Кримінальна відповідальність за фінансування тероризму

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА імені В.М. КОРЕЦЬКОГО

НОВІКОВА Людмила Вікторівна

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ФІНАНСУВАННЯ ТЕРОРИЗМУ

Спеціальність 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, Глушков Валерій Олександрович, Академія управління МВС, перший проректор.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, Чубарєв Валентин Леонідович, Академія адвокатури України, професор кафедри прав людини, міжнародного та європейського права;

кандидат юридичних наук, доцент, Скулиш Євген Деонізійович, Служба безпеки України, перший заступник начальника головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю.

Захист відбудеться 23 квітня 2007 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України за адресою : 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий 22 березня 2007 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор юридичних наук І.М. Кучеренко.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

тероризм фінансування криміналізація

Актуальність теми. Сучасний тероризм - це складне і багаторівневе явище дійсності, що посягає на різноманітні сфери життєдіяльності людей, породжуючи неспокій і стурбованість суспільства за своє сьогодення й майбутнє. Особливе занепокоєння громадян викликає зрощування тероризму з організованою злочинністю, котра надає стимулюючого впливу на тероризм і одночасно використовує тероризм для досягнення злочинних намірів. Насамперед це стосується проблем зрощування тероризму з наркобізнесом, торгівлею зброєю та людьми, легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Виходячи з підвищеної суспільної небезпеки і тяжкості скоєного при вчиненні таких злочинів, Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму, прийнята резолюцією 54/109 Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1999 року, у ст. 4 прямо рекомендує кожній країні-учасниці вжити заходів для визнання цих діянь кримінально караними. Резолюція 1373 (2001), прийнята Радою Безпеки ООН на її 4385-му засіданні 28 вересня 2001 року, постановляє, що всі держави повинні запобігати і не допускати фінансування тероризму, а також вважати це діяння злочином.

Законом України „Про ратифікацію Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму” від 12 вересня 2002 року № 149-IV ця Конвенція ратифікована, а Законом України від 21 листопада 2002 року № 228-IV було схвалено Концепцію загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, в якій зазначається, що законодавство Європейського Союзу складається з відповідних угод Європейського товариства, регламентів, директив, рішень, а також міжнародних угод, однією зі сторін яких є Європейське співтовариство (Європейський Союз). Важливе значення для організації боротьби з терористичною діяльністю мають також положення Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму від 16 травня 2005 року, яка підписана Україною .

Відповідно до положень міжнародних документів і з метою захисту особи, держави і суспільства від тероризму, ефективного регулювання антитерористичної діяльності був прийнятий Закон України „Про боротьбу з тероризмом” від 20 березня 2003 року № 638-IV, ст. 25 якого вказує, що згідно із законом несуть відповідальність керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни, які фінансували терористів, терористичні групи (терористичні організації) чи в інший спосіб сприяли тероризму.

Загальносуспільний інтерес у належному опрацюванні даної тематики наголошує на необхідності наукових розробок, присвячених дослідженню й удосконаленню конкретних заходів протидії тероризму.

Проблеми боротьби з тероризмом з кримінально-правових і кримінологічних позицій розглядають у своїх працях В.Ф. Антипенко, С.Б. Гавриш, В.О. Глушков, В.П. Ємельянов, В.С. Зеленецький, В.В. Крутов, В.А. Ліпкан, С.М. Мохончук, М.В. Семикін та інші вчені. Проте дослідження вчених здійснюються зазвичай з позицій боротьби з терористичними актами та іншими злочинами терористичної спрямованості, а також заходів протидії створенню терористичних груп чи терористичних організацій. Між тим міжнародним співтовариством останнім часом на порядок денний висунуто таку проблему, як протидія фінансуванню тероризму. Комплексного предметного дослідження кримінальної відповідальності за фінансування тероризму в межах України ще не проводилося. Викладені обставини роблять тему дослідження актуальною й зумовлюють її вибір.

Багато питань породжує і та обставина, що в національному законодавстві, міжнародних документах та науковій літературі поняття „фінансування”, „кошти”, „тероризм” вживаються далеко не в однаковому значенні й досить часто не збігаються за своїм змістом.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права і кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ, складеного згідно з Тематикою пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002-2005 років, затвердженою наказом МВС України від 30 червня 2002 року № 635.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна розробка проблем кримінально-правової відповідальності за фінансування тероризму за законодавством України.

Мета зумовлює необхідність вирішення таких завдань:

- уточнити й поглибити поняття та зміст категорій „фінансування”, „кошти”, „тероризм”, „терористична діяльність” стосовно кримінального права;

- виявити підходи до проблеми фінансування тероризму, що мають місце у науковій літературі, міжнародному праві, кримінальному законодавстві України;

- встановити ступінь відповідності криміналізації в КК України фінансування тероризму загальновизнаним підставам і принципам криміналізації та всій системі чинного кримінального законодавства України;

- дослідити об'єктивні та суб'єктивні ознаки фінансування тероризму;

- проаналізувати питання кваліфікації суспільно небезпечних діянь, пов'язаних з фінансуванням тероризму за кримінальним законодавством України;

- провести відмежування фінансування тероризму від суміжних суспільно небезпечних діянь;

- розглянути відповідні склади злочинів, Закон України „Про боротьбу з тероризмом”, розкрити їх значення та зміст, встановити неточності й протиріччя;

- розробити пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення кримінального законодавства та Закону України „Про боротьбу з тероризмом”.

Об'єктом дослідження є кримінально-правові аспекти протидії фінансуванню тероризму.

Предметом дослідження є чинне кримінальне законодавство, Закон України „Про боротьбу з тероризмом”, міжнародні конвенції, антитерористичне законодавство зарубіжних країн, система наукових поглядів і розробок стосовно цієї проблеми.

Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети і завдань, об'єкта та предмета дослідження. У процесі дослідження було використано такі наукові методи: діалектичний - при розгляді категорії „фінансування тероризму” у відносно статичному стані й водночас у розвитку, з позиції співвідношення одиничного, окремого й загального; історико-правовий - при з'ясуванні історичних витоків і генезису кримінальної відповідальності за фінансування тероризму; порівняльно-правовий - при порівнянні норм кримінального законодавства між собою і відповідними положеннями Закону України „Про боротьбу з тероризмом”, а також з відповідними нормами антитерористичного законодавства інших країн; системно-структурний - при класифікації видів тероризму та визначення місця фінансування тероризму в системі терористичної діяльності; формально-логічний (догматичний) - при аналізі відповідних кримінально-правових норм і положень Закону України „Про боротьбу з тероризмом”.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні спеціальним комплексним монографічним дослідженням проблем кримінальної відповідальності за фінансування тероризму. На підставі всебічного аналізу положень, що містяться в міжнародних документах, кримінальному законодавстві України, Законі України „Про боротьбу з тероризмом”, у роботі висунуто низку нових концептуальних положень.

1. Вперше обґрунтовано, що фінансування тероризму, з одного боку, є одним з різновидів терористичної діяльності, а з іншого боку, - одним зі способів сприяння тим чи іншим різновидам терористичної діяльності.

2. Зроблено висновок, що поняття „кошти”, „фінансування”, „тероризм” у науці та законодавстві використовуються у трьох розуміннях - вузькому, широкому іі найбільш широкому та встановлено, що у міжнародних нормах ці поняття використовуються в останньому розумінні і запропоновано врахувати це в КК України, а саме: „кошти” - це будь-які засоби, активи; „фінансування” - це надання або збирання будь-яких засобів, активів; „тероризм” - терористична діяльність у будь якому вигляді.

3. Вперше визначено загальне поняття фінансування тероризму як надання коштів чи їх збирання особою, яка знала або свідомо припускала, що це може бути використано для вчинення будь-якого з діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання органу державної влади, органу місцевого самоврядування, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до вчинення якоїсь дії або утримання від її вчинення.

4. Висловлено позицію, що фінансування тероризму не слід пов'язувати лише з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, оскільки останнім часом терористи все частіше отримують кошти не лише за рахунок таких доходів, але і за рахунок цілком легальних доходів від громадян та офіційно існуючих організацій.

5. Вперше вказано на неузгодженість кримінально-правових норм, за якими повинні кваліфікуватися випадки фінансування тероризму згідно з чинним КК України, і невідповідність їх міжнародним нормам та наведено аргументи про те, що фінансування тероризму повинно підлягати окремій криміналізації у самостійному складі злочину, ознаки якого доцільно передбачити в окремій статті Кримінального кодексу України, яка повинна складатися з основного складу, складу з кваліфікуючими ознаками, складу з особливо кваліфікуючими ознаками, заохочувальної норми і приміток, а також проведено узгодження ознак цього складу злочину з виробленими у кримінально-правовій науці підставами і принципами криміналізації та міжнародними стандартами, і запропоновано авторський варіант цієї статті в КК України.

6. Обґрунтовано, що основним безпосереднім об'єктом фінансування тероризму як злочину є громадська безпека, оскільки вже сам факт існування профінансованих терористів, терористичних груп чи терористичних організацій створює небезпеку для особи, суспільства та держави, до того ж злочини терористичної спрямованості, котрі фінансуються, стрижневим (наскрізним) об'єктом містять громадську безпеку, оскільки невід'ємним атрибутом усіх цих злочинів виступає спрямованість на залякування населення, що і є посяганням на громадську безпеку.

7. Вперше при розгляді об'єктивної сторони фінансування тероризму виділено його форми та види. Форми це: 1) надання коштів терористам, їх групам чи організаціям; 2) збирання коштів з метою їх надання. Види можна виділити по таких підставах. По-перше, залежно від характеру терористичної діяльності, що фінансується: 1) фінансування організованої терористичної діяльності, 2) фінансування іншої терористичної діяльності. По-друге, залежно від специфіки коштів, які надаються або збираються: 1) фінансування грошима, 2) фінансування іншими грошовими засобами (фінансовими активами), 3) фінансування за допомогою майна та інших матеріальних активів, 4) фінансування за допомогою нематеріальних активів. По-третє, залежно від суб'єкта вчинення фінансування: 1) фінансування, вчинене особою, яка створює організовану терористичну групу чи терористичну організацію, або бере участь у її діяльності, 2) фінансування, вчинене особою, яка не бере участі у створенні або діяльності терористичного угруповання.

8. При розгляді суб'єктивної сторони фінансування тероризму вперше обґрунтовано, що саме надання коштів терористам або їх збирання з метою надання може бути лише з прямим умислом, тоді як по відношенню до наслідків у вигляді використання цих коштів терористами заради вчинення терористичної діяльності умисел особи, яка фінансує, може бути як прямим, так і непрямим.

9. Доведено, що суб'єкт фінансування тероризму може бути лише загальним, тобто це фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років, але не юридична особа, не держава і не особа, якій виповнилося чотирнадцять років.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки й рекомендації відносно кримінальної відповідальності за фінансування тероризму можуть бути використані: у правотворчості - при подальшому вдосконаленні кримінального та антитерористичного законодавства; у правозастосовчій діяльності - для вирішення питань кваліфікації цього злочину; у навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників та при викладенні курсу Особливої частини кримінального права.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження включено до дисертації. Роботу обговорено на засіданні кафедри кримінального права і кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ, схвалено і рекомендовано до захисту. Основні положення дисертації і теоретичні висновки доповідалися на міжнародній науково-практичній конференції „Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості”, яка відбулася 8-9 квітня 2005 року у м. Львові, на науковому семінарі „Покарання та його наслідки: закономірності, причинність та стратегія кримінальної політики України”, який відбувся 23-25 червня 2005 року у м. Запоріжжі.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчальний процес Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, Донецького національного університету при викладанні навчальної дисципліни „Кримінальне право України”.

Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано 6 наукових статей, 5 з яких - статті у журналах та збірниках, що входять до переліку фахових наукових видань ВАК України, тези однієї доповіді на конференції.

Структура дисертації. Дисертація обсягом 199 сторінок складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел - 18 сторінок (усього 190 найменувань), а також 2 додатків на 3 сторінках.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, доцільність та ступінь розробленості; зазначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження; обґрунтовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію та впровадження.

Розділ 1. „Загальне поняття фінансування тероризму та підстави криміналізації цього діяння” містить два підрозділи.

Підрозділ 1.1. „Загальне поняття фінансування тероризму” присвячено встановленню відмітних ознак фінансування тероризму та визначенню його загального поняття. Встановлено, що фінансування тероризму є складним, багатовимірним явищем, що посягає на різні охоронювані законом сфери життєдіяльності людей. У зв'язку з цим як у літературі,так і в законодавстві мають місце різні рівні понять „фінанси”, „кошти”, „фінансування”, „тероризм”. На базі аналізу наукової, енциклопедичної літератури дисертант робить висновок, що поняття „фінанси” використовується у двох розуміннях - вузькому і широкому, а такі поняття як „кошти”, „фінансування”, „тероризм” використовуються у трьох розуміннях - вузькому, широкому і найбільш широкому.

„Фінанси” у вузькому розумінні - це гроші (грошові кошти); у широкому розумінні - це будь-які фінансові активи, грошові засоби (гроші, банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери тощо).

„Кошти” у вузькому розумінні - це гроші (грошові кошти), тобто те ж, що й „фінанси” у вузькому розумінні; у широкому розумінні - це будь-які фінансові активи, грошові засоби, тобто те ж, що й „фінанси” у широкому; у найбільш широкому розумінні - це будь-які засоби, активи (грошові, матеріальні, нематеріальні).

„Фінансування” у вузькому розумінні - це безоплатне і безповоротне надання грошей, грошових коштів; у широкому розумінні - це безоплатне і безповоротне або в порядку кредитування надання будь-яких фінансових активів, грошових засобів; у найбільш широкому розумінні - це надання безоплатне і безповоротне або в порядку кредитування, а також збирання з метою надання будь-яких коштів, засобів, активів (грошових, матеріальних, нематеріальних).

Розглядаючи поняття „тероризм”, можна виділити такі три рівні: 1) тероризм у вузькому розумінні (власне тероризм), яким охоплюється вчинення терактів передбачених ст. 258 КК; 2) тероризм у широкому розумінні, яким охоплюється тероризм у вузькому розумінні й усі інші злочини терористичної спрямованості, 3) тероризм у найбільш широкому розумінні, яким охоплюється тероризм у широкому розумінні, створення організованої терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній; будь-яке інше сприяння підготовці або вчиненню злочинів терористичної спрямованості, а також фінансування будь-яких злочинів терористичної спрямованості чи інших різновидів терористичної діяльності будь-яким способом. При зіставленні вказаних рівнів поняття тероризму з тією термінологією, що вживається в Законі України „Про боротьбу з тероризмом”, ці рівні відповідають таким поняттям як „терористичний акт”, „злочини терористичної спрямованості”, „терористична діяльність”.

Зіставлення вказаних рівнів розглянутих понять з термінологією, що вживається в Міжнародній конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму від 9 грудня 1999 року, дозволяє зробити висновок, що такі поняття як „кошти”, „фінансування”, „тероризм” використовуються в Конвенції у найбільш широкому розумінні, тобто кошти - це будь-які засоби, активи; фінансування - це надання або збирання будь-яких засобів, активів; тероризм - це будь-яка терористична діяльність, і це повинно бути враховано при імплементації положень Конвенції в кримінальне законодавство України.

Таким чином, фінансування тероризму, на думку дисертанта, з одного боку, є одним з різновидів терористичної діяльності (тероризму у найбільш широкому розумінні), а з іншого боку - одним зі способів сприяння тим чи іншим різновидам терористичної діяльності. При цьому фінансування тероризму автор відрізняє від фінансування інших зовнішньо схожих з тероризмом злочинів (злочинів з ознаками тероризування та інших умисних насильницьких злочинів) та загальносоціальних явищ дійсності (терор, війна, агресія, геноцид тощо), фінансування яких на може розцінюватися як фінансування тероризму.

Підрозділі 1.2. „Соціальна обумовленість, підстави і принципи криміналізації фінансування тероризму” присвячено розгляду ключових підходів щодо криміналізації цього діяння. Аналізуючи основні підстави і принципи криміналізації, автор наголошує на слабкій відповідності зазначеним принципам тих положень, що містяться в Кримінальному кодексі України відносно заборони фінансування тероризму.

При відсутності в КК України спеціальної норми, яка передбачала б відповідальність за фінансування тероризму, вчинення в реальній дійсності такого суспільно небезпечного діяння буде кваліфікуватися неоднаково. У тих випадках, коли фінансується створення або діяльність терористичної групи чи терористичної організації, дії повинні підпадати під ознаки ст. 2583 КК, у випадках, коли фінансується особа з метою вчинення терористичного акту - під ознаки ст. 2584 КК, в інших випадках фінансування терористичної діяльності буде кваліфікуватись як співучасть у вчиненні іншого злочину терористичної спрямованості або у підготовці цього злочину чи замаху на нього. Такий стан у кримінальному законодавстві України навряд чи можливо вважати за оптимальний. Однорідні діяння повинні отримувати й однорідну правову оцінку.

Але і в цих вказаних випадках кримінальне законодавство України є нечітким і суперечливим, не відповідає міжнародним стандартам та породжує суперечливі судження в науковій та навчальній літературі, а відповідно, й у правозастосовчій практиці.

Не викликає сумнівів кваліфікація за ст. 2583 КК у випадках фінансування організованої терористичної групи чи терористичної організації. В інших випадках - при фінансуванні „неорганізованих” терористичних груп, які підпадають під ознаки ч. 1 або 2 ст. 28 КК, питання про кваліфікацію викликає суперечливе судження. У цій дискусії автор приєднується до позиції тих учених, які наполягають на тому, що в ст. 2583 КК мова йде лише про організовані терористичні групи і пропонує про це прямо вказати в статті закону, оскільки відповідно до міжнародних стандартів та основоположних канонів кримінального права окремій криміналізації може підлягати лише організована злочинна діяльність, в інших же випадках відповідальність настає за правилами про співучасть в конкретному злочині. За цими правилами, на думку автора, буде і відповідальність при фінансуванні „неорганізованих” терористичних груп, а також при фінансуванні окремих терористів. Однак і в цих останніх випадках проблем з притягненням до кримінальної відповідальності не виникає лише тоді, коли той, хто фінансує вчинення злочину, є організатором цього злочину, адже в цьому випадку він точно знає, який саме злочин терористичної спрямованості фінансується. Якщо ж особа, яка фінансує терористичні групи, котрі не є організованими, чи фінансує окремих терористів, виступає не організатором, а пособником і при цьому не усвідомлює, на вчинення яких конкретних злочинів терористичної спрямованості використовуватимуться надані нею кошти чи ще тільки надаються, то в цьому випадку її взагалі неможливо притягнути до кримінальної відповідальності, оскільки згідно з чинним КК України відповідальність за співучасть у злочині, за готування до злочину або замах на нього настає тільки у тих випадках, коли вони здійснюються з метою вчинення конкретного злочину, передбаченого конкретною статтею КК. А тим більше особу, яка фінансує тероризм, неможливо притягнути до кримінальної відповідальності, якщо після її затримання правоохоронними органами буде встановлено, що не лише вона сама не уявляла, на вчинення якого конкретного злочину терористичної спрямованості повинні бути використані її кошти, але і терористи ще не визначились, який конкретний злочин вони готуватимуть і вчинятимуть за отримані кошти, а також у тих випадках, якщо в момент затримання особи буде встановлено, що вона поки ще збирала кошти з метою надання терористам, але кому конкретно і для вчинення яких конкретних дій терористичної спрямованості - вона не мала точного уявлення.

Таке існуюче в цей момент у КК України положення є своєрідною прогалиною, для усунення якої необхідне вдосконалення кримінального закону шляхом уведення в нього спеціальної норми про відповідальність за фінансування тероризму. Ознаки цього складу злочину доцільно передбачити в окремій статті КК України, що повинна складатись з основного складу, складу з обтяжуючими обставинами, складу з особливо обтяжуючими обставинами, заохочувальної норми і приміток.

При встановленні в диспозиції статті ознак фінансування тероризму не слід робити спроби дати визначення тероризму за допомогою переліку деяких конкретних статей. Дати визначення терористичної дії шляхом переліку конкретних статей неможливо, тому при встановленні в диспозиції статті ознак складу фінансування тероризму слід використовувати вироблене у кримінально-правовій науці загальне визначення злочинів терористичної спрямованості.

З урахуванням того, що в існуючих на цей час законопроектах про введення окремої норми, що встановлює кримінальну відповідальність за фінансування тероризму, запропоновано зі ст. 2583 КК виключити слова „а так само матеріальне, організаційне або інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації”, і з метою усунення прогалин у кримінальному законодавстві необхідно доповнити диспозицію статті, яка передбачає відповідальність за фінансування тероризму, ознаками іншого сприяння тероризму і назву цієї статті викласти в такій редакції: „Фінансування або інше сприяння тероризму”.

При встановленні санкцій за діяння, передбачені частинами першою, другою та третьою статті необхідно при визначенні меж основного покарання враховувати ті санкції, котрі мають місце в статтях, за якими кваліфікуватимуться ті чи інші закінчені злочини терористичної спрямованості.

Цей окремий склад злочину пропонується розмістити в КК України у статті 2584 КК нової редакції.

Розділ 2. „Об'єктивні та суб'єктивні ознаки фінансування тероризму” містить чотири розділи.

У підрозділі 2.1. „Об'єкт злочину” здійснюється аналіз об'єкту фінансування тероризму.

Звертається увага на те, що з позиції чинного кримінального законодавства України не є можливим вказати на єдиний основний безпосередній об'єкт фінансування тероризму, оскільки кваліфікація вчиненого перебуває у прямій залежності від того, яка саме терористична діяльність фінансується - організована чи неорганізована, а також від того, який саме злочин терористичної спрямованості фінансує винна особа, тобто фінансування тероризму відрізняється багатобічністю діяння і його не можна зводити до якогось одного з видів злочинних діянь, як це робиться останнім часом в низці документів і рекомендацій, у яких фінансування тероризму розглядається у нерозривному зв'язку з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом. Однак у зв'язку з багатосторонністю дій як з фінансування тероризму, так і щодо легалізації злочинних доходів, не будь-яка легалізація злочинних доходів спрямована на фінансування тероризму і не будь-яке фінансування тероризму поєднане з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом.

При визначенні ознак основного безпосереднього об'єкта такого злочину у самостійному складі, яким необхідно доповнити чинний КК України, на думку дисертанта, слід виходити з того, що фінансування тероризму тісно пов'язане зі злочинами терористичної спрямованості, що воно, будучи одним з різновидів терористичної діяльності, в той же час по суті „обслуговує” ці злочини, фінансово забезпечує їх вчинення. При вчиненні ж злочинів терористичної спрямованості, обов'язковим і невід'ємним атрибутом яких є залякування населення, в усіх без винятку випадках об'єктом виступає і громадська безпека, незалежно від того, як ознаки цих діянь сформульовані в законі і в яких розділах Особливої частини КК розташовані їх склади. Тому основним безпосереднім об'єктом складу фінансування тероризму повинна бути громадська безпека, до того ж сам факт існування профінансованих терористів, терористичних груп чи організацій постійно готових вчинити будь-який злочин терористичної спрямованості створює небезпеку для особи, суспільства та держави. В якості ознак додаткового об'єкту можуть бути передбачені життя, здоров'я, майно, діяльність органів влади чи управління, міжнародних організацій фізичних чи юридичних осіб.

Предметом фінансування тероризму є будь-які активи, передбачені у ст. 1 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, що являють собою засоби вчинення цього злочину, а тому вони виступають як структурний елемент не об'єкта, а об'єктивної сторони злочину і складу злочину.

У підрозділі 2.2. „Об'єктивна сторона злочину” автор виходить з того, що при розгляді об'єктивної сторони фінансування тероризму слід не протиставляти, але в той же час чітко розмежовувати фінансування тероризму як злочин, тобто як конкретний акт вольової поведінки людини і як склад злочину, передбачений або такий, що доцільно передбачити у Кримінальному кодексі України.

Оскільки в чинному КК України це поняття не визначено, то з урахуванням міжнародних стандартів автор виділяє форми і види фінансування тероризму. Формами фінансування є: 1) надання коштів (тобто будь-яких активів) терористам, їх групам чи організаціям; 2) збирання коштів з метою їх надання.

Виходячи з положень п. 3 ст. 2 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму дія становить злочин незалежно від того чи використовувались фактично кошти для скоєння злочинів терористичної спрямованості, тому збирання коштів слід вважати закінченим злочином з моменту початку збирання, а надання коштів буде закінченим з моменту надання, однак у тих випадках, коли момент передавання коштів не збігається з моментом отримання їх тією особою, яка фінансується, злочин слід вважати закінченим з моменту передавання коштів будь-яким способом (кур'єром, поштовим переказом, виставленням банківського платіжного доручення тощо). Тобто склад злочину, який встановлює відповідальність за фінансування тероризму повинен бути „формальним”, однак, на думку автора, це не означає, що фінансування тероризму не породжує в реальній дійсності ніяких наслідків. Тому при розгляді об'єктивної сторони дисертант дотримується позиції тих дослідників, котрі стверджують, що не існує безнаслідкових злочинів, а існують в КК України склади злочинів без вказівки на ознаки наслідків як обов'язкові ознаки складів і аналізує ці наслідки злочину.

Фінансування тероризму можна підрозділити на види на таких підставах: по-перше, залежно від характеру терористичної діяльності, що фінансується, можна виділити два таких види: 1) фінансування організованої терористичної діяльності, 2) фінансування іншої терористичної діяльності; по-друге, залежно від специфіки коштів, які надаються або збираються, можна виділити чотири види фінансування: 1) фінансування грошима, 2) фінансування іншими грошовими засобами (фінансовими активами), 3) фінансування за допомогою майна та інших матеріальних активів, 4) фінансування за допомогою нематеріальних активів; по-третє, залежно від суб'єкта вчинення фінансування можна виділити два його види: 1) фінансування, вчинене особою, яка створює організовану терористичну групу чи терористичну організацію, або бере участь в її діяльності і 2) фінансування, вчинене особою, яка не бере участі у створенні або діяльності терористичного угруповання.

Фінансування тероризму слід відрізняти від матеріального, організаційного або іншого сприяння тероризму. Особливість фінансування тероризму, яке за своєю суттю є особливою формою сприяння взагалі та матеріального сприяння тероризму зокрема, полягає в тому, що при фінансуванні будь-які активи передаються від особи, яка фінансує, особі, яка фінансується, або збираються з метою передавання їй у власність чи володіння. У цьому випадку особа, яка фінансує тероризм, втрачає власні виключні права відносно наданих нею активів, вони переходять або мають перейти (при збиранні) до терориста, терористичної групи чи організації. При наданні ж іншого сприяння тероризму ніякі активи у власність або володіння терористів не передаються і не збираються з метою їх надання. Таке сприяння може полягати в наданні терористам транспортних послуг, наданні їм у тимчасове користування житлової площі або інших приміщень для зберігання будь-яких матеріалів, проведенні банківських операцій з фінансовими активами, що належать фізичним або юридичним особам, причетним до тероризму, інших діях, вказаних у пунктах 3-8 ст. 25 Закону України „Про боротьбу з тероризмом”.

У підрозділі 2.3. „Суб'єктивна сторона злочину” досліджується внутрішня сторона злочину.

Автор наголошує, що хоча запропонований склад злочину про відповідальність за фінансування тероризму відповідно до положень п. 3 ст. 2 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму повинен переносити момент закінчення злочину на стадію фактичного готування до нього, це ніяким чином не виключає при скоєнні цього злочину в реальній дійсності ані усвідомлення суспільної небезпечності, ані передбачення наслідків цих діянь, ані вольової ознаки відносно ставлення суб'єкта до суспільно небезпечних наслідків. Тому тут не можна обмежувати суб'єктивну сторону діяння психічним ставленням винної особи лише до самого факту надання або збирання коштів, оскільки законодавець визначає поняття вини, умислу та необережності (ст. 23, 24 25 КК) по відношенню до злочину як явища реальної дійсності, але не стосовно складу злочину, а п. 1 ст. 2 Конвенції визначає за злочин це діяння, якщо особа здійснює його з наміром, щоб кошти використовувались, або при усвідомленні того, що вони будуть використані для вчинення терористичної діяльності. Таким чином, при вчиненні фінансування тероризму саме надання коштів або їх збирання може бути лише з прямим умислом. Тоді як по відношенню до наслідків у вигляді здійснення терористами їх злочинної діяльності умисел може бути як прямий, так і непрямий. Тобто фінансування тероризму може бути здійснене лише умисно, необережність як форма вини тут виключається.

У підрозділі 2.4. „Суб'єкт злочину” автор обґрунтовує позицію щодо визначення суб'єкту фінансування тероризму. Таким суб'єктом, на думку дисертанта, може бути лише фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Такий вік кримінальної відповідальності необхідно встановити з цих позицій, щоб не породжувати суперечностей у КК України між ознаками суб'єкта цього злочину й ознаками суб'єктів тих злочинів, які фінансуються.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо кримінальної відповідальності за фінансування тероризму, що виявляється в таких положеннях.

1. Фінансування тероризму, з одного боку, є одним з різновидів терористичної діяльності, а з іншого боку, - одним зі способів сприяння тим чи іншим різновидам терористичної діяльності.

2. Кримінальне законодавство України з питань протидії фінансуванню тероризму є нечітким і суперечливим, не відповідає міжнародним стандартам та породжує суперечливі судження в науці і практиці.

3. Необхідне вдосконалення законодавства шляхом встановлення кримінальної відповідальності за фінансування тероризму в окремій статті КК України.

4. У цій окремій статті КК повинні бути імплементовані положення, які містяться в Міжнародній конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму.

5. При встановленні в диспозиції статті ознак фінансування тероризму не слід робити спробу дати визначення тероризму за допомогою переліку деяких конкретних статей КК, а необхідно використовувати вироблене у кримінально-правовій науці загальне визначення злочинів терористичної спрямованості.

6. Об'єктом фінансування тероризму є громадська безпека, тому новий склад злочину повинен бути розташований у Розділі ІХ Особливої частини КК „Злочини проти громадської безпеки”.

7. При розгляді об'єктивної сторони фінансування тероризму слід виділяти форми і види фінансування.

8. При розгляді суб'єктивної сторони фінансування тероризму слід мати на увазі, що саме надання коштів терористам або їх збирання з метою надання може бути лише з прямим умислом, тоді як по відношенню до наслідків у вигляді використання цих коштів терористами заради вчинення терористичної діяльності умисел особи, яка фінансує, може бути як прямим, так і непрямим.

9. Суб'єктом фінансування тероризму може бути лише фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Цей злочин може вчинятися фізичними особами безпосередньо, а також за допомогою застосування ними діяльності юридичних осіб та державних структур. Але кримінальній відповідальності повинна підлягати лише фізична особа.

На підставі викладеного пропонується зробити на законодавчому рівні такі зміни і доповнення:

І. У Кримінальному кодексі України:

1. Викласти статті 2583 і 2584 у такій редакції:

Стаття 2583. Створення організованої терористичної групи чи терористичної організації

1. Створення організованої терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній - караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

2. Звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене частиною першою цієї статті особа, крім організатора і керівника організованої терористичної групи чи терористичної організації, яка добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, сприяла її припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку зі створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину.

Примітка. Під організованою терористичною групою чи терористичною організацією слід розуміти такі формування, які створюються для вчинення діянь, передбачених статтею 258 цього Кодексу, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання органу державної влади, органу місцевого самоврядування, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до вчинення якоїсь дії або утримання від її вчинення.

„Стаття 2584. Фінансування або інше сприяння тероризму

1. Фінансування тероризму, тобто надання коштів чи їх збирання, або інше сприяння тероризму особою, яка знала або свідомо припускала, що це може бути використано для вчинення будь-якого з діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання органу державної влади, органу місцевого самоврядування, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до вчинення якоїсь дії або утримання від її вчинення, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або здійснювати певну діяльність строком до двох років або без такого з конфіскацією коштів, що є предметом фінансування тероризму.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з використанням службового становища, або у великому розмірі чи з корисливих мотивів, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або здійснювати певну діяльність на строк до трьох років або без такого з конфіскацією коштів, що є предметом фінансування тероризму, та з конфіскацією майна у разі вчинення злочину з корисливих мотивів.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, а так само відносно організованих терористичних груп чи терористичних організацій, або в особливо великому розмірі, - караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або здійснювати певну діяльність на строк до трьох років або без такого з конфіскацією коштів, що є предметом фінансування тероризму, та з конфіскацією майна у разі вчинення злочину з корисливих мотивів.

4. Звільняється від кримінальної відповідальності особа (крім організатора і керівника), яка добровільно повідомила правоохоронний орган про вчинене, припинила діяльність, передбачену частиною першою цієї статті, і сприяла відверненню заподіяння шкоди, якщо в її діях немає складу іншого злочину.

Примітки.

1. Коштами відповідно до цієї статті є матеріальні або нематеріальні активи незалежно від способу їх придбання, а також є юридичні документи або акти у будь-якій формі, у тому числі електронній чи цифровій, які засвідчують право на такі активи або участь у них, включаючи фінансові кредити, чеки, поштові перекази, акції, цінні папери (акції, облігації, векселі, ощадні сертифікати), акредитиви тощо.

2. Фінансування тероризму визначається вчиненим у великому розмірі, якщо розмір наданих чи зібраних з наміром надання коштів перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Фінансування тероризму визнається вчиненим у особливо великому розмірі, якщо розмір наданих чи зібраних з наміром надання коштів перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.

ІІ. У Законі України „Про боротьбу з тероризмом”:

1. У статті 1 в абзаці, де дається визначення терористичної діяльності, слова „фінансування завідомо терористичних груп (організацій) або інше сприяння їм” замінити на слова „фінансування терористів, терористичних груп чи терористичних організацій або інше сприяння тероризму”;

2. За текстом Закону слова „терористичний акт” замінити словами „терористична акція”.

3. Викласти пункти 1 і 2 ст. 25 Закону у такій редакції: прямо чи опосередковано, незаконно та умисно надавали кошти з наміром, щоб вони використовувались, або при усвідомленні того, що вони будуть використані, повністю чи частково, для вчинення терористичної діяльності; прямо чи опосередковано, незаконно чи умисно збирали кошти з наміром, щоб вони використовувались.



СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Новікова Л.В. Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності за фінансування тероризму // Вісник Національного університету внутрішніх справ. Випуск 27. - Харків, 2004. - С. 18-21.

2. Новікова Л. Вдосконалення кримінального законодавства, спрямованого на боротьбу з фінансуванням тероризму // Прокуратура. Людина. Держава. - 2005. - № 4. - С. 54-57.

3. Новікова Л.В. Фінансування тероризму: загальне поняття та підстави кримінальної відповідальності // Право і безпека. - 2005. - №4'1. - С. 79-80.

4. Новікова Л.В. Об'єкт злочину при вчиненні фінансування терроризму // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Випуск 30. - Харків, 2005. - С. 50-55.

5. Новікова Л. Суб'єктивна сторона фінансування тероризму // Вісник прокуратури. - 2006. - № 3. - С. 78-82.

6. Новікова Л.В. Проблеми покарання за фінансування тероризму // Держава та регіони. Серія: право. - 2005. - №1. - С. 142-147.

7. Новікова Л.В. Кримінальна відповідальність за фінансування тероризму // Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Львів, 2005. - С. 190-192.



АНОТАЦІЯ

Новікова Л.В. Кримінальна відповідальність за фінансування тероризму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, Київ, 2007.

Дисертація присвячена проблемам кримінальної відповідальності за фінансування тероризму. Досліджуються відмітні ознаки фінансування тероризму та визначається його загальне поняття, надається кримінально-правова характеристика фінансування тероризму як суспільно небезпечного діяння. Ґрунтуючись на проведеному дослідженні, автор встановлює недоліки чинного антитерористичного законодавства, невідповідність його міжнародним стандартам та пропонує здійснити на законодавчому рівні відповідні зміни і доповнення у Кримінальному кодексі України у зв'язку з необхідністю передбачити кримінальну відповідальність за фінансування тероризму в окремому складі злочину, а також у Законі України „Про боротьбу з тероризмом”.

Ключові слова: кошти, фінансування, тероризм, криміналізація, злочин, склад злочину.



АННОТАЦИЯ

Новикова Л.В. Уголовная ответственность за финансирование терроризма. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Институт государства и права имени В. М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2007.

В диссертации осуществлено комплексное исследование проблем ответственности за финансирование терроризма. Дано общее понятие финансирования терроризма; установлено, что такие определяющие его содержание категории, как: „средства”, „финансирование”, „терроризм” в литературе, национальном законодательстве и международных документах употребляются в трех смыслах: узком, широком и самом широком. Показано, что в целях осуществления эффективной борьбы с финансированием терроризма в уголовно-правовом аспекте, эти категории должны пониматься в самом широком смысле, т.е. средства - любые материальные и нематериальные активы, финансирование - передача или сбор этих средств, терроризм - любая террористическая деятельность. Проведено разграничение финансирования терроризма от финансирования других внешне схожих с терроризмом преступлений (преступлений с признаками терроризирования и иных умышленных насильственных преступлений) и общесоциальных явлений действительности (террор, война, агрессия, геноцид и т.д.).

Определено, что в соответствии с действующим уголовным законодательством финансирование терроризма квалифицируется неодинаково в зависимости от тех или иных обстоятельств, либо вообще не влечет уголовной ответственности, что настоятельно требует введения в Уголовный кодекс Украины специальной уголовно-правовой нормы, устанавливающей уголовную ответственность за это общественно опасное деяние. Аргументировано, что криминализация финансирования терроризма должна соответствовать разработанным в уголовно-правовой науке основаниям и принципам криминализации и осуществить при этом имплементацию международно-правовых стандартов. Признаки состава финансирования терроризма целесообразно предусмотреть в отдельной статье УК, которая должна состоять из основного состава, состава с отягчающими обстоятельствами, состава с особо отягчающими обстоятельствами, поощрительной нормы и примечаний. Это придает закону точность, логическую завершенность и беспробельность.

Исследованы объективные и субъективные признаки рассматриваемого преступления как явления реальной действительности. Предложен авторский вариант новой редакции статьи 2584 УК подлежащий введению в УК Украины, в котором признаки состава максимально должны соответствовать признакам реального деяния. Обосновывается, что при определении признаков основного непосредственного объекта следует исходить из того, что финансирование терроризма тесно связано с преступлениями террористической направленности, что оно, будучи разновидностью террористической деятельности, в то же время, обслуживает и эти преступления. Обязательным и неотъемлемым атрибутом этих преступлений всегда выступает устрашение населения, т.е. в качестве основного или дополнительного объекта здесь всегда присутствует общественная безопасность. Поэтому основным непосредственным объектом состава финансирования терроризма должна быть признана общественная безопасность.

При рассмотрении объективной стороны выделяются такие формы, как: 1) передача средств террористам, их группам или организациям; 2) сбор средств с целью их передачи. Предлагается законченным преступлением считать сбор средств с момента начала сбора, а передачу средств - с момента передачи, однако в тех случаях, когда момент передачи средств не совпадает с моментом их получения, преступление считать оконченным с момента передачи средств каким угодно способом (курьером, почтовым переводом, выставлением банковского платежного требования и т.д.).

При рассмотрении субъективных признаков обосновано, что сама передача средств или их сбор могут быть только с прямым умыслом, тогда как по отношению к последствиям в виде осуществления террористами их преступной деятельности умысел может быть как прямым, так и косвенным. Субъектом финансирования терроризма может быть только физическое вменяемое лицо, которому на момент совершения преступления исполнилось шестнадцать лет, чтобы не порождать в УК Украины противоречий между признаками субъекта этого преступления и признаками субъектов тех преступлений террористической направленности, которые финансируются.

Ключевые слова: средства, финансирование, терроризм, криминализация, преступление, состав преступления.



SUMMARY

Ludmila V. Novikova . Criminal responsibility in financing of terrorsm. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of Candidate of Legal sciences (Ph. D. in Law) on the speciality 12.00.08. - Criminal Law and Criminology, Penitenyiary Law. - The V. M. Koretsky Institute of State and Law of the National Ukrainian Academy of Science, Kiev, 2007.

Thesis is devoted to the problems of the criminal liability for financing of terrorism. The distinctive attributes for financing of terrorism are investigated and its basic concept is instituted, the criminally legal characteristic for financing of terrorism as socially dangerous particular act is defined. Being grounded on carrying out the research, the author defines deficiencies the acting antiterrorist legislation, which does not answer its international standards and suggests to commit on the legislative level respective alterations and complement in the Criminal Code of Ukraine in the connection for financing of terrorism in the separate elements of the crime as well as in the Law of Ukraine “About the struggle against terrorism”.

Key words: money, financing, terrorism, criminalization, a crime, structure of the crime.

Размещено на Allbest.ru