Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького

УДК 351.086; 342.9.086

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Неповнолітній як суб'єкт адміністративної відповідальності

Ковальчук Юрій Іванович

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, академік АПрН України, заслужений діяч науки і техніки України, Семчик Віталій Іванович, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, завідувач відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, Голосніченко Іван Пантелійович, Київський національний університет культури і мистецтв, завідувач кафедри конституційного і адміністративного права;

кандидат юридичних наук, доцент, Лук'янець Дмитро Миколайович, Українська академія банківської справи НБУ (м. Суми), завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін

Провідна установа: Національна юридична академія України імені ім. Я. Мудрого, кафедра адміністративного і фінансового права.

Захист відбудеться 25 травня 2007 року о 17 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці інституту.

Автореферат розіслано 25 травня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т. І. Тарахонич

Загальна характеристика роботи

- виявити процесуальні особливості розгляду в суді справ про адміністративні правопорушення неповнолітніх та особливості розвитку судочинства у справах неповнолітніх в Україні;

- дослідити питання відмінності та особливості діяльності спеціальних судів для неповнолітніх від судів загальної юрисдикції; проаналізувати систему створення спеціальних судів для неповнолітніх у світовій практиці та доцільність їх створення в Україні;

- обґрунтувати рекомендації щодо удосконалення механізму захисту прав неповнолітніх у сфері їх адміністративної відповідальності;

- виявити недоліки, суперечності, неузгодженості норм КУпАП про адміністративні правопорушення неповнолітніх та внести пропозиції щодо удосконалення законодавства про адміністративні правопорушення.

Об'єктом дослідження є правове становище неповнолітніх як суб'єктів адміністративної відповідальності, а також правовідносини, що складаються у даній сфері.

Предметом дослідження є сукупність правових норм, що регулюють правовий статус неповнолітніх як суб'єктів адміністративної відповідальності.

Методи дослідження. Методологічну основу даного дисертаційного дослідження становить сукупність методів та прийомів наукового пізнання як загальнонаукових (діалектичного матеріалізму, історичного, логічного, системного аналізу тощо), так і спеціально-наукових (документального аналізу, порівняльно-правового аналізу тощо).

У процесі дослідження застосовувалися такі методи наукового пізнання: історичний (його покладено в основу дослідження розвитку інституту адміністративної відповідальності неповнолітніх в радянські часи і на сучасному етапі та еволюції розвитку ювенальної юстиції), порівняльно-правовий аналіз (застосовувався при вивченні досвіду зарубіжних країн (Росія, США, Франція, Англія, Швеція) у сфері судового розгляду справ про правопорушення неповнолітніх. Через статистичний метод було з'ясовано стан і загальний характер адміністративних правопорушень неповнолітніх в Україні, а також конкретні соціологічні методи (вивчення документів, опитування у формі анкетування, інтерв'ю та спостереження). З використанням структурно-системного та комплексного методів було проаналізовано зміст нормативних актів України, які визначають правовий статус неповнолітніх, регулюють питання їх відповідальності за вчинення правопорушень, що стало підґрунтям для виявлення основних теоретичних проблем у даному питанні, недоліків чинного законодавства та дало можливість обґрунтувати конкретні пропозиції щодо його удосконалення.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є комплексним, системним, науковим дослідженням основних теоретичних та практичних завдань правового становища неповнолітніх та їх відповідальності за адміністративні проступки і порядку її реалізації. Робота також визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей і тенденцій розвитку напрямків удосконалення законодавства, спрямованого на усунення невирішених питань стосовно адміністративної відповідальності неповнолітніх.

Це дало змогу автору висунути ряд положень, рекомендацій і пропозицій, які відображають новизну дослідження, зокрема:

- розкрито зміст правового становища неповнолітніх як суб'єктів адміністративної відповідальності, які характеризуються ознаками, що дозволяють виокремити їх в особливу соціальну групу: вік неповнолітнього є обставиною, що пом'якшує відповідальність; до них не можуть застосовуватись деякі види адміністративних стягнень (адміністративний арешт); неповнолітні не можуть бути суб'єктами деяких адміністративних правопорушень; особи віком з 16 до 18 років притягуються до адміністративної відповідальності на загальних підставах лише в спеціально передбачених законом випадках; як правило, до таких осіб застосовуються заходи виховного впливу (ст. 241 КУпАП ); до неповнолітніх встановлений особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності; справи про адміністративне правопорушення, вчиненні особами від 16 до 18 років, розглядає тільки суд (судді);

- сформульовано положення, що індивідуалізація відповідальності неповнолітніх повинна розглядатись як один із принципів адміністративного права, що ґрунтується на врахуванні їхнього вікового розвитку, обумовленого особливостями психіки та соціального положення, та на встановленні конкретного складу проступку і особистої вини в діях неповнолітнього правопорушника, його індивідуальних якостей;

- подальшого розвитку набули теоретичні положення щодо вікової неадаптованості неповнолітніх до змінюваних умов життя і необхідності її компенсації за допомогою спеціального правового статусу;

- обґрунтована доцільність законодавчого удосконалення поняття "адміністративна відповідальність". Запропоноване авторське бачення загального визначення поняття "адміністративна відповідальність", під яким розуміється застосування у встановленому порядку уповноваженими на це органами виконавчої влади і службовими особами, а в окремих випадках судом, адміністративних стягнень до винних фізичних осіб (у тому числі юридичних осіб) у вчиненні адміністративних проступків. На основі цього сформульоване власне визначення поняття "адміністративна відповідальність неповнолітніх" та яким розуміють застосування у встановленому порядку судовими органами адміністративних стягнень та заходів виховного впливу до неповнолітніх осіб, винних у вчиненні адміністративних проступків, з метою виховання неповнолітніх у рамках дотримання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню ними нових правопорушень;

- подальшого розвитку набули теоретичні положення щодо неосудності неповнолітньої особи в адміністративно-деліктному праві, а також особливості визначення такого стану, що дасть можливість органам адміністративної юрисдикції у своїй діяльності реалізувати вимоги ст. 20 КУпАП і тим самим серйозно вплинути на забезпечення прав неповнолітніх і дорослих;

- на підставі комплексного дослідження наведена класифікація груп підлітків за видами антигромадської поведінки, а також на основі ступеня деформації особи неповнолітнього розроблено типологію неповнолітніх правопорушників, що дає можливість: ідентифікувати неповнолітніх правопорушників у загальній масі правопорушників; знайти найбільш простий і ефективний спосіб впливу на неповнолітніх правопорушників; визначити і використати адекватні ефективні засоби адміністративно-правової відповідальності, а також заходи профілактичного впливу для кожної групи (типів) неповнолітніх правопорушників;

- подальшого розвитку набули теоретичні положення адміністративно-процесуального порядку притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності в частині порушення адміністративного провадження; адміністративного розслідування та збирання доказів; складання протоколу про адміністративне правопорушення; розгляду справ про адміністративні правопорушення в суді; оскарження судових рішень у справах неповнолітніх. Запропоновано зміни та доповнення до КУпАП щодо посилення захисту прав і свобод неповнолітніх;

- обґрунтовано доцільність створення в Україні ювенальної юстиції як частини системи загального правосуддя та проведення модернізації адміністративно-процесуального законодавства відносно адміністративної відповідальності неповнолітніх з метою закріплення пріоритету судового захисту прав і законних інтересів неповнолітніх, спеціалізації судів у справах неповнолітніх і необхідності запровадження післядипломної спеціалізації кандидатів на посади місцевих судів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вказані висновки можуть бути використані у законотворчій діяльності щодо процесу реформування адміністративного законодавства України, що регулює адміністративну відповідальність неповнолітніх осіб. Основні положення дисертації також можуть бути використані з навчально-методичною метою у процесі підготовки фахівців-правознавців під час викладання навчальної дисципліни "Адміністративне право".

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювались у відділі проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Окремі теоретичні положення та практичні рекомендації доповідалися під час виступів на науково-практичних конференціях, тези яких опубліковано, зокрема на таких як: "Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування" (м. Суми, 25-27 травня 2000 р.), "Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України" (м. Київ, 19 квітня 2001 р.), "Проблеми державотворення та захист прав людини в Україні" (м. Львів, 5-6 лютого 2004 р.), "Девіантна поведінка неповнолітніх: проблеми, пошуки, рішення" (м. Харків, 30 листопада 2005 р.).

Дисертант брав участь у засіданні "круглого столу" при Координаційній раді при Президентові України на тему: "Профілактика злочинності та бездоглядності неповнолітніх України" (м. Київ, 18 грудня 2003 р.).

Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано 4 статті у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, та у з тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації визначається метою та завданням дослідження і складається із вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 202 сторінки, список джерел - 16 сторінок ( 192 найменування).

Основний зміст роботи

неповнолітній відповідальність адміністративне право

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, його зв'язок із науковими програмами, планами, темами; визначено об'єкт і предмет, мету та завдання, охарактеризовано використані в роботі методи, її наукову новизну та практичне значення; подано відомості про апробацію та публікацію результатів дослідження, його структуру і обсяг.

Перший розділ "Правовий статус неповнолітніх як суб'єктів адміністративної відповідальності в Україні" складається з трьох підрозділів, у яких особлива увага приділена дослідженню правового положення неповнолітніх як суб'єктів адміністративної відповідальності, аналізу найбільш поширених адміністративних правопорушень серед неповнолітніх в Україні, причинам та умовам вчинення неповнолітніми адміністративних правопорушень та особливостям їх запобігання.

У підрозділі 1.1. "Поняття неповнолітніх як суб'єктів адміністративної відповідальності" проаналізоване поняття "неповнолітній" на основі чинного законодавства, виділені ознаки правового статусу неповнолітніх як суб'єктів адміністративної відповідальності. Визначено, що передумовою вступу неповнолітніх у конкретні адміністративно-правові відносини є наявність у них адміністративної правоздатності та дієздатності.

Для характеристики неповнолітнього як суб'єкта адміністративної відповідальності дисертант розкриває поняття "деліктоздатності".

Особлива увага звернена на вік, з якого може наступати адміністративна відповідальність неповнолітніх та на питання стану їх неосудності. Зроблено висновок, що високі темпи акселерації молоді, що відбуваються у сучасному житті, дають підстави для зниження віку адміністративної відповідальності.

Автор підкреслює, що питання стану неосудності неповнолітнього, порядку визначення його неосудним вченими адміністративного права спеціально не досліджувались. За таких умов були використані дослідження щодо неосудності у галузі кримінального права. Однак це не вирішує всіх питань, що виникають у процесі притягнення неповнолітнього до адміністративної відповідальності, оскільки чинне законодавство про адміністративні правопорушення має ряд прогалин. Тому дисертант аналізує існуючі проблеми у цій сфері, надає пропозиції щодо їх вирішення.

У підрозділі 1.2. "Аналіз найбільш поширених адміністративних правопорушень серед неповнолітніх в Україні" проаналізовано стан та характер найбільш поширених адміністративних правопорушень серед неповнолітніх в Україні за період з 1998 по 2005 рр. і виявлені найбільш тривожні тенденції в даному напрямку. Особлива увага приділяється такому суспільному явищу як безпритульність. Причинами безпритульності є не благополучність у сім'ї, першопричину якої необхідно шукати в соціально-економічних та інших негативних процесах, що відбуваються в Україні. На основі аналізу зроблено висновок, що більшість адміністративних правопорушень чиниться неповнолітніми не в одиночку, а групою осіб. Автором досліджена і дана характеристика антигромадських груп неповнолітніх, проведена їх класифікація. Проаналізовано співвідношення числа осіб чоловічої та жіночої статі серед неповнолітніх, що притягувались до адміністративної відповідальності. Досліджено кількісні й якісні характеристики скоєних ними адміністративних правопорушень.

З метою ліквідації існуючих правових прогалин автор пропонує внести зміни та доповнення до ст. 51 КУпАП:

а) законодавчо зменшити межу суми дрібного розкрадання (до Ѕ мінімальної заробітної плати);

б) повернутись до практики, коли при кваліфікації діяння відповідно до ст. 51 КУпАП, враховується майновий стан потерпілих, що забезпечує захист від майнових зазіхань на найбільш малозабезпечені версти населення;

в) ввести частину другу до ст. 51 КУпАП, в якій передбачити кваліфікуючі ознаки: крадіжка з проникненням у житло або інше приміщення чи сховище; вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, за які адміністративні стягнення застосовувати за загальними правилами у вигляді адміністративного арешту до 15 діб, а для неповнолітніх - у вигляді штрафу або виправних робіт.

З метою з'ясування причин делінквентної поведінки та досягнення найбільш простого і ефективного способу впливу на правопорушників, а в деяких випадках для попередження злочинів чи адміністративних правопорушень була досліджена протиправна поведінка різних типів неповнолітніх.

Взявши за основу кваліфікацію таку ознаку як ступінь (рівень) деформації особи неповнолітнього, запропоновано наступні групи адміністративних деліквентів: 1) випадкові; 2) ситуативні; 3) нестійкі; 4) активні; 5) злісні.

У підрозділі 1.3. "Причини та умови адміністративних правопорушень серед неповнолітніх та особливості їх запобігання" досліджуються причини та умови адміністративних правопорушень серед неповнолітніх не як окремо взяті фактори дійсності, а як їх єдність.

Автор не відносить фактор дійсності до причин та умов скоєння правопорушень, а вивчає явища й процеси, взаємодія яких сприяє втягненню неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність. Усунення причин, що породжують правопорушення неповнолітніх, у значній мірі, сприятиме їх ліквідації не тільки серед неповнолітніх, але й дорослих осіб. Зазначено, що однією із основних причин адміністративних правопорушень серед неповнолітніх є неблагополучність сімей. Дисертант досліджує ознаки неблагополучних сімей, їх вплив на поведінку неповнолітніх, наводить їх класифікацію і робить висновок, що неблагополучна сім'я - це соціально неповноцінний, нефункціональний інститут соціалізації особистості неповнолітнього. Автором наведені результати опитувань неповнолітніх правопорушників у м. Вінниці та в інших містах України.

У цьому розділі обґрунтовано висновок, що законодавство, регулюючи відносини між сім'єю і суспільством, має виходити із таких аспектів: по-перше, батьки повинні нести відповідальність перед своїми дітьми (моральна сторона відповідальності); по-друге, відповідальність батьків перед суспільством, державою за виховання законослухняних громадян. У той же час, сама держава повинна нести відповідальність перед суспільством, оскільки нею не створені соціальні умови для нормального функціонування сім'ї і виховання дитини.

У дисертації обґрунтовується положення, що поширення адміністративних правопорушень серед неповнолітніх можна розглядати не лише в правовому, а й в організаційному аспекті. Необхідно враховувати соціологічні, економічні, психологічні, педагогічні та інші детермінанти досліджуваної тематики, які можуть бути використані у практичній діяльності правоохоронних органів.

На підставі цього дисертант робить висновок, що тільки всебічне та комплексне дослідження та узагальнення причин й умов антигромадської поведінки неповнолітніх може бути покладено в Концепцію державної програми їх виховання.

Другий розділ "Загальні засади адміністративної відповідальності неповнолітніх" складається з двох підрозділів, у яких висвітлюються особливості та підстави адміністративної відповідальності неповнолітніх.

У підрозділі 2.1. "Адміністративна відповідальність неповнолітніх як різновид інституту адміністративної відповідальності громадян за адміністративні правопорушення" автором охарактеризовано специфічні особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх, зроблено висновок про те, що неповнолітні займають особливе місце в системі адміністративної відповідальності, оскільки за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 241 КУпАП, а за правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 13 КУпАП, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.

Автор зазначає відсутність у чинному законодавстві визначення поняття "адміністративна відповідальність". Дисертантом запропоновано власне визначення поняття "адміністративна відповідальність", під яким розуміється застосування у встановленому порядку уповноваженими на це органами виконавчої влади і службовими особами, а в окремих випадках судом, адміністративних стягнень до винних фізичних осіб у вчиненні адміністративних проступків. Враховуючи, що притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітніх має певні особливості, запропоновано визначення "адміністративної відповідальності неповнолітніх" як застосування у встановленому порядку судовими органами адміністративних стягнень та заходів виховного впливу до неповнолітніх осіб, винних у вчиненні адміністративних проступків, з метою виховання у неповнолітніх поваги до законів, до правил соціального співжиття, а також запобігання вчиненню ними нових правопорушень.

У роботі досліджено, що адміністративна відповідальність неповнолітніх є частиною загального інституту адміністративної відповідальності та має всі ознаки даного інституту (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона, об'єктивна сторона, зміст правового регулювання і процедура провадження), що підтверджується низкою статей з різних розділів Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. 12, 13, 241, 32, 34, 35, 180, 184, 219, 221, 247, 261, 270 та ін.).

Обґрунтовано висновок, що заходи виховного впливу, які застосовуються до неповнолітніх, не є адміністративними стягненнями. Це реакція держави на протиправну поведінку (адміністративний проступок) неповнолітнього, яка має явне профілактично-виховне, цільове призначення, що спрямоване на запобігання правопорушень, а самі заходи впливу - головним чином на формування у неповнолітніх високих моральних якостей і посилення виховного впливу на близьке оточення.

На основі здійсненого аналізу розроблено конкретні пропозиції щодо удосконалення законодавства щодо адміністративної відповідальності неповнолітніх.

У підрозділі 2.2. "Підстави адміністративної відповідальності неповнолітніх" досліджено питання щодо підстав адміністративної відповідальності неповнолітніх. Наголошується на необхідності доповнення до КУпАП окремої статті, яка б встановлювала б підстави притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, а саме "вчинення особою суспільно шкідливого діяння, що містить склад адміністративного правопорушення ( проступку )".

Дисертант доводить, що віднесення протиправного діяння до певного виду правопорушень - необхідна умова законного та обґрунтованого застосування заходів юридичної відповідальності до неповнолітніх. Автор вважає, що відмежування адміністративного правопорушення від злочину лише за ознакою суспільної небезпеки і правового регулювання є недостатнім та дотримується точки зору про необхідність передбачення в українському законодавстві кілька видів протиправних діянь:

- адміністративні проступки;

- кримінальні проступки;

- злочини.

У дисертації наголошується, що не у всіх випадках, у тому числі при наявності фактичних підстав, неповнолітні можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності. Обставинами, що виключають адміністративну відповідальність, у тому числі неповнолітніх, є крайня необхідність, необхідна оборона, стан неосудності.

Третій розділ "Механізм реалізації адміністративної відповідальності неповнолітніх" складається із двох підрозділів, у яких охарактеризовано порядок та особливості притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності та приведення законодавства України у відповідність до сучасних міжнародних норм щодо захисту прав неповнолітніх.

У підрозділі 3.1. "Порядок та особливості притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітніх" обгрунтовується значення адміністративно-процесуального порядку щодо притягнення адміністративної відповідальності неповнолітніх, особливо в частині забезпечення захисту їх прав. Здійснено аналіз понять "адміністративне провадження" та "адміністративний процес". У дисертації показано, що на відміну від кримінально-процесуального кодексу КУпАП не містить окремого розділу щодо провадження у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх і що, виходячи із змісту ст. 246 КУпАП порядок провадження для вказаної категорії визначається за загальними правилами. Дисертант вважає, що в КУпАП має бути окремий розділ "Адміністративна відповідальність неповнолітніх", в якому повинні бути відображені всі особливості притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності. В дисертації аналізуються стадії та етапи провадження у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх, а також виявляє правові прогалини в КУпАП: відсутність норм, що регулюють приводи до порушення і розслідування адміністративних справ; неврегульованість питань стосовно прийняття компетентними органами заяв чи повідомлень про адміністративні правопорушення; не встановлення термінів розгляду заяв відповідними органами про адміністративні правопорушення, відправлення вже складеного протоколу органу, який уповноважений розглядати справу про адміністративні правопорушення; не врегульовано питання щодо можливості компетентного органу відмовити у прийнятті протоколу про адміністративне правопорушення чи поверненні його для належного оформлення. З урахуванням вищевказаного, автор вносить свої пропозиції щодо усунення зазначених прогалин. Проведено аналіз актів порушення адміністративного провадження. Обґрунтовано висновок, що актами порушення справ про адміністративні порушення неповнолітніх можуть бути такі дії:

- складання протоколу про адміністративні правопорушення;

- рішення компетентної особи ( резолюція на заяві, повідомленні чи інших документах) про порушення адміністративного провадження;

- постанова органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, ухвала суду про відмову у порушенні кримінальної справи й передачу матеріалів щодо неповнолітніх для застосування заходів адміністративного стягнення.

Автор не погоджується з думкою, що розгляд адміністративних справ щодо неповнолітніх і прийняття рішення не вимагає складної процедури збирання, перевірки й оцінки доказів у справі, що є характерним для кримінальної відповідальності. З метою порівняння наводяться приклади адміністративних правопорушень та злочинів, що є найбільш поширеними серед неповнолітніх та відрізняються між собою кількісними показниками або характером вчинених дій. Зроблено висновок, що значна кількість адміністративних правопорушень, вчинених неповнолітніми, залишається поза кутом зору правоохоронних органів, що породжує у неповнолітніх відчуття безвідповідальності, а в юридичному аспекті - порушується принцип невідворотності відповідальності.

У підрозділі 3.2. "Форми і методи діяльності компетентних органів у питаннях притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності" дисертант доводить, що одним із проблемних питань є здійснення судочинства у справах про правопорушення неповнолітніх у спеціалізованих судах.

Для цього автором проведені дослідження історії створення ювенальних судів в США, Франції, Канаді, Німеччині, Японії та інших країнах, розглянуто специфічні принципи, форми і методи функціонування спеціальних судів для неповнолітніх.

Досліджуються такі питання: відмінність спеціальних судів для неповнолітніх від судів загальної юрисдикції; ефективність спеціальних судів для неповнолітніх у світовій практиці; аналізуються перспективи створення вказаних судів в Україні. Дисертант також проводить аналіз діяльності альтернативних суду адміністративних органів у справах неповнолітніх: комісій у справах неповнолітніх в СРСР і Росії; комітетів по соціальному становищу молоді в Скандинавських країнах; комітетів по захисту прав молоді в Бельгії. Порівнюючи між собою функції й завдання діяльності вищезазначених адміністративних органів та спеціальних судів у справах неповнолітніх, дисертант робить висновок, що законом на альтернативні органи покладаються завдання досягнення швидкого і реального результату, а також законодавчо в них закладена профілактика правопорушень. Головним недоліком альтернативних органів є недостатня правова забезпеченість захисту прав і законних інтересів неповнолітніх.

На матеріалі аналізу дисертант доводить, що кожна країна, в залежності від статистичної картини правопорушень серед неповнолітніх, у певний період історичного розвитку, самостійно вирішує питання про шляхи розвитку ювенальної юстиції. Адміністративні органи виходять на передній план, коли різко збільшується кількість правопорушень серед неповнолітніх і виникає необхідність швидко здійснювати заходи щодо їх зменшення, а спеціалізовані суди у справах неповнолітніх - в періоди відносно стабільного стану динаміки правопорушень неповнолітніх.

На думку автора, в Україні більш доцільним є створення ювенальної юстиції як частини системи загальних судів. В першу чергу, основну увагу необхідно приділити модернізації адміністративно-процесуального законодавства відносно адміністративної відповідальності неповнолітніх, в якому закріпити пріоритет судового захисту прав і законних інтересів неповнолітніх. Наголошується на необхідності спеціалізації судів у справах неповнолітніх та потребі запровадження післядипломної спеціалізації кандидатів на посади місцевих судів. Запропоновано для розгляду справ про адміністративні правопорушення неповнолітніх, за необхідністю, залучати педагогів, психологів та інших фахівців.

Мінімальні стандартні правила ООН, які стосуються відправлення правосуддя у справах неповнолітніх, передбачають закритість судового процесу як невід'ємної частини охоронного принципу всього судочинства і захисту прав неповнолітнього зокрема. Тому, на думку автора, відкритість судового розгляду у справах неповнолітнього, що передбачено ст. 249 КУпАП, призводить до його стигматизації ("клейміння"), що може призвести в подальшому до розвитку криміногенних рис особистості неповнолітнього.

Автором зроблено висновок, що спеціалізовані суди у справах неповнолітніх та існуюча система органів і служб у справах неповнолітніх практично не можуть впоратись ні з правопорушеннями, ні з численними фактами девіантної поведінки, а найголовніше, не стануть дієвим фактором попередження адміністративних правопорушень і захисту прав неповнолітніх без підтримки суспільства. У зв'язку з цим, необхідно продовжувати реформування існуючої моделі ювенальної юстиції із залученням громадськості, забезпечувати оптимальне поєднання заходів щодо притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності, заходів громадського та виховного впливу на поведінку неповнолітніх з боку спеціальних органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, громадських організацій щодо запобігання правопорушень.

У Висновках автор формулює найбільш суттєві результати та положення дисертаційного дослідження, наводить теоретичні узагальнення та висновки, спрямовані на вирішення наукових завдань щодо правового статусу неповнолітнього як суб'єкта адміністративної відповідальності.

За результатами дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та ряду зарубіжних країн, теоретичного осмислення численних наукових праць у галузі адміністративного права, автор сформулював низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення наукових проблем, пов'язаних із правовим статусом неповнолітніх та їх адміністративною відповідальністю за вчинення адміністративних правопорушень.

Серед них пріоритет надається положенням щодо підвищення правового захисту неповнолітнього, що є невід'ємною ознакою його правового статусу.

З метою забезпечення конституційного права неповнолітніх на захист обґрунтована пропозиція про необхідність внесення до КУпАП доповнення щодо права неповнолітнього на апеляційне та касаційне оскарження постанови суду про накладення на нього адміністративного стягнення та у зв'язку з цим про встановлення початку строку виконання рішення суду про адміністративне стягнення з дня набуття чинності постанови суду.

У КУпАП є прогалини стосовно питань, ким і в якому порядку визначається стан неосудності особи (неповнолітнього), яка вчинила правопорушення. Оскільки КУпАП не передбачає проведення судово-психіатричної експертизи, пропонується проводити психіатричний огляд неповнолітніх, якщо є підстави вважати, що у них наявний психічний розлад. Порушення питання перед відповідними медичними установами про перевірку наявності у неповнолітнього психічного розладу доцільно покладати на батьків або органи опіки.

Виходячи з принципу невідворотності відповідальності за правопорушення, пропонується встановити обов'язок правоохоронних органів порушувати адміністративні провадження за фактом вчинення деяких проступків, наслідки від яких наближує їх до злочинів (ст. 51, ст. 173 КУпАП). Якщо в процесі перевірок по кожному із таких фактів буде встановлено, що вчинили такі правопорушення неповнолітні - здійснювати провадження по справі належить доручити кримінальній міліції у справах неповнолітніх.

Обґрунтована доцільність внесення пропозиції щодо змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення:

- ввести до КУпАП окремий розділ "Адміністративна відповідальність неповнолітніх", в якому відобразити особливості притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності, передбачити перелік статусних правопорушень та їх поняття, за вчинення яких застосовуються заходи виховного впливу;

- доповнити ст. 255 КУпАП пунктом 17, в якому необхідно відобразити вимоги ст. 5 Закону України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", а саме: складання протоколу про адміністративні правопорушення неповнолітніх, а також їх батьків або опікунів, які не виконують обов'язки щодо виконання і навчання неповнолітніх, покладається на кримінальну міліцію у справах неповнолітніх;

- доповнити ст. 241 КУпАП частиною другою, в якій передбачити відповідальність неповнолітнього у разі ухилення від застосованих до нього заходів впливу або у випадку вчинення ним повторного адміністративного правопорушення протягом року;

- внести нові види адміністративних стягнень - громадські роботи від 15 до 30 год., а систему заходів виховного впливу (ст. 241 КУпАП) доповнити пунктом - покладення на неповнолітнього, який досягнув 16-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків. Ввести до КУпАП додаткові обмеження щодо неповнолітнього, які передбачають заборону відвідувати певні громадські місця, використовувати деякі форми дозвілля, у тому числі пов'язані з керуванням механічними засобами, з обмеженням перебування поза домом після 23-ї години, вимоги щодо повернення до освітнього закладу або працевлаштування за допомогою спеціалізованої державної установи;

- обґрунтовано доцільність надання можливості суду застосовувати до неповнолітніх правопорушників такий виховний вплив, як направлення до центрів медико-соціальної реабілітації;

- внести до КУпАП норми, що зобов'язують посадових осіб приймати від громадян заяви про адміністративні правопорушення неповнолітніх, якщо складання протоколу входить до їхньої компетенції;

- законодавчо зобов'язати органи кримінальної міліції у справах неповнолітніх у процесі адміністративного розслідування по справах, передбачених ч. 2 ст. 13, 1851, 1853, 1859 КУпАП встановлювати причини вчинення адміністративних проступків, обставини, що характеризують неповнолітніх правопорушників (вік, характеристика особи неповнолітнього, умови життя та виховання, обставини, що негативно впливають на виховання підлітка) та пом'якшують їх відповідальність.

За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо створення в Україні ювенальної юстиції, як частини системи загальних судів. Основну увагу приділити модернізації адміністративно-процесуального законодавства відносно адміністративної відповідальності неповнолітніх, в якому приділити пріоритет судового захисту прав і законних інтересів неповнолітніх.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

Ковальчук Ю.І. Розвиток особистості неповнолітнього правопорушника // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС. - 2002. - Вип. 3. - С. 169-174.

Ковальчук Ю.І. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх // Право України. - 2003. - № 6. - С. 111-114.

Ковальчук Ю.І. Порядок та особливості притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітніх // Держава і право: Збірник наукових праць. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 2004. - Вип. 26. - С. 260-266.

Ковальчук Ю.І. Адміністративне правопорушення неповнолітніх: ознаки та критерії // Часопис Київського університету права. - 2005. -Вип. 4. - С. 148-153.

Ковальчук Ю.І. Проблеми адміністративної відповідальності неповнолітніх // Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування: Матеріали Другої Національної науково-теоретичної конференції (25-27 травня 2000 р.): Збірник наукових праць. - Суми: ВВП "Мрія-1-ЛТД" Ініціатива, 2000. - С. 132-133.

Ковальчук Ю.І. Деякі аспекти адміністративної відповідальності неповнолітніх // Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України: Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції (19 квітня 2001 р.). - Київ: Національна академія наук України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького, 2001. - С. 145-147.

Ковальчук Ю.І. Стан та загальний характер розвитку правосуддя у справах про правопорушення неповнолітніх в Україні // Девіантна поведінка неповнолітніх: проблеми, пошуки, рішення: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Харків, 30 листопада 2005р.). - Х.: Харківський національний університет ім. В. Н. Карабіна, Інститут соціології, психології і права, 2006. - С. 259-262.

Ковальчук Ю. І. Неповнолітній як суб`єкт адміністративної відповідальності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - Київ, 2007.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню проблем та особливостей правового становища неповнолітніх і встановлення інституту відповідальності неповнолітніх в адміністративному праві України. У роботі наведені результати дослідження, що стосуються удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх.

У дисертаційному дослідженні автор визначає поняття, зміст та особливості правового становища неповнолітніх громадян України як суб'єктів адміністративної відповідальності. Досліджуються найбільш поширені серед неповнолітніх адміністративні правопорушення, кількісні та якісні характеристики, аналізуються причини та умови вчинення неповнолітніми правопорушень, вносяться пропозиції щодо особливостей їх запобігання. Значну увагу приділено порядку та особливостям провадження у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх. Проаналізовано досвід зарубіжних країн стосовно запровадження в Україні ювенальної юстиції. Досліджено процесуальні особливості розгляду в суді справ про адміністративні правопорушення неповнолітніх та особливості розвитку судочинства у справах неповнолітніх в Україні.

Обґрунтовано ряд пропозицій щодо змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ключові слова: неповнолітні, адміністративні правопорушення неповнолітніх, адміністративна відповідальність, адміністративні стягнення, заходи впливу, провадження у справах, ювенальна юстиція, суди у справах неповнолітніх.

Ковальчук Ю. И. Несовершеннолетний как субъект административной ответственности. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Институт государства и права им. В. М. Корецкого НАН Украины. - Киев, 2007 г.

Диссертация посвящена комплексному исследованию проблем и особенностей правового положения несовершеннолетних и регулирования института ответственности несовершеннолетних в административном праве Украины. В работе изложены результаты исследований, которые касаются усовершенствования правового регулирования административной ответственности несовершеннолетних.

На основании анализа теоретических исследований законодательства Украины и норм международного права определяется категория лиц, которые охватываются понятием "несовершеннолетние".