У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження; ступінь наукової розробки проблеми дослідження; зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначаються предмет, об`єкт, основна мета та завдання дисертаційного дослідження, його методологічна основа, особистий внесок дисертанта; формулюється наукова новизна та викладаються основні положення, які виносяться на захист; висвітлюється практичне значення й апробація результатів дослідження; вказуються публікації за темою дисертації.

Розділ 1 "Загальна характеристика фірмового найменування” присвячений дослідженню фірмового найменування як об`єкта правової охорони. Розділ складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 "Поняття та історичні аспекти виникнення і розвитку фірмових найменувань" на підставі проведеного у роботі історичного аналізу зазначається, що право на ім`я юридичної особи визнавалося ще в римському праві. Виникнення самого інституту фірмового найменування слід віднести до епохи середніх віків, коли товариські об`єднання, що виникали в той час, намагалися шляхом зовнішнього відмежування одне від одного не допустити змішування їх з боку клієнтів.

На розвиток права на фірмові найменування в кожній окремій країні значною мірою вплинув розвиток міжнародного регулювання інтелектуальної власності. Паризька конвенція про охорону промислової власності стала основою для міжнародної охорони промислової власності, одним із об`єктів якої є фірмове найменування.

У російській та українській доктрині торгівельного права висловлювалися дві основні точки зору на природу фірмового найменування. Прихильники першої точки зору розглядали фірму як торгове ім`я особи, що здійснює торгівлю. Прихильники другої точки зору розглядали фірму як найменування самого підприємства.

На підставі аналізу сучасних поглядів на інститут фірмового найменування сформульовано висновок, що на думку більшості науковців незалежної України, фірмове найменування є ім`ям самої юридичної особи, а не власника цієї особи. На сьогодні науковці мають єдину точку зору щодо того, що фірмове найменування ідентифікує саму юридичну особу і є позначенням, що відноситься до розпізнавальних знаків слугуючи ідентифікації підприємства, виділення його серед інших.

У результаті дослідження сучасного цивільного законодавства запропоновано авторське визначення фірмового найменування як незмінної повної чи скороченої назви юридичної особи, яка ідентифікує її та відрізняє від інших юридичних осіб у процесі здійснення прав і участі в цивільно-правових відносинах. Таке визначення найбільш повно відображає основні функції і принципи, яким повинно відповідати фірмове найменування.

З метою забезпечення чіткого розуміння поняття фірмового найменування запропоновано розглядати його як один із підвидів комерційного найменування, до поняття якого включається ще й найменування, під яким здійснюють свою діяльність фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Поняття комерційного найменування є більш широким ніж поняття фірмове найменування. Так із самої назви "фірмове найменування” прослідковується його приналежність саме структурі, організації, підприємству. Поняття ж комерційного найменування можна розглядається к таке, що може належати будь-якому суб`єкту, що здійснює комерційну діяльність. Основною відмінністю комерційного найменування від фірмового є те, що останнє може використовуватися лише юридичними особами, тоді як учасниками комерційної діяльності можуть бути і приватні підприємці без статусу юридичної особи.

Доводиться, що фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності не може мати фірмове найменування, вона може мати комерційне позначення, під яким здійснює свою підприємницьку діяльність, або виступати в цивільному обороті під власним ім`ям. Таке найменування фізичної особи слід розглядати як один із підвидів комерційного найменування, яке передбачено як об`єкт інтелектуальної власності в Цивільному кодексі України.

Обґрунтовується висновок, що комерційні позначення не є окремими об`єктами інтелектуальної власності, оскільки, по-перше, вони не передбачені нормами Цивільного кодексу України як окремі об`єкти, а, по-друге, комерційні позначення слід розуміти як загальну назву щодо позначок, знаків чи найменувань, що використовуються у сфері комерційної діяльності.

Скорочене фірмове найменування є невід`ємною частиною повного фірмового найменування, яке включається за бажанням власника, і повинне підлягати правовій охороні незалежно від його реєстрації, так само як і фірмове найменування юридичної особи. Власник фірмового найменування має право використовувати його на свій розсуд, в тому числі застосовувати лише його певну частину, яка допомагає індивідуалізувати конкретну юридичну особу.

На рівні Цивільного кодексу України необхідно надати можливість захисту скороченого фірмового найменування без його обов`язкового включення до повного найменування. А саме, доповнити ст.489 Цивільного кодексу України частиною п`ятою наступного змісту: "Скорочене фірмове найменування охороняється на підставі його використання, незалежно від реєстрації та включення до повного найменування юридичної особи”.

У підрозділі 1.2 "Співвідношення фірмового найменування з іншими засобами індивідуалізації” досліджено особливості співвідношення фірмових найменувань з іншими засобами індивідуалізації.

У процесі відмежування поняття фірмового найменування від суміжних правових категорій зроблено висновок, що хоча всі об`єкти виконують однакові функції, основну серед яких займає функція індивідуалізації, однак кожен із них має різне призначення, зокрема: фірмове найменування індивідуалізує юридичну особу, торгівельна марка - товари та послуги, географічне зазначення вказує на географічне місце походження товару.

Проведено аналіз моменту виникнення прав на засоби індивідуалізації. Так, право на фірмові найменування, на відміну від прав на торгівельні марки та географічні зазначення, не залежать від моменту реєстрації таких прав.

Враховуючи характер досліджуваного об`єкту, зроблено висновок, що фірмове найменування займає одне з основних місць у системі засобів індивідуалізації. Зазначені засоби індивідуалізації характеризуються, крім того, єдиними функціональними характеристиками. Однак існує значна кількість закріплених на законодавчому рівні положень, які по-різному регулюють одні й ті самі питання щодо кожного об`єкту індивідуалізації.

Обґрунтовується необхідність прийняття окремого нормативно-правового акту, який би детально визначив особливості правового положення фірмових найменувань в Україні, в тому числі основні принципи їх співіснування з іншими засобами індивідуалізації господарюючих суб`єктів, а також їх товарів та послуг.

У підрозділі 1.3 "Джерела правового регулювання фірмового найменування” виділено серед існуючих в Україні джерел дві групи: національну та міжнародну. Важливим нормативним актом для усієї системи законодавства у сфері інтелектуальної власності є Конституція України, яка закріплює право кожного громадянина володіти, користуватися й розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної діяльності.

Одним із найперших та основних нормативно-правових актів, який врегульовував питання, пов`язані з фірмовими найменуваннями, було Положення про фірму, затверджене постановою Ради народних комісарів Союзу РСР від 22 червня 1927р. Згадане Положення, відповідно до постанови Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" та листа Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів” від 15.05.1997р., діяло в частині, що не суперечить Конституції України та законам України, оскільки в Україні був відсутній нормативний акт, який регулював би питання, пов`язані з визначенням фірмового найменування. Згадане Положення діяло до набрання чинності Цивільним кодексом України і Господарським кодексом України.

Першим кроком у створенні законодавства про інтелектуальну власність у незалежній Україні стало прийняття Закону України "Про власність" 7 лютого 1991 року, який у ст.13 вперше проголосив об`єктами права власності громадян твори науки, літератури, мистецтва, винаходи, промислові зразки та інші результати інтелектуальної праці. Розділ 6 цього Закону повністю присвячений праву інтелектуальної власності. Закон визначив суб`єктів права інтелектуальної власності. Вперше на рівні законодавства в незалежній Україні було закріплено перелік об`єктів права інтелектуальної власності. Прийняття згаданого нормативного акту дало поштовх для подальшого розвитку системи законодавства в сфері інтелектуальної власності.

В подальшому було прийнято ряд нормативно-правових актів, що більш детально регламентують відносини, пов`язані з правами на фірмові найменування. До них, зокрема, відносяться Закон України "Про господарські товариства”, Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та інші законодавчі акти.

Найважливішим кроком на шляху визначення, застосування та охорони фірмового найменування стало прийняття нового Цивільного кодексу України, який врегулював питання, пов`язані з комерційними найменуваннями, одним із підвидів яких запропоновано розглядати фірмове найменування.

Необхідно зауважити, що в Україні лише створюється механізм правового регулювання відносин, пов`язаних із фірмовими найменуваннями. Законодавство, яке на сьогодні існує в Україні, не можна визнати досконалим, його формування почалося з набуттям Україною незалежності. Але, чинне законодавство про інтелектуальну власність значною мірою наближене до вимог ринкової економіки. Результати інтелектуальної діяльності визнані товаром, проголошена також свобода в розпорядженні цими результатами на свій розсуд. Таким чином, не викликає сумнівів необхідність розробки і прийняття окремого нормативно-правового акту, який би детально визначив особливості правового положення фірмових найменувань в Україні.

Розділ 2 "Право на фірмове найменування - як елемент правосуб`єктності юридичної особи" складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1 "Функції та принципи фірмового найменування” подається аналіз основних функцій, які виконує фірмове найменування, та принципів, яким воно має відповідати.

Запропоновано наступний перелік функцій фірмового найменування - це функція індивідуалізації юридичної особи, функція рекламування та охоронна функція, а також функція заборони. Для виконання функції індивідуалізації фірмове найменування повинно мати вирізняльні властивості, які б не допускали змішування одного підприємства з іншими.

Функція рекламування є також однією з основних функцій фірмового найменування. Виявляється ця функція в тому, що фірмове найменування дає суспільству інформацію про те чи інше підприємство. Така інформація складається на основі ділової репутації та авторитету підприємства. Отже, доводиться, що рекламування за допомогою фірмових найменувань стимулює володільців таких найменувань до збереження доброї репутації на ринку.

Охоронна функція фірмового найменування полягає в повноваженнях, наданих законом власнику. Ця функція тісно пов`язана з функцією заборони. До наданих володільцю фірмового найменування повноважень належить право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, у тому числі забороняти таке використання. Фірмове найменування стоїть, з одного боку, на сторожі репутації власника цього найменування, а з іншого - реалізація охоронної функції здійснюється через заборону третім особам порушувати права власника, та користуватися схожим чи тотожним фірмовим найменуванням.

На підставі налізу принципів фірмового найменування, крім загально визнаних принципів істинності, сталості, винятковості, запропоновано виділити також принципи обов`язковості та реєстрації. Сутність принципу обов`язковості полягає в імперативному припису держави кожній юридичній особі мати своє найменування, яке включається до її установчих документів. Юридична особа не може існувати без найменування, яке її індивідуалізує на ринку товарів та послуг. Відповідно до ст.90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму, отже існування юридичної особи без її найменування неможливе, воно вказується в установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.

Підтримана й знайшла подальший розвиток пропозиція про виділення принципу реєстрації фірмового найменування, оскільки, незважаючи на задекларованість положення про те, що фірмове найменування охороняється незалежно від його реєстрації, воно отримує охорону лише з моменту виникнення юридичної особи й занесення назви підприємства до установчих документів та свідоцтва про реєстрацію юридичної особи. Таким чином, прослідковується пряма залежність охорони фірмового найменування саме від його державної реєстрації у відповідних органах разом із юридичною особою, якій воно належить.

У підрозділі 2.2 "Способи та механізми реалізації права на фірмове найменування” заперечується можливість різних юридичних осіб використовувати одне й те ж фірмове найменування у випадку, якщо ці особи діють у різних сферах бізнесу й на різних територіях чи мають різну організаційно-правову форму. Перш за все, звертається увага на те, що до структури фірмового найменування, крім вирізняльної частини, входить також організаційно-правова форма, тому існування двох юридичних осіб із однаковими фірмовими найменуваннями, але з різними організаційно-правовими формами неможливе. По-друге, кожна юридична особа має право на розширення сфери та території бізнесу, а тому у випадку існування іншої юридичної особи з тотожним найменуванням можливе змішування двох суб`єктів цивільних відносин. Саме тому доводиться, що не можна на законодавчому рівні закріплювати положення, відповідно до якого особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та реалізовують, та послуг, які ними надаються. На підставі проаналізованих положень пропонується виключити ч.4 ст.489 Цивільного кодексу України.

Доведено, що в Україні виникнення права на фірмове найменування як у іноземних, так і у вітчизняних юридичних осіб не може пов`язуватися з фактом спеціальної реєстрації фірмових найменувань.

Доводиться, що право на фірмове найменування виникає після реєстрації самої юридичної особи, якій воно належить. Чинне цивільне законодавство не містить вимог щодо спеціальної реєстрації фірмового найменування, однак фактично користуватися фірмою юридична особа може лише після своєї державної реєстрації й отримання свідоцтва, у яке включаються відомості про реєстрацію юридичної особи. Таким чином, можна говорити про залежність виникнення прав на фірмове найменування від моменту реєстрації самої юридичної особи. Дане положення відповідає запропонованому принципу реєстрації фірмового найменування.

Обґрунтовується необхідність створення єдиного реєстру фірмових найменувань, що існують на території України. За даними такого реєстру було б легше визначити, хто першим використав те чи інше фірмове найменування при виникненні спору. Єдиний державний реєстр допоможе вирішити проблему вибору назви новостворюваній юридичній особі або при перевірці новизни заявлених для реєстрації товарних знаків, які не повинні відтворювати відомі фірмові найменування, що належать іншим особам.

Обґрунтовується позиція, відповідно до якої у випадку передачі права на фірмове найменування за договором комерційної концесії предметом договору є лише вирізняльна частина фірмового найменування, оскільки неможливе передання прав на повне фірмове найменування, включаючи організаційно-правову форму. На законодавчому рівні пропонується закріпити, що передачі за договором комерційної концесії підлягає лише вирізняльна частина фірмового найменування. У випадку ж передачі фірмового найменування в цілому порушується принцип істинності фірми.

В результаті проведеного аналізу чинного законодавства та судової практики визначається, що схожими фірмовими найменування слід вважати ті, які мають сукупність схожих рис, подібні одне до одного та співзвучні. Тотожними необхідно визначати фірмові найменування, що є повністю однаковими, ідентичними одне одному.

У роботі пропонується на законодавчому рівні закріпити положення, відповідно до якого у випадку реорганізації юридичної особи шляхом злиття або приєднання, розв`язання проблеми з фірмовим найменуванням можливе трьома наступними шляхами: такі юридичні особи можуть об`єднати свої фірмові найменування в одне ціле, що одночасно доведе інформацію про злиття чи приєднання до споживачів; можуть обрати нове фірмове найменування, яке жодною із таких юридичних осіб не використовувалося; або продовжувати використовувати фірмове найменування однієї з юридичних осіб.

Такі можливості слід закріпити в спеціальній нормі Закону України "Про фірмові найменування” для полегшення вибору власниками юридичних осіб, що реорганізуються.

Обґрунтовується позиція, відповідно до якої в результаті поділу юридичних осіб, кожна з юридичних осіб, що реорганізуються вправі використовувати попереднє фірмове найменування, а тому право на таке використання має вирішуватися тими особами, які беруть участь у поділі. У випадку недосягнення згоди питання щодо долі фірмового найменування має вирішуватися в судовому порядку. Таким чином, на законодавчому рівні необхідно закріпити положення про те, що доля фірмового найменування у випадку поділу юридичної особи має бути передбачена Статутом юридичної особи під час її створення.

Розділ 3 "Охорона фірмового найменування за законодавством України" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 "Недобросовісна конкуренція як підстава порушення прав на фірмове найменування” на підставі аналізу чинного законодавства та судової практики доводиться, що недобросовісна конкуренція є одним з найбільш поширених порушень прав на фірмові найменування. Використання схожих або тотожних фірмових найменувань суб`єктами господарювання, що працюють на різних ринках товарів, і якщо географічні межі товарних ринків, на яких вони функціонують, не співпадають, є порушеннями прав на фірмові найменування у вигляді недобросовісної конкуренції. Право на фірмове найменування належить саме тій юридичній особі, яка була першою зареєстрована у відповідних органах державної влади. Тому використання навіть на різних ринках товарів та послуг схожих або тотожних фірмових найменувань має розглядатися як порушення.

Однією з основних причин порушень у сфері недобросовісної конкуренції стало посилення конкурентної боротьби за зниження рівня монополізації ринків у процесі появи і вступу до них нових учасників правовідносин.

Організаційно-правова форма при співпадінні додаткових частин фірмового найменування не має вирішального значення при визначенні питання щодо схожості або тотожності фірмових найменувань. Саме тому дії юридичної особи, яка неправомірно використовувала фірмове найменування, що схоже або тотожне лише в частині додаткового елементу структури фірмового найменування для неправомірного досягнення вигоди для себе, повинні розглядатися як недобросовісна конкуренція, і тягнути за собою настання конкретних видів відповідальності за даний вид правопорушення.

Обґрунтовується позиція, що прояви недобросовісної конкуренції у сфері використання фірмових найменувань можуть бути лише у вигляді активних дій, які спрямовані на порушення права іншої особи. Неможливе використання чужого фірмового найменування шляхом бездіяльності. Тому недобросовісна конкуренція у сфері порушення прав на фірмові найменування може виявлятися лише в діях суб`єктів господарювання.

Визначається, що найпоширенішою категорією порушень у вигляді недобросовісної конкуренції є дії, пов`язані з неправомірним використанням знаків для товарів і послуг та фірмових найменувань, тобто дії, спрямовані на неправомірне використання ділової репутації суб`єктів господарювання.

У підрозділі 3.2 "Цивільно-правові способи захисту прав на фірмове найменування” визначається, що система правового захисту прав на фірмові найменування за чинним цивільним законодавством не забезпечує надійного та ефективного захисту фірмових найменувань.

Визначається, що одним із основних видів порушень прав на фірмове найменування, що підлягають цивільно-правовому захисту, є використання третіми особами найменування, тотожного чи схожого до ступеня сплутування з фірмовим найменуванням тієї юридичної особи, яка має на нього виключне право. При цьому в більшості випадків йдеться про використання спеціального умовного позначення юридичної особи, тобто тієї частини фірмового найменування, яка саме і слугує вирізненню одних підприємств серед інших.

Пропонується виключити з п.3 ст.6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”, відповідно до якого не може бути зареєстроване як товарний знак позначення, яке є тотожним або схожим настільки, що його можна сплутати з фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні й належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів та послуг, словосполучення "щодо таких же або споріднених з ними товарів та послуг”. Наявність такої норми в законі звужує коло можливостей власника фірмового найменування щодо захисту його порушеного права, тому що слід враховувати можливість і право юридичної особи змінити предмет своєї діяльності та вийти на більш широкий та перспективний ринок під своїм найменуванням.

У згаданій нормі закону йдеться про відомі на території України фірмові найменування. Пропонується виключити із статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг” також положення про відомість фірмового найменування, оскільки схожість або тотожність навіть не загальновідомого фірмового найменування на території України може призвести до змішування двох суб`єктів підприємницької діяльності.

На рівні спеціального закону про фірмові найменування визнається доцільним закріпити положення про неможливість реєстрації домену в мережі Інтернет з використанням фірмового найменування, що належить третій особі.

У підрозділі 3.3 "Інші способи захисту прав на фірмове найменування” проведено аналіз кримінально-правового та адміністративно-правового захисту прав на фірмові найменування порівняно з цивільно-правовим. Визначено, що адміністративно-правовий захист, загалом, відповідає інтересам власників фірмових найменувань, оскільки належним чином забезпечує охорону їхніх законних прав від дрібних посягань. У той же час, заходи кримінально-правового захисту потребують певних змін.

Так, у санкції ст.229 Кримінального кодексу України необхідно збільшити розміри штрафів, які покладаються на правопорушника. Існуючий розмір штрафів не можна розглядати як засоби попередження скоєння аналогічних злочинів іншими особами.

Запропоновано при визначенні розміру заподіяної матеріальної шкоди виходити із загальновстановленого розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та виключити відповідні положення зі статей Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб”, відповідно до яких завдана шкода вираховується за спеціальною формулою.

Розділ 4 "Фірмове найменування в міжнародному приватному праві" складається з двох підрозділів.

У підрозділі 4.1." Міжнародно-правове регулювання та міжнародно-правовий захист прав на фірмове найменування” досліджується зміст основного міжнародно-правового акту, що регулює питання, пов`язані з фірмовими найменуваннями, а саме Паризька конвенція про охорону промислової власності. Однак, згаданий міжнародний акт не містить визначення поняття фірмового найменування чи вказівок на його ознаки, а також визначення суб`єктів права на фірмове найменування.

Обґрунтовується можливість застосування норм Угоди про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності до відносин щодо фірмових найменувань. Згаданий міжнародний акт переважно регулює відносини пов`язані з винаходами, товарними знаками, промисловими зразками, географічними позначеннями, топологіями інтегральних мікросхем і нерозкритою інформацією. Однак відповідно до ст.2 Угоди стосовно Частин 2, 3 та 4 цієї Угоди, члени мають дотримуватися ст.1-12 та ст. 19 Паризької конвенції про охорону промислової власності. Саме відповідно до ст.1 зазначеної конвенції до об`єктів промислової власності включаються, окрім інших об`єктів, і фірмові найменування. На підставі викладеного доводиться, що Угода про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності може застосовуватись до відносин, що виникають з приводу використання та охорони прав на фірмові найменування.

Відповідно до Закону України "Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства ЄС” адаптацію законодавства у сфері охорони інтелектуальної власності визнано одним із пріоритетних завдань. Доводиться необхідність приєднання України до Угоди про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності, що призведе до зміцнення захисту прав на фірмові найменування. Крім того, у згаданому міжнародно-правовому акті найбільш повно викладені норми, пов`язані із захистом прав інтелектуальної власності.

У підрозділі 4.2 "Проблеми гармонізації українського законодавства про фірмові найменування до міжнародного законодавства" визначається, що Угода про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності опосередковано регулює питання, пов`язані з охороною прав на фірмові найменування і не містить спеціальних норм, присвячених зазначеному об`єкту.

Аналіз вищезгаданого нормативного акту дає можливість зробити висновок, що загалом законодавство України відповідає вимогам Угоди про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності і положенням Типового закону Всесвітньої організації інтелектуальної власності "Про товарні знаки, комерційні найменування і недобросовісну конкуренцію" у частині, що регулює питання, пов`язані із здійсненням і захистом прав на фірмові найменування.

Остаточне приведення законодавства у відповідність до вимог міжнародно-правових актів дасть можливість Україні інтегруватися у світовий ринок інтелектуальної власності, бути визнаною СОТ та Європейським Союзом.

У Висновках викладені найбільш важливі теоретичні й практичні результати дисертаційного дослідження, сформульовані конкретні пропозиції з удосконалення цивільно-правової охорони фірмових найменувань та внесення змін до законодавства України. Наводяться теоретичні узагальнення та пропонується нове вирішення наукової проблеми, що полягає у визначенні поняття фірмового найменування, правової природи та ознак суб`єктивних прав на фірмові найменування, регулювання чинним законодавством України відносин у названій сфері та виявленні особливостей правової охорони прав на фірмові найменування.

Список праць, опублікованих за темою дисертації