Злочини з похідними наслідками в кримінальному праві

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Спеціальність: 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія, кримінально-виконавче право

УДК № 343. 23

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ЗЛОЧИНИ З ПОХІДНИМИ НАСЛІДКАМИ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ

ШЕВЧЕНКО Євген Валерійович

Харків - 2002

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник : доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України Бажанов Марко Ігорович,

Офіційні опоненти :

доктор юридичних наук, професор Навроцький В'ячеслав Олександрович, Львівський державний университет ім. І. Франка, професор кафедри кримінального права та кримінології;

кандидат юридичних наук, професор, заслужений юрист України Александров Юрій Валеріанович, Інститут права Межрегіональної академії управління персоналом, професор кафедри кримінально-правових дисциплін.

Провідна установа : Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра кримінального права та кримінології.

Захист відбудеться " 08 " лютого 2002 року о 10 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64. 086.01 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

Автореферат розісланий " 02 " січня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Битяк Ю. П.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Особливістю даного дослідження є відсутність досконалого дослідження питань, пов'язаних з одним із видів одиничних злочинів, що характеризуються ускладненим змістом. Саме ці причини обумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження.

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ. Прийняття 5 квітня 2001 р. нового Кримінального Кодексу України як важливий етап проведеної в нашій країні правової реформи, ставить перед наукою кримінального права необхідність всебічного дослідження проблем навчання про злочин з метою вироблення науково обгрунтованих рекомендацій із правильного застосування нового Закону, а також подальшого прогнозування нормотворчої діяльності. У зв'язку з цим, безсумнівну актуальність здобуває розробка питань, які пов'язані із вивченням різних за конструкцією складів злочинів, передбачених у КК, особливо тих одиничних деліктів, що ускладнені за своїм змістом.

Традиційно (до середини вісімдесятих років) при розгляді цього питання виділялися лише три види таких одиничних злочинів: триваючі, продовжувані і складені. Але вже останнім часом до їхнього числа приєднали і злочини з похідними наслідками, часто іменовані в літературі як "злочини, кваліфіковані за наслідками", "злочини, що характеризуються наявністю додаткових тяжких наслідків" або "злочини, що кваліфікуються за наявністю додаткових тяжких наслідків". До них відносяться такі делікти як, наприклад: умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст. 121), згвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки (ч.4 ст.152), умисне знищення або пошкодження майна, що спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 194), захоплення чи утримання заручника, що спричинило тяжкі наслідки (ч.2 ст. 147), усього - 29 складів. Так, Б. М. Леонтьєв, А. В. Наумов, Н. О. Ниркова і І. М. Тяжкова в навчальних матеріалах вказують на те, що ці склади є самостійним видом одиничних злочинів. Однак їхню юридичну природу, дотепер ще не вдавалося точно визначити. Правда М. І. Бажанов відзначив низку особливостей таких злочинів, зазначивши, що в них завжди мають місце два наслідки - основний (проміжний) і додатковий (похідний), і вони (ці наслідки) настають хронологічно, послідовно один за одним в результаті вчиненого особою діяння.

Питання про природу і види одиничних злочинів у певній мірі висвітлювалися в докторських і кандидатських дисертаціях, монографіях, навчальних посібниках і спеціальних главах підручників. А. Н. Трайнін, даючи характеристику їхньої особливості, точно зазначив, що "мовне вираження законодавчої думки в них ускладнене привхідними моментами". Однак, якщо продовжувані злочини докладно висвітлені в кандидатській дисертації О. М. Ораздурдиєва, а у нас в Україні в роботі П. Г. Кривошеєва, складені делікти досліджені в кандидатській дисертації І. О. Зінченко, то розглянуті тут злочини якому-небудь самостійному дослідженню ще взагалі не піддавалися. І це, незважаючи на те, що існує явна тенденція до збільшення числа таких складів у кримінальному законодавстві (у новому КК України їх міститься 29, у той час як у КК України 1960 р. за станом на 1 вересня 2001 р. містилося 18, а на момент його прийняття було лише 8 злочинів даного виду). Разом з тим, деякі кроки все ж таки, у цьому напрямку були зроблені. Так, А. В. Наумов, Ю. І. Ляпунов, І. О. Зінченко, досліджуючи складені делікти торкалися деяких особливостей кваліфікації цих діянь, а в підручниках і монографіях питання, пов'язані з такими злочинами ставилися і у зв'язку з висвітленням інших проблем: множинності злочинів (М. І. Бажанов, В. П. Малков, О. С. Никифоров, О. М. Яковлєв і ін.), злочинних наслідків (Н. Ф. Кузнєцова), способу здійснення злочину (Н. І. Панов), складної (подвійної) форми вини (А. О. Пінаєв, О. Д. Горбуза, Б. М. Леонтьєв і І. М. Тяжкова й ін.), кваліфікації злочинів (В. М. Кудрявцев, В. О. Навроцький).

Наявні в літературі погляди на юридичну і соціальну природу цих одиничних злочинів, різне розуміння їхньої сутності, неоднозначне тлумачення ознак, відсутність єдиної термінології для визначення цих діянь в теорії, дискусійний характер застосування на практиці багатьох питань, пов'язаних з їх кваліфікацією, уявляються достатніми аргументами на користь необхідності самостійного теоретичного дослідження цих злочинів.

Слід особливо зазначити, що вивчення таких деліктів знаходиться на межі відразу декількох великих проблем: а) навчання про одиничний злочин як структурний елемент множинності; б) визначення законодавчих прийомів (способів) конструювання складів злочинів; в) кваліфікації злочинів. Усе це і визначило тему даної дисертації, її структуру, розміщення матеріалу, прийоми і методи, що використані в даній роботі.

ЗВ'ЯЗОК РОБОТИ З НАУКОВИМИ ПРОГРАМАМИ, ПЛАНАМИ, ТЕМАМИ. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної комплексної цільової програми "Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та системи попередження злочинності" № 0186.0.07 0883, розрахованої на 1996-2001 роки.

МЕТА І ЗАДАЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ полягають в вирішенні загальних питань кримінально-правової характеристики злочинів, з похідними наслідками, їхньої кваліфікації, а також у виділенні їх істотних ознак, з метою правильного застосування кримінального закону.

ОБ'ЄКТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ виступають склади злочинів з похідними наслідками, як самостійний вид одиничних ускладнених злочинів.

ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ утворюють суттєві ознаки злочинів, з похідними наслідками: особливості їхнього об'єкта, об'єктивної сторони, а так само, суб'єкта і суб'єктивної сторони.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ, використані в дисертації:

історико-правовий - при дослідженні та аналізі деліктів з похідними наслідками на різних історичних етапах формування Кримінального законодавства;

порівняльно-правовий - при аналізі різних груп злочинів, характеризованих настанням похідних наслідків та їх відмежуванні від суміжних понять;

метод тлумачення права - при з'ясуванні та роз'ясненні особливостей об'єктивних та суб'єктивних ознак, притаманних злочинам цього виду;

діалектичний метод - при розгляді соціальної та юридичної обумовленості аналізованих одиничних деліктів, які в процесі розвитку кримінального законодавства зазнавали деяких змін.

Дисертантом вибірково вивчено більше ста кримінальних справ, розглянутих судами м. Києва і Харківської області, а так само, більше двохсот касаційних і наглядових визначень вищих інстанцій (за період з 1956 по 2001 років), опублікованих у різних джерелах.

НАУКОВА НОВИЗНА ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ. Робота є першим як в Україні, так і на території СНД самостійним монографічним комплексним дослідженням злочинів, з похідними наслідками.

Наукова новизна проявляється в наступному:

Вперше сформульовано критерії, що дозволяють виділити дану групу діянь як самостійний вид одиничних злочинів, головною ознакою яких є наявність у них проміжного і похідного наслідків.

Вперше запропоновано термінологію для позначення деліктів розглянутого виду: "злочини з похідними наслідками", яка заснована на особливостях їх правової природи: наявність проміжного наслідку в них є істотною ознакою цих діянь і цей проміжний наслідок потім породжує похідний наслідок.

Аргументується висновок про наявність у злочинах, що тут розглядаються, двох об'єктів - основного і додаткового. Обгрунтовується, що в даних злочинах додатковий об'єкт завжди є обов'язковим. У складах злочинів з похідними наслідками може вказуватися як один з таких об'єктів, так і декілька, кожному з них шкода може бути заподіяна рівною мірою. У цьому зв'язку дані делікти можуть бути або двооб'єктними або поліоб'єктними. Досліджено механізм заподіяння шкоди цим об'єктам.

Висловлено думку, що при вирішенні питання про причинний зв'язок в одиничних ускладнених деліктах даного виду, через специфіку їхньої конструкції, існує необхідність окремого встановлення причинного зв'язку до кожного із наслідків: до проміжного і до похідного.

Вперше обгрунтований погляд на те, що визначальною умовою для встановлення причинного зв'язку в злочинах з похідними наслідками є саме проміжний наслідок, який створює реальну погрозу настання наслідку похідного.

Сформульовано поняття "привхідної сили" між проміжним і похідним наслідками і запропоновані додаткові аргументи, що підтверджують висновок про ступінь її впливу на розвиток причинного ряду в деліктах даного виду.

Зазначено, що суб'єктивна сторона злочинів з похідними наслідками щодо діяння і проміжного наслідку припускає тільки умисну форму вини. Крім цього доведено, що при характеристиці психічного відношення особи до похідних наслідків у багатьох випадках принципове значення мають встановлення способу здійснення діяння, а так само рівень знань і досвіду, якими володіє суб'єкт.

Обгрунтовано, що суб'єктивна сторона злочинів, що тут розглядаються, стосовно похідних наслідків характеризується різними комбінаціями (сполученнями) умислу і необережності: 1) об'єднання в межах одного делікту тільки умисного і необережного злочинів (умисел + необережність), тобто наявність подвійної форми вини; 2) можливість здійснення такого злочину як в межах подвійної форми вини, так і в межах однієї - умисної форми вини (умисел + умисел).

Підтверджується запропонований раніше в літературі, але не отримавший достатнього поширення, термін "злочин з комбінованою формою вини", який охоплює собою делікти з альтернативними похідними наслідками, до одних із яких психічне відношення особи може характеризуватися умисною формою вини, а до інших - необережною (умисел + умисел + необережність).

НОРМАТИВНУ БАЗУ дисертації склали: Конституція і новий Кримінальний Кодекс України, міжнародно-правові акти (конвенції, кодекси, пакти), що визначають політику європейських держав і країн СНД у галузі боротьби зі злочинністю, а також нормативно-правові акти інших галузей права.

ПРАКТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ роботи полягає в тому, що викладені в ній положення і висновки можуть бути використані: у науково-дослідній роботі - як методологічна основа при більш поглибленій розробці різних видів одиничних ускладнених злочинів; навчальному процесі - при викладенні курсів Загальної та Особливої частин кримінального права України, спеціальних курсів, присвячених загальним проблемам інституту множинності злочинів; правозастосувальній практиці - при кваліфікації конкретних видів деліктів з похідними наслідками; а також в подальшій правотворчій діяльності - пропонується модель кримінально-правової норми, що відображує правила кваліфікації злочинів даного виду, яка може бути використана в процесі подальшої кодифкації кримінального законодавства.

АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДИСЕРТАЦІЇ. Результати дослідження були надані на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених "Актуальні проблеми формування правової держави в Україні" (27 грудня 2000 року) та на Науковій конференції молодих вчених "Конституція - основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України" (30 червня 2001 року). А також були обговорені на засіданнях кафедри кримінального права, науково-практичних семінарах, що проходили в Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого.

ПУБЛІКАЦІЇ. За темою дисертації автором опубліковано 3 статті і 2 тез до виступів на науково-практичних конференціях.

СТРУКТУРА ДОСЛІДЖЕННЯ. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів і висновку, де послідовно розглядаються проблеми, пов'язані з одиничними злочинами даного виду. При підготовці даної роботи використано більше трьохсот першоджерел (монографій, статей, коментарів, навчальних посібників і т.д.) Повний обсяг дисертації складає 176 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У "Вступі" обгрунтовується актуальність і мета обраної теми, предмет і структура дослідження, наукова новизна і практична значущість, сформульовані положення, що виносяться на захист, вказується апробація результатів дослідження.

Розділ перший - "Поняття і ознаки злочинів з похідними наслідками" - складається з двох підрозділів.

Перший підрозділ - "Злочини з похідними наслідками, як самостійний вид одиничних злочинів" містить у собі аналіз юридичної природи злочинів з похідними наслідками і вивчення наявних у літературі точок зору щодо місця даних деліктів серед одиничних злочинів.

Із аналізу правової природи деліктів даного виду стало можливим зробити висновок про те, що ці злочини мають два наслідки - основний (проміжний) - і додатковий (похідний). Особливість їхнього співвідношення між собою полягає в тім, що дані наслідки настають по черзі, один за одним, як результат вчинення особою суспільно небезпечного діяння. Наявність юридично значущого проміжного наслідку в цих злочинах - головна ознака, що відрізняє їх від інших, передбачених у КК деліктів, які включають у свою об'єктивну сторону настання певних наслідків. Так, наприклад, у ч.2 ст. 121 КК - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, настання тяжкого тілесного ушкодження - це проміжний наслідок, а наступна смерть потерпілого - похідний наслідок. Відсутність тут проміжного наслідку виключає настання наслідку похідного. Отже, якщо немає проміжного наслідку - не буде і злочину з похідними наслідками. Це послужило підставою запропонувати новий термін для визначення діянь даного виду - злочини з похідними наслідками, як такий, що більш точно відбиває особливості їхньої правової природи.

У дисертації показано, що наявні в літературі думки про те, що ці злочини належать до складених злочинів є неточними. Мають місце кілька груп таких деліктів - одну з них дійсно утворюють складені злочини (наприклад, ч.2 ст. 121 КК "умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого" і ін.); інша група складається із злочинів з похідними наслідками, які не є складеними (наприклад, ст.120 КК "доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, ..., або систематичного приниження її людської гідності"); а так само третя група, що складається із деліктів, які утворені шляхом вказівки законодавця на альтернативні похідні наслідки. Деякі з них дозволяють говорити про їхній складений характер, інші ж, у випадку настання наслідків, складені злочини не утворюють. Таким є, наприклад: "згвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки" (ч. 4 ст. 152 КК). Тим самим, викладене дає підставу визнати делікти з похідними наслідками окремим, самостійним видом одиничних злочинів.

Другий підрозділ "Соціальна і юридична обумовленість злочинів з похідними наслідками" присвячений дослідженню причин появи в законі злочинів з похідними наслідками. Вивчено вплив теорії і практики на послідовний розвиток таких складів злочинів. На підставі аналізу даних норм у різні періоди розвитку кримінального законодавства виявлена тенденція до їхнього збільшення. Так, у КК 1922 р. було передбачено 3 склади злочинів з похідними наслідками, у КК 1927 р., їхня кількість збільшилася до 6. У момент вступу в дію КК 1960 р., в ньому містилося 8 деліктів з похідними наслідками. До моменту припинення його дії, Кодекс нараховував вже 18 деліктів даного виду. Новий КК України ще більше розширив цей перелік, збільшивши кількість даних злочинів вже до 29. Аналіз тенденцій розвитку законодавства показує, що серед злочинів з похідними наслідками найбільшу питому вагу складають діяння, пов'язані зі знищенням чи пошкодженням майна.

Розділ другий - "Об'єкт злочинів з похідними наслідками". В даному розділі, передусім, показано вплив об'єкта на характер суспільної небезпеки злочинів. Виходячи з того, що при вчиненні розглянутих діянь завжди має місце настання двох чи більше наслідків, то це передбачає і наявність у даних деліктах двох чи більше об'єктів кримінально-правової охорони.

Автор відзначає, що при конструюванні складів злочинів з похідними наслідками, законодавець враховує об'єктивно існуючий зв'язок між спричиненням шкоди основному безпосередньому об'єкту (тобто тому, що визначає місце злочину в системі Особливої частини КК) і додатковому об'єкту, який пошкоджується або знищується в результаті посягання на основний об'єкт.

Обгрунтовується висновок, що загальноприйняте в літературі судження про визначальний вплив основного безпосереднього об'єкта на ступінь суспільної небезпеки злочину в цілому не може бути поширене на злочини з похідними наслідками, тому що в цих деліктах в якості додаткового об'єкту, як правило виступають більш важливі суспільні відносини, цінності, блага, ніж ті, котрі утворюють основний об'єкт. Так, у 28 з 29 передбачених в КК деліктів даного виду в якості додаткового об'єкта виступає найвища соціальна цінність - життя людини. Ця теза прямо відповідає положенням ст.3 Конституції України, де говориться, що "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".

Дисертант відзначає, що в диспозиції статті КК може міститися вказівка лише на один із додаткових об'єктів, або на кілька таких об'єктів, кожному з яких в рівній мірі може бути заподіяна шкода. У цьому зв'язку одні з деліктів з похідними наслідками є двооб'єктними, інші - поліоб'єктними.

Вивчення механізму заподіяння шкоди додатковому об'єкту в злочинах з похідними наслідками показує, що така шкода завжди опосередкована шкодою, яка спричинена основному безпосередньому об'єкту. Так, наприклад, при загибелі людей або інших тяжких наслідках, шкода, завдана додатковому об'єкту в складі злочину, передбаченому в ч.2 ст. 194 КК, опосередкована шкодою, що спричинена основному безпосередньому об'єкту - фактом умисного знищення чи пошкодження майна.

Розділ третій - "Об'єктивна сторона злочинів з похідними наслідками" - складається з трьох підрозділів.

Перший підрозділ "Діяння (дія, бездіяльність)". Висвітлює особливості даної ознаки об'єктивної сторони злочинів з похідними наслідками, різні прийоми законодавчої техніки, що використовуються для опису діяння (дії, бездіяльності), а так само способів його вчинення. Поряд з цим розглянуті і умови, у яких діє особа, тобто місце і час здійснення даних одиничних злочинів.

Дисертант зазначає, що в деліктах з похідними наслідками в опис дії законодавець іманентно включає і певний спосіб вчинення даного посягання. Сам же спосіб здійснення злочину в даних складах часто відрізняється підвищеною суспільною небезпекою, тому що є настільки руйнівним, що, заподіюючи шкоду у вигляді проміжного наслідку, об'єктивно створює реальну можливість настання потім і наслідку похідного. Разом з тим, відзначено, що вказівка на конкретний спосіб, як обов'язкову ознаку складу злочину з похідними наслідками в деяких випадках впливає на кваліфікацію вчиненого.

Виходячи з цього, автор дійшов до висновку, що делікти з похідними наслідками, як правило, можуть бути вчинені лише шляхом активних дій.

Другий підрозділ присвячений "Наслідкам злочинного діяння (дії, бездіяльності)". Тут розглянуті ознаки і співвідношення проміжного і похідного наслідків. На думку автора, проміжний наслідок може виступати в двох видах: 1) як реальний наслідок і 2) як створення реальної можливості настання наслідку. Крім цього, відзначено, що застосована в новому КК уніфікація оціночних понять, які використовуються для позначення похідних наслідків (серед яких: загибель людей, тяжкі наслідки, особливо тяжкі наслідки, значна шкода і т.д.), все ще залишається неповною. Так, у ст. 277 "пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів", ст. 292 "пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів" і ін. поряд з "загибеллю людей і іншими тяжкими наслідками" окремо зазначені: аварії, пожежі, забруднення довкілля та ін. Дисертантом запропоновано скоротити термінологію, яка застосовується для визначення похідних наслідків у предметних деліктах техногенного характеру, і зберегти лише "тяжкі" чи "особливо тяжкі" наслідки. Для цього пропонується сформулювати спеціальну норму, у якій дати характеристику видів шкоди, що охоплюються цими поняттями.

З урахуванням особливостей співвідношення проміжного і похідного наслідків зроблено висновок, що один із них обумовлює настання іншого; вони настають послідовно один за одним в результаті одного і того ж злочинного діяння.

Третій підрозділ "Причинний зв'язок між діянням (дією, бездіяльністю) і наслідками". Тут зазначено, що в злочинах з похідними наслідками причинний зв'язок має опосередкований характер. Автор обгрунтовує позицію, згідно з якою, виходячи з особливої конструкції злочинів з похідними наслідками, існує необхідність окремого встановлення причинного зв'язку щодо кожного з наслідків: проміжного і похідного. Через це, структура причинного зв'язку в цих одиничних деліктах позначається наступною формулою: 1) Д > П¹; 2) Д > П¹ > П², де "Д" - діяння, ">" - причинний зв'язок, " П¹" - проміжний наслідок, " П²" - похідний наслідок. Визначальною умовою для встановлення необхідного причинного зв'язку в даному ланцюгу, на думку дисертанта, є саме проміжний наслідок - " П¹", що створює реальну погрозу настання наслідку похідного - " П²".

Розглядаючи питання про ступінь впливу "привхідних сил", які втручаються в розвиток причинного зв'язку між проміжним і похідним наслідками, автор наводить додаткові аргументи на захист погляду, що був запропонований М. С. Таганцевим і отримав свій подальший розвиток у роботах В. М. Кудрявцева: якщо привхідні сили володіють високим (значним) ступенем самостійності і здатні втручатися в розвиток причинного зв'язку, то діяння особи хоча і створює реальну можливість настання наслідків, усе ж таки не може розглядатися як їхня причина. Наприклад, якщо в результаті необережно проведеної операції по усуненню наслідків умисного тяжкого тілесного ушкодження лікар в кишечнику потерпілого залишив сторонній предмет, що в наступному призвело до смерті пацієнта, то само по собі тяжке тілесне ушкодження хоча і створить реальну можливість настання цього наслідку, тобто буде однією із причин, однак не буде розглядатися як необхідна причина. Дії хірурга в цьому випадку будуть мати значний ступінь самостійності, а причинний зв'язок між тяжкими тілесними ушкодженнями і смертю потерпілого буде мати випадковий характер. Якщо ж дія привхідних сил не має закономірного характеру, тобто позбавлена самостійності, у цьому випадку саме діяння особи повинне служити головною умовою настання наслідку, а отже, має місце необхідний причинний зв'язок. Так, у випадку проведення операції, як змушеного заходу для звільнення заручників, якщо хто-небудь із них буде поранений в результаті випадкового рикошету кулі, яка випущена з пістолета представником правоохоронних органів, то саме діяння особи (захоплення заручника з наступною відмовою у його звільненні), і буде головною умовою настання зазначеного наслідку, отже буде мати місце необхідний причинний зв'язок між захопленням заручника і його пораненням.

Розділ четвертий - "Суб'єктивні ознаки злочинів з похідними наслідками" - складається з трьох підрозділів

Перший підрозділ "Вступні зауваження". В них дисертант торкається питання про суб'єкта кримінальної відповідальності і його ознак у злочинах з похідними наслідками. Відзначається, що в низці випадків законодавець враховує підвищений ступінь суспільної небезпеки деліктів даного виду шляхом зниження віку, з якого настає кримінальна відповідальність за їхнє вчинення. При цьому відзначено, що дані злочини можуть бути вчинені, як правило, загальним суб'єктом.

Другий підрозділ "Вина в злочинах з похідними наслідками" присвячений загальному аналізу суб'єктивної сторони злочинів з похідними наслідками, яка, будучи опосередкована ускладненими за своїм змістом ознаками об'єктивної сторони, відрізняється особливою своєрідністю. Зроблено висновок, що суб'єктивна сторона всіх складів злочинів з похідними наслідками щодо діяння і проміжного наслідку характеризується виключно умисною формою вини.

Стосовно вини щодо похідних наслідків, то вона характеризується як умислом, так і необережністю, що дозволяє розділити злочини за даним критерієм на дві групи: першу утворять злочини, що являють собою об'єднання в межах одного делікту тільки умисного і необережного злочинів (умисел + необережність). Наприклад, ч.2 ст. 121 "умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого" та ін. На думку автора, оскільки вони характеризуються двома різнорідними формами вини, то для їхнього позначення більш придатний термін злочини з подвійною формою вини.

Другу групу складають ті делікти з похідними наслідками, що можуть бути вчинені як у межах однієї - умисної форми вини (умисел + умисел), так і в межах двох різнорідних форм вини (умисел + необережність). Серед цих останніх злочинів можна умовно виділити дві підгрупи. Перша - це делікти з одним похідним наслідком. Наприклад, ст. 120 "доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, примусу до протиправних дій або систематичного приниження її людської гідності". В цьому випадку психічне відношення особи до самогубства чи до замаху на самогубство може характеризуватися не тільки необережністю, але і умислом. Друга - це злочини з альтернативними похідними наслідками, до одних із яких психічне відношення особи може характеризуватися умисною формою вини, а до інших - необережною (умисел + умисел + необережність). Наприклад, ч.2 і ч.3 ст. 277 КК "умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, ... якщо це спричинило чи могло спричинити аварію поїзда, судна або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небезпеку для життя людей, якщо потерпілому спричинені середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження, або якщо вони спричинили загибель людей". Вина особи у відношенні до похідних наслідків даного злочину, досить часто виражається в прямому чи непрямому умислі. Однак, можливі випадки і необережного до них ставлення. При цьому слід враховувати, що умисне руйнування чи пошкодження шляхів сполучення може одночасно спричиняти, скажімо, такі похідні наслідки, як: аварію поїзда, що супроводжується порушенням нормальної роботи транспорту. Та ж аварія може викликати заподіяння потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень і т.д. Психічне ж відношення до кожного із зазначених наслідків зовсім не обов'язково характеризується однією і тією ж формою вини.

Зроблені висновки дали дисертанту підстави застосувати для таких випадків запропонований раніше у літературі В. І. Касинюком термін "злочини з комбінованою формою вини";

Третій підрозділ "Мотив і мета у злочинах з похідними наслідками". Тут відзначається, що мотив і мета у даних деліктах, як правило, не є конститутивними (обов'язковими) ознаками. Спираючись на запропонований у літературі підхід щодо розподілу мотивів на два види - мотив злочину і мотив діяння, автор дійшов висновку, що постановка питання про мотиви і мету у деліктах з похідними наслідками можлива лише щодо діяння (дії, бездіяльності) і тих із наслідків, психічне відношення до яких характеризується умисною формою вини. У таких випадках, що підтверджує аналіз відповідних кримінально-правових норм, злочини з похідними наслідками, як правило, вчиняються з мотивами, що носять негативний характер (помста, заздрість, жорстокість і т.д.). Наприклад, знищення майна представника правоохоронних органів, що спричинило загибель людей (ч. 2 ст. 347 КК), може бути викликане помстою за його законні дії, прагненням залякати близьких йому осіб і т.д.

Заключні положення містять у собі основні теоретичні висновки щодо поняття і ознак злочинів з похідними наслідками, а саме - даний вид деліктів є самостійним видом ускладнених одиничних злочинів і має тільки їм притаманні ознаки, головною з яких є наявність проміжного і похідного наслідків. Немає проміжного наслідку - немає і делікту даного виду. Проведено відмежування їх від суміжних норм, передбачених у КК, а так само, відображено ті результати дослідження, які на думку автора потребують законодавчого закріплення. У цьому зв'язку пропонується варіант норми, що втілює правила кваліфікації злочинів з похідними наслідками: "Відповідальність особи за наслідки, що обтяжують (кваліфікують) злочин, може мати місце лише при встановленні умисного чи необережного до них відношення".

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В НАСТУПНИХ РОБОТАХ АВТОРА

Шевченко Є. В. Злочини, кваліфіковані за наслідками як самостійний вид одиничного злочину // Проблеми законності : Респ. міжвідом. Наук. зб. / Відп. ред. Тацій В. Я. - Харків : Нац. юрид. акад. України, 2000. - № 44 - 151-157

Шевченко Є. В. Про основний і додатковий безпосередні об'єкти злочинів з похідними наслідками // Вісник Академії правових наук України./ - Харків, "Право", 2000. - № 4 (23) - С.260-266

Шевченко Є. В. До питання про причинний звязок в злочинах з похідними наслідками // Вісник Академії правових наук України./ - Харків, "Право", 2001. - № 3 (26) - С. 198-204

Шевченко Є. В. Злочини, що кваліфіковані за наслідками як самостійний вид одиничних злочинів / Матер. наук.-практ. конфер. Харьков. - 2000 г.

Шевченко Є. В. Деякі особливості встановлення причинного зв'язку у злочинах з похідними наслідками / Матер. наук.-практ. конфер. Харьков. - 2001 г.

АНОТАЦІЇ

Шевченко Є. В. Злочини з похідними наслідками в кримінальному праві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2001р.

Дисертацію присвячено кримінально-правовим проблемам одиничних злочинів. Досліджуються особливості будови складів злочинів з похідними наслідками, особливості їх об'єктивних та суб'єктивних ознак. Запропоновано новий погляд на місце цих деликтів серед інших самостійних видів одиничних злочинів. Аналізуються особливості кваліфікації злочинів з похідними наслідками та проводиться їх відмежування від суміжних понять.

Ключові слова: одиничні злочини, злочини (делікти) з похідними наслідками, кваліфікація злочину.

злочин похідний делікт вина

Шевченко Е. В. Преступления с производными последствиями в уголовном праве. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2001г.

Диссертация посвящена уголовно-правовым проблемам единичных преступлений, усложненных по своему содержанию. В работе исследуется один из видов таких деликтов, который в литературе именуется как: "преступления, квалифицируемые по последствиям", "преступления, квалифицируемые по более тяжким последствиям" и т.д. В частности, проанализированы особенности их конструирования, юридическая и социальная сущность. На основании сформулированного критерия, позволяющего выделить данную группу деяний в качестве самостоятельного вида единичных преступлений, а именно: наличие в них юридически значимых промежуточного (основного) и производного (дополнительного) последствий, которые наступают хронологически (последовательно) одно за другим в результате совершенного лицом деяния, предложена новая терминология для их обозначения: "преступления с производными последствиями". Проведено отграничение деликтов данного вида от иных смежных понятий. Анализируются особенности квалификации преступлений с производными последствиями, к числу которых относится: а) особенность установления причинной связи: в данных преступлениях она должна устанавливаться отдельно к каждому из последствий: промежуточному и производному. Обосновывается, что определяющим здесь является промежуточное последствие, которое и создает реальную угрозу наступления последствия производного; б) особенности субъективной стороны, состоящие в том, что применительно к деянию и промежуточному последствию она характеризуется только умышленной формой вины. По отношению же к производным последствиям могут иметь место различные комбинации (сочетания) умысла и неосторожности. На основании этого предложены правила квалификации этой группы преступлений, а именно: "Ответственность лица за последствия, отягчающие (квалифицирующие) преступление, может иметь место лишь при установлении умышленного или неосторожного к ним отношения".

Ключевые слова: единичные преступления, преступления (деликты) с производными последствиями, квалификация преступления.

Shevchenko, Evgeny V. Crimes with derived (additional) consequences in criminal law. - Manuscript.

Dissertation to seek a scientific degree of candidate in Law Degree, major 12.00.08 - criminal law and criminology; criminal and correctional law. - Yaroslav Mudry National law academy of Ukraine, Kharkov 2001.

The dissertation is devoted to criminal and legal problems of sole crimes. It investigates the particularities of forming corpi delicti with derived consequences, particularities of their objective and subjective features. It suggests a new view of the place of these delicts among other independent types of sole crimes. It analyzes the particularities of qualification of crimes of this type, and provides their dissociation from other adjacent notions.

Keywords: sole crimes, crimes (delicts) with derived consequences, qualification of crime.

Размещено на Allbest.ru