Організаційно-правові засади забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ У ПЛАНУВАННІ ТА ЗАБУДОВІ МІСТ УКРАЇНИ

Спеціальність: Земельне і аграрне право

ІЛЬЇНА НАТАЛІЯ ЛЕОНІДІВНА

Київ, 2008 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і ступінь наукової розробленості теми дослідження. На сучасному етапі соціально-економічного розвитку Україна є урбанізованою державою, на території якої розташовано 458 міст, де, за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р., проживає 32 млн. 574 тис. осіб, що складає 67,2% населення України. Екологічні проблеми, які проявляються у забрудненні та порушенні екологічної рівноваги міського середовища, підвищенні захворюваності та смертності населення, є характерними для міст нашої держави.

У зв'язку з цим актуальною проблемою сьогодення виявляється правове забезпечення екологічної безпеки у здійсненні планування та забудови міст України, тобто мінімізація ризику для життя і здоров'я людей, які проживають або тимчасово перебувають на міській території, що є необхідною умовою для реалізації конституційного права кожного громадянина жити в безпечному для життя та здоров'я довкіллі. Поряд із цим, вітчизняним екологічним та містобудівним законодавством фактично не враховується пріоритетність вимог екологічної безпеки при здійсненні містобудівної діяльності з метою збереження життя та здоров'я людини, а питання цінності та специфіки людини як об'єкта правовідносин екологічної безпеки в цій галузі залишається недостатньо дослідженим.

Так, у чинному законодавстві України, еколого-правовій доктрині та у правозастосовчій практиці немає єдиного підходу до розуміння юридичної природи екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України. Загалом правове регулювання екологічних аспектів містобудування є недосконалим та внутрішньо суперечливим, що значно ускладнює реалізацію еколого-правових норм на практиці.

Обрана тема дисертаційного дослідження спрямована на встановлення юридичної природи екологічної безпеки у плануванні і забудові міст нашої держави та дослідження механізму правового забезпечення останньої. На нашу думку, розкриття обраної теми створить підґрунтя для подальшої розробки теоретичних основ організаційно-правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, а в практичному аспекті - сприятиме вдосконаленню правового регулювання відносин екологічної безпеки при здійсненні містобудівної діяльності, а також створить передумови для впровадження в містобудівне законодавство еколого-правових норм з метою підвищення ефективності планування та забудови міст з одночасним забезпеченням права кожного жити в безпечному для життя і здоров'я міському середовищі.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане за науковими темами «Формування механізму реалізації і захисту прав та свобод громадян в України» (номер теми БФ 042-01, номер державної реєстрації 03010002693) та «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» (номер теми 06 БФ 042-01, номер державної реєстрації 0106U006631), які виконувалися на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Дисертантка досліджувала, зокрема, механізм реалізації права громадян на безпечне для життя та здоров'я навколишнє середовище міста. Запропоновані положення та висновки за темою відображені у дисертації і були апробовані у наукових статтях.

Мета і завдання дослідження.

Метою роботи є розробка теоретичної основи організаційно-правових засад забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України як комплексного міжгалузевого інституту права екологічної безпеки, визначення правових ознак екологічної безпеки у плануванні та забудові міст, дослідження характеру, змісту та особливостей правовідносин в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст і особливостей механізму правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, формулювання пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства України. Відповідно до поставленої мети, були визначені основні завдання дисертаційного дослідження:

- виявити історичні передумови виникнення правового забезпечення екологічної безпеки у здійсненні планування та забудови міст на різних етапах еволюції міст;

- дослідити правову природу екологічної безпеки у плануванні та забудові міст в еколого-правовому аспекті, науково обґрунтувати визначення юридичної дефініції екологічної безпеки у плануванні і забудові міст України та встановити її правові ознаки;

- дослідити правову категорію забезпечення екологічної безпеки у плануванні і забудові міст та науково обґрунтувати визначення наукового юридичного поняття забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України;

- проаналізувати еколого-правові норми, що мають на меті забезпечення екологічної безпеки у пануванні і забудові міст України та визначити їх роль і місце в системі права екологічної безпеки України;

- дослідити правовий механізм забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, його складові елементи та виявити недоліки.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є нормативно-правові акти та інші правові документи, що регулюють забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, практика їх застосування, а також положення правової доктрини, що стосуються екологічних вимог при плануванні та забудові міст, наукові дослідження та положення загальної теорії держави і права, інших галузей права, юридична практика містобудування в Україні в екологічному аспекті.

Предмет дослідження. Предметом дослідження виступають правовідносини, які виникають в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України. Методологічна і теоретична основа дослідження. Організаційно-правові засади забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст досліджувалися на основі наукових положень матеріалістичної діалектики, теорії пізнання та вчення про закономірності взаємодії суспільства і природи, людини і навколишнього природного середовища. Зокрема, історичний метод застосовано для дослідження поетапного формування правового забезпечення екологічної безпеки при створенні міст у різні історичні періоди. Порівняльно-правовий метод використовувався у процесі аналізу наукової літератури, нормативно-правових актів України й деяких зарубіжних країн, зокрема, США, Франції, Німеччини, а також при аналізі міжнародних нормативно-правових джерел у сфері, що досліджувалася. За допомогою формально-юридичного методу проводився аналіз положень нормативно-правових актів, за допомогою яких здійснюється регулювання забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст нашої держави. Шляхом використання наукового методу виділення загального і особливого та методу сходження від абстрактного до конкретного визначені поняття та правові ознаки екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, а також поняття «правове забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України». Метод системно-структурного аналізу застосовувався в ході визначення складових частин механізму організаційно-правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України. Теоретичною базою дисертаційного дослідження є праці відомих учених-правознавців, у тому числі в галузі екологічного права: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, Н.В. Барбашової, Л.О. Бондаря, А.П. Гетьмана, І.І. Каракаша, Н.Р. Кобецької, Т.Г. Ковальчук, М.В. Краснової, С.В. Кузнєцової, Н.Р. Малишевої, А.М. Мірошниченка, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, В.К. Попова, М.О. Фролова, Ю.С. Шемшученка, М В. Шульги та ін. У процесі дисертаційного дослідження автором було використано роботи іноземних, зокрема, російських вчених в галузі екологічного права С.А. Боголюбова, М.М. Брінчука, М.І. Васильєвої, А.К. Голіченкова, О.Л. Дубовик, Б.В. Ерофєєва, О.С. Колбасова, О.І. Крассова, В.В. Петрова, Г.П. Сєрова.

Дисертанткою застосовувалися праці вчених у галузі теорії держави і права С.С. Алексєєва, В.В. Лазарєва, М.І. Козюбри, В.О. Котюка, О.Ф Скакун, Р.О Халфіної.

В процесі роботи над дисертацією використовувалися також роботи філософів (І.Ф. Надольного), вчених в галузі містобудування (Ю.М. Білоконя, О.Н Тетіора, Б.В. Солухи, І.О. Фоміна), урбоекологів (Г.М. Франчука, В.М. Ісаєнко) та інших спеціалістів.

Для дослідження особливостей правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст в роботі застосовувалися матеріали практики, зокрема, Генеральна схема планування території України, Генеральний план міста Києва на період до 2020 року.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження, які виносяться на захист:

Вперше науково обґрунтоване і сформульоване юридичне визначення поняття «екологічна безпека у плануванні та забудові міст України», яке визначається як стан розвитку суспільних правовідносин у сфері містобудування, при якому системою організаційно-правових, містобудівних, економічних та соціальних засобів забезпечується регулювання здійснення містобудівної діяльності, спрямоване на дотримання пріоритету норм та вимог екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України з метою попередження настання екологічної небезпеки та гарантування захищеності права громадян на безпечне для життя та здоров'я довкілля в місті.

Вперше в науці права екологічної безпеки наводиться визначення поняття «правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України» як розробки та здійсненні системи організаційно-правових заходів, спрямованих на регулювання містобудівної діяльності при пріоритетному дотриманні вимог екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України з метою попередження настання екологічної небезпеки та гарантування захищеності права громадян на безпечне для життя та здоров'я довкілля в місті.

Дістало подальший розвиток наукове положення про те, що правовідносини екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України є абсолютними правовідносинами та входять до предмета права екологічної безпеки. При здійсненні аналізу суб'єктного складу правовідносин екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України вперше визначені майбутні покоління людей, які будуть проживати (тимчасово перебувати) на територіях міст, як носії екологічного інтересу в безпеці міського середовища. Доведено, що екологічні інтереси майбутніх поколінь полягають в тому, що після народження вони матимуть можливість проживати або перебувати в безпечному навколишньому середовищі міста, яке має бути забезпечене в наш час за допомогою організаційно-правового регулювання.

Здійснено аналіз історичних передумов формування правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України на основі запропонованої періодизації розвитку міст на:

1) правове забезпечення екологічної безпеки у містах епохи Стародавнього світу і Середньовіччя;

2) правове забезпечення екологічної безпеки у містах індустріальної епохи;

3) правове забезпечення екологічної безпеки у містах постіндустріальної епохи.

Вперше сформульовані правові ознаки екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, а саме:

1) наявність підстав для виділення екологічної безпеки у плануванні і забудові міст як різновиду і частини загальної екологічної безпеки;

2) становлення та розвиток абсолютних правовідносин у сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України;

3) пріоритетність забезпечення вимог екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України;

4) наявність системи правових норм екологічного, містобудівного, санітарного та інших галузей законодавства, техніко-юридичних та нормативних документів та інших регулятивних правових засобів, дія яких спрямована на забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст;

5) наявність екологічного ризику, що виступає ознакою небезпеки і має бути мінімізований у плануванні та забудові міст України.

Вперше розроблені наукові положення про механізм правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, як сукупність, регулятивних, розпорядчо-виконавчих та забезпечувальних державно-правових засобів, спрямованих на регулювання містобудівної діяльності при пріоритетному дотриманні вимог екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України з метою попередження настання екологічної небезпеки та гарантування захищеності права громадян на безпечне для життя та здоров'я довкілля в місті.

Дістало подальший розвиток наукове положення щодо обґрунтування виділення права екологічної безпеки як комплексної інтегрованої галузі права. Доведено, що норми, які регулюють суспільні відносини в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, містяться в нормативно-правових актах різних галузей законодавства і становлять юридичні основи комплексного міжгалузевого інституту права екологічної безпеки. Рекомендовано доповнити Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» та запропонований в еколого-правовій доктрині проект Закону України «Про екологічну (природно-техногенну) безпеку» статтями щодо забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України.

Доведено, що нормативні документи в галузі містобудування займають важливе місце в механізмі правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України і виступають дієвим регулятивним засобом цього механізму. З метою удосконалення нормативного регулювання забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України запропоновано уніфікувати вимоги екологічної безпеки на рівні окремого нормативного документа в галузі містобудування, розробку та затвердження котрого покласти на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Обґрунтовано наукове положення про те, що екологічне планування (прогнозування), територіальне планування та соціально-економічне прогнозування є інтеграційним процесом. При цьому інтегруючим чинником виступає, з одного боку, територія, а з другого боку, необхідність забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля у плануванні та прогнозуванні розвитку міст.

Доведено необхідність об'єднання функцій державного охоронного контролю, включаючи екологічний контроль за містобудівною діяльністю, архітектурно-будівельний контроль в галузі забезпечення екологічної безпеки містобудування та санітарний контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України в межах компетенції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, зокрема, Державної екологічної інспекції, яка діє в його складі.

У розвиток наявних у науці екологічного права та права екологічної безпеки наукових положень щодо екологічної відповідальності розроблено наукове положення про те, що відповідальність в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України повинна базуватися на принципі суворої відповідальності за ризик створення екологічної небезпеки в містах, а не за вину, як це випливає з чинного законодавства України. З метою посилення заходів юридичної відповідальності в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст запропоновано доповнити чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення такими окремими складами адміністративних проступків: затвердження містобудівної документації з порушенням установлених державних норм екологічної безпеки; недотримання вимог екологічної безпеки у забудові та іншому використанні територій.

На теоретичному рівні рекомендується внести відповідні зміни і доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про основи містобудування», «Про планування та забудову територій» інших законодавчих та підзаконних актів України, які дадуть змогу усунути виявлені недоліки в організаційно-правовому забезпеченні екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України.

Теоретичне та практичне значення роботи. Сформульовані в дисертації висновки та пропозиції поглиблюють та розвивають теорію екологічного права, права екологічної безпеки в частині розробки положень щодо формування комплексного міжгалузевого інституту правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України. Результати дослідження можуть бути використані для удосконалення чинного екологічного законодавства України, зокрема, законодавства в сфері забезпечення екологічної безпеки, містобудівного законодавства України з метою підвищення ефективності механізму правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України. Результати дослідження можуть бути використані також при викладанні курсів «Екологічне право», «Право екологічної безпеки» та спецкурсів за профілем кафедри трудового, земельного та екологічного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Юридична відповідальність за екологічним законодавством», «Проблеми реалізації та захисту екологічних прав громадян», «Актуальні проблеми екологічного права», а також при підготовці підручників і навчальних посібників із зазначених дисциплін. Особистий внесок здобувача. Робота та публікації, що розкривають її зміст, виконані дисертанткою самостійно під керівництвом доктора юридичних наук, професора Г.І. Балюк.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження були апробовані у виступах на:

- щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка 8-9 квітня 2004 р.) - доповідь на тему «Функціональне зонування територій як правовий засіб забезпечення екологічної безпеки при плануванні та забудові міст України»;

- міжнародній науковій конференції молодих вчених 21-22 жовтня 2005 р. «Четверті осінні юридичні читання» (Хмельницький університет управління та права) - доповідь на тему «Планування територій як засіб правового забезпечення екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища»;

- І Всеукраїнській цивілістичній науковій конференції аспірантів та студентів «Другі юридичні читання» (факультет цивільної та господарської юстиції Одеської національної юридичної академії 16 лютого 2006 р.) - доповідь на тему «Правові аспекти утримання та охорони зелених насаджень населених пунктів України»;

- міжнародній науково-практичній конференції «Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні» (Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України 29-30 березня 2006 р.) - доповідь на тему «Територіальні аспекти правового забезпечення екологічної безпеки»;

- щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка 20-21 квітня 2006 р.) - доповідь на тему «Правовідносини екологічної безпеки при плануванні та забудові міст України»;

- III міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (Волинській державний університет імені Лесі Українки, юридичний факультет 2-3 червня 2006 р.) - доповідь на тему «Юридична відповідальність як засіб забезпечення екологічної безпеки при плануванні та забудові міст України»;

- восьмій міжнародній міжвузівській науковій конференції “Законодавство України: сучасний стан та перспективи розвитку” (26.01-30.01.2007 р. м. Косів Івано-Франківської області) - доповідь на тему «Правові принципи забезпечення екологічної безпеки містобудівної діяльності в контексті міжнародно-правового регулювання»;

- міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених» (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, юридичний факультет, Наукове товариство студентів та аспірантів 19-20 квітня 2007 року) - доповідь на тему «Правові проблеми організації здійснення екологічної експертизи містобудівної документації в Україні»;

- міжнародній науковій конференції «Треті юридичні читання» (Міністерство освіти і науки України, Національна академія наук України, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, 25-26 квітня 2007 р.) - доповідь на тему «Правові принципи забезпечення екологічної безпеки містобудівної діяльності в контексті міжнародно-правового регулювання»;

- всеукраїнській курсантсько-студентській конференції «Механізм правового регулювання правоохоронної та правозахисної діяльності в умовах формування громадянського суспільства» (Львівський державний університет внутрішніх справ, 9 листопада 2007 р.) - доповідь на тему «Правові засади захисту екологічних інтересів майбутніх поколінь при плануванні та забудові міст України»;

- засіданні кафедри трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 28 квітня 2007 року з науковим повідомленням на тему: «Юридична природа екологічної безпеки при плануванні та забудові міст».

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, характеризується ступінь її дослідження у спеціальній літературі, формулюються мета і завдання дослідження, визначаються його об'єкт та предмет, методологічні та теоретичні засади. Відображається наукова новизна та теоретичне і практичне значення дисертації, викладаються положення, що виносяться на захист, зазначаються відомості щодо структури та обсягу роботи, апробації результатів дослідження та публікацій у фахових виданнях за темою дисертації.

Перший розділ має назву «Юридична природа екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України» і складається з двох підрозділів, які присвячені аналізу теоретичних та законодавчих основ забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України.

Підрозділ 1.1 «Поняття та правові ознаки екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України» присвячений дослідженню правової дефініції екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України на доктринальному та нормативному рівнях на основі проведення аналізу положень чинного законодавства України та спеціальної юридичної літератури.

Виходячи із філософського методу виділення загального та особливого, категорія екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України визначена як складова частина наявних у чинному законодавстві України та спеціальній юридичній літературі категорій національної та екологічної безпеки.

Дисертантка відзначає, що поняття «екологічна безпека у плануванні та забудові міст» законодавчо не визначене. Натомість у чинному містобудівному законодавстві України визначається необхідність забезпечення у плануванні та забудові міст якості життя людей та повноцінного життєвого середовища, які є філософськими категоріями, що не дає можливості розкрити державно-правові засоби їх забезпечення. Тому пропонується внести зміни до чинного законодавства України і закріпити необхідність забезпечення екологічної безпеки для життя і здоров'я людей у плануванні та забудові міст України.

Підтримуючи запропоноване в еколого-правовій літературі визначення екологічної безпеки як стану розвитку суспільних правовідносин, дисертантка розглядає екологічну безпеку у плануванні та забудові міст України через сутність відповідних суспільних відносин, котрі базуються на економічних, політичних, соціальних та юридичних засадах.

Правовідносини екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України є абсолютними правовідносинами та входять до предмета права екологічної безпеки. Підставами виникнення цих правовідносин є норми ст. 50 Конституції України та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (розд. XI «Заходи щодо забезпечення екологічної безпеки» ст.ст. 50, 56). Суб'єктами вказаних правовідносин виступають, по-перше, громадяни, які проживають(перебувають) на території міста; по-друге, фізичні та юридичні особи, державні органи та органи місцевого самоврядування, які безпосередньо здійснюють діяльність щодо планування та забудови міст; по-третє, держава. Об'єктами правовідносин у галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст є, по-перше, людина, яка проживає (перебуває) у місті, а саме, її життя і здоров'я. По-друге, екологічно безпечне навколишнє середовище міста.

При дослідженні суб'єктного складу правовідносин екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України особлива увага приділяється автором визначенню місця майбутніх поколінь людей, які будуть проживати або тимчасово перебувати на території міст, планування та забудова яких здійснюються на сучасному етапі. На підставі проведеного аналізу пропонується розглядати майбутні покоління в якості носіїв екологічного інтересу в безпеці міського середовища. З огляду на те, що особливою правовою умовою виникнення правовідносин екологічної безпеки у плануванні та забудові міст виступає екологічний ризик містобудівної діяльності, у дисертаційному дослідженні проаналізовані екологічні ризики планування і забудови міст України та проведена їх класифікація на природні та антропогенні.

На підставі проведеного дослідження в роботі сформульовані наступні юридичні ознаки, притаманні поняттю екологічної безпеки у плануванні і забудові міст України:

1) наявність підстав для виділення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст як різновиду і частини загальної екологічної безпеки;

2) пріоритетність забезпечення вимог екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України;

3) становлення і розвиток абсолютних правовідносин екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України;

4) наявність системи правових норм екологічного та містобудівного, санітарного законодавства, техніко-юридичних та нормативних документів та інших регулятивних правових засобів, дія яких спрямована на забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст;

5) наявність екологічного ризику, що виступає ознакою небезпеки і має бути мінімізований у плануванні та забудові міст України.

Оскільки в сучасній еколого-правовій літературі відсутнє визначення поняття екологічної безпеки у плануванні і забудові міст, на основі проведеного дослідження дисертанткою науково обґрунтоване і сформульоване таке її юридичне визначення: екологічна безпека у плануванні та забудові міст України - це стан розвитку суспільних правовідносин у сфері містобудування, при якому системою організаційно-правових, містобудівних, економічних та соціальних засобів забезпечується регулювання здійснення містобудівної діяльності, спрямоване на дотримання пріоритету вимог екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України з метою попередження настання екологічної небезпеки та гарантування захищеності права громадян на безпечне для життя та здоров'я довкілля в місті. Відзначається той факт, що поняття екологічна безпека у плануванні та забудові міст України лежить в основі складної юридичної категорії «правове забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України», під якою розуміється розробка та здійснення системи організаційно-правових заходів, що спрямовані на регулювання містобудівної діяльності при пріоритетному дотриманні вимог екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України з метою попередження настання екологічної небезпеки та гарантування захищеності права громадян на безпечне для життя та здоров'я довкілля в місті.

У роботі аналізується зміст юридичного поняття «механізм правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України», при цьому звертається увага на той факт, що елементами зазначеного механізму виступають відповідні державно-правові засоби. Дисертантка пропонує під механізмом правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України розуміти сукупність організаційно-превентивних, регулятивно-стимулюючих, розпорядчо-виконавчих та забезпечувальних державно-правових засобів, спрямованих на регулювання містобудівної діяльності при пріоритетному дотриманні вимог екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України з метою попередження настання екологічної небезпеки та гарантування захищеності права громадян на безпечне для життя та здоров'я довкілля в місті.

Виходячи із завдань дисертаційного дослідження, в роботі акцентується увага на організаційно-правових засадах забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України та досліджуються:

- по-перше, регулятивно-стимулюючі засоби механізму правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, а саме система чинного законодавства України в цій сфері;

- по-друге, розпорядчо-виконавчі засоби механізму правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, а саме: система організаційно-функціонального забезпечення в цій сфері;

- по-третє, забезпечувальні заходи механізму правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, а саме: система юридичної відповідальності в сфері організаційно-правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України.

У підрозділі 1.2 «Порівняльно-правовий аналіз законодавства в галузі організаційно-правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст» досліджуються положення нормативно-правових актів, які спрямовані на регулювання правовідносин у сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України. В дисертаційному дослідженні проводиться класифікація законодавства України в досліджуваній сфері за предметом правового регулювання і виділяються такі групи нормативно-правових актів України в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст:

- нормативно-правові акти, які регулюють загальні засади забезпечення екологічної безпеки в Україні;

- нормативно-правові акти, які регулюють відносини екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України;

- нормативно-правові акти, якими визначається правовий статус органів державної влади та місцевого самоврядування в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України;

- нормативно-правові акти (у тому числі кодифіковані), якими регулюються правові заходи юридичної відповідальності за порушення законодавства в цій сфері.

Проведений ґрунтовний аналіз законодавства дав підстави констатувати, що норми, які регулюють суспільні відносини в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, містяться в нормативно-правових актах різних галузей законодавства. З одного боку, це свідчить про екологізацію чинного законодавства України, а другого боку, дало дисертантці підстави констатувати факт формування комплексного міжгалузевого інституту права екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України. Відзначається, що характерною ознакою нормативно-правового регулювання в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України є наявність широкого кола містобудівних та санітарних нормативних документів, у яких містяться вимоги екологічної безпеки. На основі аналізу положень численних нормативних документів робиться висновок про доцільність їх уніфікації в рамках єдиного нормативного документа, розробку та затвердження котрого слід покласти на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

З урахуванням сучасних умов інтеграції України в Європейський Союз, при проведенні аналізу законодавчого забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст дисертантка зупиняється на проблемі гармонізації вітчизняного законодавства з міжнародно-правовими нормами. А саме, досліджуються положення Стамбульської декларації з населених пунктів, прийнятої на Міжнародній конференції ООН із сталого розвитку населених пунктів (Хабітат ІІ) 14 червня 1996 р., Декларації про міста та інші населені пункти в новому тисячолітті, прийнятої Резолюцією спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН від 9 червня 2001 р., Європейської Хартії облаштування (планування) територій від 20 травня 1985 р., Резолюції Європейського Парламенту з узгодженої політики облаштування території, прийнятої 26 жовтня 1999 р., що дозволило зробити висновок про необхідність адаптації екологічного та містобудівного законодавства України до норм вищеназваних міжнародних документів. З цією метою пропонується закріпити у відповідних вітчизняних законах міжнародно-правовий принцип пріоритету інтересів людини, збереження її життя і здоров'я у здійсненні містобудівної діяльності.

З метою проведення порівняльно-правового аналізу, автор звертається до дослідження положень законодавства деяких зарубіжних країни, зокрема Німеччини, Франції та Сполучених Штатів Америки в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст. Здійснений аналіз свідчить, що в законодавстві досліджених зарубіжних країн містяться вимоги щодо забезпечення екологічної безпеки у здійсненні містобудівної діяльності, які мають відповідний рівень законодавчої систематизації, властивий правовій системі тієї чи іншої держави, що, на думку дисертантки, надає більшої ефективності механізму реалізації цих норм.

Доведено, що правові норми, які регулюють правовідносини екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України зосереджені в різних нормативних актах і не мають внутрішнього зв'язку і діалектичної єдності, їм не вистачає структуризації та конкретизації в регулюванні правовідносин даного виду екологічної безпеки.

Саме тому пропонується внести зміни до чинного законодавства, зокрема до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», передбачивши в ньому окрему статтю щодо забезпечення екологічної безпеки у плануванні і забудові населених пунктів, де визначити поняття екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, закріпити конкретний та ефективний організаційно-правовий механізм забезпечення останньої.

Другий розділ дисертації «Особливості механізму організаційно-правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України».

У підрозділі 2.1 «Організаційно-функціональне забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України» розглядається система організаційно-функціонального забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, як розпорядчо-виконавчий засіб механізму правового забезпечення екологічної безпеки в досліджуваній сфері.

Організаційно-функціональне забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст нашої держави передбачає:

- по-перше, наявність системи органів управління, наділених повноваженнями щодо забезпечення екологічної безпеки в цій галузі;

- а по-друге, наявність відповідних функцій управління, що здійснюються відповідними органами в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України.

У пункті а) підрозділу 2.1 «Система органів управління в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України» досліджуються організаційно-правові засади управління в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, яке розуміється дисертанткою як врегульовані правовими нормами суспільні відносини, в яких реалізується діяльність відповідних організаційно-правових структур, спрямована на регулювання планування та забудови міст з метою забезпечення пріоритетного дотримання вимог екологічної безпеки містобудівної діяльності, попередження настання екологічної небезпеки та гарантування захищеності права громадян на безпечне для життя та здоров'я довкілля в місті.

Дисертантка проводить класифікацію органів управління в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України з метою пошуку зв'язків між державними та самоврядними органами, встановлення як загального, так і особливого, дослідження розмаїття повноважень вищевказаних органів управління.

Згідно з обраною класифікацію перший блок представляють органи загального державного управління та спеціального державного управління в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні і забудові міст України. У свою чергу, до органів загального державного управління належать Президент України, Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.

Органи спеціального державного управління в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України розподіляються на органи надвідомчого управління і контролю, органи спеціалізованого функціонального управління, органи спеціалізованого відомчого управління. До другого блоку органів управління в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України дисертантка відносить органи місцевого самоврядування, а до третього - органи громадського управління.

Досліджуючи повноваження вищевказаних органів управління, дисертантка класифікує їх на координаційні, погоджувальні, запобіжно-контрольні, інформаційно-облікові, повноваження щодо нормативно-правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України та нормативно-методичні повноваження.

Проведене дослідження показує, що управління забезпеченням екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України носить комплексний багато аспект - характер, передбачає діяльність численних органів державного управління, проте очевидним є той факт, що між відповідними органами управління в досліджуваній галузі відсутні впорядковані та стабільні зв'язки.

Обґрунтовується доцільність застосування регіональному принципу території України при побудові організаційно-структурного механізму забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст нашої держави з метою підвищення ефективності управлінського впливу в цій галузі.

Разом з тим, екологічна безпека містобудівної діяльності багато в чому визначається зовнішніми зв'язками системи відповідних органів управління з правоохоронними органами (перш за все з органами прокуратури), діяльність яких спрямована на забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України.

У пункті б) підрозділу 2.1 «Основні функції управління в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України» аналізується компетенція органів управління в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України і при цьому враховується характер не лише прав і обов'язків, а й інших складових їх правового статусу, насамперед функцій управління в досліджуваній сфері. До загальних функцій управління в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України дисертанткою відносяться організація, координація та екологічний, архітектурно-будівельний і санітарний види контролю (загальне управління), а до спеціальних функцій в цій галузі - планування, нормування та стандартизація, проведення оцінки впливу на навколишнє природне середовище, організація екологічної експертизи містобудівної документації, зонування територій міст, ведення містобудівного кадастру.

Зроблено висновок про те, що здійснення планування та прогнозування в сфері забезпечення екологічної безпеки містобудівної діяльності на сьогодні є необхідною передумовою сталого розвитку України. Особливу важливість зумовлює той факт, що ця діяльність спрямована в майбутнє і має незаперечне значення для наступних поколінь, що є надзвичайно актуальним нині.

Екологічне планування (прогнозування), територіальне планування та соціально-економічне прогнозування у здійсненні містобудівної діяльності є інтеграційним процесом. При цьому інтегруючим чинником виступає, з одного боку, територія міста, а з другого - необхідність забезпечення раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки під час планування та прогнозування.

Оскільки, екологічне, територіальне та соціально-економічне планування (прогнозування) є функціями державного управління і розглядаються як управлінські правовідносини, то з метою їх удосконалення видається за необхідне підвищити ефективність управління плануванням міст. З цією метою пропонується створити на рівні Кабінету Міністрів України Координаційну Раду зі спільних проблем соціально-економічного, просторового та екологічного планування.

Вдосконалення потребує проведення зонування території міст, яке на сьогодні з еколого-правової точки зору характеризується зведенням екологічних проблем лише до забруднення компонентів навколишнього природного середовища і прагненням вирішити їх за допомогою виділення та взаємовигідного розміщення на території міста відповідних функціональних та еколого-економічних зон. При цьому основною метою еколого-правового регулювання є забезпечення природного права людини на життя в безпечному, а отже повноцінному та сприятливому довкіллі, в тому числі, і на території міст. Враховуючи пріоритетність вимог екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, зонування територій міст має забезпечувати просторову сумісність розміщення екологічно небезпечних об'єктів, які можуть забруднити довкілля речовинами небезпечними для життя і здоров'я людей, а також обмежувати забудову територій міст, які характеризуються наявністю підвищеного рівня природних екологічних ризиків. Досягти цього можливо за умови проведення зонування території України на регіональному рівні та на рівні окремих міст на основі рівнів еколого-небезпечних навантажень.

Здійснення оцінки впливу на навколишнє природне середовище та організація екологічної експертизи містобудівної документації як функції державного управління в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України виступають одними з найважливіших гарантій забезпечення права кожної людини, яка проживає або тимчасово перебуває в місті на безпечне для її життя та здоров'я навколишнє середовище. З метою подальшого вдосконалення системи оцінки впливу на навколишнє природне середовище містобудівної діяльності запропоновано розробити і ввести в дію державні будівельні норми щодо територіальної оцінки впливу на навколишнє природне середовище міст, метою якої було б об'єктивне визначення прийнятності та доцільності планування і забудови території або розміщення окремого екологічно небезпечного об'єкта за критерієм вимог екологічної безпеки та фіксація об'єктивних екологічних аспектів планування.

Доведено необхідність об'єднання функцій державного охоронного контролю, включаючи екологічний контроль за містобудівною діяльністю, архітектурно-будівельний контроль в галузі забезпечення екологічної безпеки містобудування та санітарний контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України в межах компетенції Міністерства охорони навколишнього природного середовища, зокрема, Державної екологічної інспекції, яка діє в його складі.

Підрозділ 2.2 «Правові аспекти участі громадськості у прийнятті рішень щодо забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України».

Зацікавлена громадськість у забезпеченні екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України - це соціально-активна частина суспільства зацікавлена в безпечному для життя і здоров'я людей довкіллі в містах та попередженні можливості настання екологічної небезпеки в майбутньому, яка добровільно в установлених законодавством України формах бере участь у процесі планування та забудови міст України. Пропонується виділити такі види форм участі громадськості в забезпеченні екологічної безпеки при плануванні та забудові міст України: місцевий референдум, громадське обговорення, громадська екологічна експертиза, громадський контроль, громадська рада при Мін. регіон. буд. України, загальні збори громадян за місцем проживання, діяльність органів самоорганізації населення, збори, мітинги, походи, демонстрації.

У роботі удосконалений механізм упровадження положень Орхуської Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, ратифікованої Україною 6 липня 1999 року та розроблено пропозиції щодо ініціювання громадськістю, у разі сумнівів щодо екологічної безпеки містобудівних рішень, проведення місцевих референдумів з цих питань, які є найефективнішою формою участі громадськості у забезпеченні екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України.

Висловлена пропозиція щодо внесення змін до Закону України «Про планування та забудову територій» від 20 квітня 2000 р., і закріплення необхідності додержання, крім державних, громадських та приватних інтересів, також екологічних інтересів громадськості у здійсненні планування та забудови міст України.

У підрозділі 2.3 «Юридична відповідальність в галузі організаційно-правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України» відзначається, що юридичну відповідальність в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України можна визначити як особливий стан охоронних правовідносин екологічної безпеки, при якому правовими засобами забезпечується виконання відповідальними особами спеціальних обов'язкових вимог екологічної безпеки містобудівної діяльності (позитивна відповідальність) чи застосування до осіб, винних у скоєнні правопорушень в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст заходів державного примусу (негативна відповідальність).

Еколого-правова відповідальність в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України є ефективним забезпечувальним державно-правовим засобом і спрямована на стимулювання дотримання суб'єктами містобудування пріоритетності вимог екологічної безпеки. юридичний містобудівельний законодавство

Відповідальність в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України базується на принципі відповідальності за ризик, за порушення вимог екологічної безпеки, за сам факт створення екологічної небезпеки в містах у плануванні та забудові, а не за вину, як це випливає з чинного законодавства. У зв'язку з цим пропонується доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення такими складами адміністративних проступків:

- затвердження містобудівної документації з порушенням встановлених державних норм екологічної безпеки;

- недотримання вимог екологічної безпеки у забудові та іншому використанні територій.

У Висновках за результатами дослідження викладені найважливіші наукові результати роботи щодо:

- визначення правової природи, ознак та поняття екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України;

- характеристики абсолютних правовідносин екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України та визначення місця майбутніх поколінь як носіїв екологічного інтересу у безпеці навколишнього природного середовища міст;

- визначення категорії забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України;

- порівняльно-правового аналізу законодавства України та деяких зарубіжних країн в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст;

- характеристики особливостей організаційно-правового механізму забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України та особливостей юридичної відповідальності в досліджуваній сфері.

У Додатку А. запропоновано низку пропозицій щодо вдосконалення екологічного та містобудівного законодавства України. Зокрема, пропонуються зміни до ст. 59 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 2, 19 Закону України «Про основи містобудування», ст. 2 Закону України «Про планування та забудову міст України» та інших законодавчих актів.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Ільїна Н.Л. Правові аспекти поняття екологічної безпеки при плануванні та забудові міст України / Ільїна Наталія Леонідівна // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. - 2005.- Вип. 67-69.- С. 33-35. - ( Серія: Юридичні науки).

2. Ільїна Н.Л. Правові аспекти екологічних ризиків при плануванні та забудові міст України / Ільїна Наталія Леонідівна // зб. наук. праць Держава і право - 2006. -Вип. №31- С. 362-367.- (Серія: Юридичні і політичні науки).

3. Ільїна Н.Л. Правові засади екологічного планування як функції державного управління в сфері забезпечення екологічної безпеки / Ільїна Наталія Леонідівна // Юридична Україна. - №6. - 2006. - С. 61-66.

4. Ільїна Н.Л. Правові засади участі громадськості у прийнятті рішень щодо забезпечення екологічної безпеки при плануванні та забудові міст України / Ільїна Наталія Леонідівна // Юридична Україна. - 2007. - №12. - С. 49-56.

5. Ільїна Н.Л. Юридична природа екологічної безпеки при плануванні та забудові міст України / Ільїна Наталія Леонідівна // матеріали Міжрегіон. наук. практ. конф. «Забезпечення екологічної безпеки - обов'язок Української держави», (Івано-Франківськ, 24-25вересня 2004 р.) / Прикарпатський ун-т ім. Василя Стефаника, - Ів.-Фр-ск., 2004. - С. 163- 169.

6. Ільїна Н.Л. Планування територій як засіб правового забезпечення екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища / Ільїна Наталія Леонідівна // зб. тез Міжнар. наук. практ. конф. молодих вчених «Четверті осінні юридичні читання», (Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 року): у 3-х част: Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління і права, 2005. Ч.3:Публічно-правові науки. - Підтом I. - 2005. - С.81-84.

7. Ільїна Н.Л. Правові аспекти утримання та охорони зелених насаджень населених пунктів України / Ільїна Наталія Леонідівна // зб. тез наук. робіт учасників I Всеукр. цивілістичної наук. конф. студ. та асп., (Одеса, 24-25 лютого 2006 р.) - Одеса: Фенікс, 2006. - С. 203-205.

8. Ільїна Н.Л. Територіальні аспекти правового забезпечення екологічної безпеки / Ільїна Наталія Леонідівна // матеріали Міжнар. наук. конф. Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні, ( Київ, 13-14 квітня 2006 р.) / НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України. - К.: РВПС України НАН України, 2006. - Ч. I. - С. 163-165.

9. Ільїна Н.Л. Юридична відповідальність як засіб забезпечення екологічної безпеки при плануванні та забудові міст України / Ільїна Наталія Леонідівна // зб. наук. статей за матеріалами III Міжнар. наук.- практ. конф. Актуальні питання реформування правової системи України, (Луцьк, 2-3 червня 2006 р.): в 2-х т. - Луцьк, 2006. - Т. 2. - С. 26-31.