Темі,, Відкриття провадження у цивільній справі у суді" велику увагу приділяють такі автори, як Андрушко А.В., Бичкова С.С., Кілічава Т.М., Павлик П.М., Червоний Ю.С., Штефан М.Й. та інші. Відкриття провадження у справі - стадія цивільного процесу, на якій суд вирішує питання про відкриття провадження по конкретній цивільній справі в суді першої інстанції, перевіряє наявність у особи, яка звернулася до суду, права на звернення до суду і дотримання встановленого порядку реалізації даного права [7]. Тобто відкриття провадження у справі як стадія цивільного процесу складається з двох взаємопов'язаних дій: пред'явлення позову та прийняття його судом до свого провадження.

Законодавчо забезпечено право кожної особи, в порядку, встановленому ЩІК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст.3 ЦПК) [5]. Діяльність суду щодо захисту порушених прав, свобод та інтересів здійснюється в різних процесуальних формах, основною з яких є позовна форма (позовне провадження). Позовна заява - установлена законом форма звернення до суду за вирішенням спору про суб'єктивне право.

Позовне провадження характеризується такими ознаками:

1) між сторонами наявний матеріально-правовий спір;

2) спір стосується не лише фактичних обставин справи, а й самого правовідношення;

3) вимога до суду про судовий захист оформляється у формі позовної заяви [8].

Право на пред'явлення позову може бути здійснено тільки у порядку, встановленому законом. Складовими порядку є: · дотримання правил про підсудність; · дієздатність позивача; · дотримання належної форми позовної заяви. У разі порушення вимоги про підсудність, суд повертає заяву та вказує, до якого суду слід звернутися позивачу. Дана норма не обмежує права позивача, оскільки останній може звернутися до суду за належністю, де буде порушено цивільну справу і, відповідно, його права будуть захищені. Позивач повинен володіти повний об'ємом цивільної процесуальної дієздатності (ст.29 ЦПК). Якщо заява подана недієздатною особою, суд повертає таку заяву заявнику, а якщо це виявилось у ході розгляду справи - залишає таку заяву без розгляду. Це не перешкоджає зверненню до суду через законного представника такої особи чи іншої уповноваженої особи [1]. Позовна заява має відповідати вимогам щодо її змісту. Зокрема, згідно із ст.119 ЦПК реквізитами позовної заяви є:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі;

3) зміст позовних вимог (позивач також має право об'єднати в одній позовній заяві кілька пов'язаних між собою вимог);

4) ціна позову щодо вимог майнового характеру;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

7) перелік документів, що додаються до заяви. Позовна заява обов'язково підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору, довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника, якщо позовна заява подається представником позивача. У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві мають бути зазначені підстави такого звернення. Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити також відомості про забезпечення доказів або позову.

Законами можуть встановлюватися й інші вимоги, яким має відповідати позовна заява (119 ЦПК).

Відповідно до ст.120 ЦПК позовна заява та документи, які приєднуються до неї, повинна бути подана до суду у копіях згідно з кількістю відповідачів і третіх осіб. Однак це правило не поширюється на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду [9].

Суддя, ознайомившись із поданою позовною заявою, повинен зробити

одну із процесуальних дій, передбачених ЦПК:

відкрити провадження у цивільній справі (ч.1 ст.122 ЦПК);

відмовити у відкритті провадження у справі (ч.2 ст.122

ЦПК);

залишити позовну заяву без руху (ч.1 ст.121 ЦПК);

повернути позовну заяву (ч.3 ст.121 ЦПК) [6].

Відмова у відкритті провадження у справі - це волевиявлення суду, яке міститься у постановленій ухвалі і полягає у відмові прийняти позовну заяву та порушити цивільний процес у справі при наявності підстав, визначених законом. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі у випадках коли:

1) заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства;

2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим;

5) після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Поставлення такої ухвали унеможливлює повторне звернення до суду у цій же справі (ст.122 ЦПК), однак вона може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Повернення позовної заяви провадиться суддею у випадках недотримання умов пред'явлення позову, порядку його подачі, невиконання вимог про усунення порушень порядку і форми подачі позовної заяви.

Відповідно до ч.3 ст.121 ЦПК заява повертається у випадках, коли:

1) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову;

2) заяву подано недієздатною особою;

3) заява від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

4) справа не підсудна цьому суду;

5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України.

Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу, у якій вказує, у який суд варто звернутися заявникові, якщо справа не підсудна даному суду, або як усунути обставини, що перешкоджають відкриттю провадження у справі.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (ч.5 ст.121 ЦПК).

На ухвалу судді про повернення заяви може бути подана апеляційна скарга (п. З ч. І ст.293 ЦПК).

Питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше десяти днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків.

Залишення заяви без руху - це надання позивачеві чи іншому заявнику можливості усунути у строк, встановлений судом, недоліки у позовній заяві щодо змісту, форми чи порядку подання. Так, відповідно до ст.121 ЦПК суддя, встановивши, що до суду подана позовна заява із вадами щодо змісту, форми чи порядку подання, вона не оплачена судовим збором чи сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. Така ухвала не може бути оскаржена в апеляційному порядку оскільки не перешкоджає розвитку процесу у справі. Коли позивач усуне зазначені судом недоліки, то заява вважатиметься поданою у первісний день її подання до суду. Це правило встановлене для забезпечення доступності правосуддя, адже позивач може в силу юридичної необізнаності чи з інших підстав упустити той чи інший момент, який є обов'язковим щодо подання позовної заяви до суду. Якщо ж позивач не усуне вказані судом недоліки, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, про що постановляється ухвала. Це, у свою чергу, не перешкоджає повторному зверненню до суду у загальному порядку. Пред'явлення позову до суду породжує ряд матеріально-правових та процесуальних наслідків. Матеріально-правовими наслідками виступають: перерив позовної давності у випадку пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є частина вимоги, право на яку має позивач (ст.264 ЦК), момент присудження періодичних платежів, момент, з якого незаконний добросовісний володілець зобов'язаний відшкодувати доходи, які були або повинні були бути отримані від речі, з приводу якої заявлений віндикаційний позов (ст.390 ЦК). Окремими актами матеріального законодавства можуть визначатися і інші наслідки. Так, наприклад, у разі звернення до суду з позовом припиняється виконання рішення органу опіки та піклування (ст. 19 СК). Процесуальними наслідками пред'явлення позову до суду є вступ у цивільні процесуальні відносини. Так, якщо судом винесена ухвала про відмову у прийнятті позовної заяви, то позивач або його представник наділяються правами щодо її оскарженню. Якщо є справа порушена і суд приступає до провадження у ній, то виникає ціла низка цивільних процесуальних правовідносин між сторонами та іншими особами. Позивач у даному випадку наділяється великим колом процесуальних прав та обов'язків, які забезпечують його участь у процесі.

3. Задача

Сидоров Микола Володимирович є сином Сидорова Володимира Васильовича, що підтверджується свідоцтвом про народження від 05.08.1989 року №134.

2001 року Спадкодавець помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 23.12.2001 року №455. Окрім того, померла і матір Позивача та дружина Спадкодавця - Сидорова Марія Віталіївна, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21.01.1990 року №235.

Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку №27, який знаходиться за адресою м. Синельникве, вул. Короленко, буд.27.

Відповідно до ст.1268 ЦК для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Все життя і на момент смерті спадкодавця, Позивач допомагав, опікував Спадкодавця. Після смерті спадкодавця Позивач проживав та проживає в зазначеному будинку, а тому є таким, що прийняв спадщину. Це підтверджується письмовими свідченнями свідків:

Сомової Надії Іванівни, яка проживає за адресою: вул. Короленка, буд.34, м. Синельникове Дніпропетровської обл.,

Петренко Марфи Акулівни, яка проживає за адресою: вул. Короленка, буд.17, м. Синельникове Дніпропетровської обл.

Відповідно до ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Проте на момент відкриття спадщини, а саме 23.12.2001 року Позивач не прийняв спадщину з наступних причин:

· через свою правову необізнаність Позивач не знав про необхідність подачі заяви на прийняття спадщини.

· коли Позивач дізнався про необхідність подачі заяви на прийняття спадщини, він тривалий час не міг знайти документів, що посвідчували б те, що він є сином Спадкодавця.

Відповідно до п.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування" особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Окрім того відповідно до ст.1277 ЦК України спадщина, визнана судом від умерлої, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Синельниківська міська рада є органом місцевого самоврядування, що наділяється правом представляти інтереси територіальної громади м. Синельникове. А тому Відповідачем є Синельниківська міська рада.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.3, 15 ЦПК України;

ст.1261,1268, 1270, 1272,1277 ЦК України; п.24 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2001 прошу суд:

1. Визначити Сидорова Миколі Володимировичу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті його батька Сидорова Володимира Васильовича, який помер 23.12.2001 року.

Додатки:

Отже, матеріальні публічно-правові відносини, у випадку переростання у суперечку і звернення з цього приводу до суду є першопричиною суб'єктного ускладнення процесу і виникнення процесуальної співучасті. На сьогоднішній день визнаним є той факт, що інститут процесуальної співучасті притаманний цивільному та господарському процесу України. Під процесуальною співучастю розуміють обумовлену нормами матеріального права множинність осіб на тій чи іншій стороні в цивільному процесі в силу наявності спільного права чи спільного обов'язку

Підготовка цивільної справи до судового розгляду - це обов'язкова стадія цивільного процесу, яка охоплює комплекс процесуальних дій суду, осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників процесу, спрямованих на забезпечення правильного і своєчасного розгляду та вирішення цивільної справи в порядку будь-якого процесуального провадження. Підготовка цивільної справи до судового розгляду є самостійною і обов'язковою процесуальною стадією не тільки в провадженні в суді першої інстанції, а й в апеляційному, касаційному та інших процесуальних провадженнях., оскільки саме з цього моменту мають місце матеріально-правові наслідки, що випливають із порушення цивільної справи. Ухвала про відкриття провадження у справі, як правило, не може бути об'єктом апеляційного оскарження, за винятком випадку, коли провадження у справі відкрито з порушенням правил про підсудність. На стадії відкриття провадження у справі суд може постановити ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення заяви чи залишення її без руху. Також при порушенні цивільної справи можуть вчинятися дії щодо забезпечення позову, вирішуватися питання про об'єднання чи роз'єднання позовів.

Кожен юрист має усвідомлювати, що від його компетентності, професійного рівня, порядності залежать певною мірою, а то й повністю, результат розгляду справи і судового рішення, надійний захист цивільного права та інтересу як фізичних, так і юридичних осіб.

Список літератури