Деліктний феномен в адміністративному праві України
Детермінантні ознаки адміністративно-деліктного права як підгалузі адміністративного права. Історико-правова природа адміністративного правопорушення (управлінського правопорушення) та адміністративного проступку (делікту), встановлення їх співвідношення.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.08.2013 |
| Размер файла | 98,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Підрозділ 3.2 "Онтологічний вимір ознак адміністративного проступку" розкиває онтологію (істину факту) адміністративного делікту. Як онтологічні ознаки деліктного феномена в адміністративному праві розглянуті діяння, протиправність, винність, карність, об'єкт посягання (громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління).
Так, стаття 9 КУпАП має назву "Поняття адміністративного правопорушення”, хоча такого поняття не дає, а лише вказує на ознаки, за якими подія, що трапилась у матеріальному світі, може бути розцінена як адміністративний проступок. Ці ознаки утворюють онтологічний компонент адміністративного делікту. Їх встановлення і відповідна фіксація формують базові й відправні підстави для дослідницьких (гносеологічних) висновків і прийняття рішення про визнання діяння адміністративним проступком.
Онтологічний підхід дозволяє з'ясувати наявність серед ознак проступку караності, яка називається такою в літературних джерелах, але на має нормативного закріплення. У такій ситуації виникають два припущення. Перше полягає в тому, що "покарання" і "стягнення" є тотожними поняттями. Друге - в тому, що "кара” і "стягнення" є різними поняттями, причому перше з них притаманне кримінальній відповідальності, а друге - адміністративній. Порівняння наведених конструкцій показує, що найбільш суттєва відмінність між кримінальним покаранням і адміністративним стягненням може бути відшукана у відсутності чіткої нормативної вказівки на те, що адміністративне стягнення містить компоненти кари. Така ситуація дала можливість на відповідному етапі розвитку адміністративно-деліктних знань припустити, що таким чином законодавець підкреслив якісну відмінність санкцій, що застосовуються за вчинення адміністративного проступку від санкцій, що застосовуються за вчинення злочину. Проте, юридична відповідальність за вчинене правопорушення має характер перетерплювання. У суб'єкта правопорушення, у зв'язку з настанням відповідальності, виникають особливі обов'язки. Специфіка цих обов'язків у тому, що вони мають характер обмежень і тимчасово змінюють правовий статус суб'єкта. Такі обов'язки особу обтяжують і вона повинна їх перетерпіти, особисто зазнати нестатків. Перетерплювання обов'язків, про які йдеться, є нічим іншим, ніж карою, покаранням. Таким чином, караність є однією з необхідних ознак поняття адміністративного проступку, оскільки без проступку не може бути покарання, так само як без причини немає наслідку.
Підрозділ 3.3 "Гносеологічний вимір ознак адміністративного проступку" розкриває гносеологію (істину розуму) адміністративного делікту. Гносеологічний вимір адміністративного проступку поданий вченням про його склад. Воно посідає одне з центральних місць в адмiнiстративно-правовiй науці й має велике практичне значення. По-перше, воно сприяє виявленню найбільш істотних ознак антигромадських діянь, їх розмежуванню i встановленню справедливих санкцій; по-друге, допомагає правовим органам правильно кваліфікувати правопорушення й обирати адекватні їм заходи впливу; по-третє, дозволяє зрозуміти закон, допомагає навчанню юристів i правовому вихованню громадян. Помітне значення у гносеології адміністративного проступку відіграють ознаки складу, що характеризують індивідуального суб'єкта. Їх можна поділити на дві групи: загальні та спеціальні (аналогічно і суб'єктів прийнято поділяти на загальні та спеціальні). Загальними визнаються такі, які повинна мати будь-яка особа, яка піддається адміністративному стягненню. Спеціальними визнаються такі, що вказують на особливості правового становища суб'єктів і дозволяють диференціювати відповідальність різних категорій осіб, забезпечуючи таким чином справедливу правову оцінку вчиненого діяння. Поряд із загальними та спеціальними ознаками, у Загальній частині КУпАП та інших правових актах викладена значна кількість обставин, що характеризують суб'єкта проступку, але до складу не входять. Це становище особи на військовій службі (ст.15), відсутність громадянства України (ст.16), вагітність та сильне душевне хвилювання (ст.34) тощо. Вони жодним чином не впливають на кваліфікацію вчиненого, проте впливають на вид, розмір та інші характеристики стягнення. Таким чином, адміністративно-деліктному праву відомі загальні, спеціальні й особливі суб'єкти адміністративного проступку, і лише загальні і спеціальні ознаки складу проступку.
Розділ 4 "Відповідальність за проступки у світлі оновлення адміністративно-правової ідеології" складається з трьох підрозділів, що розкривають зміст адміністративної відповідальності відповідно до Концепції адміністративної реформи в контексті нового розуміння місця і призначення адміністративного права.
У підрозділі 4.1 "Адміністративна відповідальність у заходах державного примусу" визначається місце відповідальності за вчинення адміністративних проступків у системі державно-примусових заходів.
У традиційних дослідженнях адміністративно-правових проблем до заходів адміністративного примусу (поряд із заходами адміністративного попередження і адміністративного припинення) відносять адміністративні стягнення. Проте, виділяючи у третій групі лише стягнення, слід визнати, що за межами класифікації залишаються заходи примусу, що (як і стягнення) застосовуються як заходи відповідальності адміністративного характеру. Таким чином сфера застосування адміністративно-примусових заходів з ознаками відповідальності штучно звужується. На наш погляд, група примусових заходів з ознаками відповідальності повинна мати назву "заходи відповідальності за порушення адміністративно-правових установлень”. Її структурною складовою є заходи відповідальності за вчинення адміністративних деліктів.
Підрозділ 4.2 "Відповідальність за вчинення адміністративного проступку і проблеми її законодавчого забезпечення” розкриває сутність адміністративно-деліктної відповідальності й висвітлює проблеми її законодавчого забезпечення. Зазначається, що поняття, зміст і обсяг адміністративної відповідальності до сьогодні є одним з найбільш суперечливих питань української адміністративно-правової науки. Активність дискусій обумовлена, по-перше, широтою застосування терміна "адміністративна відповідальність” в юридично-науковій, правозастосовчій, загальноосвітній сферах і на побутовому рівні, по-друге, двоїстою позицією законодавця, який використовує цей термін у чисельних нормативних актах, але не дає його визначення. Аналіз доктринальних дефініцій показує, що їм бракує вказівок про виконання суб'єктами протиправних дій, застосованих до них заходів адміністративного примусу. Не можна сумніватися в тому, що відповідальність настане лише тоді, коли правопорушником виконані встановлені компетентною особою заходи впливу. Отже, адміністративна відповідальність - це примусове, з додержанням установленої процедури, застосування правомочним суб'єктом передбачених законодавством за вчинення адміністративного проступку заходів впливу, які виконані правопорушником.
Адміністративна відповідальність - це результат дії відповідної галузі законодавства, центром якого є КУпАП. Більш ніж за двадцятирічну історію свого існування він набув численних змін і доповнень, обумовлених політичними, економічними і соціальними чинниками. Спочатку Особлива частина КУпАП містила 172 статті, а нині їх більше 320; суб'єктів адміністративної юрисдикції було 29 - стало понад 40. На жаль, ці зміни здійснювалися, як правило, у напрямі встановлення нових заборон і кількісного збільшення суб'єктів адміністративної юрисдикції.
У численних випадках їм бракує належної наукової обґрунтованості, ретельного урахування соціальних, політичних, економічних змін у суспільному житті. Вони мало відповідають новій адміністративній ідеології, яка започаткована Концепцією адміністративної реформи в Україні, фактично базуються на етатистських цінностях старої і вже віджилої тоталітарної системи, підтверджують ортодоксальність розвитку законодавства про адміністративну відповідальність.
За відсутністю окремо сформульованої відповідно до нових соціально-економічних умов і конституційних засад державної адміністративно-деліктної політики і визначеної на її основі методології адміністративно-деліктного законодавства, КУпАП не позбавився державоцентриської спрямованості, орієнтації на тотальний примус, заборони, каральні санкції як основний спосіб вирішення продовольчої, господарської, житлової, енергетичної та інших проблем.
Отриманні теоретичні знання щодо адміністративного проступку і відповідальності за його вчинення мають достатньо підстав стати методологічною основою для створення адекватного соціальному і правовому розвитку суспільства і держави Кодексу про адміністративні проступки. У зазначеному контексті одним з важливих наукових завдань є визначення критеріїв, за якими повинні встановлюватися заборони в новому Кодексі. Такі критерії необхідно розцінювати як одну з ефективних гарантій реалізації конституційних норм щодо прав людини і взаємовідносин громадянина і держави у сфері адміністративно-деліктного права. На нашу думку, до критеріїв, за якими діяння особи доцільно визнавати адміністративним проступком, необхідно віднести: а) наявність у діянні суспільної небезпеки та її характеристики; б) порушення діяннями особи публічних інтересів;
в) відсутність у діянні такої ознаки, як порушення фактично існуючих договірних зобов'язань. Стосовно адміністративної відповідальності юридичної особи, то одним із критеріїв повинна стати неможливість притягнення до відповідальності фізичної особи за наявності складу правопорушення.
Останній підрозділ 4.3 "Видворення іноземців: колізії права і закону” є завершальним і демонструє на конкретному прикладі можливості феноменологічного аналізу нормативного акта з позицій взаємодії природного і позитивного права з політичною доцільністю.
Висновки
Головний висновок дисертації - встановлення нових знань про адміністративний проступок (адміністративний делікт), що утворили концептуальні засади нової адміністративно-деліктної теорії і детермінували адміністративно-деліктне право, як підгалузь адміністративного права.
Систематизація отриманих результатів дозволила сформулювати низку підсумкових узагальнень щодо мети і завдань дослідження.
Здобутки української філософської школи щодо потреби гносеологічного за своєю сутністю права в онтологічних обґрунтуваннях, кореляційних зв'язків між онтологічною об'єктивністю, гносеологічною коректністю і ревалентністю теоретичних конструкцій (наукових теорій) відносно конкретно-історичного соціокультурного контексту довели доцільність і необхідність дослідження адміністративного делікту з позицій правової онтології і правової гносеології.
Наближення із зазначених позицій до деліктного сегмента українського адміністративного права показало, що його дослідження здійснюється з явною диспропорцією між базовими складовими: адміністративним проступком (деліктом), адміністративною відповідальністю і адміністративною деліктологією. Інтелектуальні зусилля концентруються на проблемах відповідальності за вчинення адміністративних деліктів і розпорошуються на інших наукових напрямах. Водночас адекватне суспільним потребам регулювання відносин адміністративно-деліктної сфери потребує об'єктивних знань насамперед про адміністративний проступок - первісний і домінуючий фактор утворення інститутів відповідальності й деліктології в адміністративному праві.
Виходячи з того, що процес пізнання правового феномена стає об'єктивним дослідженням за встановлення логічних зв'язків між а) обставинами, що обумовили сам факт його виникнення, б) особливостями відповідного історичного періоду, в) етапами його розвитку у змінах гносеологічних характеристик, г) сучасними онтологічними ознаками, д) тенденціями перспективи, безпосереднє дослідження адміністративного делікту (як правового феномена) є неможливим за межами його генезису, історико-правової природи.
Вивчення історико-правової природи явища, яке в українському законодавстві позначено терміном "адміністративне правопорушення (проступок) ” показало, що "адміністративний проступок" і "адміністративне правопорушення” мають різний генезис. "Адміністративне правопорушення” генетично пов'язано з інститутом адміністративної юстиції, яка є передумовою адміністративного права. Поняття адміністративного проступку пов'язано з трансформаційними процесами у сфері кримінального права - поступовим виділенням із кримінальних правопорушень (злочинів) особливої групи діянь, які кваліфікувались як малозначущі проступки або кримінальні проступки (делікти). За радянських часів інститут адміністративної юстиції ліквідується, а завдяки політичній доцільності для позначення делікту починає використовуватися конгломеративна конструкція "адміністративне правопорушення (проступок)".
Таж сама політична доцільність обумовила виникнення теорії шкідливості адміністративного делікту на противагу суспільній небезпечності. У результаті виникла дискусія відносно того, яким діянням є адміністративний делікт: шкідливим чи суспільно небезпечним. Декілька десятиліть суперечок і величезна кількість публікацій з цього приводу коректної відповіді на це питання не дали. У дисертації підхід до зазначеної проблеми принципово змінено. Відмова розглядати співвідношення суспільної небезпеки і шкідливості з позицій їх питомої ваги у тих чи інших групах деліктів і застосування онтолого-гносеологічного підходу до делікту, як до правового феномена, дозволили дійти такого висновку: шкідливість - онтологічна категорія і притаманна діянню; суспільна небезпека - гносеологічна категорія і притаманна складу проступку.
Розгляд адміністративного права в контексті його оновлення відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні дозволив обґрунтовано стверджувати, що це поліструктурне право, предмет якого не є однорідним і включає поряд з відносинами державного управління публічно-управлінські відносини й інші відносини сфери публічної адміністрації.
Цей висновок спонукав до оновлення поглядів на деліктну складову адміністративного права і з'ясування її місця у цій поліструктурній системі. Результатом стало встановлення наявності за цією складовою специфічного предмета правового регулювання, специфічного методу правового регулювання, специфічного законодавства, тобто ознак, що притаманні не правовому інституту, а підгалузі права. Таким чином, у межах дисертації доведено, що деліктна частина адміністративного права, яка традиційно іменується адміністративною відповідальністю, є його підгалуззю, а саме - адміністративно-деліктним правом.
Важливими напрямами наукового пошуку у сфері адміністративно-деліктного права й оновлення законодавства про адміністративну відповідальність є визначення адміністративно-деліктної політики й методології адміністративно-деліктного законодавства. Вихідними позиціями розробки зазначених категорій є, по-перше, вчення про співвідношення права і закону; по-друге, конституційні норми щодо а) визнання людини, її життя, здоров'я, честі, гідності, недоторканності й безпеки найвищою соціальною цінністю; б) похідного характеру змісту і спрямованості діяльності держави від прав і свобод людини, обов'язок держави забезпечувати права і свободи людини; в) відповідальності держави перед людиною за свою діяльність; г) визнання засадою правового порядку протиправність примушення робити те, що не передбачено законодавством; д) неприпустимості порушення особою прав і свобод інших людей (осіб); е) наявності у особи обов'язків перед суспільством; ж) визначення виключно законами України діянь, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальності за них.
Дослідження правової політики як особливої форми юридичної легітимації державного політичного курсу дозволило зробити висновок, що адміністративно-деліктна політика - це цілеспрямована прогностична діяльність держави щодо визначення і теоретичного обґрунтування потреб у введенні і скасуванні заборон на діяння фізичних і колективних суб'єктів; встановленні й корегуванні відповідальності в адміністративному порядку за їх порушення; а також формуванню, функціонуванню і науковому забезпеченню адміністративно-деліктного законодавства відповідно до державної правової політики.
Дослідження практики визнання діянь адміністративними деліктами з урахуванням попередніх узагальнень дозволили дійти висновків, що визнання діяння деліктом повинно відбуватися за такими критеріями: а) наявність у діянні суспільної небезпеки та її характеристики; б) порушення діяннями особи публічних інтересів; в) відсутність у діянні такої ознаки, як порушення фактично існуючих договірних зобов'язань.
Підсумковий висновок полягає в тому, що питання специфіки виникнення, становлення і розвитку деліктного феномена в адміністративному праві, а також подальших перспектив використання отриманих знань, не повинні обмежуватися виключно сферою науково-теоретичних дискусій та обговорень, формулюванням пропозицій щодо вдосконалення нормативного матеріалу. Досвід майже всіх років державотворення незалежної України свідчить - основні проблеми, з якими стикається як держава, так і суспільство, полягають саме у сфері забезпечення нормального режиму виконання законів, розбудови правозастосовчих інституцій, створення правової системи, яка б слугувала людині, а не виступала безпорадним і часто байдужим статистом активності тоталітарних рудиментів на правовому просторі.
Список опублікованих праць за темою дисертації
Монографії, підручники, навчальні посібники, брошури
1. Колпаков В.К., Додин Е.В. Общественные пункты охраны порядка и их взаимодействие с милицией в предупреждении административных правонарушений в микрорайоне: Учеб. пособие. - К.: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1987. - 65 с.
2. Колпаков В.К. Взаимодействие участкового инспектора милиции с формированиями общественности: Учеб. пособие. - К.: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1990. - 100 с.
3. Колпаков В.К. Участие населения в обеспечении и охране общественного порядка: Лекция. - К.: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1990. - 46 с.
4. Колпаков В.К. Взаимодействие участкового инспектора с общественными формированиями // Организация деятельности участкового инспектора милиции: Учеб. пособие. - К.: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1991. - С.404-435.
5. Колпаков В.К. Взаимодействие милиции и общественности в сфере правопорядка: Учеб. пособие. - К.: УАВД, 1993. - 80 с.
6. Колпаков В.К., Кузьміних Г.Б. Взаємодія органів внутрішніх справ з громадськістю в охороні громадського порядку // Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ: Підручник. - К.: УАВС, 1995. - С.24 - 31.
7. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 736 с.; 2000 - 752 с.; 2001 - 752 с. Диплом і премія Спілки юристів України за 3 місце у конкурсі на кращий юридичний підручник 1998 - 1999 рр.
8. Колпаков В.К., Сущенко В.Д., Столбовий В.П. Адміністративне право: теоретична частина: Навч. - практ. посіб. - К.: НАВСУ, 2000. - 152 с.
9. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративно-правовий механізм протидії нелегальній міграції // Нелегальна міграція та торгівля жінками. - К.: Ін-т держави і права ім.В.М. Корецького, 2001. - С.861-945.
10. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Нелегальна міграція: генезис і механізм протидії: Монографія. - К. - Д.: Наука і освіта, 2002. - 372 с.
11. Колпаков В.К. Порядок оскарження в органах внутрішніх справ // Виконавча влада і адміністративне право: Монографія. - К.: Ін-Юре, 2002. - С. 202-209.
12. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 544 с.
13. Колпаков В.К. Орган виконавчої влади як суб'єкт адміністративного права // Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики: Монографія. - К.: Факт, 2003. - С.113-118.
14. Колпаков В.К., Доненко В.В. Керування транспортними засобами у стані сп'яніння: адміністративно-деліктні проблеми: Монографія. - Д.: Юрид. акад., 2003. - 196 с.
15. Колпаков В.К. Адміністративно-правові відносини // Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т.: Т.1: Загальна частина. - К.: Юрид. думка, 2004. - С.175-186.
16. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 528 с. Рецензії: Право України. - 2005. - № 4. - С.140; Юридичний вісник України - 2005. - № 10. - С.7; Юридическая практика. - 2005. - № 13. - С.10.
Статті у наукових фахових виданнях України та інших країн
17. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктне право у юридично-галузевій парадигмі // Право України. - 2002. - № 4. - С.17.
18. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктна законотворчість: поняття і функції // Право України. - 2002. - № 6. - С.25.
19. Колпаков В.К. Проблеми кваліфікації адміністративних корупційних деліктів // Держава і право: Зб. наук. праць. - К.: Ін-т держави і права ім.В.М. Корецького. - 2002. - Вип.16. - С.130-135.
20. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктне право: сутність предмета // Вісн. Львів. ін-ту внутр. справ. - 2002. - № 1. - С.101-112.
21. Колпаков В.К. Правові акти державного управлiння: поняття, властивості, види // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 3. - С.105-108
22. Колпаков В.К. Адміністративна юрисдикція: сутність поняття // Держава і право: Зб. наук. праць. - К.: Ін-т держави і права ім.В.М. Корецького. - 2003. - Вип. 19. - С.255-258.
23. Колпаков В.К. Адміністративне правопорушення (проступок): поняття і співвідношення з іншими деліктами // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - №7. - С.47-51.
24. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність: сутність поняття і підстав // Вісн. прокуратури. - 2003. - № 6. - С.75-79.
25. Колпаков В.К. Досвід Росії і Казахстану щодо реформування законодавства про адміністративну відповідальність // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 11. - С.44-47.
26. Колпаков В.К. Адміністративний примус в українському законодавстві // Наук. вісн. Юрид. акад. - Д., 2003. - № 2. - С.156 - 164.
27. Колпаков В.К., Столбовий В.М. Органи внутрішніх справ у системі суб'єктів адміністративно-деліктної юрисдикції // Міліція України: Наук. - практ. зб. - 2003. - № 19. - С.3-8.
28. Колпаков В.К. Адміністративна деліктоздатність іноземців: проблеми регулювання відповідальності // Право України. - 2004. - № 1. - С.81-86.
29. Колпаков В.К. Інститут адміністративного видворення: законодавчі колізії // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. - 2004. - № 1. - С.14-24.
30. Колпаков В.К. Структура административного принуждения // Закон и жизнь: Междунар. науч. - практ. правовой журн. - 2004. - № 4. - С.16-20.
31. Колпаков В.К. Адміністративний проступок: радянська доктрина // Юридична Україна. - 2004. - № 7. - С.17-26.
32. Колпаков В.К. Административный проступок в истории права // Закон и жизнь: Междунар. науч. - практ. правовой журн. - 2004. - № 5. - С.6-10.
33. Колпаков В.К. Кодекс України про адміністративні правопорушення: пошук нової парадигми // Право України. - 2004. - № 7. - С.85-89.
34. Колпаков В.К. Адміністративна реформа і деліктне законодавство // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України - 2004. - № 4. - С.40-50.
35. Колпаков В.К. Онтолого-гносеологічний вимір ознак адміністративного делікту // Право України. - 2004. - № 10. - С.30-34.
36. Колпаков В.К. Шкідливість і суспільна небезпека адміністративного делікту: розмежування за філософським виміром // Юридична Україна. - 2004. - № 10. - С. 19-28.
37. Колпаков В.К. Онтолого-гносеологічна сутність правових артефактів // Юридична Україна. - 2004. - № 12. - С.4-11.
38. Колпаков В.К. Методологія адміністративно-деліктного права // Наук. вісн. Юрид. акад. - Д. - 2004. - № 3 - С.247-254.
39. Колпаков В.К. Теоретичний вимір законодавчого регулювання порушення справи про адміністративний проступок // Право України. - 2005. - № 2. - С.10-14.
40. Колпаков В.К. Структура адміністративно-деліктного процесу // Юридична Україна. - 2005. - № 4. - С.23-30.
41. Колпаков В.К. Адміністративний проступок: критерії визначення // Прокуратура людина держава. - 2005. - № 5. - С.51-52.
Наукові статті, тези доповідей і наукових повідомлень
42. Колпаков В.К. К истории возникновения и развития общественных начал в управлении профилактикой административной деликтности // Актуальные проблемы административной деликтологии. - К.: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1984. - С.173-180.
43. Колпаков В.К. Административные правонарушения в микрорайонах и деятельность общественности по устранению причин и условий их совершения // Роль и задачи органов внутренних дел в охране прав и интересов советских граждан. - К.: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1985. - С.128-134.
44. Колпаков В.К., Додин Е.В. Психологические аспекты административно-правовой деятельности работников милиции // Преподавание юридической психологии и ее практическое применение: Тез. докл. и сообщ. науч. - прак. конф. - Тартуский гос. ун-т, 1986. - С.108-110.
45. Колпаков В.К., Лаптев С.Г. Правовая регламентация деятельности общественных пунктов охраны порядка в сфере борьбы против пьянства // Социально-правовые проблемы борьбы с пьянством и алкоголизмом. - К.: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1987. - С.96-99.
46. Колпаков В.К., Лаптев С.Г. Роль оперативного наблюдения в административном надзоре // Административный надзор в деятельности органов внутренних дел. - К.: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1989. - С.98-107.
47. Колпаков В.К. Права міліції // Науково-практичний коментар до Закону України "Про міліцію”. - К.: УАВС, 1996. - С.91-93.
48. Колпаков В.К. Адміністративне право: проект програми навчального курсу // Юридичний вісник України. - 1997. - № 44. - С.25-32.
49. Колпаков В.К. Адміністративний договір у державному управлінні // Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності. - Д., 1999. - С.116-171.
50. Колпаков В.К. Дозвільна система // Юрид. енцикл.: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. - Т.2. - К.: Укр. енцикл., 1999. - С.268-270.
51. Колпаков В.К. Проблеми детермінації адміністративно-деліктного права як самостійної юридичної галузі // Матер. міжнар. наук. конф. - Д.: ІМА-Прес, 2001. - С.431-434.
52. Колпаков В.К. Проблеми розвитку законодавства про адміністративну відповідальність у проекті Кодексу України про адміністративні проступки // Наук. вісн. Юрид. акад. - Д., 2002. - № 1. - С.73-77.
53. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративні правопорушення в системі корупційних деліктів // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією. - К. - 2002. - № 5. - С.13-22
54. Колпаков В.К. Правила дорожнього руху // Юрид. енцикл.: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. - Т.4. - К.: Укр. енцикл., 2002. - С.713-714.
55. Колпаков В.К. Адміністративний примус в українському законодавстві // Наук. вісн. Юрид. акад. - Д., 2003. - № 2. - С.156-164.
56. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктне право: становлення самостійної галузі // Методологічні пробл. правової науки: Матер. міжнар. наук. конф. - Х.: Право, 2003. - С.221-223.
57. Колпаков В.К. Реформування адміністративно-деліктної відповідальності: Досвід Росії // Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції. - К.: АДЕФ, 2003. - С.95-100.
58. Колпаков В.К. Адміністративна юрисдикція: парадигма поняття // Юридична Україна. - 2003. - № 7. - С.32-34.
59. Колпаков В.К. Спеціальні засоби, що застосовуються при охороні громадського порядку // Юрид. енцикл.: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. - Т.5. - К.: Укр. енцикл., 2003. - С.582-583.
60. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність іноземців: проблеми законодавчого регулювання // Юридична Україна. - 2003. - № 12. - С.10-18.
61. Колпаков В.К. Адміністративне правопорушення і проступок: сучасний вимір історичної парадигми // Юридична Україна. - 2004. - № 3. - С.11-17.
Анотації
Колпаков В.К. Деліктний феномен в адміністративному праві України. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2005.
Адміністративний делікт розглянуто як правовий феномен. Розкрито його онтологічні і гносеологічні властивості. З'ясовано соціально-правову природу, висвітлено сучасний стан дослідження деліктних проблем. Започатковано засади формування адміністративно-деліктного права як підгалузі адміністративного права, адміністративно-деліктної теорії і державної адміністративно-деліктної політики. Застосовано принципово новий підхід до розуміння співвідношення суспільної небезпеки і шкідливості як ознак проступку. Запропоновано нові критерії щодо визнання діяння адміністративним проступком і зміни до законодавства.
Ключові слова: адміністративне право, адміністративно-деліктне право, адміністративний делікт, адміністративний проступок, гносеологія, онтологія, правовий феномен.
Колпаков В.К. Деликтный феномен в административном праве Украины. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07 - теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 2005.
Диссертация посвящена исследованию теоретических и прикладных проблем административного проступка в условиях реформирования и совершенствования правовой системы Украины. Определяющая особенность работы состоит в том, что административный проступок (правонарушение, деликт), впервые в истории украинского административного права, исследован как правовой феномен с позиций, во-первых, онтологии права; во-вторых, гносеологии права.
Приближение с этих позиций к деликтному сегменту украинского административного права показало, что его исследования осуществляются с явной диспропорцией между его базовыми составляющими: административным проступком (правонарушением, деликтом), административной ответственностью, административной деликтологией. Интеллектуальные усилия концентрируются на проблемах ответственности за совершение административных деликтов и распыляются на других научных направлениях. В то же время, адекватное общественным потребностям регулирование отношений административно-деликтной сферы требует объективных знаний прежде всего об административном проступке - первичном и доминирующем факторе образования институтов административной ответственности и административной деликтологии.
В диссертации применен принципиально новый подход к выяснению соотношения вредности и общественной опасности - доминирующей научной проблеме в исследовании признаков административно-деликтного деяния. Вредность определяется как категория онтологическая, которая является признаком деяния как такового и устанавливается посредством описания юридического факта. Общественная опасность - как категория гносеологическая, которая устанавливается посредством исследования юридического факта, т.е. доказывания его противоправности. Из этого следует вывод, что вредность - онтологический признак объективной стороны деяния (артефакта, феномена), т.е. истина факта; б) общественная опасность - гносеологический признак объективной стороны состава правонарушения, т.е. истина разума.
На основании феноменологического анализа в работе формулируются стратегические направления дальнейшего развития деликтной составляющей административного права: а) формирование административно-деликтного права; б) формирование административно-деликтной теории; в) формирование государственной административно-деликтной политики. Базовой позицией для формирования административно-деликтного права является наличие у этой составляющей специфического предмета правового регулирования, специфического метода правового регулирования, специфического и обособленного законодательства. Базовой позицией для формирования административно-деликтной теории (как частной научной теории) является наличие исходной эмпирической основы (в диссертации представлена онтологическим измерением административного проступка) и исходной теоретической основы или идеализированного объекта (в диссертации представлена гносеологическим измерением административного проступка). Базовой позицией для формирования государственной административно-деликтной политики, как части государственной правовой политики, является наличие четких правовых критериев признания деяний административными деликтами. В диссертации такими критериями определены: а) наличие в деянии общественной вредности; б) посягательство на публичные интересы; в) отсутствие в деянии такого признака, как нарушение договорных обязательств.
Исследование института административной ответственности базируется на традиционном для украинского административного права понимании административного принуждения, к мерам которого относят: а) меры административного предупреждения, б) меры административного пресечения, в) административные взыскания. Однако выделение в третьей группе только взысканий оставляет за пределами классификации иные принудительные меры, которые (как и взыскания) применяются в качестве мер ответственности административного характера. Тем самым сфера применения административно-принудительных мер с признаками ответственности искусственно сужается. Поэтому в третью группу мер административного принуждения предлагается включить все принудительные меры, которым присуща ответственность административного характера. Данную классификационную группу целесообразно назвать меры ответственности за нарушение административно-правовых установлений.
Диссертация также содержит конкретные предложения по совершенствованию административно-деликтного законодательства.
Ключевые слова: административное право, административно-деликтное право, административный деликт, административный проступок, гносеология, онтология, правовой феномен.
Kolpakov V.K. Delict phenomenon in the administrative law of Ukraine. - Manuscript.
Thesis on obtaining of an academic degree of Doctor of Jurisprudence at specialty 12.00.07 - management theory; administrative law and process; financial law; informative law. - National Academy of Internal Affairs of Ukraine, Kyiv, 2005.
Administrative delict as a legal phenomenon is investigated. Its ontological and gnoseological properties are set. Its social and legal nature is found out. The modern state of study of delict problems is described. Formation fundamentals of the following are formulated: a) administrative and delict law as a subbranch of administrative law, b) administrative and delict theory, c) state administrative and delict policy.
A new understanding of correlation of categories of public danger and public harmfulness of administrative delict is offered. New criteria of acknowledgement of an act as an administrative offence are formulated. Changes in laws on punishment for administrative offence accomplishing are offered.
Keywords: administrative law, administrative and delict law, administrative delict, administrative offence, gnoseology, ontology, legal phenomenon.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Загальне поняття, предмет, джерела адміністративного права. Ознаки та види адміністративного правопорушення. Відповідальність за вчинення адміністративного проступку і заходи, які застосовуються органами правопорядку для попередження нових правопорушень.
презентация [1,7 M], добавлен 30.11.2013Загальна характеристика джерел адміністративного права. Державна служба в Україні. Характеристика кодексу про адміністративні правопорушення. Поняття адміністративного проступку і адміністративної відповідальності. Стадії адміністративного провадження.
реферат [31,9 K], добавлен 10.08.2010Поняття державного управління та співвідношення його з виконавчою владою. Система і джерела адміністративного права. Характеристика Кодексу України про адміністративні правопорушення. Основи адміністративного процесу. Адміністративне деліктне право.
контрольная работа [52,8 K], добавлен 05.08.2010Предмет і метод адміністративного права, його соціальне призначення і система. Адміністративно-правові норми та відносини. Співвідношення адміністративного права з іншими правовими галузями. Розмежування норм кримінального і адміністративного права.
контрольная работа [35,2 K], добавлен 15.03.2010Поняття та ознаки адміністративного правопорушення, його юридичний склад. Об’єкт і різновиди адміністративного правопорушення. Зміст об’єктивної сторони. Роль окремих юридичних ознак об’єктивної сторони в конструкції тієї чи іншої правової норми.
реферат [16,5 K], добавлен 03.03.2011Поняття та сутність принципів адміністративного права. Система та значення принципів адміністративного права. Внутрішні принципи формування та функціонування адміністративного права України в сучасний період. Прийняття адміністративно-правових законів.
курсовая работа [48,4 K], добавлен 06.09.2016Поняття та підстави адміністративної відповідальності. Суспільна шкідливість дії. Склад адміністративного правопорушення. Законодавчі основи адміністративної відповідальності. Порядок накладання адміністративних стягнень. Норми адміністративного права.
контрольная работа [24,2 K], добавлен 14.10.2008Визначення поняття та ознаки адміністративного правопорушення та проступку, їх мета і основні мотиви. Настання відповідальності за порушення державного порядку осіб, що не досягли 18 років, посадових осіб, військовослужбовців та народних депутатів.
контрольная работа [25,4 K], добавлен 10.11.2010Виникнення засад адміністративного права: від поліцейського до адміністративного права. Формування науки адміністративного права в європейських країнах. Правове регулювання управління на теренах України в період середньовіччя і на сучасному етапі.
курсовая работа [57,6 K], добавлен 24.07.2010Адміністративне право України як галузь права. Розподіл правової системи та класифікація. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права України. Адміністративно-правовий метод регулювання, відповідальність за порушення права.
реферат [18,7 K], добавлен 09.11.2010
