Деякі аспекти сутності конституційного судочинства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Деякі аспекти сутності конституційного судочинства

А. Портнов

У науці конституційного права фундаментальними загально-соціальними та індивідуальними цінностями є права людини, демократія, право і закон, конституціоналізм, правова держава. У правовій державі особливе місце посідає судова влада, що організаційно функціонує у формі системи судів. Судова система постає ефективним елементом у державному механізмі стримувань і противаг, функціонування якої спрямоване на вирішення правових конфліктів, не підміняючи при цьому законодавчу чи виконавчу гілки влади. У контексті дії принципів правової держави гарантом їх реалізації та формування реальної демократії виступає конституційне правосуддя, здійснюване конституційними судами у формі самостійного виду судочинства - конституційного судочинства.

В Україні останнім часом висловлюються думки з приводу того, чи доцільне існування Конституційного Суду України. Вбачається, що поява таких думок зумовлена намаганнями нівелювати роль Конституційного Суду України у державному механізмі стримувань і противаг. Адже діяльність цього Суду призначена гарантувати верховенство Основного Закону в державі, у зв'язку з чим він наділений повноваженнями, реалізація яких дозволяє вирішити найгостріші правові конфлікти між органами державної влади, забезпечуючи, тим самим, стабільність у державі, законність.

У наукових дослідженнях з конституційного права проблеми становлення конституційного судочинства, його еволюції, побудови ефективного конституційного процесу ще не набули достатнього ступеню вивчення. У цьому напрямі предмет наукового пошуку складали загальні питання конституційної юстиції (Боботов С.В. [1], Гергелійник В.О. [2]), конституційного правосуддя (Вітрук М.В. [3], Селіванов А.О. [4]), конституційного контролю (Комаров В.В. [5], Тацій В.Я., Грошевий Ю.М. [6], Овсепян Ж.І. [7]). Деякі проблеми конституційного судочинства у Російській Федерації аналізувала Назарова І.С. [8].

Таким чином, необхідність вивчення сутності конституційного судочинства, його здійснення Конституційним Судом України зумовлена вкрай недостатнім науковим доробком та потребою гарантування подальшого формування України як правової держави.

Метою статті є визначення поняття конституційного судочинства, структури конституційного процесу, здійснюваного Конституційним Судом України. На підставі сформульованих у процесі здійснення теоретичного аналізу висновків можна буде у подальшому розглянути питання про доцільність системних змін у чинному законодавстві, норми якого регулюють конституційні процесуальні відносини [9].

У наукових дослідженнях застосовуються такі терміни як "конституційне судочинство" [3; 10, С.19], "конституційне провадження" [4, С.15-16]. Зазначається, що конституційне судочинство є послідовним рухом, який складається з ряду стадій, тобто певних частин, об'єднаних у сукупність процесуальних дій, спрямованих на досягнення кінцевої мети (Якубовський Д.О. [11, С.95]). Однак таке визначення є загальним, не відображає специфіки конституційного судочинства і може бути віднесене до будь-якого процесу - цивільного, кримінального, адміністративного тощо. Загальне визначення надає Вітрук М.В., визначаючи конституційне судочинство як форму, спосіб існування, реалізації норм судового конституційного права [3, С.40-41]. Кондратов П.Є. надає більш конкретизоване визначення конституційного судочинства як провадження щодо розгляду та вирішення звернень, які надходять до Конституційного Суду з підвідомчих йому питань [12, С.220-221]. Страшун Б.А. визначає конституційне судочинство як порядок розгляду і вирішення справ у конституційних судах [13, С.392]. У свою чергу, Назарова І.С., досліджуючи сутність конституційного судочинства на прикладі діяльності Конституційного Суду Російської Федерації, пропонує розуміти термін "конституційне судочинство" у широкому та вузькому розуміннях [10, С.19], Однак дослідниця так і сформулювала загальне поняття конституційного судочинства.

Усі вчені, які вивчали проблеми конституційної юрисдикції взагалі та конституційного судочинства, зокрема, зазначали про те, що конституційне судочинство

- це, насамперед, певний процесуальний порядок, предметом якого є конкретна справа.

Разом з тим, умовою і підставою звернення до конституційного суду можна визначити правовий конфлікт

- спір про право, звернення щодо тлумачення певної норми конституції чи законодавчого акту тощо. Доцільність визначення предмету конституційного судочинства саме через правовий конфлікт ґрунтується на існуючих теоретичних положеннях щодо змісту правового конфлікту. Так, будь-який соціальний конфлікт, який має хоча б один правовий елемент (правову норму, правовідношення) та завершується юридичним способом називають правовим (юридичним) конфліктом у широкому розумінні [14, С.212]. У суто юридичному значенні правовий конфлікт безпосередньо пов'язаний із правовідносинами, спорами суб'єктів права з приводу реалізації протилежних інтересів, як правило тих, які стосуються одного предмету спору. Дослідники зазначають про те, що контрольні функції органу конституційної юрисдикції уявляються як механізм вирішення конфліктів конституційного характеру [15], в основі яких лежить розгляд конституційно-правових спорів.

Враховуючи, що конституційне судочинство має процесуальну форму, доцільно вирішити питання про те, чи можна його розглядати як процес. Для цього слід проаналізувати на предмет відповідності ознакам юридичного процесу: 1) виражається у здійсненні операцій з нормами права у зв'язку із вирішенням певних юридичних справ; 2) здійснюється уповноваженим органом держави на користь зацікавлених суб'єктів права; 3) закріплюється у відповідних правових актах - офіційних документах; 4) регулюється процесуально-процедурними нормами; 5) забезпечується відповідними способами юридичної техніки; 6) є юридичною формою діяльності відповідної гілки державної влади і повною мірою відображає особливості її функціонування; 7) динамічний; 8) характеризує досить складну діяльність відповідних органів державної влади; 9) стадійний; 10) має послідовність стадій [16, С.8; 17, С.908-910; 18, С.40-44].

Однією з перших ознак визначено те, що юридичний процес являє собою розгляд певної юридичної справи, підставою якої є або правопорушення або спір про право [16, С.53]. Підстави конституційного судочинства виділяються з норм статей 150-152 Конституції України [19] та статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" [20]. Ними є звернення:

• з приводу вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим,

• про надання висновків про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість,

• про надання висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту,

• про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України.

Отже, підставами конституційного судочинства є спір про право або правопорушення (у випадку надання висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту). Ці підстави узагальнено можна розглядати як конституційно-правовий конфлікт. Доцільність встановлення додаткової ознаки конституційності ґрунтується на врегулюванні підстав конституційного судочинства Конституцією України та конституційним законом. конституція влада держава суд

Конституційно-правовий конфлікт (спір про право або правопорушення) вирішується шляхом здійснення певних операцій із нормами права. Відповідні відносини врегульовані нормами Розділів ІІ і ІІІ Регламенту Конституційного Суду України, де визначено процесуальний порядок підготовки матеріалів за конституційними поданнями та конституційними зверненнями до розгляду на пленарних засіданнях Конституційного Суду України [21].

Ще однією ознакою юридичного процесу визначено те, що його правова природа проявляється у юридичному результаті, модель якого визначена у відповідній матеріальній нормі і оформлена у вигляді певного юридичного акту - закону, постанови, рішення суду тощо. Так, під час розгляду справ на пленарних засіданнях Конституційний Суд України приймає рішення, висновки. Актами, які виносяться Конституційним Судом України, є процесуальні ухвали та протокольні ухвали (параграф 54 Глави ІХ Регламенту Конституційного Суду України).

Про існування окремої юридичної форми діяльності судової гілки державної влади як конституційна юрисдикція, свідчить норма ст.1 Закону України "Про судоустрій України" [22], де встановлено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства.

Наступною ознакою названа динамічність процесу та його спроможність характеризувати досить складну діяльність відповідних органів державної влади, через яку реалізуються їх функції - законодавчі, виконавчі, правоохоронні тощо. Так, статтею 1 Закону України "Про судоустрій України" визначено компетенцію Конституційного Суду України щодо здійснення судочинства, поряд із судами загальної юрисдикції.

Однією з ознак юридичного процесу дослідники називають те, що для деяких його різновидів (цивільного, адміністративного, кримінального) характерне об'єднання низки проваджень, передбачених відповідним процесуальним законодавством [18, С.40-42; 23, С.57]. Однак, для конституційного процесу така ознака навряд може бути виділена. Конституційні процедури регламентовані Розділами ІІ, ІІІ Закону України "Про Конституційний Суд України" і стосуються загального процесуального порядку здійснення конституційного судочинства та його особливостей стосовно окремих категорій справ. В той же час, процесуальне законодавство, яке б регламентувало здійснення окремих проваджень у порядку здійснення конституційного судочинства, відсутнє.

Загальною ознакою процесу як юридичної категорії називають стадійність. У найпростішому вигляді стадія юридичного процесу представлена як сукупність однорідних процесуальних дій учасників процесуальних правовідносин, які здійснюються у відносно визначений період часу для досягнення єдиної конкретної процесуальної мети. Стадією юридичного процесу визначено динамічну відносно замкнуту сукупність закріплених чинним законодавством способів, методів, форм, які виражають чи визначають чітке і неухильне здійснення процедурно-процесуальних вимог, що характеризують просторово-часові аспекти процесуальної діяльності і які забезпечують логіко-функціональну послідовність здійснення конкретних дій, спрямованих на досягнення остаточного, матеріально зумовленого правового процесуального результату [16, С.130; 18, С.44].

Ознака стадійності повною мірою характерна для конституційного судочинства. Стадії можна виділити, проаналізувавши норми Закону України "Про Конституційний Суд України", а процедури їх здійснення конкретизовані Регламентом Конституційного Суду України як окремі його структурні складові:

• прийняття конституційних подань та конституційних звернень, відкриття конституційних проваджень (Розділ ІІ),

• розгляд справ Конституційним Судом України (Розділ ІІІ).

Виділення саме таких стадій конституційного судочинства ґрунтується на відповідності кожної з них ознакам певної стадії: є частиною визначеної у часі структури, яка складається з об'єктивної логічної послідовності здійснення певного числа дій з прийняття процесуального акту допоміжного або основного призначення; виступає як визначена у часі форма, що наповнена відповідним функціональним змістом, тобто тими вимогами, які пред'являються до учасників процесу та їх дій з метою досягнення останніми матеріально-правового результату, передбаченого правовою нормою [24]; визначає початковий, проміжні та кінцевий етапи розгляду юридичної справи [25, С.115].

Стадія прийняття конституційних подань та конституційних звернень, відкриття конституційних проваджень являє собою певну логічну послідовність процесуальних дій, спрямованих на досягнення конкретного результату - підготовки справи до розгляду. Ця стадія розпочинається прийняттям конституційних подань, конституційних звернень та їх реєстрацією, а закінчується - оформленням судової справи. Стадія розгляду справи розпочинається внесенням справи на розгляд пленарного засідання в межах строків, визначених статтею 57 Закону України "Про Конституційний Суд України", а закінчується - прийняттям Конституційним Судом України рішення (висновку) та його офіційним оприлюдненням.

Конституційний процес (судочинство) доцільно визначити як окремий вид юридичного процесу, оскільки він має такі особливості, відмінні від судочинства з кримінальних, цивільних та адміністративних справ: 1) підстави визначені Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України"; 2) процесуальний порядок реалізації встановлений Законом України "Про Конституційний Суд України" та конкретизований Регламентом Конституційного Суду України, 3) в основу конституційного судочинства покладені не усі основні принципи судочинства з кримінальних, цивільних та адміністративних справ, а лише ті, які реалізуються у особливих формах. Наприклад, такий процесуальний принцип як змагальність обмежений або взагалі відсутній при розгляді окремих категорій справ. Крім того, процесуальні норми, якими регулюється порядок розгляду справ у цивільному, адміністративному, кримінальному процесі, не можуть безпосередньо застосовуватися для розгляду справ Конституційним Судом України, оскільки вони не зовсім відповідають специфіці конституційного провадження.

Проведений аналіз дозволив зробити наступні висновки щодо сутності конституційного судочинства:

• конституційне судочинство являє собою процесуальний порядок розгляду конституційно-правових конфліктів конституційним судом на підставі і у спосіб, визначений нормами конституційного права;

• конституційне судочинство можна розглядати як конституційний процес, тобто комплексну систему взаємопов'язаних правових форм діяльності Конституційного Суду України. Воно має усі ознаки юридичного процесу;

• підставою конституційного судочинства є конституційно-правовий конфлікт - спір про право або правопорушення;

• конституційне судочинство в Україні здійснюється за такими стадіями: 1) прийняття конституційних подань та конституційних звернень, відкриття конституційних проваджень, 2) розгляд справ Конституційним Судом України. Кожна з них визначена Законом України "Про Конституційний Суд України" і конкретизована окремими розділами Регламенту Конституційного Суду України;

• конституційний процес (судочинство) визначається як окремий вид юридичного процесу.

Література

1. Боботов С.В. Конституционная юстиция (сравнительный анализ). - М.: ЕАВ, 1994. - 126 с.

2. Гергелійник В.О. Правові проблеми становлення та функціонування конституційної юстиції в Україні // Автореф. дис. ... к-та юр. наук. - К., 1999. - 18 с.

3. Витрук Н.В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998.

4. Селіванов А.О. Верховенство права в Конституційному правосудді: Аналіз конституційної юрисдикції. - К.; Х.: Акад..прав.наук України, 2006.

5. Комаров В.В. Конституционный контроль: опыт сравнительного анализа (Россия, субъекты Федерации, страны-участницы СНГ и страны Балтии). // Конституционное и муниципальное право. - 1998. - № 1. - С. 48-55.

6. Тацій В.Я., Грошевий Ю.М. Правові засоби охорони Конституції // Вісник Академії правових наук України. - 1995. - № 3. - С 35-42.

7. Овсепян Ж.И. Правовая защита конституций. Судебный конституционный контроль в зарубежных странах. - Ростов- на-Дону: Литература Д, 1992.

8. Назарова И.С. Конституционное судопроизводство // Автореф.дис.к.ю.н. - М.,2003. - 20 с.

9. Конституційний Суд на службі Конституції і суспільства // Голос України. - 2007. - 29 листопада / http://www.golos.com.ua/article/1196261110.html.

10. Назарова И.С. Конституционное судопроизводство / Дис.к.ю.н. 12.00.02. - М.: РГБ, 2003. - 165 с.

11. Якубовский Д.О. Конституционный Суд РФ: государственно-правовые аспекты. - М., 1994.

12. Комментарий к Федеральному конституционному закону "О Конституционном Суде РФ" // Отв. ред. Н.В. Витрук, Л.В. Лазарев, Б.С. Эбзеев. - М., 1996.

13. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. В 4 т. Тома 1-2. Часть общая: Учебник /Отв. ред. проф. Б.А. Страшун - 3-е изд., обновл. и дораб. - М.: Издательство БЕК, 2000. - 784 с.

14. Адміністративна діяльність міліції / За заг.ред.акад. АПрНУ, проф. О.М. Бандурки: Підручник. - Х.: Вид-во НУВС,2004.

15. Юридическая конфликтология. - М.: ИГП РАН, 1998.

16. Теория юридического процесса/ Под общ. ред. В.И. Горшенева. - Харьков, 1985.

17. Сорокин В.Д. Правовое регулирование: предмет, метод, процесс. - СПб, 2003.

18. Ком- зюк А.Т., Бевзенко В.М., Мельник Р.С. Адміністративний процес України: Навч.посіб. - К.: Прецедент, 2007. - 531 с.

19. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1996. - №30. - Ст.141 (зі змінами).

20. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16.10.1996 № 422/96-ВР// Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1996. - №49. - Ст.272 (зі змінами).

21. Регламент Конституційного Суду України: Конституційний Суд; Рішення, Регламент від 05.03.1997 // Офіційний вісник України - 1997 р., № 20, стор. 87, код акту 745/1997.

22. Про судоустрій України: Закон України від 07.02.2002 № 3018-III // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 27-28, ст.180 (зі змінами).

23. Кузьменко О.В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. - К., 2005.

24. Бенедик И.В. Понятие и соотношение логических и функциональных стадий в юридическом процессе // В сб. Процессуальные вопросы повышения эффективности правового регулирования социалистических общественных отношений. - Ярославль, 1981. - С.28-29.

25. Русско-украинский словарь терминов по теории государства и права. Учебное пособие. - Рук.авт.кол. Н.И. Панов. - Х., 1993.

Размещено на Allbest.ru