Морально-правовий конформізм як соціально-філософський феномен

Перша ознака цього явища - її негативна сутність.

Другою ознакою деформації правосвідомості є її масовість. Про деформацію правосвідомості як масове явище, на нашу думку, треба говорити тоді, коли це явище набуває значного поширення, стає регулярним та всеохоплюючим.

Третя ознака деформації - її вплив на інші найближчі сфери суспільного життя.

Четвертою ознакою деформації правосвідомості є її розвиток, рухомість, що спостерігається у змісті, формах та засобах прояву деформації - від найбільш м'яких форм, до свого крайнього вияву - переродження.

П'ята ознака деформації правосвідомості - наявність ступеню соціальної небезпеки, яка знаходить свій вияв у формуванні і реалізації злочинних задумів конкретною особою.

Окреслений перелік п'яти ознак деформації правосвідомості не є вичерпним, і принципово можна казати про марґінально-передкризовий поріг, який характеризується як переломний, з подальшою тенденцією до погіршення стану правосвідомості у соціумі, який може зумовити кризу у суспільстві.

У підрозділі 2.4. - “Морально-правовий конформізм та соціальна аномія як форми деформації соціальної свідомості” предметом дослідження виступає аналіз механізму дії права у соціумі, а також процес формування соціальної свідомості та причини її деформації, зокрема з огляду на розповсюдження такої її форми, як морально-правовий конформізм, та соціальної аномії у суспільстві, а також розглядаються умови ефективного функціонування права та умови, що спричиняють деформацію. Виділено три групи умов: 1) макросоціальні умови; 2) мікросоціальні умови; 3) особисті умови.

Здійснене дослідження виявило типологію нормативної поведінки індивідів. Першу групу становлять конформісти - особи, які підкорюються правовим вимогам, другу - нонконформісти, поведінка яких відхиляється від правових норм (девіантна поведінка).

Конформістська поведінка, у свою чергу, має наступні різновиди:

1) легалістична поведінка;

2) опортуністська (інструментальна) поведінка;

3) примусова поведінка.

На думку автора, першоджерелом - регулятором суспільних відносин, які впливають на стан морально-правового конформізму у суспільстві, виступає духовність, із суспільно закріпленими моральними приписами - “Кодексом честі”. Закони не можуть і не повинні регулювати всі соціальні відносини, адже надмірне правове регулювання суспільної діяльності “законами задля законів” зумовлює зворотну реакцію - відчуження від законів. Враховуючи те, що, Закон, у першу чергу, - це державний примус, а Право - уявлення людей про справедливість, автор надає головну роль у боротьбі з деформацією соціальної свідомості ідеології. Ідеологія - це світогляд певних соціальних угрупувань чи їх домінувальних верств, метод суспільної рефлексії, дороговказ для всього народу.

У підрозділі підкреслюється, що тільки комплексним шляхом розв'язання усього обсягу питань, правовими, педагогічними, психологічними і, наприкінці, політичними важелями можливо не тільки дійсно реалізувати “концепцією правової демократичної держави” через “Дух закону”, який за висловом Монтеск'є, повинен бути відповідним “Духу нації”, а й запобігти виникненню деформацій соціальної свідомості та аномії у суспільстві.

Метою підрозділу 2.5. - “Морально-правовий конформізм посадових осіб та службові аномалії (бюрократизм, корупція, кар'єризм)” є аналіз взаємозв'язку між явищами морально-правового конформізму та службовими аномаліями (бюрократизм, корупція, кар'єризм), а також пропонування шляхів боротьби з цими негативними явищами, що є ознаками деформованої соціальної свідомості.

Як відомо, морально-правовий конформізм становить собою таку форму деформації, в першу чергу, професійної правосвідомості, яка характеризується пасивним сприйняттям існуючого порядку, відсутністю адекватної оцінки правових принципів, цінностей права та моралі. Саме тому, морально-правовому конформізму посадових осіб притаманні такі прояви:

1) розрахунок на заступництво (захист) з боку вищих інстанцій та колег по роботі у випадку того чи іншого проступку (помилки), впевненість у “праві на помилку”, у неминучості порушення законності та безвідповідальності за власні протиправні дії;

2) орієнтація на некритичне виконання (дотримання) будь-яких вимог, що надійшли з вищих інстанцій та від впливових осіб, піддатливість вказівкам та тиску, що мають розбіжності з законами, відомчими та посадовими інструкціями та наказами.

Причиною виникнення деформаційного процесу в формі морально-правового конформізму, як на наш погляд є, уявлення про себе, як про “гвинтик” в управлінській системі, як про суб'єкт, завданням якого є переважно виконавчі, технічні елементи діяльності. На підґрунті цього виникають феномени “виконавчого функціоналізму”, “управлінської бездіяльності”.

У третьому розділі “Шляхи і можливості подолання морально-правового конформізму та соціальної аномії” пропонуються засоби запобігання розвитку морально-правового конформізму та соціальної аномії шляхом реформування законодавчої політики та законодавчої діяльності, створення цілісної системи морально-правового виховання для формування моральної та правової культури особистості та соціуму.

У підрозділі 3.1. - “Ефективна законодавча політика як засіб протидії морально-правовому конформізму” окреслюється можливість та необхідність протидії морально-правовому конформізму шляхом вдосконалення чинного законодавства через ефективну законодавчу політику. Адже недосконале законодавство та неефективна законодавча політика негативно позначаються на суспільній свідомості, зокрема, правосвідомості. Вдосконалити законодавчу політику можна застосовуючи критичний метод, який передбачає три послідовних моменти:

1) усвідомлення незадовільності існуючого правопорядку у цілому і за частинами;

2) поставлення ідеалу як мети, у напрямку якої повинно бути здійснено перебудову права;

3) пошуки відповідних заходів для переходу від дійсного-існуючого до бажаного.

У змісті юридичної політики можна виділити два взаємообумовлені елементи:

1) концептуальний та

2) організаційно-практичний.

Перший визначає завдання законодавчої політики - концепти, а другий передбачає вже розробку та впровадження нормативної бази. Якщо ж концептуально не визначена стратегія дії, то й тактичне рішення - нормативний акт - не буде мати успіху: або він буде проігнорований тими, до кого він звернений, або через відсутність соціального механізму не буди діяти. Прикладом цього може бути неузгодженість законодавчих актів, які негативно впливають на свідомість пересічного громадянина та на суспільство в цілому, а це вже є передумовою розвитку деформації соціальної свідомості.

У підрозділі 3.2. - “Формування духовної культури особистості як шлях подолання морально-правового конформізму” аналізується вплив культури, релігії, освіти на подолання цього негативного явища. Бо саме через моральну культуру, виховання, освіту ми можемо подолати нехтування нормами моралі та закону, які є передумовами виникнення морально-правового конформізму.

У підрозділі розглядаються можливості розробки практичних рекомендації щодо подолання конформізму освітніми (педагогічними), ідеологічними, духовно-релігійними та правовими заходами.

Саме освіта (виховання) покликане зробити свій внесок у підготовку людини, спроможної повноцінно жити у новому демократичному суспільстві, розвивати (формувати) новий менталітет на підґрунті принципів гуманізму, моральності, національних та загальнолюдських цінностей.

У підрозділі 3.3. - “Концептуальні основи політико-правової реформи в Україні як шляхи подолання морально-правового конформізму” розглядаються питання політико-правової реформи у зв'язку з процесом глобалізації та інтеграції України в світове та європейське співтовариство. Автор вказує на те, що запропоновані реформою соціальні моделі можуть не співпадати з національними традиціями. Так, у галузі політики це може означати нав'язування непритаманних моделей політичного устрою, а у культурно-духовному плані глобалізація може передбачати відмову народів від своєї національно-культурної самобутності, та нав'язування їм інших духовних цінностей та способу життя. Тому впровадження західної ідеї пріоритету “загальнолюдських цінностей” повинно бути узгоджене із “національними цінностями”. Так, наприклад, ідеї та й духовні основи канонічного православ'я та народів, які його сповідують, суттєво різняться з західними цінностями і навіть знаходяться у непримиренному протиріччі із ними. Ліберальні погляди, які розповсюджені на заході, проповідують максимальне послаблення функцій держави, православ'я ж традиційно відстоює сильну державну владу, надаючи їй сакральне значення. Теорія “православної симфонії” передбачає моральнісну владу, яка тримається в усіх своїх починаннях визначальних принципів православної моралі та етики, владу, підкріплену духовним авторитетом церкви.

Захід постійно стверджує “верховенство права”, намагаючись усі людські відносини врегулювати виключно юридичними заходами, за сутністю обожнюючи право, православ'я прагне будувати відносини між людьми на підґрунті принципів християнської справедливості, моралі та етики. Захід під гаслом “захисту прав людини” дуже часто сповідує крайній, егоїстичний індивідуалізм, у той час як православ'я традиційно відстоює колективізм, суспільну солідарність та взаємну підтримку. Протестантська етика обожнює право приватної власності, а володіння нею - даром Божим. Православ'я ж вважає, що, майновий стан людини сам по собі не може розглядатися як свідчення про те, бажаний чи не бажаний він Господу.

1) у адміністративно-правовому аспекті: а) розробити та узгодити політику соціальної взаємодії церкви та держави; б) привести у відповідність (ліквідувати різночитання) у нормативно-правових актах, що регулюють духовну (релігійну) сферу; в) розв'язати питання про визнання церкви юридичною особою;

2) у економічному, соціально-педагогічному та психологічному аспектах передбачається, що у нових життєвих умовах доросла людина повинна бути особливо мобільною, підприємливою, різнобічно розвиненою та професійно підготовленою, вміти самостійно приймати компетентні рішення і нести за них відповідальність, бути спроможною оперативно зайняти нове місце у соціальній групі із застосуванням усіх своїх знань, вмінь та навичок. Саме відсутність чітко вираженої чітко вираженої життєвої позиції - причина виникнення та розвитку морально-правового конформізму.

Напрацювання державної стратегії розбудови України, на нашу думку, повинне включати у себе наступні напрямки:

1) державно-ідеологічний: розбудова консолідувальної державної програми об'єднання різних поличних партій та угрупувань навколо розбудови європейської моделі держави в Україні;

2) соціально-психологічний: подальше формування, розвиток громадянського суспільства як гаранта розбудови правової держави з високими соціальними гарантіями для пересічного громадянина;

3) законодавчо-політичний: на окреслення державної законодавчої політики, створення правових передумов для розвитку правової держави, проведення реформи судової та правоохоронної системи, подальший розвиток морально орієнтованого законодавства;

4) духовно-просвітницький: відродження духовності українського суспільства, розвиток національної освіти зі збереженням кращих гуманістичних педагогічних традицій як умови інтеграції у світове співтовариство.

У підрозділі 3.4. - “Спрямованість та зміст морально-правового виховання у формуванні моральної особистості” обґрунтовується неможливість розділення морально-правового виховання на моральне та правове, адже і мораль, і право виступають нормативними регуляторами соціуму. Адже без усвідомлення їх вимог особистістю вони не відіб'ються у поведінці людини.

Морально-правове виховання, таким чином, розглядається як засіб запобігання деформації соціальної свідомості та формування морально-правового конформізму - однієї з найпоширенішої її форми, а також відторгнення людини від суспільства.

Під змістом морально-правової виховної діяльності розуміються ідеї, погляди, переконання, норми і факти, які вносяться в свідомість населення, забезпечуючи його поважне ставлення як до закону (права) так і до суспільної моралі. Морально-правове виховання в системі ідеологічного виховання має два головні аспекти - структурний і функціональний, які і відбивають в сукупності реальний зв'язок морально-правової виховної роботи з іншими галузями ідеологічної діяльності. Цей зв'язок характеризується наступними основними властивостями:

По-перше, морально-правове виховання виходить у цілісну систему більш високого порядку і знаходиться у певних відносинах координації з іншими напрямами виховання населення, морально-правове виховання і водночас, має певну самостійність, певну свободу функціонування.

По-друге, входячи до системи ідеологічного виховання, як частина в ціле, - активно взаємодіючи з іншими його складовими частинами, морально-правове виховання має усі системні властивості ідеологічного виховання громадян і сприяє досягненню її загальної мети, формуванню цільної, гармонійно розвинутої особи. Тому морально-правова виховна робота може постійно удосконалюватися і бути ефективною лише в межах всієї системи ідеологічної роботи.

Метою морально-правового виховання є формування стійких соціальних якостей особистості і соціальних обов'язків, які можливо в цілому охарактеризувати так:

1) високу морально-правову культуру, яка включає у себе всі елементи правової та моральної свідомості;

2) соціально схвальну поведінку, яка передбачає напрацювання навичок та умінь обирати схвальну поведінку і самостійно оцінювати правову і моральну дійсність;

3) володіння необхідними правовими та етичними знаннями;

4) ствердження у свідомості громадянина поглядів і переконань, які забезпечують високу стійку повагу до законів держави, нетерпимість до порушників приписів законів та моралі;

5) високу правову та моральну активність, творчу участь у застосуванні норм права і моралі, їх вдосконаленні, охороні правопорядку.

У досягненні кінцевих результатів виховних заходів найціннішим є формування таких мотивів соціально активних дій громадян, які органічно поєднують у собі єдність особистих і суспільних інтересів.

Враховуючи вище наведене, автор вважає за необхідне зробити наступні висновки:

1. Дослідження морально-правового конформізму та соціальної аномії у суспільстві в період трансформації українського соціуму до загальносвітових цивілізованих напрямків розвитку є можливим на підґрунті запропонованого комплексного методологічного підходу, в основі якого міститься діалектика, синергетика та компаративістика, з використанням соціологічних та психологічних парадигм.

2. Порівняльним семантико-лінгвістичним аналізом визначень “мораль” та “моральність” з'ясована їх тотожність, це дало змогу уточнити причини деформаційних процесів у соціальній свідомості і формуванні морально-правового конформізму.

3. На підставі дисертаційного дослідження сформульовано для використання у соціальній філософії структуру формування морально-правового конформізму у період трансформації суспільства через тричленну систему моралі:

1) моральну свідомість - через слабку усвідомленість моральних приписів в силу їх універсалістської імперативності;

2) моральну діяльність - через наслідування типової, соціально узгодженої сталої поведінки оточення (соціуму) за принципом “золотої середини” (зовнішній - “стадницький” конформізм); 3) моральні відносини - через сліпе наслідування “шабельного” (рангового) функціоналізму, відторгнення людини від “живого” спілкування і заміну його на комунікативний інформаційний обмін (внутрішній - “індивідуальний” конформізм);

4. Деформація соціальної свідомості становить собою системно складне соціально-правове явище, яке має ряд конкретних ознак і характеризується викривленням, відхиленням від норми всіх або декількох компонентів структури, які викликають негативні зміни, що відображаються у різних аспектах діяльності (буття), а також у конкретній особистості.

5. Деформація соціальної свідомості, як особистості, так і соціуму в цілому характеризується наступними ознаками:

1) негативність;

2) масовість;

3) спроможність впливати на суміжні сфери життя суспільства;

4) розвиток і рухомість (динамічність);

5) наявність ступеню соціальної небезпеки.

6. Деформація правосвідомості не набувала б негативного значення, якщо б не була пов'язана з деформацією ціннісних орієнтацій. Взаємозв'язок останніх з правовим поглядами і уявленнями, ідеями, почуттями, установками, правовими знаннями і безпосередній вплив на них утворюють механізм деформації правосвідомості.

7. Мораль є могутнім чинником прогресу суспільства, однак лише за умови, що ця дія підсилюється правовою базою держави, а ці права не тільки декларуються, а й виконуються. Тому важливим напрямком є звільнення людства від культу техногенних інновацій, тотальне захоплення якими нерідко вступає у непереборні суперечності з моральними засадами.

8. Окремими аспектами та напрямками морально-правового виховання, як засобу профілактики морально-правового конформізму у сучасному українському соціумі є: шлях гуманізації освіти та узагальнення традиційного національного виховного досвіду та світових освітніх парадигм; розробка державної програми морально-правового та ідеологічного виховання на усіх стадіях становлення особистості.

9. Основними завданнями щодо попередження та подолання морально-правового конформізму та соціальної аномії засобами законодавчої політики та соціального механізму дії права є шлях узгодження моральних та правових приписів, та пошук досконалих форм гармонізації соціальних відносин з метою узгодження належного та сущого.

Основні положення дисертації викладені в наступних публікаціях автора

1. Давидов П.Г, Бернацька Л.В. Девіантна поведінка підлітків: раннє діагностування делінкветної та кримінальної поведінки // Вісник Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти (Матеріали міжнародної конференції “Психологічна служба школи: минуле, сучасність, майбутнє”. м. Тернопіль 25-26 квітня 1996 р.). - С.183-184.

2. Давидов П.Г., Коваленко О.І., Нові заходи соціальної профілактики делінкветності неповнолітніх // Вісник МЕГІ. “Слово”. Серія гуманітарні науки. №2 (3). Донецьк: “Донбас”, 1996. - С. 31-36.

3. Давидов П.Г., Плеханов В.А., Радченко С.А. До проблеми формування нової генерації будівничих української держави // Виховання Української еліти в системі національної освіти України, Матеріали науково-практичної конференції (19-20 червня 1997р) / Під ред. Б. Вовка “За вільну Україну” Львів. 1997. - С. 67-69.

4. Давидов П.Г., Коваль М.В. До проблеми правового виховання нової генерації громадян України // Виховання Української еліти в системі національної освіти України, Матеріали науково-практичної конференції 19-20 червня 1997 р. / Під ред. Б. Вовка “За вільну Україну”. - Львів. 1997. - С. 104-109.

5. Давидов П.Г. Формування правосвідомості юристів, що займаються господарською діяльністю // Актуальные проблемы экономики, финансов, управления и права периода трансформации: Материалы обл. науч.-практ. конф. 23 ноября 2002 г. В 3 ч. Ч. 3 - Донецк: ДИЭХП, 2002. - 460 с. - Секция “Правовое регулирование экономики периода транформации”. -С. 430-434.