Актуальність теми. Процесуальна діяльність, пов'язана з прийняттям уповноваженими органами держави рішень про відмову в порушенні кримінальної справи, лише на перший погляд видається простою. Аналіз кримінально-процесуальної літератури дозволяє дійти висновку про те, що дослідженню цього питання і проблемам, що виникають у зв'язку з прийняттям такого процесуального рішення, приділяється значно менше уваги, ніж рішенню про порушення кримінальної справи.

За даними департаменту зв'язків із громадськістю МВС України протягом 2002-2006 років до органів внутрішніх справ України надійшло 11 мільйонів заяв та повідомлень про злочини. Кількість заяв та повідомлень за п'ять років зросла більш як наполовину. З 2003 року спостерігається тенденція до скорочення питомої ваги заяв та повідомлень, за якими порушено кримінальні справи. У цілому по Україні кількість порушених справ за п'ятиріччя зменшилася на 10,5 %. Питома вага рішень про відмову в порушенні кримінальних справ, починаючи з 2003 року, навпаки, зростає. Кількість рішень про відмову в порушенні кримінальних справ зросла за п'ять років більш як на 80 %. Починаючи з 2002 року спостерігалася тенденція до зниження кількості скасованих прокурорами постанов про відмову в порушенні кримінальних справ з одночасним їх порушенням (з - 0,4 % до - 23 %), що тривала до 2004 року. У 2005 році кількість скасованих прокурорами постанов збільшилася на 17,5 %, а у 2006 році - на 10,7 %.

Кожне рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, скасоване прокурором чи судом, створює загрозу порушення прав і свобод людини і громадянина, а в деяких випадках приводить до безкарності осіб, які вчинили злочин. Ця тенденція диктує нові умови, що викликають необхідність в посиленні відомчого, судового контролю та прокурорського нагляду за законністю і обґрунтованістю даного процесуального рішення.

В юридичній літературі питанням, пов'язаним з порушенням та відмовою в порушенні кримінальної справи, присвячені праці М.І. Бажанова, В.П. Бахіна, А.Я. Дубинського, В.С. Зеленецького, З.З. Зіннатуліна, М.В. Жогіна, Л.М. Карнеєвої, Є.Г. Коваленка, Л.М. Лобойка, Є.Д. Лук'янчикова, О.Р. Михайленка, В.А. Михайлова, М.М. Михеєнка, В.Т. Нора, П.П. Підюкова, Д.П. Письменного, В.М. Савицького, С.М. Стахівського, М.С. Строговича, В.М. Тертишника, Ф.Н. Фаткуліна, В.П. Шибіка, С.А. Шейфера, Н.А. Якубовича та інших.

При дослідженні інших питань теми дисертації використовувались праці ряду відомих вчених з питань відомчого контролю: О.В. Бауліна, Є.І. Вороніна, В.І. Галагана, В.В. Кальницького, Н.С. Карпова, О.М. Ларіна, А.П. Мінюкова, П.І. Мінюкова, В.Ф. Статкуса, Х.С. Таджиєва, В.Я. Чеканова; прокурорського нагляду - А.М. Бакаєва, В.І. Баскова, І.В. Вернидубова, Ю.М. Грошевого, В.В. Долежана, М.В. Косюти, О.Р. Михайленка, М.В. Руденка, Г.П. Середи, В.Я. Тація, Е.Б. Черв'якової, О.О. Чувільова, П.В. Шумського, Ю.С. Шемшученка та інших. Що стосується висвітлення питань судового контролю, то основою дослідження стали праці М.О. Колоколова, В.А. Лазаревої, П.А. Лупінської, В.Т. Маляренка, П.П. Пилипчука, А.Р. Туманянц, Л.В. Черечукіної та інших вчених).

На дисертаційному рівні в Україні рішення про відмову у порушенні кримінальної справи досліджувалося ще у 1980 році Д.П. Письменним і в 1990 році П.П. Підюковим. Але дані дослідження підготовлені в інших суспільно-історичних умовах на підґрунті законодавства СРСР та союзних республік і були спрямовані на визначення і удосконалення прийняття процесуального рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. На дисертаційному рівні питання відомчого, прокурорського нагляду і судового контролю за прийняттям такого процесуального рішення не досліджувалося. Саме ця обставина зумовила обрання теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до напрямків, визначених Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженою Указом Президента України № 1376/2000 від 25 грудня 2000 року, Концепцією розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 років (рішення Колегії МВС України № 39 КМ/1 від 18 грудня 2000 року). Наукове дослідження виконано згідно з п.6.1 Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних наукових досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 років, затверджених наказом МВС України "Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та провадження їх результатів в практичну діяльність органів внутрішніх справ України" № 635 від 30 червня 2002 року. Дисертація спрямована на реалізацію п.47 наказу МВС України "Про затвердження пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років" № 755 від 5 липня 2004 року. Тема дисертації затверджена Вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 6 від 25 травня 2004 року), схвалена Координаційним бюро з проблем кримінального процесу Академії правових наук України (перелік № 9, поз.627).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації ставиться визначити наукові основи інституту відмови в порушенні кримінальної справи, дослідити теоретичні положення та практику застосування, удосконалити його законодавче забезпечення з метою підвищення ефективності відомчого, судового контролю та прокурорського нагляду за прийняттям рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Для досягнення зазначеної мети передбачається вирішення наступних завдань:

дослідити норми чинного кримінально-процесуального законодавства України, а також проекту КПК України, що стосуються інституту відмови в порушенні кримінальної справи;

проаналізувати висловлені в юридичній літературі точки зору щодо поняття відомчого, судового контролю та прокурорського нагляду за прийняттям рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, з урахуванням яких сформулювати авторське визначення даних понять;

визначити правові наслідки відмови в порушенні кримінальної справи і дотримання гарантій прав громадян при їх застосуванні у практичній діяльності;

з'ясувати порядок здійснення відомчого, судового контролю та прокурорського нагляду за прийняттям рішення про відмову в порушенні кримінальної справи в інших державах (Російська Федерація, Франція, ФРН тощо);

окреслити співвідношення відомчого, судового контролю та прокурорського нагляду за відмовою в порушенні кримінальної справи;

розкрити проблеми та недоліки законодавчого регулювання відомчого, судового контролю та прокурорського нагляду за дотриманням процесуального порядку відмови в порушенні кримінальної справи;

розробити та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, яке регулює відомчий, судовий контроль і прокурорський нагляд за дотриманням процесуального порядку відмови в порушенні кримінальної справи та забезпеченням законності і обґрунтованості прийняття даного рішення.

Об'єктом дослідження є правові відносини, які виникають між суб'єктами кримінального процесу при перевірці заяви чи повідомлення про злочин і прийнятті процесуального рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні аспекти відомчого, судового контролю та прокурорського нагляду за відмовою в порушенні кримінальної справи.

Методи дослідження. Дисертація ґрунтується на загальнонаукових та спеціальних методах пізнання, обраних відповідно до поставлених мети і завдань, його об'єкта та предмета. Методологічну основу дослідження становить діалектичний метод пізнання, на основі якого досліджені правові явища на стадії порушення кримінальної справи, виявлені неврегульовані і суперечливі положення за темою дисертації. Метод системного аналізу надав можливість проаналізувати положення чинного законодавства України, основоположні законодавчі та нормативні документи, наукові праці з метою з'ясування сутності, поняття і значення відомчого, судового контролю та прокурорського нагляду за прийняттям рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. Формально-юридичний метод застосовувався при співставленні норм чинного КПК України (далі - КПК) та його проекту, обґрунтуванні висновків і пропозицій щодо їх доповнення чи уточнення. Порівняльно-правовий метод використовувався для зіставлення чинного законодавства України з кримінально-процесуальним законодавством ряду зарубіжних країн. Формально-логічний метод застосовувався при встановленні сутності та визначенні понять "відмова в порушенні кримінальної справи”, "відомчий контроль”, "прокурорський нагляд”, "судовий контроль”. Соціологічні методи використовувалися під час анкетування начальників слідчих відділів (відділень), начальників органів дізнання, прокурорів, суддів, адвокатів щодо питань, які досліджувалися, та підведення підсумків. Методи статистики використовувались для аналізу і узагальнення результатів вивчення матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи.

Правову базу дослідження складають Конституція України; Закони України; рішення Конституційного Суду України; постанови Пленуму Верховного Суду України, міжнародні документи та договори, КПК та його проект (реєстр. № 0952 від 25 травня 2006 року) і експертні висновки щодо нього, кримінально-процесуальне законодавство ряду іноземних держав (Російської Федерації, Сполучених Штатів Америки, Франції, Федеративної Республіки Німеччини), відомчі нормативні акти Генеральної прокуратури України, МВС України.

Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані в результаті вивчення 1125 матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи, складені співробітниками МВС та прокуратури Київської області за період з 2002 по 2006 роки; дані, отримані при опитуванні протягом 2003-2005 р. р. за спеціально розробленою анкетою 250 осіб, у тому числі: начальників слідчих підрозділів - 50, начальників органів дізнання - 50, працівників прокуратури - 50, суддів - 50, адвокатів - 50. Використані статистичні дані Управління інформаційних технологій при ГУ МВС України в Київській області за 2003-2006 роки. При підготовці дисертації використовувався власний багаторічний досвід дисертанта на посаді дізнавача Богуславського РВ ГУ МВС України в Київській області.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним монографічним дослідженням проблем відомчого і судового контролю та прокурорського нагляду за дотриманням процесуального порядку відмови в порушенні кримінальної справи. В дослідженні сформульовано ряд нових положень та висновків, які є внеском до теорії кримінального процесу з даної проблематики і важливим для юридичної практики, а саме:

Вперше:

аргументована необхідність наділити начальника органу дізнання правом продовжувати строки розгляду матеріалів, що стосуються тілесних ушкоджень терміном до одного місяця з обов'язковим повідомленням постраждалій особі про продовження строку розгляду поданої нею заяви;

запропоновано з метою посилення прокурорського нагляду за законністю і обґрунтованістю відмови в порушенні кримінальної справи передбачити окрему форму статистичної звітності, яка надасть можливість відстежити подальшу долю порушених прокурором кримінальних справ після скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи;

визначено, що необґрунтованим є строк зберігання матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи протягом 5 років, тому що дані матеріали повинні зберігатись до закінчення строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності в залежності від кваліфікації злочину.

запропоновано доповнити КПК окремим розділом з назвою "Особливості кримінального провадження у відношенні окремої категорії осіб державних органів, посадових осіб, адвокатів”, де у відповідних статтях визначити категорію осіб, у відношенні яких буде здійснюватись особливий порядок кримінального провадження, та роз'яснити порядок прийняття рішення про порушення та про відмову в порушенні кримінальної справи, у відношенні даних осіб.

сформульовано на підставі отриманих під час дослідження наукових результатів низку пропозицій щодо змін та доповнень до статей 44, 48, 99, 99¹, 100, 114¹ чинного КПК, статей 6, 40, 43, 50, 198, 210, 212 проекту КПК з питань дотримання прав громадян при прийнятті рішення про відмову в порушенні кримінальної справи та наведено власні редакції даних статей.

Удосконалено:

сутність понять "відмова в порушенні кримінальної справи”, "відомчий контроль”, "прокурорський нагляд”, "судовий контроль”;

запропоновано елементи предмету доказування стосовно стадії порушення кримінальної справи;

визначено найбільш оптимальний порядок повідомлення зацікавлених осіб про прийняте процесуальне рішення з метою недопущення порушень їх процесуальних прав.

Набули подальшого розвитку:

точка зору, що у кримінально-процесуальному розумінні до моменту винесення постанови про визнання особи потерпілим, дану особу слід вважати постраждалою від злочину;

положення про необхідність з метою суттєвого поліпшення якості та об'єктивності прийняття такого важливого рішення як відмова в порушенні кримінальної справи, законодавчо розширити перелік слідчих дій (допит, судова експертиза), проведення яких можливе до порушення кримінальної справи і не призведе до порушення конституційних прав учасників процесу, а забезпечить уникнення непотрібного дублювання даних процесуальних актів;

пропозиції про необхідність розробки і прийняття наказу " Про відомчий контроль за діяльністю органів дізнання та досудового слідства в системі Міністерства внутрішніх справ України”;

теза про доцільність затвердження прокурором постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані результати та сформульовані теоретичні положення, пропозиції, рекомендації та висновки є певним вкладом у теорію кримінального процесу і використовуються:

у законодавчій діяльності - для удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України та під час роботи над проектом КПК, а також в процесі підготовки інших законопроектів, нормативних актів, які регулюють діяльність органів розслідування, прокуратури та суду у кримінальному судочинстві. Основні положення і висновки дисертації сформульовані в пропозиціях, направлених до Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя (Лист № 46/3684 від 1 грудня 2006 року);

у практичній діяльності органів досудового слідства та дізнання МВС України - для прийняття законного і обґрунтованого рішення про відмову в порушенні кримінальної справи (Акт впровадження в практичну діяльність Головного слідчого управління МВС України в Київській області № 19/14 від 22 лютого 2007 р.);

у навчально-методичній роботі - при підготовці окремих розділів навчальних та навчально-методичних посібників з курсу "Кримінальний процес України”, спецкурсу "Дізнання в ОВС”. Частина теоретичних положень, висновків і пропозицій використовується в навчальному процесі Київського національного університету внутрішніх справ при викладанні лекцій за темами: "Учасники кримінального процесу”, "Докази і доказування”, "Порушення кримінальної справи”, "Процесуальна діяльність органів дізнання в стадії порушення кримінальної справи”, "Відомчий, судовий контроль та прокурорський нагляд за провадженням дізнання”, "Оскарження дій та процесуальних рішень органів дізнання” під час вивчення курсу кримінального процесу та дізнання (Акт впровадження наукових розробок у Київському національному університеті внутрішніх справ від 16 квітня 2007 року);

у науково-дослідній роботі - сформульовані, аргументовані та викладені теоретичні положення, висновки можуть стати підґрунтям для подальших наукових розробок теоретичних питань, що стосуються законності та обґрунтованості прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації обговорені на засіданні міжкафедрального семінару кафедр кримінального процесу, криміналістики, досудового розслідування Київського національного університету внутрішніх справ, доповідалися на трьох науково-практичних конференціях: "Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості" (Львівський юридичний інститут МВС України, 8-9 квітня 2005 року); "Україна 2005: поступальна хода до верховенства права" (Національна академія внутрішніх справ України, 15 квітня 2005 року); "Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності” (Академія управління МВС, 14 квітня 2006 року).

Публікації. Основні результати дослідження оприлюднені у чотирьох статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Структура дисертації визначається її метою, завданнями та предметом дослідження. Робота композиційно складається із вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 220 сторінок, із них основний текст викладено на 158 сторінках, додатки на 35 сторінках, список використаних джерел складається з 308 найменувань на 28 сторінках.

Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження, формулюється наукова новизна роботи, пропонується теоретичне й практичне застосування основних положень дисертації та одержаних висновків, висвітлюється ступінь апробації результатів дослідження та подаються відомості щодо публікацій за темою дисертації.

Розділ перший - "Правове визначення підстав та процесуальний порядок відмови в порушенні кримінальної справи” присвячений аналізу існуючих у кримінально-процесуальному законодавстві України підстав та процесуальному порядку відмови в порушенні кримінальної справи і складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1 "Поняття та підстави відмови в порушенні кримінальної справи” розкривається зміст відмови в порушенні кримінальної справи та аналізуються підстави і процесуальний порядок їх застосування при прийнятті рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

У спеціальній літературі (В.Д. Арсеньєв, А.Я. Дубинський, Ц.М. Каз, Є.Г. Коваленко, В.Т. Нор, Р.Ю. Савонюк, С.М. Стахівський) існують різні точки зору щодо таких понять теорії доказування, як предмет і межі доказування, які виступають в якості критеріїв оцінки законності і обґрунтованості прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. На підставі аналізу таких поглядів сформульоване авторське визначення предмету доказування на стадії порушення кримінальної справи як передбаченої законом сукупності елементів кримінально-процесуального доказування, які направлені на встановлення наявності чи відсутності достатніх даних, що вказують на ознаки злочину, запропоновані його елементи.

Звертається увага на дискусійне питання щодо можливості проведення слідчих дій до порушення кримінальної справи. Проаналізувавши висловлені в науковій літературі точки зору (І.В. Вернидубов, А.Я. Дубинський, Є.Г. Коваленко, Є.В. Лук'янчиков, В.Т. Маляренко, О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, В.М. Тертишник, Л.Д. Удалова), дисертант обґрунтовує необхідність законодавчого розширення переліку слідчих дій шляхом дозволу на проведення допиту, судово-медичної та автотехнічної експертизи до порушення кримінальної справи. Рішення саме таким чином цього питання не призведе до порушення конституційних прав учасників процесу, а суттєво поліпшить якість і об'єктивність прийняття такого важливого рішення, як відмова в порушенні кримінальної справи. Результати проведеного анкетування свідчать, що 79 % опитаних начальників органів дізнання, 83 % начальників слідчих підрозділів, 62 % працівників прокуратури, 57 % суддів, 86 % адвокатів, погодились з необхідністю передбачити в законі можливість проведення вказаних слідчих дій до порушення кримінальної справи.

Детально розглядаються висловлені у науковій літературі (Д.П. Письменний, В.Т. Маляренко, В.М. Тертишник, М. Є. Шумило) класифікації підстав відмови в порушенні кримінальної справи і підтримується точка зору щодо існування двох груп: матеріально-правових та процесуальних підстав відмови в порушенні кримінальної справи.

Законність прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, на думку дисертанта, полягає в тому, що даний процесуальний акт, повинен бути складений уповноваженим на те суб'єктом, з точним дотриманням норм чинного КПК, а обґрунтованість повинна виражатися в тому, що викладені в постанові висновки про факти, що перевіряються, і процесуальне рішення, що базується на них, зумовлені доказами, отриманими в результаті діяльності з перевірки заяви або повідомлення про злочин.

У підрозділі 1.2 "Правові наслідки прийняття рішення про відмову в порушені кримінальної справи” розглядаються аспекти процесуального характеру, що стосуються цього питання.

Аргументовано підтримується точка Л.І. Шаповалової у частині, що до винесення постанови про визнання особи потерпілим, у кримінально-процесуальному розумінні дану особу, слід вважати постраждалою від злочину.

Вивчаючи питання розгляду та перевірка заяв та повідомлень щодо депутатів місцевих рад, суддів, адвокатів, які розглядаються в порядку виключної компетенції, дисертант відмічає, що на законодавчому рівні відсутні конкретні вказівки на категорію осіб, яким належить право приймати рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо вищезазначених суб'єктів кримінального процесу, і обґрунтовує необхідність доповнити КПК окремим розділом з назвою "Особливості кримінального провадження у відношенні окремої категорії осіб”. У відповідних статтях цього розділу пропонується визначити категорію осіб, у відношенні яких буде здійснюватись особливий порядок кримінального провадження, та роз'яснити порядок прийняття рішення про порушення та про відмову в порушенні кримінальної справи по відношенню до даних осіб.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у комплексному дослідженні відомчого, судового контролю і прокурорського нагляду за законністю і обґрунтованістю рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. На основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, літературних джерел з обраної теми сформульовані пропозиції щодо вдосконалення чинного КПК і його проекту в частині процесуального врегулювання правовідносин, які виникають між суб'єктами кримінального процесу на стадії порушення кримінальної справи. До головних наукових і практичних результатів дисертації відносяться:

1. На підставі сучасних теоретичних положень кримінального процесу сформульоване авторське поняття відмови в порушенні кримінальної справи як процесуального рішення, що перешкоджає виникненню кримінального переслідування за визначеним фактом чи у відношенні конкретної особи.

2. Автором обґрунтована необхідність введення в закон нового поняття підстав для відмови в порушенні кримінальної справи з переліком статей КПК, де вони були б передбачені, а також відзначено, що підставами для відмови в порушенні кримінальної справи є достатні фактичні дані, отримані під час проведення перевірки одного з приводів до порушення кримінальної справи, вказаних в ч.1 ст.94 КПК України на підставі і в порядку передбаченому чинним законодавством, в яких міститься одна з передбачених законом обставин, що виключають провадження в кримінальній справі.

3. Відомчий контроль за діяльністю органів дізнання та досудового слідства - це діяльність уповноважених суб'єктів, спрямована на перевірку та нагляд за діяльністю особи, яка провадить дізнання (дізнавача), слідчого, при здійсненні досудового провадження з метою нормативного врегулювання їх діяльності, підвищення рівня і якості розкриття і розслідування злочинів, суворого дотримання законності.

4. Зазначено, що прокурорський нагляд - це регламентована законодавчими і відомчими актами діяльність прокурора, направлена на виявлення та усунення порушень законності, захист конституційних прав і інтересів громадян, що виникає при здійсненні функцій прокурорського нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів.

5. Запропоновано доповнити КПК окремою статтею з наступною редакцією: "Судовий контроль - це діяльність суду направлена на перевірку законності і обґрунтованості дій і рішень посадових осіб, які здійснюють кримінальне провадження та повноти і всебічності розслідування кримінальної справи, на підставі ініціативи суб'єктів кримінального процесу та осіб, інтересів яких торкається кримінальне провадження”.

6. Запропоновано внести доповнення до п.14 ст.32 КПК, тому що згідно ч.1 ст.130 КПК слідчий чи прокурор складають мотивовану постанову, але відсутня вимога щодо її законності і обґрунтованості, також відсутня дана вимога в п.14 ст.32 КПК, на відміну від вироку суду, який відповідно до ч.1 ст.323 КПК повинен бути законним і обґрунтованим, а також внести зміни до ст.100 КПК та до ст.212 проекту КПК, а саме змінити назву даних статей, оскільки прокурор здійснює нагляд не тільки за законністю, а і за обґрунтованістю відмови в порушенні кримінальної справи.

7. Обґрунтовується, необхідність закріплення на законодавчому рівні направлення заявнику копії постанови про відмову в порушені кримінальної справи протягом 24 годин і можливості ознайомлення заявника з матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи з метою надання йому реальної можливості оскаржити прийняте процесуальне рішення.

8. Доведено необхідність доповнити КПК окремим розділом з назвою "Особливості кримінального провадження у відношенні окремої категорії осіб” та відзначено, приймати рішення про відмову в порушенні кримінальної справи повинні мати право лише ті посадові особи, які у встановленому законом порядку наділені правом ініціювати порушення кримінальної справи.

9. Наголошено на необхідності розробки і прийняття наказу МВС України "Про відомчий контроль за діяльністю органів дізнання та досудового слідства в системі Міністерства внутрішніх справ України”.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2007.

Дисертація присвячена питанням відомчого, судового контролю та прокурорського нагляду за дотриманням процесуального порядку відмови в порушенні кримінальної справи.

У роботі досліджуються проблеми, пов'язанні з поняттям, сутністю і значенням відомчого, судового контролю та прокурорського нагляду при вирішенні питання про відмову в порушенні кримінальної справи, процесуальними підставами та порядком відмови в порушенні кримінальної справи. Автором сформульовані пропозиції щодо удосконалення норм чинного кримінально-процесуального законодавства, які мають відношення до даної проблеми.

Ключові слова: відомчий контроль, прокурорський нагляд, судовий контроль, відмова в порушенні кримінальної справи.

Кирий Л.Н. Ведомственный, судебный контроль и прокурорский надзор соблюдением процессуального порядка отказа в возбуждении уголовного дела. - Рукопись.