Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кіндюк Борис Володимирович

УДК 340.15:349.6

ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЛІСІВ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

Спеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України

Науковий керівник: доктор юридичних наук,

старший науковий співробітник

Головко Олександр Миколайович,

Харківський національний університет

внутрішніх справ, перший проректор

з навчальної та методичної роботи

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Єрмолаєв Віктор Миколайович,

Національна юридична академія України

імені Ярослава Мудрого,

директор Інституту підвищення кваліфікації

кандидат юридичних наук, доцент

Логвиненко Олена Іванівна,

Державний науково-дослідний інститут

Міністерства внутрішніх справ України,

провідний науковий співробітник

Захист відбудеться «28» квітня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий «26» березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.О. Серьогін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Актуальність дослідження правових і організаційних засад використання та охорони лісів полягає в тому винятковому значенні, яку відіграє цей природний ресурс в історичному розвитку суспільства. На всіх етапах становлення української державності, від Київської Русі до сьогодення, питання, пов'язані з правовою охороною та використанням лісів, віддзеркалювались у чинній системі права.

У сучасних умовах необхідність удосконалення правової регламентації охорони лісів пов'язана з тією обставиною, що Україна є державою з обмеженими лісовими ресурсами.

Сьогодні у сфері правового регулювання використання та охорони українських лісів склалася критична ситуація, однією з причин якої є система чинного природоохоронного права, яке не здатне захистити природні багатства країни.

Історія та сучасність показують, що розв'язання подібних проблем має два концептуальні варіанти реформування чинного законодавства. Перший з них будується на запозиченні зарубіжних підходів. Другий - на зверненні до власного історико-правового досвіду та створенні на його основі схеми удосконалення лісового права, пристосованої до національних реалій.

Реалізація першого шляху, тобто перенесення сценаріїв розвитку лісової галузі, використовуваних в інших державах, на українські умови, є, на нашу думку, малоперспективною. Наша країна має цілу низку особливостей, які унеможливлюють просте копіювання зарубіжних правових норм щодо охорони лісів. Більш привабливим є другий підхід, оскільки в процесі правотворчості нашого народу накопичений величезний досвід правової організації охорони лісових багатств.

Правові та організаційні засади використання та охорони лісів знайшли віддзеркалення в нормах «Руської Правди», де є ціла низка статей, присвячених захисту лісових промислів. Більше трьохсот років на українських землях діяли Статути Великого князівства Литовського (1529 р., 1566 р., 1588 р.), які містили правові та організаційні засади охорони лісів. Питання, пов'язані з лісами, регламентувались Лісовим Уставом Великого князівства Литовського 1567 р.

Досить серйозна увага охороні природних багатств приділялася в звичаєвому праві українських козаків, які створили ефективну систему охорони лісів, що діяла майже 200 років. Гетьмани Б. Хмельницький, Д. Апостол, К. Розумовський неодноразово приймали нормативно-правові акти, якими обмежували лісокористування та виробництво поташу, яке виснажувало лісові ресурси.

У міру розширення впливу Росії на українських землях почали діяти нормативно-правові акти цієї держави. До них необхідно віднести: Соборне Уложення 1649 р., понад 200 законів з охорони лісів, прийнятих Петром I, Лісовий Статут 1802 р., нормативно-правові акти щодо лісорозведення в українських степах, Положення про збереження лісів від 4 квітня 1888 р. та інші законодавчі документи.

На західноукраїнських землях діяв австрійський імперський закон про ліси 1852 р. Таким чином, за більш ніж тисячолітню історію український народ накопичив величезний досвід вирішення лісових проблем, побудований на використанні різних за своїми юридичними концепціями підходів. Ці надбання мають бути осмислені і вивчені з метою удосконалення національного лісового законодавства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до теми спільних наукових досліджень кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України та Інституту агроекології Української академії аграрних наук: «Розробити наукові основи формування лісової генетичної компоненти в екосистемах України» (№ ДР 0106U 004042; 2006 - 2010 рр.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є встановлення закономірностей процесу появи, становлення, а також розвитку норм, які регулювали використання та охорону лісів і пов'язаних з ними промислів, на українських землях з X по початок XX ст.

Відповідно до цього в дисертації вирішувались такі завдання:

1. З'ясувати особливості впливу традицій, правил, міфологічних уявлень, релігійного світогляду українського народу на формування звичаїв щодо використання й охорони лісів та простежити їх трансформацію в норми позитивного права.

2. На підставі аналізу джерел права Київської Русі виявити рівень і особливості врегулювання використання та охорони лісів.

3. Простежити розвиток організаційних засад і правових підстав використання та охорони лісів на українських землях у литовсько-польську добу.

4. Визначити місце і роль регулювання відносин лісокористування і лісоохорони в правовій системі української козацької держави (Гетьманщини).

5. Розкрити загальні та особливі характеристики правотворчої та правозастосовчої діяльності у сфері лісокористування і лісоохорони на українських землях у складі Російської та Австро-Угорської імперій.

Об`єктом дослідження є суспільні відносини, які виникли і склалися в процесі використання й охорони лісів та пов'язаних з ними промислів на українських землях в період з Х до початку ХХ ст.

Предметом дослідження є правові та організаційні засади використання та охорони лісів на українських землях з Х до початку ХХ ст.

Методи дослідження. Для розв'язання завдань роботи застосовувались загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ.

За допомогою загальнонаукових методів, таких як абстрагування, узагальнення, аналізу, синтезу, індукції, дедукції, систематизації, структуризації вивчався розвиток історії лісового права.

Історико-системний метод використовувався для виявлення комплексу передумов появи норм з охорони лісів у пам'ятках права. За допомогою формально-логічного методу було виконано аналіз норм з охорони лісів «Руської Правди», Статутів Великого князівства Литовського, Соборного Уложення 1649 р, норм козацького звичаєвого права, «Прав, за якими судиться малоросійський народ» 1743 р., законів Російської та Австро-Угорської імперій.

Використання діалектичного методу дозволило встановити взаємопов'язані еволюційні зв'язки норм права на прикладі закріплення в законі норм звичаєвого права і релігійно-правових норм.

Для дослідження окремих сторін предмета дисертаційної роботи застосувалися спеціально-наукові методи. Порівняльно-правовий метод використовувався при встановленні зв'язку основних положень з охорони лісів в пам'ятках права, а також порівняння організаційно-правових засад лісокористування в імперіях Романових та Габсбургів.

За допомогою формально-юридичного методу виявлено заплутаність та громіздкість лісоохоронного законодавства Російської імперії, що також дозволило оцінити логічність, стрункість побудови та продуманість австрійського лісового законодавства, яке регульовало лісові відносини на західноукраїнських наших землях до 1917 р.

Метод кількісного та якісного аналізу використовувався при здійсненні оцінки кількості статей, присвячених захисту лісів, в давніх пам'ятках права, а також для оцінки ступеня тяжкості покарань.

Теоретичною основою дослідження стали концептуальні положення, що містяться у працях як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, серед яких: В.І. Андрейцев, М.М. Бринчук, М.Ф. Владимирський-Буданов, А.П. Гетьман, О.М. Головко, Б.Д. Греков, В.В. Костицкий, О.Л. Копиленко, В.С. Кульчицький, Ф.І. Леонтович, О.І. Логвиненко, В.І. Лозо, В.І. Семчик, Б.Й. Тищик, Ю.С. Шемшученко, М.В. Шульга, І.Б. Усенко, С.В. Юшков, О.Н. Ярмиш.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є одним з перших у вітчизняній юридичній науці досліджень процесу еволюції та динаміки правових засад і організаційного забезпечення використання та охорони лісів на території сучасної України.

Наукова новизна дисертаційної роботи конкретизується у наступних основних положеннях:

уперше:

- завдяки дослідженню генезису правового регулювання використання і охорони лісів виявлено притаманні цій сфері суспільних відносин риси переходу та закріплення правових звичаїв, релігійних світоглядів у норми позитивного права;

- здійснено комплексний аналіз норм «Руської Правди», пов'язаних з лісовими промислами, який дозволив виявити тенденцію систематизації покарань шляхом введення чотирьох ставок штрафів за їх порушення, та розташування статей документа за принципом зменшення тяжкості покарань;

- доведено наявність правового і організаційного регулювання охорони лісів та пов'язаних з ними промислів на українських землях у складі Великого князівства Литовського, а також функціонуванні триланкової структури управління лісовою галуззю;

- показано, що три Статути Великого князівства Литовського містять приблизно однаковий масив норм права, які регламентували використання і охорону лісів та пов'язаних з ними промислів, від-різняються системою покарань, а найбільш «жорстким» є Статут 1566 р.;

- доведено, що за допомогою норм звичаєвого права козакам вдалося створити прогресивну і раціональну систему правового регулювання охорони природи, в яку як складовий елемент входили ліси. Аналіз цих норм дозволив розподілити їх на шість груп за об'єктами правовідносин;

- доведено наявність жорсткої регламентації використання та охорони лісів, а також пов'язаних з ними промислів у Соборному Уложенні 1649 р., та лісоохоронному законодавстві Петра І;

- виділено п'ять періодів розвитку лісового законодавства на українських землях у складі Російської імперії з 1725 по 1917 рр., які відрізняються за характером правовідносин;

- доведено, що вплив державної влади Російської та Австро-Угорської імперій виявився в сфері лісової галузі у типологічно подібних тенденціях уніфікації законодавства на підставі російського закону про збереження лісів 1888 р. та австрійського імперського закону про ліси 1852 р.

Удосконалено положення:

- про те, що одним із інструментів цілеспрямованої політики Російської влади щодо знищення Запорізької Січі стало хижацьке ставлення до природних ресурсів Південного регіону України;

- про колоніальний характер австрійського панування на українських землях у складі Австро-Угорської імперії на прикладі використання державною владою українських лісових ресурсів;

- про природоохоронну діяльність Галицького сейму в галузі охорони лісів, яка знайшла відображення в прийняті низки регіональних законів.

Наукове та практичне значення результатів дослідження. Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що зміст роботи та висновки дозволяють заповнити прогалини, що існують в історико-правовій науці щодо норм з охорони лісів. Ряд положень дисертаційного дослідження може бути використано у:

науково-дослідній сфері - висновки дисертаційного дослідження розвивають історію держави і права України, лісове право;

нормотворчій та правозастосовній діяльності - відкривається можливість удосконалення чинного лісового законодавства на підставі історичного досвіду правового вирішення багатьох проблем лісової галузі;

навчально-методичній роботі - при підготовці навчальних посібників та підручників з історії держави і права України, лісового законодавства, спецкурсів з лісоохорони та використання лісів;

навчальному процесі для викладання дисциплін «Історія держави і права України», «Лісове законодавство», спецкурсів з лісоохорони та використання лісів.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено:

у нормотворчу діяльність - сформульовані окремі пропозиції щодо вдосконалення діючого національного лісового законодавства, які увійшли в «Методичні рекомендації з формування стійкої лісової компоненти в агроекосистемах зони Полісся України» (№ ДР 0109U007895 від 28.10.2009 р.), підготовлені Інститутом агроекології Української академії аграрних наук;

у навчальний процес - Національного університету біоресурсів та природокористування при викладанні дисципліни «Історія держави і права України», спецкурсів з лісового законодавства (акт впровадження № 148 від 27.10.2009 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження апробовані під час виступів на: Міжнародній науковій конференції, присвяченій 480-річчю Статуту Великого князівства Литовського 1529 р. і 420-річчю Статуту Великого князівства Литовського 1588 р. (20-21 березня 2009 р., Одеса); IV звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Міжнародного гуманітарного університету (19 квітня 2009 р., Одеса); XXI міжнародній історико-правовій конференції «Категорії, поняття і терміни історико-юридичної науки» (23-26 квітня 2009 р., Миколаїв); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького й аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (5-6 червня 2009 р., Одеса); XXII Міжнародній історико-правовій конференції, присвяченій пам'яті віце-президента Міжнародної асоціації істориків права проф. О.В. Тимощука (17-20 вересня 2009 р. смт. Миколаївка, Крим).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у дванадцяти наукових працях, у тому числі в десяти статтях у фахових наукових виданнях ВАК України з юридичних наук та двох тезах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається з трьох розділів, що поділяються на 9 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальній обсяг дисертації - 183 сторінки, з них основного тексту 158 сторінок, список використаних джерел - 22 сторінки (212 назв).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано положення, що зумовлюють наукову новизну роботи, викладено мету, наукові завдання, розкрито зміст об'єкта та предмета дослідження, методологічні основи роботи, практичне значення дослідження, висвітлено апробацію та публікації результатів дослідження.

Розділ 1 «Організаційно-правові засади використання і охорони лісів: історіографія, теоретична та джерельна база дослідження» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Аналіз правового регулювання лісокористування і лісоохорони у науковій літературі» проведено аналіз історико-правової літератури, в якій розглядались питання охорони лісів на українських землях, праці російських та українських фахівців з питань, пов'язаних із дослідженням лісового права в процесі його становлення й розвитку з часів Київської Русі до початку ХХ ст., серед яких визначено чотири хронологічних блоки наукової літератури.

До першого з блоків входять монографії з яких почалося дослідження історії лісового права, видані у 1857 р. російським вченим М.В. Шелгуновим, українським - М. Сементовським, щодо правової регламентації полювання.

Пізніше з'явилися праці, повністю присвячені питанням правового статусу лісів, - Ф.К. Арнольда, М.І. Кутепова, і фрагментарно - М.С. Грушевського, М.Ф. Владимирського-Буданова, П. Мрочека-Дроздовського та ін.

До другого блоку належать роботи, виконані в радянський час, по різних історичних періодах розвитку лісового права і суміжних з ним областей - С.А. Генсірука, О.Г. Солдатова, А.А. Цимека, І.С. Меліхова, В.П. Головача та ін.

Деякі аспекти проблеми розглядались у працях Б.Д. Грекова, С.В. Юшкова, М.П. Граве, В.С. Кульчицького, А.П. Ткача, А.Г. Манькова, В.А. Томсинова, С.М. Іваницького-Василенка.

Третій блок складають праці, які не публікувались в СРСР з політичних міркувань. Це монографії М.Ю. Шаповала, Б.І. Іваницького по дослідженню розвитку органів управління лісами, лісового законодавства на українських землях в різні історічні періоди.

Крім того, “фрагментарно” питання використання та охорони лісів досліджувались в працях М.Д. Чубатого, Р.М. Лащенка, С.П. Шелухіна, І. Холмського.

До четвертого блоку слід віднести дослідження сучасних авторів, які можна поділити на декілька напрямків. Це праці, присвячені лісовому праву і розвитку галузі В.В. Костицького, С.А. Генсірука, Г.І. Редька, В.П. Непийводи, О.І. Логвиненко, І. Лапчана, а також сучасних російських авторів О.І. Красова, В.А. Маніна, С.Г. Шкредова, М.О. Тяпкина. Питання, пов`язані з правовою охороною лісів, у різні історичні періоди розглядались у дослідженнях з природоохоронної тематики, які виконували А.Д. Бегека, В.Е. Борейко, М.В. Краснова, І.М. Грозовський, російські дослідники О.В. Флорова, Н.В. Збарашський, Н.В. Куришева, Б.А. Молчанов.

Деякі аспекти правової та організаційної діяльності, формування власності, що торкаються лісів, порушувались у роботах П.П. Музиченка, І.Й. Бойка, Н.Є. Толкачової, С.П. Рябенко, В.Є. Рубаника, В.А. Смолія та інших авторів.

Підрозділ 1.2 має назву «Роль і місце лісового господарства у вітчизняній історії. Теоретико-понятійний апарат».

Вплив цього природного ресурсу на суспільне життя простежується по трьох напрямках: стратегічне, оборонне та економічне значення лісів. Наявність лісів дозволяла поступово вести освоєння степу та розширювати територію Київської держави.

Оборонна роль полягає у тому, що ліси являлися природною перешкодою набігам кочівників, які їх всіляко уникали. В часи козацької України ліси були воєнним фактором народних повстань та військової боротьби. Гетьмани Я. Острянін, Б. Хмельницький з успіхом використовували засіки для боротьби з польською кіннотою та іншими загарбниками. Економічна роль лісів позначалася практично у всіх сферах суспільного життя. Комплексний вплив всіх трьох чинників зумовив появу норм правового регулювання, пов'язаних з цим природним ресурсом у сфері лісового права.

Регламентація використання і охорони лісів простежується в розвитку законодавства Київської Русі, Великого князівства Литовського, Російської держави та імперії Габсбургів, а також в нормах звичаєвого права українського козацтва.

Разом з процесом закріплення норм, пов'язаних з лісами, в законах, йшло формування понятійно-категорійного апарату даної галузі права. Цілком зрозуміло, що цей апарат пройшов складний розвиток від обмеженої кількості понять в нормах «Руської Правди» до системи узгоджених і взаємопов'язаних визначень, яка склалася на початок ХХ століття.

Підрозділ 1.3 «Джерельна база дослідження» присвячений аналізу правових пам'яток давньоруського, литовського, українського, російського, австро-угорського права. До них слід віднести «Руську Правду», три Статути Великого князівства Литовського 1529, 1566, 1588 років, Лісовий Устав 1567 р. Великого князівства Литовського, Соборне Уложення 1649 р., універсали, накази та інші правові документи української держави (Гетьманщини), Повне зібрання законів Російської імперії (зібрання перше та друге), російський закон «Положення про збереження лісів» 1888 р. і австрійський імперський закон про охорону лісів 1852 р., а також нормативно-правові документи з охорони лісів, видані в різні історичні періоди.

Вивчення джерел дослідження дає змогу виконати аналіз процесу зародження, становлення та закріплення у вигляді законів норм лісового права.

Розділ 2 «Генезис та становлення організаційно-правових засад лісокористування і лісоохорони на давньоруських землях, у польсько-литовську добу та в часи української національної державності» складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 2.1 «Регулювання відносин лісокористування і лісоохорони у Київській Русі» присвячений аналізу давньоруського права.

У пункті 2.1.1 «Правові звичаї як джерело права, що регулювало використання та охорону лісів» показано основні риси звичаєвого права, яким регулювалися відносини лісокористування та лісоохорони. Особливість лісових відносин сприяла закріпленню деяких звичаїв у вигляді законодавчих норм. Це стосується заповідання лісів, охорони законом прав збирачів меду, деяких дерев, найбільш цінних звірів, підтримки раціональних способів ведення лісового господарства.

Розкрито зміст семи специфічних ознак звичаєвого права: соціальність; колективність; стихійність виникнення; багаторазове застосування, давнина; спільність економічних і географічних умов; здатність трансформації звичаїв в законодавчі норми відносно регулювання відносин лісокористування та лісоохорони в Давньоруській державі.

Низка правових звичаїв у досліджуваній сфері суспільних відносин були в подальшому закріплені в нормах права, зокрема «Руській Правді» (охорона бортних дерев, мисливських угідь, межових знаків у лісах та ін.).

У пункті 2.1.2 «Вплив канонічного права на регулювання відносин у галузі використання та охорони лісів» показано, що першоджерелом охорони лісів були язичницькі переконання давніх слов'ян, в яких обожнювались окремі дерева та деякі гаї, де заборонялись рубка і збір плодів.

Прийняття християнства дало новий поштовх до появи певних норм щодо охорони лісів. Доказом цього є церковний обряд освячення або заповідання лісів, який полягає у встановленні заборони на вирубку та полювання.

Завдяки діяльності церкви вдалося зберегти багато лісів, які з часом отримали правову охорону держави.

У окремому пункті 2.1.3 «Лісоохоронні норми «Руської Правди» проаналізовано положення з охорони лісів та пов'язаних з ними промислів. Об'єктом правової охорони було майно збирачів меду-бортників, деякі види дерев, мисливські та домашні птахи, а також найбільш цінні звірі. Доведено наявність двох особливостей розміщення лісоохоронних норм у «Руській Правді»: 1) розташування статей за принципом зменшення ступеня тяжкості покарань, 2) тенденція до об'єднання в одну статтю різних складів злочинів, що каралися однією мірою штрафу.

Наголошено на відсутності спеціальних організаційних структур з охорони лісів у Давньоруській державі, оскільки ці функції покладались на князівських дружинників і частково на мисливців.

Підрозділ 2.2 має назву «Правове регулювання використання та охорони лісів на українських землях у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої». Розвиток лісового законодавства Великого князівства Литовського характеризується як збереженням норм давньоруського права, так і введенням у дію нових нормативно-правових актів.

Передусім, це - прийняття норм з охорони лісів у трьох Статутах Великого князівства Литовського 1529, 1566, 1588 р. Так, в Статуті 1529 р. питанням регламентації лісової галузі присвячено двадцять артикулів - з першого по двадцятий розділу ІХ, в Статуті 1566 р. - сімнадцять артикулів розділу Х, а в Статуті 1588 р. - вісімнадцять артикулів розділу Х. Розглянуті загальні положення і відмінності в об'єктах, які захищаються законом, а також в системі покарань трьох видань давнього кодексу. Показано, що найбільш «жорстким» був Статут 1566 р., в якому вища міра покарання передбачалась арт. 1, 6, 14, 15, 17.

Важливішою подією історії лісового права стало прийняття у 1567 р. Лісового Уставу Великого князівства Литовського - першого спеціального закону щодо охорони та використання лісів на українських землях. На підставі вивчення основних положень, документа виділено шість груп об'єктів правовідносин: адміністративний поділ лісів на лісництва, організаційна структура управління лісами, регламентація вирубувань, полювання і рибальство, контроль над їх проведенням, економічне стимулювання роботи лісової охорони, встановлення плати за користування природними ресурсами. Серед правових норм, прийнятих у Великому князівстві Литовському є окремі, що зберегли свою актуальність до сьогодення. Це питання матеріального заохочення працівників лісової служби, виділення їм землі в користування на час виконання ними своїх службових обов'язків.

Організаційна система управління й охорони лісів Великого князівства Литовського мала триланкову структуру. До першого рівня входили лісники, лісові ревізори, мірники, до другого - гаївці та ловчі, а нижня ланка - бобровники, осочники, стрільці, підлазники.

Період після Люблінської унії 1569 р. характеризувався хижацьким ставленням до природних багатств українських земель і лісових угідь, що призвело до суттєвого скорочення їх площ.

Підрозділ 2.3 «Організаційно-правові засади використання та охорони лісів у українській козацькій державі (друга половина XVII - XVIII ст.)». Нормами козацького звичаєвого права було фактично встановлено досить раціональний порядок використання природних багатств і відповідальність в разі його порушення. Ця ж тенденція збереглася і в нормах позитивного права Української держави. На підставі аналізу таких джерел права як окремі універсали, ордери, інструкції, декрети, грамоти гетьмана тощо виділено шість об'єктів правового регулювання діяльності козацтва: використання лісів, видання документів щодо зменшення рубок, організація загонів з охорони лісів, виділення особливо захищених лісів, лісовідновлення, питання регламентації, полювання та рибної ловлі.

До складу організаційних структур з охорони лісів входили спеціально створені козацькою адміністрацією команди, а їх завданням було затримання самовільних порубників.

Важливим етапом розвитку українського законодавства стала підготовка кодексу, що отримав назву «Права, за якими судиться малоросійський народ» 1743 р. Питанням, пов'язаним з лісами, присвячена глава 19, якою регламентувались: вирубування дерев, захист від пожеж, користування бортними деревами, сервітутні права.

Розділ 3 - «Правові та організаційні засади використання та охорони лісів на українських землях у складі Російської та Австро-Угорської імперій» - складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 3.1 має назву «Поширення російського законодавства щодо регулювання використання та охорони лісів на українські землі в період автономії у складі Московського царства та Російської імперії». Московська держава, а потім Російська імперія проводили цілеспрямовану політику щодо включення українських земель під свою юрисдикцію. Протягом тривалого періоду найважливішим джерелом права було Соборне Уложення 1649 р., в якому розділами VII, X, XVII регламентувалися питання охорони лісів і пов'язаних з ними промислів. Документ охопив достатньо широкий спектр питань. Це охорона найбільш цінних хутрових звірів, пристроїв для полювання, бортних дерев.

Закон зберігав стародавні звичаї, що дозволяли вирубування деревини в державних лісах для будівництва. Показано підсилення жорстокості покарань за порушення закону у порівнянні з іншими правовими актами, застосування смертної кари. Період царювання Петра І перевершує будь-який інший період історії розвитку лісового права, за кількістю прийнятих законів, їх масштабів та наслідків.

Визначено п'ять груп об'єктів правовідносин. Це регламентація створення заповідних лісів, використання дерев, полювання і риболовля, лісовідновлення, організація державної служби по охороні лісів. Доведено двоякість правотворчої діяльності Петра І. З одного боку є серйозні позитивні законодавчі ініціативи щодо заповідання лісів, обмеження рубок, створення організаційних підрозділів спеціального призначення - Вальдмейстерської служби. З іншого боку - виключна жорстокість цих законів і повне нехтування життям людей. Окремими царськими указами регламентувались такі тяжкі покарання за незаконну рубку лісу як прилюдні страти, фізичні тортури.

Підрозділ 3.2 - «Організаційно-правові засади лісокористування та лісоохорони на українських землях у складі Російської імперії (кінець XVIІI - початок ХХ ст.)». Використовуючи як критерій правові відносини держави і приватних власників лісу, виділено п'ять періодів у розвитку лісового законодавства з 1725 по 1917 рр. Перший охоплював з 1725 по 1730 р., другий - з 1730 по 1782 р., третій - з 1782 по 1802 р., четвертий - з 1802 по 1888 р. і п'ятий - з 1888 по 1917 р. Як розділові точки цих періодів використовувалися роки прийняття найважливіших для галузі правових документів.

Перший період є регресом у процесі розвитку лісового законодавства, оскільки була припинена дія більшості петровських законів. Другий - характеризується їх відновленням. У третьому періоді зменшився вплив держави на галузь через законодавче вилучення з-під контролю влади приватних лісів. Четвертий етап характеризував відновленням правового впливу держави на основі введення в дію в 1802 р. Статуту про ліси. П'ятий період відзначається посиленням контролю після прийняття 4 квітня 1888 р. Положення про збереження лісів.

Недоліком останнього вказаного документа була обставина, що закон з 1888 р. вводився поступово протягом 14 років. Це дозволяло власникам лісів активізувати їх вирубування, оскільки заздалегідь знали про час настання заборони на ці дії.

Показана важлива роль державної підтримки процесу створення на українських землях штучних лісів, що дало змогу створити перше в українських степах Степове казенне лісництво у Великому Анадолі.

Підрозділ 3.3 «Правові та організаційні засади використання та охорони лісів на українських землях у складі імперії Габсбургів» присвячується розгляду розвитку лісового законодавства на західноукраїнських землях, які увійшли до складу Австрійської (пізніше Австро-Угорської) імперії. Було здійснено упорядкування використання лісів і проведення декількох переписів земель та інших угідь.

Процес уніфікації чинного законодавства призвів до необхідності підготовки та прийняття 3 грудня 1852 р. імперського закону про охорону лісів (Reichsforstgesetz). На підставі аналізу документу виділено дванадцять груп об'єктів правовідносин. Це поділ лісів на категорії, навчання користувачів основам лісівництва, контроль за рубками, боротьба з ерозією, санітарні правила використання лісів, лісовідновлення, заготівля другорядних матеріалів, компенсація збитків, сплав деревини, організація служби лісової охорони, відповідальність за лісові порушення. Доведена продуманість закону, логічність формулювань, конкретність положень, а також простота застосування.

Відзначено багато позитивних моментів австрійського законодавства, хоча при зберігалася наявність багатьох невирішених правових проблем. На прикладі лісових правовідносин показано колоніальний характер австрійського панування на українських землях та хижацька експлуатація природних ресурсів.

Значний внесок у процес розвитку правових норм з охорони лісів вніс Галицький сейм. Австрійське законодавство дозволяло окремим землям приймати регіональні нормативно-правові акти. Ця обставина використовувалася Галицьким сеймом для вирішення великого комплексу проблем по збереженню лісів. Так, в 1889 р. на засіданні сейму було прийнято спеціальний нормативно-правовий акт щодо охорони лісів на землях Галичини.

При підтримці сейму в 1882 р. було створене Галицьке лісове товариство, яке мало свій друкований орган газету «Сильван». З метою збереження лісів регіональний парламент прийняв закони про лісорозведення, взаємодію лісової сторожі та поліції, охорону найбільш цінних порід дерев, обмеження обсягів рубок на схилах.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукових завдань, що полягають у встановленні закономірностей появи, становлення, а також розвитку норм, які регулювали використання та охорону лісів і пов`язаних з ними промислів, на українських землях з X по початок XX ст. За результатами наукових пошуків дисертантом зроблено такі основні висновки:

1. Розкрито зміст такого джерела лісового права як правові звичаї, досліджені особливості їх правової природи, основні властивості та закріплення у норми позитивного права. На підставі розгляду стратегічної, оборонної та економічної роль лісу в процесі укріплення та розширення території Київської Русі обґрунтована закономірність процесу закріплення в законі пов'язаних з цим природним ресурсом норм права. При цьому нормами «Руської Правди» охоронялись лісові промисли, окремі дерева, які використовувалися у якості межових знаків та місць знаходження бортей, а незаконна рубка лісу не була злочином. Виявлено тенденцію систематизації покарань шляхом введення чотирьох штрафних санкцій, та розташування статей документа за принципом зменшення ступеня тяжкості покарань.

2. У литовську добу вітчизняної історії послідовно розвивалися положення з використання та охорони лісів і промислів. Відповідні правовідносини регулювалися Статутами Великого князівства Литовського 1529, 1566, 1588 років. На цей же період припадає правове закріплення норм сервітутного права. Першим спеціальним законом з охорони лісів на українських землях став Лісовий Устав Великого князівства Литовського 1567 р. У ньому виділено шість груп об'єктів правовідносин: адміністративний поділ лісів, організаційна структура управління лісами, регламентація вирубувань, полювання і рибальства, контроль за їх проведенням, економічне стимулювання роботи лісової охорони. Прогресивним явищем у регламентації лісокористування та лісоохорони стало складання в цей період триланкової організаційної структури для охорони лісів.

3. За допомогою норм звичаєвого права українським козакам вдалося створити прогресивну і раціональну систему правового регулювання охорони природи, в яку як складовий елемент входили ліси. Аналіз цих норм дозволив розподілити їх на шість груп за об'єктами правовідносин: регламентація використання лісів; видання нормативно-правових документів по обмеженню вирубувань; організація служби охорони лісів; виокремлення ділянок лісу, що спеціально охороняються; лісовідновлення; регламентація полювання і рибальства.

4. Основні положення з охорони лісів, визначені Соборним Уложенням 1649 р., характеризувалися наявністю тенденції до посилювання покарань і закріплення законом прав користувачів на лісову власність. По мірі посилення залежності українських земель від Москви, вплив дії Соборного Уложення ставав усе більшим, що отримало

Внаслідок реалізації правової політики Петра І щодо охорони лісів, сформувалося п'ять груп об'єктів правотворчості у цій сфері: створення заповідних лісів; регламентація використання дерев; обмеження об'ємів рубок та лісовідновлення; створення вальдмейстерської служби; регламентація полювання та риболовлі.

Лісове законодавство Російської імперії мало громіздкий, малоефективний характер. Разом з тим важливим для галузі стало створення і функціонування досить розвиненої організаційної структури з охорони лісів - Корпусу лісничих.

5. Більш прогресивним і досконалим з точки зору юридичної техніки порівняно з російським був австрійський імперський закону про ліси 1852 р. Однак при цьому зберігався колоніальний характер ставлення австрійських властей до українських природних ресурсів. Порівняно розвинена в Австро-Угорській імперії система локального законодавства обумовила важливу роль Галицького крайового сейму у прийнятті та ухваленні регіональних законів у сфері використання та охорони лісів.

6. Перебування українських земель протягом XVIII - початку ХХ ст. у складі Російської та Австро-Угорської імперій мало значний вплив на характер розвитку лісового права, в якому позначилася тенденція до уніфікації діючого законодавства. Ця обставина знайшла віддзеркалення в російському Положенні про збереження лісів 1888 р. та австрійському імперському законі про охорону лісів 1852 р.

У дисертації також сформульовані пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України, зокрема внесення змін до ст. 92 Лісового кодексу України, відновлення роботи Державної інспекції з контролю за охороною, захистом, використанням і відтворенням лісів, а також посилення контролю за лісом, який перебуває в заставі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

охорона використання лісовий правовий

1. Кіндюк Б. В. Правові засади охорони лісів у Соборному Уложенні 1649 р. / Б. В. Кіндюк // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - №9. - С. 11-14.

2. Киндюк Б. В. Правовое регулирование охраны лесов в дореволюционный период (Х - нач. ХХ века) / Б. В. Киндюк // Юридичний вісник. - 2009. - №3. - С. 25-31.

3. Кіндюк Б. В. Правові засади охорони лісів у Лісовому Уставі 1567 р. Великого князівства Литовського / Б. В. Кіндюк // Держава і право. - 2009. - №45. - С. 126-130.

4. Кіндюк Б. В. Правові засади охорони лісів на землях козацької України / Б. В. Кіндюк // Право України. - 2009. - №8. - С. 166-171.

5. Киндюк Б. В. Охрана лесов по Статуту Великого княжества Литовского 1588 года / Б. В. Киндюк // Актуальні проблеми держави і права. - 2009. - №49. - С. 197-201.

6. Кіндюк Б. В. Правове регулювання охорони лісів на українських землях у складі Російської та Австро-Угорської імперій / Б. В. Кіндюк // Часопис Київського університету права. - 2009. - №3. - С. 41-45.

7. Кіндюк Б. В. Відповідальність за порушення норм по охороні лісів за «Руською правдою» / Б. В. Кіндюк // Актуальні проблеми держави і права. - 2009. - № 48. - С. 99-104.

8. Кіндюк Б. В. Правові засади охорони лісів на Слобожанщині / Б.В. Кіндюк // Право і безпека. - 2009. - №1. - С. 231-234.

9. Кіндюк Б. В. Дослідження властивостей давніх природоохоронних звичаїв на прикладі лісового права / Б. В. Кіндюк // Юридична Україна. - 2009. - №5. - С. 89-91.

10. Кіндюк Б. В. Правові засади проведення реформ Петра І в лісовій галузі / Б. В. Кіндюк // Юридична Україна. - 2009. - № 8. - С. 81-84

11. Киндюк Б. В. Правовое регулирование охраны лесов в нормах «Русской Правды» / Б. В. Киндюк // Матеріали IV звітної науково-практичної конференції професорсько-викладацького складу МГУ (Одеса, 9 квітня 2009 р.). - Одеса : Міжнародний гуманітарний університет, 2009. - С. 34-35.

12. Кіндюк Б. В. Правові засади охорони лісів України в сучасний період державного будівництва / Б. В. Кіндюк // Правове життя сучасної України : тези доповідей міжн. наук. конференції професорсько-викладацького й аспірантського складу ОНЮА 5-6 червня, 2009 р, Одеса). - Одеса: Фенікс, 2009. - С. 450-452.

АНОТАЦІЯ

Кіндюк Б.В. Правові та організаційні засади використання та охорони лісів на українських землях з X по початок XX ст.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. - Харківський національний університет внутрішніх справ, м. Харків, 2010.

Робота присвячена дослідженню процесу розвитку законодавчих норм з охорони лісів на українських землях в період з X до початку XX ст. Показано вплив релігійно-міфологічних уявлень, норм звичаєвого права на процес формування лісового законодавства. Досліджені норми з охорони лісів і пов'язаних з ними промислів у давніх пам'ятках права - «Руській Правді», Статутах Великого князівства Литовського, Лісовому Уставі 1567 р., Соборному Уложенні 1649 р., «Правах, за якими судиться малоросійський народ» 1743 р. російському та австрійському імперському законодавстві.

Доведена наявність процесу уніфікації законодавства Російської та Австро-Угорської імперій на підставі прийнятих стосовно лісів окремих законів.

Ключові слова: лісове право, правова охорона лісів, правове регулювання лісових відносин, звичаєве право, джерела лісового права.

АННОТАЦИЯ

Киндюк Б.В. Правовые и организационные основы использования и охраны лесов на украинских землях с Х до начала ХХ века.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности, 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Харьковский национальный университет внутренних дел, г. Харьков, 2010.

Рассматриваются естественно-исторические условия возникновения правил, норм и традиций пользования лесами. Показано влияние религиозных воззрений языческой и христианской Киевской Руси, норм обычного права на процессы становления правовых норм и их закрепления в виде законодательных положений.

Исследованы нормы по охране лесов в таких древних правовых кодексах как «Русская Правда», Статуты Великого княжества Литовского, Лесной Устав 1567 г., Соборное Уложение 1649 г., «Правах, по которым судится малороссийский народ» 1743 г., а также в лесном законодательстве Российской державы и империи Габсбургов.

Выполнен анализ первого закона по охране лесов на украинских землях - Лесного Устава Великого княжества Литовского 1567 г.

Прослежена динамика изменения объектов права, системы наказаний, степени тяжести штрафных санкций в «Русской Правде», Статутах Великого княжества Литовского, Соборном Уложении 1649 г., «Правах, по которым судится малороссийский народ» 1743 г.

Выделены отдельные группы объектов правоотношений по охране лесов в Литовском Лесном Уставе 1567 г., деятельности украинского казачества, лесоохранных законов царя Петра І, австрийском имперском законе о лесах 1852 г.

Показано наличие связи между положениями этих нормативно-правовых актов и современным лесным законодательством Украины. Выполнен анализ правотворчества в сфере охраны лесов, проводившегося Галицким Сеймом, показана его роль в сохранении лесов и становлении правового сознания украинского народа.

Сформулированы предложения по внесению изменений в ст. 92 Лесного кодекса Украины, возобновлению работы Государственной инспекции по контролю за охраной, защитой, использованием и воссозданием лесов, а также усиление контроля за лесом, пребывающим в залоге.

Ключевые слова: лесное право, правовая охрана лесов, правовое регулирование лесных отношений, обычное право, источники лесного права.

SUMMARY

Kindyuk B.V. Legal and organizational principles of usage and protection of forests on Ukrainian lands from X to the beginning of XX century. Manuscript.

Thesis for the degree of the Candidate of Sciences in Law. Speciality 12.00.01 Theory and History of State and Law; History of Political and Law Sciences. Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, 2010.

Thesis deals with research of the development process of legislative norms for protection of forests on Ukrainian lands in the period from the X to the beginning of XX century. The influence of religious and mythological conceptions, norms of the common law on the process of formation of the forest legislation were shown. Norms of forest protection and crafts related to them were researched in the ancient monuments of law Ruska Pravda, Charters of the Grand Duchy of Lithuania, Forest Regulations of 1567, Soborne Ulozhennya of 1649, «The Laws that the Nation of Russia is Judged» go to the court in 1743, Russian and Austrian Imperial Legislations.

The presence of the legislation s unification process of the Russian and Austro-Hungarian Empires was proved on the grounds of definite adopted laws about forests.

Key words: forest law, legal protection of forests, legal regulation of the forest relations, common law, sources of the forest law.

Размещено на Allbest.ru