Латиномовні праці європейських дослідників XVI-XVII ст. із проблем магдебурзького права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Латиномовні праці європейських дослідників XVI-XVII ст. із проблем Магдебурзького права

М. Кобилецький

Перший латинський переклад магдебурзького права і Ландрехту Саксонського зерцала Versio Wratislaviensis, з'явився у другій половині ХІІІ ст. між 1272-1292 рр. [1, с. 910]. Його автор - вроцлавський єпископ Томас. Ця версія отримала у науковій літературі назву "Версія Вратіславенсіс" (Versio Wratislaviensis). Інший переклад ландрехту (Саксонського зерцала) магдебурзького права латинською мовою з'явився майже на 100 років пізніше, 1359 р. Його написав міський писар Конрад із Сандомира. Переклад отримав назву: "Версія Сандомирська" (Versio Sandomiriensis) [2, с. 24]. З джерел відомо, що Конрад був міським писарем не німецького походження, а з тексту праці можна дійти висновку: він мав глибокі знання також із римського і канонічного права. У 1506 р. канцлер Польщі архієпископ Ян Ласкі надрукував переклад латинською мовою Саксонського зерцала і магдебурзького права під назвою: "Статут Ласкі", "Дві книги цивільного магдебурзького і провінційного саксонського права з третьою книгою феодального права". До першої частини увійшли також норми польського публічного і судового права, генеральні й земські привілеї, королівські статути, міжнародні договори, "звичаї краківської землі" та судова практика [3, с. 88]. Її написано польською мовою. Другу частину, що містила норми магдебурзького права та Саксонське зерцало, - латинською. Статут набув офіційного статусу, його затвердили польський король і сейм [3, с. 87]. Польські автори зазначають, що поряд із Яном Ласкі велику роль у створенні цього статуту відіграв юрист Станіслав Заборовський. Серед джерел німецького права, крім магдебурзького права і Саксонського зерцала, містилося також любецьке право. У статуті Ян Ласкі застосовував дві латинські версії - Versio Vratislaviensis та Versio Sandomiriensis, а також римське право [1, с. 147]. Професор Яґеллонського університету С. Естрейхер зазначав, що Ян Ласкі використав і окремі норми куль менського (хелмінського) права.

Ще одним дослідником магдебурзького права після канцлера Яна Ласкі у Польщі став Ян Ялонек, відомий у літературі під іменем Ян Сервус Тухольчик (Joannes Cervus Tucholiensis). Він народився у м. Тухолі 1500 р., помер близько 1557 р. у Кракові [2, с. 24]. Після закінчення Краківського університету працював там викладачем, обіймав різні посади в структурах Католицької церкви. Упродовж кількох років Я. Тухольчик був ректором у катедральній (капітульній) школі Львова. Сфери його наукових інтересів широкі. Він видав три праці з теології, дві роботи з права і три дитячі граматики. Я. Тухольчик вважається першим польським дослідником, який вивчав міське право у Польсьському королівстві.

Польські дослідники Ян Кірштейн Церазин і Бартоломій Ґроїцький у обробках використовували праці Яна Тухольчика, не зазначаючи особи автора. Праці Яна Сервуса Тухольчика з міського права "Зібрання цивільних процесуальних положень магдебурзького права" ("Farrago actionum civilium juris Magdeburgensis") і "Витяг папського і королівського права", "Відповідно до звичаю, який вже давно спостерігається у Польському Королівстві" ("Epitome pontificii ac caesarei juris", "Secundum consuetudinem iamdudum in Regno Poloniae observatam heraus") були надруковані у Кракові 1531 р. і до 1607 р. мали дев'ять видань [5, с. 152]. У "Farrago actionum civilium juris Magdeburgensis" в редакції 1531 р. серед джерел взято за основу латинські тексти Саксонського зерцала і магдебурзького права писаря Конрада 1359 р. (Versio Sandomiriensis), роман і завершений трактат Раймонда Партенопеера "Суть законів коротка, легка і корисна" ("Summa legum brevis, levis et ulilis"), які використовував Ян Ласкі та ін. [5, с. 152]. Четверта редакція праці 1540 р. значно відрізнялася від інших видань за обсягом. Вона вийшла під назвою "Зібрання процесуальних положень цивільного і провінційного саксонського та муніципального магдебурзького права у семи книгах" ("Farraginis actionum juris civilis et provincialis Saxonici municipalisque Magdeburgensis libri septem") і складалася з семи книг (попередні видання 1531 р. налічували три книги, а 1535 р. - чотири) [4, с. 40]. Обсяг праці розширено за рахунок використання римського права, що засвідчує назва самої праці (jus civile). Наступне видання - копії четвертої редакції 1540 р. Другою правничою працею Яна Сервуса Тухольчика був ("Epitome pontificii ac caesarei juris") "Витяг папського і королівського права", який двічі надруковано у Кракові 1540 р. Його видання слугували навчальними посібниками, а результати досліджень застосовували на практиці.

Структурно праця "Farraginis actionum juris civilis et provincialis Saxonici municipalis que Magdeburgensis libri septem", як уже було зазначено, складалася з семи книг під назвами в українському перекладі: "Про право", "Справедливість і юриспруденція", "Про набуття майнових прав", "Про контракти", "Про покровительство", "Про судовий процес", "Про значення слів і речей", "Про регулювання права римського і канонічного". Інша праця - "Epitome pontificii ac caesarei juris" - мала 10 розділів: про тілесне покровительство, про підпорядкування, про заповіти, про правове регулювання та ін. [4, с. 40].

У працях Ян Сервус Тухольчик використовував римське, канонічне, польське та німецьке право. Серед німецьких джерел "Farraginis actionum" у редакції 1540 р. використано Саксонське зерцало і магдебурзьке право М. Яскера (Versio Vulgata). У дослідженні 123 цитати належали до Саксонського зерцала з 20-ма глосами, а до магдебурзького права 80 цитат з 16-ма глосами [4, с. 41].

В іншій праці ("Epitome pontificii ac caesarei juris") Ян Сервус Тухольчик спирається на Саксонське зерцало версії Вульгата з видання, яке згодом використовував Миколай Яскер. Відповідно магдебурзьке право (Liber Ottonis Juris Magdeburgensis) використано із Сандомирської версії (Versio Sandomiriensis). На Саксонське зерцало і на три глоси з римського права Ян Сервус Тухольчик посилається 33 рази, а на магдебурзьке право - 41. Окрім того, у дослідженні використано "Магдебурзькі питання" [4, с. 18]. Магдебурзьке право автор застосував для визначення цивільної дієздатності. Зокрема, шлюбний вік для чоловіків визначено з 14 років, для жінок - з 13. Повна дієздатність або повноліття наставали з 21 року [4, с. 42].

Порівняно з римським (кодифікація Юстиніана) і канонічним правом, Ян Сервус Тухольчик у зазначених працях меншою мірою використовував Саксонське зерцало та магдебурзьке право. Відповідно, його праці зачисляють до джерел і магдебурзького, і римського права.

Оскільки праця Яна Сервуса Тухольчика була невелика за обсягом і не мала широкого застосування, то практичне життя потребувало досконаліших праць для застосування їх у судовій практиці, адміністративній системі міст і сіл з магдебурзьким правом. Найліпше цю ситуацію розуміли юристи-практики - війти, писарі та лавники, до повноважень яких входило вирішення правових спорів і роз'яснення норм магдебурзького права. У Кракові 1535 р. з'являється визначна пам'ятка магдебурзького права - латинський переклад магдебурзького права (вейхбільду) та Саксонського зерцала (ландрехту) разом із глосами. Автором цієї праці був краківський міський писар Миколай Яскер. Вона складалася із трьох частин [2, с. 25]. Перші дві частини є точним латиномовним перекладом Саксонського зерцала та магдебурзького права з глосаріями. При цьому німецькі глоси перекладено, а латинські переписано з оригіналів [6, с. 48]. Глоси, які використав

Миколай Яскер, були коментарями до Саксонського зерцала і магдебурзького права. Одна з них слугувала точним латинським перекладом праці найдавнішого німецького глосарія Йогана фон Буха, яку опрацював Дитріх фон Боксдорф.

Миколай Яскер взяв за основу Cтендальський глосарій і додаток глоси Дитріха фон Боксдорфа, що складалися з праць інших глосаріїв та правових збірок ляйпціґської та магдебурзької судової практики юридичної літератури [7, с. 18].

Глоси, що увійшли до перекладу магдебурзького права (вейхбільду), Миколай Яскер використав з одного німецького видання з глосаріями, яке написав у XIV ст. Бурхард фон Мангельфельд. Ці видання популяризували у Німеччині та Польщі римське право. Праця Миколая Яскера, на основі рішення короля Сиґізмунда І Старого набула офіційного статусу і стала обов'язковою для міст і сіл Польщі та Речі Посполитої, що отримали магдебурзьке право [7, с. 18].

Третя частина праці - результат самостійної творчості автора. "Promptuarium" - це обширний показник змісту двох перших частин, складених за глосами в абетковому порядку (Absens, Actio, Actor) [6, с. 48]. На думку Ф. Тарановського, дослідження М. Яскера є лише добросовісним перекладом з німецької мови латинською, а його авторство виявилося у вказівках на полях паралельних місць для Саксонського зерцала (ландрехту) із магдебурзького права (вейхбільду) та навпаки - про особливість магдебурзького права у Польщі, які становили окрему глосу М. Яскера [8, с. 25]. Самостійність автора стосувалася лише створення "Зібрання" ("Promptuarium"). Але це заперечували інші дослідники. Працю М. Яскера в юридичній літературі використовують під назвою "Версія Вульгата" ("Versio vulgata").

Сучасні німецькі дослідники магдебурзького права вважають працю М. Яскера найточнішим і достовірним перекладом німецьких оригіналів вейхбільду та ландрехту. Хоча інші науковці, застосовуючи дослідження М. Яскера, користувалися і німецькими текстами, де вказували на незначні неточності М. Яскера [8, с. 25]. Розвідку М. Яскера ще раз видано 1602 р., її широко застосовували у судах магдебурзького права Речі Посполитої, зокрема на українських землях. Праця дала новий поштовх дослідженню магдебурзького права у Польщі, а згодом - і у Речі Посполитій. Його твори використовували інші дослідники магдебурзького права: Я. Церазин, Б. Ґроїцький, П. Щербич. Вони мали також широке застосування у кодифікації права в Україні у XVIII - початку ХІХ ст.

Вагомим здобутком у дослідженні магдебурзького права Польського Королівства, Речі Посполитої, зокрема в Україні, стали праці Яна Кірштейна Церазина. Він народився у м. Львовку, що у Силезії, на заході Польщі. Звідти ж походив М. Яскер. Ян Кірштейн Церазин навчався у Яґеллонському (Краківському) університеті, а від 1528 до 1533 р. працював заступником писаря міської ради Кракова під керівництвом М. Яскера. Під час виконання службових обов'язків, він отримав вагомий практичний досвід застосування магдебурзько-саксонського права, а також римського і канонічного права [9, с. 9]. Кілька років Ян Кірштейн Церазин працював війтом Краківського війтівсько-лавничого суду, а з 1539 р. до смерті (упродовж 22 років) виконував обов'язки війта Вищого суду німецького права у Краківському замку, що належав до найвищих судів Польщі, а згодом Речі Посполитої, де розглядались апеляційні справи міст і сіл з магдебурзьким, кульменським (хелмінським), новомарктським (шредським) і любецьким правом. Уміння кваліфіковано та справедливо розглядати справи, надало Яну Кірштейну Церазину авторитету високофахового знавця міського права у Польщі. Прізвище Церазин отримав від назви однієї зі своїх праць. Значну кількість судових справ у ролі війта, він розглядав одноосібно. На їх основі створив наукові праці. Відомі дві наукові праці Яна Кірштейна Церазина - "Про право і судову вимогу", яка, на жаль, не збереглася [5, с. 153]. Найвідоміша "Виклад деяких спільних місць магдебурзького права" ("Enchiridion aliquot locorum communium juris Maideburgensis"), уперше надрукована 1557 р. [9, с. 25] і перевидана 1616, 1629 і 1760 р. спільно з працями Б. Ґроїцького. Структурно складалася зі вступу, висновків і 26 розділів без нумерацій на статті [9, с. 26]. З них у 16-ти розділах урегульовано норми цивільного права, у двох - кримінального та восьми - процесуального права.

Основними джерелами стали тексти Саксонського зерцала та магдебурзького права, у тому числі праці М. Яскера. Третю частину становить вступ, в якому автор повідомляє причини, що спонукали його написати цей твір, і аналіз окремих норм магдебурзького права [9, с. 30]. У праці Ян Кірштейн Церазин посилається на Саксонське зерцало 118 разів, а на магдебурзьке право - 32. Окрім текстів Саксонського зерцала та магдебурзького права, автор використовує праці глосаторів. Із німецьких джерел та норм застосовує кримінальний кодекс Карла V Кароліна (Constitutio criminalis Carolina - 1532). Часто Ян Кірштейн Церазин використовував, і римське право, зокрема Кодифікацію Юстиніана (Corpus Juris Civilis Justunians). Автор посилався на нього 119 разів [9, с. 17].

Із джерел використано Саксонське зерцало за редакцією Миколая Яскера 1535 р., на яке автор посилається 118 разів, з них 70 посилань належали до першої, 29 - до другої і 19 - до третьої книги. Основним джерелом, нагадаємо, називають римське право, в якому використовується Corpus Juris Civilis та усі його частини: Кодекс, Дигести, Інституції та Новели. Ян Кірштейн Церазин, часто звертається до праць глосаторів, які використовував Миколай Яскер під час написання своєї праці. До них належали глоси єпископа з Наумбурга Дитріха фон Боксдорфа, створена близько 1434 р. [10, с. 691-699]. Використана також глоса Яна фон Буха та Стендальська глоса. Ян Кірштейн Церазин застосував 19 разів глоси до Саксонського зерцала та 12 разів - глоси до магдебурзького права (вейхбільду) [10, с. 887]. Автор також спирався на праці глосаторів Азано й Аксірінса (ХІІІ ст.), канонічне право В. Дурантіса (ХІІІ ст.), коментатора Балда де Удалдіса (XIV ст.) і німецького юриста Удалрука Зазіуса (XIV ст.) [9 с. 32]. Отже, Ян Кірштейн Церазин із джерел римського права використав не лише Corpus Juris Civilis, а й праці глосаторів і коментаторів.

Ян Кірштейн Церазин посилався також на канонічне право й окремі праці інших польських дослідників. Найчастіше використовував праці М. Яскера, оскільки той був сучасником і співпрацівником Яна Кірштейна Церазина. Водночас автор порівнював праці М. Яскера з їх німецькими оригіналами та критично оцінював його трактування окремих норм Саксонського зерцала, магдебурзького права і глос до них [9, с. 35]. Ян Кірштейн Церазин неодноразово зазначав, що його метою не є написання Кодексу міського права, а роз'яснення окремих норм щодо їх правильного використання на практиці [ 9, с. 40].

Рецепцію магдебурзького права Ян Кірштейн Церазин оцінював позитивно, але зазначав певні прогалини у магдебурзькому праві, які призводили до виникнення непорозумінь в розгляді окремих категорій справ. І навпаки, римське право він вважав досконалішим [8, с. 27]. Прихильність Яна Кірштейна Церазина до римського права сприяла романізації "Enchiridion", що походила не лише від Corpus Juris Civilis, а й від Саксонського зерцала та магдебурзького права, доповнених романізованими глосами. Професор Яґеллонського університету Леслав Паулі писав, що "Enchiridion" був романізованим юридичним трактатом, який нагадував західноєвропейську, переважно німецьку, популярну романізовану літературу [5, с. 153]. Сучасні німецькі та польські дослідники зачислюють цю працю не лише до джерел магдебурзького права, оскільки в ньому однаково подано і магдебурзьке, і римське право [7, с. 19].

Після смерті Яна Кірштейна Церазина, посаду судді Вищого суду німецького права Краківського замку обійняв Станіслав Айклер. Він також навчався в Яґеллонському університеті й отримав ступінь доктора права. Відомою є лише одна його праця - "Зображення або таблиця, що графічно показує, як відбирають спадок у того, хто не зробив заповіту" ("Figura seu tabula indicans graphice, quomodo haereditas abintestato defertur"). Вона не була надрукована, але її латинський текст повністю введено у твір Б. Ґроїцького "Титули права магдебурзького" ("Tytuіy prawa majdeburskiego") [5, с. 154].

Важлива роль у дослідженні магдебурзького права у Польщі належала іспанцеві Педро Руїн де Моросу, відомому під прізвищем Ройсіус (помер у 1571 р.). Він навчався у Болонському університеті, був учнем видатного дослідника римського права - Альціата. Ройсіус у 1542-1551 рр. читав лекції з цивільного права в Яґеллонському (Краківському) університеті, де обіймав посаду завідувача кафедри. Згодом він працював у Великому князівстві Литовському суддею асесорського суду. Цей суд був найвищим апеляційним судом з розгляду міських справ цих земель [5, с. 155].

У 1563 р. Ройсіус опублікував у Кракові працю "Рішення про справи, подані на апеляцію у священній литовській залі суду" ("Decisiones de rebus in sacro auditorio Lituanico ex apallatione inducatis"). Вона складалась із 600 сторінок тексту і розглядала судові рішення у міських справах, що їх виніс автор під час виконання обов'язків судді асесорського суду. У ній подано широкі наукові коментарі стосовно використання норм магдебурзького, римського та канонічного прав при розгляді окремих категорій справ. Серед джерел римського права Ройсіус використав Corpus Juris Civilis, праці глосаторів і коментаторів та твори юристів- гуманістів [5, с. 155].

Серед досліджень німецьких авторів ХVII ст., які вважаються джерелами магдебурзького права, застосованими на українських землях, були праці відомого криміналіста й засновника науки німецького кримінального права Бенедикта Карпцова [2, с. 32]. Він народився 27 травня 1595 р. у Віттенберзі, був другим сином юриста Бенедикта І Карпцова [11, с. 56]. Навчався на юридичних факультетах Віттенберга, Ляйпціґа, Єни. Захистивши дисертацію, працював разом із батьком і старшим братом Конрадом на посаді професора Віттенберзького університету, а з 1623 р. - у складі шиффенського суду Ляйпціґа на юридичному факультеті Ляйпціґського університету. Впродовж 20 років виконував повноваження голови цього суду. На запрошення саксонського курфюрста Георга І кілька років працював у структурах влади курфюрства, а з 1661 р. до смерті (1666) - знову у шиффенському столі Ляйпціґа. Значна частина життя Бенедикта Карпцова припадала на 30-річну війну між протестантами і католиками (1618-1648), більшість бойових дій якої, відбувалися на німецьких землях. Це вплинуло на фахову і наукову діяльність Бенедикта Карпцова [11, с. 56].

Першою науковою працею Б. Карпцова стали "Судові визначення до виборчих саксонських конституцій" ("Definitiones forenses ad Constituones Elektrorales Saxonicas") або "Римсько-саксонська судова юриспруденція" ("Juris prudentis Forensis Romano-Saxonica"), яка вперше вийшла друком у Франкфурті-над-Майном 1638 р. Упродовж ХVII ст. її перевидавали сім разів, останні дві видання вийшли вже у ХVIIІ ст., 1703 і 1721 р. - у Ляйпціґу [2 с. 32]. Праця складалась із 1600 сторінок, що поділялися на чотири частини. У першій містилися норми, які регулювали цивільно-процесуальне право, у другій і третій - міське право, а в останній - кримінальне і кримінально-процесуальне право. Завершується "Definitiones forenses ad Constituones Elektrorales Saxonicas" довідником з юридичних творів і праць відомих правознавців.

Наступною працею Б. Карпцова був - "Повний реєстр нової практики кримінальних справ саксонської імперії Бенедикта Карпцова" ("Practicacae Novae Imperialis Saxocae rerum criminalium Benedicti Carpzovii synopsis absoluta"). Вона вийшла друком у Віттенберзі 1635 р. і стала найвідомішою [11, с. 56], 1638 р. виходить у Франкфурті - над - Майном і Ляйпціґу в перекладі німецькою мовою [11, с. 56]. У 1646, 1655 і 1677 р. побачили світ видання "Practicacae Novae" у Віттенберзі. Три останні видання з'являються у Ляйпціґу 1703, 1709 і 1739 р. [2, с. 32]. Книга структурно поділялася на три частини. Кожна з них мала 50 запитань.

У "Practicacae Novae" містилися норми кримінального та кримінально-процесуального права, зокрема вони стосувалися навмисного пошкодження чужого майна, визначення поняття злочину, провини, співучасті й покарання тощо. магдебурзький право ландрехт латинь

Третя праця Б. Карпцова вперше з'явилась у Єні 1657 р. під назвою "Судовий процес при саксонському дворі" ("Processus Juris in foro Saxonica"). Після цього її неодноразово перевидавали, останнє видання з'явилося 1708 р. у Ляйпціґу [2, с. 32]. За обсягом праця становить 1000 сторінок і структурно поділяється на 5 частин: перша - судові органи Саксонського вищого суду; друга - загальні зауваження; третя - загальний індекс назв, статей і параграфів; четверта - вступне слово й передмова автора. Головною частиною стали положення стосовно процесуального права. Завершується "Processus Juris in foro Saxonica", висвітленням (за абеткою) термінів процесуального права, написаних латинською мовою, і їхнім роз'ясненням німецькою. Ця праця латиномовна з цитатами законів і судових рішень, що є німецькомовною. Загалом "Processus Juris in foro Saxonica" регулював норми німецького кримінально-процесуального права, де чітко і точно висвітлено окремі слідчі дії та стадії кримінального процесу. Сучасники вважали працю енциклопедією кримінально-процесуального права [2, с. 32].

Серед джерел, які використовував Б. Карпцов у процесі написання праць, варто назвати Саксонське зерцало, магдебурзьке право, Кодекс Карла V (Кароліну), судові рішення Ляйпціґського шеффенського столу, праці італійських науковців із кримінального права [11, с. 57]. Дослідження Б. Карпцова були поширені на німецьких землях, в інших європейських країнах, а також в Україні. Зокрема, у судочинстві київських війтівсько-лавничих судів, використовували працю Б. Карпцова "Practicacae Novae Imperialis Saxocae rerum criminalium". Працями Б. Карпцова користувалися у судах магдебурзького права інших міст України, з ними були ознайомлені й представники козацької старшини. Так, О. Кістяківський зазначав, що у бібліотеці члена кодифікаційної комісії зі складання "Прав, за якими судиться малоросійський народ" генерального хорунжого М. Ханенка, містилися примірники творів Б. Карпцова.

Праці європейських дослідників Бенедикта Карпцова, Миколая Яскера, Яна Сервуса Тухольчика, Яна Кірштейна Церазина, Станіслава Айклера та інших стали джерелами магдебурзького права. Їх широко застосовували в діяльності органів міського самоврядування, судочинстві та у кодифікації українського права у XVIII - першій половині ХІХ ст. Праці європейських дослідників сприяли рецепції римського права в українське.

Література

1. Rymaszewski Z. Јaciсskie teksty Landrechtu Zwierciadіa Saskiego w Polsce : Jaskier - tekst gіowny i noty marginesowe / Z. Rymaszewski // Wrocіaw : UЈ, 1975 - 600 s.

2. Jakowliw A. Das deutsche Recht in der Ukraine und seine Еinflьsse auf das ukrainische Recht im 16-18 Jahrhundert / Andrij Jakowliw. Leipzig : Hirzel, 1942. - 220 s.

3. Tymosz. S. Statut Laskiego i jego wplyw na inne zbiory prawa / S. Tymosz // Acybiskup Jan Laskie reformator prawa. - Lublin, 2007. - 360 s.

4. Bojarski W. Speculum Saxonum і Jus Municipale jako їrуdіa prawa w dzielach Tucholczyka / W. Bojarski // Prawo XXX. Studia z dawnego prawa s№dowego i miejskiego / Red. nauk. Stanisіaw Salmonowicz. Acta Universitatis Nicolai Copernici. Nauki Humanistyczno-Spoіecz. - Toruс : UMK, 1990. - 218 s.

5. Pauli L. Die polnische Literatur des Magdeburger Rechts im 16 Jahrhundert / L. Pauli // Studien zur Geschichte des sдchsisch-magdeburgischen Rechts in Deutschland und Polen / Hg. v. D. Willoweit und W. Schich. - Frankfurt am Main : Lang; 1980 - 450 s.

6. Яковлів А. Український кодекс 1743 року: Права по которымь судится малороссийский народь. Його історія, джерела та системний виклад змісту / Андрій Яковлів // Записки НТШ, Т. 159. - Мюнхен: Закрава, 1949. - 211 с.

7. Lieberwirth R. Das sдchsisch-magdeburgische Recht als Quelle оstеuropдischer Rechtsordnungen / Rolf Lieberwirt // Sitzugsberichte der Sдchsischen Akademie der Wissenschaften zu Leipzig : Philologisch-historische Klasse. - Berlin : Akademie Velag, 1986. - Bd. 12. - H.1. -334 s.

8. Тарановский Ф.В. Обзор памятников магдебургского права западно-русских городов литовской епохи / Ф.В. Тарановський. - Варшав, 1897. - 201 с.

9. Pauli L. Jan Kirstein Cerasinus (1507-1561) - krakуwski prawnik doby odrodzenia: studium z dziejуw praw obcych i literatury prawniczej w Polsce / Lesіaw Pauli // Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagieііoсskiego.Z. 49. Krakуw : Nakі. UJ, 1971. - Bd. 251 : Prace Prawnicze. - 800 s.

10. Steffenhagen E. Die Entwicklung der Landrechtsglosse des Sachsenspiegels. / E. Steffenhagen -Wien: Gerold, 1882. - Bd. 2: Die Stendaler Glosse (Sitzungsberichte der Kais. Akademie der Wissenschaften in Wien, Philosophisch-Historische Klasse. - Bd. 100 [9]). - S. 887.

11. Lьck H. Benedict Carpzov (1595-1666) und der Leipziger Schцffenstuhl // Benedict Carpzov. Neue Perspektiven zu einem umstrittenen sдchsischen Juristen / Hg. v. G. Jerouschek, W. Schild, W. Gropp (Rothenburger Gesprдche zur Strafrechtsgeschichte 2). - Tьbingen, 2000. - 500 s.

Размещено на Allbest.ru