Слідчі дії: поняття, сутність, напрями розвитку та удосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Автореферат

на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

СЛІДЧІ ДІЇ: ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ, НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ

Чорноус Юлія Миколаївна

Київ - 2005

1. Загальна характеристика роботи

слідчий кримінальний законодавство розслідування

Актуальність теми. Ефективність досудового слідства безпосередньо пов'язана з рівнем теоретичного осмислення сутності та значення слідчих дій, особливостей вирішуваних ними завдань збирання, дослідження, оцінки і використання доказів з метою встановлення істини в кримінальній справі.

Потреба дослідження слідчих дій викликана зміною кримінально-процесуального законодавства, появою нових видів злочинів, способів і засобів їх скоєння, використанням у процесі злочинної діяльності технічного оснащення високого рівня, покращенням психологічної підготовки злочинців та їх обізнаністю про прийоми і методи роботи органів з розслідування злочинів, у результаті чого зростає необхідність удосконалення досудового слідства, зокрема, щодо провадження слідчих дій.

Дослідження цієї проблеми призначене забезпечити пізнання різноманітних аспектів слідчих дій: кримінально-процесуального, морально-етичного, психологічного, організаційно-тактичного, визначення напрямів їх розвитку та удосконалення.

Особливого значення набуває розробка нових та удосконалення існуючих кримінально-процесуальних, організаційно-тактичних заходів, психологічних прийомів, що застосовуються під час провадження слідчих дій, покликаних підвищити їх якість та ефективність.

Різним аспектам діяльності з розслідування злочинів присвячені роботи Ю.П. Аленіна, В.П. Бахіна, О.Я. Баєва, І.Є. Биховського, Р.С. Бєлкіна, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, А.Я. Дубинського, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, Н.І. Клименко, І.П. Козаченка, В.О. Коновалової, М.В. Костицького, І.І. Котюка, В.С. Кузьмічова, О.М. Ларіна, В.К. Лисиченка, І.М. Лузгіна, В.Г. Лукашевича, В.Т. Маляренка, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, О.О. Садченка, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, В.В. Тищенка, В.М. Тертишника, В.Т. Нора, В.О. Образцова, М.І. Порубова, В.Ю. Шепітька, В.П. Шибіки, М.Є. Шумила, С.А. Шейфера, М.П. Яблокова та інших учених.

Розробки науковців мають важливе значення для діяльності з розслідування злочинів. Разом з тим у попередніх наукових працях не ставилася мета комплексного дослідження кримінально-процесуального, морально-етичного, психологічного та організаційно-тактичного аспектів слідчих дій, напрямів їх розвитку та удосконалення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження спрямований на виконання основних положень Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року №1376, Постанов Верховної Ради України „Про Концепцію судово-правової реформи в Україні” від 28 квітня 1992 року, „Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій та законності в забезпеченні прав і свобод людини” від 23 березня 2000 року №1592-ІІІ. Добір теми дисертації зумовили потреби слідчої практики органів внутрішніх справ, що підтверджується Наказом МВС України від 30 червня 2002 року № 635 “Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів у практичну діяльність ОВС України” (додаток 3, розділ V).

Тема дисертації затверджена рішенням Вченої Ради Національної академії внутрішніх справ України (протокол №1 від 29 січня 2003 року та протокол № 10 від 27 жовтня 2004 року), передбачена планами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2004 рр.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розвиток наукових положень, що стосуються кримінально-процесуальних, морально-етичних, психологічних та організаційно-тактичних аспектів слідчих дій, удосконалення кримінально-процесуального законодавства, формулювання рекомендацій ефективного провадження слідчих дій.

Досягнення наведеної мети передбачає вирішення таких завдань:

- з'ясування поняття та характерних ознак слідчих дій;

- визначення місця і завдань слідчих дій у процесі розслідування злочинів;

- виділення переліку слідчих дій;

- з'ясування співвідношення слідчих дій з процесуальними та іншими діями слідчого під час розслідування злочинів;

- визначення характеристик кримінально-процесуального, морально-етичного, психологічного, організаційно-тактичного аспектів слідчих дій;

- з'ясування напрямів розвитку та удосконалення слідчих дій;

- формулювання науково-практичних пропозицій удосконалення кримінально-процесуального законодавства, що регламентує провадження слідчих дій;

- формування практичних рекомендацій ефективного провадження слідчих дій під час розслідування злочину.

Об'єктом дослідження є діяльність органів досудового слідства із розслідування злочинів.

Предметом дослідження є слідчі дії: поняття, сутність, напрями розвитку та удосконалення.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є загальнонауковий діалектичний метод, а також інші наукові методи пізнання: аналіз, синтез, порівняння.

У процесі дослідження застосовувалися також: історико-правовий метод для аналізу поглядів науковців щодо поняття слідчих дій, їх переліку та завдань у різні історичні періоди; формально-логічний та системно-структурний методи при формулюванні ознак слідчих дій та розкритті їх сутності; порівняльно-правовий - під час проведення порівняльного аналізу положень кримінально-процесуального законодавства, законів України, міжнародно-правових документів, інших нормативних актів, що регламентують провадження вітчизняного та зарубіжного досудового слідства.

Під час дослідження проаналізовано проект Кримінально-процесуального кодексу України (реєстр. № 3456-І).

Соціологічний метод застосовувався під час анкетування слідчих органів внутрішніх справ, прокуратури, податкової міліції та викладачів кафедр криміналістики, кримінального процесу юридичних вузів.

У дисертації були використані загальнотеоретичні положення філософії, логіки, етики, психології, криміналістики, кримінального процесу, кримінального права та інших наук, що визначає комплексний характер цього дослідження.

Системний підхід застосовувався для комплексного висвітлення сутності кримінально-процесуального, морально-етичного, психологічного та організаційно-тактичного аспектів слідчих дій.

Достовірність та обґрунтованість висновків проведеного дослідження підтверджується емпіричними даними, зокрема результатами анкетування слідчих органів внутрішніх справ (182 особи), прокуратури (130 осіб), податкової міліції (123 особи), викладачів кафедр криміналістики, кримінального процесу юридичних вузів (96 осіб), а також результатами вивчення та узагальнення кримінальних справ (узагальнено 216 матеріалів).

Правовою основою роботи є Конституція України, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство, інші закони України, ратифіковані міжнародно-правові договори та угоди, нормативні документи МВС України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в дисертації обґрунтовується низка нових теоретичних положень і висновків, які розширюють наукове уявлення про поняття, сутність слідчих дій, напрями їх розвитку та удосконалення. При цьому особливо значущими, такими, що мають і теоретичне, і безпосередньо практичне значення, видаються такі положення роботи, зокрема:

вперше:

- запропоновано авторську редакцію поняття „слідча дія”, „процесуальна дія”;

- із врахуванням авторського підходу визначено перелік слідчих дій з пропозицією його закріплення у кримінально-процесуальному законодавстві та з'ясовано сутність, значення дій слідчого з „суперечливим” процесуальним статусом: одержання зразків для експертного дослідження (ст.199 КПК України), ексгумація трупа (ст.192 КПК України), затримання підозрюваного у вчиненні злочину (ст.106, ст.115 КПК України), накладення арешту на майно і опис майна (ст.129 КПК України);

- обґрунтовано комплексний характер слідчих дій відповідно до їх кримінально-процесуального, морально-етичного, психологічного та організаційно-тактичного аспектів;

- на підставі отриманих під час дослідження наукових результатів сформульовано низку пропозицій щодо змін та доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України (ст. ст. 32, 65, 85, 114, 126, 127, 192, 194, 199 та інших), а також пропозицій до проекту КПК України (реєстр. №3456-1, ст. ст. 6, 158, 241), що стосуються: поняття слідчих дій, їх видів, часу провадження, кола учасників, порядку фіксації перебігу слідчих дій та їх результатів, особливостей використання отриманих результатів у доказуванні по кримінальній справі, низки загальних та окремих правил провадження слідчих дій.

- удосконалено:

- характерні ознаки слідчих дій;

- обґрунтування місця і завдань слідчих дій у процесі розслідування злочинів;

- співвідношення слідчих дій з процесуальними та іншими діями слідчого, застосовуваними під час розслідування злочинів;

- низка наукових понять, що стосуються поняття, видів, правил провадження слідчих дій;

- положення про місце та роль тактики слідчих дій у системі криміналістичної тактики;

- пропозиції про необхідність виділення із слідчої дії „відтворення обстановки і обставин події” двох видів - перевірки показань на місці та слідчого експерименту;

- науково-практичні пропозиції з удосконалення кримінально-процесуального законодавства, що регламентує провадження слідчих дій;

- науково-практичні рекомендації щодо ефективного та результативного провадження слідчих дій.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що проведене дослідження уможливило сформулювати та уточнити низку наукових положень, які сприяють розвитку наук кримінального процесу та криміналістики. Ґрунтовний аналіз норм вітчизняного та зарубіжного кримінально-процесуального законодавства, слідчої практики та наукових праць дозволив сформулювати власні науково обґрунтовані висновки, що є теоретичною основою для подальших розробок прикладного характеру.

Практичне значення одержаних результатів. За результатами дослідження автором були направлені пропозиції з удосконалення проекту Кримінально-процесуального кодексу України (реєстр. № 3456-1) до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та взяті до уваги (лист-відповідь № 06-19/15-713 від 15.06.2004). Підготовлені пропозиції та рекомендації з удосконалення практичної діяльності органів досудового слідства МВС України позитивно оцінені та прийняті до уваги Головним слідчим управлінням МВС України (акт впровадження від 11.09.2004., вих. №13/5-1259). Схвальні відгуки отримали пропозиції з удосконалення навчального процесу в Національній академії внутрішніх справ України (акт впровадження від 02.11.2004) та під час розробки Словника спеціальних термінів правоохоронної діяльності (акт впровадження від 10.06.2004).

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження неодноразово доповідались на засіданнях кафедри криміналістики Національної академії внутрішніх справ України (2002-2004 рр.) та міжкафедральному семінарі (30 листопада 2004 року), на загально-академічній науково-теоретичній конференції „Конституційна реформа в Україні” (Київ, 2003), на міжнародній науково-практичній конференції „Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку у контексті Європейських інтеграційних процесів” (Київ, 2004), всеукраїнській науковій конференції „Юридичні читання молодих вчених” (Київ, 2004), науково-теоретичній конференції молодих майбутніх вчених-управлінців „Актуальні проблеми підготовки керівних кадрів МВС України у світлі освітянської реформи” (Київ, 2004) та науково-практичній конференції „Забезпечення прав людини та громадянина в умовах реформування політичної та правової системи України” (Київ, 2004).

Публікації. Основні положення дисертації відображені у 7 публікаціях, 5 з яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України та у 2 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації визначаються метою та завданнями дослідження і композиційно складається зі вступу, трьох розділів, що поєднують дев'ять підрозділів, висновку, списку використаних джерел (262 найменування) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 245 сторінок, 182 з яких - основний текст, 36 - додатки.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, визначається ступінь її наукової розробленості, мета, завдання й методи дослідження; висвітлюється зв'язок роботи з науковими програмами та планами; визначаються наукова новизна і практичне значення одержаних результатів; вказуються форми їх апробації та впровадження у законодавчу діяльність, практику досудового слідства, науково-дослідну роботу і навчальний процес.

Розділ 1 “Поняття слідчих дій та їх значення у розслідуванні злочинів” складається з трьох підрозділів, які присвячені визначенню поняття ”слідча дія”, характерних ознак, переліку, з'ясуванню місця та завдань слідчих дій у процесі розслідування злочинів.

У підрозділі 1.1. “Поняття, завдання слідчих дій у процесі розслідування злочинів” зазначається, що тривалий час наука як кримінального процесу, так і криміналістики потребують однозначного наукового і законодавчого визначення поняття “слідча дія”, їх видів та змісту. На це були спрямовані зусилля провідних теоретиків і практиків, напрацьований значний дослідницький матеріал, але проблема залишається відкритою і актуальною.

Аналізуючи норми Кримінально-процесуального кодексу України, наукову літературу, слідчу практику, слід зазначити, що законодавець, науковці та практичні працівники не завжди використовують однозначне тлумачення поняття „слідчі дії”. У певних випадках їх зміст може передбачати розширене тлумачення, коли під слідчими розуміються всі процесуальні дії слідчого, які він вчиняє під час розслідування злочину. У вузькому значенні під слідчими розуміють дії, направлені на збирання, дослідження, оцінку доказів тощо.

Першочерговим завданням дисертації, на наш погляд, є визначення дефініції “слідча дія”, що вимагає чіткого виділення основних характерних ознак, які відображають відмінний характер інституту слідчих дій від інших процесуальних і непроцесуальних видів діяльності слідчого та у своїй сукупності забезпечують однозначність поняття.

За результатами дослідження були виділені характерні ознаки слідчих дій: а) визначені кримінально-процесуальним законодавством з регламентованою процедурою провадження; б) завдання слідчих дій випливає із загальних завдань кримінального судочинства і полягає у забезпеченні процесу доказування в кримінальній справі через виконання функцій збирання, дослідження, оцінки і використання доказів; в) застосовуються у процесі розслідування злочину в межах порушеної кримінальної справи, крім винятків, зазначених у КПК України; г) проводяться уповноваженими службовими особами за наявності правових і фактичних підстав; д) перебіг підлягає фіксації за єдиними правилами та вимогами, що відображається в протоколі слідчої дії, за умови застосування технічних засобів - на відповідних носіях інформації.

Наведене уможливило визначити слідчі дії як окремий вид процесуальних дій, що проводиться з метою збирання, дослідження, оцінки і використання доказів уповноваженими службовими особами відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства в процесі розслідування злочинів.

У підрозділі 1.2. „Види слідчих дій” особлива увага спрямовується на з'ясування сутності та значення дій слідчого з „суперечливим” процесуальним статусом: одержання зразків для експертного дослідження (ст.199 КПК України), ексгумація трупа (ст.192 КПК України), затримання підозрюваного у вчиненні злочину (ст.106, ст.115 КПК України), накладення арешту на майно і опис майна (ст.129 КПК України).

За результатами проведених теоретичних і практичних досліджень автором виділені наступні слідчі дії, перелік яких пропонується визначити в межах статті 241 проекту Кримінально-процесуального кодексу України „Загальні правила провадження слідчих дій”:

1) огляд (місця події, місцевості, приміщення, предметів, документів, трупа, житла чи іншого володіння особи, кореспонденції);

2) обшук (приміщення, місця, житла чи іншого володіння особи, приміщення дипломатичних представництв, особи);

3) виїмка (предметів, документів, кореспонденції);

4) допит (підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, експерта);

5) очна ставка;

6) освідування;

7) пред'явлення осіб та предметів для впізнання;

8) перевірка показань на місці;

9) слідчий експеримент;

10) накладення арешту на кореспонденцію;

11) зняття інформації з каналів зв'язку;

12) одержання зразків для експертного дослідження;

13) ексгумація трупа;

14) призначення і проведення експертизи.

Підрозділ 1.3. „Співвідношення слідчих дій з процесуальними та іншими діями слідчого” присвячений з'ясуванню видів процесуальних та інших дій слідчого, що здійснюються ним під час розслідування злочинів. Визначено, що розслідування злочину не обмежується провадженням слідчих дій, а відбувається шляхом застосування комплексу різноманітних процесуальних та непроцесуальних заходів, виражених у динамічному, складному за своєю структурою правовому явищі, здійснюваних відповідно до приписів кримінально-процесуального законодавства та направлених на вирішення його завдань.

Процесуальні дії є основною частиною діяльності слідчого, передбачені Кримінально-процесуальним кодексом України та направлені на досягнення завдань кримінального судочинства, виконуються під час розслідування злочину уповноваженою службовою особою чи іншими уповноваженими учасниками кримінального судочинства та закріплюються у відповідних кримінально-процесуальних документах (постанова, протокол, доручення тощо).

Процесуальні дії співвідносяться зі слідчими діями як ціле та частина й відрізняються низкою характерних ознак.

З'ясовано, що під час розслідування злочинів слідчим застосовуються:

- процесуальні дії, до яких відносяться всі передбачені кримінально-процесуальним законодавством заходи;

- слідчі дії як центральна частина процесуальних дій, що виконують функції збирання, дослідження, оцінки і використання доказів;

- розшукові заходи, які реалізуються слідчим у порядку статей 138, 139 КПК України та через надання доручень органу дізнання, оперативно-розшуковим підрозділам на проведення розшукових, оперативно-розшукових заходів (ст.ст.66, 114 КПК України);

- організаційні заходи, які направлені на забезпечення проведення процесуальних, слідчих дій і розшукових заходів.

Розділ 2 “Сутність слідчих дій у процесі розслідування злочинів” складається з чотирьох підрозділів, у яких досліджуються кримінально-процесуальні, морально-етичні, психологічні, організаційно-тактичні аспекти слідчих дій.

На важливість такого комплексного дослідження слідчих дій вказали 79,5% опитаних слідчих та 86,5% викладачів, які вважають, це необхідно для удосконалення науково обґрунтованих підходів до розуміння їх сутності і змісту. Про те, що вказане дослідження сприятиме удосконаленню кримінально-процесуального законодавства, зазначило 82,9% опитаних слідчих та 84,4% викладачів. 91,9% слідчих та 93,8% викладачів вказали на практичне значення дослідження, оскільки його результати позитивно вплинуть на ефективне провадження слідчих дій під час розслідування злочинів.

У підрозділі 2.1. “Характеристика кримінально-процесуального аспекту слідчих дій” визначається, що слідчі дії повинні проводитись у відповідності з приписами кримінально-процесуального законодавства, правовими і фактичними підставами, метою і завданнями, колом учасників та їх правовим статусом, процедурою, порядком фіксації та використанням отриманих результатів під час доказування за кримінальною справою тощо.

Визначено, що провадити слідчі дії уповноважені наступні суб'єкти:

- слідчий (органів внутрішніх справ, прокуратури, податкової міліції, органів безпеки) - ст.102 КПК України;

- начальник слідчого відділу (підрозділу) відповідно до ст.114-1 КПК України;

- орган дізнання чи особа, яка провадить дізнання (ст.ст. 22, 104, 108, ч.3 ст.114 КПК України);

- прокурор згідно зі ст.227 КПК України.

Слідчі дії проводяться у наступних випадках:

- у порядку виконання невідкладних слідчих дій до порушення кримінальної справи: огляд місця події, накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв'язку (ст.190, ст.187 КПК України);

- прийняття слідчим справи до свого провадження (ст.113 КПК України);

- виконання органом дізнання доручень і вказівок слідчого (ст.104, ст.114 КПК України), доручень прокурора (п.4 ч.1 ст.227 КПК України);

- виконання слідчим чи органом дізнання окремого доручення слідчого (ст.118 КПК України);

- за умови порушення органом дізнання кримінальної справи за наявності ознак злочину, що не є тяжким - проведення слідчих дій до встановлення особи, яка вчинила злочин, за ознаками тяжкого злочину - проведення невідкладних слідчих дій у строк до 10 днів (ст.ст.104, 108 КПК України);

- згідно з компетенцією начальника слідчого відділу (ст.114-1 КПК України);

- за умови провадження справи декількома слідчими (ст.119 КПК України);

- відповідно до повноважень прокурора щодо здійснення нагляду за виконанням законів органами дізнання чи досудового слідства (ст.227 КПК України);

- за умови повернення справи на додаткове розслідування прокурором, судом першої інстанції, апеляційним судом, касаційним судом у передбачених законом випадках (ст. ст. 229, 246, 374, 396 КПК України).

- у порядку судового доручення згідно зі ст.315-1 КПК України;

- при відновленні розслідування у кримінальній справі через нововиявлені обставини (ст.400-8 КПК України);

- у випадку виконання доручень згідно з міжнародними договорами України (Закон України від 16 січня 1998 року про ратифікацію Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах від 1959 року, та протоколу 1978 року до Конвенції).

У підрозділі 2.2. “Морально-етична характеристика слідчих дій” розкривається проблема, пов'язана із законним, моральним та етичним провадженням слідчих дій. Акцентується увага на забезпечення прав та свобод особи, виходячи з положення про те, що пріоритет права людини, домінування загальнолюдських норм, положень Конституції України та міжнародних стандартів є основою побудови українського суспільства.

Морально-етичні норми, які регламентують провадження слідчих дій, ґрунтуються на засадах суспільної моралі та закріплені в Конституції України, кримінально-процесуальному законодавстві, ратифікованих міжнародних документах. Структурними елементами морально-етичної характеристики слідчих дій є: загальні морально-етичні принципи суспільства; норми Конституції України, кримінально-процесуальне законодавство; положення криміналістичної тактики; морально-етичні вимоги, що ставляться до службової особи, уповноваженої на провадження слідчих дій.

У діяльності слідчого морально-етичні положення використовуються як засіб соціальної орієнтації під час розслідування злочину; сприяють вірному тлумаченню, оцінці слідчим норм закону під час правозастосовчої діяльності; необхідні для морально-етичного обґрунтування вибору слідчої дії, методів та прийомів, які будуть використовуватись; являються морально-етичним критерієм допустимості тактичних засобів, особливо у випадку неврегульованості слідчої ситуації нормами закону; виступають як одна із основних складових особистості слідчого, його позитивного іміджу.

У підрозділі 2.3 „Психологічна характеристика слідчих дій” з'ясовано, що її зміст проявляється у складних пізнавальних, конструктивних, комунікативних, організаційних, засвідчувальних видах діяльності, що здійснюються слідчим з метою встановлення об'єктивної істини у справі.

Психологічна суть тактичних прийомів виражається у психологічному механізмі їх реалізації. Особливого значення під час провадження слідчих дій набуває психологічний вплив, що є елементом процесуальних заходів, тактичних прийомів чи діяльності слідчого в умовах як конфліктної, так і безконфліктної слідчої ситуації. Психологічний вплив об'єктивно властивий діяльності слідчого з провадження слідчих дій, відображає її сутність та зміст. Проте застосування психологічних засобів впливу відбувається за умови їх об'єктивної необхідності, правомірності, доцільності, дотримання прав і свобод людини з метою ефективного і результативного провадження слідчих дій.

Специфіка кожної слідчої дії залежить від того, які пізнавальні, конструктивні, комунікативні, організаційні, засвідчувальні операції складають її зміст, яке їх співвідношення і вагомість. Їх поєднання залежить від виду слідчої дії, особливостей кримінально-процесуальної регламентації, наявної слідчої ситуації, слідів злочину, що досліджуються, належності слідчої дії до групи вербальних, нонвербальних чи складних (змішаних).

Підрозділ 2.4 „Характеристика організаційно-тактичного аспекту слідчих дій” присвячений, насамперед, визначенню місця та значення тактики слідчих дій у системі криміналістичної тактики. З'ясовано, що тактика слідчих дій є підрозділом криміналістичної тактики, й виражається у теоретичному аспекті як вчення, а в практичному - як сукупність рекомендацій раціонального та ефективного провадження слідчих дій. Теоретичний і практичний аспекти перебувають у тісній взаємодії, підпорядковуючись спільним завданням.

Тактичний аспект проявляється в тому, що порядок провадження будь-якої слідчої дії можна розглядати як систему тактичних прийомів, завданням яких є забезпечення об'єктивності, повноти, ефективності, результативності провадження та забезпечення процесуальних прав осіб, що беруть в ній участь.

Організаційний аспект слідчих дій виражається у застосуванні слідчим комплексу процесуальних, тактичних, технічних заходів, взаємопов'язаних та спрямованих на розслідування злочину.

Співвідношення організаційних і тактичних елементів у структурі слідчої дії полягає у частковому суміщенні, оскільки поряд із застосуванням власне організаційних заходів і тактичних прийомів, існують заходи спільного організаційно-тактичного характеру, які однаковою мірою відносяться як до тактики слідчих дій, так і до організації їх проведення.

Розділ 3 „Напрями розвитку та удосконалення слідчих дій” складається із двох підрозділів, присвячених визначенню шляхів розвитку та удосконалення слідчих дій з метою внесення пропозицій до кримінально-процесуального законодавства, розвитку положень тактики слідчих дій.

У підрозділі 3.1. „Удосконалення кримінально-процесуального законодавства, що регламентує провадження слідчих дій”, наголошується на недосконалості кримінально-процесуального законодавства, що регламентує провадження слідчих дій, про що зазначили 82,5% опитаних слідчих та 91,7% викладачів.

Так, у результаті проведених досліджень з'ясовано, що на сьогодні існує чітка й усвідомлена потреба розширення кола слідчих дій, які дозволяється проводити до порушення кримінальної справи. Нині доцільним є надання законодавчого дозволу на призначення та проведення експертизи до порушення кримінальної справи з метою з'ясування підстав для прийняття правильного рішення щодо її порушення (таку пропозицію підтримало 77,8% опитаних слідчих та 86,5% викладачів).

З метою урегулювання часу провадження слідчої дії обґрунтовується необхідність доповнення ст. 32 КПК України (ст. 6 проекту КПК України) пунктом, що тлумачить поняття “нічний час” як період доби з 22 до 6 години. По-друге, положення про заборону провадження слідчих дій в нічний час, крім невідкладних випадків, слід поширити на всі слідчі дії.

Наступна проблема пов'язана із залученням та функціями понятих під час провадження слідчих дій. Залучення слідчим понятих повинно вирішуватися на його розсуд, виходячи із обставин кримінальної справи (про це зазначило 84,7% опитаних слідчих та 88,5% викладачів). У випадках, коли провадження слідчих дій пов'язане з обмеженням конституційних прав та свобод громадян (недоторканість особистого життя, житла тощо), залучення понятих є доцільним в якості додаткового засобу забезпечення законності провадження слідчих дій, у тому числі захисту слідчого від необґрунтованих звинувачень.

Визначено, що носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовані хід та результати слідчих дій, є джерелами доказів. З огляду на зазначене, пропонуємо доповнити ч.2 ст.65 КПК України (ч.3 ст. 158 проекту) положенням про те, що джерелами доказів є “протоколи слідчих і судових дій, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовані слідчі та судові дії”.

З метою розширення можливостей запровадження досягнень науково-технічного прогресу у розслідуванні злочинів, підтримується пропозиція вчених (В.К. Лисиченко, В.В. Циркаль та інші) про потребу визначення у кримінально-процесуальному законодавстві критеріїв, яким повинно відповідати застосування технічних засобів фіксації перебігу і результатів слідчих дій (науковість, законність, етичність, безпека, ефективність та достовірність тощо).

Удосконалення кримінально-процесуальної регламентації слідчих дій неможливо без врахування положень їх морально-етичного аспекту. Передбачається, що застосування примусових заходів допускається за обставин крайньої необхідності, коли мета слідчої дії є суттєвою і ніяким іншим способом не може бути досягнута. Неправомірним є необґрунтоване обмеження прав і свобод людини, коли дії та рішення службових осіб, що застосовують процесуально-примусові заходи, не обумовлені фактичними обставинами справи і не підтверджені належним чином сукупністю доказів у справі, а також пов'язані із незаконними методами ведення досудового слідства (ст.22 КПК України).

Актуальним завданням під час провадження слідчих дій є забезпечення таємниці особистого життя людини. Пропонується законодавче закріплення норми про те, що “під час провадження слідчих дій слідчий та інші уповноважені особи повинні вживати заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя будь-яких осіб незалежно від їх відношення до справи”.

За результатами проведених досліджень пропонується удосконалити кримінально-процесуальне законодавство, що регламентує провадження слідчих дій, низкою запропонованих положень, зокрема відобразити їх у межах ст. 241 “Загальні правила провадження слідчих дій” проекту Кримінально-процесуального кодексу України (реєстр. № 3456-1).

Підрозділ 3.2. „Шляхи розвитку та удосконалення тактики слідчих дій” присвячений доповненню тактики слідчих дій низкою наукових положень, формулюванню на їх основі практичних рекомендацій з ефективного та результативного провадження слідчих дій.

Пропозиції щодо напрямів розвитку та удосконалення тактики слідчих дій стосуються стадії прийняття слідчим рішення про їх провадження, підвищення ефективності та результативності взаємодії слідчого та органу дізнання, організаційно-тактичних особливостей невідкладних, першочергових, наступних і повторних слідчих дій.

Для удосконалення тактики слідчих дій слід також враховувати наукові положення їх психологічного аспекту, зокрема поширення форм спілкування з учасниками слідчої дії на вербальні та невербальні комунікації. Особливого значення використання слідчим таких психологічних прийомів і засобів набуває з метою глибокого пізнання особливостей психології учасників кримінального судочинства та у процесі викриття неправдивих показань учасників слідчої дії.

Окреслені напрями розвитку та удосконалення тактики слідчих дій та науково обґрунтовані практичні рекомендації направлені на підвищення ефективності, результативності провадження слідчих дій з метою розслідування злочинів.

Висновки

У висновках автором стисло сформульовані основні результати та пропозиції, які мають теоретичне і практичне значення:

1. З'ясовано, що слідчим у процесі розслідування злочину застосовуються процесуальні дії, до яких відносяться всі передбачені кримінально-процесуальним законом заходи; слідчі дії - центральна частина процесуальних дій, що виконують функції збирання, дослідження, оцінки і використання доказів; розшукові заходи, які реалізуються слідчим шляхом безпосереднього здійснення розшукової діяльності у порядку статей 138, 139 КПК України та через надання доручень органу дізнання, оперативно-розшуковим підрозділам на проведення розшукових, оперативно-розшукових заходів (ст.ст.66, 114 КПК України); організаційні заходи, які направлені на забезпечення застосування процесуальних, слідчих дій і розшукових заходів.

2. Слідчі дії є окремим видом процесуальних дій, що проводяться з метою збирання, дослідження, оцінки й використання доказів уповноваженими службовими особами відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства у процесі розслідування злочинів. Пропонується доповнити ст.32 КПК України (ст.6 проекту КПК України) „Роз'яснення термінів Кодексу” пунктом, що тлумачить термін „слідча дія”.

3. Визначено перелік слідчих дій та пропонується його закріпити у межах єдиної статті, зокрема ст.241 проекту КПК України „Загальні правила провадження слідчих дій”.

4. З'ясовано, що слідчі дії необхідно розглядати в кримінально-процесуальному, морально-етичному, психологічному та організаційно-тактичному аспектах.

5. Кримінально-процесуальний аспект передбачає провадження слідчих дій у відповідності з приписами кримінально-процесуального законодавства, правовими і фактичними підставами, метою і завданнями, колом учасників та їх правовим статусом, процедурою проведення, порядком фіксації та використанням отриманих результатів під час доказування за кримінальною справою тощо.

6. Структурними елементами характеристики морально-етичного аспекту слідчих дій виступають загальні морально-етичні принципи суспільства; норми Конституції України, кримінально-процесуальне законодавство; положення криміналістичної тактики; морально-етичні вимоги, що ставляться до службової особи, уповноваженої на провадження слідчих дій.

7. Психологічний аспект слідчих дій знаходить свій вираз через відповідні пізнавальні, конструктивні, комунікативні, організаційні, засвідчувальні операції, які складають зміст слідчої дії.

8. Організаційно-тактичний аспект слідчих дій передбачає співвідношення організаційних і тактичних елементів: організаційні заходи виражаються у якості процесуальних, тактичних, технічних, взаємопов'язаних та спрямованих на розслідування злочину; з тактичної точки зору порядок провадження будь-якої слідчої дії можна розглядати як систему тактичних прийомів.

9. Визначення напрямів розвитку та удосконалення слідчих дій зумовлене об'єктивними чинниками, має комплексний характер та пов'язане із підготовкою нового Кримінально-процесуального кодексу України, розробкою науково обґрунтованих рекомендацій їх практичного застосування під час розслідування злочинів.

10. У зв'язку із необхідністю удосконалення кримінально-процесуальної регламентації слідчих дій автором пропонується доповнити ст.241 “Загальні правила провадження слідчих дій” проекту Кримінально-процесуального кодексу України (реєстр. № 3456-1) низкою викладених у розділі 3 дисертації положень.

У межах дослідження висловлюються пропозиції щодо удосконалення правової регламентації окремих слідчих дій.

11. Враховуючи інтереси слідчої практики, підтримується передбачене у проекті КПК України (реєстр. №3456-1) положення про потребу виділення із слідчої дії „відтворення обстановки і обставин події” двох нових видів - перевірки показань на місці та слідчого експерименту.

12. Ефективність та результативність провадження слідчих дій залежить від оптимального поєднання кримінально-процесуальних, організаційних заходів, морально-етичних положень, тактичних і психологічних прийомів, що застосовуються слідчим. Висловлені в межах даного дослідження пропозиції щодо окреслення напрямів розвитку, удосконалення кримінально-процесуальної регламентації та положень тактики слідчих дій спрямовані на підвищення рівня їх наукової розробленості та практики застосування.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Лоза Ю.М. Слідчі дії: поняття, сутність, ознаки, види // Право України. - 2003. - №9. -С. 85-89.

2. Лоза Ю.М. Система дій слідчого у процесі розслідування злочину // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. -2003. - №2. - С. 340-347.

3. Чорноус Ю.М. Організаційно-тактична характеристика слідчих дій // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2004. - №5. - С. 210-219.

4. Чорноус Ю.М. Місце та значення слідчих дій у процесі доказування у кримінальній справі // Підприємництво, господарство, право. - 2004. - №4. - С. 117-122.

5. Чорноус Ю.М. Морально-етична характеристика слідчих дій // Право України. - 2005. - №2. - С.55-59.

6. Чорноус Ю.М. Кримінально-процесуальна характеристика слідчих дій та шляхи її удосконалення // Юридичні читання молодих вчених: Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції 23-24 квітня 2004. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2004. - С. 309-312.

7. Чорноус Ю.М. Поняття, сутність і значення слідчих дій у процесі розслідування злочину // Забезпечення прав людини та громадянина в умовах реформування політичної та правової системи України: Тези доповідей науково-практичної конференції. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2004. - С. 166-167.

Размещено на Allbest.ru