Розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будь-яких потреб

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Вивчення земельного права України - це важлива і невід'ємна частина земельно-правової освіти студентів землевпорядників. Особливого значення набуває знання земельного права в сучасний період - час становлення, розвитку і зміцнення державності, прискорення реформування земельних відносин.

Виняткова роль належить земельному праву у зв'язку з розширенням використання землі як інтегрованого і диференційованого об'єкта правового регулювання, врахування її функціонального призначення як основного засобу виробництва у сільському, лісовому та інших галузях господарювання, як операційної бази системи розселення, шляхів і засобу формування біосфери людини та інших живих організмів і неживої біоти.

Земельне право направлене на поглиблення знань студентів про природні та набуті земельні права людини, зокрема про можливі права власності громадян, юридичних осіб, розуміння необхідності виваженої юридичної кваліфікації форм реалізації та захисту юридичних земельних прав.

Відповідно до навчального плану студентами розробляється курсовий проект на тему: «Розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будь-яких потреб». Для розробки даного проекту необхідно ґрунтовно опрацювати відповідні статті Земельного кодексу України та засвоїти процесуальний порядок виконання робіт з відведення земель для різних потреб.

Проект землеустрою щодо відведення складається з дотриманням вимог Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, Водного кодексу України, Кодексу України «Про надра», законів України «Про землеустрій», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про основи містобудування», «Про охорону навколишнього середовища», «Про природно-заповідний фонд України», постанов Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», «Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», «Про затвердження порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів», положень, інструкцій та наказів Державного комітету по земельних ресурсах з питань регулювання земельних відносин при вилученні (викупі), наданні земельних ділянок для будь-яких потреб.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки вирішує питання:

вилучення земельної ділянки у землекористувачів;

викуп земельної ділянки у власників землі;

надання земельної ділянки у власність;

надання земельної ділянки в оренду, у тому числі зі зміною цільового призначення;

зміна цільового призначення земельної ділянки, що знаходиться у власності фізичних і юридичних осіб;

розмежування земель державної та комунальної власності.

Відведення земельної ділянки здійснюється в одну або дві стадії. В одну стадію ? коли відведення земельної ділянки не потребує погодження питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земель, а саме:

- розміщення об'єкта передбачене затвердженим в установленому порядку генеральним планом розвитку населеного пункту і для надання земельної ділянки не потрібне вилучення (викупу);

- будівництво об'єктів здійснено, але відсутні документи для відведення земельних ділянок;

- передбачається розширення території об'єкта без права забудови та зміни її цільового використання з вилученням (викупом) земельної ділянки.

При необхідності погодження місця розташування об'єкта відведення здійснюється у дві стадії. Перша стадія передбачає підготовку та затвердження матеріалів погодження місця розташування об'єкта та умов вилучення (викупу) земельної ділянки, а друга ? розробку проекту землеустрою щодо відведення.

У дві стадії відведення земельних ділянок здійснюється у випадках, коли передбачається нове будівництво або розширення території з метою капітального будівництва (розширення виробництва, здійснення житлового будівництва тощо), для видобутку корисних копалин або розширення площі для таких цілей та в інших випадках.

При виконанні даного курсового проекту відведення здійснюється у дві стадії.

Після відведення земельної ділянки студенти здійснюють підготовку документів, які підтверджують право власності (Державний акт) або право користування (Договір оренди).

земельний процесуальний виконавчий влада

1. Надання земель у власність або користування та їх вилучення (викуп)

1.1 Компетенція органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у галузі земельних відносин

Згідно статті 3 Земельного Кодексу України «Регулювання земельних відносин»:

1.Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

2.Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Правове регулювання земельних відносин здійснюється в першу чергу Конституцією України, норми якої є нормами прямої дії, тобто звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод особи можливе безпосередньо на підставі Конституції навіть у разі відсутності інших нормативних актів. Вона як Основний Закон країни є нормативно-правовим актом, що має найвищу юридичну силу. У Конституції врегульовані найбільш принципові і найважливіші суспільні земельні відносини.

Так, в ст. 13 встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу.

В ст. 14 Конституції зазначено, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою. Крім того, даною нормою земля проголошена основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави -- ст. 142 основного Закону встановлено, що земля може знаходитись і у власності територіальних громад сіл, селищ, міст і районів у містах.

Конституція (ст. 92) також передбачає, що найбільш важливі екологічні, в тому числі й земельні, відносини, зокрема, засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, а також відносини екологічної безпеки, повинні регулюватися виключно законами.

Зазначені принципові положення, які знайшли своє закріплення на конституційному рівні, є основою для прийняття відповідного земельного законодавства.

Чинний Земельний кодекс України, -- спеціальний законодавчий акт, прийнятий Верховною Радою 25 жовтня 2001 року у відповідності з Конституцією, теж регулює земельні відносини. Він набрав чинності з 1 січня 2002 року. Із змісту ч.І ст. 3 Земельного кодексу випливає, що цей кодекс має переважну юридичну силу в регулюванні земельних відносин перед іншими нормативно-правовими актами. Виняток становить лише Конституція України, якій притаманна найвища правова сила. Крім того, регламентації земельних відносин присвячені також інші нормативно-правові акти, прийняті відповідно до Конституції та Земельного кодексу України. Їх головне призначення -- конкретизація та деталізація земельно-правових положень, закріплених Основним Законом держави та Земельним кодексом України. Ці нормативно-правові акти можуть бути різними за формою (закони і підзаконні акти). Але об'єднує їх те, що всі вони присвячені регламентації земельних відносин.

В ч.2 ст. З Земельного кодексу проведено розмежування земельного та спеціального поресурсового законодавства, що регулює суспільні відносини щодо використання та охорони інших природних ресурсів. Маються на увазі, зокрема, відповідні нормативно-правові акти (кодекси та закони) про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря та ін.

Законом закріплено правило про те, що земельні відносини, які виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря регулюються Земельним кодексом, а також спеціальними нормативними актами, якщо останні не суперечать Земельному кодексу. Редакція цієї норми така, що вона забезпечує пріоритет Земельного кодексу як спеціального джерела, яким регулюються земельні відносини. Земельний кодекс допускає регламентацію земельних відносин, що виникають у сфері використання та охорони інших природних ресурсів, спеціальним поресурсовим законодавством за умови, що воно не буде суперечить кодексу.

Що ж стосується лісових, водних суспільних відносин, а також відносин, що виникають при використанні та охороні надр, тваринного та рослинного світу, атмосферного повітря та інших природних ресурсів, то вони регулюються відповідним природноресурсовим законодавством (лісовим та водним кодексами, кодексом про надра, законами «Про тваринний світ», «Про рослинний світ» тощо).

1.2 Умови вилучення (викупу) земельних ділянок у власників землі та землекористувачів і умови надання земель для несільськогосподарських потреб

Питання вилучення (викупу) земель регулює глава 4 Земельного кодексу України. Вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям проводиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Вилучення земель проводиться за рішенням сільської, селищної Ради народних депутатів: із земель сіл і селиш для усіх потреб, за винятком випадків, передбачених законодавством; за межами сіл і селиш у разі передачі їх у власність або надання в користування для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, традиційних народних промислів, крім випадків, передбачених законодавством.

Вилучення земель (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) у межах міста для усіх потреб провадиться за рішенням міської Ради народних депутатів, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Вилучення земель на території району за межами населених пунктів для надання їх у тимчасове користування для сільськогосподарського використання в порядку, а також для передачі у власність або надання у користування для ведення селянського (фермерського) господарства провадиться за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.

Вилучення земель на території області за межами населених пунктів провадиться за рішенням обласної Ради народних депутатів у разі їх надання: для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; для будівництва промислових підприємств, інших несільськогосподарських потреб.

У разі відмови власника землі або землекористувача дати згоду на вилучення (викуп) земельної ділянки або у разі відмови місцевої Ради народних депутатів у її вилученні ці питання можуть бути вирішені у судовому порядку. При задоволенні позову рішення суду, арбітражного суду є підставою для відведення ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, що посвідчує право власності або право користування землею.

Викуп земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності, для державних і громадських потреб проводиться Радами народних депутатів за рахунок їх бюджетів.

За межами населених пунктів, крім випадків надання земель для будівництва лінійних об'єктів, вилучення ріллі, земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, для несільськогосподарських потреб, земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, заказників (крім мисливських), курортів, а також лісів першої групи та лісів з особливим режимом лісокористування (лісопарки, лісопаркові частини зелених зон, протиерозійні ліси) для цілей, не пов'язаних із веденням лісового господарства, допускається, як виняток, за рішенням Верховної Ради України.

Вилучення ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, у межах міст для усіх потреб допускається за рішенням Верховної Ради України.

Вилучення особливо цінних продуктивних земель (чорноземи нееродовані несолонцюваті суглинкові на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо-глибокі; підзолисто-дернові суглинкові фунти; торфовища середньо-глибокі і глибокі і глибокі осушені; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття), земель сільськогосподарських науково-дослідних установ і навчальних закладів для несільськогосподарських потреб, крім випадків надання їх для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, а також земель дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів, заповідників, національних, дендрологічних та меморіальних парків, ботанічних садів, поховань і археологічних пам'яток не допускається.

Законодавством України може бути заборонено вилучення інших особливо цінних продуктивних земель.

Підприємства, установи і організації, заінтересовані у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування попередньо узгодити із власниками землі і землекористувачами та місцевими Радами народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те органами державного управління щодо охорони і використання земель місце розташування об'єкта, розмір ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх інших об'єктів, умови проживання населення і охорону навколишнього середовища.

Вибір земельних ділянок для розміщення об'єктів провадиться у встановленому порядку підприємствами, установами і організаціями, заінтересованими у їх відведенні.

Попереднє погодження місць розташування об'єктів, розмірів намічуваних для вилучення (викупу) земельних ділянок та умов їх відведення проводиться місцевими Радами народних депутатів, які мають право вилучати ці ділянки.

Попереднє погодження місць розташування об'єктів на землях, що вилучаються за рішенням Верховної Ради України, а також об'єктів власності інших держав, міжнародних організацій та іноземних юридичних осіб проводиться Верховною Радою України.

Підприємства, установи і організації, заінтересовані у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються з клопотаннями про попереднє погодження місць розташування об'єктів до відповідної місцевої Ради народних депутатів. Клопотання щодо об'єктів, розміщення яких погоджує Верховна Рада України, подаються до обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів.

До клопотання додаються необхідні матеріали та розрахунки.

Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає у місячний строк клопотання і дає підприємству, установі, організації дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування об'єкта.

Підприємство, установа, організація погоджують найбільш доцільне місце розташування об'єкта, розміри намічуваної для вилучення земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) із власником землі або землекористувачем, районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом охорони культурної спадщини, органом архітектури і подають відповідні матеріали до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає їх і погоджує місце розташування того об'єкта, під який має право вилучати земельну ділянку.

Якщо попереднє погодження місця розташування об'єкта проводиться районною, обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, сільська, селищна, міська Рада народних депутатів готує свій висновок і подає матеріали на погодження до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.

Районна (міська) Рада народних депутатів розглядає у місячний строк ці матеріали і погоджує місце розташування того об'єкта, під який має право вилучати земельну ділянку, або подає свій висновок до обласної Ради народних депутатів.

Обласна Рада народних депутатів розглядає подані матеріали і погоджує місце розташування об'єкта, під який вилучення земельної ділянки проводиться цією Радою.

Матеріали попереднього погодження місця розташування об'єкта, що проводиться Верховною Радою України, подаються обласною, Київською, Севастопольською міською Радою народних депутатів із своїм висновком до Кабінету Міністрів України, який розглядає їх у місячний строк і подає свої пропозиції до Верховної Ради України.

Матеріали попереднього погодження місця розташування об'єкта повинні включати: викопіювання з проекту районного планування або проекту планування та забудови міста, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити. Вказуються також склад угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови її відведення.

Размещено на Allbest.ru