Дотримання принципу розумного строку кримінального судочинства при продовженні досудового слідства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОТРИМАННЯ ПРИНЦИПУ РОЗУМНОГО СТРОКУ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА ПРИ ПРОДОВЖЕННІ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

В. Гринюк

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливим науковими чи практичними завданнями. Кримінальний процес України потребує подальшого реформування з метою приведення Кримінально-процесуального кодексу України у відповідність із вимогами часу та потребами суспільного життя. Тому, на наш погляд, принципового значення набуває питання пошуку, обговорення тих чи інших підходів та новел із тим, щоб мінімізувати ризики виникнення труднощів, які можуть мати місце під час правозастосування. Прийняття проекту Кримінального процесуального кодексу України (рег. №9700 від 12 січня 2012 року) [1] зумовило необхідність виокремити серед принципів процесу такий принцип як розумність строків кримінального судочинства. Принцип розумного строку кримінального судочинства як і сама проблема дотримання строків провадження у кримінальній справі, була та продовжує залишатись актуальною в науці і практиці кримінального процесу. Недотримання цього принципу на досудових стадіях процесу зумовлює подальшу значну тривалість самого судового розгляду кримінальної справи, а в деяких випадках приводить до втрати доказів і неможливості прийняття законного і справедливого судового рішення. Крім того, надмірна тривалість кримінального процесу має негативні наслідки для його учасників, громадянського суспільства та держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій та виділення проблем, котрим присвячується означена стаття. Науково-теоретичною основою дослідження стали праці О.Р. Михайленка [2], К.Б. Калиновського [3], І.В. Маслова [4], А.П. Гуляєва [5], С.Б. Фоміна [6] та інших вітчизняних і зарубіжних дослідників. Віддаючи належне науковим доробкам названих вчених, слід зазначити, що вони здебільшого спеціально не зосереджували свою увагу на реалізації принципу розумності строків кримінального судочинства саме при продовженні строків досудового слідства.

Формулювання цілей статті. Нашою метою є проведення дослідження принципу розумного строку кримінального судочинства при продовженні досудового слідства та внесення на цій основі рекомендацій з вдосконалення чинного і перспективного кримінально- процесуального законодавства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Розгляд і вирішення кримінальної справи в розумний строк є принципом кримінального процесу, а також одним із структурних елементів права на справедливий судовий розгляд. Зазначений принцип закріплений у ряді міжнародно-правових актів: ч.3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права [7, с.12]; ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Європейська Конвенція) [8, с.523-524], Висновок № 6 (2004) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо справедливого суду в розумний строк та ролі судді в судових процесах з урахуванням альтернативних способів вирішення спорів [9, с.319-374].

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції" від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР [10] було ратифіковано вищезазначену Європейську Конвенцію. Для забезпечення реалізації її положень було створено Європейський суд з прав людини, рішення якого є обов'язковими для України згідно Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV [11]. Аналіз зазначених міжнародних актів та національного законодавства дозволяє зробити висновок про обов'язковість для національних судів та правоохоронних органів положень не тільки Конвенції, але і практики Європейського суду з прав людини. Причому, обов'язковими є рішення, які винесені не тільки щодо України, але й ті рішення, які стосуються інших країн.

Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод закріпила право на справедливий суд, одним з елементів якого є право на розумний строк досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи. Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошує: "кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при пред'явленні йому будь- якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд справи у розумний строк незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону". Аналіз зазначеної статті дозволяє зробити висновок про те, що вимога розумності строків, що закріплена в Європейській Конвенції, пов'язана з дотриманням строків провадження в стадіях судового процесу. Такий висновок також випливає з аналізу практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях виходить з того, що розумний строк судового розгляду повинен оцінюватися з урахуванням обставин і особливостей справи, її складності, поведінки заявника, державних органів і посадових осіб, які ведуть процес, важливості предмета розгляду для особи, особливості політичної та соціальної ситуації в державі, тощо. Під розумним строком слід розуміти не тільки строк розгляду кримінальної справи судом, але і до- судову стадію кримінального судочинства, а саме стадію досудового розслідування, яка в Україні здійснюється у двох формах: дізнання і досудове слідство. Вважаємо, що зазначені критерії розумності строків можуть бути використані на досудових стадіях процесу. Таким чином принцип розумності строків кримінального судочинства поширює свою дію як на судові, так і на досудові стадії кримінального судочинства.

Згідно даної норми Європейської Конвенції на Україну покладається обов'язок забезпечення розумних строків досудового розслідування кримінальних справ, в яких встановлено особу, яка підлягає кримінальному переслідуванню. І навпаки, вимогу про обмеження процесуальних строків досудового слідства при невстано- влені особи, яка підлягає притягненню до кримінальної відповідальності, міжнародні правові акти не містять. Це пояснюється відсутністю обмеження конституційних прав і свобод особи, яка не наділена процесуальним статусом підозрюваного та обвинуваченого.

На сьогодні чинне законодавство України нормативно не закріплює принцип розумних строків досудового слідства і не встановлює механізм запобігання порушення зазначеного права. Крім того, обчислення строків у національному кримінальному процесі відрізняється від практики Європейського суду з прав людини.

З реалізацією учасниками кримінального судочинства права на розгляд справи в розумний строк пов'язані процесуальні норми, що регламентують строк досудового слідства. За загальним правилом, відповідно до

ст.120 Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК України), досудове слідство повинно бути закінчено в строк, що не перевищує двох місяців з дня порушення кримінальної справи. В цей строк включається час з моменту порушення кримінальної справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження у справі.

Зазначені строки досудового слідства є умовними, оскільки можуть бути продовжені відповідно до встановленого порядку. Двомісячний строк може бути продовжений: 1) районним, міським прокурором, військовим прокурором армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та прирівняним до них прокурором у разі неможливості закінчити розслідування - до трьох місяців (ч.1 ст. 120 КПК України), 2) прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, прокурором міста Києва, військовим прокурором округу, флоту і прирівняним до них прокурором або їх заступниками в особливо складних справах - до шести місяців (ч. 2 ст. 120 КПК України, 3) на невизначений строк у виняткових випадках

Генеральним прокурором України або його заступниками (ч.3 ст.120 КПК України).

Зазначені правила не поширюються на кримінальні справи, по яких не встановлено особу, яка вчинила злочин. У такому випадку початок перебігу строку досудового слідства починається з дня встановлення особи, яка вчинила злочин. Чинне правове регулювання строків досудового слідства та їх продовження не дозволяє говорити про їх розумність. По-перше, двомісячний строк для деяких складів злочинів, які іменуються в зарубіжних країнах проступками, є досить тривалим. По-друге, на законодавчому рівні має бути встановлений максимально допустимий строк досудового слідства (на сьогоднішній день згідно ст. 120 КПК України такий строк досудового слідства є необмеженим). По- третє, в основу диференціації максимальних строків досудового слідства має бути покладено такий критерій як ступінь тяжкості злочинів (злочини невеликої або середньої тяжкості, тяжкі або особливо тяжкі). По- четверте, якщо на момент порушення справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальна справа має бути порушена щодо такої особи і з цього моменту необхідно обчислювати строк досудового слідства. Саме тому, коли порушується кримінальна справа по факту вчинення злочину, а у слідчого є достатні дані, які вказують на вчинення такого злочину конкретною особою, доречно в такому випадку вважати початок перебігу строку досудового слідства з моменту порушення такої кримінальної справи.

Якщо кримінальну справу порушено за фактом скоєння злочину і не встановлено особу, яка його вчинила, початком перебігу строку досудового слідства по таких справах буде вважатися момент з дня встановлення особи, яка вчинила злочин. Таким моментом в кримінальному процесі України на сьогоднішній день є поява особи підозрюваного (з моменту затримання особи за підозрою у скоєнні злочину або застосування щодо особи запобіжного заходу до винесення постанови про притягнення як обвинуваченого) або самого обвинуваченого. Проблемним моментом у зв'язку з цим є дотримання гарантій від запобігання навмисного затягування слідчим надання особі процесуального статусу підозрюваного та обвинуваченого [4, с.66].

Порушуючи кримінальну справу, слідчий не зацікавлений в її порушенні щодо особи, оскільки це тягне за собою перебіг строків досудового слідства. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що значення критерію "розумного строку" досудового слідства полягає в тому, щоб встановити межі стану правової невизначеності, в якому знаходитися та чи інша особа у зв'язку з початком кримінального провадження. Тому гарантією своєчасного надання процесуального статусу обвинуваченого або підозрюваного може бути судовий контроль і прокурорський нагляд за правильністю порушення кримінальної справи.

Регламентуючи порядок продовження строків досудового слідства, КПК України не містить вказівку на обов'язок слідчого повідомляти підозрюваного, обвинуваченого і їхніх захисників, потерпілого та його представника про продовження строку досудового слідства. Завдяки такому повідомленню зазначені особи могли б отримати реальну можливість дізнатися про сам факт продовження строку досудового слідства. В проекті Кримінального процесуального кодексу України [1] вперше в ст. 29 закріплено принцип розумного строку кримінального судочинства. На реалізацію цієї норми проекту передбачено обов'язок слідчого або прокурора вручити тільки підозрюваному і його захисникові копію клопотання про продовження строку досудового слідст-

ва не пізніше п'яти днів до дня подання клопотання прокурору, який і буде приймати рішення по його суті. Підозрюваний і його захисник мають право надати слідчому письмові заперечення про продовження строків досудового слідства, яке обов'язково долучається до клопотання і разом з ним подаються прокурору, який уповноважений виносити постанову про продовження строку досудового слідства. Зазначені положення проекту КПК України в частині забезпечення права на розумні строки досудового слідства підлягають уточненню та деталізації. Адже, крім підозрюваного і його захисника, постанова про продовження строку досудового слідства має суттєве значення для інших суб'єктів кримінального процесу (наприклад, потерпілого і його представника).

Продовження строку досудового слідства віддаляє розгляд кримінальної справи судом і обмежує учасникам кримінального судочинства доступ до правосуддя. З метою гарантування їм такого права доцільно зацікавлених учасників кримінального судочинства ознайомлювати не тільки з клопотанням слідчого про продовження строку досудового слідства, але і з самою постановою про продовження (відмову у продовженні) строків досудового слідства.

Відповідно до ст.ст. 234, 236 КПК України зацікавлені особи можуть оскаржити дії (бездіяльність) слідчого і прокурора в суді. Зазначені скарги розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді кримінальної справи суддею або по суті за місцем провадження досудового слідства. Очевидно, що рішення, дії (бездіяльність) слідчого, прокурора, які здатні завдати шкоди конституційним правам і свободам учасників кримінального судочинства можуть бути оскаржені в судовому порядку. Таким чином, підозрюваний, обвинувачений, їх захисники, потерпілий і його представник мають право оскаржити рішення прокурора про продовження строку досудового слідства в суді.

Висновки. Відсутність в кримінально-процесуальному законодавстві норми про обов'язок слідчого ознайомити зацікавлених осіб з постановою про продовження строку досудового слідства буде використовуватися останнім як підстава для відмови у наданні зацікавленим особам зазначеного процесуального документу. У такій ситуації учасники процесу, які не ознайомилися з постановою про продовження строків досудового слідства, позбавлені можливості не тільки належним чином обґрунтувати свою скаргу про продовження строку досудового слідства, а й правильно визначити, чи буде скарга, яка подана до суду, відповідати їх інтересам. У зв'язку з цим, доцільно доповнити ст. 120 КПК України положенням про обов'язок слідчого ознайомити підозрюваного, обвинуваченого і їх захисників, а також потерпілого і його представника із змістом самої постанови про продовження строків досудового слідства, а також положенням про обов'язок слідчого роз'яснити вказаним учасникам процесу їх право на ознайомлення зі змістом постанови про продовження строку досудового слідства. Таким чином, пропонований варіант вдосконалення ст. 120 КПК України та ст.. 296 проекту Кримінального процесуального кодексу України може сприяти вирішенню проблеми дотримання розумних строків досудового слідства, а також гарантувати можливість зацікавленим особам скористатися правом на оскарження постанови про їх продовження.

кримінальний судочинство досудовий слідство

Література

1. Офіційна Інтернет сторінка Верховної Ради України // http://w1 .c1 .rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_2?id=&pf3516=9700&skl=7.

2. Михайленко О.Р. Строки та інші часові параметри в кримінальному процесі України. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 40 с. 3. Калиновский К.Б. Процессуальные сроки в уголовном судопроизводстве и их регламентация по Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации // Ленинградский юридический журнал. - 2005. - №2(3). - С.139 - 145.

3. Маслов И.В. Правовая регламентация уголовно-процессуальних сроков (досудебное производство). - М.: Юрлитинформ. - 2004. - 160 с.

4. Гуляев А.П. Процессуальные сроки в стадиях возбуждения уголовного дела и предварительного расследования. - М.: Юрид. лит. - 1976. - 144 с. 6.Фомін С.Б. Строки у кримінальному судочинстві: Дис. канд.. юрид. наук. - К. - 2002. - 207 с. 7. Міжнародні стандарти незалежності суддів: Збірка документів. - К.: Поліграф-Експрес, 2008. - 184 с.

5. М. Дженіс, Р. Кей, Е. Бредлі. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування. Пер. з англ.. - К.: АртЕк, 1997. - 624 с. 9. Міжнародні стандарти у сфері судочинства. - К.: Істіна, 2010. - 488 с. 10. Відомості Верховної Ради України. 1997. № 40. ст. 263.

6. Відомості Верховної Ради України. 2006. № 30. ст. 260.

Размещено на Allbest.ru