Конкуренція кримінально-правових норм та її значення

Размещено на http://www.allbest.ru

Ірпінська фінансова-юридична академія

Курсова робота

На тему:

«Конкуренція кримінально правових норм та її значення»

Роботу виконала

Студентка групи ПБа 41

Бондар Наталія

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ

1.1 Поняття та ознаки конкуренції кримінально-правових норм

1.2 Об'єкт конкуренції в кримінальному праві

1.3 Конкуренція кримінально правових норм і суміжно правові явища

РОЗДІЛ 2. ВИДИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ

2.1 Види конкуренції кримінально-правових норм в юридичній літературі

2.2 Способи вирішення конкуренції кримінально-правових норм

2.3 Значення конкуренції кримінально-правових норм

РОЗДІЛ 3. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ

3.1 Загальні засади вирішення конкуренції кримінально правових норм

3.2 Кваліфікація злочинів при конкуренції загальної та спеціальної норм

3.3 Кваліфікація злочинів при конкуренції безпосередніх об'єктів злочинного посягання

3.4 Кваліфікація злочинів при конкуренції частини і цілого

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Курс на створення правової держави зумовлює значні законодавчі роботи, у тому числі і у галузі кримінального права, необхідність забезпечення внутрішньої єдності правових норм, їх збалансованість та узгодженість. Актуальність теми також полягає у тому, що не визначені чітко види конкуренції кримінально-правових норм, наводяться спірні судження про правила подолання окремих видів конкуренції. Саме тому на цей час тема конкуренції кримінально-правових норм є актуальною і підлягає подальшому дослідженню і вивченню.

Поряд із узгодженістю самих правових норм, зокрема норм кримінального закону, необхідно також узгоджено здійснювати їхню реалізацію. Особливу складність у реалізації кримінального закону викликають нетипові ситуації його застосування, однією з яких є конкуренція кримінально-правових норм.

Проблема конкуренції кримінально-правових норм не є новою для юридичної науки. Окремі її аспекти розглядалися такими науковцями як В. Г. Беляєв, Ф. Г. Бурчак, Н. А. Власенко, А. А. Герцензон, Б. А. Курінов, В. П. Малков, В. О. Навроцький, А. В. Наумов, В. В. Устименко. Цими авторами зароблено значний внесок в теоретичне обґрунтування конкретних видів конкуренції кримінально-правових норм, розробку наукових основ її вирішення. Детальніші дослідження конкуренції кримінально-правових норм подано в роботі В. Н, Кудрявцева, М. Й. Коржанського.

Проте наявні теоретичні розробки конкуренції кримінально-правових норм далеко не вичерпала даної проблеми. В літературі висловлюють різні позиції стосовно видів конкуренції, неоднозначно визначається її поняття, наводяться спірні судження про правило подання окремих видів конкуренції.

В чинному законодавстві правила кримінально-правової кваліфікації взагалі, і кваліфікації при конкуренції норм зокрема, жодним чином не

регламентована. Судова практика частково заповнює відсутність законодавчого регулювання та незакінченість теоретичних концепцій, формулюючи ті чи інші правила вирішення конкуренції, однак вони не завжди мають стабільний та одностайний характер. Роз'яснення Пленуму Верховного Суду України фрагментарні суперечні несподівані. Це об'єктивно породжує плюралізм думок та рекомендацій, що не сприяє однаковому і точному застосуванні кримінального закону правоохоронними органами. При тому очевидно, що вибір для кваліфікації вчиненого однією з двох або більше норм, що знаходяться в конкуренції, не може залежати від випадкових обставин, традицій. Він повинен мати стабільний характер і ґрунтуватися на принципових положеннях.

Метою є з'ясувати яка розробка цілісної несуперечливої концепції застосування кримінального закону при конкуренції кримінально правових норм, що містять в собі встановлення поняття конкуренції кримінально правових норм, її видів, а також, способів і правил вирішення конкуренції.

Відповідно до поставленої мети у курсовій роботі вирішується такі завдання:

- аналіз ознак які притаманні для конкуренції кримінально-правих норм;

- формулюється поняття конкуренції кримінально-правових норм та співвідношення цього правового явища із суміжними поняттями та явищами;

- встановлюється критерії класифікації конкуренції кримінально-правових норм на види, встановлюється види цього правового явища;

- аналізується практика застосування закону при конкуренції кримінально-правових норм, виявляються типові помилки, що зустрічаються у практичній діяльності.

Об'єктом дослідження є конкуренція кримінально-правових норм як явища, яке має місце при кримінально правові кваліфікації, види конкуренції кримінально-правових норм та правила подолання цієї нетипової ситуації правозастосування.

Предметом дослідження є норми кримінального законодавства України, проекти відповідних нормативних актів, правозастосовна практика,

доктринальні положення які стосується конкуренції кримінально-правових норм та кримінально-правової кваліфікації.

Курсова робота була виконана на основі Кримінального Кодексу України. Проблему конкуренції кримінально правових норм досліджували такі вчені М. І. Блум, Б. С. Волкова, С. С. Алексеєва, М. І. Бажанова, М. І. Ковальова, Л. А. Луць, В. Я. Тація, І. А. Галагана, І. О. Зінченко, В. В. Лазарєва, А. І. Марцева.

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ

1.1 Поняття та ознаки конкуренції кримінально-правової норми

Під конкуренцією кримінально-правових норм прийнято розуміти наявність двох або більше статей Кримінального Кодексу України, які у рівній мірі передбачають караність діяння. М. І. Бажанов зазначає, що «конкуренцією кримінально-правових норм зазвичай вважають наявність двох або більше кримінальних законів, які рівною мірою передбачають караність даного діяння. Інакше кажучи, при конкуренції норм один злочин одночасно підпадає під ознаки декількох норм кримінального закону» [4 с. 37]. В. О. Навроцький пише, що конкуренція в кримінальному праві означає, що кілька статей особливої частини одночасно передбачають діяння, яке підлягає кримінально-правовій кваліфікації.

В. О. Навроцький вважає, що конкуренції кримінально-правових норм притаманні такі ознаки: 1) вчинено одне діяння, яке підлягає кримінально-правовій кваліфікації; 2) це діяння підпадає під ознаки двох або більше статей Особливої частини Кримінального Кодексу; 3) кожну з цих статей Особливої частини Кримінального Кодексу потенційно може бути застосовано до діяння, яке підлягає кваліфікації; 4) до діяння може бути застосовано лише одну зі статей Особливої частини Кримінального Кодексу, оскільки інше означатиме порушення принципу недопустимості подвійного інкримінування; 5) норми, передбачені статтями, що конкурують, частково збігаються за обсягом та за змістом, тобто є взаємопов'язаними.

Іншими словами, конкуренція кримінально-правових норм являє собою зумовлену наявністю у криміналістичному законодавстві принаймні двох кримінально-правових норм, спрямованих на врегулювання одного питання, нетипову ситуацію в правозастосуванні, коли при кримінально-правовій оцінці

одного суспільно небезпечного діяння на застосування претендують дві (або більше) функціонально пов'язані чинні кримінально-правові норми [16 с. 276].

Щодо цього співвідношення в юридичній літературі наводиться така основна відмінна ознака ідеальної сукупності злочинів та конкуренції кримінально-правових норм має місце в тому випадку, коли одне злочинне діяння охоплюється кількома статтями (пунктами, частинами) Особливої частини Кримінального Кодексу, на відмінно від сукупності злочинів, при якій наявні два чи більше злочинні діяння, що передбачені різними статтями (пунктами, частинами) Особливої частини Кримінального Кодексу [16 с. 56].

1.2 Об'єкт конкуренції в кримінальному праві

Визначити об'єкт конкуренції означає встановити, що ж конкурує, між чим чи ким вона виникає. З'ясувати питання про об'єкт конкуренції є передумовою розв'язання інших проблем, зокрема про її види та правила вирішення.

В кримінально-правовій літературі це питання спеціально не висвітлюється. Її аналіз показує, що вчені які аналізують конкуренції в праві, це поняття використовують здебільше для тих випадків, коли діяння передбачено одночасно двома чи більше правовими нормами і при цьому виникає потреба визначити, яка ж саме з них підлягає застосуванню. Таким чином об'єктом конкуренції звичайно визнають кримінально-правові норми.

Уважний погляд на цю проблему показує, що кримінально-правові норми навряд чи правильно визнавати об'єктом конкуренції. Адже кожна правова норма індивідуальна, відрізняється від інших однією чи кількома ознаками. Тому діяння не може охоплюватися одночасно кількома нормами.

Таке охоплення результат недостатньо вдалого викладення норм в законі, використання в ньому термінів, які різні за об'ємом, допускається неоднозначне тлумачення внаслідок, чого виникає ілюзія тотожності кількох норм чи того, що діяння охоплюється одночасно двома чи більше нормами. Насправді ж кожне діяння може підпадати під ознаки лише однієї норми.

Саме це положення і лежить в основі вирішення питань конкуренції, коли в ході тлумачення з'ясовується, яка ж саме норма підлягає застосуванню.

Якби норми конкурували між собою, то кожна із них як рівнозначні і рівноцінна претендувала на застосування.

Також неприйнятним вважається визнання об'єктом конкуренції складів злочинів. Склад злочину - це абстрактна модель посягання, ознаки якої закріплені в кримінальному законі. Склад кожного злочину також індивідуальний, відрізняється від інших складів принаймні однією ознакою. Тому склади злочину не можуть конкурувати, вони підлягають лише розмежуванню між собою.

Не виступають окремим об'єктом конкуренції окремі діяння, які підлягають кримінально-правовій кваліфікації. Кожне таке діяння індивідуально визначене, характеризується своїм місцем, часом, обстановкою вчинення, іншими специфічними ознаками. Кожне з них має бути кваліфіковано самостійно і окремо від інших. Щодо таких діянь виникає потреба встановити, становлять вони самостійний злочин, чи становлять собою елемент іншого посягання. Питання конкуренції при цьому не вирішується.

Виходячи з викладеного, об'єктом конкуренції пропонують визнати статті кримінального закону. Саме щодо них виникає проблема вибору - визначення того, яку із них застосувати до конкретного діяння. Саме окремі статті закону одночасно претендують на застосування до конкретних випадків.

До того ж, кримінально-правова норма - це правило, яке викладено одночасно в статтях як Загальної так і Особливої частини кримінального законодавства, ознаки складу злочину закріплені в обох

частинах Кримінального Кодексу. При цьому положення Загальної частини поширюються на всі статті особливої частини Кримінального Кодексу. Тому навіть при конкуренції, статті загальної частини не конкурують. Конкуренція може виникати між статтями Особливої частини Кримінального Кодексу України [17 с. 269].

1.3 Конкуренція і суміжно правові явища

З'ясування поняття конкуренції в кримінальному праві передбачає визначення місце цього поняття в системі правових категорій, його відмежування від подібних явищ. Такими явищами виступають:

1) колізія статей закону;

2) множинність злочину;

3) суміжність статей кримінального закону.

Для всіх них характерно, що скоєне насправді чи лише на перший погляд, підпадає під ознаки двох чи більше правових норм, викладених в різних статтях Особливої частини Кримінального Кодексу [18 с. 41].

Відмінність колізії від конкуренції кримінально-правових норм проявляється в тому, що у кожного із цих правових явищ притаманні свої певні ознаки.

Для колізії характерними є такі ознаки: 1) існують дві чи більше статті закону та викладені у них правові норми, які стосуються однієї і тієї ж ситуації;

2) таке співвідношення між статтями закону, правовими нормами, коли одна із них суперечить іншій; 3) наявність однієї статті повністю виключає дію іншої; 4) виявляється незалежно від того, чи застосовується стаття до конкретної життєвої ситуації; 5) долається шляхом змін в законодавстві або на підставі колізійних правил.

Для конкуренції при співвідношенні цих понять характерні такі ознаки: 1) існують дві чи більше статті закону та викладені у них правові норми, які стосуються однієї і тієї ж ситуації; 2) статті одна одній не суперечать; 3) конкуруючі статті закону існують паралельно; 3) виявляється лише в ході правозастосування; 4) вирішується на підставі правил подолання конкуренції.

Виходячи з викладеного слід підтримати в літературі позицію, згідно з якої колізія норм права, та їх конкуренція взаємопов'язані, але не ідентичні поняття, які не слід ототожнювати.

Співвідношення конкуренції статей кримінального закону із сукупністю злочинів має вирішуватися виходячи з таких засад:

- конкуренція статей кримінального закону виявляється при кваліфікації одного діяння щодо якого має бути застосована одна із конкуруючих між собою статей;

- сукупність злочинів передбачає наявність двох чи більше складів злочинів, кожний із яких передбачено окремою статтею Особливої частини

Кримінального Кодексу. При кваліфікації множинності злочинів застосовується дві чи більше статті Особливої частини.

Таким чином, сукупність злочинів пов'язана із сукупністю статей Особливої частини, якими вона передбачена. Кваліфікація за сукупністю пов'язана із застосуванням кількох кримінально-правових норм, а не з вибором якоїсь однієї статті, як це має при конкуренції [15 с. 189-190].

Співвідношення конкуренції статей кримінального закону та їх суміжності характеризується тим, що суміжні статті закону мають розмежувальні ознаки, за якими можна провести різницю між ними. Спільність суміжних статей лише зовнішня - при більш детальному аналізі виявляється різниця між ними. Одне й те ж саме діяння не може підпадати під ознаки кількох суміжних статей особливої частини Кримінального Кодексу, які відрізняються між собою. Адже посягання не може становити собою одночасно крадіжку і шахрайство, вони не може бути учинено разом умисно і через необережність. На відмінно від цього конкуренція статей кримінального закону передбачає, що діяння одночасно підпадає під ознаки, закріплені в кількох статтях Особливої частини Кримінального Кодексу.

Про те, що має місце саме конкуренція статей особливої частини Кримінального Кодексу, а не їх суміжність можна говорити на підставі уявного

включення цих статей, тобто почергово припустити, що кожна окрема стаття взагалі не існує. Якщо у випадку відсутності якоїсь із статей діяння не може бути кваліфіковано за іншими, то маємо справу із суміжними статтями. У випадку, коли діяння пори відсутності однієї із статей все одно підлягає кримінально-правовій кваліфікації, а при відсутності цієї іншої - кваліфікується за тією, відсутність якої припускається раніше, то наявну конкуренцію статей Особливої частини Кримінального Кодексу [20 с. 52-53].

Отже конкуренція в кримінальному праві означає наявність кількох статей Особливої частини, які одночасно передбачають діяння, яке підлягає кримінально-правовій кваліфікації. Вирішення питань конкуренції передбачає з'ясування того, яка ж із статей повинна бути застосована у даному випадку.

Визначити об'єкт конкуренції означає встановити, що ж конкурує, між чим чи ким вона виникає. Об'єктом конкуренції визнають кримінально-правові норми.

Конкуренція кримінально-правових норм являє собою зумовлену наявність у кримінальному законодавстві принаймні двох кримінально-правових норм, спрямованих на врегулювання одного питання, нетипову ситуацію в правозастосуванні, коли при кримінально-правовій оцінці одного суспільно небезпечного діяння на застосування претендують дві або більше кримінально-правові норми.

Конкуренція кримінально-правових норм тісно пов'язана із такими суміжно правовими явищами як: 1) колізія статей і закону; 2) множинність злочинів; 3) суміжність статей кримінального закону. Для всіх цих суміжних правових явищ характерним є те, що скоєне насправді чи лише на перший погляд, підпадає під ознаки двох чи більше кримінально-правових норм викладених в різних статтях Особливої частини Кримінального Кодексу.

РОЗДІЛ 2

ВИДИ КОНКУРЕНЦІЙ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ

2.1 Види конкуренції кримінально-правових норм в юридичній літературі

Існують два основних види конкуренції кримінально-правових норм:

а) конкуренція загальної і спеціальної норми;

б) конкуренція частини і цілого.

Конкуренція загальної і спеціальної норми визначають відносини між двома такими нормами, склад однієї з яких має всі ознаки складу іншої, яка є більш загальною, і має, крім того, додаткову ознаку [19 с. 16].

У такій конкуренції знаходяться між собою, наприклад, норми зловживання службовим становищем (ст. 364 КК) і притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372 КК). Останнє діяння є різновидом зловживання службового становищем. Воно виділено в самостійну норму по спеціальному суб'єкта і специфічному способу вчинення злочину. Його суб'єктом є встановлений порядок правосуддя як частина, різновид об'єкта більш загального службового злочину - нормальної діяльності апарата державного управління. Вчинення злочину - незаконний арешт і затримання - також є різновидом зловживання владою або службовим становищем. Суб'єкт і суб'єктивна сторона складу злочину, вказаного в спеціальній нормі, повністю співпадають із складом службового злочину [2].

При конкуренції загальної і спеціальної кримінально-правових норм повинна застосовуватися спеціальна норма.

Якщо діяння, яке кваліфікується, має ознаки складу, вказаного в спеціальній нормі, підлягає застосування спеціальна, а не загальна норма.

Різновидом конкуренції загальних і спеціальних норм є конкуренція між нормами, які передбачають основний, кваліфікований чи привілейований склад злочину.

Кваліфікований і привілейований склади мають всі ознаки основного і, крім того, мають спеціальні відмінні ознаки обтяжуючі або пом'якшуючи відповідальність на рівні кримінально-правової оцінки. Згідно наведеного правила, при конкуренції такого виду застосовуються кваліфіковані або привілейовані склади, а при конкуренції між ними - останні. Це можливо в ситуації, коли діяння підпадає під ознаки і кваліфікованого, і привілейованого складу [8 с. 74].

Наприклад, при вчинені вбивства суміжних складів кілька: вбивство без обтяжуючих і пом'якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115 КК) - простий склад, вбивство при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 КК) - кваліфікований склад, вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК) - привілейований склад. За наявністю в діянні тільки обтяжуючих обставини, то склад буде привілейованим. Якщо ж у ньому є і ті, і інші обставини, то вибір при кваліфікації повинен бути на користь на користь привілейованого складу. Так вбивство. Вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК), але з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК), повинно кваліфікуватися за ознаками привілейованого складу, тобто по ст. 116 КК [1].

Розрізняється конкуренція частини і цілого по окремих елементах чи групі елементів злочину: об'єкта, об'єктивній стороні і суб'єктивній стороні.

Конкуренція по об'єкту має місце, коли об'єкт посягання, передбачений однією нормою, є частиною об'єкта, зазначеній в іншій нормі КК. Наприклад, склад, що передбачає перевищення службових повноважень (ст. 365 КК), у випадку, якщо діяння виразилося в нанесенні середньої тяжкості шкоди, здоров'ю, конкурує по об'єктам з загальним кримінальним складом умисне спричинення шкоди здоров'ю (ст. 122 КК). Об'єкт. Зазначений у загальній нормі - здоров'я особи охоплюється об'єктом спеціального злочину - проти інтересів державної служби, є його частиною. Оскільки склад службового злочину передбачає більше число ознак об'єкта, вчинене підлягає кваліфікації тільки як службовий злочин за наявності в діянні всіх ознак цього складу.

Конкуренція по об'єктивній стороні виникає тоді, коли норми КК збігаються по об'єкту, а зовнішня сторона однієї з них складає частину об'єктивної сторони іншої.

Різні склади крадіжок можуть конкурувати по наслідках. Діяння, що збігаються між собою по всіх інших ознаках, за винятком наслідків, кваліфікується по тій нормі, яка передбачає найбільш тяжкий результат.

За наявності в діянні інших ознак крадіжки, не пов'язані з наслідками, але, підпадають під склади злочину меншої тяжкості (під частини 1, 2 ст. 185 КК), вони також ставляться в вину, враховуються при враховуються при формулюванні обвинувачення, але додаткові оцінки не вимагають: вчинення кваліфікується лише по ч. 3 ст. 185 КК.

Конкуренція по об'єктивній стороні можлива лише за ознакою мети, оскільки тільки цілі можуть поглинати одна одну, тобто переростати, чого не можна сказати про форми вини і мотиви злочину. У конкуренції по меті знаходяться, наприклад, дезертирство і самовільне залишення частини як злочину проти порядку несення військової служби (ст. 408 і 407 КК).

Представлені в них склади можуть співпадати за всіма ознаками, за винятком мети, яка вказана тільки для дезертирства. Причому спеціальна мета дезертирства може поглинати всі інші цілі ділянки, які можуть мати місце як при дезертирстві, так і при самовільному залишенні частини [9 с. 27-28].

2.2 Способи вирішення конкуренції кримінально-правових норм

Вироблену у правовій науці систему форм та засобів вирішення колізії правових норм можна узагальнити таким чином:

1. Усунення колізій правових норм: а) відміна всіх крім однієї з норм, що знаходиться в колізії б) уточнення предмету регулювання правових норм; в) відміна всіх правових норм, що знаходяться в колізії.

2. Подолання колізії правових норм а) тлумачення правових норм; б) право положення; в) колізійні норми; г) колізійні принципи.

Можна зробити припущення про придатність деяких з наведених форм вирішення нормативних колізій для вирішення питань кваліфікації злочину при конкуренції кримінально-правових норм.

При цьому, слід мати на увазі, що конкуренцію кримінально-правових норм повністю усунути неможливо, хоча в теорії кримінального права робляться такі пропозиції. Конкуренція кримінально-правових норм є об'єктивним явищем, яке проявляється в ході застосування норм до життєвих випадків. Передумовою виникнення конкуренції є стан законодавства - наявність декілька кримінально-правових норм, які розраховані на регламентацію одних і тих самих суспільних відносин, або, іншими словами, одна й та сама ситуація підпадає під дію декількох норм.

Отже, доцільно визнати формою вирішення конкуренції кримінально-правових норм її подолання.

Засоби подолання конкуренції кримінально-правових норм можна визнати як юридичні інструменти, за допомогою яких вирішується питання про вибір однієї норми з кількох, що поширюються на даний випадок і претендують на застосування до нього.

Конкуренція кримінально-правових норм долається за допомогою таких засобів:

1) колізійна норма - формально визнане та нормативно закріплене в кримінальному законодавстві правило кваліфікації злочину при конкуренції кримінально-правових норм.

2) право положення - сприйняте практикою та об'єктивне в актах правозастосування правило подолання конкуренції кримінально-правових норм певного виду;

3) теоретичне правило - вироблена теорією кримінального права та науково обґрунтована рекомендація спеціалістів в галузі кримінально-правової кваліфікації по вибору кримінально-правової норми у випадках конкуренції певного виду.

В теорії права одним із способів подолання суперечностей правового регулювання називають тлумачення правових норм. Однак з цього приводу, враховуючи специфіку конкуренції кримінально-правових норм та її відмінність від колізії, більш вдалим дається твердження про те, що при кваліфікації виходячи з одного закону вже усвідомлених і витлумачених, інакше недовго дійти до того, що закон «підганяється» під конкретний випадок. Тому, видається, тлумачення правових норм як процес з'ясування їх змісту не може визнаватися способом подолання конкуренції кримінально-правових норм як нетипової ситуації при кваліфікації злочинів.

Важливим є питання про ієрархію та взаємодію вказаних засобів, в якій послідовності до них потрібно звертатися, як вони взаємообумовлені у взаємозв'язку.

Теоретичне правило - право положення - колізійна норма, прослідковується шлях об'єктивізації певного правила подолання конкуренції кримінально-правових норм, шлях від теорії до правової норми. Так, нерідко, органи правозастосування звертаються до науковців з проханням роз'яснити певні ситуації, порекомендувати можливі шляхи виходу з них. Теоретичне ж правило, яке сприйняте практикою правозастосування може отримати нормативне закріплення.

Коли вже йде мова про подолання конкуренції у процесі правозастосування, то з урахуванням існуючої правової системи спостерігається зворотня послідовність: норма - право положення - теоретичне правило. Тобто, у ситуації, коли наявне право положення суперечить конкурентній нормі при правозастосуванні повинна враховуватися саме правова норма. У випадках суперечності між правилом, закріпленим у право положенні, та теоретичним правилом керуватися при кваліфікації слід все ж таки право положенням.

Аналіз сучасного законодавства, матеріалів практики, теоретичних положень дозволяє зробити висновок про те, що на сьогодні колізійні норми не займають належного місця насамперед тому, що їх у чинному законодавстві немає [15 с. 278-279].

2.3 Значення конкуренції кримінально-правових норм

Конкуренція кримінально-правових норм має велике значення, адже вона показує стан розвитку законодавства. Вона має велике значення саме в тому, що створення нових кримінально-правових виділення конкретизованих норм з більш загальних норм, які передбачають відповідальність за окремі випадки вчинення загальних видів злочинів. Але недоцільно і безпідставно як зауважив академік В. М. Кудряцов, свавільно створювати нові норми. Конкуренція норм яка не має відповідного значення, призводить лише для ускладнення кваліфікації злочинів і спричинює до численних судових помилок. Як свідчить практика, такі помилки трапляються при конкуренції норм про відповідальність за вимагання чужого майна і розбій, за вбивство у стані фізіологічного афекту і умисне вбивство без пом'якшуючих обставин [8 с. 105].

Конкуренція кримінально-правових норм має дуже велике значення для кваліфікації злочинів. якщо неправильно застосувати конкуренцію кримінально-правових норм для певної кваліфікації то вона призводить до невірної правової і соціально-моральної оцінки діяння, визначаючи тим самим і неправильне уявлення про характер [7с. 25].

Конкуренція кримінально-правових норм також має значення для загальних та спеціальних норм приймають участь, принаймні дві або більше кримінально-правових норм, одна з яких носить загальний характер інша спеціальний. У випадках конкуренції загальної та спеціальної норми чітко проявляється закон зворотного співвідношення об'єму та змісту.

Деякі окремі автори виділяють також Конкуренцію частини і цілого. На думку деяких авторів цей вид має велике значення конкуренція має для частини і цілого адже вона охоплюється співвідношення норм які мають прості та складені злочини; норми про незакінчену злочинну діяльність та норми про закінчений злочин; норми про співучасть у конкретному злочині та норми про самостійний злочин, в якому полягають дії співучасника.

Існують думки, що при визначенні співвідношення конкуруючих спеціальних норм, важливим є виділення чітких критерій, на підставі яких здійснюється віднесення тих чи інших ситуацій до конкуренції саме цього виду.

Конкуренція має велике кримінально правове значення для особи для особи яка застосовує кримінально-правові норми, адже ці особи доволі часто зустрічаються з необхідністю визначити, якій з кількох норм, що підходять до даного випадку, слід віддавати перевагу, в яких випадках достатньо інкримінувати порушення однієї норми, а коли потрібно оцінювати скоєне як злочин, передбачений двома чи більше статтями Особливої частини Кримінального Кодексу.

Як чи не неминучий наслідок вказаних труднощів кваліфікація при конкуренції та у випадку колізії норм часто пов'язана з труднощами та викликає слідчі і судові помилки. Вони полягають у тому, що застосовується не та стаття Особливої частини, яку належить інкримінувати, безпідставно здійснюється кваліфікація за кількома статтями чи, навпаки, скоєне не отримує повної оцінки. З викладеного випливає, що конкуренція кримінально правових норм має дуже велике значення [5 с. 49].

Отже існують три основні види конкуренції кримінально-правових норм:

а) конкуренція загальної і спеціальної норми;

б) конкуренція частини і цілого;

в) конкуренція безпосередніх об'єктів посягання.

Конкуренцією загальної і спеціальної норм визначаються відносини між двома такими нормами, склад однієї з яких має всі ознаки складу іншої, яка є більш загальною, і має, крім того, додаткову ознаку. При конкуренції загальної і спеціальної кримінально-правових норм повинна застосовуватися спеціальна норма.

Розрізняється конкуренція частини і цілого по окремих елементах чи групі елементів злочину: об'єкту, об'єктивній стороні і суб'єктивній стороні.

Конкуренція кримінально-правових норм долається за допомогою таких засобів:

1) колізійна норма - формальне визначення та нормативне закріплення в кримінальному законі правило кваліфікації злочинів при конкуренції кримінально-правових норм;

2) право положення - сприйняте практикою та об'єктивне в актах правозастосування правило подолання конкуренції кримінально-правових норм певного виду;

3) теоретичне правило - вироблена теорія кримінального права та науково обґрунтована рекомендація спеціалістів в галузі кримінально-правової кваліфікації по вибору кримінально-правової норми у випадку конкуренції певного виду.



РОЗДІЛ 3

КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ

3.1 Загальні засади вирішення конкуренції кримінально правових норм

Конкуренція кримінально-правових норм називається передбачення певного діяння двома кримінально правовими нормами одночасно. А. А. Герцензон називає конкуренцією наявність двох чи кількох законів, які рівною мірою передбачають караність певного діяння. Характерною особливістю конкуренцією кримінально-правових норм є те, що вона виникає лише тоді, коли було вчинено один злочин. Але такий злочин має ознаки , передбачений двома кримінально-правовими нормами, тобто при кваліфікації такого злочину виникає конкуренція двох чи більше кримінально-правових норм [3 с. 21].

Вирішення конкуренції - це розв'язання питання про те яка з конкуруючих кримінально-правових норм має бути застосована у конкретному випадку. Конкурують між собою кримінально-правові норми, які передбачають відповідальність за навмисне вбивство (ст. 93, 94, 95 та 97 КК), за зловживання посадовими повноваженнями (ст. 84, 165, 166,168 та 172 КК), за посягання на життя особи з мотиву помсти за її службову діяльність (ст. 58, п. «в» ст. 93 та ст. 190), за посягання на власність (ст. 81, 82, 83, 86, 140, 141, 142 та 143 КК) та деякі інші [1].

Конкуренція зумовлюється диференціює кримінально-правових норм, прагнення законодавства диференціювати кримінальну відповідальність, посилюючи її в одних нормах і пом'якшуючи в інших, а також недосконалістю системи кримінального законодавства. Але конкуренція кримінально-правових норм має і позитивну сторону, оскільки сприяє розвитку кримінального законодавства.

Конкуренція кримінально-правових норм буває кількох видів:

1) конкуренція загальної і спеціальної норми;

2) конкуренція безпосередніх об'єктів посягання різних кримінальних правових норм;

3) конкуренція цілого - всіх ознак певного складу злочину і частини - певної кількості цих ознак;

4) конкуренція кваліфікуючих ознак одних і тих самих кримінально-правових норм [10 с. 52].

У спеціальній літературі наводиться дещо інша класифікація видів конкуренції - конкуренція загальної і спеціальної норми та конкуренцію частини і цілого. В. П. Малков виділяє такі види конкуренції: а) загальної і спеціальної норм; б) конкуренція спеціальних норм; в) конкуренція норм різних союзних республік; г) конкуренція норм національного законодавства і норм міжнародного права [14 с. 193-194].

3.2 Кваліфікація злочинів конкуренція загальної і спеціальної кримінально-правових норм

Конкуренція загальної і спеціальної кримінально-правової норм виникає з прагненням законодавця диференціювати кримінальну відповідальність шляхом виділення із загальної норм, які передбачають або більш сувору або пом'якшену відповідальність порівняно із загальною нормою. Наприклад, загальною нормою про відповідальність за умисне вбивство є норма ст. 94 КК. Але законодавець вважає, що навмисне вбивство вчиняється за дуже різних обставин, які або суттєво обтяжують відповідальність, або значно пом'якшують відповідальність. Щоб зробити відповідальність і покарання за вбивство відповідними цим обставинам, законодавець виділив із загальної норми ст. 94 КК спеціальні норми: ст. 93 - про відповідальність за навмисне вбивство, вчинене за обтяжуючих обставин, статті 95 і 97 - про відповідальність за навмисне вбивство, вчинене за пом'якшуючих обставин [6 с. 31]. Таким же чином із загальної норми ст. 165 КК виділено спеціальну норму про відповідальність за посадові злочини: ст. 168 КК - зловживання владою чи посадовими повноваженнями за одержання хабара; ст. 172 КК - зловживання службовими повноваженнями шляхом службового підлогу. Оскільки при конкуренції кримінально-правових норм кваліфікації підлягає один злочин, то вирішення конкуренції полягає в застосуванні до вчиненого діяння однією із усіх конкуруючих норм.

При конкуренції загальної і спеціальної норми конкуренція вирішується за допомогою такого загального правила: застосовується лише спеціальна норма.

Таке вирішення цього виду конкуренції ґрунтується на волі законодавця, який, виділивши спеціальну норму, вказав - при наявність ознак, передбачених спеціальною нормою, повинна застосовуватися саме вона. У деяких випадках законодавець безпосередньо вказує на це в тексті закону. Зокрема, у п. «3» ст. 93 КК зазначено: «за винятком вбивства, передбаченого статями 95 - 97 КК», а в ч. 2 ст. 106 КК - «умисне легке тілесне ушкодження без наслідків, вказаних у частині 1 цієї статті» [13 с. 92].

При застосуванні загального правила кваліфікації злочинів при конкуренції загальної і спеціальної норм, згідно з яким діяння повинно кваліфікуватися лише за спеціальною нормою, треба мати на увазі 2 важливі дуже обставини:

1. Конкуренція загальної і спеціальної норми вирішується з допомогою цього правила лише за умови, що винна особа вчинила один злочин. Якщо ж винна особа вчинила 2 або більше злочинів, то кваліфікація цих злочинів залежатиме від виду сукупності злочинів. Якщо вчинені злочини утворюють ідеальну сукупність, то їх кваліфікація як один злочин за правилом: при ідеальній сукупності злочинів, діяння кваліфікується як один злочин за спеціальною кримінально-правовою нормою, оскільки загальна і спеціальна норми не можуть утворювати ідеальної сукупності злочинів [17 с. 44]. 2. Співвідношення загальної і спеціальної кримінально-правових норм є

відносним, оскільки певна кримінально-правова норма може бути загальною відносно однієї і спеціальної відносно іншої норми.

На цій підставі всі норми про відповідальність посадових осіб можна розташувати у такий послідовності: статті 165, 168, 172, 147, 167 та 135 КК. Кваліфікація за цими нормами підкоряється правилу; при конкуренції поряд розташованих норм діяння кваліфікується за наступною. Наприклад, при наявності у вчиненні діяння ознак статей 165 і 168 КК діяння кваліфікується за ст. 168 КК, при наявності ознак статей 167 і 135 КК діяння кваліфікується за ст. 135 КК і т. ін. [1]

3.3 Кваліфікація злочинів при конкуренції безпосередніх об'єктів злочинного посягання

Основним і найпоширенішим видом конкуренції є конкуренція безпосередніх об'єктів злочинного посягання у зв'язку з тим, що злочин заподіює суспільну небезпечну шкоду не одному, а кільком об'єктам одночасно. Ця обставина значно ускладнює кваліфікацію діяння. Оскільки злочин заподіює шкоду або створює загрозу заподіяння шкоди не одному, а кільком безпосереднім об'єктам кримінально-правової охорони, то при кваліфікації діяння необхідно виділити ті суспільні відносини, які в цьому конкретному випадку є головним, визначальним, об'єктом посягання.

У визначенні головного безпосереднього об'єкта злочину є суттєві розбіжності. Одні автори безпосереднім об'єктом злочину визнають ті суспільні відносини, ті інтереси, які законодавець, створюючи певну кримінально-правову норму, прагнув поставити під охорону кримінального закону.

Визначальними ознаками головного безпосереднього об'єкта злочину є те, що з посягання на головний об'єкт випливає суспільна сутність злочину, що головний об'єкт злочину визначає його суспільну сутність [12 с. 93] Додатковим безпосереднім об'єктом злочину є ті суспільні відносини, посягання на які не становить суспільної сутності цього злочину, але які

руйнуються цим злочином поряд з головним або яким загрожує небезпека порушення разом з головним. Такими є здоров'я при розбої, життя чи здоров'я при посягання на життя державного діяча, власність при диверсії, пошкодження шляхів і транспортних засобів, життя і здоров'я при порушенні правил охорони праці та деякі інші. Особливість додаткового об'єкта полягає в тому, що він у багатьох випадках є самостійним об'єктом злочину і потребує кримінально-правової охорони.

Факультативним безпосереднім об'єктом злочину визначають ті суспільні відносини, які певним посяганням в одних випадках зазнають шкоди, а в інших ні.

Класифікація безпосередніх об'єктів «по горизонталі» має велике не тільки пізнавальне, а й практичне значення для класифікації злочинів. Значення це полягає в тому, що діяння кваліфікують лише за головним безпосереднім об'єктом.

Оскільки факультативний безпосередній об'єкт посягання не є обов'язковою ознакою складу злочину і не завжди впливає на кваліфікацію діяння, хоч значною мірою підвищує суспільну небезпечність посягання і тяжкість заподіяння злочином шкоди, то було б доцільно завжди вказувати на факультативний об'єкт як одну з кваліфікуючих ознак складу злочину.

Конкуренція об'єктів значно ускладнює кваліфікацію злочинку і спричинюється до помилок. Немає єдності кваліфікації таких злочинів у судовій практиці.

Такі розбіжності у кваліфікації злочинів при конкуренції безпосередніх об'єктів посягання вимагають ретельного дослідження проблеми і вироблення правил кваліфікації злочинів при конкуренції об'єктів. Конкуренція безпосередніх об'єктів зумовлюється складністю суспільного життя. Всезагальна поєднаність явищ реальної дійсності призводить до того, що злочин у багатьох випадках заподіює шкоду кільком суміжним суспільним відносинам. Встановлюючи кримінальну відповідальність за певні злочини, законодавець враховує цю особливість злочинного заподіяння шкоди. Крім того треба зазначити, що шкода цьому додатковому об'єктові в одних випадках

заподіюється, а в інших ні. У деяких випадках більш цінним є додатковий об'єкт [13 с. 80-81].

Виділення з кількох конкуруючих безпосередніх об'єктів злочину головного, додаткового і факультативного значно полегшує проблему кваліфікації діяння, але повністю її не вирішує.

Ті злочини, при вчиненні яких заподіяння додатковому об'єктові не є способом, складовою частиною заподіяння шкоди головному об'єктові, при вчиненні яких шкода додатковому об'єктові заподіюється не завжди, утворюють сукупність злочинів, що їх кваліфікують за відповідними статтями і за сукупністю.

Все викладене можна узагальнити у вигляді того правила кваліфікації злочині при конкуренції безпосередніх об'єктів: діяння, при вчиненні якого заподіяна шкода додатковому безпосередньому об'єктові посягання є способом, невід'ємною складовою частиною заподіяння шкоди головному об'єктові, кваліфікуються як один злочин; діяння, при вчинені якого шкода додатковому безпосередньому об'єктові заподіюється факультативно, кваліфікуються за сукупністю злочинів.

Застосування цих правил у законотворчій і правозастосовній діяльності значно полегшить кваліфікацію злочинів як за їх сукупністю, так і при конкуренції безпосередніх об'єктів посягання [5 с. 32].

3.4 Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм цілого і частини

Дехто з дослідників виділяє як окремий вид конкуренції конкуренцію цілого і частини. Академік В. М. Кудрявцев запропонував право вирішення цього виду конкуренції: з двох норм має застосовуватися та норма, яка повніше охоплює всі фактичні ознаки вчиненого діяння.

Конкуренція частини і цілого називають відповідність деяких ознак одного складу злочину ознаками іншого складу злочину. При цьому виділяють деяку спільність ознак усіх елементів одного та другого складів злочинів.

Уважно аналізуючи конкуренцію частини і цілого, легко переконатися, що вона є іншою назвою конкуренції безпосередніх об'єктів кримінально-правової охорони. Різні посягання на об'єкти злочину які конкурують між собою, мають деякі різні ознаки об'єктивної і суб'єктивної сторони злочину. Але сутність явища від цього не змінюється. В. М. Кудрявцев називає конкуруючими нормами статей 98 і 135 як приклад конкуренції частини і цілого, оскільки ст. 135 має більш широкі ознаки об'єкта посягання, то очевидно, що в цьому випадку ми маємо конкуренцію безпосередніх об'єктів кримінально-правової охорони.

Ще очевидніше це у випадках, коли конкуренцію частини і цілого називають вчинення діяння, при якому одне з них є способом вчинення іншого. Для вирішення цієї конкуренції пропонується правило: у тих випадках, коли норма, що передбачає відповідальність за спосіб вчинення злочину, конкурує з нормою, що передбачає відповідальність за весь злочин в цілому, повинна застосовуватися остання.

З'ясовується також, що не всі елементи складу злочину можуть конкурувати як частина з цілим [10 с. 57].

Третім видом конкуренції є конкуренція простих і кваліфікованих складів злочину. Така конкуренція виникає між різними видами одного й того самого злочину, які відрізняються між собою деякими об'єктивними ознаками деякими об'єктивними ознаками додатковими діями.

До цього виду конкуренції належить і конкуренція різних кримінально-правових норм, які передбачають відповідальність за різні види одного й того ж злочину, один з яких передбачає пом'якшуючу відповідальність обставини, а інший - ще більш пом'якшуючі.

Але конкурують між собою не тільки норми з пом'якшуючими обставинами, конкурують між собою також пом'якшуюча і обтяжуюча відповідальність обставини вчинення злочину. При конкуренції обтяжуючих та пом'якшуючих відповідальність обставин діяння кваліфікується за нормою, що передбачає пом'якшуючі обставини, які мають перевагу над обставинами, що обтяжують відповідальність [7 с.124].

Принцип переваги пом'якшуючих відповідальність обставин має важливе практичне значення. Він дає можливість вишукувати однорідні кримінально-правові норми у певній послідовності і сформулювати загальне правило кваліфікації злочинів, передбаченими ними. Усі норми, які передбачають відповідальність за вбивство, можуть утворювати таку послідовність: статті 93, 94, 95 Кримінального Кодексу; норми про відповідальність посадових осіб можуть: статті 165, 168, 172, 147, 167, 135 Кримінального Кодексу [1]. Можна сформулювати загальне правило кваліфікації таких злочинів: при конкуренції поряд розташованих норм діяння кваліфікується за останньою з двох конкуруючих. Однак це правило можна використовувати лише за умови, що конкуруючі норми мають спільні ознаки складу злочину. Якщо таких спільних ознак не має, то такі норми не можуть утворювати конкуренцію.

Оскільки у виділених кваліфікованих складів злочину відбивається воля законодавця, то кваліфіковані склади злочини мають перевагу над простим складом. Така конкуренція вирішується кваліфікацією злочину за статтею, що передбачає кваліфікований склад злочину. Взагалі конкуренція різних частин однієї й тієї ж статті вирішується за правилом: норма, що передбачає відповідальність за більш тяжкий кваліфікований вид злочину, охоплює менш тяжкий [12 с. 193].

Отже існують три види конкуренції кримінально-правових норм і правила їх вирішення:

1) конкуренція загальної і спеціальної норм, що вирішує застосування правила: при конкуренції загальної і спеціальної норм діяння кваліфікується лише за спеціальною нормою;

2) конкуренція безпосередніх об'єктів кримінально-правових норм, яка вирішує застосування правила: діяння, при вчинені якого заподіяна шкода додатковому безпосередньому об'єктові посягання є способом, невід'ємною складовою частиною заподіяння шкоди головному об'єктові, кваліфікується як один злочин за нормою, що передбачає посягання на головний об'єкт; діяння, при вчинені якого шкода додатковому безпосередньому об'єктові заподіюється факультативне, кваліфікується за сукупністю злочину;

3) конкуренція простих і кваліфікованих складів злочину, що вирішується застосуванням правил: норма, що передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, охоплює менш тяжкий спосіб вчинення цього злочину; кваліфікований склад злочину має перевагу над простим складом злочину; норма з пом'якшуючими відповідальність обставинами - над загальною нормою.

конкуренція кримінальна правова норма

ВИСНОВОК

Отже у ході написання курсової роботи актуальність вивчення конкуренції кримінально-правових норм повністю підтвердилася. Курсова робота показала, що аналіз конкуренції кримінально правових норм, насамперед, має соціально-політичну актуальність у зв'язку із завданням по створенню правової держави, які вирішує зараз Україна. Чітке і однозначне вирішення питань конкуренції кримінально-правових норм сприяє зміцненню законності в такій важливій сфері життя суспільства, як боротьба із злочинністю.

Незважаючи на те, що конкуренція кримінально-правових норм неодноразово висвітлювалася в літературі, цілий ряд її аспектів вирішується суперечливо, або ж взагалі не досліджується. Серед них: 1) об'єм і зміст поняття конкуренції кримінально-правових норм; 2) співвідношення понять конкуренції та колізії кримінально-правових норм; 3) відмінність конкуренції кримінально-правових норм від суміжних правових категорій; 4) загальні засади вирішення конкуренції кримінально-правових норм; 5) правила подолання видів конкуренції. У спеціальній літературі наводиться дещо інша класифікація конкуренції кримінально правових норм. Саме на вирішення цих питань була зосереджена увага у курсовій роботі.

Зроблений висновок, що конкуренції кримінально-правових норм - це нетипова ситуація правозастосовного процесу. Також акцентується увага, що від конкуренції кримінально-правових норм треба відрізняти їх колізію, які є результатами неузгодженості між окремими нормами закону, суперечностей між ними, дублювання норм. При аналізі видових відмінностей конкуренції була звернута увага на ознаки цього явища. Розвиваючи положення, які були вже висунуті в теорії кримінального права, у курсовій роботі звертається увага на те, що перелік цих ознак має бути доповнений вказівками на функціональні зв'язки між конкуруючими нормами, розкритий зміст цих ознак. На основі запропонованого визначення, відповідно до якого конкуренція кримінально-правових норм - це зумовлена наявністю у кримінальному законодавстві принаймні двох кримінально-правових норм, спрямованих на врегулювання одного питання, нетипова ситуація в правозастосуванні, коли при кримінально правовій оцінці одного суспільно небезпечного діяння застосування претендують дві функціонально пов'язані кримінально правові норми.

Ознаками конкуренції кримінально правових норм є: 1) вчинено одне діяння, яке підлягає кримінально-правовій кваліфікації; 2) це діяння підпадає під ознаки двох або більше статей Кримінального Кодексу; 3) кожну з цих статей Особливої частини Кримінального Кодексу потенційно може бути застосовано до діяння, яке підлягає кваліфікації; 4) до діяння має бути застосовано лише одну зі статей Особливої частини Кримінального Кодексу, оскільки інше означатиме порушення принципу недопустимості подвійного інкримінування; 5) норми, передбачені статтями, що конкурують, частково збігаються за обсягом та змістом тобто взаємопов'язаними.

Існують таких два основних види конкуренції кримінально-правових норм:

а) конкуренція загальної і спеціальної норм;

б) конкуренція цілого по частині.

При конкуренції загальних і спеціальних кримінально-правових норм повинна застосовуватися спеціальна норма. Розрізняють конкуренцію частини і цілого по окремим елементах чи групі елементів злочину: об'єкту, об'єктивній стороні і суб'єктивній стороні. Конку3ренція по об'єкту має місце, коли об'єкт посягання, передбачений однією нормою, є частиною об'єкта, зазначеного в іншій нормі Кримінального Кодексу. Конкуренція по об'єктивній стороні виникає тоді, коли норми Кримінального Кодексу збігається по об'єкту, а зовнішня сторона однієї з них складає частину об'єктивної сторони іншої.

Конкуренція по суб'єктивній стороні можлива лише за ознакою мети, оскільки тільки цілі можуть поглинати одна одну, тобто переростати, чого не можна сказати про форми вини і мотиви злочину. Конкуренція частини і цілого по суб'єкту не можлива.

Окрема увага була приділена вирішенню конкуренції. У ході висвітлення цього питання було з'ясовано, що конкуренція кримінально-правових норм - це розв'язання питання про те, яка з конкуруючих кримінально-правових норм має бути застосована у конкретному випадку. Конкуренція кримінально-правові норми, які передбачають відповідальність за навмисне вбивство, за зловживання посадовими повноваженнями, за посягання на статеву свободу жінки, за посягання на власність.

Конкуренція вона зумовлюється диференціює кримінально-правових норм. Прагненням законодавця диференціювати кримінальну відповідальність, посилаючи її в одних нормах і пом'якшуючи в інших, а також недосконалістю систем кримінального законодавства.

Конкуренція кримінально-правових норм є наслідком розвитку законодавства, створення нових кримінально-правових норм, виділення конкретизованих норм з більш загальних норм, які передбачають відповідальність за окремі випадки вчинення загальних видів злочинів. Але недоцільно і безпідставно свавільно створювати нові норми. Конкуренція норм, яка не має відповідного обґрунтування, призводить лише до ускладнення кваліфікації злочинів і спричинюється до численних судових помилок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кримінальний кодекс України від 01.09.2001р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001, № 25-26, ст. 131.

2. Кримінальний кодекс України: Науково практичний коментар / К82 Ю. В. Баулін, В. І. Борисов С. Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тация - К.: Юрінком-Інтер, 2003. - 1996 с.