Відмивання грошей

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗДІЛ 1. ПОХОДЖЕННЯ "БРУДНИХ" ГРОШЕЙ ТА ОСНОВНІ КАНАЛИ ЇХ ВІДМИВАННЯ

Сам термін "відмивання грошей" (money laundering) виник у США в 30-ті роки XX ст. у зв'язку з прийняттям у країні закону, який забороняв вільний продаж алкогольних напоїв. Одним із негативних наслідків "сухого закону" стала контрабанда алкоголю, доходи від якої вкладалися в розвиток мережі пралень, отримуючи таким чином легальний статус. Відтоді подібного роду операції отримали образну назву "відмивання грошей".

Широковживаним це поняття стало з середини 70-х років минулого століття, під час слідства в "справі Уотергейт". Як відомо, це назва готелю, в якому в 1973 р. проходив передвиборний з'їзд демократичної партії США. З відома тодішнього президента США, республіканця Р. Ніксона, в готелі були встановлені підслуховуючі прилади. їх виявлення делегатами з'їзду призвело до багаторічного грандіозного політичного скандалу ("справа Уотергейт"), який закінчився виходом у відставку президента Ніксона.

"Відмивання грошей" - це конверсія, або "очищення", майна, яка бере початок від серйозного злочину з метою приховання джерела його походження. Цей злочин робить кожен, хто бере участь у процесі відмивання грошей безпосередньо або свідомо і непрямо.

Слід відзначити, що процес відмивання "брудних" грошей несе в собі загрозу для загальноекономічного розвитку територій і країн, які відмовляються від жорсткого контролю за цим видом міжнародної злочинної діяльності.

Неконтрольований приплив і відплив великого обсягу "брудних" грошей потенційно може зруйнувати національну економіку приймаючої країни. Надлишкові потоки готівкових коштів, що потрапляють в обіг, спотворюють попит на готівку, відсоткові ставки і, таким чином, призводять до інфляції. Відплив мільярдів доларів на рік з економічної системи ставить під загрозу не тільки стабільність і розвиток окремих національних економік, а й міжнародної фінансової системи в цілому. Безпосереднім джерелом одержання "брудних" коштів є тіньова економіка як сукупність неврахованих і протиправних видів економічної діяльності. Вона включає три сегменти:

- "неофіційну" ("неформальну", "сіру");

- "підпільну" ("кримінальну", "чорну");

- фіктивну економіку.

"Неофіційна" ("неформальна", "сіра") економіка - це не заборонені законом легальні види економічної діяльності, в межах яких мають місце нефіксоване офіційною статистикою виробництво товарів і послуг, приховування цієї діяльності від податків. Така діяльність можлива практично у всіх галузях економіки.

У розвинутих країнах головною причиною розвитку "неформальної" економіки, як правило, є досить високий рівень оподаткування. Наприклад, у більшості країн Західної Європи податки забирають від 40 до 50 % щомісячного заробітку пересічного громадянина. У "неофіційній" економіці розвинутих країн зайняті, головним чином, працівники, які намагаються збільшити свій дохід, виконуючи звичайну "сіру" роботу, уникаючи при цьому оподаткування. Подібна зайнятість забезпечує, як правило, не основний, а додатковий, допоміжний дохід і частіше є тимчасовою. Нелегальна наймана праця як джерело основного доходу поширена серед іноземних працівників - вихідців із країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою переважно в будівництві та сфері обслуговування.

У країнах, що розвиваються, до "неформального" сектору економіки входять, як правило, дуже малі підприємства (з одним, двома зайнятими), що займаються виробництвом товарів і наданням послуг, а також індивідуальні торговці і ремісники в містах. Характерно, що темпи зростання в "неформальному" секторі цих країн часто перевищують темпи зростання дрібної й особливо великої промисловості. Це пояснюється інтенсивним напливом у великі міста розорених селян. Працівники "неформального" сектору в країнах, що розвиваються, здійснюють виробництво товарів і надання послуг в основному не на ринок, а на конкретного замовника, використовуючи надзвичайно примітивну техніку і технологію. Ці люди мають, як правило, низький, нерегулярний дохід, часто у натуральній формі, який дає можливість вижити в умовах, коли так званий формальний (що враховується офіційною статистикою) сектор економіки не в змозі забезпечити нормально оплачувану зайнятість.

Неформальний сектор у цих країнах посилює свої позиції в галузях обробної промисловості з переважанням трудомістких операцій у формі роботи на дому. До таких галузей відносяться текстильна, шкіряна, швейна, килимоткацька та ін. Значне поширення неформального сектору є однією з причин низького рівня продуктивності праці в країнах, що розвиваються.

Щодо країн з перехідною (транзитивною) економікою, то тут "неформальну" економіку можна умовно розділити на дві частини. Перша - це сфера вторинної зайнятості, яка дає змогу громадянам вижити у важких економічних умовах. Тут значна частина зайнятого населення працює за сумісництвом в декількох місцях без офіційного оформлення, а отже, з ухиленням від оподаткування додаткових заробітків.

Друга частина - це сфера стихійної торгівлі як логічне доповнення до так званого "човникового" бізнесу, яка дає змогу вижити у важких економічних умовах. Одночасно це і показник низького доходу значної частини населення як безпосередніх агентів "неформального" сектору, так і тих, хто змушений орієнтуватися на нього у забезпеченні свого попиту.

Слід відзначити і таку характерну рису переважної більшості країн Центральної і Східної Європи, які на початкових етапах ринкових реформ, можна сказати свідомо, "закривали очі" на розвиток неформальної економіки з двох основних причин:

- "неформальний" сектор у перехідній економіці задовольняє попит на ті товари та послуги, де визначальним фактором для покупця є не якість, а ціна. Адже стихійні ринки товарів і послуг розраховані, перш за все, на невибагливого покупця;

- цей сектор у кінцевому підсумку все ж таки забезпечує зайнятість, хоч і випадкову, низькодохідну та позбавлену соціальних гарантій.

Підпільна ("нелегальна", "чорна", "кримінальна") економіка - це, як правило, заборонені законом види економічної діяльності, як-то: незаконне виробництво та збут зброї, наркотиків, контрабанда, рекет, злодійство, бандитизм, а також незаконна практика, наприклад, лікарів без ліцензії, нелегальний гральний бізнес, проституція тощо.

Підпільна економіка розвивається головним чином у межах організованих злочинних угруповань.

Переважну більшість доходів світової організованої злочинності приносять наркотики. Загальний обсяг доходів організованої злочинності світу перевищує сьогодні 1 трлн дол. США.

"Фіктивна" економіка - це хабарництво та різноманітне шахрайство, пов'язане з отриманням і передачею грошей; сюди ж належить і діяльність, спрямована на отримання необґрунтованого зиску та різного роду пільг економічними агентами на основі організованих корумпованих зв'язків.

Цей сегмент тіньової економіки тісно пов'язаний з прагненням економічних агентів отримати "ренту", тобто вигоду, за рахунок особливого статусу в системі економічних зв'язків. Тут провідне місце належить так званій адміністративній ренті - одержання доходу за рахунок використання суб'єктом свого становища в системі державного управління (наприклад, митник отримує ренту за рахунок поборів).

Адміністративна рента часто проявляється у формі корупції - прямого використання службовою особою наданих їй прав з метою особистого збагачення; це також підкуп посадових осіб.

За даними багаторічних опитувань, найбільш корумпованими вважаються такі країни як Бангладеш, Індія, Індонезія, Китай, Нігерія, Пакистан, Росія, До найменш корумпованих належать такі 10 країн: Австралія, Данія, Канада, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Сінгапур, Фінляндія, Швейцарія, Швеція.

У країнах із перехідною економікою адміністративна рента виникає в результаті забезпечення для певної групи підприємств пільгового режиму функціонування за рахунок прямих трансфертів із бюджету або пільгових кредитів для особливо наближених економічних агентів. Це пояснюється залишковими постадміністративними, але все ще значними правами певних державних органів та їх апарату безпосереднього впливу на розподіл матеріальних благ, доходів і власності (особливо в ході приватизації).

Цікаво, що згідно з законодавством деяких країн, сума хабара може відніматися з оподатковуваного прибутку. Так, бельгійське законодавство, наприклад, допускає це для експортних угод за умови: якщо хабарі необхідні, щоб здолати конкурентів; якщо вони прийняті в цій галузі; якщо в міністерство фінансів наданий відповідний документ; якщо назване прізвище отримувача хабара і його адреса. Однак, коли ці умови не дотримані і не названий отримувач хабара, то з підприємця, який платить корпоративний податок, береться за дачу хабара додатковий податок розміром 200 % хабара. У Данії закон ще ліберальніший: тут сума хабара просто віднімається з оподатковуваного прибутку, якщо вона, безперечно, викликана виробничою необхідністю і є помірною. В Японії гроші, виплачувані підприємством у вигляді хабарів, розглядаються як виробничі витрати, якщо назване ім'я й адреса отримувача цих грошей. Аналогічно ставляться до цього питання в Нідерландах. Тут із суми оподатковуваного прибутку можна віднімати всі витрати, так чи інакше пов'язані з підприємницькою діяльністю. Вирішальними тут є добрі наміри підприємця, наприклад, прагнення стимулювати розвиток підприємства. Суди і податкова інспекція в цій країні не в праві визначати, які витрати не можна вважати виробничими, і тому їх не можна віднімати із суми прибутку, який підлягає оподатковуванню. Умови назви отримувача хабара тут відсутні, підприємець повинен лише переконати податкову інспекцію в тому, що такі виплати зроблені в інтересах підприємства. У Великій Британії також виплати у вигляді хабарів дозволено віднімати із суми прибутку, який підлягає оподаткуванню, за умови, що метою таких виплат були інтереси виробництва. Однак податкова служба вправі зажадати назвати прізвище й адресу отримувача таких виплат.

Найсуворіше законодавство щодо давання, одержання хабарів і перетворення їх на "брудні" гроші діє у США. І хоча тут, як у Великій Британії, до виробничих витрат дозволено зараховувати і хабар, але з обов'язковою вказівкою отримувача цих виплат, проте ця процедура обмежена цілою низкою заборон, а саме: кримінально карається давання хабарів усім державним і муніципальним чиновникам, а також працівникам громадських організацій як на території США, так і за їх межами. У цілому ж, незважаючи на заборони й обмеження, суми, виплачувані у всіх країнах у вигляді хабарів, утворюють величезну масу "брудних" грошей, велика частина яких у різних формах проходить процедуру відмивання.

У світовій літературі виділяють щонайменше три головні групи основних генераторів "брудних" коштів:

1) організовані злочинні угруповання, яким необхідно легалізувати кошти, отримані внаслідок торгівлі наркотичними речовинами, а також внаслідок здійснення іншої злочинної діяльності;

2) терористичні угруповання, які використовують систему відмивання "брудних" грошей для отримання коштів на закупівлю зброї та техніки для ведення військових дій;

3) так звані корумповані чиновники, що отримують "брудні" гроші у формі хабарів, коштів із державних соціальних фондів, а також привласнених позик міжнародних фінансових інституцій, отриманих у межах фінансової допомоги.

У сучасній ринковій економіці більшість розрахунків здійснюється без використання готівки, тоді як незаконні доходи надходять у руки злочинних об'єднань у вигляді готівки. Тому для того, щоб ватажки злочинного світу та їхні співучасники змогли вільно розпоряджатися грошима, добутими злочинним шляхом, вони повинні ввести їх в легальний обіг через фінансові установи, господарюючі суб'єкти, використовуючи при цьому довгий ланцюг фінансово-економічних операцій (так звані канали легалізації). Відмивання грошей відбувається переважно у банківській системі, у системі страхування, на ринку капіталів, а також у так званій індустрії розваг (наприклад, з використанням казино й інших закладів, які займаються ігровим бізнесом). Крім того, як головні канали відмивання "брудних" грошей використовуються такі види бізнесу, як торгівля нерухомістю, автомобілями, творами мистецтва, продаж підакцизних товарів, а також такі господарські процеси, як приватизація державних підприємств, участь у створенні венчурних підприємств, банкрутство й ліквідація господарських об'єктів.

До організованих структур, які відмивають "брудні" гроші, належать:

1) організована злочинна група, що займається діяльністю, яка приносить великі доходи;

2) посередники, які зводять, наприклад, торговців наркотиками з "відмивачами" грошей:

"Піжони":

- направляють торговців до "відмивачів" або "відмивачів" до торговців;

- не втручаються в обговорення умов договору про відмивання грошей;

- визначають ставки за послуги (але не відсоток від "відмитих" грошей):

- Брокери:

- зв'язують торговців наркотиками з "відмивачами" і за окрему плату укладають контракти;

3) організатори (спонсори) відмивання "брудних" грошей:

- організовують усю процедуру у великих масштабах (великими сумами);

- участь великої кількості "відмивачів";

- оплату послуг кожного виконавця окремо;

- контакти з групою, яка володіє "брудними" грошима;

4) кур'єри:

- організують транспорт і процедуру на першій стадії процесу;

- не пов'язані з діяльністю організованої злочинної групи;

- можуть розкривати свої паспортні дані;

- проте, часто використовують фальшиві паспорти і документи;

5) міняльники валют:

- власники господарських об'єктів, найчастіше це пункти обміну валют;

- нелегальні, вуличні міняйли валют;

6) професіонали-радники:

- роблять одну чи кілька послуг (наприклад, поради в галузі інвестицій, переказу фондів, реєстрації господарюючих суб'єктів на прізвища третіх осіб - підставних власників);

- роблять маніпуляції у сфері фінансів і законодавства;

- банкіри.

У зв'язку з різноманіттям нелегальної господарської діяльності визначити масштаби процесу відмивання "брудних" грошей з достатньою точністю дуже важко. Такі труднощі зумовлені неможливістю отримання бухгалтерської звітності злочинних організацій, а також існуванням величезної кількості нерозкритих злочинів. Західні експерти стверджують, що в масштабі планети маса фінансових засобів, які отримують тільки від торгівлі наркотиками і предметів відмивання, становить щорічно сотні мільярдів доларів.

Для оцінки істинних масштабів відмивання "брудних" грошей розроблено декілька підходів.

Перший з них, так званий підхід "Палермо" (італійський метод), заснований на порівнянні величини заявленого доходу з реальним обсягом купівлі товарів і отримання платних послуг у масштабах країни чи регіону, а також у окремих осіб. Його ще називають методом аналізу руху грошових потоків. Такий метод розглядається як достатньо точний, оскільки не обмежується підрахунком одних тільки нелегальних доходів, які виникають у результаті контрабанди і торгівлі наркотиками. Він дає змогу з різним ступенем точності встановити верхню межу обсягу відмивання "брудних" грошей. Його суть полягає в аналізі явища так званого "надлишку" готівки в окремих регіонах країни чи в деяких банках.

Інший, так званий монетаристський підхід виходить з припущення, що в тіньовій економіці оплата і розрахунки здійснюються переважно в готівковій формі. Тому головна увага приділяється аналізу співвідношення між обсягами готівкових коштів і банківськими вкладами до запитання, частці банкнот з високим номіналом у загальному обсязі грошового обігу, а також зміні частки готівкових коштів у загальному обсязі грошового обігу.

Ще одним підходом визнано метод, який безпосередньо спирається на аналіз банківської статистики, зокрема на вивчення даних, які стосуються переливу капіталу, а також платіжних балансів окремих країн.

РОЗДІЛ 2. МІЖНАРОДНА ПРОТИДІЯ ВІДМИВАННЮ "БРУДНИХ" ГРОШЕЙ

Проблема тінізації економічних відносин є актуальною для всіх без винятку країн світу. Більше того, заданими іноземних експертів, у глобальному масштабі ця проблема має тенденцію до загострення. За оцінками Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), тінізація економіки за останні 5 років зростала щорічно на 6,2 %, а загальне економічне зростання становило у середньому 3,5 %. Ця негативна тенденція входить в антагоністичну суперечність з інтересами довгострокового соціально-економічного розвиту будь-якої країни.

Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей - ФАТФ (FATF - Financial Action Task Forse) оцінює реальні обсяги тіньової економіки у високорозвинутих країнах на рівні 17 % ВВП, у країнах, що розвиваються - 40 % ВВП, у країнах з перехідною економікою - понад 20 % ВВП. За даними Світового банку, у сфері світової тіньової економіки щорічно виробляється товарів і надається послуг на 8-10 трлн дол. США. Тіньова складова суттєво впливає на неекономічні сфери: політику, соціальні відносини, морально-психологічний клімат у суспільстві, громадську свідомість.

Зростаючі масштаби тіньового бізнесу, обсяги "брудних" коштів, що відмиваються через міжнародну фінансову систему, негативні наслідки загрози цього феномену об'єктивно зумовили активізацію діяльності світового співтовариства, спрямованої на боротьбу з відмиванням кримінальних доходів, привели не лише до перегляду, корегування форм і напрямків діяльності існуючих міжнародних фінансових інституцій, але й до утворення нових.

На сьогодні провідною міжнародною організацією, яка бореться з відмиванням грошей та іншого майна, нажитого кримінальним шляхом, є, безумовно, - впливовий міжурядовий орган, створений у липні 1989 р. на паризькій зустрічі глав держав "великої сімки", який об'єднує на сьогодні 31 країну і 2 міжнародні організації. Донедавна до ФАТФ входило 29 країн; на берлінський сесії в червні 2003 р. як повноправні члени до неї були прийняті Росія і Південно-Африканська Республіка, які раніше брали участь у роботі Групи як спостерігачі.

ФАТФ - це міжурядовий орган, метою роботи якого є розвиток і впровадження на міжнародному рівні заходів і стандартів із боротьби з відмиванням грошей. ФАТФ відслідковує процеси імплементації таких заходів, вивчає способи і техніку відмивання грошей, розробляє превентивні та запобіжні заходи, сприяє загальносвітовій імплементації стандартів боротьби з відмиванням грошей. Виконуючи зазначені функції, ФАТФ плідно співпрацює з багатьма міжнародними організаціями, чия діяльність також спрямована на протидію відмиванню "брудних" грошей.

На першому етапі пріоритетом цього мозкового центру зі штаб-квартирою в Парижі була боротьба з відмиванням доходів, отриманих від торгівлі наркотиками. Сьогодні діяльність ФАТФ має три головних напрямки. Перший полягає у поширенні дії прийнятих рекомендацій на всі континенти і регіони земної кут. Другий напрямок-перевірка того, як виконуються в державах-членах і як впроваджуються в інших державах заходи для боротьби з відмиванням грошей, засновані на сорока рекомендаціях ФАТФ, які є керівництвом до дії. Третій напрямок - відстеження загальносвітових методів і схем відмивання злочинно нажитих капіталів і розробка контрзаходів.

Ключовим документом ФАТФ є Сорок рекомендацій, викладених у формі звіту організації й прийнятих нею у 1990 р. та доповнених і переглянутих у 1996 та 2003 рр.

Основну сутність Сорока рекомендацій умовно можна згрупувати так:

- визнання державами відмивання грошей злочином;

- встановлення кримінальної відповідальності за такі протиправні дії, а також за неповідомлення про них;

- конфіскація отриманих злочинних доходів, а також сприяння іншим країнам у конфіскації таких доходів;

- створення спеціального органу фінансового контролю за сумнівними фінансовими операціями (так званої фінансової розвідки);

- введення обов'язкових вимог до всіх фінансових організацій стосовно ідентифікації своїх клієнтів, виявлення, обліку та повідомлення спеціального органу про сумнівні фінансові операції;

- звільнення від кримінальної відповідальності осіб за умов подання контролюючому органу інформації про сумнівні фінансові операції;

- співпраця з відповідними міжнародними органами й організаціями в боротьбі з відмиванням грошей, у тому числі видача злочинців (екстрадиція).

Одним із напрямків діяльності ФАТФ є визначення так званих "некооперативних" країн та територій і складання їх переліку, який називають "чорним списком".

Хоч включення країни до "чорного списку" і не призводить до застосування санкцій з боку світового співтовариства, однак воно свідчить про ступінь довіри до неї з боку зарубіжних інвесторів. Включення чи виключення з цього списку країни відбувається на засіданнях ФАТФ відповідно до певних критеріїв, визначених цією організацією у 2000 р. і згрупованих у чотири групи:

- проблеми в регулюванні діяльності фінансових закладів;

- перепони, які виникають з інших регулятивних вимог;

- перепони міжнародному співробітництву;

- недостатність ресурсів для запобігання і виявлення діяльності, що пов'язана з відмиванням грошей.

Слід зазначити, що широкомасштабні процеси відмивання нелегальних доходів давно стали загальносвітовою проблемою, яка настійно вимагала об'єднання зусиль більшості країн світу для свого ефективного вирішення.

Тому зрозуміло, що міжнародна протидія відмиванню "брудних" грошей розпочалася задовго до створення ФАТФ. Так, заклопотаність світового співтовариства, викликана поширенням по всій планеті торгівлі опіумом, привела до того, що напередодні Першої світової війти (у 1912 р.) була укладена міжнародна Конвенція у справах, пов'язаних з торгівлею цією наркотичною речовиною, а в 1931 р. вона була замінена новою Конвенцією, яка обмежувала і регулювала виробництво і розподіл у масштабі планети медикаментів, які містять наркотичні речовини.

Після закінчення Другої світової війни ініціативу в боротьбі з поширенням наркотиків, а разом з нею і з відмиванням "брудних" грошей, узяла на себе Організація Об'єднаних Націй. Наріжним каменем, закладеним у фундамент міжнародного законодавства з цієї проблеми, прийнято вважати Єдину конвенцію Об'єднаних Націй про одурманюючі засоби 1961 р., згодом доповнену і змінену Протоколом 1972 р. Доповнення значно розширили перелік одурманюючих засобів, які підлягають забороні. До таких, поряд з опіумом і похідними від нього речовинами, були включені синтетичні одурманюючі речовини, а також вироби з кокаїну й індійських конопель.

Другим найважливішим правовим актом, який регулює проблеми, пов'язані з боротьбою проти наркобізнесу, вважають Конвенцію ООН про психотропні засоби 1971 р., яка значно розширила сферу міжнародного контролю на великий перелік синтетичних наркотиків. Цей документ ратифікували більше 140 держав.

Однак триваюче зростання наркобізнесу, розширення його географічних кордонів, усе більш витончені і небезпечні форми цього злочинного бізнесу змусили Організацію Об'єднаних Націй знову повернутися до вирішення цієї проблеми. За ініціативи ООН, у 1988 р. було прийнято Віденську конвенцію, яка оголосила "відмивання грошей" міжнародним злочином (зазначена Конвенція була ратифікована Україною 27 листопада 1991 р.).

Крім визнання відмивання грошей кримінально карним злочином Віденська конвенція містить ще одне важливе нововведення: вона вимагає введення в законодавчі акти країн-учасниць статей про екстрадицію (видачу) винних у вчиненні такого злочину, а також конфіскації майна злочинців.

Важливість і новизна основних статей Конвенції виявляється ще й в особливому акцентні, зробленому тут на вимогу від країн - учасниць Конвенції обов'язкової участі в міжнародному співробітництві з питань конфіскації незаконно нажитого майна, причому обов'язок такої взаємодії повинен бути зафіксований у законодавчих актах країн, які підписали Конвенцію. Такий обов'язок сторони повинні закріпити у своєму законодавстві в будь-якому випадку - і за умови, коли в законодавстві цієї країни вже є статті, які вимагають конфіскації "брудних" грошей, і тоді, коли таких статей немає.

Крім того, на кожного учасника Конвенції накладається обов'язок ввести у своє законодавство правила чи розпорядження, які забезпечують доступ правоохоронним органам до банківської документації, незважаючи на прийняті закони про банківську таємницю, або змінити в цьому напрямку самі закони.

У Конвенції також міститься докладно викладена вимога про те, що сторона, на території якої знаходиться підозрюваний у здійсненні злочину, повинна його видати, або покарати відповідно до свого внутрішнього законодавства. Це положення ввійшло в повсякденну практику боротьби з міжнародною злочинністю.

Інший важливий документ, який служить основою міжнародного співробітництва в боротьбі з наднаціональною організованою злочинністю - "Конвенція в справах про відмивання доходів, отриманих від здійснення злочину, їх виявлення, вилучення і конфіскацію", підписана в Страсбурзі 18 листопада 1990 р. Цей документ підготовлений Комітетом експертів Ради Європи і містить 44 статті, які мають обов'язковий характер для держав, які підписали і ратифікували цю Конвенцію. Фахівці з права розцінюють цю угоду як найбільш повний перелік розпоряджень і правил, який охоплює всі етапи юридичної процедури - від початку розслідування до винесення вироку і конфіскації "брудних" грошей. І хоча її зміст багато в чому доповнює і розвиває положення, укладені у Віденський конвенції ООН 1988 р., однак поряд з цим тут сформульовані важливі, принципово відмінні від Конвенції ООН, положення.

Конвенція Ради Європи, наприклад, не просто вимагає оголошення відмивання грошей злочином, але й щоб це діяння визнавалося злочином незалежно від того, чи пов'язане воно з торгівлею наркотиками, чи такий зв'язок не встановлений. Ця угода встановлює кримінальне покарання за відмивання доходів, які отримані і накопичені в ході здійснення будь-якого тяжкого злочину. Усі держави, які підписали та ратифікували Конвенцію, зобов'язані виконати цю вимогу.

Причому відмивання грошей (доходу) необхідно визнати кримінально караним злочином, незалежно від того, чи підпадає первинний злочин під юрисдикцію сторони - учасниці Конвенції чи ні. Це означає, що навіть у тому випадку, якщо в цій країні за якийсь злочин (наприклад, за несплату податків у Голландії) не передбачене покарання в кримінальному порядку, то відмивання грошей, отриманих у результаті такого злочину, все одно повинно переслідуватися за внутрішнім законодавством країни, яка підписала Конвенцію. Ця країна зобов'язана внести у своє законодавство відповідні зміни. У практичній реалізації положень Конвенції ООН та Конвенції Ради Європи у боротьбі з міжнародною фінансовою злочинністю і відмиванням грошей найактивнішу роль відіграють відповідні підрозділи ООН, до яких належать такі:

- СІСР - Центр із боротьби з міжнародною злочинністю. Це підрозділ ООН, заснований у 1997 р. і відповідальний за боротьбу зі злочинністю та її запобіганням, атакожза реформу карного права. Особливу увагу Центр приділяє боротьбі з транснаціональною злочинністю, корупцією і незаконним поширенням наркотиків, а також допомозі різним країнам у ратифікації Конвенції стосовно протидії міжнародній злочинності.

- ODCCP - Офіс із контролю над наркотиками і запобігання злочинам. Це також підрозділ ООН, центральний офіс якого розташований у Відні. Його основні завдання випливають із назви - це боротьба з нелегальним поширенням наркотиків і з організованою злочинністю, а також із відмиванням грошей, отриманих від цих злочинів. Через цей підрозділ ООН допомагає країнам-членам вводити в себе законодавство проти відмивання грошей, а також розвивати і підтримувати структури, які борються з ним. За допомогою різних програм ODCCP відслідковує й аналізує проблеми, пов'язані з відмиванням грошей, а також є посередником між ООН та іншими міжнародними організаціями.

- CJIN - Інформаційна мережа з питань злочинності та законності, яка забезпечує важливу базу даних із посиланням на адреси сайтів Інтернету, пов'язаних з кримінальним законодавством. Також є підрозділом ООН.

Крім ООН та її дочірніх організацій, у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю і відмиванням грошей активну участь беруть спеціальні служби, які доповнюють і підтримують діяльність слідчих органів і правосуддя у всіх країнах світу.

Це, насамперед, Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол), а також Всесвітня митна організація.

До цих міжнародних організацій також варто віднести:

- FOPAC - підрозділ Генерального секретаріату Інтерполу, який займається боротьбою з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом;

- FINСEN - Відділ з боротьби з фінансовими злочинами Міністерства фінансів США, створений у 1990 р. для вивчення, аналізу і поширення інформації про фінансові злочини, особливо інформації щодо відмивання грошей, отриманих від поширення наркотиків.

ВИСНОВКИ

майно оподаткування економічний

Отже, можна зробити висновок, що весь світ дійшов згоди, що боротьба з відмиванням грошей, набутих злочинним шляхом, у банківському секторі економіки - справа виняткової ваги. Щоб запобігти легалізації «брудних» грошей, вдаються до різних методів і засобів. Зокрема, розробляють і приймають відповідні закони та підзаконні акти, директиви міжнародних економічних союзів, провідні світові банки встановлюють спеціальні правила, а органи виконавчої влади запроваджують відповідні системи контролю, надають рекомендації стосовно конкретних напрямів боротьби із цим явищем. А найголовнішою умовою боротьби є міжнародна співпраця країн.

Майже у всіх країнах світу прийняті відповідні закони з питань протидії легалізації коштів, існують спеціальні уповноважені органи контролю за такими операціями, впроваджена система моніторингу та інформування цих органів про суб'єктів, що здійснюють підозрілі операції, та встановлена відповідальність за легалізацію коштів та не інформування про зазначені операції.

Судячи з вище написаного, робимо висновок про те, що деякі положення чинного законодавста європейських країн та відповідні аспекти міжнародної правотворчості набувають останнім часом особливої актуальності для вітчизняного законодавства, вони становлять значний науковий та практичний інтерес у сфері обговорення та розроблення у країні ефективної системи заходів боротьби із легалізацією злочинно набутих капіталів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Віталій Кукса/Україна і FATF: від санкцій до співробітництва/ «Дзеркало тижня» №9, 06 березня 2004.

2. Рогач О.І. Підручник: Міжнародні фінанси: Астон, 2004. - 140 с.

3. Рязанова Н.С. Міжнародні фінанси - К.: КНЕУ, 2001. - 131с.

4. Сорок Рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) FATF, Кабінет Міністрів України; Рекомендації, Міжнародний документ від 25.09.2003 [Електронний ресурс].

5. About the FATF -FATF/OECD - [Електронний ресурс].

6. Members & Observers - [Електронний ресурс].

7. Presidency & Secretariat - [Електронний ресурс].

8. FATF составила новый черный список стран.

Размещено на Allbest.ru