Види міжнародних перевезень: нормативний і доктринальний підходи

Размещено на http://www.allbest.ru/

9

ВИДИ МІЖНАРОДНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ: НОРМАТИВНИЙ І ДОКТРИНАЛЬНИЙ ПІДХОДИ

І. Діковська

Правове регулювання міжнародних перевезень відрізняється в залежності від виду перевезення, до якого воно застосовується. Відтак, визначення ознак кожного з видів перевезення набуває особливого значення, оскільки, в результаті, воно дозволяє правильно застосовувати правові джерела, що регулюють міжнародні перевезення.

Міжнародні перевезення можна класифікувати за різними ознаками. Зокрема, у залежності від того, яким видом транспорту здійснюються перевезення, їх класифікують на залізчні, авіаційні, морські, внутрішні водні, автомобільні та перевезення в змішаному сполученні. При цьому слід звернути увагу, що деякі автори для даної класифікації використовують інший критерій. Так, наприклад, Садиков О.М. для даного поділу використовує такий критерій як характер транспортних організацій, які беруть у них участь [10, 6].

Поряд із цим варто відзначити, що у нормативному розумінні за певних умов перевезення певним видом транспорту може прирівнюватися до перевезення, що здійснюється іншим видом транспорту. Наприклад, відповідно до ст. 18 Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень, вчинененої 27 травня 1999 року у м. Монреалі (далі - Монреальсь- ка конвенція) перевезення, здійснене перевізником повністю або частково іншим видом транспорту, ніж повітряний (без згоди вантажовідправника замість перевезення, яке за згодою сторін передбачалося здійснити повітряним транспортом) вважається перевезенням, здійснюваним у період повітряного перевезення.

Перевезення у змішаному сполученні має місце тоді, коли воно здійснюється різними видами транспорту. При цьому може використовуватися єдиний перевізний документ.

Варто відзначити, що разом з поняттям перевезень у змішаному сполученні на практиці застосовується поняття "інтермодальних", "мультимодальних" та комбінованих перевезень. Деякі автори розглядають їх як синоніми [3, 127]. Інші - розрізняють ці терміни. При цьому наголошується на тому, що інтермодальні перевезення є родовим поняттям. Їх визначають як перевезення вантажу декількома видами транспорту, де один перевізник зобов'язується організувати всі перевезення вантажу (від дверей до дверей) з одного пункту відправлення чи порту через один чи декілька пунктів у кінцевий пункт призначення. В залежності від того, як розподілена відповідальність між включеними до такого перевезення перевізниками розрізняють мультимодальні та сегментарні перевезення. Мультимодальні перевезення визначаються як такі, у яких перевізник, який організує перевезення вантажу в цілому, бере на себе відповідальність за усе перевезення. У цьому випадку він може видавати відправникові документ на перевезення на весь шлях слідування. У сегментарних перевезеннях перевізник, що організує перевезення вантажу в цілому, бере на себе відповідальність лише за ту частину перевезення, яку він здійснює сам [5].

Деякі автори навпаки вважають, що інтермодальні перевезення є лише "сектором ширшого поняття комбінованих (модальних) змішаних перевезень" [7, 17]. Визначальною рисою комбінованих перевезень є те, що вони здійснюються у одному перевізному місці (контейнері). Європейська угода про найважливіші лінії міжнародних комбінованих перевезень і відповідні об'єкти від 1 лютого 1991 року визначає термін "комбіноване перевезення" як перевезення вантажів на одній і тій же транспортній одиниці з використанням декількох видів транспорту.

За об'єктом перевезення прийнято виділяти перевезення вантажів, пасажирів, а на залізничному транспорті - вантажобагажу (товаробагажу), поштових відправлень. Визначення поняття вантажу міститься в різних міжнародних та внутрішніх нормативно-правових актах. Так, згідно з Конвенцією про полегшення міжнародного морського судноплавства від 9 квітня 1965 року вантаж - це будь-які товари й будь-якого роду предмети, що перевозяться на судні, за винятком пошти, суднових припасів, суднових запасних частин і спорядження, особистих мов команди й багажу, що слідує з пасажирами.

Відповідно до Міжнародної конвенції стосовно деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 року "вантажі" включають предмети, товари, вантажі й вироби будь-якого роду, за виключенням живих тварин та вантажу, який оголошений за договором перевезення як такий, що перевозитися на палубі й дійсно перевозитися таким чином (ст. 1).

Слід відзначити, що у певний період на сторінках української преси відбувалася дискусія стосовно відмежування поняття "вантаж" та "вантажобагаж".

Вона була викликана тим, що редакція п. 6.2.4 Закону України "Про податок на додану вартість" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" передбачала застосування нульової ставки ПДВ для перевезення залізничним, автомобільним, морським і річковим транспортом пасажирів, багажу й вантажобагажу від пункту на зовнішньому митному кордоні до пункту за межами державного кордону України або від пункту за межами державного кордону України до пункту на зовнішньому митному кордоні. Беручи до уваги те, що п. 6.2.4. у згаданій редакції не передбачав застосування нульової ставки до перевезення вантажу, важливо було з'ясувати, чи охоплює поняття "вантажобагаж" поняття "вантаж". (Принагідно зазначимо, що сьогодні застосування нульової ставки ПДВ передбачене для міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом (п. "а" п. 195.1.3. ст. 195 Податкового кодексу України).

Одна з точок зору полягала в тому, що "термін вантаж охоплює поняття вантажобагаж (товаробагаж)" [6]. Згідно з іншою думкою "вантажобагаж" й "вантаж" - різні предмети перевезення" [4].

Необхідно констатувати, що в чинному законодавстві України немає єдиного підходу до розуміння поняття "вантажобагажу". В одних випадках він визначається як різновид вантажу, а в інших - як різновид багажу. Так, наприклад, Закон України "Про залізничний транспорт" від 4 липня 1996 року № 273 із змінами та доповненнями, визначає вантажобагаж як вантаж, що перевозитися в пасажирських і поштово-багажних поїздах.

Водночас п. 1.7. Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених Мінтранспорту та зв'язку України від 27 грудня 2006 року № 1196, визначаючи поняття легковагового багажу, як синомін до нього вживає поняття "вантажобагаж".

Інструкція про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з багажем і ван- тажобагажем, переміщуваними в багажних вагонах, і працівників залізниць України, затверждена наказом Державної митної служби України та Міністерством транспорту та зв'язку України від 18 вересня 2008 року № 1019 визначає вантажобагаж як предмети, що належати юридичним і фізичним особам, вагою окремого місця від 5 до 165 кг, що перевозяться в багажному вагоні за окрему плату без обмежень загальної ваги й без пред'явлення проїзних документів.

Для порівняння ця Інструкція визначає багаж як предмети загальною вагою до 200 кг (вагою окремого місця до 75 кг і довжиною не більше 3 м ), що належати пасажирам, які мають проїзні документи й здають ці предмети для перевезення в багажному вагоні за окрему плату.

З наведеного, можна зробити висновок, що "ван- тажобагаж" - це речі, максимально дозволені виміри яких встановлюються актами законодавства, що перевозяться в багажних вагонах, відправниками яких можуть бути як пасажири так і особи, що не мають проїзних документів.

Багажем є речі, що перевозяться за договором перевезення, укладеним між пасажиром та перевізником, окремі характеристики яких встановлені відповідними нормативно-правовими актами. Зокрема, визначення поняття багажу мітиться у Афінській конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року у редакції Протоколу 1976 року, Конвенції про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів та багажу від 9 жовтня 1997, інших документах. Більшість транспортних конвенцій визначають поняття пасажира як фізичної особи, яка на виконання договору перевезення, укладеного від її імені або нею самою, перевозиться за сплату або безоплатно перевізником (ст. 1 Конвенції про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів та багажу). Аналогічне визначення поняття "пасажир" міститься у Конвенції про договір міжнародного перевезення пасажирів та багажу внутрішніми водним шляхам (КППВ) й у Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу (КАПП).

Водночас Афінська конвенція до пасажирів відносить не лише осіб, які перевозяться на судні за договором перевезення, алі й тих, які за згодою перевізника перевозяться на судні для супроводження автомашини або живих тварин, які є предметом договору перевезення вантажів.

За періодичністю транспортних операцій розрізняють перевезення регулярні та нерегулярні.

Аналіз визначень регулярних перевезень в окремих актах нормативного [11] та ненормативного характеру [8] дозволяє виділити їх характерні риси. Зокрема, вони здійснюються за визначеними маршрутами, згідно з затвердженими опублікованими розкладами руху або рейсами настільки систематичними і частими, що являють собою систематичну серію рейсів. Крім того, ці перевезення відкриті для загального користування. Вони здійснюються за винагороду, причому тарифи перевезення є заздалегідь відомими пасажирам чи вантажовідправникам. Важливою характеристикою регулярних перевезень є те, що перевізники, які виконують такі перевезення, повинні здійснювати посадку і висадку пасажирів на кінцевих зупинках та в інших місцях, передбачених розкладами. Хоча окремі нормативно-правові акти можуть передбачати винятки з цього правила [11].

На авіаційному транспорті до регулярних належать також додаткові комерційні польоти, які виконуються у зв'язку з перевантаженням регулярних рейсів [8].

Морські регулярні перевезення іменуються лінійними. Вони здійснюються між визначеними портами двох або декількох країн, за лінійним розкладом суднами визначених типів з оплатою перевезень за встановленим тарифом лінії. До лінійних рейсів належить морське регулярне сполучення для забезпечення перевезень вантажів з періодичністю заходження суден до обов'язкового українського порту не рідше одного разу на місяць (п. 2.2. Інструкції про порядок реєстрації ліній закордонного плавання, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 13 червня 2000 року № 350).

Нерегулярними перевезеннями є такі, що не мають ознак регулярності або системності, тобто здійснюються не за опублікованим розкладом. Крім того, окремі нормативно-правові акти пов'язують "нерегулярність" перевезень, що здійснюються за одним і тим самим маршрутом, з їх частотою. Так, наприклад, п. 2.8. Порядку організації регулярних, нерегулярних і маятникових перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 9 лютого 2004 року № 75, до міжнародних регулярних перевезень відносить нерегулярні перевезення за одним і тим самим маршрутом з періодичністю частіше ніж один раз на тиждень.

До нерегулярних перевезень традиційно відносять чартерні, а також деякі інші. Так, наприклад, у повітряних перевезеннях до нерегулярних відносять не чартерні рейси для перевезення за індивідуально оформленими квитками чи індивідуально оформленою авіа вантажною накладною (інколи вони позначаються як "перевезення аеротаксі за запитом"). Ці рейси не виконуються відповідно до опублікованого розкладу, алі продаються окремим суб'єктам (наприклад, вантажовідправникам). Польоти в данному випадку здійснюються за встановленими маршрутами, але із зупинками тільки в пунктах на маршруті, де необхідно зробити вивантаження (висадку) чи завантаження (посадку).

Комерційні польоти аеротаксі виконуються відповідно до отриманого незадовго до польоту запиту стосовно повітряного перевезення пасажирів, вантажу чи пошти, або будь-якої їх комбінації для отримання доходів. Звичайно вони виконуються малими повітряними суднами, включаючи вертольоти (звичайно не більше 30 пасажирських місць). До нерегулярних перевезень відносять також інші перевезення на вимогу [8].

Морські нерегулярні перевезення іменують трампо- вими. Вони виконуються без чіткого розкладу, і скеровуються судновласниками туди, де з боку фрахтувальників є попит на тоннаж. Трампові судна перевозять в основному масові вантажі: ліс, руду, вугілля, зерно, нафтопродукти й інші вантажі, перевезені навалом або наливом. Більшість трампових суден - універсальні й можуть за необхідності перевозити генеральні вантажі упаковані й неупаковані товарно-штучні вантажі (устаткування, хімікати, апаратуру, металовироби, автомобілі, трактори, вагони, сільськогосподарську техніку). Таким чином, на цих суднах під вантаж можуть бути надані все судно, його частина або певні вантажні приміщення [9, 232].

В залежності від порядку проходження вантажем та пасажирами прикордонних пунктів (портів слідування) розрізняють перевезення без перевантажувальні (безпересадочні) і перевантажувальні (пересадочні) [10, 8]. Кількість проїзних документів, на підставі яких здійснюється перевезення є підставою для їх поділу на перевезення прямого сполучення, непрямого сполучення, перевезення послідовними перевізниками й перевезення з пере відправкою.

Особливим видом міжнародних перевезень є залізничні прикордонні перевезення, здійснюваний між двома сусідніми державами за правилами країни відправлення зі складанням внутрішньої накладної [9].

Особливим видом автомобільних пасажирських перевезень є маятникові перевезення, під час яких групи пасажирів перевозяться у визначений час з території однієї держави для тимчасового перебування на території іншої держави. Повернення цих пасажирів здійснюється автобусом того ж перевізника в країну попереднього виїзду. З цією метою перший рейс у зворотному напрямку та останній рейс у головному напрямку здійснюється без пасажирів.

Деякі міжнародні договори встановлюють спеціальні вимоги до маятникових перевезень. Так, наприклад, відповідно до ст. 3 Угоди про міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів автобусами (Угода HnTERBUS) від 30 червня 2001 року місцем відправлення та місцем призначення маятникового перевезення повинно бути відповідно місце, де поїздка розпочинається, і місце, де вона закінчується, зокрема, у кожному випадку - навколишню місцевість у радіусі 50 км. Під час маятникових перевезень не можна здійснювати посадку або висадку пасажирів протягом поїздки. Перша зворотна поїздка й остання пряма поїздка в серії маятникових перевезень повинні здійснюватися без пасажирів.

Однак згідно із вказаною Угодою на класифікацію транспортної операції як маятникового перевезення не впливає той факт, що за домовленістю компетентних органів відповідної Договірної Сторони або Сторін пасажири, здійснюють зворотну поїздку з іншою групою або іншим транспортним оператором, а також те, що пасажири, незважаючи на положення підпункту здійснюють посадку або висадку під час поїздки.

Підсумовуючи варто зазначити, що в залежності від критерію міжнародні перевезення можуть бути класифіковані на різні види. При цьому характеристики одного і того самого виду перевезення можуть відрізнятися залежно від того, яким транспортом воно здійснюється.

міжнародне перевезення пасажир грузнув транспорт

Література

1. Березовенко С.М. Управління зовнішньоекономічною діяльністю. Навч.посібник: 2-ге вид., випр. і доп. / За заг. ред. А. І. Кредісова. - К.: ВІРА-Р, 2002. - 552 с.

2. Інструкція про порядок реєстрації ліній закордонного плавання, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 31 травня 2000 № 276. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: uazakon.com/document/spart43/inx43475.htm.

3. Канашевский В.А. Внешнеэкономические сделки: материально-правовое и коллизионное регулирование. - М.: Волтерс Клувер, 2008. - 406 с.

4. Кифак О., Лепи- нис Н., Малицька О., Селютин А. Послухаємо начальника транспортного цеху. Школа бухгалтера № 9 (16.5.2005). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dtkt.com.ua/show/3nid050.html

5. Константинов В.Г. Эволюция смешанных перевозок. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://logist.org.ua/download/evolution.pdf

6. Лист Комітету ВРУ з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального госпо-дарства і зв'язку від 11.01.2006 № 06-12/10-14. - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1064.836.0

7. Милославс- кая С.В., Плужников К.И. Мультимодальные и интермодальные перевозки: Учебное пособие. - М.: Рос.Консульт, 2001. - 368 с. - с. 17.

8. Определения ИКАО. Добавление В. Обзор классификации деятельности гражданской авиации и используемых определений STA/10- WP/716/10/09. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.icao.int/STA10/docs/STA10_wp007_ru.pdf.

9. Понятие международных перевозок и их классификация. Международные перевозки. Информационно-справочный портал о пассажирских, туристических, грузовых перевозках и логистике. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: - http://logistics-guide.net/ponyatie-i-klassifikaciya/

10. Садиков О.Н. Правовое регулирование международных перевозок. - М.: Юрид.лит.,1980. - 288 c.

11. Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Італійської Республіки про взаємоврегулювання міжнародних пасажирських та вантажних перевезень від 3 лютого 1998 року - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/cgi- bin/laws/main.cgi?nreg=380_023.

Размещено на Allbest.ru