УДК 343.34

У вступі обґрунтовуються актуальність обраної теми, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, об'єкт і предмет дослідження, мета й завдання наукового пошуку; визначаються методологічна, емпірична бази дослідження; розкривається її наукове та практичне значення; формулюються положення та висновки, що виносяться на захист.

У першому розділі "Кримінально-правова характеристика злочину забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів", який включає чотири підрозділи, дається загальна характеристика злочинного забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів, їх витоки, генезис, сучасний стан проблеми; розкриваються поняття та суспільна небезпечність цих асоціальних явищ; всебічно аналізуються об'єктивні та суб'єктивні ознаки досліджуваного складу злочину, вносяться пропозиції до законодавства та вдосконалення цієї статті.

У підрозділі 1.1 "Витоки, історично-правовий нарис кримінально-правової охорони водних об'єктів та сучасний стан проблеми" вперше автором дається історично-правовий аналіз кримінально-правової охорони водних об'єктів на території нашої держави. Акцентується увага на тому, що кримінально-правова охорона водних об'єктів в нашій державі має глибоке історичне коріння (витоки). Їх, на думку дисертанта, можна з'ясувати тільки в аспекті взаємовідношення людини (суспільства) і природи.

На підставі літературних та законодавчих джерел та особистого розуміння питання, як свідчить дослідження, автор схиляється до того, що пошук витоків кримінально-правової охорони водних об'єктів на території нашої держави необхідно здійснювати з початку XVIII століття. На виконання цього завдання автор звернувся до п'ятого періоду розвитку нашої держави (початок XVIII - початок XX ст.). Для цього періоду характерні витоки складу злочину засмічення водних об'єктів. Так, в 1718- 1819 роки були видані нормативні акти, що забороняли вивозити сміття в річки, канали, протоки, обробляти колоди й дошки на берегах річок, викидати баласт у гаванях і на рейдах. За порушення цих Указів передбачалося покарання - заслання на каторгу. Цікаво, що в цей час законодавчо закріплюється така ознака об'єктивної сторони складу злочину, як дія (засмічення) та засоби вчинення злочину: сміття, стружка, кора, баласт. Крім того, уже відоме місце вчинення злочину: річки, канави, гавані, рейди та суб'єкти злочину - різні особи.

Укладенням про покарання кримінальні і виправні 1845 року охороняються водні об'єкти від засмічення та порчі (забруднення) тощо.

Дисертант вперше в кримінально-правовій науці в історичному аспекті встановив і вивчив генезис об'єктивних і суб'єктивних ознак складів злочинного забруднення, виснаження та засмічення водних об'єктів від перших писаних законів до створення незалежної держави України та її чотирнадцятирічного існування. Також на підставі дослідження робиться висновок, що для сучасного стану характерний сплеск удосконалення водного законодавства і, зокрема, законодавства щодо кримінальної відповідальності за забруднення, засмічення, виснаження водних об'єктів, яка знайшла своє закріплення у ст. 242 КК України.

У підрозділі 1.2 "Поняття і суспільна небезпечність злочину забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів" акцентується увага на тому, що в юридичній літературі недостатньо розроблені питання, що стосуються поняття "забруднення водних об'єктів", "засмічення водних об'єктів", "виснаження водних об'єктів", їх змісту та ознак.

На підставі всебічного дослідження автор пропонує свої визначення понять: 1) "кримінально-правове забруднення водних об'єктів", під яким розуміє "умисну або необережну, заборонену кримінальним кодексом України дію чи бездіяльність суб'єкта, який посягає на встановлені в суспільстві відносини, що забезпечують охорону, раціональне використання, відтворення та оздоровлення водних об'єктів, які полягають у забрудненні водних об'єктів, перерахованими в дисертації засобами та джерелами, що призводить до модифікації фізичних, хімічних чи біологічних властивостей складу вод, тягне загибель людини або людей, спричинення шкоди здоров'ю людини або людей, або загибель об'єктів тваринного чи рослинного світу або призводить до втрати унікальних і рідкісних об'єктів природи, занесених до Червоної книги України, викликало масову загибель людей або спричиняє масове захворювання людей, або масову загибель об'єктів тваринного, або рослинного світу, або екологічну катастрофу, або завдали шкоду, яка в 10 тис. і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або створило небезпеку для життя, здоров'я людей, об'єктів тваринного або рослинного світу"; 2) "кримінально-правове виснаження водних об'єктів", під яким розуміє "умисну або необережну, заборонену кримінальним законом України дію чи бездіяльність суб'єкта, який посягає на встановлені в суспільстві відносини, що забезпечують охорону, раціональне використання, відтворення та оздоровлення водних об'єктів, які полягають у зменшенні мінімального допустимого стоку вод, призводить до загибелі людини або людей, спричинення шкоди здоров'ю людини, або людей, або загибелі об'єктів тваринного чи рослинного світу, або призводить до втрати унікальних і рідкісних об'єктів природи, занесених до Червоної книги України, масової загибелі людей або спричиняє масове захворювання людей, або масову загибель об'єктів тваринного або рослинного світу, або екологічну катастрофу, або завдали збитків, які в 10 тис. і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або створило небезпеку для життя, здоров'я людей, об'єктів тваринного або рослинного світу"; 3) "засмічення водних об'єктів є насичення вод нерозчинними предметами й речовинами, що впливають на погіршення властивостей водних об'єктів, а також можуть призводити до модифікації стану русла, гідрологічного та гідрогеологічного режиму водних об'єктів і викликали інші несприятливі наслідки (у тому числі й означені в диспозиціях статті 242 КК України)".

Сформульовані дисертантом поняття мають не тільки теоретичне, а й суто практичне значення.

Аналіз правозастосовної діяльності щодо ст. 242 КК України дає можливість визначити суспільну небезпечність забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів, яка проявляється: 1) в посяганні на встановленні суспільні відносини, що забезпечують охорону, раціональне використання, відтворення та оздоровлення водних об'єктів, та завданні їм істотної шкоди; 2) в таких факторах, як: а) високий ступінь суспільної небезпечності цього явища; б) відносна поширеність цих злочинів; в) відповідність заборони забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів моральному ґрунту кримінального закону й запобігання настання серйозних наслідків природній рівновазі і в соціальному плані; г) високій латентності зазначених злочинів тощо.

У підрозділі 1.3 "Об'єктивні ознаки складу злочину забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів" дисертант, відзначаючи дискусійність питання про безпосередній об'єкт злочинного забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів, використовуючи всі позитивні підходи до розуміння досліджуваних суспільних відносин та аналізуючи структурні елементи цих відносин, пропонує визначення вказаного об'єкта злочину. Під об'єктом складу злочину забруднення та виснаження водних об'єктів виступають суспільні відносини, що забезпечують умови охорони, раціонального використання, відтворення і оздоровлення водних об'єктів на території нашої країни, що беруть участь у колообігу вод і нерозривно пов'язані з навколишнім природним середовищем, з метою протидії їх забрудненню, виснаженню та засміченню, а також додаткові безпосередні об'єкти, що забезпечують охорону здоров'я, життя, власність. Також, враховуючи те, що визначення предмета складу злочину, передбаченого ст. 242 КК України, має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення, то це природно, що в дисертації істотне місце посідає саме ця ознака складу злочину. На підставі дослідження автор робить висновок, що під предметом цього злочину необхідно розуміти всі водні об'єкти на території нашої країни (у твердому, рідкому та газоподібному стані), що беруть участь у колообігу вод і нерозривно пов'язані з навколишнім природним середовищем (крім морських вод).

Значне місце в дисертації приділяється аналізу об'єктивної сторони цього складу злочину. Стан проблеми свідчить про те, що зовнішня сторона злочину, передбаченого ст. 242 КК України, до цього часу не знайшла свого достатнього дослідження. Тому на підставі вище викладеного, з урахуванням недоліків, визначених дисертантом під час аналізу сутності об'єктивної сторони злочинного забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів й необхідності окреслення меж дослідження, запропоновано дефініцію зовнішньої сторони вказаного складу злочину. Об'єктивна сторона злочину передбаченого ст. 242 КК України, на думку автора, характеризується активними діями або бездіяльністю, які мають місце у певних об'єктивних умовах, в певному місці, певними засобами і з певних джерел, що створили небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, а також діяннями й зазначеними наслідками у вигляді загибелі людей, захворюванні людей, масової загибелі об'єктів тваринного і рослинного світу, інших тяжких наслідків й необхідного причинного зв'язку між діяннями й наслідками (ч. 2 ст. 242 КК України).

Проаналізувавши чинне законодавство та наукову літературу, дисертант доходить до висновку, що в юридичній літературі дається помилкове визначення ознак об'єктивної сторони досліджуваного складу злочину внаслідок того, що: 1) вони по-різному названі в диспозиціях статей кримінальних кодексів країн СНД; 2) вони неоднозначно сприймають вказані в законі (ст. 242 КК України) ознаки "забруднення", "виснаження" як діяння або як наслідки, а також ставлять в законі поряд з забрудненням такий термін "зміну їхніх природних властивостей", який є складовою самого забруднення і деякою мірою засмічення водних об'єктів; 3) вони по-різному тлумачать саме визначення "забруднення водних об'єктів".

На підставі дослідження автор доходить до висновку, що засмічення як діяння відрізняється від забруднення: 1) засмічення водних об'єктів відбувається нерозчинними предметами, відходами і покидьками; 2) на відміну від забруднення таке діяння, як засмічення, призводить до зміни русла водних об'єктів; 3) засмічення на відміну від забруднення не завжди істотно змінює й погіршує якість води; 4) настання дещо інших наслідків, передбачених при засміченні: а) в результаті засмічення водного об'єкта можуть утворюватися затори русел, що призводить до застою води, а потім до загибелі риби, рибного корму й місць нересту і т.п.; б) в результаті засмічення ускладнюється стік вод, що призводить до вимирання живих організмів у водоймі й створенні джерела заразних захворювань і т.п. Також в дисертації доведено, що місцем вчинення злочину, передбаченого ст. 242 КК України, є знаходження відповідного водного об'єкта, а джерелом забруднення, засмічення - є підприємства, установи, організації, споруди, з яких потрапляють у водні об'єкти забруднюючі речовини, матеріали та стічні води. Крім того, обґрунтовується, що сама назва статті 242 КК України "Порушення правил охорони вод" вужча за положення, які нормуються в диспозиції статті, що суперечить законам формальної логіки, а термін "порушення правил" спирається на такі положення, які стосуються лише поверхневих вод, щодо інших водних об'єктів таких правил не існує, і діяння нормуються, як видно з дослідження, відносно всіх водних об'єктів. Цей факт свідчить, що порушення правил охорони вод не відповідає суті і змісту закону (ст. 242 КК України) і не виражає волі законодавця, тому дисертант назвав тему дисертаційного дослідження, яка б повною мірою виражала волю законодавця.

Розглядаючи засоби вчинення злочину, автор доходить до висновку, що їх необґрунтовано ототожнюють зі способами вчинення досліджуваного злочину. Секрет такого стану полягає в тому, що автори, як правило, не виходять на рівень розмежування знарядь, засобів і способів злочинного забруднення та виснаження водних об'єктів. В роботі зроблено спробу на підставі дослідження дати оригінальні визначення і пропозиції щодо всіх ознак об'єктивної сторони зазначеного складу злочину, які знайшли відображення і аргументацію в дисертаційному дослідженні.

У підрозділі 1.4 "Суб'єктивні ознаки складу злочину забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів" аналізуються особливості та проблемні питання, пов'язані з визначенням суб'єкта злочину. Розглядаючи його, автор підходить не тільки з класичної точки зору щодо суб'єкта злочину, але й зазначає, що, встановлюючи за вчинення злочину, передбаченого ст. 242 КК України, кримінальну відповідальність з 16 років, законодавець виходить з того, що із досягненням саме цього віку в особи вже сформоване уявлення про забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів як злочину, яке дозволяє йому оцінити як соціальну значимість своїх діянь, так і міри покарання, що можуть бути застосовані до неї.

На підставі дослідження визнається, що суб'єктом забруднення та виснаження водних об'єктів є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку, службова, неслужбова і приватна особа. Крім того, розкриваючи суб'єктивну сторону складу злочину передбаченого ст. 242 КК України і розглядаючи питання кваліфікації за цією ознакою, автор використовує традиційну схему, тобто встановлює форму і види вини злочину, аналізує найбільш типові приклади і особливості юридичної кваліфікації дії його суб'єкта. В роботі акцентується увага на тому, що структура об'єктивної сторони цього складу злочину, характер діяння, засоби вчинення злочину і наслідки в ч. 2 ст. 242 КК України свідчать, що цей злочин вчиняється умисно і необережно до діяння та з необережною формою вини до наслідків, а щодо ч. 1 ст. 242 КК України лише умисно.

Дослідженнями на підставі репрезентативного фактичного матеріалу встановлено суть мети та мотивів злочинів, передбачених ст. 242 КК України, що вчиняються в Україні. Наголошується, що мотив - це завжди психологічна причина вчинку. В цій якості виступають усвідомлені спонукання, інтереси, емоції тощо і як свідчать результати дослідження, спектр мети та мотивів досить широкий і різноманітний. Його аналіз та доведення до потенційних суб'єктів може виконувати превентивну роль, а саме - попередження досліджуваного злочину.

У другому розділі "Спеціальні питання, що стосуються кримінальної відповідальності за забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів", що включає два підрозділи, висвітлюються два питання, які пов'язані з аналізом кваліфікуючих ознак складу злочинного забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів від суміжних складів злочину та аналогічного адміністративно-правового делікту.

У підрозділі 2.1 "Кваліфікуючі ознаки складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 242 КК України" послідовно проаналізовані всі кваліфікуючі ознаки. Дисертантом детально розглянуті основні труднощі, що зустрічаються при виявленні правоохоронними органами кваліфікуючих ознак злочинного забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів; запропоновані аргументовані пропозиції зі спірних питань.

Пропонується ознаку "загибель людей" викласти в такій редакції:

- "загибель людини або людей". Також, враховуючи те, що ознака "захворювання людей" не відображає всіх наслідків щодо особи, то пропонується замінити її - "спричинення шкоди здоров'ю людей" та розкривається її зміст.

У підрозділі 2.2 "Відмежування злочину забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів від суміжних складів злочину та аналогічного адміністративно-правового делікту" на підставі вивчення кримінальних справ та матеріалів про відмову у порушенні кримінальних справ, аналізу анкетування значну увагу приділено правовим підставам відмежування злочинного забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів від суміжного складу злочину, передбаченого ст. 243 КК України та ст. 113 КК України. Дисертант формулює конкретні критерії такого відмежування. Вони класифікуються з врахуванням обов'язкових відповідних ознак складів злочинів. Ці злочини близькі за об'єктивними і суб'єктивними ознаками. На погляд дисертанта, відмінність названих складів відбувається, перш за все, в об'єкті і предметі злочину.

В дисертації також проводиться відмежування злочину забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів (ст. 242 КК України) і адміністративно-правового делікту, передбаченого ст. 59 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке свідчить, що зазначені діяння відрізняються за ознаками об'єктивної сторони та ступенем суспільної небезпечності. Крім того, пропонується така редакція ст. 242 КК України: забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів.

1. Забруднення, засмічення, виснаження водних об'єктів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей, об'єктів тваринного або рослинного світу,

- карається штрафом від двохсот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі до трьох років із позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або позбавленням волі до трьох років.

2. Ті ж самі діяння, якщо вони викликали загибель людини або людей, або якщо вони спричинили шкоду здоров'ю людини або людей, або загибель об'єктів тваринного або рослинного світу, яке завдало збитків, які в тисячу або більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян або призвели до втрати унікальних і рідкісних об'єктів природи, занесених до Червоної книги України,

- карається позбавленням волі від трьох до шести років.

3. Діяння, передбачені частиною першою або другою, якщо вони викликали масову загибель людей, або спричинили масове захворювання людей, або масову загибель об'єктів тваринного або рослинного світу, яке завдало збитків, що в десять тисяч або більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або спричинили екологічну катастрофу,

- карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження дає підстави для таких основних висновків:

Витоки кримінально-правової охорони водних об'єктів необхідно відносити до 1718 року. Акцентується, що ігнорування історичного досвіду криміналізації, досліджуваного діяння створило колізійну норму (ст. 242 КК України);

Під кримінально-правовим забрудненням, засміченням та виснаженням водних об'єктів слід розуміти умисну або необережну заборонену КК України дію чи бездіяльність суб'єкта, що посягає на встановлені в суспільстві відносини, які забезпечують охорону, раціональне використання, відтворення та оздоровлення водних об'єктів, що полягають у забрудненні, засміченні, виснаженні водних об'єктів, перерахованими в дослідженні засобами, що призводить до спричинення шкоди зазначеної в ст. 242 КК України, в запропонованій редакції або в загрозі завдання аналогічної шкоди;

Суспільна небезпечність злочину, передбаченого ст. 242 КК України визначається завданням істотної шкоди досліджуваним суспільним відносинам, відносною поширеністю та латентністю цих злочинів, зв'язком з іншими тяжкими злочинами, великою шкідливістю і тяжкими наслідками;

Досліджуване діяння (ст. 242 КК України) посягає на однорідні суспільні відносини з приводу (умов) стосунків, що забезпечують існування багатофункціональної збалансованої єдиної системи (що складає навколишнє природне середовище), з її охорони, оздоровлення, раціонального використання і відтворення такої єдиної системи для теперішніх і майбутніх поколінь;

Основним безпосереднім об'єктом указаного злочину є суспільні відносини, що забезпечують умови охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення водних об'єктів, що беруть участь у кругообігові вод і нерозривно пов'язані з довкіллям, додатковим - відносини, що забезпечують життя, здоров'я, власність;

Предметом цього злочину є всі водні об'єкти на території України, що беруть участь у кругообігові вод і нерозривно пов'язані з навколишнім природним середовищем (крім морських вод);

Під об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 242 КК України розуміють діяння яке має місце у визначених об'єктивних умовах: в певному місці, з використанням певних джерел (діяннями для ч. 1 ст. 242 КК України і діяннями та наслідками для ч. 2 ст. 242 КК України) і необхідного причинного зв'язку між діяннями і наслідками (ч. 2 ст. 242 КК України) з застосуванням засобів вчинення злочину;

Назва ст. 242 КК України, а також діяння в ній як порушення правил охорони вод, стосується лише поверхневих і зворотних вод, тому зазначена норма має колізійний характер і не відповідає чинному водному законодавству;

Спроба законодавця сформулювати діяння в ч. 1 ст. 242 КК України з похідними наслідками не створило злочин з матеріальним складом, він так і залишився з формальним складом, оскільки в ньому вказується на створення небезпеки для настання наслідків;

Таке діяння як забруднення відрізняється від засмічення по впливу на водні об'єкти;

Суб'єктом цього злочину є фізична особа зі всіма притаманними ознаками, якій виповнилося 16 років;

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 242 КК України характеризується лише умисною виною, а передбаченого ч. 2 ст. 242 КК України - умисною або необережною до діяння, а до наслідків лише необережною;

Розмежування складів злочинів, передбачених ст. 242, 243, 113 КК України, необхідно проводити за складоутворюючими ознаками, а зі ст. 59 Кодексу України про адміністративні правопорушення - за ступенем суспільної небезпечності;

Запропонована нова редакція ст. 242 КК України "Забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів":

1. Забруднення, засмічення, виснаження водних об'єктів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей, об'єктів тваринного або рослинного світу,

- карається штрафом від двохсот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі до трьох років із позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або позбавленням волі до трьох років;

2. Ті ж самі діяння, якщо вони викликали загибель людини або людей, або якщо вони спричинили шкоду здоров'ю людини або людей, або загибель об'єктів тваринного або рослинного світу, яке завдало збитків, які в тисячу або більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян або призвели до втрати унікальних і рідкісних об'єктів природи, занесених до Червоної книги України,

- карається позбавленням волі від трьох до шести років;

3. Діяння, передбачені частиною першою або другою, якщо вони викликали масову загибель людей, або спричинили масове захворювання людей, або масову загибель об'єктів тваринного або рослинного світу, яке завдало збитків, що в десять тисяч або більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або спричинили екологічну катастрофу,

- карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років;

та інші пропозиції і висновки, які мають місце в рукописі дисертації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Присяжний В.М. Відмежування способів від засобів забруднення водних об'єктів // Актуальні питання розслідування злочинів у сучасних умовах: тактика, методика і інформаційне забезпечення: Збірник наукових праць. - К.: Українська академія внутрішніх справ, 1996 р. - С. 147-150.

2. Присяжний В.М. Проблема суб'єкта злочинного забруднення водних об'єктів // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. - К.: НАВСУ. - № 2. - 1997 р. - С. 153-155.

3. Присяжний В.М. Об'єкт і предмет злочинного забруднення водних об'єктів // Науковий вісник НАВСУ. - К.: НАВСУ. - 1998 р. - № 3. - С. 144-148.

4. Присяжний В.М. Джерела кримінально-правової охорони водних об'єктів на території України // Науковий вісник НАВСУ. - К.: НАВСУ. - 2003 р. - № 2. - С. 50-56.

5. Присяжний В.М. Кримінальна відповідальність за забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів. Наукова монографія. - К.: Національна академія управління, 2004. - 232 с.

6. Присяжний В.М. Пропозиції стосовно удосконалення кримінального законодавства з охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення водних об'єктів // Реформування правової системи України в контексті європейських інтеграційних процесів. - К.: ВНЗ "НАУ", 2005. - С. 488-491.

АНОТАЦІЯ