Докази у провадженні в справах про порушення митних правил

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ПРИЙМАЧЕНКО ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 342.951:343.359.3

ДОКАЗИ У ПРОВАДЖЕННІ В СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ

Спеціальність: 12.00.07. - Адміністративне право і процес

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Ірпінь - 2002р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Академії державної податкової служби України Державної податкової адміністрації України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

Шкарупа Віктор Костянтинович

Академія державної податкової служби України

начальник кафедри адміністративного права

та адміністративної і кримінально-процесуальної діяльності

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Заслужений діяч науки і техніки України

Додін Євген Васильович

Одеська національна юридична академія

завідувач кафедри морського та митного права

кандидат юридичних наук, доцент

Олефір Віктор Іванович

Національна академія внутрішніх справ України начальник кафедри адміністративної діяльності

Провідна установа: Національний університет внутрішніх справ кафедра адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ, м. Харків Захист відбудеться 15.02.2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 27.855.02 в Академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. К.Маркса, 31.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 53.

Автореферат розісланий 12.01.2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.А. Савченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. За роки після прийняття Верховною Радою України 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України та схвалення 24 серпня 1991 року Акта проголошення незалежності України наша держава пройшла непростий шлях. У складних соціально-економічних умовах була розроблена і прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року Конституція України. Як надзвичайно важливий політико-правовий документ довгострокової дії, вона юридично закріпила напрям розвитку українського суспільства до суверенної і незалежної, демократичної, соціальної правової держави, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Успішне виконання завдань державного будівництва значною мірою залежить від правильного, науково обгрунтованого керівництва суспільством, всіма сторонами його діяльності, вдосконалення системи державного управління. Подальший розвиток демократії, зміцнення законності і державної дисципліни нерозривно пов'язані з підвищенням якості та ефективності роботи правоохоронних органів, зокрема Державної митної служби України, що пояснюється рядом об'єктивних та суб'єктивних факторів, породжених побудовою ринкових відносин, новими підходами до вирішення багатьох важливих завдань, що постають перед молодою незалежною державою.

Характеристика України як правової держави знаходить своє вираження в демократизації суспільства, пов'язаній з розширенням прав і свобод громадян у всіх сферах життя, у тому, що основні суспільні відносини у всіх сферах регулюються винятково законом. Зміцнення законності в країні, у свою чергу, передбачає підвищення вимог до обгрунтованості й справедливості застосування заходів державного примусу, в тому числі під час провадження в справах про порушення митних правил.

Провадження в справах про порушення митних правил здійснюється на підставі суворого дотримання закону, тому в основу рішення щодо конкретної справи можуть бути покладені тільки такі фактичні дані, що отримані й зафіксовані в порядку, визначеному законом. Рішення за кожною справою про митне правопорушення повинно прийматися на підставі встановлення об'єктивної істини. Встановити ж об'єктивну істину можна тільки за допомогою доказів, що слугують засобом переконання в правильності прийнятого в справі рішення не тільки осіб, що беруть участь у справі, але й суспільства в цілому.

Якщо в кримінально-процесуальній і цивільно-процесуальній науках проблеми збирання, дослідження й оцінки доказів завжди були й залишаються в центрі уваги, то в адмiнiстративно-правовiй науцi проблеми доказування та доказiв не знайшли всебічного розгляду й не одержали належної розробки. Проте використання компетентними особами доказів у провадженні в справах про порушення митних правил є необхідною умовою прийняття єдино правильного, законного, обгрунтованого і найбільш ефективного рішення щодо кожної конкретної справи, так само, як і в кримінальному або цивільному судочинстві. Ті чи інші питання, що стосуються доказів та доказування, висвітлювались у працях В.Б. Авер'янова, А.П. Альохіна, Д. Н. Бахраха, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, I.I. Веремеєнка, I.О. Галагана, І.П. Голосніченка, I.I. Єропкiна, А.П. Клюшниченка, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, А.П. Коренєва, Ю.Ф. Кравченка, В.А. Лорiї, А.Є. Лунєва, Л.Л. Попова, В.I. Ремньова, М.Я. Савiна, Н.Г. Салiщевої, В.Д. Сорокiна, М.С. Студеникiної, В.О. Шамрая, Ю.С. Шемшученка, А.П. Шергiна, В.К. Шкарупи, О.М. Якуби та iн. Значний внесок у дослідження доказів в адміністративному процесі в цілому зробив Є.В. Додін. Однак багато аспектів цiєї проблеми залишаються недостатньо вивченими, цiлісного дослiдження (дисертацiйного) ще не було. Ряд дослiджень проводилось досить давно (ще до прийняття Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення, Митного кодексу України, у тому числі більшість з них до прийняття Конституції України, коли не було сформульовано i закрiплено цiлої низки важливих принципових положень у галузi доказування та доказiв). Крім того, слід зазначити, що теоретичні й практичні проблеми доказів та доказування у провадженні в справах про порушення митних правил залишились поза увагою вчених-адміністративістів. Є лише наукові праці, в яких досліджуються питання, пов'язані з історією митної служби, митним правом, митним законодавством, організаційно-правовими основами митної справи в Україні, адміністративною відповідальністю за порушення митних правил (А.Ф. Бантишев, М.М. Василина, Б.Н. Габрічідзе, С.В. Ківалов, О.М. Козирін, Л.Н. Марков, К.К. Сандровський та ін.).

За останні роки відбулися радикальні зміни в суспільно-політичному устрої країни, що спричинили також значні зміни й у законодавстві. Крім того, й дотепер у законодавстві про адміністративні правопорушення немає чіткої і вичерпної системи норм стосовно збирання, дослідження й оцінки доказів.

Такі обставини, а також виняткове значення доказів для забезпечення законності й гарантій прав особи у провадженні в справах про порушення митних правил, свідчать про актуальність розробки теоретичних питань, а також удосконалення діяльності митних органів України щодо їх збирання, дослідження й оцінки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано у відповідності до Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року №1376. Тема роботи передбачена програмою науково-дослідних робіт юридичного факультету Академії митної служби України, що затверджена Державною митною службою України 15 липня 1999 року №17/1135. Дисертація виконана у розрізі роботи авторського творчого колективу “Академія-Митниця” з науково-дослідної роботи кафедри митного та адміністративного права Академії митної служби України над спільною темою: “Правове регулювання митного контролю, митного оформлення товарів та боротьби з порушеннями митних правил”

Мета і завдання дослідження. Головна мета дослідження полягає в тому, щоб на основі чинного законодавства України та узагальнення практики його реалізації митними органами повно та всебічно розкрити правову природу процесу збирання, дослідження та оцінки доказів у провадженні в справах про порушення митних правил, поняття, особливості та види доказів, що використовуються в розглядуваному провадженні, з'ясування їх змісту і розробки на цій підставі науково обгрунтованих пропозицій щодо удосконалення чинного адміністративно-процесуального законодавства й практики його застосування в адміністративно-юрисдикційній діяльності митних органів та їх службових осіб, уповноважених здійснювати митні розслідування.

Відповідно до поставленої мети визначаються такі взаємопов'язані завдання дослідження:

виявити, узагальнити й систематизувати особливості провадження в справах про порушення митних правил;

визначити зміст та межі доказування у провадженні в справах про порушення митних правил, його предмет, суб'єкти та особливості;

визначити поняття доказів, а також розкрити зміст їх видів (джерел);

систематизувати докази у провадженні в справах про порушення митних правил та дати їх наукову класифікацію;

виробити науково обгрунтовані пропозиції щодо збирання, дослідження й оцінки доказів, удосконалення практики їх застосування у провадженні в справах про порушення митних правил.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у процесі збирання, дослідження (перевірки) та оцінки доказів у провадженні в справах про порушення митних правил.

Предметом дослідження стали матеріальні та процесуальні норми, що закріплюють конкретні види доказів та доказування у провадженні в справах про порушення митних правил.

Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використана раціональна сукупність методів теорії пізнання. У процесі дослідження автор спирався на догматичний аналіз норм чинного законодавства, яке регулює провадження в справах про порушення митних правил, обширного та вірогідного практичного матеріалу, що дозволило сформулювати й обгрунтувати певні теоретичні висновки та рекомендації для практики. Використання діалектичного методу пізнання соціальних процесів дозволило враховувати всі взаємозв'язки явищ, що розглядаються, об'єктивно оцінити ефективність правоохоронної діяльності в зазначеній сфері, наукові праці вітчизняних і закордонних учених (підрозділи 1.1). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.2, 1.3), застосовувався порівняльно-правовий метод, наприклад, під час дослідження подібності та відмінності доказування та доказів у митних розслідуваннях від аналогічних понять у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, кримінальному та цивільному судочинствах (підрозділи 1.2). На основі функціонального методу визначено форми та методи діяльності митних органів щодо збирання, дослідження та оцінки доказів у митних розслідуваннях (розділ 2). Використання соціологічного та статистичного методів дозволило узагальнити юридичну практику, провести анкетування службових осіб митних органів, інтерв'ювання, проаналізувати емпіричну інформацію, що стосується проблеми дослідження (розділи 1, 2).

У процесі дослідження узагальнено практичні матеріали діяльності Дніпровської, Західної, Карпатської, Кримської, Київської та Східної регіональних митниць щодо використання доказів у справах про порушення митних правил.

У своїх пропозиціях та висновках дисертант спирається на праці ряду вчених у галузі загальної теорії права, кримінально-процесуального, цивільного процесуального права, криміналістики, адміністративного права і процесу, а також публікації практичних працівників митної служби. Дисертант ознайомився з працями окремих зарубіжних учених, які ведуть дослідження діяльності митних органів, а також з практичною діяльністю митників в інших країнах (Франції, Великобританії, Польщі, Угорщині та ін.).

Наукова новизна одержаних результатів визначається передусім тим, що в межах єдиного комплексного дослідження вперше зроблена спроба сформулювати i розкрити зміст доказування та доказів у провадженні в справах про порушення митних правил як самостійної приватно-наукової адміністративно-правової теорії. У дисертації по-новому осмислюється й узагальнюється проблема збирання, дослідження й оцінки доказів у провадженні в справах про порушення митних правил, дослідження здійснюється всебічно в синтезованій формі, із проведенням аналізу практики їх використання службовими особами митних органів, що здійснюють митні розслідування. З урахуванням сучасних умов висвітлені сутність і особливості провадження в справах про порушення митних правил, висловлено ряд рекомендацій, які відзначаються новизною щодо удосконалення правового регулювання збирання, дослідження та оцінки доказів у провадженні в справах про порушення митних правил. Сформульовані конкретні пропозиції щодо внесення змін і доповнень до законодавчих актів і, зокрема, Митного кодексу України. Як результат проведеного дослідження, його наукову новизну відображають основні положення:

уперше визначено місце й роль процесу доказування у провадженні в справах про порушення митних правил;

з нових позицій дано юридичну характеристику складових елементів доказування у провадженні в справах про порушення митних правил, його суб'єктів та особливостей;

удосконалено науково-теоретичну конструкцію поняття доказів у провадженні в справах про порушення митних правил;

уточнено коло доказів, що використовуються службовими особами в митних розслідуваннях;

розроблено класифікацію доказів і механізм їх процесуального оформлення у провадженні в справах про порушення митних правил;

обгрунтовано необхідність удосконалення процесуальних норм митного законодавства, що регламентують провадження в справах про порушення митних правил;

сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання процесу доказування та використання доказів з метою зміцнення законності в провадженні в справах про порушення митних правил.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, які виносяться на захист, дозволяють глибше проникнути в сутність процесу доказування та доказів у провадженні в справах про порушення митних правил, виявити їх специфіку. Рекомендації щодо удосконалення митного законодавства, висловлені дисертантом з урахуванням одержаних висновків та узагальнення практики, мають теоретичне та практичне значення для розбудови митної системи та для поліпшення правотворчої діяльності.

Окремі висновки і положення дисертаційного дослідження можуть бути використані для більш поглибленого вивчення відповідних розділів навчальних дисциплін :“Адміністративне право”, “Митне право” та “Провадження в справах про порушення митних правил”, для підготовки навчальних програм та методичних посібників для студентів і слухачів у навчальних закладах відповідного профілю, підвищення кваліфікації працівників митної системи та інших правоохоронних органів, а також правового виховання населення, що підтверджується Актом про впровадження в навчальний процес Академії митної служби України матеріалів дисертаційного дослідження, затвердженого Ректором Академії митної служби України від 28 серпня 2001 р. Положення, що містяться в дисертації та виносяться автором на захист, можуть бути використані для наступних теоретичних розробок проблем провадження в справах про порушення митних правил, а також удосконалення практичної роботи митних та судових органів щодо застосування заходів адміністративного припинення й стягнення з метою боротьби з митними правопорушеннями, про що свідчать Акт про впровадження в практичну діяльність Бабушкінського місцевого суду м. Дніпропетровська результатів дисертаційного дослідження, затвердженого Головою Бабушкінського місцевого суду від 26 липня 2001 р. та Актом про запровадження в практичну діяльність Дніпровської регіональної митниці результатів дисертаційного дослідження, затвердженого В.о. начальника Дніпровської регіональної митниці від 8 жовтня 2001 р.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що основні результати, викладені в дисертації, статтях і тезах доповідей, отримані здобувачем самостійно. Теоретичні розробки були здійснені на підставі дослідження нормативно-правових актів і спеціальної літератури із проблематики дисертації.

За результатами дисертаційного дослідження:

запропоновано доповнити Митний кодекс України нормами, що передбачають: можливість повернення справи про порушення митних правил на додаткове провадження; можливість відкладення розгляду справи про порушення митних правил до моменту забезпечення особи, яка притягається до відповідальності, юридичною допомогою адвоката; надання права оскарження постанови митного органу про накладення адміністративного стягнення не тільки особі, стосовно якої вона винесена, а й її законному представникові та адвокатові;

запропоновано надати митним органам статус правоохоронних у провадженні справ про порушення митних правил;

обгрунтовано необхідність доповнення переліку обставин, що обтяжують відповідальність, визнання протоколу про порушення митних правил документом суворої звітності, притягнення до адміністративної відповідальності свідків за відмову дати пояснення і за давання свідомо неправдивих пояснень.

Апробація результатів дисертації. Одержані здобувачем у процесі дослідження висновки, узагальнення і пропозиції оприлюднювались на науково-методичній конференції “Актуальні проблеми підготовки фахівців для Митної служби України на сучасному етапі” 21-22 травня 1998 року (м. Дніпропетровськ), міжнародній науково-практичній конференції “Митна справа в Україні: сучасні проблеми та шляхи вдосконалення” 21-22 жовтня 1999 року (м. Дніпропетровськ), міжнародній науковій конференції з нагоди 290-річчя прийняття першої в світі Конституції - Конституції Пилипа Орлика “Україна: поступ у майбутнє” 5 квітня 2000 року (м. Київ), науково-практичній конференції “Органи внутрішніх справ на початку третього тисячоліття: проблеми протидії злочинності” 27-28 жовтня 2000 року (м. Дніпропетровськ), науково-методичній конференції “Актуальні проблеми підготовки фахівців з митної справи” 23-24 листопада 2000 року (м. Дніпропетровськ), науково-практичній конференції “Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” 8 грудня 2000 року (м. Запоріжжя), міжнародній науковій конференції “Проблеми права на зламі тисячоліть” 13-14 лютого 2001 року (м. Дніпропетровськ), науково-практичній конференції “Юридична освіта і правоохоронна діяльність: перспектива нового тисячоліття” 30-31 травня 2001 року (м. Дніпропетровськ), вони також обговорювались на засіданнях ученої ради Академії митної служби України, на спільних засіданнях кафедр митного й адміністративного права та організації боротьби з контрабандою. Робота пройшла попередній захист на засіданні кафедри адміністративного права та адміністративної і кримінально-процесуальної діяльності Академії державної податкової служби України.

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 9 наукових робіт. У виданнях, перелік яких затверджено ВАКом України, міститься 6 наукових праць.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, основної частини, яка містить 2 розділи, що включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

Загальний обсяг дисертації - 202 сторінки, список використаних джерел - 228 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Перший розділ “Поняття та значення доказування та доказів у провадженні в справах про порушення митних правил” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Особливості провадження в справах про порушення митних правил” дисертант досліджує співвідношення провадження в справах про адміністративні правопорушення та провадження в справах про митні правопорушення.

Провадження в справах про порушення митних правил досліджується у двох аспектах: у першому - воно визначається як самостійний різновид провадження в справах про адміністративні правопорушення й аналізується з точки зору статичного призначення його правової основи - системи процесуальних норм, що його утворюють, у другому аспекті ці норми розглядаються у динаміці їх реального впливу на суспільні відносини в результаті їх здійснення та застосування. В цьому сенсі провадження в справах про порушення митних правил характеризується в дії як специфічна форма діяльності і зв'язків (відносин) різних суб'єктів, учасників даного провадження у конкретних правовідносинах.

На основі аналізу чинного законодавства автор визначає, як основні риси властиві процесуальним нормам будь-яких юрисдикційних форм, так і специфічні властивості норм провадження в справах про митні правопорушення, основну їх функцію.

Адміністративно-юрисдикційна діяльність митних органів України у порівнянні з подібною діяльністю, що здійснюють інші органи, на думку дисертанта, має ряд особливостей, що дає можливість вести мову про провадження в справах про порушення митних правил як про самостійний різновид провадження в справах про адміністративні правопорушення. В дисертаційному дослідженні розглядаються такі особливості: по-перше, у реалізації митної політики діяльність органів митної служби України, спрямована на боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил, є другорядною відносно інших видів діяльності; по-друге, митні органи здійснюють провадження лише з певної специфічної категорії справ; по-третє, здійснення адміністративно-юрисдикційних повноважень митними органами прямо випливає з їх діяльності, пов'язаної з функціями митного контролю та митного оформлення; по-четверте, митні органи України виступають не лише як основний адміністративно-юрисдикційний орган у справах про порушення митних правил, а й сприяють забезпеченню розгляду таких справ органами, що мають статус правоохоронних, а також судами; по-п'яте, відомчими нормативними актами вводяться в обіг спеціальні поняття, такі як “митне розслідування” та “митне обстеження”, “пред'явлення предметів та документів для впізнання”, “вилучення предметів для забезпечення стягнення за порушення митних правил”, що дає право говорити про існування специфічного адміністративно-процесуального утворення, яким є митне розслідування у справі про порушення митних правил, в межах якого здійснюється комплекс особливих процесуальних дій, що спрямовані на встановлення фактичних даних у справі; по-шосте, адміністративно-юрисдикційні повноваження митних органів України та їх службових осіб в основному регламентовані підзаконними відомчими нормативними актами; по-сьоме, законодавством передбачений двоступеневий порядок провадження в справах про порушення митних правил: перший ступінь - розгляд справи митними органами і винесення постанови про накладення штрафу та другий - розгляд тієї ж справи суддею і вирішення питання про конфіскацію, якщо така передбачена; по-восьме, докладне та чітке нормативне регулювання повноважень митних органів та їх службових осіб.

Таким чином, ураховуючи все вищевикладене, дисертант визначає провадження в справах про порушення митних правил, що підвідомчі митним органам України, як комплекс взаємопов'язаних та взаємообумовлених процесуальних дій, спрямованих на своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до чинного законодавства, забезпечення виконання постанови, виявлення причин та умов, що сприяли скоєнню митних правопорушень, вжиття заходів щодо їх усунення, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного дотримання законів та зміцнення правопорядку та законності, що здійснюються спеціально уповноваженими службовими особами митних органів з метою виконання завдань, пов'язаних з митним регулюванням.

У підрозділі 1.2. “Поняття, зміст та структура доказування у провадженні в справах про порушення митних правил”, автор поділяє думку вчених, що доказування є центральною частиною юридичного процесу (В.М. Горшеньов), в зв'язку з чим вважає доказування центральною частиною провадження в справах про порушення митних правил, оскільки лише шляхом доказування можуть бути виконані завдання провадження: виявлення та припинення митних правопорушень, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законодавством, забезпечення виконання постанов у справах, а також виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушень, вжиття заходів щодо їх усунення, запобігання правопорушенням, зміцнення правопорядку та законності.

У дисертації досліджується гносеологічне підгрунтя доказування в справах про митні правопорушення, обгрунтовується роль практики як критерію істинності знань про обставини кожної справи, аналізується значення об'єктивної істини під час розгляду митними органами митних правопорушень.

На сучасному етапі в правовій науці не викликає сумніву думка про те, що у структурі юридичного доказування адміністративне доказування посідає особливе місце.

В адміністративно-правовій літературі вже визначались особливості адміністративного доказування. Однак одні автори (В.Д. Сорокін, Є.В. Додін) ставили перед собою завдання дослідити специфіку доказування в адміністративному процесі у порівнянні з доказуванням у кримінальних та цивільних справах, інші ж (В.К. Шкарупа) визначали особливості доказування в адміністративно-примусовій діяльності органів внутрішніх справ. У дисертації здобувач зробив спробу сформулювати ознаки, що характеризують специфіку доказування у провадженні в справах про порушення митних правил, спираючись на загальні ознаки адміністративного доказування.

Специфіка доказування у провадженні в справах про порушення митних правил проявляється у фактах, що підлягають доказуванню, у методах, прийомах та засобах доказування, у колі суб'єктів доказування, правовому регулюванні.

Доказування у провадженні, про яке йдеться, здійснюється практично на всіх стадіях провадження, воно може провадитися безупинно або з перервами, спричиненими передаванням справи службовій особі митних органів, уповноваженій приймати щодо неї рішення.

Доказування у провадженні в справах про порушення митних правил за змістом являє собою складну систему, в якій органічно переплітається розумова та практична діяльність суб'єктів доказування та ті відносини, які виникають у зв'язку з цією діяльністю між учасниками митних розслідувань. Розглядаючи доказування як систему, автор розрізняє її структурні елементи, а саме: збирання доказів, їх дослідження та оцінку. Всі елементи процесу доказування взаємопов'язані й здійснюються не ізольовано одне від одного, а в певній єдності, характеризуючи різні аспекти одного процесу доказування. Під час збирання та дослідження доказів певною мірою здійснюється й їх оцінка. При обгрунтуванні висновків зі справи докази перевіряються та оцінюються. Однак на окремих етапах доказування деякі його елементи проявляються більшою чи меншою мірою.

Аналіз особливостей доказування в справах про порушення митних правил дає можливість зробити висновок про те, що воно, маючи загальні ознаки, які притаманні адміністративному доказуванню, посідає у його структурі особливе місце. На думку дисертанта, доказування у провадженні в справах про порушення митних правил є заснована на законі і регламентована нормами Митного кодексу України та адміністративно-процесуальними нормами діяльність уповноважених осіб органів митної служби, яка спрямована на своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, а також на виявлення причин та умов, щодо вчинення порушення митних правил.

У підрозділі 1.3. “Поняття та класифікація доказів у провадженні в справах про порушення митних правил” визначається поняття доказів, що використовуються під час вирішення справ про митні правопорушення, підвідомчі митним органам, та дається їх класифікація.

Дисертант виходить з того, що під юридичними доказами слід розуміти фактичні дані, що використовуються для встановлення обставин справи (С.С. Алексєєв). У дисертації змістовно аналізується юридична література, розглядаються погляди вчених-процесуалістів щодо поняття юридичного доказу. Автор не погоджується з окремими вченими, що обстоюють “подвійне” розуміння доказу (М.С. Строгович), він виходить із нерозривної єдності фактичних даних та їх процесуальних джерел, погоджуючись з більшістю.

Розглядаючи полеміку вчених-юристів стосовно терміна “фактичні дані”, автор не може погодитись з позиціями авторів, що тлумачать зазначений термін як факти об'єктивної реальності (М.С. Строгович, М.А. Чельцов, Р.Г. Домбровський), а також авторів, які тлумачать його двояко: як факти об'єктивної реальності і як відомості про факти (П.С. Елькінд, Ф.Н. Фаткулін). Дисертант вважає найбільш переконливими аргументи авторів, що розуміють фактичні дані лише як відомості про факти (В.Я.Дорохов, Л.М. Карнєєва, М.М. Михеєнко, І.В. Решетникова).

У дисертації зроблено висновок про те, що під доказами у провадженні в справах про порушення митних правил слід вважати будь-які фактичні дані, що відповідають вимогам відносності і допустимості, на підставі яких у встановленому законом порядку службова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа, встановлює наявність або відсутність події митного правопорушення, вину особи, яка притягається до відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, поясненнями свідків, висновками експертів, речовими доказами та іншими документами, отриманими у передбаченому законом порядку.

Автор зазначає, що в юридичній літературі не здійснювалась класифікація доказів у провадженні в справах про порушення митних правил, у зв'язку з чим здійснює її за такими підставами: за носіями фактичних даних та механізмом їх формування на особисті та речові; за джерелом інформації про фактичні дані на первинні та похідні; стосовно факту порушення митних правил на прямі та непрямі; за розрізненням формулювання тези доказування на обвинувальні та виправдувальні; залежно від джерела - на докази, що містяться: у протоколах про порушення митних правил, у протоколах процесуальних дій, у поясненнях осіб, які притягаються до відповідальності, у поясненнях свідків, у висновках експертів, у речових доказах, в інших документах, отриманих у передбаченому законом порядку.

Другий розділ “Діяльність митних органів України щодо збирання, дослідження та оцінки доказів у провадженні в справах про порушення митних правил”.

У підрозділі 2.1. “Складання та оцінка протоколів про порушення митних правил та інших процесуальних дій” підкреслюється особлива роль протоколу про порушення митних правил. Це пов'язано з тим, що протокол є комплексним джерелом доказової інформації. У ньому знаходиться інформація про здійснення правопорушення, про правопорушника та інша інформація, необхідна для вирішення справи по суті. Виходячи із значення цього процесуального документа законодавець вимагає від службових осіб митних органів суворо дотримуватись порядку його складання. Тому в дисертаційній роботі дається критична оцінка практики діяльності окремих митних органів, у яких виявлено порушення процесуальних вимог.

Автор наголошує на необхідності дотримання всіх передбачених законом реквізитів протоколу і складання протоколів уповноваженими на це особами. У зв'язку з цим дисертант пропонує передбачити у законодавстві норму, згідно з якою протоколи (в першу чергу про порушення митних правил), виконані з порушенням законної форми чи змісту, вважались би недійсними без яких-небудь наслідків.

Проаналізувавши практику діяльності митних органів України, автор пропонує з метою підвищення відповідальності, а також попередження зловживань з боку службових осіб митних органів, які провадять митні розслідування, надати протоколам про порушення митних правил статусу документів суворої звітності.

Як джерела доказів чинне митне законодавство передбачає також протоколи процесуальних дій, наприклад, протокол проведення митного обстеження, вилучення предметів та документів, пред'явлення предметів та документів для впізнання тощо. Протоколи, складені та оформлені в порядку, передбаченому законом, є джерелом доказів, оскільки в них підтверджуються обставини та факти, що мають значення для справи.

Автор прийшов до висновку, що протоколи процесуальних дій одержують доказове значення в справі лише за умови, коли: протокол складений на законних підставах (тобто можливість проведення даної процесуальної дії передбачена законодавчими актами); дані результати отримані в необхідних законом умовах проведення відповідної процесуальної дії.

У підрозділі 2.2. “Отримання та оцінка пояснень осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності” досліджується процесуальний статус осіб, які притягаються до відповідальності за порушення митних правил. Обсяг та характер прав, наданих правопорушнику, визначається тим, що він стає учасником провадження всупереч своєму бажанню, і його інтереси, як правило, протилежні інтересам осіб, які притягають його до відповідальності. Саме цим і пояснюється те, що процесуальний статус правопорушника має певні специфічні властивості, що відрізняють його від інших учасників провадження. Основний напрямок діяльності особи, яка притягається до відповідальності, на думку дисертанта, виражається у захисті нею своїх прав та інтересів. Тому у її правовому статусі головними та невід'ємними елементами є надані їй права та їх процесуальні гарантії.

Автор досить грунтовно аналізує участь особи, яка притягається до відповідальності, на всіх стадіях митного розслідування. Чинним законодавством установлено обов'язковість участі правопорушника у розгляді справи по суті і тільки у випадках, прямо передбачених законом, за умови його відсутності. Така вказівка законодавця підкреслює значення пояснення особи для об'єктивного вирішення справи. Однак, як свідчить практика, частина справ розглядається без участі осіб, які притягаються до відповідальності, причому в багатьох випадках вони не запрошуються на слухання справи. З огляду на це в дисертації наголошується на доконечності пунктуального виконання службовими особами митних органів, уповноваженими на розгляд справи, вказівок законодавця щодо вжиття всіх необхідних заходів для забезпечення участі правопорушника у розгляді справи. При цьому зазначається, що, попри важливість в системі доказів пояснень особи, яка притягається до відповідальності, перебільшувати його значення не слід. Тільки на підставі одного пояснення правопорушника робити висновки зі справи не можна. Оцінюючи пояснення особи, яка притягається до відповідальності, слід мати на увазі, що воно є також і засобом захисту своїх інтересів, тому в них можуть бути різні версії та припущення щодо скоєного. У дисертації висловлюються думки про посилення забезпечення прав особи, яка притягається до відповідальності щодо давання пояснень про обставини справи.

У підрозділі 2.3. “Отримання та оцінка пояснень свідків” розглядаються особливості опитування свідків у провадженні в справах про порушення митних правил. Автор зазначає, що таке джерело доказів у митних розслідуваннях, як пояснення свідків, у практиці митних органів не отримало розповсюдження у зв'язку з тим, що процесуальний статус цього учасника провадження не урегульований. На думку автора, слід розширити використання цього різновиду доказу.

Автор доводить можливість опитування як свідків співробітників митних органів, що здійснювали функції, пов'язані з митним контролем та митним оформленням, у результаті яких виявлено правопорушення, а також митників, які припиняли протиправні дії чи брали участь у затриманні.

Дисертант підкреслює, що оцінюючи пояснення свідків, треба враховувати, що вони не несуть ніякої відповідальності за відмову або давання неправдивих свідчень. Це зобов'язує службових осіб митних органів досліджувати належність свідка до скоєного правопорушення, а також оцінювати ці пояснення тільки у комплексі з іншими доказами зі справи. У дисертації пропонується внести у чинне митне законодавство норму, яка б передбачала відповідальність за відмову від давання свідчень та заздалегідь неправдиві свідчення.

У підрозділі 2.4. “Висновки експертів та їх оцінка” досліджуються методи оцінки та можливості висновку експерта. Автор зазначає, що, як правило, службові особи митних органів володіють достатніми професійними навичками, аби вирішити ті чи інші питання, що виникають в ході митних розслідувань. Разом з тим, щоб розв'язати деякі питання потрібні спеціальні знання, якими митники володіти не зобов'язані, це спричиняє до необхідності звертатися до фахівців.

Дисертант розглядає види експертиз, які мають місце в діяльності митних органів, у провадженні в справах про порушення митних правил, указує на причини рідкого звертання про допомогу до спеціалістів, слабкого використання можливостей експертизи.

Автор дійшов до думки, що одним із шляхів підвищення ефективності роботи митних органів є розширення практики використання як доказів висновків експерта. Висновки експерта є важливим джерелом доказів, однак, щоб вони виконували цю роль, службова особа митних органів повинна вміти визначити орган чи особу для проведення експертизи, а також сформулювати питання, що підлягають вирішенню.

Законодавче закріплення положення про використання висновку експерта як джерела доказів спричиняє до необхідності подальшої правової регламентації цього інституту, у зв'язку з чим дисертант пропонує розробити та побудувати системи типових комплексів експертиз, а також визначити основні фактичні дані, що підлягають установленню з урахуванням особливостей предмету посягання та способів учинення даної категорії правопорушень.

У підрозділі 2.5. “Збирання та оцінка речових та інших доказів” розглядаються способи та методи збирання, дослідження та оцінки речових доказів.

В адміністративно-процесуальному законодавстві немає узагальнюючого поняття речових доказів, але вказівки на необхідність використання окремих предметів матеріального світу як доказів у справах містяться в багатьох відомчих нормативних актах. У зв'язку з цим дисертант пропонує вважати речовими доказами предмети матеріального світу, що своїми властивостями, зовнішнім виглядом, формою, іншими рисами спроможні підтвердити або спростувати факти, що мають значення в справі про порушення митних правил.

На думку автора, речові докази у митних розслідуваннях слід класифікувати: на прямі і непрямі, виправдовувальні і обвинувальні, первинні та похідні.

У зв'язку з тим, що в адміністративно-правовій літературі процесуальні дії (проведення митних обстежень, огляд та переогляд транспортних засобів, речей та інших предметів, особистий огляд, вилучення предметів), через які предмети матеріального світу набувають статусу речових доказів, знайшли недостатнє висвітлення, а в практиці діяльності службових осіб допускаються помилки під час здійснення процесуальних дій, у дисертації відведено багато місця їх аналізу. Вироблено ряд рекомендацій щодо їх правильного проведення і фіксації отриманих результатів.

На думку дисертанта, немає потреби у створенні чисто адміністративної методики i тактики виявлення, збирання та дослідження речових доказів. В основі прийомів, розроблених криміналістикою, лежать дані науково-технічного характеру, перевірені практикою, тому цілком закономiрним буде більш активне впровадження криміналістичних методів та прийомів у провадженні в справах про порушення митних правил.

Речові докази перебувають у рівних умовах з усіма іншими доказами, що використовуються у митних розслідуваннях, тому дисертант не погоджується з думкою деяких авторів (М.М. Гродзинський, Ц.М. Каз), які в об'єктивному характері речових доказів відзначали їх перевагу в порівнянні з іншими доказами. Неприпустимо переоцінювати роль цього виду доказів. Зважаючи на це, слушною здається точка зору авторів (М.М. Видря, Ю.М. Орлов), які стверджують, що в теорії доказів речові докази не мають ніяких переваг перед іншими доказами, роль і значення їх можуть бути правильно оцінені тільки у разі якнайретельнішого і критичного зіставлення з усіма обставинами справи, із усіма доказами, зібраними в ході розслідування і розгляду справи.

У дисертації як джерело доказів у провадженні в справах про порушення митних правил досліджуються документи та показання спеціальних технічних засобів. Дисертант вважає, що необхідно розрізняти документи, в яких засвідчуються обставини (факти), що мають значення для справи, і документи, в яких вони викладаються. На думку автора, будь-які видані державними органами, підприємствами, громадськими організаціями, службовими особами або громадянами документи є доказами в справі про порушення митних правил, якщо обставини і факти, засвідчені або викладені в них мають значення для об'єктивного розв'язання справи.

Усі документи підлягають перевірці і зіставленню з іншими доказами, вони не мають якоїсь переваги перед іншими доказами i їх доказове значення залежить від характеру інформації, що міститься в них. У багатьох випадках документи чи не єдині джерела інформації. Всебічна i глибока оцінка інформації, що міститься в документі, є однією з важливих умов прийняття обгрунтованого рішення зі справи.

До окремого виду доказів у справах про порушення митних правил автор відносить показання спеціальних технічних засобів, оскільки вони є матеріальними носіями доказової інформації. Як спеціальні технічні засоби, варто розглядати різноманітні вимірювальні, пошукові, оглядові, у тому числі й медичні прилади. Дисертант вважає, що спеціальні технічні засоби повинні відповідати таким вимогам: а) усі без винятку спеціальні технічні засоби повинні бути безпечними для оточуючих, у тому числі для осіб, яких оглядають, та не завдавати їм шкоди; б) вимірювальні прилади повинні бути сертифіковані і пройти метрологічну перевірку.

Оцінка показань спеціальних технічних засобів складає елемент оцінки протоколу про порушення митних правил, отже, вони оцінюються службовими особами за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

У висновках в узагальненому вигляді характеризуються основні проблеми та висновки, що випливають зі змісту дисертації, сформульовано пропозиції та рекомендації в галузі удосконалення правового регулювання, а також практики роботи службових осіб митних органів України з доказами у провадженні в справах про порушення митних правил.

свідок доказ митний орган

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Приймаченко Д.В. Загальні питання відповідальності за порушення митних правил // Митна справа. - 1999. - № 5. - С. 69 - 73.

Приймаченко Д. Особливості провадження в справах про порушення митних правил // Збірник наукових праць Академії державної податкової служби України. - 2001. - № 2. - С. 186 - 190.

Приймаченко Д. Доказове значення пояснення особи, яка притягається до відповідальності // Право України. - 2001. - № 5. - С. 53 - 56.

Приймаченко Д. Протокол про порушення митних правил як джерело доказів у митному розслідуванні // Митна справа. - 2001. - № 5. - С. 23 - 31.

Приймаченко Д. Деякі питання оцінки доказів у провадженні в справах про порушення митних правил // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 7. - С. 68 - 69.

Приймаченко Д.В. Особливості висновку експерта як джерела доказів у провадженні в справах про порушення митних правил // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - К., 2000. - С. 286 - 290.

Приймаченко Д.В. Проблеми доказування в провадженні у справах про порушення митних правил // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. - 2001. - № 2. - С. 147 - 152.

Приймаченко Д. Пояснення свідків як джерело доказів у митних розслідуваннях // Вісник Академії митної служби України. - 2001. - № 3. - С. 9 - 13.

Приймаченко Д.В. Предмет та межі доказування в провадженні у справах про порушення митних правил // Актуальні проблеми підготовки фахівців з митної справи: Матеріали наук.-метод. конф. - Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2001. - С. 88 - 91.

АНОТАЦІЯ

Приймаченко Д.В. Докази у провадженні в справах про порушення митних правил. -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07. - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право. - Академія державної податкової служби України, Ірпінь, 2002.

Дисертаційна робота є науковим дослідженням правової природи доказування та доказів у провадженні в справах про порушення митних правил. Розглянуто особливості провадження в справах про порушення митних правил. Проаналізовано зміст та структуру доказування, а також визначено предмет та межі останнього у досліджуваному провадженні.

Визначено поняття доказів, що використовуються у митних розслідуваннях. Обгрунтовано запропоновану класифікацію доказів. Розглянуто окремі види доказів у провадженні в справах про порушення митних правил.

Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та адміністративно-юрисдикційної діяльності митних органів України.

Ключові слова: митні органи, адміністративно-юрисдикційна діяльність, порушення митних правил, докази, доказування, провадження в справах про порушення митних правил, митні розслідування.

АННОТАЦИЯ

Приймаченко Д.В. Доказательства в производстве по делам о нарушении таможенных правил. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07. - теория управления; административное право и процесс; финансовое право. - Академия государственной налоговой службы Украины, Ирпень, 2002.

Диссертационная работа является научным исследованием правовой природы доказывания и доказательств в производстве по делам о нарушении таможенных правил.

Административно-юрисдикционная деятельность таможенных органов Украины в сравнении с аналогичной деятельностью, которую осуществляют иные правоохранительные органы, по мнению диссертанта, имеет ряд особенностей, что позволяет вести речь о производстве по делам о нарушениях таможенных правил, как о самостоятельной разновидности производства по делам об административных правонарушениях.

Необходимо отметить, что определение сущности доказывания позволяет точнее осознать содержание, цель, структуру и его субъекты. Анализ особенностей доказывания в производстве по делам о нарушении таможенных правил позволяет сделать вывод о том, что оно, имея общие черты, присущие административному доказыванию, занимает в его структуре особенное место. Определен предмет и границы доказывания в исследуемом производстве. Результаты осуществленного исследования позволяют утверждать, что доказывание в производстве по делам о нарушении таможенных правил, является одним из наиболее действенных способов обеспечения законности, усиление защиты прав и свобод граждан.

В диссертационной работе определена научно-теоретическая конструкция понятия доказательств, которые используются в таможенных расследованиях, выявлены и проанализированы их особенности. Автор систематизировал доказательства и обосновал предложенную классификацию.

Рассмотрены отдельные виды доказательств, обоснован механизм их процессуального оформления в производстве по делам о нарушении таможенных правил.

Анализ законодательства, которое регламентирует производство по делам о нарушении таможенных правил, а также практика его реализации, показывают, что отдельные правовые нормы, а также деятельность таможенных органов требует своего дальнейшего усовершенствования. Исходя из этого, в диссертационной работе сформулированы предложения относительно усовершенствования действующего законодательства и административно-юрисдикционной деятельности таможенных органов Украины.

Ключевые слова: таможенные органы, административно-юрисдикционная деятельность, нарушение таможенных правил, доказательства, доказывание, производство по делам о нарушении таможенных правил, таможенные расследования.

Annotation

Priymachenko D. V. The evidences in businesses about infringement of customs rules carrying-out. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree of Science (jurisprudence) on speciality 12.00.07. - theory of management; administrative law and process; financial law. - Academy of a state tax service of Ukraine, Irpin, 2002.

Thesis is scientific research of a legal nature evidences in businesses about infringement of customs rules carrying-out. The paculiarities of the carrying-out are considered. The contents and structure of evidence are analysed, the subject and borders of the last in the carrying-out under study are determined.

The concept of the evidences which are used in customs investigations is determined. The offered classification of the evidences is proved. The separate kinds of the evidences in carrying-out on businesses about infringement of customs rules are considered.

The proposals concerning improvement of the current legislation and administrative - juridical activity of customs bodies of Ukraine are formulated.

Key words: customs bodies, the administrative - juridical activity, infringement of customs rules, evidence, carrying-out on businesses about infringement of customs rules, customs investigations.

Размещено на Allbest.ru