Кримінальна відповідальність за неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей: соціальна обумовленість і склад злочину

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕНАЛЕЖНЕ ВИКОНАННЯ ОБОВ'ЯЗКІВ ЩОДО ОХОРОНИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ: СОЦІАЛЬНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ І СКЛАД ЗЛОЧИНУ

Спеціальність: Кримінальне право, кримінологія та кримінально-виконавче право

ЗАСЛАВСЬКА МАРИНА ГЕОРГІЇВНА

Харків, 2006 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження визначається гостротою проблеми забезпечення охорони життя і здоров'я, належного фізичного та психічного розвитку неповнолітніх в умовах демографічної кризи, старіння нації, незмінно високого показника дитячої смертності. Проблема захисту неповнолітніх шляхом встановлення кримінальної відповідальності відповідних осіб за неналежне виконання ними професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей є дуже важливою для суспільства, держави, установ освіти й родини. Зазначене в ст. 137 КК суспільно небезпечне діяння загрожує заподіянням істотної шкоди здоров'ю, тяжких наслідків, смерті потерпілого або призводить до таких наслідків.

Питання охорони життя і здоров'я особи неодноразово розглядалися вченими кримінально-правових наук, у працях яких розкриваються зміст і значення життя і здоров'я особи, відзначається важливість захисту цих соціальних цінностей, надається розгорнута характеристика ознак окремих складів злочинів. Це роботи таких вчених, як П.П. Андрушко, М.І. Бажанов, В.І. Борисов, С.В. Бородін, В.О. Глушков, В.В. Голіна, І.І. Горелік, М.І. Загородніков, В.І. Касинюк, М.І. Ковальов, М.Й. Коржанський, В.М. Куц, І.П. Лановенко, В.О. Навроцький, П.І. Орлов, М.І. Панов, Е.Ф. Побегайло, А.М. Попов, Ш.С. Рашковська, В.В. Сташис, В.І. Ткаченко, В.О. Туляков, Б.С. Утєвський, М.Д. Шаргородський, Н.С. Юзікова, Н.М. Ярмиш та інших. Крім цього, необхідно вказати на дослідження психології людини в ранньому, підлітковому та юнацькому віці, що органічно доповнюють, а в деяких випадках є підставою для висновків фахівців-юристів стосовно доцільності забезпечення охорони тих чи інших прав підростаючого покоління заходами кримінально-правового впливу. Серед авторів вказаних наукових доробок можна назвати таких вчених, як Г.С. Абрамова, Г.М. Бєлякова, А.О. Бесєдіна, Г.М. Гаврилюк, Т.В. Гришко, Г.М. Даниленко, В.Д. Єрмаков, В.О. Євко, І.В. Жилінкова, Г.В. Іваненко, Д.С. Карьов, Л.В. Кевлова, Ю.О. Корольов, Ю.О. Костенков, Л.І. Кормич, Н.М. Крестовська, Л.О. Кузмичова, Н.Ю. Максимова, Г.М. Міньковський, Г.Г. Мошак, В.С. Мухіна, О.М. Нечаєва, В.С. Орлов, Б.П. Пузанов, Г.М. Свердлов, В.І. Селіверстов, В.С. Тадевосян, І.А. Титаренко, С.Н. Шаховська, Р.Т. Шуба і інших. Слід також назвати вчених - представників педагогічних і юридичних наук дореволюційного періоду, як-то: Л.М. Загурський, П.Ф. Лесгафт, В. Фармаковський, І.О. Фесенко, К.О. Шмідт, роботи яких відзначаються постановкою проблеми охорони життя і здоров'я неповнолітніх і визначенням потреби в її комплексному розв'язанні. Дослідження злочину, передбаченого ст. 137 КК України, є науковою працею, результати якої дозволяють доповнити теоретичний аналіз проблем забезпечення охорони життя і здоров'я неповнолітніх, їх фізичного та психічного розвитку, а також захисту життя і здоров'я особи в цілому.

Актуальність дослідження визначена також прийняттям нового Кримінального кодексу України, що заснований на принципово іншому розумінні прав і свобод людини та відбиває якісно новий зміст соціального інтересу в забезпеченні захисту прав неповнолітніх. Зокрема, вперше закріплено підставу кримінальної відповідальності за посягання на фізичний і психічний розвиток дітей шляхом їхньої експлуатації (ст. 150 КК), застосовано в якості суттєвої ознаки неповнолітній (малолітній) вік потерпілого (статті 120, 127, 130, 133, 135, 136, 140, 142, 144, 146, 147, 149, 152, 153 КК) при формулюванні в законі злочину (ст. 137 КК) чи для посилення відповідальності за нього. Безумовно, це вимагає відповідного наукового дослідження й обґрунтування. Поряд з подібними якісними змінами, теорія і практика застосування КК дозволяють виявити властивості окремих злочинів, які недостатньо конкретизовані у законі про кримінальну відповідальність і зумовлюють внесення змін до його норм. До числа таких злочинів належить і, відповідно, потребує наукового аналізу суспільно небезпечне діяння, передбачене ст. 137 КК. До цього часу не було наукової роботи, яка спеціально присвячувалася б аналізу вказаного злочину, а погляди окремих вчених, що викладені на рівні навчальних посібників з Особливої частини кримінального права чи науково-практичних коментарів до КК, мають, як вбачається, фрагментарний і дещо дискусійний характер.

Вищевказане свідчить про актуальність і необхідність проведення дослідження з метою узагальнення теоретичного й нормативного матеріалу, даних практики про притягнення до майнової, дисциплінарної чи кримінальної відповідальності осіб, винних у невиконанні або неналежному виконанні професійних або службових обов'язків стосовно охорони життя і здоров'я неповнолітніх, їх належного фізичного та психічного розвитку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до цільової комплексної програми “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та системи попередження злочинності” (номер державної реєстрації 0186.0. 070883). Тема дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 23 березня 2001 р. (протокол № 8).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний науковий аналіз відповідних факторів соціальної обумовленості та ознак складу злочину, як підстави кримінальної відповідальності за невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя і здоров'я неповнолітніх. Для досягнення цієї мети поставлені наступні задачі:

1. Охарактеризувати фактори соціальної обумовленості встановлення і збереження кримінальної відповідальності за невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя і здоров'я неповнолітніх, а також посилення такої відповідальності шляхом криміналізації наслідків у вигляді істотної шкоди, що спричиняється належному фізичному та психічному розвитку дитини.

2. Зробити кримінально-правовий аналіз об'єкта злочину, передбаченого ст. 137 КК, при цьому:

а) уточнити обсяг суспільних відносин, які знаходяться під безпосередньою охороною норми статті 137 КК;

б) з'ясувати підстави необхідності кримінально-правової охорони здоров'я неповнолітнього шляхом криміналізації неналежного надання відповідних послуг з охорони здоров'я жінці, яка перебуває у стані вагітності.

3. З кримінально-правової точки зору охарактеризувати об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 137 КК, зокрема:

а) визначити зміст і форми суспільно-небезпечного діяння, зазначеного в нормі цієї статті, а також виявити інші суспільно небезпечні діяння у сфері охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин;

б) окреслити зміст та обсяг суспільно-небезпечних наслідків невиконання або неналежного виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя і здоров'я неповнолітніх і дати правову оцінку наслідкам у виді неналежного фізичного та психічного розвитку неповнолітнього;

в) розглянути й теоретично обґрунтувати причинний зв'язок між невиконанням або неналежним виконанням професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя і здоров'я неповнолітніх, забезпечення їх належного фізичного та психічного розвитку і суспільно небезпечними наслідками.

4. Надати кримінально-правову характеристику ознакам суб'єктивної сторони злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 137 КК:

а) дослідити проблеми теорії змішаної форми вини у кримінальному праві й навести аргументи щодо можливості її практичного застосування;

б) виявити можливі форми поєднання свідомості і волі винного під час вчинення досліджуваного злочину, а також його мотиви.

5. Навести кримінально-правову характеристику суб'єкту злочину, передбаченого ст. 137 КК:

а) визначити загальні і спеціальні ознаки;

б) встановити інших осіб, поведінка яких також посягає на життя і здоров'я неповнолітніх, їх належний психічний і фізичний розвиток і полягає в порушенні обов'язків, що випливають із цивільно-правових угод.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері охорони життя та здоров'я дітей.

Предметом дослідження виступають норми чинного законодавства, його тлумачення, практика застосування Кримінального законодавства, а також доктринальні положення науки кримінального права, що стосуються проблем відповідальності за злочини проти життя і здоров'я особи.

Методи дослідження. Методологічною основою є комплексний підхід до аналізу невиконання або неналежного виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя і здоров'я неповнолітніх. При виконанні роботи застосовувалися:

- логіко-історичний та історико-правовий методи, що дозволили проаналізувати фактори соціальної обумовленості кримінально-правового захисту відносин щодо охорони життя і здоров'я неповнолітніх, а також їх фізичного та психічного розвитку;

- діалектичний - при дослідженні елементів та ознак складу злочину;

- догматичний - при опрацюванні законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини щодо охорони життя і здоров'я неповнолітніх;

- порівняльно-правовий - при проведенні порівняльного аналізу норм чинного КК, а також окремих норм законодавства України та інших країн; системно-структурний і функціональний - при дослідженні суспільних відносини щодо охорони життя і здоров'я неповнолітніх, а також ознак об'єктивної й суб'єктивної сторін, суб'єкта злочину під кутом зору порівняння змісту кримінального, адміністративного та цивільного законодавства.

Наукова новизна отриманих результатів полягає передусім у тому, що запропонована до захисту робота є першим із часу прийняття нового КК монографічним дослідженням злочинного посягання на життя і здоров'я неповнолітніх шляхом невиконання або неналежного виконання професійних чи службових обов'язків. З досягнутих дисертанткою результатів дослідження новими для науки кримінального права є наступні:

1. Із позицій історичних, соціальних, нормативних і кримінологічних груп факторів уперше обґрунтовано необхідність встановлення й подальшого збереження в кримінальному законодавстві відповідальності за невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя і здоров'я неповнолітніх, а також розширення кримінальної відповідальності за таке суспільно небезпечне діяння шляхом криміналізації випадків заподіяння істотної шкоди належному фізичному або психічному розвитку потерпілого.

2. Визначено родовий і безпосередній об'єкти злочину, передбаченого ст. 137 КК, в обсязі чого досліджено і вперше надано наукового обґрунтування необхідності охорони: здоров'я жінки, яка перебуває у стані вагітності, як окремого складника прав неповнолітніх на охорону їх життя і здоров'я, належного фізичного та психічного розвитку дитини, інших складників таких прав неповнолітніх.

3. Із правової точки зору охарактеризовано суспільно небезпечне діяння, для чого визначені нормативні акти, що передбачають професійні або службові обов'язки стосовно охорони життя і здоров'я неповнолітніх. Із урахуванням загального змісту цих обов'язків проведено їх класифікацію за ознаками охорони неповнолітнього від впливу зовнішніх факторів, що містять:

а) потенційну (ймовірну) загрозу заподіяння шкоди життю і здоров'ю особи;

б) запобігання негативного відхилення в психофізичному розвитку дитини.

Уперше запропоновано доповнити обсяг обов'язків щодо охорони життя і здоров'я неповнолітніх обов'язками, що витікають із цивільно-правових договорів, зокрема, з надання послуг.

4. На відміну від чинної редакції ст. 137 КК при визначенні форми діяння, рекомендовано використовувати в її диспозиції поняття “порушення”, замість “невиконання або неналежне виконання”, що дозволить точніше відбити в законі зміст суспільно небезпечного діяння, що вчинюється суб'єктом злочину.

5. Розкрито зміст суспільно небезпечних наслідків злочину, у тому числі поняття “істотної шкоди здоров'ю неповнолітнього” і “тяжкі наслідки”. При цьому, на відміну від існуючих точок зору та судової практики застосування ст. 137 КК, до “істотної шкоди здоров'ю неповнолітнього” віднесено легкі тілесні ушкодження, що спричинили незначну втрату працездатності, та середньої тяжкості тілесні ушкодження. Крім цього, уперше запропоновано виділити істотну шкоду, що може бути спричинена належному фізичному та психічному розвитку дитини, в якості самостійних суспільно небезпечних наслідків злочину, передбаченого ст. 137 КК.

6. При розгляді причинного зв'язку, як ознаки об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 137 КК, визначено, що у більшості випадків він має опосередкований характер, оскільки шкода життю і здоров'ю, належному фізичному та психічному розвитку неповнолітніх найчастіше заподіюється факторами, які лежать поза волею винної особи. При поглибленому дослідженні чинного законодавства виявлені методики, застосування яких дозволяє практично довести залежність шкоди фізичному та психічному розвитку неповнолітніх від порушення відповідальними особами покладених на них обов'язків.

7. Зроблено висновок про те, що психічне ставлення особи до діяння може мати форму умислу або необережності, а до наслідків - тільки необережності. Виходячи з можливості умисного порушення винною особою обов'язків щодо охорони життя і здоров'я неповнолітніх, їх належного фізичного та психічного розвитку, рекомендується слова “внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення” із ч. 1 ст. 137 КК виключити.

8. Окреслено ознаки суб'єкта злочину; в числі спеціальних (факультативних) ознак виділено:

а) наявність професійних чи службових обов'язків;

б) сфера діяльності - охорона життя і здоров'я неповнолітніх.

Уперше запропоновано визнавати особами, які підпадають під ознаки суб'єкта розглядуваного злочину, тих, які здійснюють догляд за неповнолітніми на підставі цивільно-правових угод.

Практичне значення отриманих результатів. Дисертаційне дослідження має теоретичне та прикладне значення. Теоретичне значення полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути підґрунтям для подальшого вивчення проблем охорони життя і здоров'я неповнолітніх, їх фізичного та психічного розвитку, а також у цілому життя і здоров'я особи, при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників, у викладанні курсів Загальної й Особливої частин кримінального права, у науково-дослідницькій роботі викладачів, аспірантів, студентів, курсантів і слухачів. Прикладне значення міститься:

а) в окремих положеннях дисертації, які можуть бути використані при внесенні змін і доповнень у чинне адміністративне законодавство стосовно встановлення адміністративної відповідальності за діяння, аналогічне зазначеному в ст. 137 КК, але таке, що не потягло істотних суспільно небезпечних наслідків, а також для зміни редакції ст. 137 КК;

б) при вдосконаленні практики застосування цієї статті, зокрема, при кваліфікації порушень обов'язків щодо охорони життя і здоров'я неповнолітніх, їх належного фізичного та психічного розвитку, встановлення причинного зв'язку між діянням і наслідками у вигляді істотної шкоди здоров'ю, розвитку неповнолітнього та ін.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції викладені в дисертації доповідалися на міжнародному науково-практичному семінарі в м. Харкові (2001 р.), міжнародній науково-практичній конференції в м. Луганську (2002 р.), науково-практичному семінарі в м. Харкові (2003 р.) та всеукраїнській науковій конференції в м. Києві (2004 р.), а також обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (2001-2004 рр.).

Публікації. Результати дослідження викладені в чотирьох наукових статтях і чотирьох тезах наукових доповідей.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, що містять 10 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (282 найменування) та 2-х додатків. Загальний обсяг - 224 сторінки, список використаних джерел викладено на 29 сторінках, додатки - на 5-ти.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі дисертації викладена інформація, основний зміст якої відбито у вищенаведеній загальній характеристиці роботи.

Розділ 1. “Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей” складається із трьох підрозділів і містить характеристику історичних, соціальних, нормативних та кримінологічних факторів встановлення кримінальної відповідальності за неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей.

Підрозділ 1.1 “Історичні фактори” присвячено огляду деяких джерел права, починаючи з законів Стародавнього Риму - XII Таблиць, Руської Правди та нормативних актів середньовіччя і до КК України 1960 р. Доведено що в минулі століття охорона життя і здоров'я дітей від необережного заподіяння шкоди не було предметом правового регулювання. Перші передумови встановлення кримінальної відповідальності за порушення обов'язків стосовно охорони життя і здоров'я неповнолітніх належать до другої половини XIX ст. На початку ХХ ст. при утворенні УРСР і прийнятті Кримінального кодексу 1922 р. відбувається “втрата” низки кримінально-правових норм, що мали важливе значення для забезпечення охорони життя і здоров'я неповнолітніх. З моменту вступу в законну силу КК УРСР 1960 р. набувають чинності норми, що сформували систему охорони життя і здоров'я неповнолітніх. Проте відсутність спеціальної норми значною мірою ускладнювала правозастосовчу діяльність. Слідчо-судова практика йшла шляхом кваліфікації заподіяної шкоди за сукупністю статей, що передбачали відповідальність за халатність і необережне заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, необережного вбивства. Після прийняття у 2001 р. нового Кримінального кодексу України, що передбачає спеціальну норму, система нормативної охорони життя і здоров'я дітей набула відносної цілісності.

У підрозділі 1.2 “Соціальні і нормативні фактори” доводиться, що суспільство має підвищений інтерес до всебічної реалізації прав неповнолітніх, який виявляється в реалізації національних програм соціального розвитку, окремих (спеціальних) політичних рішеннях Президента та уряду України. До числа вирішальних соціальних факторів, що обґрунтовують доцільність притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст. 137 КК, належить гостра демографічна криза в Україні.

Із позицій нормативних факторів доведена наявність у неповнолітніх права на охорону життя і здоров'я, фізичний та психічний розвиток, що засноване на нормах Конституції, Закону України “Про охорону дитинства”, а також інших нормативно-правових актів і міжнародних угод. У системі норм, об'єднаних спільністю предмета правового регулювання - суспільних відносин щодо охорони життя і здоров'я неповнолітніх, їх належного фізичного та психічного розвитку, нормі ст. 137 КК приділяються функції охорони даних суспільних відносин.

Підрозділ 1.3 “Кримінологічні фактори”. Основним кримінологічним фактором, що обґрунтовує встановлення і збереження кримінальної відповідальності за невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя і здоров'я дітей, є суспільна небезпечність. На ступінь цієї ознаки, стосовно злочину передбаченого ст. 137 КК впливають:

а) соціальна цінність охоронюваних суспільних відносин;

б) соціальні властивості наслідків порушення (неможливість повного усунення наслідків і їхня тяжкість);

в) зміст вини;

г) соціальне становище суб'єкта злочину.

Обов'язковою умовою обґрунтування встановлення і збереження кримінальної відповідальності за досліджуваний злочин є оцінка характеру й обсягу шкоди, що спричиняється суспільству в результаті нещасних випадків з дітьми. Кримінальному переслідуванню підлягає фізична шкода здоров'ю у вигляді аномалій у психофізичному розвитку неповнолітнього, легких тілесних ушкоджень, що спричинили незначну втрату працездатності, тілесних ушкоджень середньої тяжкості й більш тяжка - тяжких тілесних ушкоджень, самогубства чи замаху на самогубство і смерті неповнолітнього. У разі відсутності таких наслідків можливе притягнення винних до адміністративної відповідальності за аналогічне діяння, що вимагає відповідних змін у чинному адміністративному законодавстві.

Розділ 2. “Об'єкт неналежного виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей” складається із двох підрозділів і містить дослідження структурних елементів і змісту об'єкта розглядуваного злочину.

У підрозділі 2.1 “Загальний та родовий об'єкт” відзначається, що загальним об'єктом усіх злочинів, у тому числі й розглядуваного, є сукупність суспільних відносин, взятих під охорону законом про кримінальну відповідальність. Родовим об'єктом злочину, передбаченого ст. 137 КК, є суспільні відносини щодо охорони і забезпечення життя і здоров'я особи.

У підрозділі 2.2 “Безпосередній об'єкт злочину та механізм заподіяння йому шкоди” обґрунтовується, що безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що охороняють життя, здоров'я, психічний і фізичний розвиток неповнолітніх. В свою чергу предметом цих відносин є життя і здоров'я дитини, в тому числі її психічний та фізичний розвиток, з моменту народження й до досягнення повноліття. У силу визнання можливості настання негативних наслідків здоров'ю майбутньої дитини через ушкодження здоров'я жінки, яка перебуває у стані вагітності, складником предмета суспільних відносин, що охороняються нормою ст. 137 КК, є здоров'я такої жінки. Зобов'язаними суб'єктами цих відносин є особи, які здійснюють догляд і нагляд за неповнолітніми при проходженні ними медичних оглядів, під час виховання й навчання. До кола учасників зазначених суспільних відносин, які реалізують свої права належать неповнолітні. Зміст соціального зв'язку полягає в забезпеченні життя, здоров'я, фізичного та психічного розвитку неповнолітнього, а саме у створенні й збереженні умов, за яких плід нормально формується в утробі матері, дитина народжується, живе і нормально розвивається фізично і психічно, не зазнає тілесних ушкоджень, інших тяжких наслідків, а також смерті. Шкода цим суспільним відносинам заподіюється шляхом руйнування зобов'язаними суб'єктами соціального зв'язку між учасниками відносин, що спостерігається у разі порушення ними покладених професійних чи службових обов'язків.

Розділ 3. “Об'єктивна сторона неналежного виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей” присвячено кримінально-правовій характеристиці ознак об'єктивної сторони злочину і складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 “Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх (суспільно небезпечне діяння)” зазначено, що суспільно небезпечне діяння, як ознака об'єктивної сторони, становить собою порушення професійних чи службових обов'язків і може полягати в невиконанні, неналежному виконанні відповідних вимог або вчиненні дій, прямо заборонених нормативними актами.

Диспозиція норми ст. 137 КК є бланкетною, тому при її застосуванні необхідно звертатися до нормативних актів, що регулюють діяльність у сфері охорони життя і здоров'я неповнолітніх.

На відміну від діючої редакції ст. 137 КК, пропонується криміналізувати порушення обов'язків, що випливають із договірних відносин і передбачені в цивільно-правових угодах, укладених у письмовій формі. Соціальний зміст розглядуваного діяння (дії або бездіяльності) полягає в порушенні обов'язків по нагляду, догляду, турботі про дитину, відвернення від неї небезпек і при його вчиненні створюється можливість (імовірність) заподіяння шкоди у вигляді смерті, тілесних ушкоджень, недостатнього розумового, фізичного та психічного розвитку людини, позбавленої можливості вжити заходів щодо самозахисту й життєзабезпечення, або заподіює таку шкоду і тому є суспільно небезпечним.

Колом обов'язків, виконання яких забезпечує нормальний розвиток неповнолітнього, охоплюється охорона здоров'я жінки, яка перебуває у стані вагітності (завчасне звільнення від важких і шкідливих робіт, попередження про можливий негативний вплив на плід певних шкідливих чи небезпечних факторів). Далі, охорона життя і здоров'я немовляти (підтримка і збереження процесів адаптації імунобіологічної реактивності, визначення стану новонародженого і, відповідно, комплексу заходів по догляду за ним, профілактика поширення серед немовлят інфекційних захворювань). Крім цього забезпечення неповнолітньому нормальних фізіологічних і санітарно-гігієнічних умов під час перебування в навчальних закладах, таборах відпочинку, спортивних секціях та в інших випадках. Особливу роль відіграє контроль за якістю продуктів харчування, забезпечення одягом і всім необхідним вихованців, які перебувають на повному утриманні.

Основні обов'язки щодо медичного забезпечення передбачають надання дитині необхідної медичної допомоги, а також проведення оглядів неповнолітніх, профілактика й корекція відхилень у їх інтелектуальному й фізичному розвитку, забезпечення вакцинації від певних захворювань, надання імунологічної підтримки при проживанні в екологічно несприятливих умовах, а також захист від впливу несприятливих факторів довкілля, запобігання поширення серед неповнолітніх виявлених захворювань, забезпечення безумовного відселення дітей із місць, оголошених територіями надзвичайної ситуації. Що стосується охорони життя і здоров'я неповнолітніх від імовірних, а не реальних загроз (на відміну від злочину, передбаченого ст. 135 КК), обов'язки відповідальних осіб полягають в охороні неповнолітніх від всіх форм насильства, у створенні безпечних і нешкідливих умов навчальної праці й відпочинку. Забезпечення нормального розвитку передбачає встановлення й дотримання обґрунтованих і збалансованих норм навантаження в учбових планах і програмах навчальних закладів, науково обґрунтованого обсягу рухової активності. Важливе значення має також контроль наявності у неповнолітнього батьків чи осіб, які їх замінюють, і своєчасне встановлення опіки (піклування).

У підрозділі 3.2 “Наслідки порушення професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя і здоров'я неповнолітніх” викладена характеристика суспільно небезпечних наслідків, передбачених ст. 137 КК. При цьому зазначено, що до істотної шкоди здоров'ю неповнолітнього слід відносити заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило незначну втрату працездатності та середньої тяжкості тілесного ушкодження, незалежно від кількості потерпілих. Заподіяння легкого тілесного ушкодження, що призвело лише до тимчасового розладу здоров'я, істотною шкодою не визнається в силу великої поширеності подібного роду розладів серед неповнолітніх, можливості повного видужання й набуття імунітету. На відміну від діючої редакції ст. 137 КК, пропонується виділити в якості самостійних суспільно небезпечних наслідків істотну шкоду нормальному фізичному та психічному розвитку неповнолітнього. До наслідків згідно ч. 2 ст. 137 КК відноситься настання тяжких наслідків: заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, самогубство чи замах на самогубство, а також смерть неповнолітнього. Настання таких наслідків в результаті вчинення діяння є обов'язковим для притягнення винного до кримінальної відповідальності за ст. 137 КК. Разом з тим, з метою попередження порушень обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх пропонується встановити адміністративну відповідальність за подібного роду діяння, що не призвели до наслідків, зазначених у ст. 137 КК.

У підрозділі 3.2 “Причинний зв'язок між діянням (дією, бездіяльністю) і суспільно небезпечними наслідками” відповідним чином обґрунтовується, що порушення обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх є причиною відповідних наслідків, лише коли останні були його необхідним, закономірним результатом. При цьому відмічається опосередкований характер причинного зв'язку і наводяться аргументи на користь фактичної можливості, на підставі чинних нормативних актів, довести об'єктивну залежність певних наслідків від вчиненого діяння. Визнається, що виконання обов'язків і, відповідно, застосування ст. 137 КК, в окремих випадках, може бути ускладнене загальним погіршенням екології та якості продуктів харчування, наявністю особливих умов на боці потерпілого, зловживанням батьками своїм правом на виховання дитини (сильна запущеність недоліків у розвитку й “переростання” вад) тощо.

Розділ 4. “Суб'єктивні ознаки неналежного виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей” присвячено дослідженню ознак суб'єктивної сторони злочину і суб'єкта злочину, передбаченого ст. 137 КК, і складається із двох підрозділів.

Підрозділ 4.1 “Суб'єктивна сторона злочину” містить характеристику вини та мотиву невиконання або неналежного виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх. Цей злочин може бути вчинений через необережність або зі змішаною формою вини. У разі вчинення злочину зі змішаною формою вини ставлення особи до діяння може виражатись у виді прямого умислу, а до наслідків - злочинної самовпевненості чи злочинної недбалості. За необережної форми вини ставлення винного до діяння й наслідків є однорідним. При цьому вирішальне значення має ставлення особи до наслідків, у силу чого злочин в цілому відноситься до необережних. Наявність же умислу стосовно передбачених наслідків призводить до зміни кваліфікації вчиненого за статтями 115, 121, 122 чи 125 КК. Що стосується мотиву вчинення злочину, то в роботі підкреслюється, що соціально виправдані і соціально-нейтральні мотиви зустрічаються набагато частіше антигромадських. Також визнано, що мотив і мета не є обов'язковими ознаками суб'єктивної сторони досліджуваного злочину, вони мають значення для кримінально-правової характеристики злочину в цілому.

У підрозділі 4.2 “Суб'єкт злочину” визначається, що злочин, передбачений ст. 137 КК, може вчинити лише фізична осудна особа, яка досягла шістнадцяти років і на яку покладено професійний чи службовий обов'язок щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх. Таким чином, суб'єкт розглядуваного злочину визнається спеціальним. Це можуть бути працівники органів освіти й охорони здоров'я, органів внутрішніх справ та служб соціального супроводу, службові особи зазначених органів і служб, за умови, що на них покладено обов'язок по безпосередній охороні життя та здоров'я неповнолітніх або ж по керівництву підлеглими працівниками під час виконання ними відповідних професійних обов'язків. До числа суб'єктів належать також приватні підприємці. Через визнання за необхідне криміналізувати порушення договірних обов'язків по охороні життя і здоров'я неповнолітніх суб'єктами злочину можуть бути домашні робітниці, няні, інші фізичні особи. Наявність певних обов'язків визнається:

- факультативною (спеціальною) ознакою суб'єкта злочину;

- морально-етичні, вікові та психологічні якості працівника (службової особи) відповідного органу (служби) - додатковою.

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження здійснене розв'язання важливого для науки кримінального права наукового завдання, що виявляється у дослідженні факторів соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ст. 137 КК), наданні розгорнутого аналізу ознак складу цього злочину, формулюванні пропозицій щодо удосконалення редакції ст. 137 КК та практики її застосування:

1. Психічний і фізичний розвиток, життя і здоров'я неповнолітніх є благом, соціальною цінністю, яка була і залишається об'єктом спеціальної уваги з боку законодавця. Суспільна небезпечність розглядуваного злочину характеризується тяжкістю наслідків і неможливістю їхнього повного усунення, а також поширеністю цього виду порушення, що має динаміку зростання. злочинний кримінологічний неповнолітній

2. Зміст суспільних відносин, що визнаються безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 137 КК, полягає в належному виконанні професійних, службових або інших договірних обов'язків при здійсненні нагляду, догляду, турботи про неповнолітніх, відвернення впливу на них різного роду небезпек, а також охороні здоров'я вагітних жінок.

3. Соціально-негативний зміст невиконання або неналежного виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя і здоров'я неповнолітніх полягає в руйнації суспільних відносин (необхідних умов) щодо охорони життя і здоров'я неповнолітніх, а саме у створенні можливості заподіяння суспільно небезпечних наслідків. Наслідками цього злочину є істотна шкода здоров'ю неповнолітнього (середньої тяжкості і легкі тілесні ушкодження, що спричинили незначну стійку втрату працездатності), тяжкі тілесні ушкодження, самогубство, замах на самогубство або його смерть. Пропонується криміналізувати наслідки у виді шкоди психічному або фізичному розвитку неповнолітнього.

4. Розглядуваний злочин в цілому є необережним, проте ставлення винного до діяння може бути як умисним, так і необережним. Мотив і мета цього злочину на кваліфікацію не впливають.

5. Суб'єктом розглядуваного злочину є фахівці в галузі виховання, охорони здоров'я, догляду за дітьми (працівники установ освіти, охорони здоров'я, соціального супроводу, приватні підприємці) або службові особи, що безпосередньо охороняють життя і здоров'я неповнолітнього, здоров'я вагітної жінки чи забезпечують контроль за виконанням фахівцями своїх безпосередніх професійних обов'язків.

6. При відмежуванні розглядуваного злочину від суміжних враховується зміст обов'язків, вік потерпілого, джерела виникнення небезпеки, правовий статус суб'єкта злочину і інші ознаки.

7. На завершення пропонується:

а) проект нової редакції ч. 1 ст. 137 КК:

Порушення професійних, службових або інших договірних обов'язків щодо охорони життя і здоров'я неповнолітніх чи охорони здоров'я вагітної жінки, що спричинило істотну шкоду здоров'ю неповнолітнього, його належному фізичному чи психічному розвитку - карається;

б) у Кодексі України про адміністративні правопорушення передбачити відповідальність за порушення обов'язків щодо охорони життя і здоров'я дітей за відсутності ознак злочину.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ

злочин кримінологічний неповнолітній

1. Заславская М.Г. О предмете общественных отношений, охраняемых ст. 137 Уголовного кодекса Украины // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. наук.-практ. конф. Харків 25-26 жовтня 2001 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред) та ін. - К. - Х.: Юрінком Інтер, 2002. - С. 126 - 129.

2. Заславская М.Г. Отграничение ненадлежащего выполнения обязанностей по охране жизни и здоровья детей от оставления в опасности // Вісн. Луган. акад. внутр. справ МВС. - Спец. вип. - Ч. 1. - Луганськ: РВВ ЛАВС, 2002. - C. 112-115.

3. Заславская М.Г. Непосредственный объект ненадлежащего выполнения обязанностей по охране жизни и здоровья несовершеннолетних // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України. 2003. - Вип. 59. - С. 127-134.

4. Заславская М.Г. Деяние, как признак объективной стороны преступления, предусмотренного ст. 137 УК Украины // Вісн. Луган. акад. внутр. справ МВС. - 2004 р. - Вип. 4. - Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004. - C. 103-111.

5. Заславская М.Г. Субъективная сторона преступления, предусмотренного ст. 137 УК Украины // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. - Вип. 70. - С. 169-176.

6. Заславська М.Г. Кримінальна відповідальність за неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей у системі заходів запобігання злочинності неповнолітніх // Питання боротьби зі злочинністю: Зб. наук. пр. - Випуск 8. - Х.: Право, 2004. - С. 60-63.

7. Заславська М.Г. Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей - суб'єкт кримінальної відповідальності // Юридичні читання молодих вчених: Матер. всеукр. наук. конф. - К., 2004. - С. 177-179.

8. Заславська М.Г. Питання вдосконалення підстави кримінальної відповідальності за неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ст. 137 КК України) // Вісн. Нац. ун. внутр. справ. - Х.: ХУВС, 2005. - Вип. 31. - С. 194-198.

Размещено на Allbest.ru