Правові та організаційні принципи діяльності державної кримінально-виконавчої служби України в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ЗЛИВКО СТАНІСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 342.5+343.811:35.07

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Ірпінь - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті державної податкової служби України, Державна податкова адміністрація України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент

Національний університет державної податкової служби України, начальник кафедри організації оперативно-розшукової діяльності.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України

Берлач Анатолій Іванович,

Одеський державний університет внутрішніх справ, проректор із наукової роботи;

кандидат юридичних наук, доцент

Галай Андрій Олександрович,

Навчально-науковий інститут підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Київського національного університету внутрішніх справ, начальник кафедри громадської безпеки.

Захист відбудеться „ 15 ” жовтня 2010 р. о 12⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.02 в Національному університеті державної податкової служби України за адресою: вул. Садова, 55, м. Ірпінь, Київська обл., 08201.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: вул. Карла Маркса, 31, м. Ірпінь, Київська обл., 08201.

Автореферат розісланий „13” вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.О. Мацелик

державний апарат статус кримінальна служба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення України як демократичної, правової, соціальної держави обумовлює необхідність удосконалення державної політики у сфері діяльності правоохоронних органів, орієнтації її на забезпечення прав громадян, дотримання вимог міжнародних стандартів з прав людини. З-поміж напрямків діяльності правоохоронних органів особливого значення набуває ця проблема у контексті реалізації положень державної політики України у сфері виконання покарань, досягнення мети якої можливе тільки за наявності ефективно функціонуючої спеціальної державної служби виконання кримінальних покарань.

Перебудова організаційно-правових засад діяльності державного апарату як складова адміністративної реформи в Україні обумовлює необхідність удосконалення багатьох аспектів функціонування установ та органів Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - ДКВС України), забезпеченості їхньої діяльності висококваліфікованими кадрами, здатними працювати в умовах лібералізації виправного процесу, активізації діяльності інститутів громадянського суспільства.

Аналіз сучасного функціонування служби виконання покарань в Україні засвідчує наявність проблем в організаційному, правовому та управлінському її забезпеченні, зумовлених, серед іншого, недостатньою розробкою з позицій науки адміністративного права.

Необхідно звернути увагу на те, що в даний час суттєво активізувалися наукові дослідження кримінально-виконавчого спрямування, які здебільшого обґрунтовують різні аспекти удосконалення кримінально-виконавчого законодавства та політики. Різні аспекти діяльності установ та органів виконання покарань розглядали у своїх наукових роботах І.Г. Богатирьов, О.М. Джужа, Р.А. Калюжний, В.А. Льовочкін, О.Б. Пташинський, Г.О. Радов, О.В. Романенко, І.С. Сергеєв, А.Х. Степанюк, В.М. Трубніков, С.Я. Фаренюк та інші. Організаційні та управлінські засади діяльності означених органів та установ в сучасній науці досліджувалися Є.Ю. Барашем, О.Г. Боднарчуком, А.О. Галаєм, О.Г. Гамалієм, С.К. Гречанюком, М.І. Немченком, В.П. Пєтковим.

Подальші намагання України досягнути європейських стандартів різних сфер життя та ідентифікація її як європейської держави вимагають подальшого глибинного реформування та удосконалення функціонування системи органів та установ ДКВС України, що в кінцевому результаті дасть можливість суттєво покращити умови перебування засуджених під час відбування кримінальних покарань, а також запровадити принципово нові стандарти організації функціонування означених органів та установ.

Отже, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена: по-перше, необхідністю глибокого аналізу основних положень чинного законодавства щодо функціонування ДКВС України, виявлення проблемних та недостатньо врегульованих питань правового і організаційного забезпечення такої діяльності; по-друге, нагальністю проблеми ґрунтовного вивчення та аналізу зарубіжного досвіду функціонування спеціальних органів та установ виконання покарань; по-третє, недостатністю теоретичних напрацювань щодо адміністративно-правового забезпечення функціонування ДКВС України; по-четверте, важливістю визначення місця ДКВС України в системі державного механізму і її взаємодії з різними інституціями держави та громадянського суспільства; по-п'яте, необхідністю розробки науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення практичної діяльності персоналу ДКВС України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дослідження безпосередньо пов'язана із виконанням завдань Указу Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008 „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року „Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів” та Концепції реформування кримінальної юстиції України і Концепції реформування ДКВС України (схвалена Указом Президента України від 25 квітня 2008 року № 401/2008), а також Указу Президента України від 27 жовтня 2009 року № 870/2009 „Про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 вересня 2009 року „Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції”.

Тема дисертації затверджена Вченою Радою Національного університету державної податкової служби України від 28 травня 2009 року (Протокол № 8). Вона розглянута координаційним бюро відповідного відділення Академії правових наук України і має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання та доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07.

Мета i завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, міжнародного досвіду та практики його застосування розкрити адміністративно-правові засади й особливості функціонування системи установ та органів ДКВС України і виробити пропозиції щодо їхнього удосконалення.

Для досягнення цієї мети було поставлено наступні завдання:

– з'ясувати стан наукової розробки проблеми, характеристику наукових джерел та нормативно-правового регулювання;

– проаналізувати адміністративно-правовий статус ДКВС України;

– охарактеризувати місце ДКВС України в системі державного апарату;

– визначити засади взаємодії ДКВС України з державними та недержавними інституціями;

– розглянути проблемні питання, пов'язані з функціонуванням ДКВС України в сучасних умовах, та шляхи їхнього вирішення;

– узагальнити зарубіжний досвід побудови та функціонування ДКВС України;

– здійснити характеристику адміністративно-правових аспектів формування кадрової політики ДКВС України;

– підготувати пропозиції для належного організаційно-правового забезпечення функціонування ДКВС України, внесення змін і доповнень до чинного адміністративного та кримінально-виконавчого законодавства та інших нормативно-правових актів України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі функціонування Державної кримінально-виконавчої служби України.

Предметом дослідження є правові та організаційні засади діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України.

Методологічну основу дослідження становить сукупність різноманітних способів та прийомів наукового пізнання. Діалектичний метод, який застосовувався протягом написання всього дисертаційного дослідження, дозволяє розглянути досліджувані об'єкти, явища та процеси у нерозривному зв'язку. Системний метод дозволив визначити коло досліджуваних проблем (підрозділи 1.1, 1.3). За допомогою історико-правового методу проаналізований генезис діяльності ДКВС України (підрозділ 1.1).

Формально-юридичний метод застосовувався у процесі аналізу законодавства, що регулює діяльність ДКВС України (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 3.1). Порівняльно-правовий метод дозволив використати зарубіжний досвід діяльності закордонних закладів виконання покарань (підрозділ 1.2, 3.1). За допомогою системно-функціонального методу розкриті теоретичні положення діяльності різних видів органів та установ ДКВС України (підрозділи 2.2, 2.3, 3.2). Статистичний метод дозволив опрацювати цифрові показники діяльності ДКВС України (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 2.3).

Наукова новизна одержаних результатів. Дане дисертаційне дослідження є одним із перших у вітчизняній правовій науці досліджень організаційно-правових засад діяльності ДКВС України. У результаті проведеного дослідження сформульовано та обґрунтовано низку висновків, рекомендацій та пропозицій, зокрема, основні з них такі:

Вперше:

- комплексно проаналізовано адміністративно-правове регулювання діяльності ДКВС України та визначений її адміністративно-правовий статус;

- охарактеризоване місце ДКВС України в сучасній системі органів виконавчої влади;

- сформульовано і обґрунтовано низку пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення правових та організаційних засад діяльності ДКВС України в сучасних умовах, зокрема визначено потребу розробки і прийняття нормативних актів, які забезпечують окремі напрямки функціонування органів та установ ДКВС України.

удосконалено:

- правове забезпечення системи соціальних гарантій персоналу ДКВС України, зокрема обґрунтовано необхідність внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України „Про Державну кримінально-виконавчу службу України”;

- положення кадрової політики у ДКВС України, зокрема сформульоване її визначення, завдання та принципи;

дістали подальшого розвитку:

- організаційні аспекти взаємодії установ та органів ДКВС України з державними та недержавними інституціями;

- загальнотеоретичні положення діяльності окремих структурних елементів системи органів та установ ДКВС України, визначення перспективних напрямків удосконалення організаційних засад, які стосуються ДКВС України в цілому, зокрема визначені шляхи удосконалення діяльності територіальних органів управління ДКВС України шляхом розробки і впровадження в практичну діяльність типового положення про означені територіальні органи; проаналізовано сучасний стан діяльності, пов'язаної із забезпеченням виконання покарання у виді арешту, та визначені шляхи вирішення існуючих проблем тощо;

- розмежування двох категорій, які стосуються діяльності системи установ та органів ДКВС України - „кримінально-виконавча система” та „система установ та органів Державної кримінально-виконавчої служби України”;

- теоретичні та практичні положення діяльності, спрямованої на інформаційне забезпечення та інформатизацію діяльності ДКВС України;

- питання, пов'язані зі створенням якісно нової нормативно-правової бази функціонування установ та органів ДКВС України на основі відповідних положень міжнародних стандартів та досвіду зарубіжних країн.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції, які містяться в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані:

- у нормотворчій діяльності - для удосконалення нормативно-правових актів, які регулюють діяльність органів та установ ДКВС України та інших правоохоронних органів. Результати дослідження були використані при розробці пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативних актів, які регулюють діяльність ДКВС України (лист ДДУПВП № 2/3 - 1055/ср від 25 лютого 2010 року);

- при формуванні концепції подальшого реформування системи правоохоронних органів України в цілому та системи виконання покарань зокрема;

- в науково-дослідній роботі - для проведення подальших досліджень діяльності органів та установ ДКВС України та інших правоохоронних органів;

- у практичній діяльності персоналу ДКВС України, де використання результатів дослідження дозволить підвищити ефективність функціонування її органів та установ (акт впровадження Домницького виправного центру № 135 Управління ДДУПВП в Чернігівській області від 17 лютого 2010 року);

- у навчальному процесі результати дисертаційного дослідження використовуються в Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань (акт впровадження № 1/260 від 2 лютого 2010 року) та Білоцерківського училища професійної підготовки персоналу ДКВС України при викладанні курсу „Адміністративне право України”, „Кримінально-виконавче право України”, спецкурсів, присвячених проблемам діяльності правоохоронних органів, а також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю дисертанта (акт впровадження від 1 грудня 2009 року).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях циклу загальноюридичних дисциплін Чернігівського юридичного коледжу Державного департаменту України з питань виконання покарань; кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України.

Основні положення дослідження висвітлювалися:

- на міжнародних науково-практичних конференціях та семінарах: „Актуальные проблемы уголовного и уголовно-исполнительного права” (Росія, г.Новокузнецк, апрель 2008); „Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку” (м. Суми, 17-18 травня 2008 р.); „Актуальні питання юридичної науки” (30 вересня 2008 року); „Захист прав людини як основа гуманізації суспільства” (м. Чернігів, 10 квітня 2009 року); „Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку” (м. Суми, 6-17 травня 2009 року); „Проблеми удосконалення законодавства і практики протидії злочинності у сфері господарської діяльності” (м. Ірпінь, 10 грудня 2009 року);

- на міжвузівських науково-практичних конференціях: „Гуманізація кримінальних покарань як складова процесу євроінтеграції України” (м. Чернігів, 20 червня 2007 р.); „Актуальні питання підвищення ролі громадськості в процесі виправлення та ресоціалізації осіб, які відбувають покарання в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України” (м. Чернігів, 15 квітня 2008 р.); „Историко-правовые и социально-экономические аспекты развития общества” (г.Чернигов, 15 апреля 2009 года);

- на науково-практичних семінарах: „Демократизація державно-правових інститутів як фактор організації суспільства” (4 грудня 2007 р., м. Чернігів); „Державна політика у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні” (28 лютого 2008 року, м. Дніпропетровськ).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у п'ятнадцяти працях, з яких: 4 статті у виданнях, що визначені ВАК України як фахові з юридичних наук; 11 тез у збірниках науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують вісім підрозділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації - 241 сторінка, список використаних джерел - 243 найменування, додатки на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, вказано на її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, охарактеризовано основні методи дослідження. Визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано положення, що містять наукову новизну, висвітлено практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію результатів дисертації.

Розділ 1 „Теоретико-правові засади дослідження діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 „Стан наукової розробки проблеми, характеристика наукових джерел та методологія дослідження” висвітлюються історико-правові аспекти функціонування установ та органів виконання кримінальних покарань, розкривається та аналізується стан наукової розробки проблеми, методологія дослідження, характеризуються наукові джерела та нормативно-правове регулювання за обраною темою.

Огляд літератури за темою дослідження подається для окреслення кола наукових доробок у сфері функціонування системи виконання покарань.

Під час дослідження автором використані наукові положення пенітенціарної науки, а також наук кримінально-виконавчого права, адміністративного права та процесу, адміністративної діяльності, міжнародного права та теорії управління. Аналіз означених праць надав можливості комплексно визначити організаційні, управлінські та правові засади діяльності органів та установ державної кримінально-виконавчої служби України.

Дослідження функціонування спеціальної системи органів та установ виконання кримінальних покарань проведено винятково на засадах науковості. Для вирішення завдань дослідження в роботі використовується комплекс методів наукового пізнання: за допомогою системного методу проаналізовані вихідні дані (первинна інформація), окреслене коло досліджуваних проблем та вироблені пропозиції щодо їхнього вирішення; на основі історико-правового методу опрацьовані окремі питання генезису діяльності ДКВС України, проаналізовані історичні аспекти створення спеціальних органів та установ, які виконували покарання; за допомогою формально-юридичного методу досліджені положення, зміст правових норм законодавства, в якому визначаються різні правові та організаційні засади функціонування спеціальних установ та органів виконання покарань; використовуючи порівняльно-правовий метод, автор роботи дослідив різні аспекти діяльності вітчизняних органів та установ ДКВС України у порівнянні з організацією діяльності закордонних закладів пенітенціарної системи; системно-функціональний метод використаний для розкриття теоретичних та практичних положень організації діяльності різних видів органів та установ ДКВС України; досліджена взаємодія зазначених органів та установ з державними та неурядовими інституціями; на основі конкретно-соціологічного методу проведено збір практичного матеріалу та анкетування працівників органів та установ ДКВС України; за допомогою статистичного методу були опрацьовані цифрові показники різних сфер діяльності органів та установ ДКВС України, кримінально-виконавчої системи України та систем виконання покарань інших держав.

З метою опрацювання предмету дослідження у дисертації були проаналізовані статистичні дані щодо діяльності кримінально-виконавчої системи України та зарубіжжя у період 1994 2009 років та результати анкетних опитувань персоналу ДКВС України.

У підрозділі 1.2 „Зарубіжний досвід та міжнародні стандарти функціонування пенітенціарних служб” проаналізовано міжнародні стандарти пенітенціарної сфери та їхнє відображення у вітчизняних нормативно-правових актах.