Система фінансового права України в умовах переходу до ринкової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Система фінансового права України в умовах переходу до ринкової економіки

Спеціальність 12.00.07. - теорія управління;

адміністративне право і процес; фінансове право

Вишновецький Вадим Михайлович

УДК 342.92

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі конституційного, адміністративного і фінансового права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Пацурківський Петро Станіславович - зав. кафедрою конституційного, адміністративного і фінансового права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук Кучерявенко Микола Петрович - професор кафедри господарського і фінансового права Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого (м.Харків);

кандидат юридичних наук, доцент Нечай Анна Анатоліївна - зав. лабораторією Інституту правових проблем (м.Київ).

Провідна установа - Інститут держави і права імені В.М.Корецького НАН України.

Захист відбудеться 25 травня 2001 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.001.04 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м.Київ, вул. Володимирська, 64.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м.Київ, вул. Володимирська, 64.

Автореферат розісланий 20 квітня 2001 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат юридичних наук Грищенко К.Г.

Анотації

фінансовий право законодавство

Вишновецький В.М. Система фінансового права України в умовах переходу до ринкової економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право.

Захист відбудеться в спеціалізованій вченій раді К 26.001.04 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, м.Київ, 2001 р.

В дисертації вперше у вітчизняній юриспруденції на основі врахування якісно нового стану державних і муніципальних фінансів та досягнень юридичної науки досліджується поняття системи фінансового права держави та органів місцевого самоврядування і дається його визначення, розкривається об'єктивна зумовленість та доктринальна юридична природа цієї системи, обґрунтовується нова, сучасна структура системи фінансового права, аналізується зміст її складових елементів і співвідношення між ними. Основна увага приділена розкриттю юридичної природи та сутності основоположних структурних елементів системи фінансового права - фінансово-правової норми та фінансово-правового інституту; проаналізовано сутність і правову природу системи фінансового законодавства України, його структуру та співвідношення і взаємодію із системою фінансового права; обґрунтовано практичні рекомендації законодавцю та правозастосовчим органам щодо вдосконалення систем фінансового права і фінансового законодавства України.

Ключові слова: система фінансового права, доктрина фінансового права, фінансово-правова норма, інститут фінансового права, система фінансового законодавства.

Вишновецкий В.М. Система финансового права Украины в условиях перехода к рыночной экономике. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - теория управления; административное право и процесс; финансовое право.

Защита состоится в специализированном ученом совете К 26.001.04 по защите диссертаций на соискание учёной степени кандидата юридических наук в Киевском национальном университете имени Тараса Шевченка, г.Киев, 2001 г.

В диссертации впервые в отечественной юриспруденции с учётом качественно нового состояния государственных и муниципальных финансов и новейших достижений юридической науки исследуется понятие системы финансового права государства и органов местного самоуправления и формулируется его определение, раскрывается объективная обусловленность и доктринальная юридическая природа этой системы, обосновывается новая, современная структура системы финансового права, анализируется содержание её составных элементов и соотношение между ними; основное внимание уделено раскрытию юридической природы и сущности базисных структурных элементов системы финансового права - финансово-правовой нормы и финансово-правового института; проанализирована сущность и правовая природа системы финансового законодательства Украины, его структура, соотношение и взаимодействие с системой финансового права; обоснованы практические рекомендации законодателю и правоприменительным органам по совершенствованию системы финансового права и системы финансового законодательства Украины.

Структурными эелементами системы финансового права являются финансово-правовые нормы, субинституты финансового права, финансово-правовые институты, разделы финансового права, Общая, Особенная и Специальная (процессуальная) части финансового права, принципы финансового права и финансово-правовая доктрина, образующие вместе отрасль финансового права. Между всеми элементами системы финансового права существуют непрерывные взаимообусловленные предметно-функциональные связи, обеспечивающие единство данной системы и позволяющие разграничивать финансовое право от других правовых и социальных явлений.

Основаполагающим элементом системы финансового права является финансово-правовая норма. Это - установленное государством, обеспеченное средствами государственного принуждения строго определенное правило поведения в публичных финансовых отношениях, визникающих в процессе образования, распределения и использования государственных и муниципальных денежных фондов и доходов, в котором фиксируются юридические права и юридические обязанности их участников. Финансово-правовая норма отражает закономерности и специфику микроструктуры финансового права.

Вторым базисным элементом системы финансового права, отражающим закономерности и специфику его макроструктуры, является финансово-правовой институт. Это - совокупность структурно обособленных финансово-правовых норм, образующих собой целостные комплексы, достаточные для полного правового регулирования однородных, относительно обособленных групп финансовых отношений. Основными финансово-правовыми институтами в публичных финансах являются следующие институты: государственного бюджета; внебюджетных фондов государственных средств; финансов государственных предприятий; государственных доходов; обязательного государственного имущественного и личного страхования; государственных расходов; государственного кредита; государственного долга; банковского права; валютного регулирования; финансового контроля; финансов органов местного самоуправления. Институты межбюджетного займа, государственного займа, ведомственного займа объективно по их экономическому содержанию и правовой природе являются гражданскоправовыми, поэтому к системе финансового права не принадлежат.

Потребности практики финансово-правового регулирования, с одной стороны, и достигнутый уровень развития науки финансового права, с другой, обусловили необходимость и возможность полного обособления материальной и процессуальной частей финансового права, создания на основании этого Специальной (процессуальной) части финансового права, а также принятия отдельного Финансово-процесуального кодекса Украины.

Система финансового права и система финансового законодательства являются однопорядковыми, но не тождественными системами. Они отражают соответственно структуру содержания и структуру формы позитивного финансового права. На них в полной мере распространяются закономерности и особенности взаимодействия содержания и формы. Однако прежде всего система финансового права является доктринальным отражением системы государственных и муниципальных финансов, научной основой системы финансового законодательства. Признание этого факта открывает фактические и нравственные возможности юриспруденции поднять уровень финансово-правовой науки и её выводов до признания финансово-правовой доктрины в качестве одного из особенных источников финансового права, который был бы признан таким государством и обществом.

Ключевые слова: система финансового права, доктрина финансового права, финансово-правовая норма, институт финансового права, система финансового законодательства.

Vyshnovetsky V.M. The system of financial law in Ukraine under the transient conditions to market economy. - Manuscript.

The dissertation for the scientific degree of Candidate of Law Sciences, speciality 12.00.07 - theory of management; administration law and procedure; financial law.

The defense of the dissertation will be held in specialized scientific council K 26.001.04 on defense of dissertations for a candidate's degree in Juridical Sciences at National Taras Shevchenko university of Kyiv, the city of Kyiv, 2001.

In the dissertation for the first time in Ukraine's judicial science on the basis of taking into account a qualitatively new status of the state and local government finance and the achievements of the judicial science the notion of the system of the financial law of the state and the bodies of local self - government has been investigated and its importance has emphasized. The objective stipulation and the doctrine judicial nature of the system has been revealed and a new modern structure of the system of the financial law has been grounded; the content of its constituents and the correlation between them has been analyzed. The main emphasis is laid on the judicial nature and the essence of the basic structural elements of the system of financial law, i.e. the financial and judicial norm and the financial and judicial institution. The core and the judicial nature of the financial law of Ukraine has been analyzed as well as its structure and correlation and the interaction wits the system of financial law. Practical recommendations to a lawmaker and judicial bodies as for the improvement of the system of the financial legislation of Ukraine have been argumented.

Key words: the system of the financial law; the doctrine of the financial law; the financial and judicial law; the financial law institution; the system of the financial legislation.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Після набуття Україною державного суверенітету розпочався процес становлення національної фінансової системи. Будучи надзвичайно складним явищем за своєю природою в принципі, у нашій країні він ще більше ускладнився внаслідок того, що співпав у часі з процесами демократичної трансформації всього українського суспільства, з радикальною зміною концепції державної влади, відмовою від її радянської моделі й переходом до організації влади на основі поділу її на законодавчу, виконавчу і судову. Це також викликано переходом до ринкової економіки, початком становлення в державі інституту місцевого самоврядування, процесами розмежування функцій та завдань публічної влади по вертикалі між її центральним, регіональним і місцевим рівнями.

Перехід до ринкової економіки зробив необхідним переглянути всю систему фінансового права, що діяла у радянському суспільстві, починаючи від її предмету і закінчуючи окремими інститутами і субінститутами. Він одночасно звузив у традиційних та розширив у нових напрямках об'єкт фінансово-правового регулювання. На порядок денний постали завдання уточнення меж та поглиблення змісту традиційних інститутів системи фінансового права, виключення з їх числа тих, потреба у яких в ході трансформації українського суспільства відпала, створення фінансово-правових інститутів, зумовлених новими реаліями у фінансових відносинах, тобто, суттєво змінюється вся система фінансового права. Водночас ще не склалась доктрина нового вітчизняного фінансового права та його системи, не завершено формування цільної концепції реформування вітчизняного фінансового права, тому нерідко цей процес здійснюється методом спроб та помилок.

Ступінь наукової розробки теми. Попередня система фінансового права була обґрунтована Ю.А. Ровінським в ході дискусії про систему права та систему законодавства, яка проходила на рубежі 30-40-х років ХХ століття. Цим самим в науці фінансового права було здійснено справжню революцію - виділено фінансове право з інших галузей права як самостійну галузь, подолано традицію дореволюційної російської, західноєвропейської континентальної та англо-американської наукових правових шкіл, які не відділяли фінансового права від фінансів. Велике значення для подальшої розробки системи радянського фінансового права мало обгрунтування в 1952 р. Р.О. Халфіною необхідності виділення Загальної та Особливої частин при систематизації норм цієї галузі права. Дана її пропозиція була підтримана і розвинута Л.К. Вороновою, В.В. Безчеревних, М.І. Піскотіним, Н.І. Хімічевою, С.Д. Ципкіним, О.М. Горбуновою і дозволила науці фінансового права набути по суті сучасних її форм. Внаслідок цього стало можливим підняти на якісно вищий рівень як дослідження загальних проблем теорії фінансового права, так і розробку питань, пов'язаних з розвитком та вдосконаленням окремих правових інститутів. Виділення Загальної та Особливої частин у фінансовому праві сприяло істотному поліпшенню пізнання цієї галузі права в цілому, полегшило користування відповідним законодавством, сприяло розв'язанню завдань кодифікації фінансового законодавства.

В сучасних умовах, які докорінно змінились, потрібна свого роду інвентаризація фінансово-правових категорій і понять, їх нове прочитання, висвітлення ряду принципово нових аспектів фінансового права, покликаних до життя сучасними реаліями, нова класифікація норм фінансового права у відповідну систему. В центрі дискусії з фінансового права опинились проблеми його загальної теорії, зокрема, питання системи фінансового права, теоретичні аспекти окремих інститутів фінансового права та норм фінансового права.

Вперше на монографічному рівні в умовах переходу до ринкової економіки система фінансового права та система фінансового законодавства в цілому в числі інших проблем аналізувалась П.С. Пацурківським. Дослідженню окремих елементів цієї системи були присвячені також монографії Є.Ю. Грачової, В.І. Гурєєва, Ю.О. Крохіної, М.П. Кучерявенка, Г.В. Петрової, Н.В. Сидорової, Н.І. Хімічевої, О.В. Щербанюк, кандидатські дисертації В.В. Безуглої, Н.В. Воротіної, О.В. Горун, І.Б. Заверухи, Т.А. Латковської та ряду інших науковців. Водночас з огляду на ще не завершений характер ринкових перетворень в Україні не сформувалися остаточно системи її фінансового права та фінансового законодавства, здебільшого лише в постановочному плані досліджено цілий ряд їх нових інститутів. Всі, зазначені нами вище, а також чимало інших праць вчених минулого та сучасних розробок науковців з проблем загальної теорії фінансового права і насамперед його системи стали водночас науково-теоретичною основою нашого дисертаційного дослідження. Недостатня розробленість на науковому рівні цих питань, наявність спірних методологічних проблем та зумовлених цим складностей застосування правових норм у фінансовій діяльності держави й визначили вибір теми даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний дисертантом напрямок наукового дослідження належить до пріоритетних в галузі фінансового права. Проблема системи фінансового права, співвідношення її з системою фінансового законодавства в умовах переходу до ринкової економіки входить до планових тем Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України, визначена серед основних напрямів досліджень юридичної науки, затверджених загальними зборами Академії правових наук України на період до 2000 року, посідає чільне місце у підготовленій Інститутом законодавства Верховної Ради України Концепції розвитку законодавства України на період 1996-2005 роки. Ця тема входить також до проблематики кафедри конституційного, адміністративного і фінансового права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, ряду інших кафедр юридичних факультетів та вузів України.

Об'єктом дослідження в дисертаційній роботі стали суспільні відносини, що виникають в процесі діяльності держави і муніципальних утворень з приводу планомірного формування, розподілу і використання фінансових ресурсів з метою реалізації їх завдань.

Безпосереднім предметом дослідження у дисертації стала сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів держави і муніципальних утворень, необхідних для реалізації їх завдань; диференціація та групування цих норм; характер та форми взаємозв'язків між ними; взаємозумовленість та взаємодія систем фінансового права та фінансового законодавства. Дані норми містяться в чинній Конституції України, інших Законах України, декретах Кабінету Міністрів України, указах Президента України, постановах Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, що врегульовують фінансову діяльність держави; в наказах, розпорядженнях, інструкціях Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, актах інших органів, що на законних підставах від імені держави або за її дорученням здійснюють фінансову діяльність. Зазначені документи стали основним нормативно-інформативним джерелом дисертаційної роботи.

Фактологічну основу дисертації склали матеріали юридичної практики, узагальненої в науково-практичних, методичних та інформаційних виданнях, судової практики, нормативно-правові акти правозастосовчих органів, що здійснюють фінансову діяльність держави та муніципальних утворень.

Основна мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі врахування досягнень фінансово-правової науки, узагальнення правозастосовчої практики у сфері фінансової діяльності держави і муніципальних утворень суттєво оновити наукову концепцію системи фінансового права, піднести її до рівня сучасного стану науки фінансового права, пристосувати цю концепцію до умов перехідного суспільства з тим, щоб вона могла бути використана в якості теоретичної основи при систематизації чинного і підготовці нового фінансового законодавства.

Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження автором зроблена спроба вирішити наступні завдання: уточнити на основі сучасних досягнень науки фінансового права поняття систем фінансового права та фінансового законодавства; обгрунтувати доктринальну природу і характер систем фінансового права та фінансового законодавства; виділити із сукупності елементів системи фінансового права базові, основні та похідні елементи; уточнити наукові критерії об'єднання фінансово-правових норм в інститути фінансового права та відповідних нормативних актів в інститути фінансового законодавства; обгрунтувати неправомірність включення рядом юристів-фінансистів у систему фінансового права норм, що регулюють відносини міжбюджетної позики, державної позики, відомчої позики; обгрунтувати необхідність фактичного і термінологічного розмежування відносин державного кредиту та державного боргу в умовах переходу до ринкової економіки, формування окремих фінансово-правових інститутів державного кредиту і державного боргу, відповідного законодавчого закріплення та наповнення цих інститутів; обгрунтувати об'єктивну належність в сучасних умовах до системи фінансового права бюджетного права, податкового права та норм, що регулюють засади створення і діяльності кредитних установ, а не належність їх до окремих чи інших галузей права; обгрунтувати необхідність виділення в окрему частину поряд з процесуальними бюджетними нормами також процесуальних норм всіх інших інститутів Особливої частини фінансового права і створення на основі цього Спеціальної (процесуальної) частини фінансового права і окремого Фінансово-процесуального кодексу України; обгрунтувати наукову концепцію перебудови системи фінансового права шляхом уточнення місця, назви та обсягу її традиційних та нових інститутів і вдосконалення системи фінансового законодавства за рахунок його кодифікації та інших форм систематизації.

Методологічну основу дисертаційної роботи склали наукові принципи об'єктивності та історизму і дослідницькі методи, що грунтуються на них: формально-догматичний, інструментальний, інституційний, соціологічний, аксіологічний, діяльнісний, генетичний, метод звернення до інших юридичних наук, насамперед, загальної теорії держави і права, статистичної обробки емпіричного матеріалу, живого пізнання, особистого спостереження та ряд інших. Кожен з них внаслідок інтегративного підходу до вивчення проблеми використовувався не окремо, а в поєднанні з іншими.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим в Україні спеціальним науковим дослідженням системи фінансового права України в умовах переходу до ринкової економіки, в якому з'ясовуються доктринальний характер системи фінансового права, його основні системоутворюючі елементи, сутність та характер взаємозумовленості і взаємодії систем фінансового права та фінансового законодавства України. Відповідно до одержаних в ході дисертаційного дослідження нових наукових результатів автор виносить на захист наступні найважливіші науково-теоретичні положення, узагальнення, оцінки та висновки:

1. Система фінансового права є доктринальним відображенням у фінансово-правовій науці та юриспруденції в цілому системи державних та муніципальних фінансів і науковою основою системи фінансового законодавства. Визнання цього факту відкриває логічні та моральні можливості для юриспруденції визнати фінансово-правову доктрину в якості одного з особливих джерел фінансового права.

2. Структурними елементами системи фінансового права є фінансово-правові норми, субінститути фінансового права, фінансово-правові інститути, розділи фінансового права, Загальна, Особлива та Спеціальна (процесуальна) частини фінансового права, принципи фінансового права та фінансово-правова доктрина, які і утворюють галузь фінансового права. Між усіма цими елементами системи фінансового права постійно існують взаємозумовлені предметно-функціональні зв'язки, які забезпечують єдність даної системи і дозволяють відмежовувати фінансове право від інших правових і соціальних явищ.

3. Основоположним елементом системи фінансового права є фінансово-правова норма. Норма фінансового права - це встановлене державою, забезпечене засобами державного примусу строго визначене правило поведінки в публічних фінансових відносинах, що виникають в процесі утворення, розподілу і використання державних та муніципальних грошових фондів і доходів, яким закріплюються юридичні права та обов'язки їх учасників.

4. В залежності від свого змісту норми фінансового права поділяються на матеріальні та процесуальні. Матеріальні фінансово-правові норми закріплюють склад фінансової системи, види та обсяг грошових обов'язків юридичних та фізичних осіб перед державою і муніципальними утвореннями, джерела формування фінансових ресурсів, види видатків, бюджетні та позабюджетні фонди - тобто, матеріальний (грошовий) зміст юридичних прав і обов'язків учасників фінансових правовідносин. В залежності від характеру приписів, що містяться в диспозиції фінансово-правової норми та характеру впливу на поведінку суб'єктів фінансових правовідносин всі норми цього виду поділяються на зобов'язуючі, забороняючі і уповноважуючі (дозволяючі).

5. Потреби практики фінансово-правового регулювання, з одного боку, та досягнутий рівень науки фінансового права, з іншого, зумовилюють необхідність та можливість повного відособлення матеріальної і процесуальної частин фінансового права, створення на цій підставі Спеціальної (процесуальної) частини фінансового права та прийняття окремого Фінансово-процесуального кодексу України. До загальних процесуальних фінансово-правових норм належать норми, що забезпечують здійснення фінансових операцій, облік надходжень і видатків державних грошових коштів, порядок оформлення документації по грошових операціях, постановку оперативно-статистичної і бухгалтерської звітності у фінансових органах, ведення грошових документів та деякі інші. До особливих процесуальних фінансово-правових норм належать техніко-юридичні норми, які мають пряме відношення до виникнення, зміни і припинення фінансових правовідносин: а) норми, що забезпечують єдність бюджетної класифікації доходів і видатків та здійснення касових операцій по бюджету; б) норми, що забезпечують технічну документацію фінансових операцій; г) норми, що забезпечують формальний порядок примусового стягнення недоїмок по податках та інших обов'язкових платежах.

6. Другим базовим елементом системи фінансового права, який відображає закономірності та специфіку його макроструктури, є фінансово-правовий інститут. Це - сукупність структурно відокремлених фінансово-правових норм, що утворюють цілісний комплекс, достатній для повного правового регулювання однорідної, відносно відокремленої групи фінансових відносин. Основними фінансово-правовими інститутами є наступні: державного бюджету; позабюджетних фондів державних коштів; фінансів державних підприємств; державних доходів; обов'язкового державного майнового та особистого страхування; державних видатків; державного кредиту; державного боргу; банківського права; валютного регулювання; фінансового контролю; фінанси органів місцевого самоврядування. Інститути міжбюджетної позики, державної позики, відомчої позики об'єктивно за їх економічним змістом та правовою природою є цивільно-правовими, а тому до системи фінансового права не належать.

7. Відносини державного кредиту та державного боргу за їх економічним змістом та правовою природою в умовах переходу до ринкової економіки стали якісно відрізнятись одні від одних. Водночас вони набули незрівнянно більшого поширення в порівнянні з попереднім періодом. Тому необхідно фактично і термінологічно розмежувати ці відносини шляхом виділення з фінансово-правового інституту державного кредиту окремого фінансово-правового інституту державного боргу, прийняти з метою належного врегулювання цих різних груп відносин органічні Закони України “Про державний кредит України” та “Про державний борг України”.

8. Під поняттям системи фінансового законодавства слід розуміти структуру вираження зовнішньої форми позитивного фінансового права, тобто, нею є вся сукупність нормативних форм фінансового права - нормативних актів, якими встановлюються, змінюються чи відміняються гіпотези, диспозиції чи санкції правових норм або правові норми в цілому. В силу цього первинним елементом системи фінансового законодавства є та конкретна фінансово-правова форма - закон, декрет, указ, постанова, інструкція тощо - в якій виражена відповідна фінансово-правова норма в цілому чи окремі її елементи. Структура системи фінансового законодавства має вертикальний та горизонтальний зрізи.

9. Вертикальну структуру системи фінансового законодавства України за критеріями суб'єктів правотворчості та юридичної сили фінансово-правових норм складають: Конституція України; органічні фінансово-правові закони; інші закони України, що містять фінансово-правові норми; декрети Кабінету Міністрів України; укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України; акти органів виконавчої влади, що здійснюють фінансову діяльність як свою основну функцію; акти органів виконавчої влади, що опосередковано здійснюють фінансову діяльність держави; акти фінансово-кредитних органів держави; фінансово-правові акти органів місцевого самоврядування.

10. Горизонтальна структура системи фінансового законодавства в основному співпадає зі структурою системи фінансового права. В ній вичленяються: нормативно-правові акти, інститути (субінститути), підгалузі і галузі законодавства. В свою чергу цим визначається предмет законів та підзаконних актів, наявність у них розділів, глав, частин та преамбул. До основних інститутів системи фінансового законодавства України належать: бюджетне законодавство; податкове законодавство; законодавство про позабюджетні фонди державних коштів; правові акти по регулюванню фінансів державних підприємств; нормативно-правові акти з питань обов'язкового державного майнового і особистого страхування; нормативно-правові акти про державні видатки; нормативно-правові акти з питань державного боргу; нормативно-правові акти з питань державного кредиту; банківське законодавство; нормативно-правові акти з питань валютного регулювання; нормативно-правові акти з питань фінансового контролю; фінансово-правові акти органів місцевого самоврядування. Найбільш розвинутими сегментами системи фінансового законодавства є бюджетне та податкове законодавство, які потребують першочергової кодифікації.

11. Система фінансового права та система фінансового законодавства є однопорядковими, але не тотожними системами. Вони відображають відповідно структуру змісту та структуру форми позитивного фінансового права. На них у повній мірі поширюються закономірності та особливості взаємодії змісту і форми.

12. На захист виноситься концепція перебудови системи фінансового права за рахунок уточнення місця, назви та обсягу його традиційних і нових інститутів та вдосконалення системи фінансового законодавства за рахунок його кодифікації, консолідації та інкорпорації.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Сформульовані в ній положення, узагальнення, оцінки та висновки, рекомендації і пропозиції одержані внаслідок опрацювання і грунтовного аналізу автором 399 наукових і нормативно-правових джерел, відповідної юридичної практики, осмислення власного досвіду.

Теоретичне і практичне значення результатів, одержаних дисертантом, полягає у можливості використання їх для: 1) уточнення фінансової політики, стратегії і тактики держави в умовах переходу до ринкової економіки; 2) удосконалення законотворчого процесу у сфері фінансового законодавства; 3) коректування суті і змісту фінансового права, його системи, а також форм і методів діяльності правозастосовчих органів, для яких реалізація фінансової політики держави є основною діяльністю чи однією з функцій; 4) подальших наукових досліджень проблем фінансового права і фінансового законодавства в цілому та їх окремих структурних елементів; 5) навчально-методичних цілей у процесі підготовки студентів в галузі фінансового права.

Апробація, публікація та реалізація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі конституційного, адміністративного і фінансового права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Окремі питання дисертації доповідались на наукових конференціях викладачів, аспірантів та студентів юридичного факультету університету 3-5 травня 1995 р., 4-6 травня 1996 р., 2-4 травня 1997 р., 28-30 квітня 1998 р., 27-29 квітня 1999 р.; 11-12 травня 2000 р.; неодноразово на засіданні кафедри конституційного, адміністративного і фінансового права Чернівецького національного університету, на теоретичному семінарі юридичного факультету університету; на міжнародній науковій конференції “Проблеми фінансового права” 13-16 червня 1996 р. у м.Чернівцях; на секції з фінансового і банківського права другої національної науково-практичної конференції “Адміністративне право: актуальні проблеми реформування” 26-27 травня 2000 р. у м. Суми; на науково-практичній конференції “Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення” 1-2 грудня 2000 р. в м. Ірпінь. По темі дисертації автором опубліковано у виданнях, що визнані ВАК України фаховими для спеціальності “Правознавство”, 7 одноосібних наукових статей загальним обсягом 4 друкованих аркуші.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг дослідження - 184 сторінки.

2. Основний зміст роботи

У “ВСТУПІ” обґрунтовується актуальність теми дисертації; ступінь наукової розробки проблеми дослідження, його науково-теоретична основа; зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами; визначається об'єкт, предмет, основна мета та конкретні завдання дисертаційного дослідження, його нормативно-інформативні джерела, фактологічна база, методологічна основа, особистий внесок здобувача, показано її апробацію, опублікування та практичну реалізацію. В ньому сформульовані в концентрованому вигляді наукова новизна, теоретичне і практичне значення досягнутих в ході дослідження результатів, які виносяться на захист.

Перший розділ “Поняття та об'єктивна зумовленість системи фінансового права” відкриває підрозділ 1.1. “Поняття системи фінансового права”. В ньому на основі аналізу теорії та практики фінансової діяльності держави обґрунтовано висновок про те, що система фінансового права є доктринальним відображенням у фінансово-правовій науці та юриспруденції в цілому системи державних та муніципальних фінансів і науковою основою системи фінансового законодавства. Визнання цього факту відкриває логічні та моральні можливості для вітчизняної юриспруденції розвивати рівень фінансово-правової науки та її висновків до визнання фінансово-правової доктрини в якості одного з особливих джерел фінансового права, яке б санкціонувалось державою і суспільством.

В підрозділі 1.2. “Об'єктивна зумовленість системи фінан-сового права” квінтесенцією є з'ясування суспільної та юридичної природи внутрішньої структури фінансового права. Здійснене дисертантом дослідження показало, що система фінансового права - це об'єктивно зумовлена системою суспільних фінансових відносин внутрішня його будова, об'єднання та розташування фінансово-правових норм в певній послідовності. Структурними елементами системи фінансового права є фінансово-правові норми, субінститути фінансового права, фінансово-правові інститути, підгалузі фінансового права, Загальна, Особлива та Спеціальна (процесуальна) частини фінансового права, які і утворюють галузь фінансового права. Між усіма цими елементами системи фінансового права постійно існують взаємозумовлені предметно-функціональні зв'язки, які за-безпечують єдність даної системи і дозволяють відмежовувати фінансове право від інших соціальних явищ.

В підрозділі 1.3. “Висновки до розділу” викладено основні висновки, до яких прийшов дисертант у першому розділі.

Другий розділ “Основні структурні елементи системи фінансового права” розпочинається підрозділом 2.1. “Норми фінансового права”. В ньому автор показав, що основоположним елементом системи фінансового права є фінансово-правова норма - це встановлене державою і забезпечене засобами державного примусу строго визначене правило поведінки в публічних фінансових відносинах, що виникають в процесі планомірного утворення, розподілу і використання державних та муніципальних грошових фондів і доходів, якими закріплюються юридичні права та обов'язки їх учасників. В нормі фінансового права повністю відображаються загальні риси та специфічні особливості фінансів і фінансових правовідносин, їх статика та динаміка.

В залежності від свого змісту норми фінансового права поділяються на матеріальні та процесуальні. Матеріальні фінансово-правові норми закріплюють склад фінансової системи, види і обсяг грошових обов'язків юридичних та фізичних осіб перед державою і муніципальними утвореннями, джерела формування фінансових ресурсів, види видатків, бюджетні та позабюджетні фонди - тобто, матеріальний (грошовий) зміст юридичних прав і обов'язків учасників фінансових правовідносин. В залежності від характеру приписів, що містяться в диспозиції фінансово-правової норми та характеру впливу на поведінку суб'єктів фінансових правовідносин всі норми цього виду поділяються на зобов'язуючі, забороняючі і уповноважуючі (дозволяючі). Зобов'язуючи здійснювати певні дії, норма права тим самим забороняє діяти інакше. Проте суть припису такої фінансово-правової норми полягає в позитивній дії, передбаченій відповідною нормою права. Забороняючи ту чи іншу дію, фінансово-правова норма водночас зобов'язує діяти у відповід-ності з тим, що виражено в такій нормі. Але в таких випадках суть полягає в утриманні від дій, заборонених відповідною нормою права. Уповноважуючи на ті чи інші дії (дозволяючи їх), фінансово-правова норма в той же час зобов'язує утриматись від дій, спрямованих на те, щоб завадити уповноваженому здійснити свої права. Проте суть питання тут в тому, що така фінансово-правова норма не приписує уповноваженому будь-яких позитивних дій чи утримання від певних дій. Вона тільки дозволяє суб'єктам фінансового правовідношення вчиняти ті або інші дії, надаючи їм свободу розпоряджатись наданими їм правами.

В дисертації показано, що об'єктивний процес зростання ролі фінансів, фінансової діяльності держави в умовах переходу до ринкової економіки, ускладнення умов реалізації фінансової політики держави поряд з іншими факторами вимагають всебічного з'ясування процесуальних питань фінансового права, підняття їх до рівня розробки процесуальних питань таких галузей права, як адміністративне, цивільне та кримінальне. Фінансовий процес є нічим іншим, як правовою формою реалізації матеріальних прав в галузі акумуляції, розподілу і використання публічних фінансових ресурсів. Чітка регламентація процесуальної сторони фінансової діяльності держави сприяє дотриманню реалізації цих прав, найефективнішому використанню фінансів.

Потреби практики фінансово-правового регулювання, з одного боку, та досягнутий рівень науки фінансового права, з іншого боку, нині зумовили необхідність та можливість повного відособлення матеріальної і процесуальної частин фінансового права. Це зумовлюється необхідністю підняття на якісно вищий рівень легітимності, правомірності фінансової діяльності держави, захисту законних інтересів та прав тих суб'єктів фінансових правовідносин, які є контрагентами держави у цих правовідносинах, а також закономірностями наукового пізнання. Визріла необхідність і можливість предметно дослідити загальні питання фінансового процесу і відобразити їх спочатку в Загальній частині фінансового права, а пізніше дослідити особливі питання фінансового процесу у всіх без винятку інститутах Особливої частини фінансового права і створити на цій підставі Спеціальну (процесуальну) частину фінансового права, прийняти Фінансово-процесуальний кодекс України.

В ході дисертаційного дослідження встановлено, що до процесуальних фінансово-правових норм загального характеру належать норми, що забезпечують здійснення фінансових операцій, облік надходжень і видатків державних грошових коштів, порядок оформлення документації по грошових операціях, постановку оперативно-статистичної і бухгалтерської звітності у фінансових органах, ведення грошових документів та деякі інші. До особливих процесуальних фінансово-правових норм належать не всі техніко-юридичні норми, які опосередковують фінансову діяльність держави, а лише ті з них, які мають пряме відношення до виникнення, зміни і припинення фінансових правовідносин. За цією ознакою можна виділити наступні групи процесуальних фінансово-правових норм: а) норми, що забезпечують єдність бюджетної класифікації доходів і видатків та здійснення касових операцій по бюджету; б) норми, що забезпечують технічну документацію фінансових операцій: форму і реквізити податкового повідомлення, бюджетної асигнації, лімітного розпорядження по кредитах, страхового посвідчення про обов'язкове державне страхування і т.д.; в) норми, що забезпечують технічний порядок припинення фінансових правовідносин: порядок оформлення податкових платежів, що надійшли; порядок перерахування податків до державного бюджету; порядок оформлення здійсненого державного видатку; звітна документація по авансах, виданих на відрядження; порядок перерахування сум по державних позиках та інші; г) норми, що дотримують формальний порядок примусового стягнення недоїмок по податках та інших обов'язкових платежах: форма письмового попередження недоїмника, форма подання фінансового органу до суду про надання йому права на вилучення майна недоїмника в рахунок покриття недоїмки, порядок опису майна і т.д.

В підрозділі 2.2. “Інститути фінансового права” обґрунтовується, що другим базовим елементом системи фінансового права, який відображає закономірності та специфіку його макроструктури є фінансово-правовий інститут. Це - сукупність структурно відокремлених фінансово-правових норм, що утворюють цілісний комплекс, достатній для повного правового регулювання однорідної, відносно відокремленої групи фінансових відносин. В основу поділу фінансово-правових інститутів на окремі види можуть бути покладені різноманітні критерії: характер та зміст впливу фінансово-правових норм на суспільні відносини; спосіб правового регулювання цих відносин; сфера правового регулювання; функціональна роль в регулюванні відповідних правовідносин; структура фінансово-правового інституту тощо. Основним критерієм класифікації інститутів фінансового права, зазначається у дисертації, є предмет правового регулювання. З його допомогою внутрішня структура особливої частини фінансового права на рівні його інститутів набуває форм, зумовлених об'єктивними реаліями державних та муніципальних фінансів. Основними фінансово-правовими інститутами держави є наступні: державного бюджету; позабюджетних фондів державних коштів; фінансів державних підприємств; державних доходів; обов'язкового державного майнового та особистого страхування; державних видатків; державного кредиту; державного боргу; банківського права; валютного регулювання; фінансового контролю, фінанси органів місцевого самоврядування. Інститути міжбюджетної позики, державної позики, відомчої позики об'єктивно за їх економічним змістом та правовою природою є цивільно-правовими, а тому до системи фінансового права не належать.

Дисертантом встановлено, що відносини державного кредиту та державного боргу за їх економічним змістом та правовою природою в умовах переходу до ринкової економіки стали якісно відрізнятись одні від одних. Водночас вони набули незрівнянно більшого поширення в порівнянні з попереднім періодом. Тому стало необхідним фактично і термінологічно розмежувати ці відносини шляхом виділення з фінансово-правового інституту державного кредиту окремого фінансово-правового інституту державного боргу (внутрішнього та зовнішнього), прийняти з метою належного врегулювання цих двох відмінних груп відносин органічні Закони України “Про державний кредит України” та “Про державний борг України”.

В підрозділі 2.3. “Висновки до розділу” викладено основні висновки, до яких прийшов дисертант у другому розділі.

Третій розділ “Співвідношення систем фінансового права та фінансового законодавства” складається також з трьох підрозділів. Підрозділ 3.1. “Поняття системи фінансового законодавства” присвячений детальному аналізу суті цієї фінансово-правової категорії, динаміки розвитку як її самої, так і відображення її в науці фінансового права, дискусійних методологічних питань проблеми. В дисертації обгрунтовано висновок про те, що під поняттям системи фінансового законодавства слід розуміти структуру вираження зовнішньої форми позитивного фінансового права, тобто, нею є вся сукупність нормативних форм фінансового права - нормативних актів, якими встановлюються, змінюються чи відміняються гіпотези, диспозиції чи санкції правових норм або правові норми в цілому. В силу цього первинним елементом системи фінансового законодавства є та конкретна фінансово-правова форма - закон, декрет, указ, постанова, інструкція, тощо - в якій виражена відповідна фінансово-правова норма в цілому чи окремі її елементи. Структура системи фінансового законодавства має вертикальний та горизонтальний зрізи.

Вертикальну структуру системи фінансового законодавства України за критеріями суб'єктів правотворчості та юридичної сили фінансово-правових норм складають: Конституція України; органічні фінансово-правові закони; інші закони України, що містять фінансово-правові норми; декрети Кабінету Міністрів України; укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України; акти органів виконавчої влади, що здійснюють фінансову діяльність як свою основну функцію; акти органів виконавчої влади, що опосередковано здійснюють фінансову діяльність держави; акти фінансово-кредитних органів держави; фінансово-правові акти органів місцевого самоврядування.

Горизонтальна структура системи фінансового законодавства в основному співпадає зі структурою системи фінансового права. В ній вичленяються статті нормативно-правових актів, інститути (субінститути), підгалузі. В свою чергу цим визначається предмет законів та підзаконних актів, наявність у них розділів, глав, частин та преамбул. До основних інститутів системи фінансового законодавства України належать: бюджетне законодавство; податкове законодавство; законодавство про позабюджетні фонди державних коштів; правові акти по регулюванню фінансів державних підприємств; нормативно-правові акти з питань обов'язкового державного майнового і особистого страхування; нормативно-правові акти про державні видатки; нормативно-правові акти з питань державного боргу; нормативно-правові акти з питань державного кредиту; банківське законодавство; нормативно-правові акти з питань валютного регулювання; нормативно-правові акти з питань фінансового контролю; фінансово-правові акти органів місцевого самоврядування. Найбільш розвинутими сегментами системи фінансового законодавства є бюджетне та податкове законодавство, які потребують першочергової кодифікації. Третім кодексом у фінансовому законодавстві ймовірніше всього стане Фінансово-процесуальний кодекс України.

В підрозділі 3.2. “Сутність взаємозв'язку та взаємодії систем фінансового права і фінансового законодавства” обгрунтовано, що системи фінансового права і фінансового законодавства є однопорядковими, але не тотожними системами. Вони відображають відповідно структуру змісту та структуру форми позитивного фінансового права. На них у повній мірі поширюються закономірності та особливості взаємодії змісту і форми. Проте насамперед система фінансового права є доктринальним відображенням системи державних та муніципальних фінансів і науковою основою системи фінансового законодавства. Визнання цього факту відкриває логічні та моральні можливості для вітчизняної юриспруденції розвивати рівень фінансово-правової науки та її висновків до визнання фінансово-правової доктрини в якості одного з особливих джерел фінансового права, яке б визнавалося державою і суспільством.

В дисертації показано, що саме завдяки цьому стає можливим з'ясувати найбільш абстрактно, узагальнено, не вдаючись до часткових її рис, основні закономірності структури фінансового законодавства. Базовий, висхідний елемент системи фінансового права - фінансово-правова норма - містить в собі всі необхідні для її практичного застосування складові частини: гіпотезу, диспозицію, санкцію. Ці елементи структури норм права роблять можливим з'ясувати зміст права: встановлені ним права, обов'язки, відповідальність, не відволікати уваги на часткові моменти - формулювання, порядок розташування статей у нормативно-правових актах та інші законодавчо-технічні тонкощі. Коли ж мова іде про застосування фінансового законодавства у правовій практиці, то без звернення до точного змісту формулювань норм фінансового права неможливо застосувати фінансове право по суті. Для цього зміст фінансово-правових норм необхідно з'ясувати не узагальнено, а точно у відповідності із текстом закону. Таким є, на погляд дисертанта, співвідношення системи фінансового права як його внутрішньої форми чи структури, що виявляє його закономірності, сутнісні властивості, з одного боку, і системи фінансового законодавства як зовнішньої форми вираження фінансового права - з іншого боку.