Кримінологічна характеристика та запобігання злочинам проти довкілля (за матеріалами Причорноморського регіону України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

• Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Кримінологічна характеристика та запобігання злочинам проти довкілля

(за матеріалами причорноморського регіону України)

Київ, 2006

Анотація

Поліщук Г.С. Кримінологічна характеристика та запобігання злочинам проти довкілля (за матеріалами Причорноморського регіону України). - Рукопис.

Аннотация

Полищук Г.С. Криминологическая характеристика и предотвращение преступлений против окружающей среды (на материалах Причерноморского региона Украины). - Рукопись.

Научная новизна полученных результатов определяется тем, что по характеру и содержанию рассмотренных вопросов диссертация является одним из первых в украинской криминологической науке комплексных монографических исследований проблем предотвращения преступлений против окружающей среды в Украине. В диссертации впервые исследованы криминологические аспекты проблемы противодействия экологической преступности на уровне Причерноморского региона Украины. В результате проведенного исследования сформулирован ряд новых научных положений и выводов. Основные из них следующие: определены и систематизированы детерминанты преступлений против окружающей среды в Причерноморском регионе Украины и проведен углубленный анализ их влияния на распространение отдельных видов преступлений; выяснены особенности правоприменительной природоохранной практики в Причерноморском регионе Украины и факторы, которые влияют на ее эффективность; оценен уровень латентности наиболее распространенного в регионе преступления против окружающей среды - незаконного занятия рыбным, звериным или другим водным добывающим промыслом; предложено создание и внедрение специализированной системы органов по предотвращению преступлений и других правонарушений в сфере охраны окружающей среды - экологической юстиции; разработан проект Комплексной целевой региональной программы профилактики экологических правонарушений и преступлений на период 2006-2010 годов в Причерноморском регионе Украины; предложены изменения и дополнения к УК Украины: внесено предложение декриминализировать деяние, предусмотренное ст.250 УК Украины “Проведение взрывных работ с нарушением правил охраны рыбных запасов”, создав аналогичную административно-правовую норму; предложено дополнить раздел УК “Преступления против окружающей среды” статьей, которая носила бы общий характер и устанавливала ответственность за загрязнение отходами окружающей среды, а также статьями, которые устанавливают ответственность за нарушение правил ядерной и радиационной безопасности и статьей, которая устанавливает ответственность за нарушение правил обращения с биологическими агентами или токсинами; предлагается заменить название и диспозицию ст.249 УК “Незаконное занятие рыбным, звериным или другим водным добывающим промыслом” на “Незаконное добывание водных животных и растений”; дополнить ст.ст.246, 248, 249 УК примечаниями, которые содержали бы четкие количественные критерии понятия “существенный вред”, и диспозиции ст.ст.246, 249 УК таким квалифицирующим признаком как “совершение преступления группой лиц”; усовершенствована криминологическая характеристика современного состояния и тенденций экологической преступности в Украине и на уровне Причерноморского региона Украины; криминологическая классификация лиц, которые совершают преступления против окружающей среды. Получили дальнейшее развитие: теоретические положения относительно понятия экологической преступности и ее идентифицирующих признаков; положение о целесообразности создания в системе органов внутренних дел подразделений экологической милиции.

Summary

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Розвиток науково-технічного прогресу та, як наслідок, посилення антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище призвели до зміни спрямовання та якісного прояву злочинів проти довкілля.

Наявна екологічна ситуація в Україні суттєвим чином обумовлена існуванням масштабної екологічної злочинності, яка не знаходить свого адекватного відображення в офіційній статистиці. Так, аналіз статистичних даних про стан екологічної злочинності в Україні свідчить, що її доля в загальній структурі злочинності є стабільно незначною та становить близько 0,3%. Основне місце в структурі злочинів проти довкілля, вчинених у 2004 році, займає незаконна порубка лісу - 54,4% (1022), незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом - 24,8% (465), незаконне полювання - 1,7% (32), порушення правил охорони надр - 12,5% (234). Разом з тим злочини, що пов'язані з забрудненням природного середовища і тому являють надзвичайну небезпеку екосистемам та здоров'ю людей, виявляються вкрай рідко (6,6%), ще меншу долю становить кількість осіб засуджених за вчинення злочинів цієї категорії (0,8%). Особливості правозастосовчої практики у сфері охорони природного середовища значною мірою обумовлені оцінкою злочинів проти довкілля як таких, що не становлять великої суспільної небезпеки, а тому не приділяється належної уваги протидії екологічній злочинності на державному рівні. Так, у Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки не заплановано жодного заходу, спрямованого на запобігання злочинам проти довкілля.

Зазначена проблема привернула увагу багатьох дослідників. В юридичній літературі різним аспектам, які стосуються проблем екологічної злочинності, приділялась увага у роботах відомих вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі кримінології, кримінального та екологічного права, зокрема, В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, С.Б. Гавриша, В.О. Глушкова, А.П. Гетьмана, О.М. Джужи, О.Л. Дубовик, Е.М. Жевлакова, М.Й. Коржанського, В.В. Костицького, Н.Р. Малишевої, В.К. Матвійчука, М.І. Мельника, В.О. Навроцького, В.В. Петрова, В.М. Раднаєва, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, В.П. Тихого, М.І. Хавронюка, В.І. Шакуна, Ю.С. Шемшушенка та ін.

Проте, незважаючи на безумовну теоретичну та практичну значимість наукових досліджень проблеми, питання комплексного дослідження стану екологічної злочинності в Україні, зокрема й на регіональному рівні, та її запобігання не розглядались або розглядались фрагментарно.

Вказані обставини і визначили вибір теми дисертаційного дослідження, її теоретичну та практичну значимість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.1.11 Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 р.р., затверджених наказом МВС України №635 від 30.06.02 р.

Тема дисертації обговорена та схвалена на засіданні Вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ і передбачена планами наукових досліджень кафедри кримінології та юридичної соціології Університету.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі аналізу джерел кримінологічної інформації та чинного законодавства про охорону довкілля, а також з використанням теоретичних здобутків юридичних наук визначити стан екологічної злочинності у Причорноморському регіоні України (Одеська, Миколаївська та Херсонські області), найбільш суттєві фактори, що її зумовлюють, і на цій основі розробити науково обґрунтовані заходи запобігання злочинам проти довкілля.

Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання:

- визначити спільні для областей українського Причорномор'я найбільш суттєві екологічні проблеми;

- обґрунтувати особливості кримінально-правової охорони довкілля в Україні;

- здійснити кримінологічний аналіз злочинів проти довкілля, дати порівняльну характеристику стану екологічної злочинності в Україні та у Причорноморському регіоні зокрема;

- виявити і систематизувати фактори, що зумовлюють вчинення злочинів проти довкілля у Причорноморському регіоні України;

- дослідити та оцінити ефективність правозастосовчої практики у сфері охорони довкілля;

- розробити проект Комплексної цільової регіональної програми профілактики екологічних правопорушень та злочинів на період 2006-2010 років.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини‚ які виникають у зв'язку із вчиненням злочинів проти довкілля в Україні та у Причорноморському регіоні зокрема.

Предмет дослідження становлять поняття екологічної злочинності та її характерні ознаки; сучасний стан злочинності у сфері охорони довкілля та її детермінанти; система заходів запобігання злочинам проти довкілля у Причорноморському регіоні України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є основні положення теорії пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.2, 2.1, 3.1), порівняльно-правовий метод застосовано для вивчення зарубіжного досвіду протидії екологічній злочинності (підрозділи 1.2, 3.2). Історико-правовий метод слугував засобом дослідження процесів еволюції кримінального законодавства України у сфері охорони довкілля (підрозділ 1.2). Документальний метод та статистичний аналіз застосовувався для оцінки основних показників Одеської, Миколаївської та Херсонської областей (підрозділи 1.1, 2.2, 2.3), дослідження стану та тенденцій екологічної злочинності та природоохоронної діяльності (підрозділи 1.2, 2.1, 3.2). Метод соціологічного опитування використано для з'ясування ефективності природоохоронної діяльності судових і правоохоронних органів, екологічних громадських рухів, визначення детермінант екологічної злочинності (підрозділи 2.2, 2.3, 3.1, 3.2). За допомогою методу аналізу та синтезу визначено систему суб'єктів спеціально-кримінологічного запобігання злочинам проти довкілля (підрозділ 3.2). Методи класифікації, групування використовувались у характеристиці видів злочинних посягань на довкілля (підрозділ 1.2) та заходів запобігання злочинам проти довкілля (підрозділи 3.1, 3.2).

Нормативною основою роботи є Конституція і закони України, акти Президента, Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади‚ які регулюють природоохоронні відносини в Україні. Дисертантом вивчались також окремі положення законодавства деяких зарубіжних країн, позитивні надбання яких можуть бути використані для удосконалення запобіжної діяльності у цій сфері в Україні.

Емпіричну основу дослідження становлять статистичні відомості та матеріали практичної діяльності правоохоронних органів з 1989 по 2004 роки, а також вивчення й узагальнення матеріалів судової та слідчої практики у справах даної категорії, довідково-публіцистичних і періодичних видань.

У процесі збору та узагальнення матеріалів проводилося анкетування 450 респондентів, зокрема: 228 працівників органів внутрішніх справ, 57 - прокуратури, 3 - суду, 60 - органів екологічного контролю, 21 представника екологічних громадських рухів, 81 представника Українського товариства мисливців і рибалок. Вивчено та проаналізовано матеріали 320 кримінальних справ, за якими проходило 512 осіб.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є одним із перших у вітчизняній кримінологічній науці комплексним монографічним дослідженням проблем запобігання злочинам проти довкілля в Україні. У дисертації вперше досліджені кримінологічні засади протидії екологічній злочинності на рівні Причорноморського регіону України. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, основними з яких є такі:

вперше:

– визначено та систематизовано детермінанти злочинів проти довкілля в Причорноморському регіоні України та проведено поглиблений аналіз їх впливу на поширення окремих видів злочинів;

– з'ясовано особливості правозастосовчої природоохоронної практики в Причорноморському регіоні України та чинники, що впливають на її ефективність;

– оцінено рівень латентності найбільш поширеного у регіоні злочину проти довкілля - незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом;

– запропоновано створення та впровадження спеціалізованої системи органів щодо запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері охорони довкілля - екологічної юстиції;

– розроблено проект Комплексної цільової регіональної програми профілактики екологічних правопорушень та злочинів на період 2006-2010 років у Причорноморському регіоні України;

– внесено пропозицію декриміналізувати діяння передбачене статтею, що встановлює відповідальність за проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів, створивши аналогічну адміністративно-правову норму та доповнити нею главу 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) “Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури”;

– запропоновано доповнити розділ Кримінального кодексу України (далі -КК) “Злочини проти довкілля” статтею, що мала б загальний характер і встановлювала відповідальність за забруднення відходами довкілля, а також статтями, що встановлюють відповідальність за порушення правил ядерної та радіаційної безпеки та правил поводження з біологічними агентами чи токсинами;

– запропоновано доповнити ст.ст.246, 248, 249 КК примітками, що містили б чіткі кількісні критерії поняття “істотна шкода”;

– запропоновано авторську редакцію ст.246 КК “Незаконна порубка лісу” та ст.249 КК “Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом”;

удосконалено:

– кримінологічну характеристику екологічної злочинності в Україні та на рівні Причорноморського регіону України;

– кримінологічну класифікацію осіб, які вчиняють злочини проти довкілля;

отримали подальшого розвитку:

– теоретичні положення щодо поняття екологічної злочинності та її ідентифікуючих ознак;

– положення про доцільність створення в системі органів внутрішніх справ підрозділів екологічної міліції.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у правотворчості - в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до КК України та КУпАП (довідка Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи № 06-15/12-13 від 04.01.06 р.);

- у правозастосовчій сфері використання одержаних результатів дозволить удосконалити практичну діяльність судових, правоохоронних органів та органів екологічного контролю щодо запобігання злочинам проти довкілля, підвищити ефективність природоохоронної діяльності (акт про впровадження в діяльність підрозділів УМВС України в Херсонській області результатів дисертаційного дослідження № 3/3-1794 від 12.04.04 р.; акт про впровадження в діяльність органів рибоохорони Південного басейнового управління відтворення, охорони водних живих ресурсів та регулювання рибальства Мінагрополітики України результатів дисертаційного дослідження № 147-с від 17.06.05 р.; довідка Херсонської міжрайонної природоохоронної прокуратури № 15/1072-05 від 19.12.05 р.);

- у навчальному процесі матеріали дисертації використовуються при викладанні курсів і спецкурсів з кримінології, кримінального права та споріднених спеціальних курсів. Матеріали дослідження використовувались у навчально-методичних розробках підготовлених автором із зазначених дисциплін в Херсонському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ та Київському національному університеті внутрішніх справ (акти про впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес ХЮІ НУВС від 21.04.03 р. та 01.09.05 р.; у навчальний процес КНУВС - від 18.11.05 р.);

- у науково-дослідній сфері - висновки дисертаційного дослідження слугуватимуть теоретичною основою для подальшого вдосконалення механізму протидії екологічній злочинності.

Особистий внесок здобувача. В опублікованій у співавторстві з М.А. Магдою статті “Деякі проблеми вдосконалення структури ОВС з метою підвищення ефективності боротьби з екологічними правопорушеннями” здобувачеві належить розробка основних підходів до формування в системі органів внутрішніх справ підрозділів екологічної міліції.

Ідеї та розробки співавтора у дисертації не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення і висновки дисертаційного дослідження було оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: “Екологія. Людина. Суспільство” (Київ, 2002 р.), “Актуальні проблеми розбудови кримінально-процесуального судочинства України” (Херсон, 2003 р.), “Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства)” (Львів, 2003 р.), “Підготовка спеціалістів-юристів для органів внутрішніх справ: здобутки, проблеми та перспективи” (Херсон, 2005 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковано у 9 публікаціях, з яких 5 опубліковано у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, 4 - у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 294 сторінки. Список використаних літературних джерел складається із 259 найменувань і займає 26 сторінок, 18 додатків займають 63 сторінки (з них: рисунків - 2, таблиць - 34).

Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

У першому розділі “Загальна характеристика злочинів проти довкілля”, який включає два підрозділи, дається еколого-географічна характеристика Причорноморського регіону України та проводиться юридичний аналіз злочинів, що посягають на довкілля.

У підрозділі 1.1. “Сучасний стан природних складових довкілля Причорноморського регіону України та його екологічних проблем” обґрунтовується доцільність виконання дисертаційного дослідження на матеріалах Причорноморського регіону України. Дослідження дало змогу прийти до висновків щодо значної подібності, а інколи навіть тотожності демографічних, соціальних та екологічних проблем, що стоять перед областями Причорноморського регіону, та дуже близького ступеня їх невирішеності. На основі аналізу сучасного стану природних складових довкілля регіону сформульовані спільні для областей регіону найбільш суттєві екологічні проблеми.

У підрозділі 1.2. “Кримінально-правова охорона довкілля”, який містить два пункти, зазначається, що структура та порядок розташування розділів Особливої частини КК виступає певним показником реалізації положень Конституції України у кримінальному законодавстві. Зважаючи на те, що злочини проти довкілля посягають на самі основи біологічного існування людини, вважається за доцільне розмістити цей розділ четвертим.

Автором запропоновано класифікацію злочинів проти довкілля залежно від безпосереднього об'єкту злочинного посягання: 1) злочини, що посягають на довкілля в цілому та конституційні екологічні права громадян (ст.ст.236-238, 253); 2) злочини, що посягають на окремі елементи чи об'єкти довкілля. Залежно від виду природного об'єкта, на який спрямоване злочинне посягання, доцільно поділити всі злочини, що відносяться до другої групи, на сім підгруп: злочини у сфері охорони земель (ст.ст.239, 254 КК); злочини у сфері охорони надр (ст. 240 КК); злочини у сфері охорони вод (ст.ст.242, 243 КК); злочини у сфері охорони атмосферного повітря (ст.241 КК); злочини у сфері охорони тваринного світу (ст.ст.248-251 КК); злочини у сфері охорони рослинного світу (ст.ст.245-247 КК, а також ст.249 КК - в частині незаконного добування промислових водних рослин і водоростей); злочини у сфері охорони природних територій та об'єктів особливої охорони (ст.ст.244, 252 КК).

У п. 1.2.1. “Злочини, що посягають на навколишнє природне середовище в цілому та конституційні права громадян на безпечне довкілля” автором звертається увага на відсутність в розділі “Злочини проти довкілля” норм, що встановлюють відповідальність за порушення правил поводження з небезпечними матеріалами і відходами, їх незаконне ввезення та захоронення на території України. У зв'язку з цим запропоновано доповнити розділ КК “Злочини проти довкілля” статтею, що носила б загальний характер і встановлювала відповідальність за забруднення відходами довкілля. Зважаючи на нелогічне, на думку автора, розміщення окремих норм екологічного характеру у розділі 9 КК “Злочини проти громадської безпеки”, а також на зарубіжний досвід, представляється доцільним включення до розділу “Злочини проти довкілля” ст.ст.265-267 та 326 КК.

У п. 1.2.2. “Злочини, що посягають на окремі елементи та об'єкти довкілля” автором детально проаналізовані елементи складу найбільш розповсюджених злочинів проти довкілля - незаконної порубки лісу (ст.246 КК) та незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст.249 КК). З метою усунення неоднозначності при вирішення питань, що стосуються оцінки шкоди, заподіяної в результаті незаконної порубки лісу та браконьєрства, на думку автора, доцільно доповнити ст.ст.246, 248, 249 КК примітками, що містили б чіткі кількісні критерії поняття “істотна шкода”. Зазначається, що неоднозначність терміну “промисел” у назві та диспозиції ст.249 КК може призвести до відмінностей у тлумаченні та застосуванні зазначеної норми, тому пропонується змінити назву та диспозицію ст.249 КК “Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом” на “Незаконне добування водних тварин та рослин”. Зважаючи на невідповідність тексту бланкетної диспозиції ст.246 КК лісовому законодавству (ст.98 Лісового кодексу України), запропоновано доповнити диспозицію ст.246 КК словами “а також пошкодження до ступеня припинення росту”. З метою більш ефективної боротьби зі злочинами, передбаченими ст.ст.246, 249 КК, значна частина яких вчиняється у групі, автором внесено пропозицію щодо доповнення диспозиції цих статей такою кваліфікуючою ознакою, як “вчинення злочину групою осіб”.

Розділ 2. “Стан злочинності у сфері охорони довкілля” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Кримінологічна характеристика злочинів проти навколишнього природного середовища та осіб, що їх вчиняють”, який містить два пункти, проводиться кримінологічно-порівняльний аналіз стану екологічної злочинності у Причорноморському регіоні та в Україні в цілому.