Нормативна природа поняття суспільного договору
Обґрунтування нормативної природи суспільного договору в межах методу трансцендентальної критики. Його функції корегування прикладних положень політики права. Актуальні питання конституційної реформи в Україні, їх зв’язок з цим нормативним поняттям.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.08.2013 |
| Размер файла | 31,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Нормативна природа поняття суспільного договору
Кабанець Наталія Іванівна
АНОТАЦІЯ
суспільний договір нормативний право
Кабанець Н. І. Нормативне поняття суспільного договору. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави та права, історія політичних та правових вчень. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2008.
Дисертація містить комплексний аналіз історичних, теоретико-правових та філософсько-правових засад договірної теорії держави. Обґрунтування нормативної природи поняття суспільного договору дає змогу визначити контрактну (договірну) теорію держави як юридично-деонтологічну за науково-пізнавальною природою, де поняття суспільного договору виступає логічною категорією, а не історичну теорію походження держави, де поняття суспільного договору виступає історичною категорією.
Обґрунтування нормативної природа поняття суспільного договору здійснюється в межах методу трансцендентальної критики. Дається нормативне визначення цього поняття. Вказуються гносеологічні, аксіологічні, методологічні та праксиологічні аспекти його дослідження. Методологічна роль нормативного поняття суспільного договору розкривається через здійснення ним у практиці функції корегування прикладних положень політики права. Зокрема, у зв'язку з нормативним поняттям суспільного договору розглядаються актуальні питання конституційної реформи в Україні.
Ключові слова: юридична деонтологічна договірна (контрактна) теорія держави, нормативне поняття суспільного договору, метод трансцендентальної критики.
АННОТАЦИЯ
Кабанец Н. И. Нормативная природа понятия общественного договора. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права, история политических и правовых учений. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2008.
Диссертация содержит комплексный анализ исторических, теоретико-правовых и философско-правовых аспектов договорной теории государства. Обоснование нормативной природы понятия общественного договора позволяет определить научную природу контрактной (договорной) теории государства в правовой реальности как юридически деонтологическую, где понятие общественного договора выступает логической категорией, а не историческую теорию происхождения государства, где понятие общественного договора выступает исторической категорией.
В работе определено понятие договорной теории в современной моральной философии, дан анализ ее критики в континентальной традиции права и состояние разработки в англосаксонской. При рассмотрении исторического аспекта исследования показано развитие представлений о понятии общественного договора и элементов его юридического состава в разных школах и направлениях философии права и юриспруденции.
Теоретико-правовой аспект исследования позволяет раскрыть специфику системного подхода в праве как специально-научного метода исследования договорной теории. При этом анализируется содержание моделирования чистой системы права с использованием понятия общественного договора в догматической и критической философии.
При рассмотрении философско-правовых аспектов исследования предлагается общий методологический подход разработки нормативной природы исследуемого понятия. Он предусматривает выход через общую теоретическую категорию договорной нормы (actio) на отличительную особенность публично-правового обязательства относительно приватно-правового.
Обоснование предмета исследования осуществляется методом трансцендентальной критики на основании доказательства Теоремы о нормативной природе понятия общественного договора. Формулируется нормативное определение понятия общественного договора. Указываются гносеологические, аксиологические, методологические и праксиологические аспекты его исследования, раскрывающие научно-познавательную природу юридической деонтологической контрактной (договорной) теории государства.
Методологическая роль нормативного понятия общественного договора раскрывается через осуществление ним функции корректирования прикладных положений политики права. В частности, в связи с нормативным понятием общественного договора рассматриваются актуальные вопросы конституционной реформы в Украине.
Ключевые слова: юридическая деонтологическая договорная (контрактная) теория государства, нормативное понятие общественного договора, метод трансцендентальной критики.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження
Напрям на розбудову правової держави в Україні, питання удосконалення державно-правового механізму влади, проведення конституційної реформи та реформи органів місцевого самоврядування потребують науково-обґрунтованої моделі організації публічної влади, що пояснює сутність та процедуру цих процесів у громадянському суспільстві. В основі такої моделі лежить нормативне поняття суспільного договору, як поняття, що визначає юридичні засади політичної самоорганізації суспільства. Однак нормативна природа поняття суспільного договору не є абсолютно визнаним у науці положенням. Під питанням знаходиться і договірна теорія держави в цілому як комплекс політико-правових, теоретико-правових, філософсько-правових поглядів на сутність і природу публічно-правового договору про створення держави громадянським суспільством.
Договірна (контрактна) теорія держави має древню історію в філософії права: виникла в період античності ще в школі софістів, зіграла одну із провідних ролей в становленні поняття метафізичної системи права та юридичного поняття держави в період Середніх віків та Нового часу, але у зв'язку з критикою всього природно-правового напрямку філософії права в ХІХ ст. була відкинута як ненаукова. Її не визнавали ні історична школа права, ні позитивно-юридична, ні соціологічна. Певні традиції дослідження природи суспільного договору зберігала філософсько-правова школа (школа відродженого природного права). Зокрема, в Росії у дореволюційний період ХІХ-ХХ ст. дослідженням проблем контрактної теорії держави в теорії та філософії права займались: М.М. Алексєєв, В.М. Гессен, І.О. Ільїн, М.Кареєв, Б.О. Кістяківський, М. Ковалевський, К. Кузнєцов, П.І. Новгородцев, Л.І. Петражицький, В.О. Савальський, Є.В. Спекторський, Г.Ф. Шершеневич, О.С. Ященко та ін.; в історії філософії права: С.А. Бершадський, А.М. Деборін, Ю. Жуковський, В.Ф. Залеський, М.М. Коркунов, О.М. Ладиженський, В.С. Покровський, М.О. Рейснер, Є.М. Трубєцкой, Б.М. Чичерін, П.Д. Юркевич, М.Д. Яворський, К.М. Ярош та ін.
У сучасних теорії та історії політичних і правових учень контрактна теорія держави є предметом розгляду як одна з юридичних теорій походження держави - вона розглядається лише в плані історії теорії права. Однак, науково-дослідницький інтерес розробкою проблем договірної теорії держави спостерігається в школі філософії та соціології права, що обумовлює сучасні телеологічні та деонтологічні напрями її досліджень. Практично-прикладний характер деонтологічного напряму досліджень поняття суспільного договору з виходом у соціологію права характерний для американських філософів та теоретиків права, зокрема, для Лона Л. Фуллера, Джона Ролза, Роналда Дворкіна та ін. В англо-американській традиції філософії права також зберігається конструктивістський підхід до опрацювання політичних теорій влади, де поняття соціального контракту відіграє важливу роль.
У континентальній традиції права питання договірної теорії держави вивчаються в рамках ціннісно-нормативного підходу філософії права, який пов'язаний більшою мірою з фундаментальним характером теоретичних досліджень у науці. Так, у німецькій школі права деякі питання договірної теорії з позицій аксіології та методології науки розглядалися Г. Радбрухом, Р. Циппеліусом, О. Хьоффе та ін. Слід відмітити представників ціннісно-нормативного напряму філософії права сучасної російської школи права, істориків та теоретиків права, що досліджували проблеми контрактної теорії: М.М. Азаркіна, П.С. Граціанського, В.Г. Графського, В.Д. Зорькіна, І.О. Ісаєва, І.Ю. Козліхіна, О.Е. Лейста, Л.С. Мамута, О.В. Мартишина, М.М. Марченка, В.С. Нерсесянца, А.В. Полякова, Е.Ю. Соловйова, В.А. Четверніна, та ін.
У вітчизняній науці на окремі питання договірної теорії держави звертали увагу: філософи та теоретики права - С.С. Алексєєв, О.О. Бандура, В.М. Баранов, В.А. Бачинін, М.Г. Братасюк, Є.В. Бурлай, Г.А. Вдовіна, А.В. Гулига, С.Д. Гусарєв, Г.Д. Гурвіч, М.А. Дамірлі, К.К. Жоль, А.Ф. Зотов, Д.А. Керімов, О.І. Ковлер, А.А. Козловський, М.І. Козюбра, М.В. Костицький, А.Ф. Крижанівський, В.В. Лемак, Л.А. Луць, С.І. Максимов, Ю.М. Оборотов, О.В. Петришин, П.М. Рабінович та С.П. Рабінович, С.С. Сливка, О.Д. Тихомиров, О.Ф. Черданцев, В.О. Чефранов, М.В. Цвік та ін.; історики політико-правових вчень - Т.Г. Андрусяк, Л.Н. Гармаш, В.В. Кондзьолка, О.Л. Копиленко, С.А. Крилова, Н.Г. Мозгова, І.В. Огородник та В.В. Огородник, О.Ф. Скакун, В.Г. Сокуренко, В. Татаркевич, Ю.О. Федів, Н.В. Хамітов, Ф.П. Шульженко, І.О. Шумак та ін.; теоретики та практики конституційного права - О.М. Мироненко, А.М. Колодій, В.М. Шаповал, В.М. Селіванов та ін.
Однак спеціальні фундаментальні теоретико-правові дослідження договірної (контрактної) теорії держави як юридично-деонтологічної на основі розгляду нормативної природи поняття суспільного договору в науці не проводились. Це й обумовлює актуальність теми дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі теорії та історії держави та права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до бюджетної теми № 06БФ042-01: “Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу”; номер державної реєстрації - 0106U006631.
Мета дисертаційного дослідження - представити договірну (контрактну) теорію держави як юридичну деонтологічну за науково-пізнавальною природою на основі фундаментального дослідження нормативної природи поняття суспільного договору в процесі комплексного аналізу стану сучасної розробки контрактної теорії держави, її історичних, теоретичних та філософсько-правових засад.
Зазначена мета дослідження визначає такі завдання:
- розглянути методологічні та пізнавальні засади конструктивістської моделі суспільного договору, прийнятої в англо-американській традиції права;
- проаналізувати критичні зауваження щодо науковості контрактної теорії держави та поняття суспільного договору, висловлені в школах континентальної традиції права;
- при визначенні об'єкта та предмета дослідження сформулювати робочу гіпотезу щодо формально-юридичного складу нормативного поняття суспільного договору;
- показати історію розвитку поняття суспільного договору як нормативного, у зв'язку зі становленням у ньому елементів складу договірного зобов'язання;
- дослідити теоретичні методологічні засади договірної теорії держави, зокрема характер моделювання в метафізиці права, а також поняття складу договірного зобов'язання як належної формально-юридичної основи при визначенні категоріального статусу суспільного договору в теорії права;
- при розгляді філософсько-правового аспекту контрактної теорії з'ясувати загальний нормативний зміст категорії договору (actio) та специфіку нормативного публічно-правового зобов'язання порівняно з приватноправовим, розкрити юридичний зміст нормативного публічно-правового зобов'язання;
- обґрунтувати нормативну природу поняття суспільного договору методом трансцендентальної критики; дати визначення нормативного поняття; вказати на гносеологічні, аксіологічні, методологічні та праксиологічні аспекти дослідження нормативного поняття суспільного договору;
- розкрити прикладний аспект використання нормативного поняття суспільного договору як методу критики позитивного закону, зокрема в дискусійних питаннях конституційної реформи в Україні.
Об'єкт дослідження - юридична деонтологічна договірна (контрактна) теорія держави.
Предмет дослідження - нормативна природа поняття суспільного договору.
Методологія дослідження має дескриптивний характер, що обумовлено деонтологічною природою досліджуваного поняття, ґрунтується на діалектичному поєднанні формально-логічних прийомів аналізу та синтезу, індуктивного та дедуктивного напрямів дослідження, застосуванні системного підходу до розгляду предмету дослідження та включає сукупність загальнонаукових та спеціально-наукових методів, а саме:
- системний аналіз, як загальнонауковий підхід дослідження, застосовано при характеристиці стану сучасної розробки контрактної теорії держави в науці (Розд. 1.1, 1.2); розгляді її історичних, теоретичних та філософсько-правових засад (Розд. 2.1, 2.2, 2.3).
Спеціально-наукову природу мають при цьому: прогностичний метод, застосований при виході на гіпотезу наукового дослідження (Розд. 1.2); метод історичного аналізу - при розгляді процесу розвитку нормативного поняття суспільного договору (Розд. 2.1); метод порівняльного аналізу - при з'ясуванні характеру моделювання та особливостей формально-догматичного та критичного підходів в теорії права при опрацюванні формально-логічних аспектів досліджуваного поняття (Розд. 2.2); метод моделювання - при виході на поняття метаправової системи права з використанням нормативного поняття суспільного договору (Розд. 3.1); критичний аналіз - при оцінці проблемних питань конституційної реформи (Розд. 3.2).
Основу дослідження складає використання загальнонаукового критичного трансцендентального методу, який розглядається і як теоретичний метод доведення нормативної природи поняття суспільного договору (Розд. 3.1), і як метод трансцендентальної дедукції в нормативній школі філософії права, що дає вихід на поняття правової держави (Розд. 2.3, 3.1), і як метод критики позитивного закону на основі нормативного поняття суспільного договору (Розд. 3.2).
Наукову новизну дисертаційного дослідження складають найважливіші теоретичні положення дисертації, що виносяться на захист. Зокрема, вперше:
1) договірну (контрактну) теорію держави визначено як юридично-деонтологічну за пізнавальною природою та за науковими підходами і методами її дослідження;
2) сформульовано наукову гіпотезу про формально-логічний склад нормативного поняття суспільного договору;
3) історію розвитку нормативного поняття суспільного договору подано з позиції становлення в ньому елементів формально-логічного складу договірного зобов'язання та розгляду закономірностей цього процесу;
4) визначено, що процедура моделювання в теорії права має носити системно-критичний характер і повинна здійснюватися при використанні поняття публічно-правового договору;
встановлено, що належною формально-юридичною основою цього процесу може виступати лише теоретичне, а не історичне (догматичне) поняття суспільного договору: воно містить загальну структуру договірного зобов'язання, на підставі цього визначається як формально-правова категорія actio;
5) з'ясовано філософсько-правовий зміст формально-правової категорії actio: вона є правилом (нормою) міжсуб'єктного спілкування осіб (personas) з приводу речей (res);
визначено, що категоріальний статус предмета нормативного договору, як елемента його складу, впливає на визначення його виду, як публічно-правового чи приватноправового зобов'язання: у приватному праві предмет договору - річ для осіб у міжсуб'єктному спілкуванні, у публічному праві - він для них особа;
встановлено юридичний зміст нормативного договору в публічному праві: він полягає в забезпеченні гарантій реалізації особистого права суб'єктів договору шляхом створення публічної речі за правилом особи;
6) обґрунтовано нормативну природу поняття суспільного договору методом трансцендентальної критики, що має характер теоретичного доведення, на підставі цього сформульовано визначення нормативного поняття суспільного договору;
7) вказано на гносеологічні, аксіологічні, методологічні та праксиологічні аспекти визначення нормативного поняття суспільного договору;
8) показано практичний аспект використання цього поняття як методу критики позитивного закону на прикладі актуальних питань конституційної реформи в Україні.
При цьому удосконалено: а) категоріально-понятійний апарат правової науки, зокрема, уточнюється філософський зміст загальних правових категорій речі (res), особи (personаs), дії (actionеs) у публічному праві; б) методологічні засади дослідження природи суспільного договору при створенні чистої моделі правової реальності, зокрема, характер та спосіб (науковий підхід) моделювання в метафізиці права, належна формальна основа та етико-телеологічна закономірність моделювання; в) поняття структури (складу) договірного зобов'язання, як формально-логічної підстави для визначення його нормативного філософсько-правового змісту.
На основі цього дістає подальший розвиток: а) положення про фундаментальний характер договірної теорії держави та її гіпотетичну, а не історичну природу в теорії права, де нормативне поняття суспільного договору виступає логічною (теоретичною), а не історичною (догматичною) категорією; б) загальна нормативна теорія договору в якості доктринального джерела права.
Практичне значення одержаних результатів стосується як загальнотеоретичного, так і прикладного аспектів вивчення теорії та філософії права. У загальнотеоретичному плані нормативне поняття суспільного договору можна розглядати:
а) у філософії права, в якості норми, яка пояснює принцип етико-телеологічної закономірності в публічному праві і задає створення суб'єкта публічно-правового спілкування в правовій реальності;
б) у загальній теорії права, в якості метаправового поняття та методу критики позитивного закону;
в) в історії політичних та правових вчень, як основоположення юридично-деонтологічної теорії суспільного договору.
г) у теорії конституційного права та міжнародного публічного права, як доктринальне джерело цих галузей права, що визначає процедуру конституційних процесів у суспільстві.
ґ) у політиці права, як юридичну форму, що пояснює процес політичної самоорганізації громадянського суспільства на засадах права.
Теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть застосовуватись у процесі викладання навчальних загальних і спеціальних курсів з названих дисциплін, а також при розробці навчально-методичних програм для студентів та слухачів філософських, юридичних, політологічних факультетів вузів; при підготовці наукових доповідей, написанні курсових і дипломних робіт та ін.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в процесі подальшого вдосконалення поняття правової системи загалом і правової системи України зокрема; в проведенні конституційної реформи, реформи органів місцевого самоврядування та створенні науково-обґрунтованої моделі організації публічної влади в громадянському суспільстві; при аналізі міжнародних інтеграційних процесів, що мають за мету створення публічно-правових союзів.
Особистий внесок здобувача
Дисертація є комплексним монографічним дослідженням сучасного стану та перспектив розвитку контрактної теорії держави в юридичній науці. Наукові результати отримані автором самостійно на основі вивчення та аналізу філософсько-правових, теоретико-правових та політико-правових джерел цієї теорії.
Апробація результатів дослідження проводилась шляхом виступів на наукових та науково-практичних конференціях, при читанні лекцій з курсу філософії права та проведенні семінарських занять з предметів: загальна теорія права, проблеми теорії права, історія держави та права та історія політичних і правових учень на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Основні положення дисертації знайшли відображення в 5-ти наукових статтях, чотири з яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України, а також тезах 4-х наукових конференцій.
Структура роботи обумовлена метою, завданнями, об'єктом і предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 218 сторінок. Список використаних джерел включає 185 найменування і займає 15 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження; зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначаються його мета та основні завдання, об'єкт та предмет, дається характеристика обраних підходів та методів дослідження; подається теоретична основа дослідження; формулюються основні положення, що складають наукову новизну одержаних результатів та відображають ступінь і характер цієї новизни; розкривається практичне значення одержаних результатів та вказується на апробацію результатів дисертації та публікації.
РОЗДІЛ 1. Контрактна теорія держави як об'єкт і нормативна природа суспільного договору як предмет наукового дослідження складається з двох підрозділів. У ньому даються поняття контрактної теорії держави в моральній філософії, стан її сучасного дослідження в англо-американській традиції права; класифікації існуючих підходів до дослідження природи суспільного договору, аналіз їх на предмет теоретико-методологічної основи; визначається недостатність саме фундаментального теоретичного та філософсько-правового характеру дослідження; приводиться аналіз критики контрактної теорії держави в континентальній традиції права; формулюється проблема цієї теорії в рамках обраного характеру та напрямку її дослідження; пропонується робоча наукова гіпотеза, що стане об'єктом теоретичної розробки та верифікації в межах запропонованої структури дослідження.
У підрозділі 1.1 - “Аналіз конструктивістської моделі суспільного договору (англо-американська традиція)” розглянуто класифікацію сучасних контрактних теорій, з'ясовано методологічну проблему конструктивного підходу до вивчення природи суспільного договору.
Сучасний стан розробки контрактної теорії держави характеризується теоретико-прикладним характером її дослідження. Пропонуються, зокрема, теорії справедливості, юридично-лібертарні, феноменолого-комунікативні теорії права, де обґрунтування поняття суспільного договору дається на основі соціальних, економічних, моральних засад політичної організації суспільства. При цьому не приділяється належна увага дослідженню саме правової форми соціального контракту. Структура (склад) публічно-правового зобов'язання, що складає формально-юридичну основу нормативного поняття суспільного договору, не є предметом розгляду таких теорій.
Існуючі договірні теорії поділяються на телеологічні та деонтологічні (Р. Дворкін), залежно від напряму та методів їх обґрунтування. У межах цієї класифікації саме юридичні деонтологічні теорії, що досліджують нормативну природу соціального контракту, не є об'єктом дослідження.
У підрозділі 1.2 - “Аналіз критики поняття суспільного договору (континентально-європейська традиція)” автором визначається коло критичних зауважень, висловлених історичною, позитивною та нормативними школами на адресу контрактної теорії держави в ХІХ ст.
Історична школа в особі Г. Гуго, Г. Пухти, К. Ф. Савіньї, посилаючись на систему джерел римського права, вказувала на неісторичність поняття суспільного договору, підкреслювала його метафізичний раціональний характер та відмовляла поняттю суспільного договору в дійсній (реально існуючій) природі. Позитивна школа права заперечувала науковість поняття суспільного договору на тій підставі, що його будова не містить цілісної структури диспозитивного юридичного відношення, характерного для договірного приватноправового зобов'язання у системі джерел римського права. Характер юридичного зв'язку в правовій нормі є різним для публічного та приватного права. Договір у публічному праві не є зобов'язанням. Поняття суспільного договору є не логічною категорією, а історичною і розгляд контрактної теорії держави можливий лише в історичному аспекті, як теорії походження держави.
Школа відродженого природного права загалом погоджувалась із зауваженнями історичної та позитивної школи права стосовно характеру метафізичної системи права та природи поняття суспільного договору. Зокрема, нормативісти кантіанського напрямку (критицисти), сприймаючи як вихідне положення, уявлення про існування двох пізнавальних рядів у науці - деонтологічного та онтологічного, не визнають існування метафізичної системи права у деонтологічному ряду пізнання. Вони вважають цей ряд пізнання неструктурованим буттям “свого роду” (буття sui generis) - буттям цінностей. Суспільний договір - поняття метафізичне і ненаукове тому, що воно не пояснює юридичне відношення саме як суб'єкт-суб'єктне відношення (норму) в пізнанні. Воно базується на ідеї правопорядку, що знаходить своє втілення в метафізичній системі права. При його дедукції в історичному плані мали значний вплив чинники психічного та етичного характеру, так що ця правова теорія зливається з моральними та фізичними вченнями про державу (Баденська школа, Георг Єллінек). Проте нормативісти-неокантіанці, на відміну від представників історичної та позитивної шкіл права, допускають можливість наукового дослідження поняття суспільного договору, якщо замінити метод дослідження цього поняття. Метафізичну та психологічну дедукції, що приймались при його обґрунтуванні в середньовічній схоластичній традиції пізнання та школою природного права докритичного періоду, повинна замінити трансцендентальна дедукція, як різновид інтерпретації критичного методу Канта.
Дисертант приходить до висновку, що нормативна школа визначила методологічний підхід, у рамках якого можливе обґрунтування наукової природи поняття суспільного договору в філософії права. Однак представники школи відродженого природного права, у більшості випадків, вважаючи поняття суспільного договору логічною категорією, не змогли обґрунтувати це положення на основі свого методу трансцендентальної дедукції.
Слід відмітити, що за основу тлумачення поняття суспільного договору в контрактних теоріях походження держави всіма основними юридичними школами, включаючи нормативну, бралася прикладна догматична модель політичної організації публічної влади Др. Риму - “договір асоціації + договір підкорення”, що не містить цілісної структури публічно-правового зобов'язання. Тобто було використано неналежну формально-логічну основу для визначення категоріального статусу поняття в теорії права, що впливало на визначення його наукової природи.
Результатом аналізу сучасного стану дослідження контрактної теорії у континентальній та англосаксонській традиціях права є констатація недостатності фундаментальних досліджень природи соціального контракту в якості юридичної теорії. Висновок до першого розділу формулюється як вихід на предмет дослідження, де пропонується розглянути робочу гіпотезу.
Гіпотеза дослідження полягає в тому, що поняття суспільного договору містить загальну структуру (склад) договірного зобов'язання, яка включає елементи: суб'єкти, об'єкт, предмет та гарантії.
Ця структура є результатом системної наукової обробки догми римського зобов'язального права і в теорії права виступає основоположенням для визначення загальної правової категорії договірного зобов'язання (actio). Категорія actio має нормативну природу в філософії права: вона визначає правило міжсуб'єктного спілкування осіб з приводу речей. Тому нормативне поняття суспільного договору в теорії права має бути визначене на основі категорії actio. Нормативний зміст його як публічно-договірного зобов'язання полягає в тому, що воно є юридичним відношенням деонтологічного ряду пізнання - нормою, якою у міжсуб'єктному спілкуванні осіб з приводу речей задається створення суб'єкта публічно-правового спілкування та визначаються загальні формально-юридичні гарантії суб'єктивного правового статусу особи в правовій реальності.
РОЗДІЛ 2. Характеристика нормативної природи поняття суспільного договору здійснюється дисертантом на основі комплексного розгляду історичних (як генетичних), теоретико-правових та філософсько-правових аспектів контрактної теорії держави. Розділ складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 2.1 - “Історія розвитку нормативного поняття суспільного договору” показано розвиток уявлень про поняття суспільного договору та елементи його юридичної структури в різних школах та напрямках філософії права та юриспруденції. Формування юридичного складу елементів суспільного договору відображає становлення його як нормативного поняття.
Зокрема, в античній науковій традиції у софістів уперше з'являється поняття про суспільний договір, де це поняття носить суб'єктивний утилітаристський характер. Філософська школа вводить об'єктивні засади в процес пізнання і започатковує його розгляд як суб'єкт-об'єктного відношення, в межах якого можливе дослідження юридичного складу договору. Арістотель започатковує асоціативні теорії політичного спілкування, які служать началом телеологічного напряму контрактних теорій нашого часу.
Автор констатує, що поняття держави, як спільної речі - республіки (res publicа) і предмета суспільного договору, вперше зустрічається в римській юридичній школі. Цицерон вважає, що держава - це спілкування громадян на “засадах права та єдності інтересів”, чим визначає коло суб'єктів та об'єкт спільної згоди про створення держави - спільний правопорядок у суспільстві. Асоціативна теорія політичного спілкування постає у згаданого філософа як юридична асоціативна теорія завдяки тому, що він уточнює закономірні юридичні параметри політичного спілкування в суспільстві: визначаються основні елементи складу договірного зобов'язання про створення держави як суб'єкт-об'єктного відношення. Це начало юридичних деонтологічних контрактних теорій держави.
Стародавній Рим знає також зобов'язання з приводу розпорядження публічною річчю, що трактується як договір підкорення імператору. Угода асоціації та договір підкорення складають прикладну історичну модель політичної організації Др. Риму, що стала основою для трактування поняття суспільного договору в догмі римського права. Автор зазначає, що вчення про природне право та систематизація джерел права в Римі в VI ст. (Звід законів Юстиніана) дали підстави для дослідження метафізики та фізики (догми) права схоластичною наукою та школою природного права Нового часу.
У фундаментальному плані середньовічну контрактну теорію держави розробляла школа постглосаторів. Її представники стояли на схоластичних позиціях і, керуючись етико-телеологічним принципом моделювання реальності (як принципом “Першої причини-Кінцевої мети”), вийшли на створення метафізичних систем права, в яких поняття суспільного договору розглядалося в межах загальної теорії договору. Питання гарантій публічно-правового зобов'язання, як елемента структури договору, було порушене в політичній теорії саме схоластичною юридичною школою у зв'язку з проблемою права народу на опір тиранії в договорі підкорення монарху (імператору). Розгляд цього питання складав практично-прикладний аспект дослідження теорії суспільного договору в Середні віки і був реалізований у політиці макіавеллізму та тираноборства.
Поєднання асоціативних начал політики та ідей природного права стало досягненням метафізичної системи постглосатора Йоганеса Альтузія, яка носила доктринальний характер. Її прикладну інтерпретацію дав Гуго Гроцій, чим започаткував природничий напрямок дослідження поняття суспільного договору в школі природного права.
Представники природничого напрямку школи природного права використовували метод формальної логіки при дослідженні поняття суспільного договору. При цьому вони намагалися з'ясувати реальну фізику метафізичного поняття і почали застосовувати психологічну дедукцію як науковий спосіб обґрунтування. Однак цей напрям має декілька піднапрямів (течій), що різняться пізнавальними підходами. Виділяють (за Б. Чичеріним) асоціативний (Гуго Гроцій, Томас Гоббс, Бенедикт Спіноза), моральний (Ричард Кумберланд, Самуїл Пуффендорф, Христіан Томазій, Готфрід Лейбніц, Христіан Вольф (доктринери)), ліберально-індивідуалістичний (Джон Локк, Шарль Луї Монтеск'є, Жан-Жак Руссо) та суб'єктивно-ідеалістичний (Еммануїл Кант, Йоган Готліб Фіхте).
Еммануїлом Кантом було уточнено формально-логічний метод дослідження метафізики права на основі фізики (догми) права як трансцендентально-критичний. Це дало йому змогу при інтерпретації поняття суспільного договору обґрунтувати поняття правової держави, правового статусу особи, республіканського устрою держави та громадянського суспільства.
У підрозділі 2.2 - “Теоретико-правовий аспект контрактної теорії держави” дисертантом висвітлюється питання специфіки системного підходу, як спеціально-наукового, в опрацюванні договірної теорії держави. У підрозділі розкривається зміст моделювання чистої системи права з використанням поняття суспільного договору в догматичній та критичній філософії права.
Зокрема зазначається, що при моделюванні правової реальності формально-логічний метод виступає в якості системно-догматичного та системно-критичного. При цьому в побудові метафізичної системи права системно-догматичним методом використовувалася історична (догматична) модель суспільного договору Др. Риму. Вона має феноменальну природу в правовій реальності. Прикладний аспект її реалізації на практиці давав буржуазну модель політичної самоорганізації суспільства.
Але з позицій критичного методу, при моделюванні реальності існує вимога дотримання чистоти формально-логічного критерію, як умова дійсності емпіричних форм прояву поняття. У метафізиці права це, зокрема, означає, що в основу моделювання рівня публічного права в чистій системі права має покладатись доемпіричний, апріорний, чистий критерій форми поняття. Ним може бути лише поняття складу договірного зобов'язання, що має ноуменальну природу. Воно визначає формально-логічну категорія actio. Ця категорія виступає в ролі логічного prіus'у метафізики права відносно фізики (системи догми та джерел позитивного права) і використовується при побудові чистої системи права. Визначене на основі цієї категорії поняття публічно-правового зобов'язання має теоретичну, а не догматичну природу і саме воно, в свою чергу, використовується при визначенні поняття громадянського суспільства і правової держави та створенні громадянської моделі політичної самоорганізації суспільства на практиці.
Автор підкреслює, що історичне поняття суспільного договору, використовуване догматиками при побудові моделі правової реальності, є феноменальним; теоретичне, використовуване теоретиками та філософами права, - ноуменальним за природою. Прикладний аспект використання в політиці історичного поняття дає буржуазну, теоретичного - громадянську модель політичної самоорганізації суспільства.
Отже, при моделюванні правової реальності та виході на метафізичну систему права в рамках системно-критичного методу використовується теоретичне поняття суспільного договору, визначене на основі формально-логічної категорії actio.
У підрозділі 2.3 - “Філософсько-правовий аспект контрактної теорії держави” пропонується загальнометодологічний підхід дослідження нормативної природи поняття суспільного договору, який подається дисертантом як вихід через загальне поняття договірної норми на особливість публічно-правового зобов'язання.
Зокрема, зазначається, що нормативна природа формально-логічної категорії actio, яка містить структуру договірного зобов'язання, розкривається через пояснення її філософсько-правового змісту. Цей зміст з'ясовується в нормативізмі завдяки правилу суб'єкта, як принципу етико-телеологічної (деонтологічної) закономірності в праві. Так, філософсько-правовий зміст категорії actio в правовій реальності, полягає в тому, що вона є юридичним відношенням суб'єкт-суб'єктної природи. Завдяки з'ясуванню її філософського змісту ця фундаментальна категорія постає нормою - загальним правилом міжсуб'єктного спілкування осіб з приводу речей, де особи та речі - не прості поняття, а теоретичні правові категорії, як і саме поняття actio. При цьому потребує уточнення специфіка публічно-правового зобов'язання порівняно з приватноправовим у межах спільної правової категорії actio, тобто необхідно розкрити власне юридичний зміст публічного договору як правової норми. Для цього слід проаналізувати склад елементів договірного зобов'язання в публічному праві.
Автор визначає, що особливість публічно-правового договору порівняно з приватноправовим полягає в категоріальному статусі предмета договору як елемента його складу. У приватному праві предмет - річ для осіб у суб'єкт-суб'єктному спілкуванні, у публічному праві - він для них особа. У публічно-правовій нормі мова йде про таке міжсуб'єктне відношення осіб з приводу речей, у результаті якого публічна річ створюється як особа та суб'єкт публічного права. Гарантією перетворення публічної речі в особу в суспільному договорі є республіканський устрій цієї речі. Більше того, гарантія створення публічної речі за особистим правом (ius personae) виступає для суб'єктів публічно-правового договору загальною гарантією їх суб'єктивного особистого права. Об'єктом договору при цьому є поняття позитивного правопорядку, оскільки визначаються всі основні параметри правового міжсуб'єктного спілкування осіб у правовій реальності: як з приводу речей, так і з приводу осіб. Можна сказати, що нормативне поняття публічно-правового зобов'язання є тією формально-логічною умовою, що задає саме поняття правової реальності, де йде оперування правовими категоріями як чистими поняттями у межах логічних формул їх співвідношень.
Дисертант констатує, що на підставі аналізу юридичного змісту публічно-правового зобов'язання уточнюється загальний принцип етико-телеологічної закономірності в публічному праві, тобто уточнюється філософсько-правовий зміст публічно-правової норми: правило суб'єкта для публічного права визначається як норма, якою задається створення суб'єкта публічно-правового спілкування.
РОЗДІЛ 3. Суспільний договір як метаправове поняття і метод критики позитивного закону складається з двох підрозділів, у яких обґрунтовується нормативне поняття суспільного договору та розкривається його методологічна корегуюча роль.
У підрозділі 3.1. - “Нормативне поняття суспільного договору” методом трансцендентальної критики доведено Теорему про нормативну природу поняття суспільного договору. Дано визначення нормативного поняття суспільного договору та вказано на гносеологічні, аксіологічні, методологічні та праксиологічні аспекти дослідження цього поняття, що розкривають пізнавально-наукову природу контрактної теорії держави.
Автор зазначає, що метод трансцендентальної критики при обґрунтуванні нормативної природи поняття суспільного договору виступає в якості формально-логічного методу доведення необхідних та достатніх умов певного наукового припущення. А саме, метод трансцендентального доведення нормативної природи поняття суспільного договору полягає в представленні необхідних та достатніх обґрунтувань гіпотези, що нормативне поняття суспільного договору має загальну структуру (склад) договірного зобов'язання: суб'єкти, об'єкт, предмет, гарантії, але в межах цієї структури відрізняється за своїм філософсько-правовим та юридичним змістом від приватноправового договору.
У доведенні поєднується спеціальний метод дослідження при його сходженні від конкретних положень до загальних категорій, як необхідна умова; і загальнонауковий метод дослідження при його виході на конкретні положення в межах загальної категорії, як достатня умова. При цьому необхідна умова являє собою підхід, що ґрунтується на індукції і є спеціальним способом дослідження загальних положень; достатня умова представляється як підхід, що ґрунтується на дедукції і є загальним способом дослідження конкретних положень.
Результатом доведення Теореми про нормативну природу поняття суспільного договору є висновок та два наслідки, а також визначення нормативного поняття суспільного договору.
Висновок фундаментального плану: критичне поняття суспільного договору, як теоретичне на відміну від догматичного, містить загальну структуру (склад) договірного зобов'язання, на підставі цього визначається за своїм статусом як формально-логічна правова категорія actio і в філософії права трактується як правило відношення осіб з приводу речей - норма. Нормативна природа цього поняття розкривається завдяки поясненню специфіки прояву етико-телеологічної закономірності в публічному праві порівняно з приватним.
Наслідок 1: На основі публічно-правової норми як категорії правової реальності здійснюється моделювання структури чистої (трансцендентальної) системи права - системи суб'єктивного-особистого права.
Наслідок 2: Достатня умова доведення нормативної природи суспільного договору, в якій розкривається філософсько-правовий аспект цього поняття, є основою для трансцендентальної дедукції поняття правової держави. Вона полягає в обґрунтуванні категоріального статусу держави за особистим (ius personаe), а не за речовим (ius re) правом.
Дефініція:
Нормативне поняття суспільного договору є юридичним деонтологічним правилом - нормою, якою у міжсуб'єктному спілкуванні осіб з приводу речей задається створення суб'єкта публічно-правового спілкування та вводяться загальні формально-юридичні гарантії суб'єктивного особистого права в правовій реальності.
Обґрунтування нормативної природи поняття суспільного договору вказує на його наукову природу і дає можливість розглядати контрактну теорію держави в гносеологічному, аксіологічному, методологічному, праксиологічному аспектах філософії права.
А) Гносеологічний (пізнавальний) аспект контрактної теорії держави полягає в тому, що вона є теорією визначення фундаментального теоретичного плану правової реальності (під етичним поняттям буття sui generis), де мова йде про теоретико-правові категорії як про базові поняття моделювання правової реальності. За пізнавальною природою вона є юридично-деонтологічною теорією.
Б) Аксіологічний аспект юридично-деонтологічної контрактної теорії держави полягає в тому, що вона є теорією обґрунтування правового статусу особи. Це теорія визнання правового статусу осіб за індивідами в правовій реальності як обґрунтування його у фундаментально-теоретичному розумінні.
В) Методологічний аспект юридично-деонтологічної контрактної теорії держави розкривається через її критичну функцію в науці як оціночну функцію відносно позитивної теорії.
Г) Праксиологічний аспект юридично-деонтологічної контрактної теорії держави розкривається через поняття моделювання публічно-правової реальності при формуванні правової теорії і, загалом, полягає в тому, що нормативне поняття суспільного договору створює чисту модель правової реальності за правилом суб'єкта.
Нормативна контрактна теорія держави є теорією створення суб'єкта публічного права і теорією становлення системи суб'єктивно-особистого права - вона дає можливість моделювання такої системи строго в етико-телеологічному порядку (за принципом Кінцевої мети) на засадах розподільчої справедливості.
У підрозділі 3.2 - “Суспільний договір як метод критики позитивного закону” розкривається методологічна роль нормативного поняття суспільного договору через здійснення ним функції корегування прикладних положень політики права. Зокрема, дисертантом пропонується розглянути актуальні питання конституційної реформи в Україні у зв'язку з нормативним поняттям суспільного договору.
Два проблемних питання вітчизняної конституційної реформи, що стосуються форми правління та форми державного устрою держави - двопалатний парламент та федерація отримують своє обґрунтування на основі нормативного поняття суспільного договору. Вони пов'язані з поняттям республіканського устрою, що кваліфікується як елемент гарантій за структурою нормативного публічно-правового зобов'язання щодо створення правової держави. Порядок забезпечення цього елементу складу нормативного публічно-правового договору визначається в науці характером деонтологічної закономірності пізнання - як необхідний, що управляє належним порядком створення форми публічної речі, і не може бути предметом компромісів та домовленостей на практиці. Предметом домовленостей, у достатній мірі, може бути лише розподіл публічно-владних повноважень у межах республіканської структури представництва державних інтересів між двопалатним Парламентом та Президентом, що дає змогу визначити конкретну форму правління в правовій державі: парламентську, президентську чи змішану.
Автор вважає, що питання федерації вирішує проблему самоврядування територіальних громад у формально-юридичному розумінні, оскільки воно створює гарантії їх правового статусу і за системою публічного права представляє його другий рівень та другий рівень укладення самого нормативного публічно-правового зобов'язання щодо створення держави в громадянському суспільстві, де суб'єктами договору виступають не громадяни, а територіальні самоврядні громади, як юридичні особи і суб'єкти публічного права.
ВИСНОВКИ
Обґрунтування нормативної природи поняття суспільного договору визначає контрактну (договірну) теорію держави як юридично-деонтологічну за науково-пізнавальною природою, де поняття суспільного договору виступає логічною, а не історичною категорією.
У процесі розв'язання завдань дослідження дисертант дійшов таких висновків:
1) Обґрунтування нормативної природи поняття суспільного договору в рамках юридично-деонтологічної контрактної теорії держави здійснюється на основі критичного трансцендентального методу.
2) Наукова гіпотеза стосовно нормативної природи поняття суспільного договору полягає в тому, що це поняття містить формально-логічний склад публічно-правового зобов'язання, який включає елементи: суб'єкти, об'єкт, предмет та гарантії.
3) Історичний розвиток нормативного поняття суспільного договору пов'язаний зі становленням в ньому елементів складу договірного публічно-правового зобов'язання.
4) При теоретичному моделюванні, яке носить системно-критичний характер, має використовуватися поняття публічно-правового договору як теоретична категорія правової реальності.
Належною формально-логічною основою для визначення категоріального статусу нормативного поняття суспільного договору в теоретичному, а не історичному (догматичному) розумінні може виступати лише загальний склад елементів договірного зобов'язання - він визначає структуру формально-правової категорії договірного зобов'язання (actio) в теорії права.
5) Філософсько-правовий зміст теоретико-правової категорії actio, яка містить загальний формально-логічний склад договірного зобов'язання, полягає в тому, що вона є деонтологічним правилом (нормою) міжсуб'єктного спілкування осіб (personas) з приводу речей (res);
- категоріальний статус предмета нормативного договору, як елемента його складу, впливає на визначення його виду, як публічно-правового чи приватноправового зобов'язання: у приватному зобов'язанні предмет договору - річ для осіб у міжсуб'єктному спілкуванні, у публічному - він для них особа;
- юридичний зміст нормативного договору в публічному праві полягає в забезпеченні загальних формально-юридичних гарантій реалізації особистого права суб'єктів договору шляхом створення публічної речі (rei publicae) за правилом особи (ius personаe).
6) Висновок фундаментального плану, зроблений на основі доведення Теореми про нормативну природу поняття суспільного договору полягає в тому, що критичне поняття суспільного договору, як теоретичне на відміну від догматичного, містить загальну структуру (склад) договірного зобов'язання, на підставі цього визначається за своїм статусом як формально-логічна правова категорія actio і в філософії права трактується як правило відношення осіб з приводу речей - норма. Нормативна природа цього поняття розкривається завдяки поясненню специфіки прояву етико-телеологічної закономірності в публічному праві порівняно з приватним.
7) Наслідками Теореми про нормативну природу поняття суспільного договору є: 1) вихід на поняття чистої (трансцендентальної) системи права, де принцип розподільчої справедливості передбачає декілька рівнів укладення нормативного суспільного договору для його суб'єктів; 2) обґрунтування юридичного поняття держави в правовій реальності за особистим правом (ius personаe).
8) Нормативне поняття суспільного договору є деонтологічним правилом - нормою, якою у міжсуб'єктному спілкуванні осіб з приводу речей задається створення суб'єкта публічно-правового спілкування та вводяться загальні формально-юридичні гарантії суб'єктивного особистого права в правовій реальності.
9) Гносеологічні, аксіологічні, методологічні та праксиологічні аспекти з'ясування нормативної природи поняття суспільного договору розкривають науково-пізнавальну природу юридично-деонтологічної контрактної теорії держави в цілому і полягають в тому, що вона є теорією визначення фундаментального теоретичного плану правової реальності; обґрунтування правового статусу особи; теорією створення суб'єкта публічного права і теорією становлення системи суб'єктивно-особистого права, а також методологічно виконує критично-оціночну функцію відносно позитивної теорії.
10) Актуальні питання конституційної реформи в Україні: двопалатний парламент та федеративний державний устрій знаходять своє обґрунтування при використанні нормативного поняття суспільного договору в якості методу критики позитивного закону та доктринального джерела конституційного права.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті в наукових фахових виданнях
1. Кабанець Н.І. Держава як гарант прав та свобод громадян у демократичному суспільстві/ Н.І. Кабанець // Вісник Київського університету. - 2004. - № 56. - С. 15-18.
2. Кабанець Н.І. Поняття суспільного договору / Н.І. Кабанець // Вісник Київського університету. - 2004. - № 57. - С. 63-66.
3. Кабанець Н.І. Устрій чистої республіки в контексті ідеї суспільного договору / Н.І. Кабанець // Право України. - 2004. - № 9. - С. 64-67.
Подобные документы
Посилення актуалізації ідеї суспільного договору у політичній і правовій філософії ХХ століття. Вплив соціального контракту на розуміння угоди як загального юридичного поняття. Відміна трактування громадського пакту Габермасом від його розуміння Ролзом.
статья [27,9 K], добавлен 19.09.2017Історичне походження і розвиток договору ренти. Поняття договору ренти та його юридична характеристика. Види та сторони договору ренти. Аспекти укладення договору, його зміст, виконання та припинення. Відповідальність за невиконання договору ренти.
дипломная работа [133,4 K], добавлен 20.08.2011Основні теорії походження держави, висунуті представниками різних епох, держав і політичних течій. Теорія суспільного договору Ж.Ж. Руссо та Т. Гоббса. Концепція Дж. Локка щодо виникнення держави. Використання Радіщевим терміну "самодержавство".
реферат [21,2 K], добавлен 18.08.2009Поняття та правова природа договору дарування, його сторони та зміст. Порядок укладення, форма та істотні умови договору дарування. Відмова від договору та розірвання договору дарування: аналіз правових наслідків. Пожертва як різновид договору дарування.
курсовая работа [77,8 K], добавлен 04.12.2013Поняття договору довічного утримання. Зміст договору: майно, що може бути об’єктом договору; строк чинності договору; права і обов’язки сторін; підстави і порядок розірвання, припинення договору. Договор довічного утримання в законодавстві країн СНД.
курсовая работа [63,5 K], добавлен 31.01.2008Поняття трудового договору, його значення в системі сучасного трудового права України. Аналіз правових норм, які регулюють порядок укладання трудового договору. Види та сторони трудового договору. Заповнення трудової книжки. Порядок розірвання договору.
курсовая работа [40,6 K], добавлен 09.11.2014Історія правового регулювання шлюбного договору за законами України. Поняття та значення шлюбного договору, його головний зміст та призначення, ступінь розповсюдженості в сучасному суспільстві. Умови виконання, зміни та припинення шлюбного договору.
курсовая работа [38,7 K], добавлен 23.02.2011Виникнення та розвиток договору ренти, його види. Поняття та юридична характеристика договору ренти. Місце договору ренти в системі цивільно-правових договорів. Характер і специфіка цивільно-правової відповідальності за порушення умов договору ренти.
реферат [36,1 K], добавлен 06.05.2009Загальна характеристика шлюбного договору по суті, його значення та правова природа. Шлюбний договір за сімейним законодавством сучасної України: поняття та суб'єкти. Форма та зміст даного договору, порядок та умови його укладання, зміни та припинення.
курсовая работа [46,8 K], добавлен 17.03.2011Характеристика шлюбного договору за сімейним законодавством України, суспільні відносини, що складаються в сфері його укладення. Право на укладення шлюбного договору, його зміст та правовий режим. Зміна, розірвання та визнання шлюбного договору недійсним.
курсовая работа [38,9 K], добавлен 16.05.2014
