Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет внутрішніх справ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

«Цивільно-правове регулювання експертизи у сфері інтелектуальної власності»

12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

УДК 347.78/01/031/033

Кравченко

Олена Сергіївна

Харків 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільного права Національної академії внутрішніх справ України, Міністерство освіти та науки України.

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор, Підопригора Опанас Андронович

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, Спасібо-Фатєєва Інна Валентинівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри цивільного права;кандидат юридичних наук, доцент Мельник Олена Миколаївна, помічник - консультант депутата Верховної Ради України.

Провідна установа Національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, кафедра цивільного права, м. Київ.

Захист відбудеться “26” квітня 2003 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 в Національному університеті внутрішніх справ України за адресою: 61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ (61080 м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий “ 25 ” березня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Чалий Ю. І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Україна створила й продовжує удосконалювати власне законодавство про інтелектуальну власність, виходячи при цьому із того, що інтелектуальна діяльність та інтелектуальна власність усе більше набувають пріоритетного значення в соціально-економічному розвитку суспільства. В умовах ринкової економіки інтелектуальна діяльність і її результати все більше визначають стратегію і тактику прогресу держави в цілому.

Зростання ролі й значення інтелектуальної власності зумовлює необхідність належного забезпечення її правової охорони. Складовою правової охорони інтелектуальної власності є встановлена чинним законодавством система експертиз у цій сфері - наукова й науково-технічна, експертиза заявок на видачу охоронних документів на об'єкти промислової власності й судові експертизи об'єктів інтелектуальної власності.

Стосовно об'єктів промислової власності експертизи згідно з чинним законодавством обов'язкові. Щодо інших об'єктів інтелектуальної власності експертизи зумовлюються необхідністю, що виникає. Проте істотна активізація інтелектуальної діяльності, а відтак і зростання обсягів використання її результатів спонукають зростання кількості експертиз у цій сфері, чому сприяють зростаючі масштаби вироблення контрафактних об'єктів інтелектуальної власності і їх розповсюдження й використання.

Зазначені фактори зумовлюють різке зростання кількості різноманітних експертиз у сфері інтелектуальної власності. Між тим законодавче забезпечення цих експертиз не відповідає сучасним вимогам. Правова наука ще не може запропонувати шляхів його удосконалення. Проблеми правового забезпечення експертиз у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності в Україні ще не досліджувались.

Наведеними факторами зумовлюється актуальність даного дисертаційного дослідження, оскільки мова йде про належну нормативно-правову базу, яка б оптимально здійснювала правове забезпечення численних експертиз.

Слід зазначити, що проблеми, пов'язані з дослідженням інтелектуальної власності, зокрема її експертизи, досліджувалися вітчизняними й зарубіжними вченими і були висвітлені в роботах: Ч.Н. Азімова, Б.С. Антімонова, Л.М. Головченко, А.П. Закалюка, И.Э. Мамиофа, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, Н.А. Райгородського, О.Д. Святоцького, М.Я. Сегая, О.П. Сергєєва, В.І. Серебровського, К.А. Флейшиць, Р.Б. Шишки та інших. Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали також висновки, викладені у працях відомих фахівців-цивілістів із загальних проблем цивільного права С.С. Алексєєва, С.М. Братуся, Д.В. Бобрової, А.В. Венедиктова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, В.Н. Ігнатенка, О.С. Йоффе, В.М. Коссак, Н.С. Кузнєцової, Г.К. Матвєєва, Н.А. Саніахметової, М.М. Сібільова, І.В. Спасибо-Фатєєва, Ю.К. Толстого, Є.О. Харитонова, Я.М. Шевченко та інших.Визнаючи вагомість наукових досягнень зазначених авторів у досліджені проблем інтелектуальної власності все ж слід зазначити, що дослідження проблем правового забезпечення експертиз у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності на монографічному рівні в Україні не проводилось.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертаційне дослідження виконувалось на кафедрі цивільного права Національної академії внутрішніх справ України за комплексним науковим проектом “Право інтелектуальної власності”. Завдання роботи полягало в дослідженні механізмів державного регулювання проблем боротьби з порушеннями прав на об'єкти інтелектуальної власності в Україні.

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає у виявленні й науковому обгрунтуванні суспільних відносин, що складаються в процесі проведення експертиз у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності, і запровадженні на основі одержаних результатів цілісної комплексної концепції цивільно-правового регулювання експертизи у сфері інтелектуальної власності. Із цією метою розкривається зміст наукової і науково-технічної експертизи й експертизи інтелектуальної власності, складових її елементів, досліджуються загальні й спеціальні правові передумови запровадження експертиз у різних сферах інтелектуальної діяльності.

Визначена мета дисертаційного дослідження зумовила постановку й розв'язання наступних завдань:

визначити й дослідити форми й види наукової і науково-технічної експертизи й експертизи заявок на об'єкти промислової власності;

окреслити коло суб'єктів і об'єктів наукової і науково-технічної експертизи й експертизи заявок на об'єкти промислової власності;

розкрити підстави для проведення наукової і науково-технічної експертизи й експертизи заявок на об'єкти промислової власності;

провести дослідження прав і обов'язків замовника наукової і науково-технічної експертизи й дослідити юридичну природу відносин заявників з установою в процесі проведення експертизи заявок на об'єкти промислової власності;

проаналізувати відмінні й схожі ознаки наукової і науково-технічної експертизи й експертизи заявок на об'єкти промислової власності;

дослідити загальні положення про судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності й проаналізувати експертизу контрафактних об'єктів інтелектуальної власності;

виявити недоліки в нормативно-правовому регулюванні експертизи у сфері інтелектуальної власності й сформулювати конкретні пропозиції щодо удосконалення її правового забезпечення.

Об'єктом дослідження є правові відносини, пов'язані із цивільно-правовим регулюванням експертизи у сфері інтелектуальної власності.

Предмет дослідження складає цивільно-правове регулювання експертиз у сфері інтелектуальної власності.

Гіпотеза дослідження грунтується на припущенні, що визначення місця й ролі експертизи в сфері інтелектуальної власності на етапі проведення реформи законів, виявлення взаємозв'язку між заявником і експертною установою, а також основних тенденцій і перспектив її розвитку дасть змогу розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення вітчизняної системи експертизи інтелектуальної власності в Україні.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження становить система взаємодоповнюючих філософських, загальнонаукових і спеціальних методів, призначених для отримання об'єктивних достовірних результатів.

У роботі використано методи класифікації і систематизації, що дозволило узагальнити законодавчу, нормативну документацію і наукову літературу за темою дослідження; моделювання й прогнозування для розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи експертиз у сфері інтелектуальної власності в Україні.

В основу методології дослідження покладені загальнотеоретичні принципи й підходи щодо визначення сутності експертизи у сфері інтелектуальної власності. Здійснено науковий аналіз, із використанням діалектичного методу, цивільно-правових принципів суспільних відносин, пов'язаних з експертизою у сфері інтелектуальної власності. Використано також методи аналізу й синтезу, індукції і дедукції, порівняльного аналізу, органічної єдності теорії і практики, гіпотетико-дедуктивний метод з метою всебічного аналізу системи експертизи інтелектуальної власності.

Зазначені підходи взаємопов'язані, доповнюють один одного й у сукупності дозволяють цілісно дослідити проблематику дисертації.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням, теоретичних і практичних проблем експертизи у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності. Теоретичні висновки й положення дисертації репрезентують авторську концепцію цивільно-правового регулювання експертизи інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності, їх ролі й місця в системі інших цивільно-правових відносин, що стосуються творчості.

Наукова новизна знайшла своє відображення у висновках, підхід і наукові оцінки яких не завжди співпадають з думкою провідних фахівців-дослідників проблем експертизи у сфері інтелектуальної власності:

уперше дано оцінку стану експертизи у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності, відповідно до якої правове забезпечення зазначеної експертизи недостатнє, а тому дана експертиза не відповідає вимогам ринкової економіки;

обґрунтовано висновок, що законодавство України про експертизу у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності не систематизоване, містить прогалини, суперечливі положення, нечіткі формулювання, не узгоджене між собою і не зорієнтоване на конкретну мету, має інші суттєві недоліки;

внесено пропозицію створення єдиної системи правового забезпечення експертизи у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності;

запропоновано прийняти Закон України “Про експертизу”, який би визначив основні засади проведення будь-якої експертизи в будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, суб'єктів і об'єктів експертизи, основні вимоги до експертних організацій і окремих експертів, їх відповідальність за достовірність і науково-теоретичний рівень та інші параметри експертизи;

визначено передумови необхідності прийняття Закону України про експертизу у сфері інтелектуальної діяльності, який би визначав основні принципи й засади всіх експертиз у цій сфері;

встановлено, що Закон України “Про наукову і науково-технічну експертизу” поєднує в собі два види експертизи у сфері наукової діяльності й у сфері науково-технічної діяльності - і поєднує в собі загальні норми щодо проведення всіх експертиз і спеціальні норми щодо наукових і науково-технічних експертиз, доведено недоцільність такого поєднання;

доведено доцільність утворення державного органу управління організацією і проведенням експертиз в Україні, який повинен здійснювати організаційно-правове, науково-методичне та інші необхідні форми забезпечення діяльності експертних організацій і окремих експертів;

обгрунтовано пропозицію про створення єдиної централізованої системи експертиз в Україні, яка у своїй експертній діяльності за основу має брати останні наукові й науково-технічні досягнення, наукове й науково-технічне прогнозування і враховувати соціально-економічні, екологічні, енергозберігаючі й інші необхідні фактори;

аргументовано пропозицію необхідність організації підготовки необхідної кількості висококваліфікованих кадрів експертів з урахуванням специфіки окремих видів інтелектуальної власності;

доведено доцільність поступового переведення всіх видів експертизи в сфері інтелектуальної власності на цивільно-правові засади на договірній (тобто платній) основі, а всіх інших експертиз також на цивільно-правових засадах, за винятками, встановленими чинним законодавством.

внесено конкретні пропозиції, спрямовані на удосконалення чинного законодавства про експертизу інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності. інтелектуальна цивільна правова експертиза

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:

положення й висновки дослідження можуть бути використані в законотворчій діяльності для подальшого удосконалення чинних нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері інтелектуальної власності.

фактичний матеріал роботи може бути використаний Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами й відомствами, органами місцевого управління України для підвищення ефективності механізму експертизи й охорони інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності.

Матеріали дисертаційного дослідження застосовуються в навчальному процесі, включаючи систему підготовки й підвищення кваліфікації співробітників внутрішніх справ України в Національній Академії внутрішніх справ України (довідка № 13 від 20 грудня 2002 р.), Національної академії Служби Безпеки (довідка № 5 від 21 грудня 2002 р.), зокрема, при викладанні курсів цивільного права й права інтелектуальної власності.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, оцінки, висновки, пропозиції і рекомендації, що містяться в дисертації заслухані і обговорені на засіданнях кафедри цивільного права Національної академії внутрішніх справ України. Результати дослідження оприлюднені в доповідях на міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах, зокрема, “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (м. Київ, 2001); “Митне оформлення та оцінка інтелектуальної власності в умовах ринкової економіки” (м. Київ, 2001); “Торгові аспекти використання сортів рослин як інтелектуальної власності в умовах здійснення аграрної реформи” (м. Київ, 2001). Перші Всеукраїнські осінні юридичні читання. (м. Хмельницький, 2002). Семінар з практичного застосування права інтелектуальної власності. (м. Київ, 2000). “Освіта та підвищення кваліфікації у сфері інтелектуальної власності”. (м. Київ, 2002).

Публікації. Основні результати дисертації викладені автором у 9 наукових працях: 4 статтях у наукових журналах і збірниках наукових праць, що входять до затверджених ВАК України переліків наукових фахових видань, 2 статті в науково-виробничому журналі “Економіка фінанси право” і 3 публікаціях у матеріалах міжнародних конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел у кількості 225 найменування (84 іноземною мовою). Загальний обсяг дисертації становить 209 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертації, ступінь її наукової розробки, визначається об'єкт, предмет і завдання дослідження, наукова новизна дисертації, розкривається теоретичне і практичне значення роботи, апробація основних положень і структура дисертації.

У першому розділі “Наукова й науково-технічна експертиза” розкрито поняття наукової і науково-технічної експертизи. У результаті науково-теоретичного аналізу Закону України “Про наукову і науково-технічну експертизу ” встановлено, що він регулює два види експертиз - наукової і науково-технічної, що є доцільним. Але в законі об'єднано дві групи загальних норм щодо експертиз, які мають їх регулювати, і спеціальні, які регулюють лише наукову й науково-технічну експертизу. Таке поєднання не можна визнати доцільним.

У дисертації доводиться, що світовий досвід розвитку країн ринкової економіки визначає пріоритетність саме інтелектуальної діяльності в усіх напрямах суспільного життя. Наука, культура, техніка будуть визнавати стратегію і тактику соціально-економічного розвитку країн у ХХI столітті, у тому числі й України. Пріоритетність зазначеної діяльності зумовить зростання кількості різноманітних експертиз в усіх сферах суспільної діяльності.

В Україні, як і в інших країнах світу, проводиться значна кількість експертиз. Метою кожної з них є різні завдання, цілі й призначення. Методика й методологія їх проведення суттєво відрізняється, порядок проведення, їх зміст і характер неоднакові. Це можуть бути експертизи в різних сферах людської діяльності, з приводу будь-якого об'єкта, явища, події тощо. Така різноманітність експертиз зумовлює їх необхідність, вироблення загальних правил технології їх проведення, що мають бути викладені в спеціальному законі про експертизу. Концепція такого закону має бути викладена окремо. У дисертації обгрунтовуються відповідні пропозиції.

Чинне законодавство України про експертизу сьогодні не охоплює своїм опосередкуванням усіх необхідних експертиз. Сучасний стан правового забезпечення експертиз в Україні потребує суттєвого удосконалення. У дисертації обґрунтовується висновок про необхідність вироблення загальних правил технології їх проведення, що мають бути викладені в спеціальному законі про різні види експертиз взагалі.

Сам Закон України “Про наукову і науково-технічну експертизу” не охоплює всіх експертиз у сфері інтелектуальної власності. За його межами й за межами інших нормативних актів залишаються художньо-літературна й мистецька діяльність, об'єкти якої також піддаються експертизі.

Закон України “Про наукову і науково-технічну експертизу” обмежується лише встановленням наукового або науково-технічного рівня об'єкта експертизи, із чим не можна погодитись, оскільки закон визначає лише загальні засади, принципи, правила проведення експертизи. Тому необхідно розробити й прийняти закон про експертизу у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності, який би визначав загальні засади, принципи, правила й вимоги до всіх експертиз у цій сфері.

Закон України “Про наукову і науково-технічну експертизу” стосується лише об'єктів і порядку проведення експертизи у сфері наукової і науково-технічної діяльності. Але в такому разі за межами наукової і науково-технічної експертизи залишається художньо-літературна, мистецька та інші види діяльності в гуманітарній сфері, об'єкти яких також часто піддаються експертизі. Сьогодні нормативного акту, який би регламентував експертизу об'єктів, що охороняються авторським правом (суміжними правами) в Україні, немає. Тому необхідно розробити й прийняти закон про експертизу у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності в цілому.

Науковий аналіз Закону України “Про наукову і науково-технічну експертизу” свідчить, що в Україні фактично відсутнє державне управління організацією і здійсненням зазначених та інших експертиз, за винятком судових. Відсутнє належне організаційно-правове, методичне й матеріально-технічне забезпечення.

Зазначений закон далекий від засад ринкових відносин. Гостро стоїть питання фінансового забезпечення проведення експертиз. Тому в дисертації обгрунтовується пропозиція щодо проведення наукових і науково-технічних експертиз на цивільно-правових засадах, тобто на платній основі за рахунок замовника експертизи, а експертиза за рахунок Державного бюджету має проводитися лише у випадках, передбачених чинним законодавством.

Закон України “Про наукову і науково-технічну експертизу” за багатьма параметрами відстає від засад ринкової економіки. У ньому мають місце певні прогалини, неузгодженості суперечливі положення тощо. Зокрема, статус організаторів наукової і науково-технічної експертизи потребує більш конкретного визначення. В умовах сучасного рівня науки й культури недоцільне існування організаторів експертизи.

Аргументовано пропозиції про більш чітке визначення в законі об'єктів, суб'єктів наукової і науково-технічної експертизи, підстав для її проведення й відповідальності за порушення законодавства у сфері наукової і науково-технічної експертизи.

Обгрунтовується недоцільність поділу первинної експертизи на два етапи (ст. 15 закону). Перший етап полягає у здійсненні необхідних заходів у процесі підготовки обгрунтованого висновку щодо об'єктів експертизи. Із цього випливає, що другий етап полягає в передачі замовниками результатів експертизи на аналіз і оцінку науковим, науково-технічним експертним організаціям, установам експертам або колективам експертів. Експертизу проводять одні особи, а оцінюють інші. Такий поділ у принципі не виключається, але він не може бути зведений в абсолют.

Зазначений закон містить й інші суперечливі положення, зокрема, норму, відповідно до якої експерт має право обнародувати в засобах масової інформації підготовлені висновки наукової і науково-технічної експертизи, якщо це не передбачено дорученням або договором на проведення експертизи. Наведена норма суперечить іншій (ст. 20), відповідно до якої висновки експертизи не можуть розголошуватися до їх затвердження.

Залишається не визначеним роль і призначення організаторів наукової і науково-технічної експертизи. Закон України “Про наукову і науково-технічну експертизу” чітко не розкриває завдання зазначених організаторів. В умовах ринкової економіки, сучасного рівня науки й культури доцільність існування організаторів наукової і науково-технічної експертизи видається сумнівною .

Якщо ж практика застосування зазначеного закону доведе доцільність призначення організаторів наукової і науково-технічної експертизи, то необхідно чітко визначити в законі їх функції, призначення, обов'язки, відповідальність тощо. У дисертації обгрунтовується пропозиція про більш чітке визначення правового статусу організаторів наукової і науково-технічної експертизи.

Обґрунтовуються пропозиції з удосконалення законодавства України про експертизи. При цьому наголошується на тому, що будь-яка експертиза, її висновки і їх оцінка, повинна проводитися передусім з урахуванням інтересів людини, безпеки її життя, здоров'я, добробуту тощо. Висновки експертизи мають враховувати соціально економічні, наукові, науково-технічні прогнози, найважливіші приоритетні напрями розвитку науки, культури, техніки.

У другому розділі. “Експертиза заявок на об'єкти промислової власності” визначені поняття, види, способи й методи проведення експертизи заявок. У короткому історичному екскурсі розкрито становлення системи експертизи заявок на об'єкти промислової власності.

У результаті науково-теоретичного й практичного аналізу чинного законодавства України про промислову власність у дисертації обгрунтовується визначення поняття цієї експертизи. Експертиза заявок на об'єкти промислової власності - це наукове-технічне дослідження спеціально уповноваженим органом відповідності або невідповідності заявленої пропозиції умовам патентоздатності заявлених об'єктів, результат якого є підставою надання правової охорони або відмови в надані такої.

Характерною рисою експертизи заявок об'єктів промислової власності є її творчий зміст: дослідження заявленого об'єкта, виявлення основних ознак, аналогів, вибір прототипів, здійснення зіставлення заявленого об'єкта з прототипом, виявлення схожих ознак і відмінностей, їх належна оцінка. Специфіка такої експертизи полягає в тому, що вона стосується лише заявок на ці об'єкти, проводиться за спеціальними правилами й методами, має тільки їй властиві експертні форми, носить державний характер.

Експертиза заявок на об'єкти промислової власності (патентна експертиза) за чинним законодавством України може здійснюватись у чотирьох формах - попередній розгляд заявки, формальна експертиза заявки, кваліфікаційна експертиза і експертиза на локальну новизну. У дисертації доводиться, що всі ці чотири складових становлять єдину експертизу заявок на об'єкти промислової власності. Разом із тим кожна з них має самостійне значення. На дану експертизу поширюються правила й норми Закону України “Про наукову і науково-технічну експертизу”, хоча не всі.

Однією з відмінностей між науковою, науково-технічною експертизою і експертизою, передбаченою законодавством про промислову власність, є їх мета, що передбачає конкретні завдання. Такими завданнями наукової, науково-технічної експертизи є об'єктивне й комплексне дослідження об'єктів експертизи. Дана експертиза має бути комплексним дослідженням поданих на експертизу об'єктів, це її важлива характерна риса. Така експертиза має бути комплексною, що стосується науки й науково-технічної діяльності. Оцінка об'єкта має бути всебічною.

Завданням експертизи об'єктів промислової власності в цьому аспекті є значно вужчим. Експертизі підлягають лише пропозиції, що можуть претендувати на об'єкт промислової власності. За обсягом експертиза цих об'єктів також вужча від наукової і науково-технічної експертизи. Патентна експертиза має своїм завданням встановити відповідність чи невідповідність заявленої пропозиції вимогам патентоздатності відповідно до патентних законів України.

Питання, які перспективи й наслідки використання цього об'єкта, соціальне значення, вплив на навколишнє середовище тощо не входить до завдання патентної експертизи. Що є її істотним недоліком.

Суттєва відмінність наукової і науково-технічної експертизи від експертизи заявок на об'єкти промислової власності (патентної експертизи) полягає в тому, що об'єктом першої може бути будь-який об'єкт, який стосується науки й науково-технічної діяльності, будь-яким чином об'єктивований. Об'єктом кваліфікаційної і взагалі патентної експертизи є лише заявки на об'єкти промислової власності.

Обґрунтовуються висновки і положення, що будуть мати особливе значення для її подальшого розвитку. У роки панування командно-адміністративної системи господарювання відносини між власником і тодішнім Держкомвинаходів носили адміністративно-правовий характер, що зумовлювався економічною системою. Із розпадом СРСР і переходом до ринкових відносин в Україні характер відносин між заявником і установою починає поступово трансформуватися. Ринкові відносини зумовлюють появу у взаєминах між заявником і установою елементів цивільно-правових відносин.

Сьогодні зазначені відносини носять переважно адміністративно-правовий характер. Мають місце численні факти чистого адміністрування з боку Установи, що не рідко виходять за правові межі. Чинне законодавство України про промислову власність і видані в його розвиток відомчі нормативні акти носять на собі виражений відомчий характер. Такий перекіс не сприяє розвитку науково-технічної творчості.

Підкреслено, що тенденції цивільно-правового забарвлення посилюють вплив на зміст відносин заявника й установи, що наближаються до цивільно-правових відносин, які поки що складаються в інтересах однієї сторони - Установи, яка проводить експертизу заявок на об'єкти промислової власності за певну плату, але за якість цієї експертизи не несе майнової відповідальності. Зазначені фактори зумовлюють необхідність приведення відносин заявника й Установи до умов ринкової економіки й надання їм цивільно-правового змісту - договору з відповідними правами й обов'язками сторін.

Заявник має сплачувати всі витрати на експертизу, а Установа нести відповідальність за її якість. На цивільно-правових засадах мають надаватися й усі інші послуги установи.

Основним недоліком експертизи заявок на об'єкти промислової власності є відсутність визначення чітких термінів її проведення. Сьогодні кваліфікаційна експертиза винаходів сягає 4-5 років за умови, що моральний вік винаходів становить 8-10 років. Тривалими є терміни експертизи заявок і на інші об'єкти промислової власності.

Обґрунтовується пропозиція визначення чітких термінів проведення експертизи й істотне їх скорочення.

Викликають сумнів підстави для скасування правоохоронного документа на об'єкт промислової власності. У дисертації обгрунтовуються критичні висновки щодо їх відповідності чинному законодавству України з інтелектуальної власності.

Не можна визнати обгрунтованим і доцільним право Установи прийняти рішення про скасування виданого охоронного документа протягом строку його чинності. Патент може бути визнано не дійсним і через 19 років і шість місяців. При цьому він визнається недійсним від дня його видачі. Але за час його чинності виникають правові наслідки.

У дисертації обгрунтовується пропозиція про встановлення терміну для визнання патенту недійсним лише в межах трьох років - строку позовної давності

Критично розглянуто норми ст. 9 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, згідно з якою роботодавець має право протягом чотирьох років зберігати винахід у секреті як конфіденційну інформацію. Доводиться, що таке право роботодавця вступає в суперечливість з інтересами держави, і зазначена норма підлягає вилученню.

Доведено також нечіткість Положення про Державний департамент інтелектуальної власності (п. 5), що передбачає право цього департаменту залучати спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за погодженням із їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції. Таким питанням, що належить до компетенції департаменту, є питання експертизи заявок. Те ж саме стверджується в ст. 1 цього закону: заклад експертизи - уповноважений Установою державний заклад (підприємство, організація) для розгляду й проведення експертизи заявок. У дисертації доведено, що такі норми суперечать основному положенню закону - експертизу заявок на об'єкти промислової власності проводить лише Установа.

Науково-теоретичний аналіз Закону України “Про наукову і науково-технічну експертизу” і Законів про промислову власність дає підставу для висновку, що наукова й науково-технічна експертиза й експертиза заявок промислової власності суттєво відрізняються. Доведено, що це дві різні експертизи, не взаємопов'язані, незалежні одна від одної. Проте експертиза заявок на об'єкти промислової власності щодо наукової і науково-технічної експертизи є спеціальною.

У третьому розділі “Судова експертиза об'єктів інтелектуальної власності” відзначається стрімка активізація інтелектуальної діяльності і зростання кількості об'єктів інтелектуальної власності. При цьому вартість і цінність інтелектуальної власності зростатимуть. Інвестування інтелектуальної діяльності стає найбільш вигідним, прибутковим, а використання об'єктів інтелектуальної власності стає найбільш ефективним каналом одержання доходів.

Цей фактор стимулюватиме неправомірне використання найбільш доходних об'єктів інтелектуальної власності, що у свою чергу зумовлює необхідність посилення й удосконалення правової охорони інтелектуальної власності. Одним із способів піднесення ефективності правової охорони інтелектуальної власності стає добре організована й ефективна експертиза об'єктів інтелектуальної власності в цілому і об'єктів так званої контрафактної продукції зокрема, потік якої буде зростати, що зумовить збільшення потреби в експертизі цієї контрафактної продукції.

Судова експертиза об'єктів інтелектуальної власності переважно має своїм завданням експертизу саме цієї продукції. Аналіз чинного законодавства й судової практики не дає підстав стверджувати, що сучасний стан експертизи контрафактної продукції відповідає належним вимогам. Єдиної системи експертизи контрафактних об'єктів інтелектуальної власності в Україні ще не створено. Дану експертизу проводять переважно штатні підрозділи правоохоронних органів - Міністерства юстиції і Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки. Зазначені органи проводять необхідну роботу, але охопити всі напрями контрафактної діяльності вони неспроможні.

Основним недоліком зазначених експертиз є їх недостатнє правове забезпечення. Вони регулюються різного роду інструкціями, методичними вказівками, положеннями тощо часто суперечливими. Не встановлено належного ліцензування зазначених експертиз, а там, де воно встановлено, його не дотримуються. Такі експертизи проводять не тільки структурні підрозділи правоохоронних органів, а й інші юридичні й фізичні особи.

Зростатиме кількість судових експертиз і в окремих видах об'єктів інтелектуальної власності. Нова редакція Закону України “Про авторське право і суміжні права” не містить такої ознаки твору як “достоїнство”, що зумовить збільшення експертиз у сфері авторського права й суміжних прав на предмет його належного “достоїнства”. Збільшиться також кількість судових експертиз у сфері науково-технічної діяльності й промислової власності. Зазначені висновки належним чином обгрунтовуються в дисертації.

Специфічною особливістю інтелектуальної власності є те, що майже всі її об'єкти піддаються судовій експертизі, кількість видів якої неухильно зростає. У дисертації доводиться необхідність прийняття спеціального закону чи іншого нормативного акту високого рівня про експертизу контрафактних об'єктів інтелектуальної власності. У цьому акті має бути визначено, хто може проводити зазначені експертизи, вимоги до експертів, основні цілі й завдання експертизи контрафактних об'єктів інтелектуальної власності, вимоги до її ліцензування, відповідальність за якість і вірогідність тощо.

Обґрунтовується пропозиція щодо можливості залучення до проведення експертизи контрафактних об'єктів інтелектуальної власності представників у справах інтелектуальної власності (патентні повірені), творчі спілки та інші відповідні організації, профіль і фаховий рівень яких відповідатиме встановленим вимогам. Наголошується, що зазначені фізичні і юридичні особи можуть забезпечити належний науковий, науково-технічний рівень цих експертиз, до проведення яких можуть залучатися фахівці високого рівня - митці.

Доводиться, що судова експертиза об'єктів інтелектуальної власності й експертиза контрафактних об'єктів інтелектуальної власності за своїми цілями й завданнями не співпадають. Експертиза об'єктів інтелектуальної власності має свої особливості, хоча є одним із видів судової експертизи.

Експертизи контрафактних об'єктів інтелектуальної власності мають спеціалізуватися відповідно до виду інтелектуальної діяльності, що у свою чергу потребує відповідного методично-правового забезпечення. Мають бути вироблені жорсткі вимоги до експертів як морального, так і правового характеру.

Обґрунтовується висновок, що зазначені експертизи повинні проводитись на цивільно-правових засадах, тобто на договірній, платній основі за рахунок порушника права інтелектуальної власності. В умовах ринкової економіки така цивільно-правова форма відносин експертів і замовників є найбільш раціональною.

Констатується, що аналіз стану сучасної правової охорони права інтелектуальної власності потребує більшої кількості експертиз контрафактних об'єктів інтелектуальної власності, що зумовлено масштабами протиправних дій у цій сфері, які стали своєрідним соціальним вибухом.

Експертиза творів науки, літератури й мистецтва і об'єктів суміжних прав не обмежується лише експертизою контрафактних об'єктів. Необхідність проведення експертизи зазначених об'єктів авторського права й суміжних прав може викликатися й іншими причинами: приналежність того чи іншого твору певному автору, його рівень, час створення й інші фактори, що можуть бути встановлені лише фахівцями високого рівня - експертами.

Економічна ефективність використання об'єктів права інтелектуальної власності, його дохідність будуть і надалі приваблювати бажаючих одержати цей дохід через неправомірне використання зазначених об'єктів. Кількість контрафактних об'єктів авторського права й суміжних прав (об'єктів промислової власності також) у ближчому майбутньому буде зростати. Цей фактор у свою чергу зумовить збільшення проведення кількості експертиз контрафактних об'єктів.

Водночас відчувається дефіцит кваліфікованих експертів для проведення зазначених експертиз. Гостро постає питання підготовки кваліфікованих експертів саме для проведення експертизи контрафактних об'єктів. При цьому їх підготовку слід спеціалізувати за окремими видами творчої діяльності з урахуванням тенденцій розвитку контрафактної діяльності.

Невпинне зростання кількості експертиз у сучасних умовах, їх різноманітність, зміст та інші фактори потребують створення єдиного координаційного центру, що взяв би на себе відповідальність за організацію і діяльність експертних організацій і окремих експертів у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності. При цьому державне управління експертизою в Україні (крім судової експертизи), як у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності, так і експертизи в цілому, сьогодні відсутнє.

ВИСНОВКИ

Зростання ролі й значення інтелектуальної діяльності для соціально-економічного розвитку країни зумовлює необхідність посилення правової охорони інтелектуальної власності, зростання кількості експертиз у цій сфері. Зазначені фактори зумовлюють гостру необхідність удосконалення нормативно-правового забезпечення проведення експертиз у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності.

Необхідний закон про основні засади й принципи експертизи, що визначав би загальні положення. Такий же закон потрібний і щодо інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності. У ньому мають бути визначені основні засади, принципи, вимоги, коло об'єктів і суб'єктів, відповідальність тощо стосовно експертиз у цій сфері.

Необхідні закони про експертизу у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності й окремих її видів.

Має бути створений державний орган виконавчої влади, який має здійснювати управління системою експертизи в будь-якій суспільній діяльності, забезпечувати належне правове й методичне регулювання експертизи.

Зростання кількості експертиз у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності та їх високий науково-теоретичний рівень потребує відповідної організації підготовки кадрів експертів.

Важливою проблемою матеріального забезпечення експертизи в сучасних умовах є її фінансування, яке здійснюється переважно за рахунок Державного бюджету, що не завжди доцільно. Усі види експертиз у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності (крім випадків, передбачених законодавством) мають проводитися на цивільно-правових засадах, тобто на платній основі.

Експертиза контрафактних об'єктів інтелектуальної власності має проводитися в усіх випадках за рахунок порушника - виробника контрафактної продукції з використанням об'єктів інтелектуальної власності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кравченко О.С. Закони “Про наукову та науково-технічну експертизу” та “Про охорону винаходів і корисних моделей” (порівняльно-правовий аналіз) // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників. - Київ, 2001. - С. 535-537.

2. Кравченко О.С. Новий порядок проведення формальної експертизи на винаходи і корисні моделі // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 1. - С. 56-58.

3. Кравченко О.С. Історично-правовий аналіз промислової власності // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 9. - С. 41-43.

4. Кравченко О.С. Захист авторського права і суміжних прав // Вісник прокуратури України. - 2002. - № 6. С. 62-66.

5. Кравченко О.С. Правові аспекти захисту авторського права // Економіка, фінанси і право. - 2002. - № 7. - С. 25 -29.

6. Кравченко О.С. Класифікація суб'єктів та об'єктів інтелектуальної власності в законодавстві України // Економіка, фінанси і право. - 2001. - № 6. - С. 9-12.

7. Кравченко О.С. Криміналістична характеристика злочинів у сфері інтелектуальної власності // Матеріали міжнар. наук. - практ. конф. "Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах" - К., 2001 - С. 169 -171.

8. Кравченко О.С. Кваліфікаційна експертиза заявок на винаходи //Матеріали міжнар. наук. - практ. семінар "Митне оформлення та оцінка інтелектуальної власності в умовах ринкової економіки" - К., 2001. - С. 65 -72.

9. Кравченко О.С. Правова охорона селекційних досягнень // Матеріали міжнар наук.-практ. семінар "Торгові аспекти використання сортів рослин як інтелектуальної власності в умовах здійснення аграрної реформи" - К., 2001. - С. 59-63.

АНОТАЦІЇ

Кравченко О.С. Цивільно-правове регулювання експертизи у сфері інтелектуальної власності. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03. - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Національна академія внутрішніх справ України. - Київ, 2003.

У роботі досліджуються питання цивільно-правового регулювання експертизи у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності. Аналізуються три групи експертиз: наукова і науково-технічна; експертиза заявок на об'єкти промислової власності; судова експертиза об'єктів інтелектуальної власності, у тому числі експертиза контрафактних об'єктів цієї власності. Визначено об'єкти, суб'єкти зазначених експертиз, права й обов'язки сторін, вимоги до експертних організацій, окремих експертів і до їх експертних висновків, відповідальність за науковий рівень експертизи. Виявлено спільні ознаки цих експертиз і відмінності між ними. Констатується, що в Україні ще не створена єдина цілісна система експертизи у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності. Розроблено відповідні наукові положення, оцінки, висновки, пропозиції і рекомендації, спрямовані на удосконалення правового забезпечення зазначених експертиз.

Ключові слова: експертиза в інтелектуальній сфері, державне управління експертизою, трансформація відносин замовника й виконавця експертизи в цивільно-правові, правове, методичне та інше забезпечення експертизи.

Kravchenko O.S. The civil-law regulation of the examination in the sphere of intellectual property. manuscript.

A Dissertation on the reception of scientific degree of the Candidate of juridical sciences in the specialty 12.00.03 -Civil Law and Civil Procedure; Family

Law; International private Law.- Academy of Internal Affairs of Ukraine.

The dissertation is devoted to the important problems of the civil-law regulation of the examination in the sphere of intellectual activity and intellectual property. Three groups of examination are analized: scientific and scientific-technical; an examination of applications on the objects of industrial property; judicial examination of the objects of intellectual property including an examination of contrafactual objects of this property.The objects, the subjects of the mentioned examinations, rights and duties of the sides, demands to the examinanional organizations and individual experts and to their examinational conclusions, the responsibility for the scientific level of the examination are defined. The worked out appropriate scientific theses, estimations, conclusions, propositions and recommendations, are aimed at the improvement of law guarantees of the stated examinations

The common and opposite features of the examinations have been found out. The work states that in Ukraine there is still no united and complete system of the examination in the sphere of intellectual activity and intellectual property.

Key words: examination in the intellectual sphere; state management of examination transformation of the relations between a customer and an executor of the examination into civil-law, law methodical and other maintenance of the examination.

Кравченко Е.С. Гражданско-правовое регулирование экспертизы в сфере интеллектуальной собственности. Рукопись.

Диссертация на соискание ученной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. Национальная академия внутренних дел Украины. Киев, 2003.

В работе исследовано состояние правового обеспечения экспертизы в сфере интеллектуальной деятельности и интеллектуальной собственности в настоящее время в Украине. Установлено, что единой системы экспертизы в интеллектуальной сфере в Украине пока не создано. Действующая система экспертизы в указанной сфере состоит из трёх групп: научная и научно-практическая экспертиза; экспертиза заявок на объекты промышленной собственности; судебная экспертиза объектов интеллектуальной собственности, в том числе контрафактной продукции. В диссертации осуществлен научно теоретический анализ действующего законодательства, регулирующего экспертизу в сфере интеллектуальной деятельности и интеллектуальной собственности: Законы Украины “О научной и научно- технической экспертизе”, Установлены достоинства и недостатки указанных законодательных и иных нормативных актов, принятых в их развитие. Вся эта нормативная база имеет существенные просчеты, несогласованности, противоречивые положения, нечеткие формулировки и т.п. Они не создают целостной единой системы экспертизы в сфере интеллектуальной деятельности и интеллектуальной собственности. Отсутствует единое управление этой системой, научно-методическое, материально-техническое и иное обеспечение деятельности экспертных организаций. Лицензирование экспертной деятельности не соответствует рыночной экономики.

В диссертации аргументируется необходимость создания единого государственного центра, который координировал бы деятельность экспертных организаций, осуществлял методическое и иное необходимое обеспечение. Разработаны научные положения, оценки, выводы, рекомендации и предложения, направленные на усовершенствование системы экспертизы в сфере интеллектуальной деятельности и интеллектуальной собственности. Доказывается необходимость создания единой целостной системы экспертизы в этой сфере и, прежде всего, ее правового обеспечения. Предлагается принять ряд законодательных актов для регулирования экспертной деятельности.

В частности, аргументируется предложение разработки и принятия закона Украины об экспертизе, в котором должны быть изложены общие нормы об экспертизе в любой сфере общественной деятельности. В нем должно быть определение понятия экспертизы, ее начал и принципов основных видов, объектов экспертизы, ее субъектов. Основными должны быть требования к экспертным организациям и экспертам, определение их ответственности за качественный уровень экспертных заключений. Не менее важной должна бить норма о соответствии экспертного заключения интересам человека и общества, окружающей среде и прогностическим данным развития науки, культуры, техники и производства. В диссертации обосновывается необходимость осуществления экспертной деятельности на гражданско-правовых началах на платной основе. Экспертиза контрафактных объектов интеллектуальной собственности и продукции с неправомерным использованием объектов этой собственности во всех случаях должна проводится только за счет нарушителя - производителя этой контрафактной продукции.

Обосновывается предложение о принятии такого же закона в сфере интеллектуальной деятельности и интеллектуальной собственности, который должен быть специальным относительно общего закона об экспертизе. В этом специальном законе, кроме общих правил проведения экспертизы, должны быть отражены особенности экспертизы в интеллектуальной сфере. В развитие этого специального закона должны быть приняты отдельные законы об экспертизе в литературно-художественной сфере, в промышленной собственности, отдельный закон об экспертизе контрафактных объектов интеллектуальной собственности. Закон Украины “О судебной экспертизе” должен бить приведен в соответствие с требованиями рыночной экономики.

Ключевые слова: экспертиза в интеллектуальной сфере, государственное управление экспертизой, трансформация отношения заказчика и исполнителя экспертизы в гражданско-правовые, правовое, методическое и иное обеспечение экспертизы.

Размещено на Allbest.ru