Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Захист прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади

Аушева Олена Вікторівна

АНОТАЦІЯ

Аушева О.В. Захист прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04. - господарське право, господарсько-процесуальне право. - Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2007.

Дисертація присвячена дослідженню правових питань захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади. У роботі систематизовано ознаки і обгрунтовано поняття такого захисту, виявлено його співвідношення з охоронними правовідносинами. Проаналізовано об'єкт і підстави захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади. Систематизовано його способи. Проведено аналіз застосування судового захисту та конкретизовано способи такого захисту. Досліджено та уточнено порядок відміни рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акту реєструючим органом, а також повноваження прокурора щодо захисту прав суб'єктів господарської діяльності. Виявлена можливість самозахисту прав суб'єктів господарювання, конкретизовано його способи, обґрунтовані умови правомірності самозахисту прав суб'єктів господарювання. Запропоновані основні напрямки вдосконалення нормативно-правових актів щодо захисту прав суб'єктів господарювання.

Ключові слова: захист, спосіб захисту, підстави захисту, суб'єкт господарювання, право суб'єкта господарювання, орган державної влади.

АННОТАЦИЯ

захист порушення державний влада

Аушева Е.В. Защита прав субъектов хозяйствования от нарушений органами государственной власти. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 - хозяйственное право, хозяйственно-процессуальное право. - Институт экономико-правовых исследований НАН Украины. Донецк. 2007.

Диссертация посвящена исследованию правовых вопросов защиты прав субъектов хозяйствования от нарушений органами государственной власти.

В первом разделе работы проанализированы общие положения о защите прав субъектов хозяйствования от нарушений органами государственной власти: понятие такой защиты, ее правовая основа, объект и основания. На основе систематизированных признаков защиты прав и уточнения места защиты прав субъектов хозяйствования от нарушений органами государственной власти в охранительном правоотношении разработано понятие такой защиты, как реализации субъектом хозяйствования права на защиту от нарушений органами государственной власти (их должностными лицами) посредством применения специально уполномоченными лицами либо субъектом хозяйствования самостоятельно предусмотренных законом способов защиты с целью восстановления нарушенного права. Проанализировано законодательство о защите прав субъектов хозяйствования от нарушений органами государственной власти, разработаны предложения по его совершенствованию. Исследованы и уточнены основания защиты прав субъектов хозяйствования от нарушений органами государственной власти путем дополнения их (незаконные действия (письменные акты или конклюдентные действия) или бездеятельность) такими как посягательство на право в форме непризнания или оспаривания права. Проанализирован объект защиты в исследуемых отношениях.

Во втором разделе проведена классификация способов защиты прав субъектов хозяйствования от нарушений органами государственной власти по характеру таких нарушений и значению конкретных способов защиты путем разделения их на основные (способы судебной защиты); альтернативные (способы административной защиты); вспомогательные (способы самозащиты и защиты органами прокуратуры) и дополнительные (способы общественной защиты). Обоснована целесообразность законодательного закрепления самозащиты прав субъектов хозяйствования от нарушений органами государственной власти и предложены способы такой защиты, к которым отнесены: неисполнение незаконных требований органов государственной власти и их должностных лиц, а также осуществление действий относительно прекращения нарушения права или предотвращения угрозы такого нарушения.

Предложено понятие неправомерного письменного акта органа государственной власти с уточнением, что таким актом является официальный письменный документ, который, порождая известные правовые последствия в отношении субъектов хозяйственной деятельности, нарушает права и законные интересы последних и содержит хотя бы один из признаков неправомерности: наличие в нем информации, указывающей на вмешательство органа государственной власти путем принятия акта, в хозяйственную деятельность субъекта хозяйствования, если такая информация не затрагивает предусмотренные законодательством Украины права государственного органа на осуществление контроля за деятельностью такого субъекта; несоответствие акта компетенции органа, издавшего такой акт; несоответствие акта требованиям законодательства; установление актом привилегированного положения субъектов хозяйственной деятельности одной формы собственности по отношению к субъектам хозяйственной деятельности другой формы собственности; нарушение формы и порядка принятия акта, если оно привело к нарушению прав и законных интересов субъекта хозяйствования.

Предложена классификация способов защиты прав субъектов хозяйствования от нарушений органами государственной власти по степени процессуальной обеспеченности защиты путем разделения указанных способов на способы юрисдикционной защиты, к которым отнесены способы судебной, административной защиты и защиты органами прокуратуры, и способы неюрисдикционной защиты, к которым отнесены способы самозащиты и общественной защиты.

Аргументирована целесообразность дополнения способов судебной защиты прав субъектов хозяйствования таким способом, как признание акта органа государственной власти недействующим, то есть таким, который утратил свою юридическую силу с момента вступления в силу решения суда о признании акта недействующим в установленном законом порядке. Предложено дополнить критерии разграничения компетенции хозяйственных и административных судов относительно рассмотрения дел о признании недействительными актов органов государственной власти материальным критерием, который предполагает уяснение юрисдикционным органом правовой природы спора, по которому орган государственной власти выступает ответчиком. Предложена конкретизация субъектного состава и источников возмещения вреда, причиненного органом государственной власти субъекту хозяйствования, путем определения в качестве субъектов возмещения органов государственного казначейства Украины, а в качестве источника - средства государственного бюджета на текущий год.

Выделены критерии определения размера неимущественного вреда, причиненного органом государственной власти субъекту хозяйственной деятельности, путем отнесения к таким критериям: характера правонарушения; его повторности; последствий распространения неправдивой информации; правового положения органа государственной власти как распространителя информации, порочащей деловую репутацию субъекта хозяйствования; вида хозяйственной деятельности, осуществляемой субъектом хозяйствования на рынке. Обоснованы предложения по уточнению полномочий прокурора относительно защиты прав субъектов хозяйствования от нарушений органами государственной власти путем дополнения их правами: обращаться в суд с целью защиты прав субъектов хозяйствования, минуя стадию предварительного опротестования акта, который не соответствует требованиям законодательства; самостоятельно определять наличие нарушения имущественных или иных интересов государства как основания для защиты прав конкретных субъектов хозяйствования от нарушений органами государственной власти.

Ключевые слова: защита, способ защиты, основания защиты, субъект хозяйствования, право субъекта хозяйствования, орган государственной власти.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед основних факторів, які покликані забезпечувати подальший розвиток соціально спрямованої ринкової економіки в Україні, є державне регулювання господарської діяльності, яке здатне суттєво впливати на її ефективне здійснення. Якщо органи державної влади (їх посадові чи службові особи) діють в межах закону, то таке регулювання служить забезпеченню стабілізації господарських відносин і суспільного господарського порядку, однак сьогодні непоодинокими є випадки порушення прав суб'єктів господарювання з боку органів державної влади. Це підтверджуються відомостями, які надані Міністерством юстиції України і Міжнародним інститутом соціології, результатами численних опитів суб'єктів господарювання різних форм власності, а також даними вищих судових органів про збільшення кількості звернень суб'єктів господарської діяльності в юрисдикційні та інші органи для захисту своїх прав від порушень органами державної влади.

Вказані питання знайшли своє вирішення у низці законодавчих актів: Господарському і Цивільному кодексах України, Законах України “Про власність”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”, Господарському процесуальному кодексі і Кодексі адміністративного судочинства України тощо, однак аналіз правової основи захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади свідчить про необхідність її подальшого вдосконалення.

Деякі аспекти щодо проблематики теми дослідження знайшли своє відображення в працях вчених: Т.Є. Абової, С.С. Алексєєва, В.Н. Амітана, А.Г. Бобкової, О.М. Вінник, В.П. Грибанова, В.М. Жуйкова, О.Р. Кібенко, М.В. Косюти, Д.Х. Липницького, М.С. Малеїна, В.К. Мамутова, Л.М. Ніколенко, З.В. Ромовської, Г.О. Свердлика, Э.Л. Страунінга, Г.К. Толстого, О.І. Угріновської, Р.О. Халфіної, Д.М. Чечота та інших авторів, проте окремі дослідження щодо захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади відсутні.

У різній площині питання захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади висвітлювались у кандидатських дисертаціях В.Е. Беляневича, І.В. Головача, І.В. Голованя, Я.В. Греца, О.М. Московенка, М.В. Руденка, В.М. Селіванова, А.О. Селіванова, О.М. Федорчука, докторській дисертації Н.О. Саніахметової та інших наукових дослідженнях. При цьому в останні роки з'явились нові аспекти вказаних відносин, а тому значне коло питань, що пов'язані із захистом прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади, потребує теоретичного доопрацювання.

З огляду на викладене дослідження захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади є актуальним та доцільним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт Донецького національного університету МОН України за темами “Господарсько-правове забезпечення стабілізації та розвитку економіки України” (державна реєстрація № 0101U005732) та “Історичні закономірності та сучасні тенденції розвитку держави і права” (державна реєстрація № 0107U001563), в межах яких авторкою проведено самостійний аналіз теоретичних і практичних аспектів захисту прав суб'єктів господарської діяльності від порушень органами державної влади та запропоновано шляхи удосконалення такого захисту.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних положень щодо захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади та підготовка пропозицій з удосконалення відповідного законодавства.

Для досягнення зазначеної мети в роботі були вирішені наступні завдання:

обґрунтування визначення поняття захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади з урахуванням ознак такого захисту;

конкретизація підстав захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади;

систематизація способів захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади;

аналіз застосування судового захисту та конкретизація способів такого захисту;

дослідження та уточнення порядку відміни рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акту реєструючим органом;

з'ясування та уточнення повноважень прокурора щодо захисту прав суб'єктів господарської діяльності;

виявлення можливості самозахисту прав суб'єктів господарювання, конкретизація його способів та обґрунтування умов правомірності;

розробка пропозицій з удосконалення нормативно-правових актів щодо захисту прав суб'єктів господарювання.

Об'єктом дослідження є сукупність відносин, що складаються в процесі захисту прав суб'єктів господарювання.

Предметом дослідження є захист прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади.

Методи дослідження. Методологічною основою проведеного дослідження стали загальні методи наукового пізнання, а також такі, що застосовуються в юридичній науці: методи аналізу і синтезу, формально-логічний, системний, порівняльно-правовий, статистичний тощо. Зокрема, методи аналізу і синтезу використовувалися для обґрунтування визначення поняття захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади. За допомогою формально-логічного методу проведено аналіз законодавства про захист прав суб'єктів господарювання з метою виявлення його недоліків і розробки пропозицій щодо їх усунення. Системний метод використовувався, серед іншого, при систематизації способів захисту прав суб'єктів господарювання в аспекті теми дослідження. Через призму порівняльно-правового методу проведено аналіз положень вітчизняного та зарубіжного законодавства про захист прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади. За результатами такого аналізу використано досвід Європейського Союзу, а також Республіки Білорусь, Великобританії, Італії, Нідерландів, Німеччини, Російської Федерації, США, Франції.

Теоретичну основу дослідження склали роботи вчених із теорії держави і права, господарського, цивільного, кримінального, адміністративного права, серед яких, крім вищезазначених, роботи: С.Н. Братуся, А.Б. Венгерова, Г.Л. Знаменського, О.С. Іоффе, А.Б. Карліна, С.Ф. Кечек'яна, В.В. Лаптєва, В.І Новосьолова, О.П. Подцерковного, П.Л. Фріса, В.С. Щербини, Н.В. Янюк та інших, а також публікації практичних робітників: юристів, бухгалтерів, економістів.

У процесі дослідження використовувалися нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінета Міністрів України, статистичні дані Державної податкової адміністрації і Вищого господарського суду України, господарського суду Донецької області, Донецького апеляційного господарського суду, а також матеріали практики, що містяться у вітчизняній і закордонній науковій літературі.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що на основі наукових здобутків, законодавства та практики його реалізації проведене одне із перших після кодифікації господарського законодавства системне, комплексне дослідження відносин із захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади.

Наукова новизна результатів дослідження конкретизується в наступних висновках та пропозиціях:

Вперше:

запропоновано визначення поняття захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади як реалізації суб'єктами господарювання права на захист від порушень органами державної влади (їх посадовими особами) шляхом застосування спеціально уповноваженими особами або суб'єктом господарювання самостійно передбачених законом способів захисту з метою відновлення порушеного права;

обґрунтована доцільність класифікації способів захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади за характером таких порушень та значенням конкретних способів захисту шляхом їх поділу на основні (способи судового захисту); альтернативні (способи адміністративного захисту); допоміжні (способи самозахисту та захисту органами прокуратури) та додаткові (способи громадського захисту);

обґрунтована доцільність законодавчого закріплення самозахисту прав суб'єктів господарської діяльності від порушень органами державної влади та запропоновано способи такого захисту, до яких віднесено: невиконання незаконних вимог органів державної влади чи їх посадових осіб, а також здійснення дій щодо припинення порушень права чи запобігання загрози такого порушення.

Удосконалено положення щодо:

поняття “неправомірний письмовий акт органу державної влади” з уточненням, що таким є офіційний документ, який породжує певні правові наслідки стосовно суб'єктів господарської діяльності та порушує права і законні інтереси останніх, а також містить хоча б одну з наступних ознак: а) втручання в господарську діяльність, якщо воно не торкається передбачених законодавством прав органу державної влади здійснювати контроль за діяльністю підприємства; б) порушення вимог законодавства; в) невідповідність акту вимогам законодавства щодо компетенції органу, що прийняв такий акт; г) встановлення привілейованого положення суб'єкта господарської діяльності однієї форми власності стосовно суб'єкта господарської діяльності іншої форми власності; д) порушення форми і порядку прийняття акту, якщо це призвело до порушення прав і законних інтересів суб'єкта господарської діяльності;

оскарження рішень суду з питань відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом уточнення, що органи Державної податкової служби України та Державного казначейства України оскаржують рішення суду, які передбачають відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, у встановленому законом порядку, крім випадків, коли такими органами при розгляді справи в суді першої інстанції підтверджено наявність бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Дістали подальший розвиток питання:

класифікації способів захисту прав суб'єктів господарської діяльності від порушень органами державної влади за ступенем процесуальної забезпеченості захисту на способи юрисдикційного захисту, до яких віднесено способи судового, адміністративного та захисту органами прокуратури, та способи неюрисдикційного захисту, серед яких способи самозахисту та громадського захисту;

підстав захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади (незаконні дії (письмові акти чи конклюдентні дії) або бездіяльність) шляхом доповнення їх такою підставою, як посягання на право у формі невизнання або оспорювання права;

переліку способів судового захисту прав суб'єктів господарювання шляхом його доповнення визнанням акту органу державної влади недіючим, тобто таким, що втратив юридичну силу з моменту набрання чинності рішення про визнання акту недіючим у встановленому законом порядку;

критеріїв розмежування компетенції господарських і адміністративних судів щодо розгляду справ про визнання недійсними актів органів державної влади шляхом доповнення таких критеріїв матеріальним, що передбачає необхідність з'ясування юрисдикційним органом правової природи спору, в якому відповідачем виступає орган державної влади;

строків розгляду справ за участю суб'єктів господарювання і органів державної влади, які пропонується доповнити критеріями визначення розумності зазначених строків, серед яких - складність справи, необхідність залучення до неї свідків, експертів та інших осіб, добросовісність поведінки сторін у процесі розгляду справи;

суб'єктного складу та джерел відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади суб'єкту господарської діяльності, зокрема, суб'єктом відшкодування запропоновано визначити органи Державного казначейства України, а джерелом - кошти державного бюджету на поточний рік;

підстав для відновлення майнових прав суб'єктів господарювання, які порушено застосуванням нормативного-правового акту в період до відміни йогодержавної реєстрації, шляхом доповнення таких підстав виключенням нормативно-правового акту з Державного реєстру нормативно-правових актів;

переліку критеріїв визначення розміру немайнової шкоди, що заподіяна органом державної влади діловій репутації суб'єкта господарювання, шляхом віднесення до них: характеру правопорушення, його повторності, наслідків поширення інформації, правового положення органу державної влади як розповсюджувача інформації, що ганьбить ділову репутацію суб'єкта господарювання, виду господарської діяльності, що здійснюється суб'єктом господарювання на ринку;

переліку способів адміністративного захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади, який пропонується доповнити відміною рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акту реєструючим органом, а також призупиненням дії неправомірного акту Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва;

повноважень прокурора щодо захисту прав суб'єктів господарювання у судовому порядку, які пропонується доповнити правами: а) звертатися до суду з метою захисту прав суб'єктів господарювання, минаючи стадію попереднього опротестування акту, який не відповідає закону; б) самостійно визначати наявність порушення майнових чи інших інтересів держави як підстави для захисту прав конкретних суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади;

повноважень громадських об'єднань шляхом доповнення їх правом представляти інтереси необмеженого кола суб'єктів господарювання, права яких споріднені правам членів таких об'єднань, у відносинах захисту прав цих суб'єктів від незаконного втручання органів державної влади.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх сукупність заповнює певну прогалину щодо теоретичної основи правових засад суспільних відносин стосовно захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади.

Результати дослідження можуть бути використані при подальшій розробці та вдосконаленні законодавства про захист прав суб'єктів господарювання, зокрема - Господарського та Господарського процесуального кодексів, Кодексу адміністративного судочинства України, інших нормативно-правових актів.

Положення дисертації використовуються в навчальному процесі при викладанні навчальної дисципліни “Захист прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади” для студентів спеціальності “Правознавство” Донецького національного університету МОН України (довідка № 439/01-27/6.8.0 від 05.06.2007 р.). Окремі результати дисертаційної роботи рекомендовані до використання у практичній діяльності ЗАТ „Лафарж Гіпс” (довідка № 01/01-420 від 11.05.2007 р.) та Дочірнього підприємства „Тютюнова компанія „Хамадей” (довідка № 657/01 від 29.05.2007 р.).

Положення та висновки, сформульовані в дисертації, що мають дискусійний характер, можуть скласти підґрунтя для подальших наукових досліджень.

Особистий внесок здобувачки. У дисертації викладені наукові результати, які отримані особисто авторкою під час науково-дослідницької роботи протягом 2001-2007 рр. Дисертація виконана авторкою самостійно. Особистий внесок в публікації, що підготовлені в співавторстві з В.Н. Амітаном та І.В. Верзуловим, надається в списку праць, опублікованих за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки, що викладені у роботі, доповідались і обговорювались на підсумкових наукових конференціях Донецького національного університету МОН України (Донецьк, 2001, 2003, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції студентів і аспірантів “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників” (Київ, 2001), засіданні Круглого столу “Суб'єкти господарювання та економічна злочинність: питання попередження” (Донецьк, 2002), Круглому столі „Рекомендації по внесенню змін до законодавства у зв'язку з прийняттям Господарського і Цивільного кодексів України (1 липня 2003 р.)”, VII Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта '2004”, Міжнародній науково-практичній конференції “Господарське законодавство України: практика застосування та перспективи розвитку” (Донецьк, 2005) та ін.

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки за темою дисертації опубліковано в 11 наукових працях, з яких 3 - у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, загальним обсягом 2,7 д.а., з яких особисто здобувачці належать 2,5 д.а.

Структура і обсяг роботи обумовлені метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів і висновків. Загальний обсяг дисертації становить 185 сторінок комп'ютерного тексту. Робота містить також список використаних джерел та додатки.

основний зміст дисертації

Розділ 1. Загальні положення про захист прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади містить чотири підрозділи, в яких досліджуються поняття і правова основа такого захисту, його об'єкт та підстави здійснення.

У підрозділі 1.1. „Поняття захисту прав суб'єктів господарювання” досліджуються підходи до поняття захисту прав, що містяться у науці, та на їх основі визначається поняття захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади.

У роботі систематизуються ознаки зазначеного захисту, серед яких: 1) мета здійснення захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади, яка полягає у відновленні порушеного права; 2) забезпеченість захисту уповноваженими державними органами, що мають для цього відповідну компетенцію, функції і завдання, та іншими особами; 3) закріплення в законодавстві способів захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади, застосування яких дозволяє досягти мети захисту.

Наголошується, що для визначення поняття захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади доцільно, окрім зазначених ознак, враховувати місце такого захисту в охоронних правовідносинах. З урахуванням цього зазначається, що оскільки проявлення суб'єктом господарювання ініціативи в реалізації свого суб'єктивного права на захист є умовою початку діяльності уповноважених державних органів і осіб, що здійснюється шляхом застосування відповідних способів захисту з метою відновлення порушеного права, захист є частиною охоронних правовідносин, що виникають у зв'язку з порушенням права суб'єкта господарювання органом державної влади і займає в ньому ту нішу, яка відведена поведінці уповноваженого: суб'єкта господарювання.

Запропоновано поняття захисту прав суб'єктів господарської діяльності від порушень органами державної влади як реалізації суб'єктами господарювання права на захист від порушень органами державної влади (їх посадовими особами) шляхом застосування спеціально уповноваженими особами або суб'єктом господарювання самостійно передбачених законом способів захисту з метою відновлення порушеного права.

У підрозділі 1.2. „Правова основа захисту прав суб'єктів господарювання” аналізуються загальні та спеціальні нормативно-правові акти України та інших країн, в яких регламентовано правові аспекти захисту прав суб'єктів господарювання в цілому, та при порушенні таких прав органами державної влади.

На основі проведеного аналізу робиться висновок, що правова основа про захист прав суб'єктів господарювання представлена безліччю норм права різних нормативно-правових актів, серед яких основоположне значення мають: норми Господарського кодексу України, що містять положення про гарантії, підстави, способи захисту прав суб'єктів господарювання при їх порушенні органами державної влади; норми Цивільного кодексу України, в якому конкретизуються окремі положення Господарського кодексу України; норми Господарського процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України тощо. Узагальнено позитивний досвід законодавчої регламентації захисту права суб'єктів господарювання в інших країнах (Республіці Білорусь, Великобританії, Італії, Нідерландах, Німеччині, Російській Федерації, США, Франції).

Обґрунтовано, що правова основа захисту потребує удосконалення, зокрема вимагає усунення конкуренції між окремими правовими нормами, доопрацювання ряду дискусійних положень, а також конкретизації найбільш суттєвих аспектів захисту в підзаконних нормативно-правових актах, запропоновані основні напрямки такого удосконалення.

У підрозділі 1.3. „Об'єкт захисту прав суб'єктів господарювання” проаналізовано теоретичні засади щодо об'єкту захисту прав особи, на основі яких дістали подальшого розвитку положення про об'єкт захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади.

Виявлено декілька різних підходів до питання об'єкта захисту прав, на основі систематизації яких зазначено, що об'єктом захисту прав суб'єктів господарювання у контексті теми дослідження є права таких суб'єктів, що порушені органами державної влади (їх посадовими особами).

Проведено класифікацію прав суб'єктів господарювання, які можуть бути порушені органами державної влади, взявши за основу поділ прав, який здійснено в юридичній науці: на речові та зобов'язальні, майнові та немайнові, абсолютні та відносні. Встановлено, що порушеними органами державної влади можуть бути безпосередньо або опосередковано фактично більшість прав суб'єктів господарювання.

Аргументується, що у разі прийняття незаконного акту органом державної влади (і виникненні таким чином юридичного факту) суб'єктивне право суб'єкта господарювання вже існує, і відповідно, виступає об'єктом захисту у відносинах, що є предметом дослідження.

У підрозділі 1.4. „Підстави для захисту прав суб'єктів господарювання” узагальнено підстави захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади за результатами аналізу законодавства України, а також наукової доктрини і практики з досліджуваного питання.

Зазначено, що підставою для захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади є як фактичне порушення права, так і посягання на право, що в названих відносинах проявляється у формах невизнання або оспорювання останнього.

Обґрунтована доцільність уточнення визначення неправомірного письмового акту органу державної влади, як підстави для захисту, з урахуванням ознак неправомірності. Неправомірним письмовим актом органу державної влади запропоновано вважати офіційний документ, який породжує відомі правові наслідки відносно суб'єктів господарської діяльності, порушує права і законні інтереси останніх і містить хоча б одну з наступних ознак: наявність в ньому інформації, що вказує на втручання органу державної влади в господарську діяльність суб'єкта господарювання, якщо така інформація не зачіпає передбачені законодавством України права такого органу на здійснення контролю за його діяльністю; невідповідність акту вимогам законодавства; невідповідність акту компетенції органу, що видав такий акт; встановлення актом привілейованого положення суб'єктів господарської діяльності однієї форми власності по відношенню до суб'єктів господарської діяльності іншої форми власності; порушення форми або порядку прийняття акту, якщо воно призвело до порушення прав та законних інтересів суб'єкта господарювання. Таким поняттям запропоновано доповнити Господарський кодекс України, що сприятиме його єдиному тлумаченню в судовій практиці з розгляду суперечок, які виникають з приводу оспорювання правомірності актів органів державної влади.

На основі аналізу ознак неправомірного акту та юридичної помилки уточнено, що юридичною помилкою неправомірний акт органу державної влади може бути визнаний тільки тоді, коли йому притаманні всі ознаки такої помилки одночасно.

Розділ 2. Способи захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади містить три підрозділи, в яких проаналізовано, систематизовано та доопрацьовано такі способи, з урахуванням відповідних форм захисту, а також обґрунтована доцільність класифікації способів захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади за характером таких порушень та значенням конкретних способів захисту: запропоновано поділ способів захисту прав в обраному аспекті на основні, до яких віднесено способи судового захисту; альтернативні, до яких віднесено способи адміністративного захисту; допоміжні - способи самозахисту та захисту органами прокуратури, та додаткові - способи громадського захисту.

У підрозділі 2.1. „Способи судового захисту” систематизовано основні способи судового захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади, а саме: визнання повністю або частково недійсним акту органу державної влади, що не відповідає його компетенції або вимогам законодавства; визнання незаконними рішення, дії або бездіяльності органу державної влади; визнання недіючим рішення органу державної влади або його відміна; стягнення заподіяних збитків; примушування зобов'язаного суб'єкта зробити певні дії, що направлені на відновлення позитивної ділової репутації суб'єкта господарювання; стягнення матеріальної компенсації моральної шкоди.

На основі оцінки правових наслідків способів судового захисту, які застосовано при оспорюванні правомірності актів органів державної влади, запропоновано в основу розмежування використання вказаних способів покласти характер порушення як підстави для захисту і негативний результат такого порушення - для конкретного суб'єкта господарювання, інших осіб, держави. Окрім цього обґрунтована доцільність уточнення переліку способів захисту прав суб'єктів господарювання шляхом доповнення його таким способом захисту, як визнання повністю або в частині актів органів державної влади недіючими.

На основі оцінки статистичних даних і матеріалів практики, встановлена тенденція збільшення кількості скарг, зокрема, суб'єктів господарювання, в Європейський Суд з прав людини, предметом яких є порушення Україною положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод щодо необхідності розгляду справ протягом розумного строку. Серед причин виявленої проблеми названа відсутність належної законодавчої регламентації строків розгляду справ про визнання недійсними актів органів державної влади.

Одним з шляхів усунення вказаної проблеми запропоновано додаткове законодавче закріплення критеріїв оцінювання розумності зазначених строків, серед яких названі: складність справи (що обумовлена, наприклад, необхідністю дослідження суддею не тільки законодавства, а також положень теорії тієї або іншої галузі права); необхідність залучення свідків, експертів і інших осіб; поведінка сторін у справі.

За наслідками аналізу відповідних положень Господарського процесуального кодексу і Кодексу адміністративного судочинства України, а також матеріалів практики господарського суду і апеляційного господарського суду виявлена проблема відсутності одноманітності правозастосовчої практики з рішення питання про підвідомчість справ за участю органів державної влади як відповідачів. Усунення цієї проблеми вбачається у доповненні критеріїв розмежування компетенції господарських і адміністративних судів стосовно розгляду справ про визнання недійсними актів органів державної влади матеріальним критерієм, що передбачає з'ясування юрисдикційним органом правової природи спору, за яким орган державної влади є відповідачем.

У підрозділі 2.2. „Способи адміністративного захисту” розглянуто основні способи адміністративного захисту прав суб'єктів господарської діяльності від порушень органами державної влади та обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення їх застосування.

На основі аналізу законодавства та практики його застосування узагальнено способи адміністративного захисту прав суб'єктів господарської діяльності від порушень органами державної влади, до яких віднесено: відміна рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акту реєструючим органом; припинення Державним комітетом України з питань регуляторної політики і підприємництва дії нормативно-правового акту у разі виявлення невідповідності останнього чинному законодавству; відміна незаконного акту органом, вищестоящим над тим, який видав такий акт.

На підставі аналізу законодавства про конкретні способи адміністративного захисту запропоновано уточнення порядку застосування такого способу захисту, як відміна рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акту реєструючим органом шляхом доповнення його правилом, згідно якому виключення нормативно-правового акту з державного реєстру є достатньою підставою для звернення особи в суд із заявою про відновлення майнових прав, що порушені застосуванням такого акту.

З урахуванням положень, що притаманні процедурі відміни акту підпорядкованої інстанції органом Державної податкової служби України та заслуговують на позитивну оцінку, обґрунтована доцільність закріплення загального порядку відміни незаконних актів органів державної влади їх вищестоящими органами з урахуванням основних характеристик зазначених положень.

У підрозділі 2.3. „Інші способи захисту прав суб'єктів господарювання” проаналізовано способи захисту прав суб'єктів господарської діяльності органами прокуратури, способи самозахисту і громадського захисту та розроблено відповідні пропозиції.

Розглянуто способи захисту прав суб'єктів господарської діяльності органами прокуратури, серед яких: опротестовування незаконних актів таких органів; здійснення представницьких функцій у суді. З урахуванням позитивного зарубіжного досвіду запропоновано уточнення повноважень прокурора щодо захисту прав суб'єктів господарської діяльності шляхом надання йому права захисту порушених прав суб'єктів господарювання зі скрутним фінансовим положенням і, відповідно, - самостійного визначення у кожному конкретному випадку, в чому саме полягає або може полягати порушення матеріальних або інших інтересів держави з обов'язковим обґрунтуванням причини, яка, на думку прокурора, дає йому право виступати в захист того або іншого суб'єкта господарювання.

У процесі дослідження правових питань самозахисту прав суб'єктів господарювання встановлено співвідношення такого захисту з охоронними правовідносинами. З приводу цього зазначається, що, оскільки, передумовою реалізації способів самозахисту, як правило, є не фактичне порушення права, а посягання на нього, способи самозахисту реалізуються в межах регулятивних правовідносин. Якщо ж в процесі їх реалізації кінцева мета самозахисту не досягається (наприклад, вимога суб'єкта господарювання про відміну акту, що суперечить закону, ігнорується органом державної влади), самозахист пересікається з охоронними правовідносинами і поглинається ними - в момент здійснення фактичного порушення права.

На підставі аналізу законодавства, а також наукової доктрини щодо способів самозахисту прав здійснено конкретизацію способів самозахисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади шляхом виділення серед таких способів вимоги припинити дії, за допомогою яких порушується право або створюється загроза його порушення, і невиконання незаконних вимог органів державної влади (їх посадовців).

Відзначено, що до умов правомірності самозахисту прав суб'єктів господарювання доцільно віднести наступні: наявність у суб'єкта господарювання відповідних доказів того права, на порушення якого є посягання органу державної влади (його посадової особи); шкода, що заподіяна органу державної влади застосуванням способів самозахисту повинна відповідати реальній або можливій шкоді, що заподіяна суб'єкту господарювання порушенням його прав органом державної влади або його посадовою особою, розмір якої повинен підтверджуватися в установленому порядку; спосіб самозахисту, що застосований суб'єктом господарювання для захисту свого права повинен відповідати характеру і змісту неправомірних (незаконних) дій органів державної влади (або їх посадовців).

На підставі аналізу законодавства України про захист прав суб'єктів господарювання громадськими об'єднаннями, а також відповідного зарубіжного досвіду запропоновано уточнення повноважень громадських об'єднань шляхом доповнення їх правом представляти інтереси необмеженого кола суб'єктів господарювання, права яких споріднені правам членів таких об'єднань, у відносинах захисту прав цих суб'єктів від незаконного втручання органів державної влади.

На основі запропонованих теоретичних пропозицій і висновків розроблені пропозиції по вдосконаленню нормативно-правових актів про захист прав суб'єктів господарювання, серед яких Господарський кодекс України, Закон України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Закон України “Про виконавче провадження”, Порядок відміни рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, Порядок взаємодії між органами Державної податкової служби і Державного казначейства України в процесі судового розгляду і виконання рішень суду про безспірне списання коштів з рахунків, на яких враховуються надходження Держбюджету з ПДВ.

ВИСНОВКИ

Дослідження питань захисту прав суб'єктів господарської діяльності від порушень органами державної влади було проведено на основі аналізу законодавства, практики його застосування і наукової доктрини з питань теми дослідження з метою рішення актуальної наукової задачі - вдосконалення захисту прав в обраному аспекті з метою підвищення ефективності господарської діяльності суб'єктів господарювання.

У результаті проведеної роботи виявлено ряд теоретичних і практичних проблем щодо предмету дослідження і підготовлено відповідні висновки та пропозиції, до основних з яких відносяться наступні:

1. Обґрунтовано, що захист прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади - це реалізація суб'єктами господарювання права на захист від порушень органами державної влади (їх посадовими особами) шляхом застосування спеціально уповноваженими особами або суб'єктом господарювання самостійно передбачених законом способів захисту з метою відновлення порушеного права.

2. Встановлено, що підставами захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади є незаконні дії (письмові акти чи конклюдентні дії) або бездіяльність, а також посягання на право, яке може проявлятись у формі невизнання або заперечування права суб'єкта господарювання.

3. Проведено класифікацію способів захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади шляхом співвідношення їх з формами захисту, а також за ступенем процесуальної забезпеченості захисту, характером зазначених порушень та значенням конкретних способів.

4. Конкретизовано способи судового захисту з урахуванням наслідків їх застосування уповноваженими юрисдикційними органами. Запропоновано уточнити порядок застосування способів судового захисту з урахуванням особливостей правового статусу осіб, що уповноважені застосовувати зазначені способи, правової природи спору за участю суб'єкта господарювання, з одного боку, і органу державної влади - з іншого.

5. Запропоновано уточнити порядок застосування такого способу захисту, як відміна рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акту реєструючим органом шляхом доповнення його правилом, згідно з яким виключення нормативно-правового акту з державного реєстру є достатньою підставою для звернення особи в суд із заявою про відновлення майнових прав, порушених застосуванням такого акту.

Обґрунтовано доцільність встановлення порядку відміни незаконних актів органів державної влади їх вищестоящими органами з урахуванням порядку, встановленого для відміни акту підпорядкованої інстанції органом Державної податкової служби України.

6. Аргументована необхідність уточнення повноважень прокурора щодо захисту прав суб'єктів господарської діяльності шляхом надання йому права захисту порушених прав суб'єктів господарювання зі скрутним фінансовим становищем і, відповідно, - самостійного визначення у кожному конкретному випадку, в чому саме полягає або може полягати порушення матеріальних або інших інтересів вказаних суб'єктів.

7. Уточнено умови та способи самозахисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади, зокрема шляхом закріплення можливості застосування таких способів, як: вимога припинити дії, які порушують право або створюють загрозу його порушення, та невиконання незаконних вимог органів державної влади.

8. На основі теоретичних пропозицій та висновків запропоновано зміни та доповнення до нормативно-правових актів про захист прав суб'єктів господарювання, серед яких:

Господарський кодекс України, який пропонується доповнити главою 2-1 “Захист прав суб'єктів господарювання”, в яку ввести параграф “Захист прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади” з окремими статтями, які присвятити захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади, зокрема питанням підстав, способів та форм такого захисту;

Цивільний кодекс України, в частині п'ятій статті 277 якого пропонується уточнити порядок захисту ділової репутації особи;

Закон України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” і подальші роки, в яких пропонується регламентувати порядок стягнення шкоди, що заподіяна органами державної влади суб'єктам господарювання, а також уточнити найменування суб'єкта, що має право на таке відшкодування;

Закон України “Про прокуратуру”, в пункті 6 частини другої статті 20 якого пропонується уточнити повноваження прокурора шляхом надання йому права захисту порушених прав суб'єктів господарювання зі скрутним фінансовим становищем і, відповідно, - самостійного визначення у кожному конкретному випадку, в чому саме полягає або може полягати порушення матеріальних або інших інтересів держави при цьому, а в частині четвертій статті 21 Закону України “Про прокуратуру” - передбачити повноваження прокурора звертатися безпосередньо до суду із заявою про визнання недійсним акту органу державної влади, минаючи стадію попереднього його опротестування;

Господарський процесуальний кодекс України, частину другу статті 12 якого запропоновано доповнити таким способом захисту, як визнання акту недіючим;

Кодекс адміністративного судочинства України, пункт 10 частини третьої статті 2 якого запропоновано доповнити критеріями оцінювання розумності строку, достатнього для надання своєчасного судового захисту і в якому запропоновано замінити використовувані відносно актів органів державної влади терміни “незаконний” у всіх відмінках на термін “недійсний або недіючий” у відповідних відмінках;

Закон України “Про виконавче провадження”, в частині другій статті 9 якого пропонується конкретизувати порядок стягнення збитків, заподіяних органом державної влади;

Порядок відміни рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, в абзаці другого пункту 16 якого запропоновано конкретизувати один із способів адміністративного захисту прав суб'єктів господарювання;

Порядок взаємодії між органами Державної податкової служби і Державного казначейства України в процесі судового розгляду і виконання рішень суду про безспірне списання коштів з рахунків, на яких враховуються надходження Державного бюджету з податку на додану вартість, що затверджений наказом Державного казначейства України і Державної податкової адміністрації України № 82/245, в пункті 2.1. якого запропоновано уточнити порядок оскарження рішень суду з питань відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Аушева Е.В. К вопросу о самозащите прав субъектов хозяйствования при их нарушении органами государственной власти // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 6. - С. 47-49.

2. Аушева Е.В. К вопросу о применении способов судебной защиты субъектов хозяйствования // Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: Сб. науч. тр. - Донецк: ИЭПИ НАН Украины., 2005. - С.470-474.

3. Аушева Е.В. Способи адміністративного захисту прав суб'єктів господарювання при їх порушенні незаконними актами державних органів // Правничий часопис Донецького університету. - 2002. - № 1(7). - С. 69-72.

4. Амитан В.Н., Аушева Е.В. К вопросу организации контрольно-проверочной работы субъектов хозяйствования // Актуальные проблемы стабилизации и развития экономики: Сб. науч. тр. - Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 1999. - С. 268-278. (Особистий внесок здобувачки полягає у визначенні окремих підстав захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади у процесі здійснення такими органами контрольно-перевірочної діяльності).

5. Аушева Е.В. Понятие неправомерных актов государственных органов // Праці підсумкової наукової конференції Донецького національного університету за період 1999-2000 рр.: Правознавство (квіт. 2001 р). - Донецьк: ДонНУ МОН України, 2001. - С. 134-137.

6. Аушева Е.В. Право на обжалование неправомерных действий должностных лиц в судебном порядке // Субъекты хозяйствования и экономическая преступность: вопросы предупреждения: Сб. материалов “Круглого стола” (1 нояб. 2001 г.). - Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 2002. - С. 148-150.

7. Аушева Е.В. К вопросу о защите прав субъектов хозяйствования при их нарушении со стороны государственных органов // Нові Цивільний та Господарський кодекси України та проблеми їх застосування: Матеріали наук.-практ. семінару (23 квіт. 2003 р.). - Харків: Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого, 2004. - Ч.1 - С. 160-162.

8. Аушева Е.В. К вопросу о защите прав субъектов хозяйствования при их нарушении со стороны государственных органов // Рекомендации по внесению изменений в законодательство в связи с принятием Хозяйственного и Гражданского кодексов Украины: Материалы круглого стола (1 июля 2003 г.). - Донецк: ДонНУ; ИЭПИ НАН Украины, 2003. - С. 40-41.

9. Аушева Е.В., Верзулов И.В. К вопросу о защите прав субъектов хозяйствования средствами прокурорского реагирования // Материалы итог. науч. конф. Донецкого нац. ун-та за период 2001-2002 гг.: Правоведение (апр. 2003 г.). - Донецк: ДонНУ, 2003. - С. 74-75. (Особистий внесок здобувачки полягає в уточненні повноважень прокурора щодо захисту прав суб'єктів господарювання у судовому порядку).

10. Аушева Е.В. Правовые вопросы защиты прав субъектов хозяйствования от незаконных действий должностных лиц // Наука і освіта '2004: Матеріали VII Міжнар. наук.-практ. конф: Право (10-25 лют. 2004 р.). - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - Т. 51. - С. 40-41.

11. Аушева Е.В. К вопросу об основаниях неисполнения актов органов государственной власти субъектами хозяйствования // Материалы итог. науч. конф. Донецкого нац. ун-та за период 2003-2004 гг.: Правоведение (март 2005 г.). - Донецк: ДонНУ, 2005. - С. 130-132.