Реалізація конституційних прав та свобод громадян при проведенні невідкладних слідчих дій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

на тему:

Реалізація конституційних прав та свобод громадян при проведенні невідкладних слідчих дій

Спеціальність: Кримінальний процес, криміналістика та судова експертиза

Манівлець Еліна Євгенівна

Харків, 2005 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією із найважливіших цінностей у правовій державі є людина. Так, у статті 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя, здоров'я, честь, гідність, недоторканність визнаються найвищою цінністю, а права, свободи та їх гарантії визначають зміст діяльності держави. Ці конституційні права і свободи не можуть бути обмежені, крім прямо передбачених Основним Законом України випадків. Зазначені високі правові стандарти повною мірою стосуються і сфери кримінальної юстиції.

Варто звернути увагу на масштабність запропонованої судово- правової реформи, активізацію створення в Україні громадянського суспільства, що сприятиме входженню нашої держави до європейських інституцій.

В сучасних умовах пошуку найбільш раціональних шляхів реформування української правоохоронної системи з метою посилення захисту прав і свобод людини як найвищої цінності суспільства, з особливою гостротою постає питання щодо реалізації прав громадян, залучених до сфери кримінального судочинства. Дослідження теоретичних проблем реалізації прав громадян під час проведення невідкладних слідчих дій набуває також особливої актуальності у світлі оновлення та змінення українського кримінально-процесуального законодавства.

Тому актуальність теми дисертації підкреслюють такі положення:

- права і свободи особи не можуть підлягати звуженню у процесі розвитку кримінально-процесуального закону;

- підтвердженням демократичного розвитку кримінального процесу України є необхідність посилення гарантій забезпечення прав і свобод особи в таких найбільш вразливих обставинах, як проведення слідчих дій;

- введення у кримінальний процес елементів спрощеного судочинства вимагає відрегулювання системи гарантій, що забезпечують права і свободи особи при проведенні невідкладних слідчих дій;

- при кардинальній зміні процесуальної форми об'єктивним є послаблення системи процесуальних гарантій, тому саме в цей час це дослідження є актуальним;

- новий порядок проведення слідчих дій (огляд, обшук, виїмка тощо) потребує доопрацювань щодо системи гарантій.

Актуальність дослідження зумовлена також необхідністю знаходження належного балансу між інтересами правосуддя і інтересами особи при визначенні порядку проведення невідкладних слідчих дій у реформованому вітчизняному кримінальному процесі.

Однак не можна стверджувати, що ці проблеми зовсім не привертали уваги науковців. Різні їх аспекти висвітлювали у своїх роботах провідні науковці, насамперед, С.А. Альперт, О.М. Бандурка, Т.В. Варфоломеєва, К.Г. Волинка, Ю.М. Грошевий, В.І. Галаган, В.В. Гевко, І.В. Гамалій, А.Я. Дубинський, В.Г. Клочков, М.К. Кузьменко, О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, Є.Г. Мартинчик, В.Т. Нор, Д.П. Письменний, С.П. Познишев, М.А. Погорецький, О.П. Снігерьов, М.С. Строгович, С.М. Стахівський, С.В. Слінько, В.М. Тертишник, О.Р. Туманянц, Л.Д. Удалова, Г.І. Чангулі, Л.В. Черечукіна, М.Є. Шуміло, В.П. Шибіко, та інші. Деяки конституційні питання розглядали у своїх роботах Н.І. Карпачова, В.Т. Маляренко, В.Ф. Погорілко, Ю.М. Тодика. Безпосередній вплив на формування висновків і положень дисертаційної роботи мали також праці сучасних науковців Російської Федерації: І.О. Антонова, В.М. Грігор'єва, З.З. Зінатулліна, Е.Ф. Куцової, В.П. Кашепова, Є.А. Лукашова, І.Л. Петрухіна, В.С. Шадрина, та багатьох інших.

Таким чином питання реалізації конституційних прав та свобод громадян під час проведення невідкладних слідчих дій потребує теоретичного осмислення, систематизації й аргументації на цій основі положень і пропозицій, які й викладені в цьому дослідженні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Донецького інституту внутрішніх справ МВС України 07.02.2001 року (протокол № 6). Дисертаційна робота виконана на кафедрі кримінального процесу Донецького юридичного інституту МВС відповідно до наукових досліджень на тему “Процесуальні гарантії дотримання конституційних прав громадян у кримінальному судочинстві” (номер державної реєстрації - 0103U005022), Пріорітетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 роки, затверджених Наказом МВС України від 30 червня 2002 року № 635, а також до Наказу МВС України “ Про затвердження програми розвитку системи відомчої освіти і вузівської науки на період із 2001 до 2005 року” від 11 травня 2001 року № 356.

Мета і завдання дослідження.

Метою дослідження є теоретичне дослідження процесуального механізму забезпечення конституційних прав і свобод особи під час проведення невідкладних слідчих дій, виявлення прогалин у правовому регулюванні в даній сфері з урахуванням вимог Конституції України, динаміки розвитку законодавства і досягнень кримінально- процесуальної науки, визначення шляхів їх усунення на основі науково обґрунтованих висновків та рекомендацій.

Для досягнення цієї мети дисертантом передбачено розв'язання та вирішення таких завдань:

- уточнити зміст поняття “ невідкладності” у кримінальному процесі;

- розробити нову редакцію кримінально-процесуальних положень щодо проведення невідкладних слідчих дій;

- проаналізувати та узагальнити міжнародні стандарти у сфері забезпечення прав і свобод особи у кримінальному судочинстві;

- дати характеристику нинішнього стану реалізації прав і свобод людини в Україні в галузі кримінальної юстиції, зокрема, в частині проведення затримання;

- сформулювати пропозиції щодо втілення конституційних вимог до порядку проведення невідкладних слідчих дій;

- сформулювати перспективний прогноз розвитку ролі суду в механізмі реалізації прав і свобод особи на досудовому слідстві при проведенні невідкладних слідчих дій.

Об'єктом дослідження є процесуальні правовідносини, які виникають у процесі забезпечення конституційних прав і свобод особи при проведенні невідкладних слідчих дій під час провадження з кримінальних справ.

Предметом дослідження є сукупність правових норм, що гарантують у кримінальному процесі України забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина при проведенні невідкладних слідчих дій, та тенденції розвитку практики їх застосування.

В основу дисертаційного дослідження покладено гіпотезу про те, що режим невідкладності при проведенні невідкладних слідчих дій є одним із найбільш вразливих місць у системі кримінально-процесуальних гарантій забезпечення прав і свобод особи, а тому в період кардинальної трансформації процесуальної форми його правове регулювання заслуговує на особливу увагу і в інтересах правосуддя, і в інтересах особи.

Методи дослідження. Основу цієї роботи складають фундаментальні положення юридичної науки. Загальнонауковий діалектичний метод пізнання правової і соціальної дійсності застосовувався з позицій принципів цілісності, загальності, взаємозв'язку і взаємообумовленості змін. На підставі цього, рішення поставлених задач здійснювалося в єдності розгляду соціального змісту і юридичної форми. Безпосереднім доповненням цього методу став метод системного аналізу, який використовувався при розгляді як окремих невідкладних слідчих дій, так і їх сукупності. З метою визначення закономірностей розвитку інституту невідкладних слідчих дій використовувався історичний метод. Позиції та підходи працівників правоохоронних органів України, які проводять невідкладні слідчі дії вивчалися за допомогою соціологічного методу. Порівняльно-правовий метод застосовувався для порівняння аналізу законодавства, що регулює проведення невідкладних слідчих дій в Україні, Угорщині, Польщі та інших країнах.

Емпіричну основу дослідження склали: проведення опитування 350 слідчих органів внутрішніх справ і прокуратури Донецької, Харківської, Запорізької, Дніпропетровської та Луганської областей, а також вивчення 250 кримінальних справ, провадження з яких здійснювалось у судах м. Донецька і Донецької області у період 2002-2003 років.

Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається тим, що дисертація є першим в українській правовій літературі монографічним дослідженням теоретичних проблем забезпечення прав і свобод особи при проведенні невідкладних слідчих дій за оновленою, відповідно до вимог Конституції, законодавчих змін та сучасних соціальних перетворень, кримінально-процесуальною процедурою. Найбільш істотні результати, що відображають внесок автора в розробку оптимальної моделі процесуальної форми такі:

- запропоновано комплексний підхід до характеристики невідкладних слідчих дій у кримінальному процесі;

- уперше обґрунтовується необхідність введення додаткових гарантій забезпечення законності при проведенні невідкладних слідчих дій в спеціальному, особливому режимі;

- аргументовано необхідність встановлення у кримінально- процесуальному законі загальної норми про забезпечення поваги, честі і гідності особи та охорону приватного життя при проведенні невідкладних слідчих дій;

- обґрунтовується необхідність обов'язкового законодавчого регламентування випадків проведення в невідкладному режимі, без рішення суду, обшуку, виїмки та огляду житла чи іншого володіння особи. При цьому, протягом доби законність цих дій та отримання доказів має бути перевірена судом;

- запропоновано підхід до визначення принципу конституціоналізму як інструменту забезпечення прав і свобод особи у кримінальному процесі, зокрема, на досудових стадіях при проведенні невідкладних слідчих дій та обґрунтовується пропозиція щодо його відображення у проекті Кримінально-процесуального кодексу України;

- знайшов подальшого розвитку новий підхід щодо умов участі понятих у проведенні слідчих дій, зокрема, невідкладних;

- обґрунтовується пропозиція щодо відображення у проекті Кримінально-процесуального кодексу України принципу конституціоналізму, авторське визначення якого надається;

- доводиться необхідність скорочення терміну затримання особи, що підозрюється у вчиненні злочину;

- уперше пропонується закріпити у проекті Кримінально- процесуального Кодексу України етичні правила під час проведення невідкладних слідчих дій;

- знайшло подальшого розвитку положення щодо характеристики меж судового контролю.

Практичне значення роботи. Крім наукової новизни робота має і практичне значення. Воно полягає в наступному. Пропонуються шляхи проведення невідкладних слідчих дій і ряд рекомендацій, які можуть бути використані для розвитку та удосконалення кримінально-процесуального законодавства України, у подальшій розробці окремих проблем теорії кримінального процесу, при коментуванні кримінально-процесуального законодавства, у навчальному процесі. Крім того, ці розробки і рекомендації мають значення для роботи правоохоронних органів, у першу чергу діяльність яких пов'язана із проведенням невідкладних слідчих дій. Поряд з цим у роботі досліджуються й аналізуються положення Конституції України, що закріплюють конституційні права громадян, які отримали відображення у кримінально-процесуальному законодавстві, Постанови Пленуму Верховного Суду України, положення чинного Кримінально-процесуального кодексу України, а також проекту нового Кримінально-процесуального закону.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі кримінального процесу Донецького юридичного інституту МВС при Донецькому національному університеті. Основні положення та висновки знайшли своє відображення в доповідях і повідомленнях на семи науково-практичних конференціях:

- Міжвузівській науково-практичній конференції “ Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності (квітень 2001 року, м. Донецьк);

- Симпозіумі ”Права людини та сучасні проблеми розвитку українського суспільства” (квітень 2001 року, м. Одеса);

- Всеукраїнській науково-практичній конференції “ Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” (травень 2002 року, м. Запоріжжя);

- Міжнародній науково-практичній конференції “ Пріоритетні напрямки діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах” (жовтень 2002 року, м. Дніпропетровськ);

- Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми удосконалення кримінально-процесуального законодавства” ( травень 2004 року, м. Дніпропетровськ);

- Міжнародній науково-практичній конференції “Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства” (жовтень 2004 року, м. Луганськ);

- Всеукраїнській науково-практичній конференції “Процесуальні гарантії дотримання конституційних прав громадян у кримінальному судочинстві” (листопад 2004 року, м. Донецьк).

Розроблені автором пропозиції направлені до Верховної Ради України з метою використання при опрацюванні проекту Кримінально-процесуального кодексу України, у слідче управління Донецького міського управління УМВС з метою використання у роботі слідчих підрозділів та у слідче управління на Донецькій залізниці для практичного використання співробітниками управління. Значна кількість теоретичних висновків знайшла своє відображення у розробленому автором навчальному курсі “Забезпечення конституційних прав та свобод громадян при розслідуванні кримінальних справ”, який викладається у Донецькому юридичному інституті МВС при ДонНУ.

Публікації. Основні висновки і положення, що сформульовані в дисертаційному дослідженні, опубліковані в п'яти статтях, надрукованих у провідних фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Структура роботи обумовлена її метою і завданнями, складається із вступу, 3-х розділів, що об'єднують 9 підрозділів, висновків наприкінці дисертації, списку використаної літератури (205 найменувань) та додатків. Загальний обсяг роботи - 191 сторінка.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У “Вступі” обґрунтовується:

- вибір теми дисертаційного дослідження, доводиться її актуальність;

- зазначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами;

- визначаються об'єкт, предмет, мета та завдання дослідження;

- розкрито його методологічні та теоретичні засади; висвітлено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів;

- наведено дані про апробацію результатів дослідження, структуру та обсяг роботи.

Розділ перший “Загальна характеристика інституту невідкладних слідчих дій в контексті реалізації завдань кримінального судочинства” складається з трьох підрозділів. Підрозділ 1.1 “ Поняття, сутність, значення невідкладних слідчих дій” розкриває сутність і властивості невідкладних слідчих дій. В ньому детально аналізуються невідкладні та початкові слідчі дії. Виходячи із специфіки невідкладних слідчих дій виділяються їх ознаки, які мають загальний та універсальний характер. Вони виразно підкреслюють специфіку невідкладних слідчих дій як у сфері процесуальних відносин, так і в аспекті тактико-криміналістичних підходів. Таким чином, проаналізувавши основні ознаки невідкладних слідчих дій, які надаються багатьма авторами (В.І. Куклін, М.К. Кузьменко, А.Н. Коп'єва, С.А. Голунський), автор дійшов висновку, що у кримінальному процесі поняття невідкладності вживається:

- по-перше, в розумінні першочерговості їх проведення відносно до інших слідчих дій;

- по-друге, у зв'язку з визнанням юридичної сили їх результатів, не дивлячись на те, що вони були проведені до моменту порушення кримінальної справи;

- по-третє, у зв'язку з обов'язком їх виконання при передачі справи за підслідністю;

- по-четверте, при передачі кримінального переслідування в порядку міжнародно-правової співпраці;

- по-п'яте, у зв'язку з відміною чи заміною певних процесуальних гарантій, що обумовлюється специфічними обставинами кримінального переслідування.

У підрозділі 1.2 “Невідкладні слідчі дії у системі кримінально-процесуальної діяльності” йдеться про удосконалення досудового розслідування, процесуальних дій, приведенню їх у відповідність з діючими міжнародними нормами й Основним законом держави. Значення слідчих дій при розслідуванні кримінальної справи дуже велике. І саме при проведенні невідкладних слідчих дій спостерігається найбільш велике вторгнення у сферу конституційних прав і свобод людини, у зв'язку з чим питання їх проведення набувають особливої актуальності. Розкриваються питання проведення невідкладних слідчих дій у законодавстві ряду східноєвропейських держав. Дисертант пропонує реформувати стадію порушення кримінальної справи, тому що саме в цій стадії відбувається найбільша кількість порушень прав громадян, втягнутих до сфери кримінального судочинства. Аналізуючи вищевикладені положення, дисертант вважає, що необхідно дозволити проведення невідкладних слідчих дій до порушення кримінальної справи з дозволу суду. І термін розслідування по кримінальній справі має обчислюватись з часу проведення першої невідкладної слідчої дії.

У підрозділі 1.3 “Міжнародно-правові стандарти допустимості виконання невідкладних слідчих дій у демократичному кримінальному процесі” аналізуються правові документи щодо забезпечення конституційних прав та свобод громадян. Аналізуються позиції Конституції України та міжнародних документів, які втілені у зміст кримінально-процесуального законодавства. Підкреслюється важливість того, щоб вони зберігалися під час проведення невідкладних слідчих дій, тому що саме при їх проведенні послаблюються процесуальні гарантії захисту учасників кримінального судочинства.

Розділ другий “Здійснення конституційних прав і свобод особи при проведенні невідкладних слідчих дій на досудових стадіях” відкриває підрозділ 2.1 “Загальні умови забезпечення конституційних прав і свобод особи при проведенні невідкладних слідчих дій”. У ньому йдеться, що одним із основних завдань кримінального судочинства є забезпечення належної реалізації конституційних прав і свобод людини при провадженні у кримінальній справі. На його виконання спрямовані діяльність органів розслідування, прокуратури і суду, які здійснюють широкий комплекс правоохоронних функцій. Цій меті слугує різноманітний спектр процесуальних гарантій, які створюють режим захисту прав та законних інтересів особи у кримінальному процесі. У цьому підрозділі підкреслюється, що в нинішньому вигляді механізм реалізації прав і свобод людини при проведенні невідкладних слідчих дій характеризується, перш за все, тим, що в даному “вузькому місці” суспільних відносин сконцентровано три основні рівня правового регулювання: міжнародно-правовий, конституційний та галузевий. У найбільш широкому вигляді загальні умови забезпечення конституційних прав і свобод особи у кримінальному судочинстві при проведенні невідкладних слідчих дій визначаються змістом відносин між людиною і державою, суттю держави та її місцем у міжнародній системі додержання порядку захисту прав і свобод особи. Характеристика нинішнього стану системи прав і свобод людини в Україні дає підстави стверджувати про початок реалізації конкретних дій, спрямованих на створення ефективних механізмів забезпечення прав і свобод.

Далі детально аналізуються конституційні права, закріплені в кримінально-процесуальному законодавстві. Таким чином, перелічені правові інструменти складають цілісний механізм забезпечення прав і свобод особи у кримінальному судочинстві, і зокрема, при проведенні невідкладних слідчих дій. Його ефективність прямо залежить як від дієвості кожного з елементів, так і від узгодженості між ними, від інтеграції, взаємодоповнення зусиль.

У підрозділі 2.2 “Забезпечення конституційних прав і свобод особи при проведенні невідкладних слідчих дій, що мають місце при її затриманні в кримінально-процесуальному порядку” аналізується забезпечення конституційних прав особи при її затриманні. Акцентується увага на тому, що затримання відбувається в інтересах правосуддя та безпеки суспільства, але при цьому не можуть ігноруватися і інтереси осіб, що затримуються. Тому при виконанні даної процесуальної дії не допускається будь-якого обмеження прав людини, що визнаються або існують в державі у відповідності із правом, конвенціями, правилами або звичаями. Автор критично ставиться до термінів затримання, аналізує можливість затримання до порушення кримінальної справи.

Нині в Україні порядок затримання регламентується, насамперед, закріпленим у ст. 29 Конституції приписом про те, що особа може бути заарештованою або триматись під вартою виключно за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Дане положення детально регламентується у чинному КПК. І з огляду на те, що міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства (ст. 9 Конституції), механізм правового регулювання в цій сфері правовідносин доповнюють норми відповідних конвенцій, зокрема, стаття 5 Конвенції про захист прав та основних свобод. В кримінально-процесуальному порядку особа може бути затриманою як на стадіях готування та безпосереднього скоєння злочину, так і після його вчинення. Але за будь-яких обставин затримання має відбуватись на визначених у законі підставах. Якщо затримання здійснюється у зв'язку з виконанням рішень про застосування запобіжного заходу, про екстрадицію, про виконання покарання, то підстави затримання містяться саме в зазначених рішеннях і окремого мотивування не потребують. Інша справа, коли затримання відбувається у зв'язку з необхідністю запобігти злочинові чи його припинити, з метою припровадження особи до компетентного органу для з'ясування обґрунтованості підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо є розумні підстави вважати реальною можливість втечі особи після вчинення злочину.

В площині вищезазначеного доцільно звернути увагу на формулу конституційного закріплення підстави правомірного затримання особи у кримінально-процесуальному порядку за невідкладних обставин. Так, у Конституції України зазначається, що у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом.

В свою чергу, ч. 6, 10, 11 статті 106 КПК України, ч. 4, 8 статті 165-2 КПК України передбачають, що термін затримання не може перевищувати сімдесяти двох годин, однак в той же час в цих нормах йдеться, що якщо виникла необхідність додатково вивчити відомості про затриману особу або з'ясувати інші обставини, що мають значення для прийняття рішення, суддя має право продовжити затримання до десяти, а за клопотанням підозрюваного до п'ятнадцяти діб, про що виноситься постанова. З урахуванням зазначених обставин в інтересах посилення забезпечення прав особи в сучасній Україні, яка претендує на визнання її статусу правової держави на міжнародній арені, термін затримання, на думку автора, підлягає скороченню.

У підрозділі 2.3 “Забезпечення конституційних прав і свобод особи при проведенні невідкладних слідчих дій у її житлі та іншому володінні” вирішується наступна проблема - забезпечення недоторканності та захисту сфери особистого та сімейного життя, що належать до розряду найважливіших прав людини. У цьому підрозділі підкреслюється, що право на недоторканність житла має особливе значення для кожної людини, оскільки дотримання цього права є вагомою гарантією інших прав - права на життя, на особисту недоторканність, на невтручання в особисте і сімейне життя, на володіння, користування, розпорядження своєю власністю. При проведенні невідкладних слідчих дій у житлі, дуже важливим є дотримання етичних правил, тому їх частина закріплена в законі. Крім того, поводження слідчого має бути ввічливим, тактичним, спрямованим на уникнення конфліктних ситуацій. Пропонується нормативно закріпити права осіб, у відношенні яких проводяться слідчі дії, заявляти відвід понятим, якщо є підстави побоюватися розголошення таємниці, пов'язаної з особистим життям громадян ( якщо понятими є сусіди, колеги по службі і т. д.). Пропонується авторський варіант норми щодо проведення невідкладних слідчих дій: “При проведенні невідкладних слідчих дій кожен має право на ввічливе звертання, поважний тон. Забороняються дії, небезпечні для життя і здоров'я громадян. Ніхто не може бути підданий катуванням і жорстокому поводженню. Ніхто не має права розголошувати обставини інтимного життя громадян, виявлені про провадженні у справі. Забороняються дії, що тягнуть ушкодження майна громадян, крім випадків, викликаних необхідністю”.

Розділ третій “Кримінально-процесуальні гарантії забезпечення конституційних прав і свобод особи при проведенні невідкладних слідчих дій” відкриває підрозділ 3.1 “Поняття, сутність, значення та система кримінально-процесуальних гарантій забезпечення конституційних прав і свобод особи, що застосовуються при проведенні невідкладних слідчих дій”. В ньому розглядається проблематика кримінально-процесуальних гарантій у юридичній науці. Детально аналізуються загальні та спеціальні гарантії. Процесуальними гарантіями прав і законних інтересів особи є система передбачених законом норм, що забезпечують громадянину в ході судочинства реалізацію чи можливість реалізації належних йому прав і законних інтересів, попередження їх обмежень, а також відновлення у випадку порушень. При цьому законом забезпечується узгодженість між дією даних гарантій та діяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду щодо реалізації завдань кримінального судочинства. Наявність процесуальних гарантій дозволяє кожному громадянину домогтися такого ставлення з боку органів кримінального переслідування, яке б забезпечувало неухильне дотримання прав і законних інтересів особи. Автор вважає, що для рішення найважливішого завдання - зміцнення правових основ гарантій особи у кримінальному судочинстві необхідно привести чинне законодавство у відповідність до Конституції України шляхом усунення наявних у КПК протиріч. Необхідно послідовно закріпити в Кримінально - процесуальному законодавстві положення Конституції України, деталізувати їх, надати реально діючий характер. Насамперед, це має знайти своє відображення в доповненні Загальної частини КПК рядом положень, викладених у розділі другому Конституції України, що є, власне кажучи, принципами кримінального процесу. В контексті цих принципів конституційні права повинні бути:

- в силу їх значимості продубльовані в кримінально- процесуальному законодавстві;

- гарантовані системою інших процесуальних норм у вигляді процесуальних процедур реалізації цих прав.

У підрозділі 3.2 “Суд у системі забезпечення прав і свобод громадян при проведенні невідкладних слідчих дій” підкреслюється головна роль судової влади у системі забезпечення конституційних прав і свобод громадян при проведенні невідкладних слідчих дій.

Розкривається сутність судового контролю як специфічного інституту кримінального процесу. Вперше виділяються межі здійснення судового контролю за проведенням невідкладних слідчих дій, що обмежують права громадян:

- функціональна межа - у результаті здійснення судового контролю як кримінально-процесуальної діяльності не повинне відбуватися змішування процесуальних функцій;

- межа здійснення судом владних повноважень - судовий контроль не повинен перетворюватися в управління досудовим слідством;

- межа неприпустимості порушення єдності кримінального процесу - введення в кримінальний процес інституту судового контролю не повинне порушувати сформовану систему стадій кримінального процесу.

У підрозділі 3.3 “Інші форми і методи забезпечення законності при проведенні невідкладних слідчих дій” йдеться про інші несудові засоби захисту. Відповідно до Конституції України захист прав людини здійснює широке коло державних органів та посадових осіб. Перш за все це народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Президент України, органи прокуратури в порядку загального нагляду, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування. В демократичному суспільстві всі ланки правової системи мають забезпечувати ефективну взаємодію у справі дотримання прав і свобод особи, в тому числі в сфері кримінальної юстиції. В умовах відкритого суспільства також і недержавні організації, політичні партії, міжнародні організації мають створювати через різноманітні засоби впливу цілісний режим законності в сфері кримінальної юстиції.

У висновках формулюються основні положення, які підбивають підсумки проведеного дослідження. Виявляються проблеми та протиріччя в забезпеченні конституційних прав та свобод громадян при проведенні невідкладних слідчих дій в сфері кримінального судочинства. Поряд із позитивними факторами щодо розвитку прав громадян, автор зазначає і негативні. Тому в даний час важливо створити нове кримінально-процесуальне законодавство, яке дійсно відповідає вимогам Конституції України, міжнародним правовим актам. Виходячи із концепції прав людини та методологічних позицій, розроблених в останній час на її основі загальною теорією держави і права, в новому кримінально-процесуальному законодавстві слід відобразити, як мінімум, такі концептуальні положення:

- особа, її права є найвищою цінністю;

- обмеження прав громадян допускається законодавцем в мінімальних розмірах, яке виправдовується виключно необхідністю забезпечити права та свободи інших людей та інтереси суспільства;

- можливості обмеження прав громадян повинні бути суворо регламентовані та поставлені під надійний контроль, в тому числі і судовий;

- необхідні ефективні механізми забезпечення прав особи, включаючи їх охорону, захист.

Автор пропонує вживати поняття невідкладності у п'яти значеннях:

- по-перше, в розумінні першочерговості їх проведення відносно до інших слідчих дій;

- по-друге, у зв'язку з визнанням юридичної сили їх результатів, не дивлячись на те, що вони були проведені до моменту порушення кримінальної справи;

- по-третє, у зв'язку з обов'язком їх виконання при передачі справи за підслідністю;

- по-четверте, при передачі кримінального переслідування в порядку міжнародно-правової співпраці;

- по-п'яте, у зв'язку з відміною чи заміною певних процесуальних гарантій, що обумовлюється специфічними обставинами кримінального переслідування.

Пропонується дозволити проведення невідкладних слідчих дій до порушення кримінальної справи з дозволу суду. І термін розслідування по кримінальній справі має обчислюватись з часу проведення першої невідкладної слідчої дії.

З урахуванням зазначених обставин в інтересах посилення забезпечення прав особи в сучасній Україні, яка претендує на визнання її статусу правової держави на міжнародній арені, термін затримання, на думку автора, підлягає скороченню.

Пропонується авторський варіант норми щодо проведення невідкладних слідчих дій: “При проведенні невідкладних слідчих дій кожен має право на ввічливе звертання, поважний тон. Забороняються дії, небезпечні для життя і здоров'я громадян. Ніхто не може бути підданий катуванням і жорстокому поводженню. Ніхто не має права розголошувати обставини інтимного життя громадян, виявлені при провадженні у справі. Забороняються дії, що тягнуть ушкодження майна громадян, крім випадків, викликаних необхідністю”.

Вперше виділяються межі здійснення судового контролю за проведенням невідкладних слідчих дій, що обмежують права громадян:

- функціональна межа - у результаті здійснення судового контролю як кримінально-процесуальної діяльності не повинне відбуватися змішування процесуальних функцій;

- межа здійснення судом владних повноважень - судовий контроль не повинен перетворюватися в управління досудовим слідством;

- межа неприпустимості порушення єдності кримінального процесу - введення в кримінальний процес інституту судового контролю не повинне порушувати сформовану систему стадій кримінального процесу.

З огляду на вищевикладене вважаємо доцільним ввести в Загальну частину Кримінально - процесуального кодексу норму, в якій був би сформульований принцип конституціоналізму за такою редакцією: “ Принцип конституціоналізму у кримінальному судочинстві представляє собою вимогу вирішувати завдання правосуддя та розслідування злочинів конституційними методами, які передбачають побудову взаємостосунків між учасниками кримінального процесу на основі поваги, охорони та додержання прав, свобод та законних інтересів”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ конституційний слідчий судочинство

1. Манівлець Е.Є. Забезпечення права особи на захист у кримінальному судочинстві // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць.- Одеса: “Юридична література”, 2001.- Вип. 12. - С. 429-431.

2. Манівлець Е.Є. Характеристика конституційних прав та свобод громадян у сфері кримінального судочинства//Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових статей. - Донецьк: ДІВС, 2001.- № 2. - С. 302-306.

3. Манівлець Е.Є. Невідкладні слідчі дії: поняття, завдання та фактори, що обумовлюють невідкладність їх проведення // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових статей.- Донецьк: ДІВС, 2002. - № 3. - С. 238- 242.

4. Манівлець Е.Є. Поняття та місце судового контролю за проведенням невідкладних слідчих дій, що обмежують конституційні права громадян у кримінальному судочинстві // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України: Науково-теоретичний журнал.- Луганськ: РВВ ЛАВС, 2003. - Вип.1. - С. 102-105.

5. Манівлець Е.Є. Деякі питання удосконалення кримінально- процесуального законодавства України//Підприємництво, господарство і право.- Київ, 2003. - № 8. - С. 104-106.

Размещено на Allbest.ru