У пiдроздiлi третьому "Правовий режим iнвестицiй у спецiальних (вiльних) економiчних зонах" дослiджується низка проблем, якi виникають при здiйсненнi iнвестицiйної дiяльностi у спецiальних економiчних зонах. Вони аналiзуються з метою бiльш глибокого проникнення в сутнiсть цивiльноправових вiдносин, характерних для сучасного етапу залучення iноземного капiталу шляхом реалiзацiї iнвестицiйних проектiв у прiоритетних видах, галузях економiчної дiяльностi та впровадження спецiальних режимiв iнвестицiйної дiяльностi у спецiальних економiчних зонах. Автор висвiтлює мiжнародний досвiд щодо правових засад функцiонування вiльних економiчних зон, зокрема в Угорщинi та Польщi, зосереджує увагу на останнiх нормативно-правових актах про спецiальнi економiчнi зони "Закарпаття", "Азов", "Донецьк", "Славутич", "Сиваш", "Яворiв" та про спецiальнi режими iнвестицiйної дiяльностi в Луганськiй, Донецькiй i Закарпатськiй областях. У роботi окреслено специфiку цивiльно-правових режимiв iноземних iнвестицiй залежно вiд типiв економiчних зон та об'єктiв iнвестування. Дається загальна характеристика п'ятьох правових режимiв у спецiальних економiчних зонах. Аргументується доцiльнiсть формування валютно-фiнансового механiзму у спецiальнiй митнiй зонi на засадах використання конвертованої валюти як засобу розрахунку у межах митної зони i у вiдносинах мiж її суб'єктами господарської дiяльностi, в тому числi - iноземними. Пiдкреслюється, що в основi як зовнiшнiх, так i внутрiшнiх вiдносин мiж суб'єктами зони лежить цивiльноправовий договiр, що особливiстю цих договiрних правовiдносин є багатоманiтнiсть форм власностi, наявнiсть рiзних органiзацiйно-правових форм пiдприємницької дiяльностi та делегування органами влади i мiсцевого самоврядування органам управлiння зонами своїх правомочностей власника на майно, землю, об'єкти iнфраструктури тощо. Оскiльки в Українi подiбне делегування правомочностей власника в практицi не мало мiсця, тому це не регулювалось законодавством. Автор робить висновок, що узагальнюючими ознаками для всiх типiв економiчних зон є спецiальний режим господарської та iнвестицiйної дiяльностi, обсяг преференцiй i пiльг, порядок застосування i дiї законодавства України, система юридичних гарантiй захисту власностi суб'єктiв зони, режим об'єктiв державної i комунальної власностi та iєрархiя цивiльних та iнших правовiдносин. Пропонується доповнити Роздiл VI Закону України "Про режим iноземного iнвестування" окремою статтею 251, в якiй закрiпити загальнi умови iнвестицiйної дiяльностi у спецiальних (вiльних) економiчних зонах. Разом iз цим дисертант вносить конкретнi пропозицiї щодо змiн i доповнень до податкового, митного, валютного законодавства та Закону України "Про загальнi засади створення i функцiонування спецiальних (вiльних) економiчних зон". Роздiл другий "Форми здiйснення iноземних iнвестицiй за законодавством України, Угорщини, Польщi та Словаччини" присвячений аналiзу основних та нових, не окреслених ще законом форм вкладання капiталу. У першому пiдроздiлi "Пiдприємство з iноземними iнвестицiями - основна форма здiйснення iноземних iнвестицiй" дослiджується правовий статус пiдприємств, що створюються iноземним iнвестором спiльно з українськими юридичними i фiзичними особами. Робиться висновок про те, що поняття "спiльне пiдприємство" увiйшло в цивiльний обiг у перiод, коли в країнi було вiдсутнє законодавство про господарськi товариства, тому український законодавець вчасно вiдмовився вiд такої правової конструкцiї. Пропонується ввести єдине унiфiковане поняття стосовно здiйснення iнвестицiй у формах часткової участi у пiдприємствах, придбання частки дiючих, створення чи придбання дiючих пiдприємств, що повнiстю належать iноземним iнвесторам - "господарськi товариства, iншi види юридичних осiб з участю iноземного суб'єкта". Дисертант докладно характеризує чотири органiзацiйно-правовi форми здiйснення пiдприємницької дiяльностi, пов'язаної iз створенням юридичної особи, правовий статус яких визначається законодавством України. Аналiз цих форм пiдприємницької дiяльностi свiдчить, що найпоширенiшою з них є створення господарських товариств з участю iноземного суб'єкта. У роботi аналiзуються особливостi установчих документiв господарських товариств з участю iноземного iнвестора на досвiдi Угорщини, Польщi та Словаччини, аргументується, що установчий договiр, як цивiльно-правова угода, є основним засновницьким актом, а статут - його приналежнiстю. Наголошується на необхiдностi передбачати в Статутi пiдприємств з iноземними iнвестицiями окрему норму про те, що в перiод дiї Установчого договору його учасники не мають права вимагати повернення своїх вкладiв, внесених до статутного фонду. Окремо розкривається правовий статус пiдприємств, що повнiстю належать iноземним iнвесторам, створення яких на практицi є досить поширеним. Наводяться ознаки фiлiалiв та представництв, якi не є формою здiйснення iнвестицiй, на вiдмiну вiд дочiрнiх фiрм. Визначається юридична природа дочiрньої фiрми, яка полягає, в тому, що вона виступає в зовнiшнiх i внутрiшнiх правовiдносинах: по вiдношенню до iноземного iнвестора як власника коштiв i майна i по вiдношенню до вiтчизняних юридичних осiб як самостiйний суб'єкт пiдприємницької дiяльностi. Звiдси випливає, що дочiрнє пiдприємство несе самостiйну майнову вiдповiдальнiсть за невиконання зобов'язань у межах закрiпленого майна, коштiв, якi є в його розпорядженнi, а в разi недостатностi останнiх - субсидiарну вiдповiдальнiсть несе його засновник, якщо iншi умови майнової вiдповiдальностi не передбаченi установчими документами. Аргументується необхiднiсть законодавчого врегулювання правового статусу дочiрнiх пiдприємств та доводиться необхiднiсть встановлення мiнiмального обсягу iноземного капiталу у його статутному фондi. Пiдроздiл закiнчується пропозицiєю про внесення вiдповiдних змiн до iнвестицiйного законодавства України. У пiдроздiлi другому "Iнвестицiйний договiр (контракт) як цивiльноправова форма залучення iноземного капiталу" дослiджується правова природа договорiв (контрактiв) про спiльну iнвестицiйну дiяльнiсть, не пов'язану iз створенням юридичної особи. Наголошується, що особливiстю вказаної форми здiйснення iнвестицiй є вiдсутнiсть спецiального законодавства, яке регулює специфiку договiрних вiдносин у цiй сферi, що договiр (контракт) за своєю природою носить цивiлiстичний характер. Водночас зазначається, що, в порiвняннi з внутрiшнiми цивiльно-правовими та зовнiшньоекономiчними угодами, iнвестицiйний договiр (контракт) має суттєвi вiдмiнностi. Дослiджуючи специфiку вказаних договорiв (контрактiв), автор видiляє деякi їх характернi особливостi. Дисертант пiдсумовує, що iнвестицiйний договiр (контракт) є "комбiнованим" договором мiж його учасниками про спiльну iнвестицiйну дiяльнiсть, у ньому тiсно поєднуються майновi правовi зв'язки з органiзацiйно-правовими. Пiдкреслено, що, на вiдмiну вiд цивiльноправового договору про сумiсну дiяльнiсть, в якому сторони мають спiльну господарську мету, для досягнення якої вони i зобов'язуються спiльно дiяти, в iнвестицiйному договорi (контрактi) кожна iз сторiн має протилежну мету: iноземний iнвестор - отримувати дивiденди, прибуток (доходи) вiд вкладання капiталу, оволодiти ринком, а друга сторона - оновити технологiї, вирiшити господарську задачу тощо. Звертається увага, що в iнвестицiйнiй дiяльностi нагальною є проблема стабiльностi умов укладених договорiв (контрактiв), на пiдставi яких iмпортується капiтал. Проблема ускладнюється тим, що чинним законодавством України це питання не врегульовано. З даною метою пропонується статтю 23 Закону України "Про режим iноземного iнвестування" доповнити нормою, яка б передбачала таку умову. У дисертацiї видiляються новi види iнвестицiйних договорiв (контрактiв), якi прямо не окресленi в Законi України "Про режим iноземного iнвестування", але йому не суперечать. Зокрема, це договори франчайзингу, про надання консалтингових послуг, про лiзинг, iнжинiринг тощо. На пiдставi правової експертизи iнвестицiйних договорiв (контрактiв), зареєстрованих у Закарпатськiй областi, визначається перелiк iстотних умов щодо їх змiсту. Автор аргументує доцiльнiсть вiдмови вiд зайвої повторної адмiнiстративної процедури реєстрацiї iнвестицiйних договорiв. Дисертант зупиняється i на цивiльноправових питаннях, пов'язаних iз ввезенням майна в Україну з метою iнвестування на пiдставi договорiв (контрактiв), з обкладанням його митом, припиненням iнвестицiйної дiяльностi, оподаткуванням нерезидентiв, умовами реалiзацiї продукцiї (робiт, послуг), виробленої в результатi спiльної iнвестицiйної дiяльностi. У третьому пiдроздiлi "Iншi форми спрямування iноземних iнвестицiй i напрямки їх залучення" дослiджуються юридична природа концесiйних договорiв та угод про розподiл продукцiї, правовi питання участi iноземних iнвесторiв у приватизацiї державного майна, створення комерцiйних банкiв з iноземним капiталом та iншi форми залучення iнвестицiй. Зокрема пiдкреслюється, що специфiчний характер концесiйних договорiв зумовлюється його предметом - наданням надр у користування та їх суб'єктним складом. Здобувач зазначає, що за своєю природою концесiйний договiр є цивiльноправовим, у ньому поєднуються публiчно-правовi i приватно-правовi елементи. Звертається увага на те, що чинний iнвестицiйний закон не мiстить положення щодо заборони односторонньої змiни умов концесiйного договору, а це не сприяє стабiльностi правовiдносин, тому автор пропонує доповнити статтю 22 Закону України "Про режим iноземного iнвестування" частиною другою такого змiсту: ":Одностороннi змiни умов концесiйного договору не допускаються, якщо iнше не обумовлене в договорi". Звертається увага i на таку особливiсть концесiйного договору, як створення на його пiдставi юридичної особи, основним видом дiяльностi якої є розробка та освоєння природних ресурсiв. Окрема увага придiляється залученню iноземних iнвестицiй на пiдставi угод про розподiл продукцiї, якi є одним iз видiв концесiйного договору. Угода про розподiл продукцiї - це цивiльно-правовий договiр, за яким держава (або уповноважений нею орган) надає iноземному iнвестору на платнiй основi i на встановлений строк виключне право на пошук, розвiдку та видобування корисних копалин, а iнвестор зобов'язується провести визначенi роботи за свiй рахунок i на свiй ризик. Дисертант розкриває змiст угоди, iстотнi її умови. У зв'язку з неврегульованiстю зазначених правовiдносин пропонується прискорити прийняття Закону України "Про угоди про розподiл продукцiї" та передбачити спецiальний роздiл у дiючому Законi України "Про режим iноземного iнвестування" або в Кодексi України "Про надра". Аналiзується така перспективна форма залучення iноземних iнвестицiй, як передача майна в користування на пiдставi договору лiзингу. Пiдкреслюється, що лiзинг регулює складний комплекс майнових правовiдносин, який охоплює договiр про купiвлю-продаж об'єкта лiзингу, сам лiзинг - мiж iноземною лiзинговою компанiєю, фiрмою i користувачем майна, договiр на технiчне обслуговування майна, що передається в лiзинг, договiр страхування об'єкта лiзингу, тому в бiльшостi випадкiв лiзинг є багатосторонньою угодою. Дисертант торкається i питань, якi пов'язанi з правом на землю. З огляду на це доводиться доцiльнiсть внесення до Земельного Кодексу України, змiн i доповнень, якими слiд передбачити надання iнвестору права власностi на земельну дiлянку, де розмiщено приватизований об'єкт, продаж iноземним iнвесторам нерухомого майна разом iз земельною дiлянкою, як це встановлено при приватизацiї автозаправних станцiй. Щоб земля не перетворилась на предмет спекуляцiї, пропонується в земельному законодавствi визначити строк, протягом якого не допускається вiдчуження приватизованих земельних дiлянок, або закрiпити порядок, при якому повторне вiдчуження iноземним iнвестором земельної дiлянки можливе лише на користь громадян України чи на користь органiв мiсцевого самоврядування. У роботi аналiзуються особливостi створення комерцiйних банкiв з участю iноземного капiталу, здiйснення страхової дiяльностi. Пропонується вилучити iз Закону України "Про страхування" обмеження iноземної частки у статутному фондi страховика. На думку здобувача, якомога швидше приєднання України до Сеульської Конвенцiї 1985р. забезпечить страхування iноземних iнвестицiй вiд некомерцiйних ризикiв. Акцентується на особливостях участi iноземних юридичних осiб у мiждержавних промисловофiнансових групах в Українi. Це може розглядатися перспективною формою залучення iноземного капiталу лише за умови внесення вiдповiдних змiн до Закону України "Про промислово-фiнансовi групи в Українi" стосовно вилучення обмежувальних правових норм та спрощення адмiнiстративних процедур при їх створеннi. У дисертацiї зазначається, що однiєю iз визнаних мiжнародною практикою форм iнвестування є франчайзинг. Пiдкреслюється, що умови використання виключних прав, дiлової репутацiї i комерцiйного досвiду, якi належать iноземному iнвестору, обумовлюються в цивiльно-правовому договорi франчайзингу. Вартiсть нематерiальних активiв оцiнюється у конвертованiй валютi. В той же час звертається увага на неврегульованiсть вказаних правовiдносин, а тому при виникненнi цивiльних прав i обов'язкiв необхiдно керуватися загальними положеннями Цивiльного Кодексу України щодо угод та зобов'язального права, з урахуванням вимог iнвестицiйного закону. Вiдзначається, що в Українi не iснує правової охорони фiрмових найменувань, хоча кожна юридична особа має право на iндивiдуалiзацiю своєї дiяльностi i володiння виключним правом на його використання. Далi автор торкається можливостi надання iноземним iнвестором консалтингових послуг, створення консалтингових фiрм з повним iноземним капiталом. Аналiзуючи спецiальнi джерела, iнвестицiйне законодавство країн СНД, Угорщини, Польщi та Словаччини, дисертант доходить висновку, що дiюче законодавство України допускає здiйснення iноземних iнвестицiй у формах, якi не передбаченi в Законах України "Про iнвестицiйну дiяльнiсть" та "Про режим iноземного iнвестування". З огляду на це аргументується пропозицiя про застосування в українському законодавствi вказаних неакцiонерних форм залучення iноземного капiталу. В роботi порушується питання про надмiрне регламентування законодавцем видiв та форм здiйснення iнвестицiй, що приводить до розбiжностей у тлумаченнi правового статусу iноземних iнвесторiв. Автор аргументує доцiльнiсть викладення статтi 3 Закону України "Про режим iноземного iнвестування" в новiй редакцiї. Роздiл третiй "Забезпечення захисту iноземних iнвестицiй та майнових прав iноземних iнвесторiв в Українi, Угорщинi, Польщi та Словаччинi" присвячено дослiдженню способiв захисту iноземної власностi на територiї України та майнових прав iноземних iнвесторiв, якi виникають у результатi здiйснення iнвестицiйної дiяльностi. У пiдроздiлi першому "Цивiльно-правовi гарантiї захисту iноземних iнвестицiй та прав iноземних iнвесторiв" основну увагу придiлено питанням мiжнародно-правових засобiв захисту iноземних iнвестицiй, передбачених у двостороннiх Угодах про заохочення та взаємний захист iнвестицiй. Видiляються та аналiзуються шiсть взаємних зобов'язань, якi взяли на себе Договiрнi Сторони щодо iноземних iнвестицiй i iнвесторiв. Автор звертає увагу на неузгодженiсть норм iнвестицiйного закону України про делегування права на прийняття рiшень стосовно реквiзицiї iноземних iнвестицiй органам, якi уповноваженi на це Кабiнетом Мiнiстрiв України з нормами двостороннiх Угод, згiдно з якими примусовi заходи щодо власностi iноземних iнвесторiв допускаються лише на пiдставi законiв i лише при дотриманнi безпосередньо визначених умов. З огляду на це пропонується статтю 9 Закону України "Про режим iноземного iнвестування" викласти в новiй редакцiї. Дослiджуючи проблеми стабiльностi правового режиму, який надається iноземним iнвесторам на територiї України, автор робить висновок, що сталiсть попереднього правового режиму для iноземного iнвестора протягом десяти рокiв гарантується законом лише тодi, коли спецiальним законодавством України про iноземнi iнвестицiї будуть змiнюватися гарантiї їх захисту, тобто тi, що зазначенi в роздiлi II Закону "Про режим iноземного iнвестування". Розглядаючи механiзм забезпечення майнових прав iноземних iнвесторiв, дослiдник видiляє та характеризує правовi способи захисту цих прав. Здобувач аналiзує цивiльно-правовi гарантiї захисту iноземних iнвестицiй та прав iноземних iнвесторiв. Зокрема, це стосується компенсацiї i вiдшкодування збиткiв, припинення iнвестицiйної дiяльностi, переказу прибуткiв, доходiв та iнших коштiв, одержаних внаслiдок здiйснення iноземних iнвестицiй. У дисертацiї порушуються питання, якi виникають у випадку реалiзацiї iноземними iнвесторами прав на вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди. Визначається, що таке право iснує незалежно вiд наявностi спецiального закону про це, що стаття 4401 ЦК України не мiстить будь-яких обмежень щодо її застосування, що цивiльно-правовий iнститут вiдшкодування заподiяної шкоди базується на засадах вiдповiдальностi в повному обсязi. Пiдроздiл закiнчується пропозицiями щодо вдосконалення змiсту статей 10 i 12 Закону України "Про режим iноземного iнвестування", якi присвяченi захисту майнових прав iнвесторiв. Зокрема, пропонується передбачити такий спосiб захисту власностi iноземного iнвестора, як виплата компенсацiї за збитки, заподiянi внаслiдок воєнних конфлiктiв, введення надзвичайного стану, заворушень, громадянських безпорядкiв та iнших подiбних дiй. Пiдроздiл другий "Судовий захист майнових прав iноземних iнвесторiв" присвячено дослiдженню предмету iнвестицiйних спорiв та механiзму судового захисту, на якому базується реалiзацiя всiх iнших юридичних гарантiй, передбачених iнвестицiйним законодавством. Здобувач при цьому звертає увагу на те, що Закон України "Про режим iноземного iнвестування" не розкриває змiсту поняття "iнвестицiйнi спори" та не визначає чiтко юрисдикцiї судiв, якi компетентнi їх вирiшувати. Дослiджуючи двостороннi Угоди про заохочення та взаємний захист iнвестицiй, автор дисертацiї робить висновок, що вони досить широко тлумачать предмет iнвестицiйних спорiв i вiдносять до них фактично будь-який спiр, що виникає на пiдставi здiйснення iнвестицiй. Саме так тлумачить предмет спору Вашингтонська Конвенцiя 1965р. "Про порядок вирiшення iнвестицiйних спорiв мiж державами та iноземними iнвесторами". Аналiзуючи змiст єдиної статтi 26 Закону України "Про режим iноземного iнвестування", яка закрiплює порядок розгляду спорiв у поєднаннi з iншими нормами закону, дисертант класифiкує всi iнвестицiйнi спори за критерiєм предметного i суб'єктного складу на двi категорiї. Автор робить висновок, що запропонована класифiкацiя iнвестицiйних спорiв необхiдна для визначення юрисдикцiї судiв, компетентних розглянути i вирiшити спiр. Окремо придiляється увага чи не найскладнiшiй проблемi, яка пов'язана з виконанням рiшень мiжнародних арбiтражних судiв. Дисертант коротко зупиняється на правових питаннях, що виникають на стадiї примусового виконання цих рiшень. Автор зауважує, що порядок визнання та виконання iноземних арбiтражних рiшень у дiючому ЦПК України взагалi не врегульований, тому прийняття спецiального закону України з цих питань сприяло б пiдвищенню мiжнародного авторитету України. Узагальнюючи основнi висновки пiдроздiлу, дисертант дає визначення поняття "iнвестицiйний спiр" та пропонує доповнити ЦПК України та Арбiтражно-процесуальний Кодекс України положеннями, якi б закрiпили преюдицiйну силу рiшень мiжнародних третейських судiв. Висновки. У заключнiй частинi сформульованi найбiльш загальнi висновки, отриманi автором: спiльна iнвестицiйна дiяльнiсть на пiдставi цивiльноправових договорiв (контрактiв) чинним законодавством не врегульована; способи захисту iноземних iнвестицiй та майнових прав iноземних iнвесторiв потребують встановлення додаткових правових механiзмiв для їх реалiзацiї; законодавець повинен придiлити бiльше уваги стабiльностi iнвестицiйного законодавства, правовому врегулюванню неакцiонерних форм залучення капiталу; правовий режим iноземних iнвестицiй у спецiальних (вiльних) економiчних зонах потребує спецiального законодавчого регулювання; в основi визначення юрисдикцiї компетентних судiв лежить предметний критерiй та суб'єктний склад сторiн iнвестицiйних спорiв; приймаюча країна має сформувати прозору систему допуску капiталу; правовий режим iноземних iнвестицiй в Українi повинен узгоджуватись концептуально з правовими режимами, якi передбаченi двостороннiми Угодами про заохочення та взаємний захист iнвестицiй. Вносяться пропозицiї та рекомендацiї, якi спрямованi на подальше вдосконалення iнвестицiйного законодавства та забезпечення захисту майнових прав iноземних iнвесторiв.