Формування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора наук з державного управління

25.00.01 - теорія та історія державного управління

ФОРМУВАННЯ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИХ ЗАСАД ПОЛІТИЧНОЇ АНАЛІТИКИ

В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ

КАЛЬНИШ Юрій Григорович

КИЇВ - 2007

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Політична практика України останніх років з усією очевидністю засвідчує, що етап “революційного” романтизму йде в історію. Разом із ним має піти в минуле й час інтуїтивних передбачень оптимальних варіантів розвитку політичних подій, політичних імпровізацій. Відмова держави від монополії на політичну діяльність, становлення та розвиток демократичних засад політичного життя громадянського суспільства вимагає нових парадигм і підходів як у галузі теоретичного осмислення політичної реальності, так й у сфері її практичного перетворення.

Важливість та необхідність ґрунтовного розроблення теоретико-методологічних засад політичної аналітики для потреб наукового супроводу процесів державного управління зумовлено ще й тим, що вона й дотепер не знайшла адекватного висвітлення у вітчизняній науковій літературі, не стала об'єктом системних досліджень українських науковців. Разом з тим, поза сумнівом, широке застосування аналітичних технологій у державно-управлінській діяльності могло б значною мірою запобігти прорахункам і помилкам, що мали місце в державній політиці України й призводили, у свою чергу, до небажаних соціально-політичних наслідків. Тому формування та впровадження теоретико-методологічних засад аналітичної діяльності, зокрема політичної аналітики, стає вкрай актуальним у системі державного управління України.

Саме тому вчені Національної академії державного управління при Президентові України одними з перших у вітчизняній науці звернули увагу на цю наукову проблему. Актуальні наукові розробки щодо різних складових політичної аналітики в державному управлінні висвітлюються в працях вітчизняних дослідників О.Валевського, О.Кілієвича, О.Кучеренка, А.Пойченка, В.Ребкала, В.Романова, С.Телешуна, В.Тертички та ін. Загалом в Україні опубліковано чимало наукових праць з проблем теорії та практики аналізу державної політики й політико-управлінських відносин.

Переважно аналізу державної політики та дослідженням різних аспектів політичної аналітики присвятили свої оригінальні праці М.Багмет, В.Бакуменко, В.Бебик, Т.Брус, Б.Гаєвський, В.Горбатенко, О.Дем'янчук, С.Здіорук, А.Качинський, В.Князєв, І.Курас, В.Лісничий, М.Логунова, М.Михальченко, М.Пірен, С.Рябов, В.Саламатов, В.Скуратівський, Ю.Сурмін, В.Токовенко, В.Тронь, В.Туленков, В.Шахов, Ю.Шаров, Л.Шкляр, В.Юрчишин та ін. Жодним чином не можна применшувати ґрунтовного внеску в розроблення цієї наукової проблеми наукових колективів Інституту держави і права НАН України, Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, Національного інституту стратегічних досліджень, Національного інституту проблем міжнародної безпеки та Інституту проблем національної безпеки при РНБО України.

Значною мірою формуванню сучасного бачення місця й ролі політичної аналітики в системі вироблення та реалізації державної політики сприяли україномовні переклади праць П.Брауна, Е.Вайнінга, Д.Ваймера, К.Вайса, Л.Пала, Б.Гогвуда. У процесі розроблення теоретико-методологічних засад політичної аналітики важливу роль відіграли наукові праці інших провідних зарубіжних учених: Дж.Алмонда, Дж.Андерсона, С.Брукса, В.Вільямса, А.Вілдавські, Т.Дая, В.Данна, Д.Істона, Е.Квайда, С.Паттона, Д.Парсонса, Г.Ласуела, С.Ліндблома та ін.

Актуальні проблеми державного управління та їх зв'язок із політичними реаліями України знайшли відображення в роботах В.Авер'янова, В.Бодрова, І.Грицяка, Н.Грицяк, А.Кудряченка, В.Лугового, Т.Мотренка, О.Оболенського, В.Олуйка, О.Осауленка, П.Надолішнього, І.Надольного, Н.Нижник, Г.Почепцова, В.Рижих, Г.Ситника, С.Сьоміна, В.Тимцуника, В.Шамрая, Ю.Шемшученка, І.Шкурата та ін. Непересічний інтерес викликає розроблення теоретико-методологічних засад політичної аналітики в працях російських учених: А.Альгіна, В.Амеліна, Г.Атаманчука, В.Афанасьєва, Д.Балуєва, Ю.Воробйова, Д.Гвішіані, А.Дегтярьова, К.Симонова, В.Тихомирова, С.Туронка, І.Яковлева та ін.

Попри те, що останнім часом як вітчизняними, так і зарубіжними вченими опрацьовано значний масив наукового знання в галузі політичної аналітики, видано чимало наукових праць у світовій науці й надалі лишається неузгодженим навіть питання імплементації більш-менш уніфікованого категоріального апарату політичної аналітики. Тим більше постають малорозробленими прикладні технології й процедури застосування політичної аналітики в процесі державного управління. Зокрема, у вітчизняній державно-управлінській науці подібні дослідження досі не здійснювалися цілеспрямовано й системно.

Саме тому автор спрямовує свої зусилля на комплексне й системне дослідження теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні, яке фактично започатковує виокремлення цього науково-прикладного напряму як самостійної галузі наукових досліджень та професійної діяльності в Україні. Загальним результатом роботи є формування, обґрунтування й наукова презентація теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота висвітлює результати наукових досліджень автора, одержані у процесі виконання комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР-ОК № 0201U004833) за темами: “Становлення та розвиток культури державного управління” (ДР-ОК № 0299U00282), “Розроблення моделі і методики моніторингу взаємодії суб'єктів державного управління та впливу на їх діяльність політичного процесу” (ДР-ОК № 0203U006823), “Формування концептуальних засад підготовки фахівців для роботи в органах місцевого самоврядування” (ДР-ОК № 0203U007470) і “Концептуальні засади європейської та світової інтеграції: теорія й історія” (ДР-РК № 01016U004362); а також за темами науково-дослідних розробок Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування НАДУ: “Аналітично-інформаційне забезпечення проблем реформування органів виконавчої влади та підвищення ефективності механізмів державного управління (світовий та вітчизняний досвід)” (ДР-ОК № 0203U007471), “Громадська думка щодо євроатлантичної інтеграції України: шляхи забезпечення ефективного діалогу влади з населенням” (ДР-РК № 0104U007418), “Проведення соціологічних досліджень щодо динаміки змін відношення різних верств населення до процесу інтеграції України в НАТО” (ДР-РК № 0104U007418), “Методологія дослідження, аналізу та оцінки соціально-політичних проблем і процесів реформування сучасного українського суспільства” (ДР-ОК № 0204U000467), “Навчально-методичне забезпечення підготовки та підвищення кваліфікації фахівців, проведення досліджень і розробок з актуальних проблем державного управління у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України” (ДР-ОК № 0204U007418), “Проведення досліджень та здійснення організаційного, навчально-методичного і наукового забезпечення системи підготовки та підвищення кваліфікації фахівців з державного управління у сфері європейської і євроатлантичної інтеграції України” (ДР-РК № 0106U006382).

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формування теоретико-методологічних засад та розроблення практичних технологій сучасної політичної аналітики, концептуальне обґрунтування доцільності її застосування в практиці державного управління України.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання:

- проаналізувати наукові джерела й дослідити історичну еволюцію політичної аналітики у світовій теорії та практиці державного управління;

- розглянути й проаналізувати історико-методологічні чинники розвитку, сучасний стан і проблемне поле формування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні та з'ясувати основні напрями й складнощі практичного впровадження сучасних засобів політичної аналітики в діяльність органів державної влади України;

- визначити і концептуально обґрунтувати структуру політичної аналітики та її зміст у системі державного управління, окреслити й охарактеризувати коло суб'єктів політичної аналітики в системі державного управління сучасної України;

- дослідити й описати основні політико-аналітичні процедури в державному управлінні: аналіз державної політики, політичний аналіз, політичне прогнозування, політичне консультування та експертиза;

- виділити специфічні категорії, процедури й технології політичної аналітики: політичний ризик, соціально-політичний моніторинг, оцінювання ефективності взаємодії суб'єктів державної політики та оцінювання політичних наслідків тощо й охарактеризувати їх роль і місце в системній технології політичної аналітики в державному управлінні;

- сформулювати й обґрунтувати концептуальні засади політичного аналізу в державному управлінні та розробити комплексну технологію застосування процедур політичної аналітики в процесі прийняття та впровадження політичних і державно-управлінських рішень в Україні;

- надати рекомендації щодо практичного впровадження результатів дисертаційного дослідження, у тому числі удосконалення системи політико-аналітичного супроводу процесів державного управління й місцевого самоврядування в Україні;

- виявити тенденції, перспективні напрями і шляхи розвитку недержавної політико-аналітичної спільноти в Україні та розкрити перспективні механізми налагодження взаємодії органів державної влади й місцевого самоврядування України з недержавними аналітичними спільнотами;

- здійснити практичну апробацію запропонованих підходів, моделей і методик політичної аналітики в державному управлінні на прикладі аналізу політичних процесів, пов'язаних з євроатлантичною інтеграцією України;

- позначити перспективи подальших наукових досліджень з політичної аналітики та впровадження їх результатів у державному управлінні України.

Об'єкт дослідження - політична аналітика та її роль у системі науково-інформаційного забезпечення процесів вироблення й реалізації державної політики, державного управління й місцевого самоврядування.

Предмет дослідження - формування теоретичної парадигми та методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні України.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що формування і застосування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в системі прийняття та впровадження політичних і державно-управлінських рішень значною мірою сприятиме підвищенню ефективності функціонування системи державного управління України в умовах політико-плюралістичного розвитку громадянського суспільства, ринкової економіки, процесів європейської та світової інтеграції країни.

Методи дослідження. Для реалізації мети й завдань дослідження використовувався комплекс сучасних загальнонаукових принципів, підходів і методів, зокрема:

- принципів: сходження від абстрактного до конкретного (від визначення загального змісту поняття “політична аналітика” до з'ясування стану та особливостей формування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в системі державного управління сучасної України); єдності початку дослідження й початку розвитку об'єкта (визначає історичну відправну точку дисертаційного дослідження: з одного боку - виникнення політичної аналітики як теоретико-прикладного напряму у світовій практиці державного управління, з другого - проголошення державної незалежності України - початок змін у структурі та змісті політичних і державно-управлінських процесів); збігу логічного й історичного (характеризує етапність розгортання дослідження відповідно до історичних періодів у розвитку досліджуваного об'єкта); збіжності законів розвитку об'єкта й законів його пізнання (обумовлює необхідність аналізу етапів і суті розвитку політичної аналітики в державному управлінні, її впливу на формування й функціонування самої держави, політичної системи та громадянського суспільства із застосуванням тих наукових методів, які найбільше відповідають обставинам такого розвитку);

- діалектичного підходу (який зумовлено масштабністю та багатоплановістю дисертаційного дослідження). Діалектичний підхід значною мірою детермінує гіпотезу, проблемне поле та одержані результати дослідження;

- методів: системного (дає змогу розглянути феномен політичної аналітики як складну, суперечливу й недостатньо структуровану наукову систему, що саморозвивається); гіпотетико-дедуктивного (дедуктивний доказ висунутої гіпотези дослідження не тільки підтвердив правильність формування його методології, справедливість висновків, але дозволив також висунути й верифікувати практичні рекомендації з удосконалення досліджуваного об'єкта); абдуктивного (сформовані відповідно до його положень висновки базуються на істинності наслідків, які доступні для безпосереднього спостереження в системі політико-аналітичного супроводу державного управління); історичного (лав змогу визначити основні етапи розвитку як самих систем політичної аналітики в державному управлінні різних країн на різних історичних етапах, так і наукових досліджень у напрямі формування теоретичного концепту та методологічних засад політичної аналітики); порівняльно-історичного й порівняльно-політичного (дали можливість зіставити вищеозначені фактори в часі й обставинах з урахуванням специфіки досліджуваних об'єктів); соціологічного; статистичного; прогностичного; структурно-функціонального та ін.

З метою підтвердження істинності й новизни результатів дослідження застосовувалася їх наукова верифікація шляхом спостереження, емпіричної перевірки, апробації та експерименту з діючими в реальних умовах здійснення процесів державного управління моделями. У процесі верифікації результатів дисертаційного дослідження відбувалося також їх впровадження в практику діяльності органів державної влади України.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є комплексним дослідженням у науковій галузі державного управління, у процесі якого автором отримано нові науково обґрунтовані результати, які в сукупності розкривають визначну роль політичної аналітики в процесах вироблення і впровадження державної політики, державного управління й місцевого самоврядування. Дисертація є першим системним дослідженням теоретико-методологічних засад політичної аналітики в Україні, що забезпечує формування науково-прикладних положень, моделей і процедур для практичного використання одержаних результатів.

У дисертаційній роботі

уперше:

- виділено політичну аналітику як специфічну галузь наукового пізнання й об'єкт дослідження державно-управлінської науки в Україні та окреслено роль і місце політичної аналітики в демократичній системі державного управління в умовах громадянського суспільства України;

- доведено наукову доцільність теоретичного й прикладного розмежування категоріального апарату політичної аналітики та її розуміння як складного міждисциплінарного феномену - специфічної галузі наукового пізнання об'єктивної реальності - на відміну від розуміння її складових (аналізу державної політики, політичного аналізу, політичного прогнозування тощо) як прикладного інструментарію інформаційно-аналітичного супроводу процесів державного управління, основні елементи яких фіксуються відповідними теоретичними положеннями, методико-технологічними схемами, моделями й логіко-методологічними принципами;

- запропоновано комплексну дослідницьку модель загального процесу політичної аналітики в державному управлінні, що містить основні її конструкти й етапи, а також підходи та схеми класифікації складових процесу політичної аналітики; визначено й обґрунтовано концептуальні засади політичного аналізу в державному управлінні;

удосконалено

- методологічні підходи визначення евристичного змісту наукового дослідження (що, зокрема, мало значення для формування методик політичної аналітики), моделі-методики застосування інформаційно-аналітичних технологій у політичному аналізі й прогнозуванні, базові елементи моделі взаємодії аналітичної спільноти (державних і недержавних аналітичних структур) у процесі вироблення та реалізації державної політики;

- механізми забезпечення взаємодії експертно-аналітичних структур у процесах вироблення та впровадження державної політики, державного управління та місцевого самоврядування; технології імплементації політичної аналітики в системі державного управління, що являють собою логічно обґрунтовані послідовності аналітичних процедур, зокрема: визначення та аналізу політичної проблеми, аналізу політичного ризику, соціально-політичного моніторингу, політичного прогнозування й експертизи тощо;

дістали подальшого розвитку:

- категоріально-понятійний апарат державно-управлінської науки (зокрема, уточнено категорії: “аналіз державної політики”, “політичний аналіз”, “політичний аналіз державної політики”, “політичне прогнозування”, “соціально-політичний моніторинг”, “політичне оцінювання”, “політична експертиза і консультування” як основні процедури-технології політичної аналітики), який доцільно застосовувати в теоретико-прикладній діяльності з науково-аналітичного забезпечення процесів державного управління;

- обґрунтування закономірностей, підходів, загальних і проблемно-орієнтованих методів, які доцільно віднести до теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні;

- систематизація й узагальнення аналітичних механізмів уникнення загострення політичної проблеми та підвищення політичного ризику, настання небажаних політичних наслідків;

- концептуальні засади інформаційно-аналітичного та науково-експертного забезпечення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження знайшли впровадження в діяльності органів державної влади України, в прикладних дослідженнях державних і недержавних аналітичних структур, у підготовці довідкових видань, в аналітичній і навчальній практиці. Зокрема, оригінальні методики, технології і практичні рекомендації, що містяться в дисертаційному дослідженні, використовувалися в роботі Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування (акт впровадження № 2) - при підготовці аналітичних матеріалів на запити Секретаріату Президента України та органів державної влади, Інституту проблем національної безпеки при РНБО України (довідка № 10/1-368 від 27 грудня 2006 р.) - у підготовці інформаційно-аналітичних документів, зокрема - у процесі виконання науково-дослідного проекту “Стратегія і тактика, стан національної безпеки України”, Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України (довідка № 5/1-11-207 від 27 грудня 2006 р.) - у підготовці програмних і аналітичних документів з різноманітних питань зовнішньої та внутрішньої політики євроатлантичної інтеграції України та проектів Цільового плану Україна - НАТО на 2006 і 2007 роки, Спілки молодих науковців Національної академії державного управління при Президентові України (довідка № 1/06 від 15 грудня 2006 р.) - у виконанні міжнародного наукового проекту “Розроблення теорії і практики політичного аналізу”, Виконавчого секретаріату політичної партії “Всеукраїнське об'єднання Батьківщина” (довідка № НС-46 від 26 грудня 2006 р.) - в аналітичній роботі. За результатами проведеного дослідження автор підготував навчально-методичні плани та програми; взяв участь у підготовці навчальних посібників: “Політична аналітика та прогнозування”, “Теорія і практика політичного аналізу”, “Політичні інститути та процеси в умовах трансформації українського суспільства” та навчально-методичного посібника “Практикум з політичної аналітики в державному управлінні”. Таким чином підготовлено і впроваджено в Національній академії державного управління при Президентові України навчально-методичні ресурси викладання дисципліни “Політична аналітика та консультування” за спеціальностями “Державне управління” й “Управління суспільним розвитком” (акт впровадження № 1). Результати дисертаційного дослідження в повному обсязі також упроваджувалися в навчальному процесі інших закладів національної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування (акти впровадження № 3 - 14) - у змісті професійних програм і тематичних семінарів з підвищення кваліфікації.

Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення, висновки і рекомендації також можуть бути використані в діяльності Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування України; недержавних громадських об'єднань, інформаційно-аналітичних центрів та політичних партій; наукових установ і навчальних закладів тощо.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею і містить отримані результати у сфері науки державного управління, що в сукупності розв'язують важливу наукову проблему формування та практичного впровадження теоретико-методологічних засад політичної аналітики, започатковують нову теоретико-прикладну школу у вітчизняній державно-управлінській науці. У дисертаційній роботі не використовувалися оригінальні ідеї або розробки, що належать співавторам окремих наукових праць.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені на засіданні круглого столу “Концептуальні засади реформування політичної системи України: стан і перспективи розвитку політичних наук” (м. Київ, 2001); науково-практичних конференціях за міжнародною участю: “Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (м. Київ, 2005), “Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (м. Київ, 2006), “Актуальні проблеми взаємодії органів державної влади з суб'єктами громадянського суспільства в контексті реалізації європейського та євроатлантичного курсу України” (м. Київ, 2006).

Окремі положення дисертації обговорювалися на фахових науково-методичних семінарах і круглих столах та під час засідань робочих груп, тематичних зустрічей, публічних виступів автора в органах державної влади і навчальних закладах національної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.

Дисертацію в цілому обговорено й рекомендовано до захисту в Інституті проблем державного управління та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України.

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковано в 41 науковій праці, у тому числі: монографії, 23 одноосібних та 4 у співавторстві статтях у наукових фахових виданнях України з державного управління. Серед публікацій, які додатково відображають наукові результати дисертації, 4 одноосібні статті в інших наукових виданнях, 3 навчальних посібники, науково-методичний та навчально-методичний посібники. Протягом 2001-2006 р. вийшло з друку 4 публікації тез в матеріалах науково-комунікативних заходів. Загальний обсяг публікацій автора за темою дослідження - 40 друк. арк.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації - 484 сторінки. Обсяг основного тексту становить 365 сторінок. Список використаних джерел на 43 сторінках включає 568 найменувань, у тому числі: 52 - іноземними мовами та 129 Інтернет-джерел. Дисертація містить 42 таблиці, 20 рисунків (додатки А - Е на 57 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, його мету і завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, охарактеризовано їх апробацію.

У першому розділі - “Формування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в цивілізаційному просторі: історіографія й аналіз наукових джерел” - на основі аналізу джерельної бази висвітлено теоретико-гносеологічні витоки та основні етапи науково-методологічної еволюції політичної аналітики в тривалому історичному масштабі та широкому геополітичному просторі; узагальнено теорію та практику сучасного досвіду впровадження політичної аналітики в державному управлінні деяких країн - лідерів світового розвитку.

При викладі матеріалу дослідження застосовано історико-порівняльний підхід, що дав змогу водночас прослідкувати еволюцію досліджуваного об'єкта, яким у нашому випадку є політична аналітика, та відповідно до заданих параметрів виявити особливості його розвитку в певні історичні епохи. Це, у свою чергу, створило надійне підґрунтя для подальшого дослідження сучасних наукових джерел, теоретико-методологічних засад політичної аналітики, виявлення малодосліджених аспектів цього явища та проблемних питань його сучасного стану.

У процесі формування методики дослідження історичних та теоретичних джерел щодо еволюції політичної аналітики як специфічної галузі наукового пізнання визначено чотири історичних періоди, за якими здійснювався її історіографічний огляд, а саме: давня історія; історія пізньої античності й раннього середньовіччя; історія епохи відродження й просвітництва; період від ХІХ ст. до нинішнього часу. У дослідженні важливе значення надається геополітичній компоненті, яка значною мірою детермінувала особливості тієї чи іншої політичної доктрини й методики її аналітичного обґрунтування.

При ознайомленні з творами давніх мислителів не лише загальнофілософського, а й практичного змісту доведено, що вони часто методологічно схожі на розробки сучасних політичних аналітиків у тій частині, де йдеться про висновки, поради й рекомендації щодо реалізації процесів державного управління. Подібні спостереження дали змогу зробити висновок про те, що з давніх часів значна частина політичних творів не просто містила в собі ознаки застосування аналітичних методів, а й мала практичне призначення саме для потреб державного управління.

Ще в період античності перші політичні аналітики зробили низку основоположних відкриттів у цій галузі та започаткували розробку аналітичних методологій для потреб політичного процесу, зокрема в працях Аристотеля і Платона було вказано на елементи тотожності долі держави з долею правлячого класу; в політичній аналітиці вперше запроваджено порівняльний аналіз та ідеальне моделювання; логічні прийоми (методи) власне аналітики та герменевтики; започатковано основи порівняльної політології; сформовано першу універсальну технологію політичного аналізу, яка дає змогу спостерігати динаміку державного будівництва та здійснювати прогнози щодо його результатів. Політичні дослідження Середньовіччя ґрунтуються на методах дедукції, індукції, абдукції, логічного синтезу, рефлексії, з якими середньовічні мислителі (Блаженний Августин, Фома Аквінський, Костянтин Багрянородний та ін.), певно, були добре ознайомлені з античної літератури.

У своїй політичній аналітиці мислителі доби Відродження (Н.Макіавеллі, Т.Мор, Б.Спіноза та ін.), подібно до своїх попередників, користувалися емпіричними методами дослідження. Поряд з низкою логічних підходів, за допомогою яких формулюється нормативно-ціннісна теорія, вони активно використовували абдуктивний метод - спостереження за реальними політичними відносинами. В епоху Просвітництва та Новий час важливим методологічним прийомом політичної аналітики стають принципи поділу влад та стримування і противаг; з'являються ознаки розвитку сучасної школи геополітичної аналітики; приділяється увага дослідженням делегованих і представницьких форм влади, удосконаленню теорії поділу влад тощо.

Проведений історіографічний аналіз дав можливість виявити характерні особливості аналітичної методології політичних мислителів різних історичних епох, однак не довів існування чітко виражених наукових шкіл політичної аналітики. Лише на межі ХІХ-ХХ ст. відбувається поєднання множини раніше накопичених ідей, концепцій, теорій у систему політичних знань. Цей процес був зумовлений демократичним суспільним розвитком, який потребував систематичного, науково обґрунтованого всебічного аналізу політичної діяльності. Політична аналітика як суспільне явище, галузь наукового знання і практичного застосування в політичному й державно-управлінському процесі в США і Західній Європі остаточно інституціоналізується в другій половині ХХ ст., виокремлюється як самостійна галузь професійної діяльності. Цей процес, насамперед, пов'язаний зі зростаючим попитом з боку держави й громадянського суспільства на якісний науково-аналітичний супровід функціонування державних структур і демократичної політичної системи в цілому. Саме цей період знаменується появою численних наукових праць (П.Браун, Е.Вайнінг, К.Вайс, Б.Гогвуд, Л.Пал та ін.), безпосередньо присвячених розробці теорії і практики політичної аналітики. Основними складовими процесу інституціоналізації та практичної імплементації політичної аналітики в системах державного управління провідних країн світу стали: розроблення теоретико-методологічних основ політичної аналітики; виникнення та професіоналізація аналітичної спільноти; впровадження політичної аналітики в практику діяльності державних структур; виникнення та розвиток політичної аналітики як навчальної (університетської) дисципліни.

У другому розділі - “Політична аналітика в Україні: історія, сучасний стан і особливості методології дослідження” - висвітлено історичний процес становлення вітчизняної політичної аналітики та особливості практичного впровадження політичної аналітики в державному управлінні сучасної України; детально описано методологію дисертаційного дослідження та обґрунтовано специфіку його евристичного змісту.

Особливу увагу в розділі приділено процесам формування теоретико-методологічних засад вітчизняної політичної аналітики, виділенню їх характерних особливостей у певні історичні періоди і особливо сучасному стану розвитку цієї галузі наукового пізнання.

Результати дослідження теоретичної еволюції політичної аналітики дають змогу цілком обґрунтовано стверджувати, що Україна не була винятком в європейському цивілізаційному просторі й вітчизняна політична думка розвивалася в загальному руслі світової наукової традиції.

Як показує історико-політологічний аналіз, вітчизняна політична аналітика не завжди слугувала інтересам державного управління. В основному цю взаємодію було зумовлено обставиною існування чи неіснування національної державності, єдністю чи подрібненістю української політичної нації. Водночас вітчизняна політична аналітика завжди зберігала органічний зв'язок з потребами розвитку суспільства.

Достатньо виражений еволюційний етап вітчизняної політичної аналітики пов'язано з процесами набуття Україною державної незалежності та формування нової української політичної нації в кінці ХХ на початку ХІХ ст. Саме тоді Українська держава починає гостро відчувати потребу в аналітичному забезпеченні власної внутрішньої та зовнішньої політики й процесів державного управління. При цьому, використовуючи кращі надбання зарубіжної теорії, практики й методології політичної аналітики, українська школа державного управління не задовольнялася лише ними й почала свій розвиток у власному, самобутньому, притаманному вітчизняній політичній думці руслі.

Найбільш розробленим напрямом у вітчизняній політичній аналітиці виявився аналіз державної політики (О.Кілієвич, В.Ребкало, В.Романов, В.Тертичка та ін.). Однак й інші її складові - політичний аналіз (О.Валевський, О.Дем'янчук, С.Телешун та ін.), політичне прогнозування (В.Горбатенко, В.Коваленко, С.Телешун), консультування та експертиза -також стали предметом досліджень та публікацій вітчизняних науковців.

Сьогодні в Україні поглиблюється взаємодія двох фундаментальних теоретико-прикладних наук - політології та державного управління, на стику яких народжується специфічний окремий науковий напрям - політична аналітика в державному управлінні.

Від початку державного будівництва в незалежній Україні і до нинішнього часу в процесі формування структур апарату державного управління почали створюватися підрозділи, покликані здійснювати його інформаційно-аналітичне та наукове забезпечення. Органічне поєднання теоретико-прикладної діяльності наявних в Україні державних аналітичних структур за умови належної її координації на сучасному етапі розвитку вітчизняної внутрішньої та зовнішньої політики достатньою мірою спроможне задовольнити потреби вищих органів державної влади України, однак це не усуває проблему комплексного аналітичного забезпечення функціонування вітчизняної системи державного управління та місцевого самоврядування.

Аналіз структури громадського сектора політичної системи України показав наявність чималої кількості недержавних громадських організацій (НГО) та аналітичних центрів (НАЦ), що здійснюють різного роду аналітичні дослідження в галузі державної політики як у м. Києві, так і в регіонах. Також характерно, що порівняно з іншими регіонами за чисельністю НГО-НАЦ найбільш політично активними центрами на заході України виявилося м. Львів, а на сході - м. Донецьк. Загалом аналіз підтвердив, що на даному етапі розвитку громадянського суспільства в Україні з'явилося досить багато незалежних організацій, які займаються політико-аналітичною діяльністю. Такі незалежні аналітичні центри вже мають можливість впливати на публічну політику та на процеси прийняття державних рішень. Досі існують чималі складнощі в роботі недержавних аналітичних центрів України: практична відсутність бюджетного фінансування аналітичних структур, слабка фінансова й матеріальна підтримка такої діяльності з боку влади; закритість та непрозорість процедури підготовки й ухвалення рішень політичним керівництвом держави; відсутність попиту органів державної влади на послуги незалежних аналітичних структур; випадковість, хаотичність кадрових переміщень у сфері аналітичного забезпечення діяльності всіх гілок влади; неготовність академічних структур діяти в режимі прикладних оперативних досліджень, з одного боку, низький рівень аналітичної підготовки державних службовців - з другого тощо.

Наукова проблема формування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні України, її складові та основні напрями дисертаційного дослідження вимагають формування й застосування оригінальної дослідницької методології. Особливе місце в методології дослідження проблемного поля приділяється як загальнонауковим, так і спеціальним методам та методам практичної верифікації. Обґрунтування евристичного змісту (наукової новизни) дисертаційного дослідження здійснювалося із застосуванням методики “інноваційних фільтрів” суть якої полягає в послідовному визначенні та обґрунтуванні нових ідей, підходів, аспектів, елементів, якостей наукової проблеми та методик її розв'язання, а також у формулюванні й доведенні нових парадигм, концепцій, гіпотез тощо.

У третьому розділі - “Теоретичні засади сучасної політичної аналітики в державному управлінні” - відображено зміст і розбіжності основоположних понять - “політична аналітика” і “політичний аналіз”. Крім того, особливу увагу приділено уточненню інших провідних категорій політичної аналітики: політичне прогнозування, політична експертиза і консультування. В розділі також охарактеризовано специфічні складові політичного аналізу в державному управлінні, якими є політичний моніторинг, політичне оцінювання та аналіз політичного ризику в системі державного управління.

Показано, що політична аналітика в державному управлінні як вид прикладної політичної аналітики набуває власний об'єкт та характеризується специфікою, що дає змогу виділити її як окрему галузь професійної діяльності та наукового дослідження. Політична аналітика для потреб державного управління, основну процедуру якої ми власно і пропонуємо називати “політичний аналіз державної політики” або „політичний аналіз в державному управлінні”, задовольняє, насамперед, потреби суб'єктів державної влади, які несуть відповідальність за її збереження та примноження. Метою політичного аналізу в державному управлінні є виявлення способів, завдяки яким зберігається та примножується в межах права і соціальної парадигми державна влада. Тобто право і соціальна парадигма є найвагомішими критеріальними обмеженнями для політичного аналізу.

У розділі сформульовано й обґрунтовано концептуальні засади теорії політичного аналізу в державному управлінні. Серед них: “Закон пропорції владних відносин”, який стверджує, що в системі суспільних відносин державно-організованого соціуму питома вага владних відносин не змінюється; “Закон збереження влади”, який показує, що в державно-організованому соціумі при зміні питомої ваги державної влади відповідним чином змінюється питома вага інших видів публічної влади. Висновок, який випливає з дії обох законів суспільної влади, ми формулюємо у вигляді аксіоми - в сучасному державно-організованому суспільстві державна влада існує об'єктивно, тобто незалежно від свого носія. На базі сформульованих тверджень здійснюється визначення та доведення низки припущень (теорем).

У розділі показано, що об'єктом політичного прогнозування в державному управлінні є система відносин, що виникають у суспільстві в процесі здійснення державної влади та можуть на цю владу впливати. Предметом є поведінка конкретної людини чи групи осіб, які взаємодіють з іншими людьми чи групами осіб у процесі реалізації державної влади, а також результати й наслідки такої взаємодії.

Обґрунтовано доцільність розрізнення напрямів і процедур консультування з питань державної політики й суто політичного консультування. Перше стосується суспільно значущих державно-управлінських дій суб'єкта державної влади, друге - власне стану державної влади її суб'єкта.

Політична експертиза в державному управлінні є, на нашу думку, специфічною формою консультування. Її застосування передбачає, що управлінське рішення вже прийнято, але суб'єкт рішення має сумніви щодо політичних складових його реалізації. У перспективі політична експертиза має стати якщо не нормативною, то принаймні усвідомлено бажаною процедурою процесу прийняття управлінського рішення.

Предметом політичного моніторингу в державному управлінні є соціально-політична ситуація, спричинена діями (чи бездіяльністю) суб'єкта державної влади. Об'єктом політичного моніторингу можуть бути політичні партії, рухи та їхні лідери, громадські організації, соціальні групи, широкі верстви населення і засоби масової інформації. Політичне оцінювання суспільних перетворень в Україні та ефективності взаємодії суб'єктів державної політики - це з'ясування реалій державної політики та ролей її головних дійових осіб згідно з визначеними критеріями і процедурами.

Очевидно, що утворення та використання різних тлумачень поняття “ризик” в окремих сферах науки й практичної діяльності на етапі становлення сучасного розуміння суспільної безпеки є закономірним і виправданим. Проте з усвідомленням потреби в науково обґрунтованій політиці прогнозування і протистояння загрозам безпеці людини, суспільства та держави постає необхідність у розробці загального підходу до формування категоріально-понятійного та методичного апарату щодо аналізу політичного ризику в державному управлінні. Саме означення проблеми як “аналіз політичного ризику” підкреслює спробу застосування автором системного підходу з точки зору організації цього аналітичного процесу разом з логічним завершенням у вигляді створення державного механізму управління політичним ризиком.

Зміст дослідження, результати якого викладено в четвертому розділі - “Політична аналітика в державному управлінні як системне явище: процедури, методики, технології й результати”, полягає у: виокремленні й конкретизації практичних аспектів здійснення політичного аналізу й політичного прогнозування в системі державного управління; визначенні специфіки політико-аналітичного інформаційного продукту; технолого-методологічному розгляді процедур політичної експертизи й політичного консультування в державному управлінні та визначенні їх суб'єктів.

У розділі зазначається, що на сучасному етапі зміст політико-аналітичної діяльності розглядається принаймні у кількох напрямах. Однак загальний недолік наявних підходів до розуміння аналітичної діяльності полягає у відсутності системності й цілісності уявлень про специфіку її різноманітних форм. Крім того, відчувається явний дефіцит “технологізації”, бракує конкретних характеристик методів і процедур, що застосовуються в аналітичній практиці.

Аналітичне дослідження подано у вигляді логічно обґрунтованої послідовності дій (рис. 1). Методологія дослідження являє собою набір видів, методів аналізу, способів збирання та обробки інформації, адекватних меті. Завдання дослідження зводиться до доведення чи спростування гіпотези. Результатами аналітичного дослідження є опис реалій та порада. Порада має бути аргументована й обґрунтована шляхом експертизи та презентована під час консультування.

Рис. 1. Логічна послідовність розгортання аналітичного дослідження

Прогностичне дослідження також є логічно обґрунтованою послідовністю дій. Результат прогностичного дослідження - це набір альтернативних прогнозів.

Підсумком аналітичного дослідження є його інформаційний продукт. Інформаційним продукт має свою цінність для кожного з етапів дослідження і на кожному з цих етапів може бути використаний споживачем. Існує певна специфіка підготовки інформаційного продукту політичної аналітики в державному управлінні, основною ознакою якої є досягання максимальної стислості та чіткості документа.

У розділі здійснено порівняльний аналіз класифікацій суб'єктів політичної аналітики в Канаді та США й сучасного стану інституціоналізації суб'єктів політичної аналітики в Україні. Аналіз показав, що в західній науковій літературі представлено кілька спроб здійснити класифікацію аналітичних спільнот, які можна назвати й класифікаціями суб'єктів політичної аналітики, однак розвиток політико-аналітичної спільноти в сучасній Україні має свою специфіку, яка зумовлена особливостями розвитку політичної системи та громадянського суспільства і вимагає більш диференційованого підходу до визначення й характеристики її суб'єктів.

Проблема вітчизняної системи аналітичного супроводу процесів державного управління донедавна полягала ще й у тому, що в ній практично не використовувалися ресурси публічної політики, вона вважалася малоефективною. Підвищення прозорості процедури прийняття політичного рішення уже саме по собі є певним механізмом зростання її ефективності з погляду впливу на осіб, які приймають рішення. Тому можна казати про збільшення перспективи і власно науково-експертної роботи, й інституцій, які б давали змогу полегшити сприйняття результатів цієї роботи, підвищити ефективність їх упровадження.

Матеріали п'ятого розділу - “Перспективи подальшого розвитку політичної аналітики в системі державного управління та місцевого самоврядування України” - являють собою доповнення й підсумок основних результатів дисертаційного дослідження. В розділі: розглядаються особливості впровадження нових для вітчизняної практики технологій інформаційного супроводу та залучення громадськості до процедур політичної аналітики в державному управлінні; визначаються перспективи подальшого розвитку, інституціоналізації та налагодження взаємодії аналітичних спільнот в Україні. Дається цілісна картина технології політичної аналітики в державному управлінні з урахуванням її практичної верифікації на конкретному прикладі застосування (яким у нашому випадку був політичний аналіз процесів євроатлантичної інтеграції України). Підсумком завершеного системного дослідження формування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управління також стало визначення пріоритетних напрямів та перспектив подальших наукових розвідок у цій галузі.

Результати дослідження показали, що в Україні доцільно запровадити й закріпити нормативно систему координації взаємодії інформаційно-аналітичних підрозділів та науково-аналітичних структур не лише в структурі виконавчої влади, але й у структурі органів державної влади та місцевого самоврядування України загалом, передбачивши також можливості й механізми активної участі в цій взаємодії недержавних аналітичних спільнот (рис. 2).

Особливо актуальним питання розвитку взаємодії з недержавними аналітичними структурами постає перед органами місцевого самоврядування України. Перспективами розвитку недержавної аналітичної спільноти в Україні є не стільки подальше збільшення їх кількості, скільки еволюційна селекція НАЦ, найбільш спроможних діяти самостійно (без постійної міжнародної підтримки) в умовах громадянського суспільства і ринкової економіки України. Це, у свою чергу, має спричинити процеси інтеграції вітчизняних НАЦ, створення кількох потужних аналітичних асоціацій.

Рис. 2. Система взаємодії аналітичних спільнот у процесі вироблення та реалізації державної політики

Технологія політико-аналітичного супроводу процесів державного управління являє собою логічну послідовність дій, спрямованих на вироблення науково обґрунтованого державно-управлінського рішення. Послідовність процедур політичної аналітики в державному управлінні починається з постановки мети і завдань дослідження. Важливе значення для збирання й обробки інформації має застосування адекватних інформаційно-аналітичних технологій. Накопичення певного обсягу інформації дає можливість перейти до аналізу державної політики, який передбачає низку дослідницьких процедур: проблемний аналіз, оцінювання проблеми, політичний аналіз, галузевий аналіз політики (економічний, соціальний, правовий тощо), вироблення консолідованих порад-альтернатив, формування змісту політики, експертизу, розроблення стратегії реалізації політики тощо. Важливе місце в процесі аналізу державної політики посідають процедури публічної політики: моніторинг ЗМІ та громадської думки, громадські обговорення, консультації із зацікавленими сторонами тощо.

Сам процес упровадження державної політики також потребує аналітичного супроводження: поточного консультування, моніторингу громадської думки (з метою корекції політики) та оцінювання політичних наслідків. В ідеалі, аналітик має також оцінити ефективність взаємодії різних суб'єктів державної влади, задіяних у реалізації державної політики. Таке оцінювання здійснюється з метою наступної корекції в організації самої системи державного управління. Викладені в розділі матеріали дають змогу дійти висновку, що комплексний аналітичний супровід процесів публічного вироблення та реалізації державної політики сприяє не лише ефективній суспільно значущій діяльності суб'єктів державної влади, але й збереженню та примноженню державної влади шляхом зміцнення її громадської підтримки, а також удосконаленню системи державного управління. Практика впровадження результатів дисертаційного дослідження (на прикладі політичного аналізу процесів євроатлантичної інтеграції України) засвідчила, що висновки політичного аналізу державної політики у певних випадках можуть не збігатися з висновками загального та галузевого аналізу окремих аспектів державної політики.

Перспективи подальших наукових досліджень з політичної аналітики та практичного впровадження їх результатів у системі державного управління України вбачаються як у теоретичній, так і у прикладній сферах. Окремої уваги потребує організація процесу фахової професійної підготовки політичних аналітиків для потреб органів державної влади та місцевого самоврядування.

ВИСНОВКИ

політичний аналітика державний управління

У дисертації по-новому вирішено актуальну наукову проблему, що полягає в комплексному підході до формування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні України, та розроблено науково-прикладні технології й методи, які забезпечують теоретичне і практичне використання отриманих наукових результатів. За допомогою цих результатів підтверджено, що мету дисертаційного дослідження досягнуто, поставлені завдання виконано, методологія правильна, гіпотеза підтвердилась, покладена в основу дослідження наукова і громадянська позиція автора себе виправдала. На основі здійсненого дослідження зроблено такі висновки і пропозиції.

1. Проаналізовано наукові джерела й досліджено історичну еволюцію політичної аналітики у світовій теорії та практиці державного управління. Проведене дослідження, насамперед аналіз джерельної бази, дає змогу стверджувати, що політична аналітика є одним із найдавніших видів професійної діяльності, пов'язаних із виникненням та розвитком держави. Від найдавніших часів до початку ХІХ ст., коли розпочався бурхливий розвиток сучасної демократії, політична аналітика застосовувалася, передусім, як інструмент державного управління, покликаний сприяти збереженню та примноженню державної влади. В процесі своєї наукової еволюції політична аналітика набуває ознак міждисциплінарного знання й виокремлюється як галузь теоретичної і прикладної діяльності.

У дисертаційному дослідженні не ставилося завдання проаналізувати весь комплекс еволюції політичної науки, охопити якомога більше коло авторів. Головною метою в даному разі було виявлення характерних ознак розвитку політичної аналітики на основі аналізу конкретних наукових джерел, характерних для того чи іншого її періоду. Зокрема з'ясовано, що від періоду становлення перших державних утворень і до часу, коли демократія набула сучасного вигляду й поширилася як форма правління в більшості розвинених держав, політична аналітика виконувала здебільшого функції теоретико-прикладного супроводу процесів державного управління. Електоральна політична аналітика зароджується як окрема галузь прикладної політології лише в кінці ХІХ ст. у відповідь на зростаючу потребу формування ефективних виборчих механізмів сучасної демократії. Виявлення ознак, спільних для світової практики впровадження політичної аналітики в процеси державного управління, дало змогу зробити гіпотетичне припущення про існування проблеми подальшої інституціоналізації та системної теоретико-прикладної імплементації політичної аналітики в процеси наукового супроводу державного управління сучасної України.