Кодифікація як форма систематизації: деякі принципові особливості

О. Задоєнко

Створення в Україні основ демократичної правової державності вимагає підвищення якості законодавства та його системності. Проведення реформ під час світової економічної кризи створює нагальну необхідність в кодифікації цивільного процесуального законодавства.

Практично з початку розвитку цивілізації в різних регіонах світу з різними правовими системами, в тому числі й з англо-американською відбувається усунення громіздкості законодавства і його систематизація в широкому розумінні цього слова. Усе це вказує на повноцінність кодифікації як особливого виду систематизації, що спрямована на заміну змісту норм права, що містяться в нормативно-правових актах. Крім того, кодифікація досить тісно пов'язана з природою самого права, істотними ознаками якого є системність, впорядкованість правових актів.

Науково-теоретичною базою для проведення дослідження послужили наукові праці таких провідних правознавців, як В.К. Грищук, А.М. Іодковський, Д.А. Керимов, Є.В. Погорєлов, І.М.Погрібний, О.Я. Рогач, Ю.С. Шемшученко, та ін.

Виклад основного матеріалу. З точки зору сучасної вітчизняної теорії держави і права систематизація - це цілеспрямоване впорядкування і вдосконалення чинних нормативних правових актів шляхом їх обробки, перегрупування і викладу цілісною системою у вигляді збірок, зборів або звідних актів. У рамках подібної юридичної діяльності обробка матеріалу виражається в очищенні актів від застарілих положень, в усуненні неузгодженості між окремими нормативними приписами, в оновленні їх з урахуванням законодавчих новел, в заповненні виявлених пропусків в правовому регулюванні і в інших подібних операціях.

Угрупування нормативних правових актів здійснюється за тими або іншими ознаками. Зокрема, можливі класифікації:

а) за юридичною силою - на закони і підзаконні акти;

б) за територією дії - на акти загальнодержавні, регіональні і місцеві;

в) за колом тих, що підпадають під сферу їх дії осіб

- на акти загальні, відомчі і локальні, тобто що функціонують у рамках визначеної організації, а саме на акти внутрішні і зовнішні, загальні, спеціальні і виняткові;

г) за дією в часі - на акти постійні, тимчасові і надзвичайні, тощо.

Крім того, широко практикуються угрупування нормативних правових актів за хронологічними, алфавітно-предметними і деякими іншими даними. І залежно від того, на якій або на поєднанні яких з подібних ознак ґрунтується систематизація, неминуче змінюється профіль останньої.

Зазвичай систематизацію визначають як діяльність

із упорядкування та удосконалення нормативного матеріалу шляхом його зовнішньої та внутрішньої обробки з метою підтримання системності законодавства та забезпечення суб'єктів права необхідною нормативно-правовою інформацією [15, с. 156], формування єдиного інформаційно-правового простору, підвищення поінформованості громадян та розвитку правової держави.

Граціанов А.І. дає наступне визначення: "Систематизація - це діяльність по упорядкуванню й удосконаленню нормативного матеріалу шляхом його обробки і розміщення за класифікаційними критеріями, що обираються відповідно до тих завдань, які розв'язуються цією діяльністю. Систематизація законодавства сприяє ефективному здійсненню правотворчої діяльності, зокрема виявленню причин суперечностей, невідповідностей у нормативному регулюванні та способів їх усунення. Вона забезпечує зручність при реалізації прав, можливість оперативного знаходження норм і їх правильного тлумачення" [6].

Систематизація нормативно-правових актів направлена на вдосконалення законодавства, з використанням таких її форм, як інкорпорація, консолідація, кодифікація.

Відмітимо, що в науковій літературі не існує єдиної думки про види форм систематизації. Дехто вважає необхідним виділяти тільки два основні види - інкорпорацію і кодифікацію [22, с. 107]. Деякі автори пропонують традиційно розглядати три форми - інкорпорацію, консолідацію і кодифікацію [20, с. 388]. Інші вважають необхідним охарактеризувати три відносно самостійних види

- облік, інкорпорацію, консолідацію, відокремивши від них кодифікацію як абсолютно особливу змістовну форму впорядкування нормативного матеріалу [21, с. 214].

Узагальнюючи підходи до класифікації видів систематизації, можна відмітити що відповідно до класифікації по спрямованості можна виділити два види систематизації:

а) зовнішню;

б) внутрішнюї.

Критерієм відмінності між цими видами систематизації є її спрямованість та мета. Так, метою внутрішньої систематизації є переробка змісту нормативно-правових актів, що направлена на підвищення внутрішньої єдності юридичних норм, на усунення колізій та прогалин у праві, тоді як зовнішня систематизація направлена на впорядкування форми нормативно-правових актів, зокрема їх класифікація за певними критеріями.

Тотальною метою зовнішньої і внутрішньої систематизації є покращення якості змісту і форми законодавства шляхом їх впорядкування. Тому частіше систематизацію визначають як упорядкування нормативно-правового матеріалу, об'єднання його в єдину, струнку, внутрішньо узгоджену систему [9, с.169].

Отже, систематизація законодавства - це діяльність щодо його удосконалення шляхом впорядкування змісту і форми законодавства та зведення всіх чинних нормативно-правових актів у цілісну, внутрішньо і зовнішньо узгоджену систему.

Облік законодавства і інших нормативних актів як різновид систематизації є діяльність по їх збору, зберіганню і підтримці в контрольному стані, а також по створенню пошукової системи, що забезпечує знаходження необхідної правової інформації в масиві актів, узятих на облік. Облік здійснюється практично усіма державними органами і юридичними особами для задоволення власних потреб в правовій інформації або в комерційних цілях, для забезпечення правовою інформацією інших суб'єктів.

Що стосується інкорпорації законодавства, то вона виражається в повному або частковому об'єднанні в алфавітному, хронологічному, системно-предметному порядку нормативних актів визначеного рівня в різного роду збірники (зібрання). Ціль інкорпорації - забезпечення зацікавлених осіб текстами відповідних нормативних актів зі всіма їх офіційними змінами та доповненнями. Об'єднання цих текстів у збірники (зібрання) являє собою тільки зовнішню обробку нормативних актів, що не торкається їхнього нормативного змісту: збереження незмінним нормативного змісту акту складає головну відміну інкорпорації від кодифікації [11, с.224].

Облік і інкорпорація нормативних правових актів, обмежені їх зовнішньою обробкою, не вирішують усіх проблем, які можуть виникати в процесі систематизації нормативно-правового матеріалу. Зокрема, за допомогою цих методів не можна усунути множинності нормативних актів, прийнятих в різний час з одного або декількох взаємозв'язаних питань. Множинність нормативних актів долається шляхом їх зведення в один укрупнений акт. Такий прийом систематизації називається консолідацією (від латів. concolido - "зміцнюю"), особливість котрого полягає в тому, що новий збільшений акт не змінює правового регулювання, не вносить змін у діюче законодавство [14, с.58]. Новий укрупнений акт цілком замінює нормативні акти, що увійшли до нього, тобто приймається компетентним правотворчим органом і має власні офіційні реквізити .

Кодифікація - це такий правотворчий вид впорядкування нормативних правових актів, при якому на базі цих актів, для їх розвитку, а часом навіть натомість їм створюється якісно новий зведений акт з юридичними нормами, що регулюють ті або інші групи (сфери) громадських стосунків погоджено, на єдиних началах і з максимальною повнотою. Вона істотно відрізняється від інших форм систематизації нормативних правових актів як за змістом і методами здійснення, так і за значенням в розвитку права.

Термін "кодифікація" був введений у науковий обіг І. Бентамом. Інтуїтивно зрозуміла дефініція дозволяє визначити кодифікацію, як систематизацію законів держави за окремими галузями права, як правило, з переглядом та відміною застарілого законодавства .

За останні десять років в Україні вийшло декілька робіт присвячених кодифікації ([16,13,5]), в кожній з яких давалось власне визначення поняття "кодифікація".

В таблиці 1 приведені дані визначення.

Таблиця 1

законодавство правовий систематизація акт

Інший сучасний дослідник В.Антоненко відмічає,що саме кодифікація дає можливість вирішити нагальні проблеми вдосконалення та підвищення ефективності чинного законодавства. У процесі кодифікації відбувається якісна переробка діючих юридичних норм, усуваються непогодженості, дублювання, суперечності і прогалини в правовому регулюванні, скасовуються неефективні та застарілі норми [2].

В юридичній літературі традиційно виділяють такі види кодифікації: а) загальну; б) галузеву; в) міжгалузеву (комплексну); г) спеціальну (внутрішньогалузеву) [3, с.25-26]. Разом з тим,слід відмітити, що не всі дослідники однаково розглядають сутність видів кодифікації. Наприклад, одні автори виділяють лише два види - галузеву та спеціальну кодифікації [18, с.28], тоді як також існує думка про належність до основних видів й загальної кодифікації [4,12,16, 19].

Галузева кодифікація широко використовувалася впродовж ХІХ-ХХ ст. Російський дослідник В. В. Ксенофонтов влучно відзначив, що "галузева кодифікація дає можливість проаналізувати основний нормативний матеріал відповідної галузі законодавства, розкрити взаємозв'язок, що є вельми необхідним для систематизації нормативних актів, які входять до цієї галузі" [10, с.137].

Види кодифікації займають визначальне місце при вдосконаленні законодавства, тому що їх теоретичне обґрунтування допомагає визначити в практичній кодифікаційній діяльності мету, об'єкт та завдання кодифікації. Як показує досвід кодифікаційної діяльності останніх років, то для України доцільними були галузева та спеціальна (інституційна) кодифікації. Разом з тим загальна кодифікація була неможливою, оскільки правова система України знаходиться в динамічному процесі розвитку та становлення суспільства, що супроводжується проведенням реформ у майже всіх сферах життя суспільства, а також прийняттям великої кількості нормативних актів та подальшого їх удосконаленням (тобто змінами).

Різні підходи серед науковців існують і щодо визначення об'єкта та предмета кодифікації.

С.Алексєєв предметом кодифікації вважає безпосередньо юридичні норми, що ґрунтується, на його думку, у перевазі правотворчості в процесі кодифікації над систематизацією [1, с.254].

На нашу думку, більш доцільно вважати предметом кодифікації джерела права в суспільних відносинах.

Ми приєднуємо до думки Є. Погорєлова, який об'єктом кодифікації вважає певну групу нормативно-правових приписів, що мають спільний предмет правового регулювання [13, с. 49].

О. Рогач зазначає, що результатом діяльності суб'єкта кодифікації є розробка та прийняття кодифікаційного акту, який є не лише метою процесу кодифікації, але й визначає його функціональне призначення. Функції кодифікації можуть бути визначені як напрямки впливу на законодавство з метою його вдосконалення та підвищення ефективності [16, с. 20]. Отже, суб'єктом кодифікації є законодавчі органи влади.

Погорєлов Є.В. виділяє та аргументує наступні функції кодифікації [13]: правотворча, узгоджувальна, фундаментальна, ієрархіризуюча, інтегративна, узагальнююча, новелізуюча, системоутворююча, стабілізуюча.

Але більш доцільною нами вважається позиція О.Я. Рогача, який виділяє наступні функції [16, с.20]: 1) вдосконалення форми законодавства, яке відбувається за рахунок пошуку оптимальних форм кодифікаційних актів, розробки класифікаційних властивостей актів кодифікаційного характеру, що, в свою чергу, надає можливість визначити особливості кодифікаційних актів, дослідити шляхи їх вдосконалення; 2) вдосконалення змісту законодавства; 3) функція стабілізації законодавства; 4) фундаментальна.

Висновки

Отже, на основі проведеного дослідження можна дійти висновку, що саме даний метод систематизації законодавства дає змогу розв'язати актуальні проблеми вдосконалення та оптимізації чинного законодавства. Під час кодифікації відбувається висока переробка існуючих та діючих правових норм, усуваються неузгодженості, дублювання, колізії і недоробки в юридичній системі, втрачають силу неефективні та застарілі норми.

Саме кодифікація повинна виступати інструментом вдосконалення джерел багатьох галузей права, в тому числі цивільного процесуального, наближення їх до європейських стандартів, таким чином закладаючи підґрунтя для майбутньої стабілізації законодавства в цілому.

Література

1. Алексеев С. С. Общая теория права. В двух томах / С. С. Алексеев. - М. : Юрид.лит. 1982. - Т. 2. - 360 с.

2. Антоненко В. О. Кодифікація як самостійна форма систематизації правових джерел / В. О. Антоненко // Форум права. - 2009. - № 3. - С. 35-42 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-3/09avocpd.pdf

3. Баранов В.М., Рахманина Т.Н., Сырых З.М. Систематизация нормативно-правовых актов.// Н. Новгород: Бекар, 1993. - 212 c.

4. Борщевський І. В. Теоретичні засади систематизації законодавства / І. В. Борщевський // Часопис Київського університету права. - 2007. - № 3. С. 19-24.

5. Гетьман Є. А. Кодифікація законодавства України: поняття, особливості, види: Дис. ... канд. юрид. наук. / Євген Анатолійович Гетьман - Х., 2003. - 210 с.

6. Граціанов А.І. Процес систематизації та уніфікації законодавства і розвиток правової системи України: дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Анатолій Ігорович Граціанов. - К., 2004. - 185 с.

7. Грищук В.К. Совершенствование законодательства - предпосылка повышения качества правового регулирования / В. К. Грищук // Вестник Львовского ун-та. Серия юрид. Вып. 23. - Львов, 1985. - С. 80-84.

8. Жинульяк С. О кодификации и ее влиянии на законодательство и на науку права / С. Жинульяк //Юридический вестник. М.,1876. - С.3-40.

9. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Курс лекций. //

Сергей Александрович Комаров. - М.: Манускрипт, 1996. - 312 c.

10. Ксенофонтов В. В. Систематизация российского законодательства: принципы и процедуры. Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / В.В. Ксенофонтов. - М., 2003. - 167 c.

11. Общая теория права: Учебник для юридических вузов. / Под ред. А.С. Пиголкина. - М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1997. - 384 с. 212.

12. Пархоменко H. М. Кодифікація законодавства: теоретико-історичні аспекти / Н. М. Пархоменко // Часопис Київського університету права. - 2005. - № 3. - С.7-13.

13. Погорєлов Є. В. Кодифікаційна діяльність в правовій системі України (загальнотеоретичний аспект) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Є. В. Погорєлов. - X., 2000. - 167 с.

14. Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов /Под ред. В.С. Нерсесянца. - М.: Изд. гр. НОРМА-ИНФРА, 1999. - 832 с.

15. Протасов В. Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства / В. Н. Протасов. - е изд., перераб. и доп. - М. : Юрайт-М, 2001. - 346 с.

16. Рогач О.Я. Кодифікаційні акти в системі законодавства України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Рогач Олександр Янович ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2003. - 19 с.

17. Словарь иностранных слов / [18-е изд., стер. ] - М. : Русский язык, 1989. - 239 с.

18. Смородинський В. С. Систематизація національного законодавства як юридичний інструмент забезпечення прав людини / В. С. Смородинський // Проблеми законності : респ.міжвід. наук. зб. - 2008. - Вип. 99. - С. 19 - 29.

19. Сологуб Н. М. Кодификация и ее место в системе законодательства субъектов Российской Федерации / H. М. Сологуб // Право и политика. - 2008. - № 6. - С. 50-53.

20. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. М.М. Рассолова,В.О. Лучина, Б.С. Эбзеева. - М.: ЮНИТИ - дАнА, Закон и право, 2000. - 693 с.

21. Теория права и государства: Учебник / Под редакцией проф. В.В. Лазарева - М.: Право и Закон, 2000. - 424 с.

22. Фаткуллин Ф.Н. Основы теории государства и права: Курс лекций / Ф. Н. Фаткуллин. - Казань: Изд-во КФЭи, 1995. - 315 с.

23. Юридична енциклопедія: В 6т. / Ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. - К. : Укр.енцикл., 1999 2001. - Т. 3. - 792 с., - 2003. - Т. 5.

Размещено на Allbest.ru